Самый масштабный инцидент с депутатской неприкосновенностью, который только происходил во времена украинской независимости, встряхнул информационное поле. Мы решили разобраться в деятельности Надежды Савченко. Для красоты решили адаптировать ее сюжетные повороты в стиле сериала «Родина».
Появление персонажа
Если киногероя Николаса Броуди считали погибшим, то Надежда Савченко вполне нормально отсвечивала на киноэкранах. Впрочем, определенные странности в ее моментах появились относительно давно. Опуская мотивы, по которым она якобы попала в плен террористов, стоит подчеркнуть другой момент. Речь о ее оскорблении российского судьи.
Все понимают, что российский суд нельзя воспринимать всерьез. Но Савченко сознательно пошла на провокацию, ткнув средний палец прямо перед камерами. Вполне возможно, это набило цену ее будущему обмену. И такая выходка была в интересах кого угодно, но не самой Савченко.
Так что вместо эпичного возвращения якобы погибшего героя нас ожидала героиня, сделавшая все для того, чтобы усложнить свою поездку в родные края. С этим разобрались.
Кто вместо Аль-Каиды
Основной мотив первого сезона легендарного сериала – вопрос «а был ли Броуди завербован террористами». Его нашли вполне живым после фейковой смерти, да еще и в конспиративной квартире агентов Аль-Каиды. У Надежды Савченко такой квартиры не было, зато можно выделить другой момент, явно намекающий на, как минимум, лояльность со стороны террористов.
Броуди пустили на точку сбора «для своих». Савченко спокойно пустили на территорию ОРДЛО. И что такого, спросите вы? Да ничего такого. Просто террористы угрожали пустить Савченко в расход, как только та еще раз появится в поле их зрения. А она появилась, причем достаточно быстро – но никакой расправы не произошло.
У нас свой сериал
В отличие от проектов Showtime, украинская политика не позволяет предсказать ни одной сюжетной ветки, особенно в плане хронологии. Наш сериал идет в режиме нон-стоп, а герои творят такую дичь, что и «Ананасовому экспрессу» становится неловко.
Точку невозврата, как ни смешно, Савченко прошла в эфире телеканала «NewsOne». Именно там она не просто ответила на камеру по методичке, а сознательно начала вливать в уши зрителей свои тезисы. Всем любителям зрады понравился ее спич с обилием мата, но на самом деле именно тогда Надежда приступила к выполнению своей задачи.
Затравить мозг оппонента своей «пролетарской» подачей и дать минимум фактов. Типичное применение постправды, которому ее отлично обучили известные-неизвестные деятели. Что же, продукт сработал – и никто не может понять, был ли сегодняшний акт с гранатой в стенах парламента финальным аккордом ее пьесы.
Соответственно, когда #наша_надя соизволила явиться на свое рабочее место, но вместо работы вырывала микрофон из рук Турчинова, люмпенам тема зашла на отличненько. Ведь украинский Броуди подготовил их к подобным моментам на телеэкране.
Впрочем, как это водится у политиков, Савченко свою позицию не только не позволяет оспаривать, но и всячески отстаивает, не соглашаясь ни на один компромисс. Сегодня ее спросили, зачем был нужен цирк с боеприпасами – и она заявила, что каждый украинец тайно мечтает подорвать всю Банковую. Подождите, эта наглость является прямым последствием первых телеэфиров самого народного депутата.
В квітні 2014 року про це заявляє Лавров на своїй прес-конференції в Женеві.
У кінці січня 2015 року Путін запропонував Канцлеру Німеччині Меркель та Президенту Франції Франсуа Оланду так званий "Тірольський план" під назвою "Комплекс заходів щодо реалізації Мінського протоколу...". Цим планом передбачалось започаткування «прямих переговорів Києва з Донецьком та Луганськом» та «найширша автономія Донецької та Луганської областей».
Цей "план" в Україну доставив... Віктор Медведчук!
Влітку 2016 року в Ростові відбулась нарада з приводу "ребрендингу ДНР". Головна теза: треба змінювати «камуфляж» окупаційних адміністрацій на маску «соціальних республік».
