В Чорне море через Босфор зайшов бойовий корабель Північного флоту РФ - ракетний протичовновий есмінець "Североморск" проекту "Фрегат", або Udaloy за класифікацією НАТО
Рядовий український читач вже схоже звик до потужного угруповання Чорноморського флоту РФ в анексованому Криму з "Калібрами". Як і до інформації про посилення росіян в Азовському морі, де вони здатні задіяти близько 120 кораблів та катерів, включно з ракетними суднами, що прийшли із Каспію. Нам добре відомо, що після Туреччини саме Росія є найпотужнішим гравцем в акваторії Чорного моря. Ми знаємо, що десантні кораблі інших флотів РФ, окрім Чорноморського, регулярно використовуються для перевезень з Криму та Новоросійська до Сирії. Але новина про захід у Чорне море через Босфор ракетного протичовнового есмінця Північного флоту "Североморск" є особливою, бо вперше з часів анексії Криму до акваторії зайшов корабель, який відносять до основної ударної сили ВМФ РФ в дальній морській зоні, який не належить до ЧФ РФ. Ще й відомий участю в сирійському поході 2016-го разом з авіаносцем "Адміралом Кузнецовим", ракетним крейсером "Петр Великий" та ін.
На перший погляд, для заходу в Чорне море у росіян є вагома причина. Ракетний протичовновий есмінець проекту 1155 "Североморск" (таких у росіян всього 8, ще з двох закладених по проекту
1155.1 готовий лише один), озброєний ЗРК "Кинжал", був спущений на воду у 1988 році і є достатньо старим кораблем, який з 5-го липня 2018-го перебуває у дальньому морсьому поході. З головної бази Північного флоту - Североморська судно вийшло влітку і за цей час побувало в акваторіях Індійського океану, Аденської затоки, Червоного та Аравійського морів. Росіяни рапортували про виконання завдань по боротьбі з піратством і забезпечення безпеки цивільного судноплавства. В середині жовтня "Североморск" здійснив діловий захід у порт Пемба в Мозамбіку, а новий рік росіяни зустріли в Середземному морі, де виконували поставлені задачі.
Логічно, що за такий тривалий період російському "кориту" міг знадобитися ремонт і зараз воно очевидно слідує в порт Новоросійська, а може й в Севастополь. Але дивним чином активність росіян співпала з ескалацією між РФ та Україною в Азовському морі, і сигналами підтримки НАТО нам, які виражаються у заході британського та американського корабля в акваторію.
17 грудня в Чорне море зайшов британський розвідувальний корабель HMS Echo (H87), візит якого планувався на більш пізні терміни. Він здійснив вояж за маршрутом Одеса - Констанца - Батумі та пішов у Стамбул. А 6-го січня через Босфор у Чорне море зайшов десантний корабель ВМС США Fort McHenry з 22-ї морської експедиційної групи 6-го флоту США. За неофіційними даними він слідує до Одеського порту, а за чутками навіть може перевозити обіцяну Куртом Волкером зброю для України, про яку заговорили після листопадової агресії Кремля проти українських кораблів та взяттям у полон 24-х моряків.
У Москві одразу ж заявили, що взяли американців під "ковпак" і стежать за судном за допомогою корабля ЧФ РФ. Окрім цього, російські військові аналітики калібру Ігоря Коротченка - головного редактора журналу "
Национальная оборона" та члена громадської ради при Міноборони Росії - з ефірів ТБ заявляють, що моряки НАТО, які заходять у Чорне море, беруться на приціл береговими ракетними комплексами "Бастіон" та "Бал".
До чого тут "Североморск"? Ситуацію з протистоянням Росії та Заходу вже давно варто розглядати через призму теорії ігор та еволюційної психології. Путін і Захід спілкуються мовою сигналів. А "
сигнал, який намагається дати та чи інша сторона, тим реалістичніший і тим вагоміший, чим більше ресурсів ця сторона затратила на нього". Як у тваринному світі той самий самець наметникових птахів, щоб переконати самку в тому, що він кращий, споруджує так звану "башту" чи "альтанку", з прикрашеним поруч майданчиком. Це досить важка конструкція і таким чином самець демонструє, що він має ресурси.
Британці та американці надіслали власні кораблі в Чорне море, заходять в Одесу. Сигнал підтримки України? Безперечно. У Росії ресурсів бракує, але в їх межах вони говорять, в конкретному випадку американцям, що "ми здатні влаштувати вам проблеми, але можемо і не робити цього, якщо...". Тобто, ви направили в Чорне море десантний корабель, а ми пригнали протичовновий есмінець з ракетами. Дивіться - це наша зона і ми тут сильніші - теоретично можемо вас навіть потопити. До того ж, ми можемо собі дозволити ось таку потужну зброю. І байдуже, що есмінець старий. Зрозуміло, що про повноцінний конфлікт не може бути й мови. Але доктрина РФ у всьому передбачає відповідь на сигнали сили з позиції опонентів демонстрацією ще більшої потужності. Навіть якщо потужність ця виражена в 30-річному кориті. Медійний ефект є - це вже успіх.
З практичної ж точки зору, сигнал доволі слабкий, для американців так точно. Тим більше, що як в Кремлі, так і у світі розуміють обмеженість можливостей американців в акваторії Чорного моря через конвенцію Монтре від 1936-го року, яка встановлює кількість, тоннаж і час перебування (21 добу поспіль) військових кораблів країн нечорноморського басейну. Можливо, тимчасову. В американців не приховували зацікавленості в перегляді конвенції. Але для цього потрібні переговори з Туреччиною, бо вона контролює Босфор. Але обмеженість там компенсується можливостями в інших місцях.
Схожі сигнали Путіну США зробили наприкінці минулого року, коли після конфлікту Росії та України поблизу Керченської протоки американський есмінець пройшов у Японському морі поблизу Владивостока - там, де російський флот фактично нічого не може протиставити.
Ще раніше, в 2017-му році, Володимир Путін особисто погрожував
потопити військові кораблі НАТО, зокрема американські, які зайшли в Чорне море на навчання, якщо вони протягом трьох днів не підуть.
Фактично, ми повернулися у часи Холодної війни, коли напруга висить у повітрі, але до практичних дій і прямих зіткнень між наддержавами не доходить. Їх заміняє політика сигналів і больових точок, якими дипломати та військові оперують на геополітичній шахівниці.
Говорячи про флот - Росія завжди любила гратися з кораблями. От тільки флоти гробили Росію, бо ресурсів на забезпечення їхньої потужності у Кремля нема - як фінансових, так і технологічних ще й в умовах санкцій.
Для України ця ситуація в чомусь навіть корисна, хоча й небезпечна. Перенесення напруги на Чорне море може вилитися в часткову блокаду росіянами ще й Одеського порту. Якщо гра росіян з американцями дійде до більш потужних сигналів один одному. З іншої сторони, Україна зацікавлена у "пробиванні" блокади Керченської протоки і власних портів Маріуполя та Бердянська. Київ готує ще один прохід військових кораблів, орієнтовно в січні. І супроводжувати їх мають кораблі НАТО, включно з британцями та американцями. Звісно, до самої протоки. Але без ескалації напруги, така підтримка Заходу не була б можливою. Що буде далі? Пройдуть чи не пройдуть, питання складне. Але надія на те, що чергова агресія росіян проти українців на очах НАТО виллється в потужні санкції - існує. В будь-якому разі, Україна може виграти тут і зараз...
