Чорні Троянди: Чорні Троянди: А давайте поговоримо за наболіле? Про що? Та про мінські домовленості.

Чорні Троянди: Чорні Троянди: А давайте поговоримо за наболіле? Про що? Та про мінські домовленості. הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»

Фахівців околовсяческіх наук, в тому числі і військових полководців зараз хоч греблю гати. Але кожна людина, (на війні і в політиці вже точно), має в своєму розпорядженні своїм багажем інформації. І ніколи командир роти не знатиме того, що знає командир батальйону. А комбат не знає тієї оперативної інформації, яка є в розпорядженні комбрига і вже точно в розпорядженні командувача сектором. І так далі по ланцюжку. Хотів би я опинитися на місці Порошенко там, в Мінську? Ні! За всі гроші світу не погодився б. А уявіть собі на секунду наслідки, якби в тому кабінеті, геніальної військової думки загальновідомий комбат чи хтось інший? В кінцевому підсумку самі поставте себе на ТО місце. Потрібно прийняти рішення. Єдино правильне. Правильне не тільки зараз, а й на перспективу.

Нагадаю класика, «Кожен вважає себе стратегом, бачачи бій зі сторони!»

А тепер повернемося до того з чого почали! За вісім місяців, Слуги народу, постійно критикуючи мінські домовленості, нічого не придумали краще. Перевірочне слово - зовсім! Чому? Такі дурні? Або самі прекрасно розуміють, що документ, який був підписаний в Мінську в лютому 2015 року міцно тримає Кремль за горло. Бери і користуйся виграшною ситуацією. Адже вже все зроблено для тебе і до тебе. Поки ти без рук розучував гами на роялі, тонни бруду, брехні і маніпуляцій вилилися на іншу голову. А тобі лише залишається тепер напнувши сліпуче біле пальто і білі рукавички, правильно використовувати зброю, яке для тебе викували інші!

Чи вистачить розуму утримати зброю в руках і правильно його використовувати, час покаже.

P.S. Все вищевикладене, це виключно моя точка зору і ви звичайно ж можете з нею не погоджуватися!

Чорні Троянди: А давайте поговоримо за наболіле? Про що? Та про мінські домовленості.

Чорні Троянди: А давайте поговоримо за наболіле? Про що? Та про мінські домовленості. הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»

Повернемося до дипломатії. Всі вже знають, що на на тих переговорах в Мінську, очільник Кремля фактично святкував тріумф. За інформацією яка була у нього, наші війська під Дебальцеве були повністю оточені і як наслідок приречені. Порох ж мав іншою інформацією. Так важко, але повного оточення немає. Дипломатичне бій тривав вісімнадцять годин. Чи не півтора або дві години, а майже добу. У підсумку ті самі мінські домовленості були підписані. Припинення вогню і відведення важкого озброєння (українські війська не повинні були нікуди відходити). Обмін полоненими всіх на всіх. Роззброєння незаконних збройних формувань, виведення іноземних військ і так далі ...

Правда режим припинення вогню протримався аж чотири години. На нашій ділянці фронту, рівно о четвертій годині ранку, окупанти почали обстрілювати з мінометів позиції десантників в Широкино. Війна після ооооооооочень короткого перепочинку продовжилася, але Путін вже був в капкані. Він правда не відразу це зрозумів. Адже тріумф, до якого можна було рукою дотягнутися, вже виблискував в голові переможними салютами.

Можете вважати як завгодно і що завгодно, але на мій хлопський розум, підписання Мінських домовленостей, дало Україні те, чого тоді не було у нас не було - ЧАС! Зробити перепочинок. Озирнутися на всі боки. Почати нарощувати міць і так далі. Мало того, на міжнародній арені у кремля почалися проблеми. Так, вийшов такий собі видозмінений другий фронт. За невиконання росією (але ніяк не Україна), пунктів мінських домовленостей, щодо кремля включилися санкції, які наполегливо почали гризти їх економіку. Навіть футболки «не смішить наші Іскандери» не допомогли ...

А давайте поговоримо за наболіле? Про що? Та про мінські домовленості.

הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»



 Звичайно ж я пропоную - "трошки обмусоліть" "не той" «Мінськ», який зараз все пошепки лають, але твердо дотримуються на переговорах його пунктів. А згадати той, інший, поганий, який був підписаний в лютому 2015 року. Підписаний він був до речі другим президентом України, Леонідом Кучмою ... Що ви говорите? Це один і той же документ? Так ви чтоооо? Хм ... А як так вийшло? Лають, але дотримуються ?! Дивно ...

Якщо слідувати букві дипломатії, то цей документ називається - Комплекс заходів по виконанню Мінських угод. І давайте згадаємо в яких умовах він підписувався? І головне навіщо? Зараз звичайно один дуже «героїчний» комбат, [який] випадково кинув своїх хлопців в Іловайському котлі, вибухнув аналітичним матеріалом, дивним чином заспівавши дуетом з Портновим і не тільки з ним.

Примудрився навіть ляпнути про те, що мовляв війська РФ не заходили в Дебальцеве. Випадково звичайно ж таке вирвалося з його рота. Так просто іноді буває. А може і не випадково. Адже саме на цьому наполягає пропаганда Московії - «настамнет». Я в Дебальцеве слава Богу не був. А ось той комбат напевно був, йому зрозуміло видніше. Ну да ладно ... Кесарю, кесарево.

Після пекельного літа 2014 року, настали не менше спекотні осінь і зима. Армія тільки формувалася, фактично на бігу. Створені на швидку руку батальйони територіальної оборони, швидко ставали окремими мотопіхотними і проходили бойове хрещення. А хтось уже встиг сьорбнути війни по саму маківку. Резервів майже не було. 

Нагадаю тим, хто забув, майбутню четверту хвилю мобілізації нема в що було одягати і взувати. Про сучасне озброєння і ті ж засоби зв'язку можна було тільки мріяти. (На радіостанцію Харріс, побачену у десантників в лютому 2015 роки я дивився як індіанець на айфон. І моторошно їм заздрив). 

А потім спалахнуло бої за Дебальцеве. Зараз багато «стратеги» кажуть, що ті самі мінські домовленості не допомогли зупинити російську армію, збити атакуючий натиск, а не дали наступати української. 

Я звичайно не такий блискучий стратег і тактик, а простий солдат, вірніше навіть якийсь там зв'язківець в беретику "рошен". І думки про те, чи здатні ми тоді були на широкомасштабний наступ без ризику отримати фланговий удар (і опинитися в черговому котлі), а так само іншу детальну аналітику бойових операцій, залишу фахівцям.