Перша фаза
В 2016 році Євген Мураєв та Вадим Рабінович купують партію «Центр» і на її базі створюють партію "За життя".
В листопаді 2017 року ватажок луганських сепаратистів Плотницький поступається тиску росіян і тікає в Росію. Росіяни замінюють його на Пасічника, який не брав участі в бойових діях.
Тривають переговори з Захарченком. Той демонструє впертість, конфліктує з Ростовом, не бажаючи поступатись фінансовими потоками компанії «Внешторгсервис» Курченка, яку росіяни заводять як єдиного монополіста-оператора фінансово-економічних стосунків «молодой республики».
В серпні 2018 року в "За життя" з'являється Медведчук: «Я буду защищать интересы жителей юго-востока!».
Непоступливість Захарченка призводить до того, щ в серпні 2018 він відлітає на той світ і його місце займає Пушиліна, відомий лише як активний просуванець піраміди «МММ».
На цьому процес ребрендингу терористичних угруповань на зовні «соціальні держави» завершився. Можна переходити до другої фази.
Друга фаза
Вона полягає в такому:
- створення в суспільстві (українському і європейському) запиту на «мир любой ценой»;
- впровадження тези «тільки план Медведчука здатен принести мир», тільки «прямі переговори - шлях до миру»;
- активна робота про-російських лобістів в Європі «санкції не дають результату», «санкції не мають сенсу»; «в Україні є політик, який має реальний план».
Друга фаза вже триває.
Для її реалізації в грудні 2018 року Вадим Рабинович та Юрій Бойко разом з Віктором Медведчуком створюють «Опозиційну платформу «За життя». Розпочинається агресивна інформаційна кампанія.
В січні 2019 відбувається перший з‘їзд, на якому Віктор Медведчук проголошує свій т.з. «Мирний план», суть якого - «прямі переговори» і «широка автономія Донбасу» (дивись початок матеріалу, «Тірольський план»).
В Україні починається масована інформаційна кампанія з просування цього плану. Задіяні партійні структури, куплені ЗМІ, лояльні Кремлю «експерти». Триває масова пропаганда «єдиного мирного плану».
Сподіваюсь, ви звернули увагу на те, як швидко відреагували на «мирний план Медведчука» очільники окупаційних адміністрацій Пасічник та Пушилін?!
МОСКВА, 22 мар — РИА Новости. На Украине раскритиковали поездку кандидата в президенты Юрия Бойко и политика Виктора Медведчука в Москву на встречу с российским премьер-министром Дмитрием Медведевым и главой "Газпрома" Алексеем Миллером.На переговорах, трансляцию которых вел телеканал "112.Украина", стороны обсудили варианты продления транзитного контракта по газу с Россией.Вчера, 18:00К власти на Украине должны прийти новые люди, считает Медведчук Обвинение в госизменеДепутат Рады Борислав Береза поинтересовался в Facebook, вызовет ли Служба безопасности Украины Бойко на допрос по подозрению в государственной измене. Он отметил, что не понимает, в каком статусе тот поехал в Москву.В свою очередь, СБУ пообещала дать правовую оценку визиту украинских политиков в "страну-агрессор", а также их заявлениям.Вчера, 17:53Встреча Бойко с Медведевым закончит его карьеру на Украине, считает экспертПретензии по ценам на газВ "Нафтогазе" заявили, что покупают газ в Евросоюзе дешевле, чем предлагает Медведчук покупать по прямому контракту с Россией. В компании отметили, что по действующему контракту, измененному в суде Стокгольма, "Газпром" уже должен продавать Украине газ по цене на 48% дешевле, чем та, которая получилась бы в марте по формуле в первоначальном контракте. "Также интересно, что господин Медведчук говорит о поставках газа по цене 240-260 долларов за тысячу кубометров. Мы покупали на открытых торгах в ЕС в марте по цене в среднем 226 долларов за тысячу кубометров. А на апрель цена снизилась до уровня около 217 долларов. Уже бы хоть демпинговали по-человечески", — говорится в сообщении, опубликованном на официальной странице "Нафтогаза" в Facebook.В компании также заявили, что "Газпром" задолжал "Нафтогазу" 2,8 миллиарда долларов компенсации."Хотелось бы понимать позицию господина Медведчука и господина Бойко по этой сумме, равной примерно 80% бюджета на здравоохранение на Украине", — говорится в сообщении. На Украине оценили поездку кандидата в президенты в Москву
«Український тиждень» у статті «Адвокат Путіна» розповідає про роль Віктора Медведчука в українській політиці. Медведчук може дозволити собі не мати міністерського портфеля або депутатського крісла та не з’являтися щовечора на телеекранах. Однак його вплив на політичні процеси в Україні доволі суттєвий. А ім’я демонізоване, зазначає тижневик. Якщо порівняти українську політику з коміксами, то всі персонажі прагнуть стати супергероями для виборця. А Медведчук комфортно почувається в ролі антигероя. Видання наголошує, що не слід його вважати просто «кумом Путіна». Медведчук передусім юрист, а тепер і адвокат. Ім’я його нинішнього клієнта – Володимир Путін. Якщо дивитися на історію їхніх стосунків саме з цієї перспективи, то все стає на свої місця. Довіра між адвокатом і клієнтом є обов’язковою, дружба – зовсім ні. На його плечах захист усіх інтересів клієнта в Україні – від майнових до політичних. За це Медведчук отримав і виключні права: він єдиний, хто має дозвіл на прямі перельоти між Києвом і Москвою. Він може не приховувати, що переоформив власність у Криму після окупації, і не боятися наслідків перешкоджання роботі журналістів з боку своєї охорони. Він може дозволити собі спокійно казати все, що забажає. У цьому його особиста вигода, а зовсім не в планах стати колись президентом України. Фактично в нинішній ролі Медведчук має все, чого можна бажати: його визнано фахівцем своєї справи, і ця справа забезпечує очевидні вигоди.
Що ближче до виборів, то більше зростає тривога з приводу можливих підсумків майбутньої кампанії, пише «Український тиждень». Від результатів цього разу залежить як ніколи багато. Чи триватиме курс на євроінтеграцію? Як зміниться ситуація на Донбасі? Чи буде досягнуто мирних домовленостей із Росією і на яких умовах це відбудеться? Не знаючи конфігурації майбутньої влади, відповісти на ці запитання неможливо, зазначає видання. Різні політичні сили пропонують різні варіанти вирішення цих проблем. Одні закликають далі стояти на смерть і не приставати на умови агресора. Інші, навпаки, фактично пропонують капітуляцію. Мільйони людей в Україні вірять у необхідність укласти «мир за будь-яку ціну», чим користаються проросійські політики. За чотири роки в суспільстві закономірно накопичилася втома від війни, і це створює сприятливе середовище для реваншу проросійських сил, попереджає тижневик. Сьогодні проросійські політики, не зустрічаючи опору влади, поступово відвойовують утрачені позиції. Дедалі впевненіше почуваються вони в медіа-просторі. Останні кілька років у рейтингах найбагатших українців проросійські політики швидко рухаються вгору. Здавалося б, гіркий досвід мав навчити, що нічим хорошим для України зліт таких політиків зазвичай не закінчується. Але держава, а точніше ті, хто її очолює, сьогодні не намагається ніяк перешкодити цій дедалі більшій загрозі й спокійно спостерігає за реваншем антиукраїнських сил. Сьогодні їхній реванш, який зовсім недавно здавався неможливим, знову став реальною загрозою. І почасти він уже відбувся. Але запобігти його повномасштабній реалізації ще не пізно, зазначає тижневик у статті «Граблі на горизонті».
Юлія Тимошенко гучно оголосила чергову революційну утопію і відправилася в хрестовий похід за крісло президента, констатує тижневик «Новое время». За прогнозами експертів видання, найімовірніше бос «Батьківщини» переможе в першому турі, але їй не вистачить підтримки для того, щоб минути тур другий. І тут Тимошенко доведеться туго: її антирейтинг складає солідні 41,6%. Експерти видання переконані, що «Новий курс» несе для Тимошенко більше ризиків, ніж вигод. Адже розмірковуючи про переваги парламентської форми правління, вона ризикує розгубити накопичений роками електорат. А той чекає її президентства як ключа до низьких комунальних тарифів, високих зарплат і стабільного курсу гривні. Середній же клас не стане її підтримувати лише після одного форуму. Якщо Тимошенко останні 3-4 роки розповідала про тарифи на комуналку, девальвацію і землю (як головний актив України), то відразу перетворитися у філософа з глобальним поглядом на світ дуже складно, зауважують експерти. Стаття називається «Народження химери».
Петро Порошенко нині виходить на фінішну пряму. До кінця його першої каденції залишається рівно рік. І від того, як він його проведе, залежатиме чимало, наголошує «Український тиждень». Найперше те, чи погодяться українці обрати його ще на один термін. Тільки двом із чотирьох очільників незалежної України пощастило колись відбути в кріслі глави держави свою законну п’ятирічку. Ці два щасливчики – Леонід Кучма і Віктор Ющенко. Кожен із них міг би поділитися з Порошенком якимись своїми секретами, що варто робити в цей рік і, головне, чого не варто. Про те, що робили українські президенти в останній рік свого перебування на посаді, йдеться в статті «Уроки попередників». Тижневик переконує, що Петро Порошенко найкращий з українських президентів за чверть століття. І хоча цього явно недостатньо, щоб всім подобатись, але як мінімум може вистачити, щоб пробитися в другий тур. Єдина біда – навіть не основний заклятий конкурент Юлія Тимошенко, а відчай українців і їхня тотальна зневіра у всіх без винятку потенційних кандидатах, включно з Петром Порошенком. Від того, в який спосіб він вирішить її лікувати, і залежатиме, чи пощастить йому стати президентом знову, зазначає тижневик.
Війна в Україні засвідчила, що найефективніша зброя у XXI століття – це не танки й не «Джевеліни», це люди, констатує дописувач «Дзеркала тижня» журналіст Юрій Бутусов. Він згадує, що у 2014 році в десятків тисяч людей спалахнула мотивація захищати країну, і вони стали армією, здатною зупинити російську агресію. Нині напруга боїв знизилася, фронт став стабільним, але війна триває. І найбільший рядок втрат сьогодні – це звільнення. Автор зазначає, що чергова хвиля звільнень вимиє з армії кілька тисяч мотивованих воїнів, які пройшли свої університети війни. Потрібні комплексні рішення, аби тих, хто приходить, було більше, ніж тих, хто залишає лави. Сьогодні укомплектованість бригад ЗСУ на фронті становить менше від 50%. Під кінець ротації підрозділу на передовий нерідко можна побачити роту із 40 чоловік або батальйон, у якому 200 бійців тримають фронт завдовжки 10-11 кілометрів. Журналіст вважає, що зберігати та збільшувати в армії стрижень – досвідчених обстріляних воїнів – одне зі стратегічних завдань держави. І вирішення цього завдання може бути тільки комплексним. Це не може бути рішенням одного генерала, міністра, одного відомства – це одна із ключових цілей державної політики, яка має бути пріоритетом для всього керівництва країни. На війні переможе якість. Якість людей важливіша за кількість будь-якого заліза, паперу й чорнил, наголошує автор статті.
Корупція в більшості держав є не хворобою, а скелетом державного організму. Припиніть корупцію – і всі життєві процеси в суспільстві намертво зупиняться, переконує дописувач тижневика «Новое время». Корупція є мастилом, завдяки якій життя триває. І так воно є в 85% країн світу. В таких умовах боротися з корупцією – це ловити і садити окремих корупціонерів, на місці яких негайно виникають інші. Якщо суди і правоохоронні органи політично залежні, то боротьба з корупцією перетворюється в показові посадки тих, хто чимось не догодив, або ж у боротьбу кланів між собою. Незалежні антикорупційні органи здатні надати цьому процесу збалансованість і швидкість: садимо швидко і незважаючи на партійно-кланову приналежність. Однак корупція нікуди не дінеться: навіть якщо одні порозумнішають і вирішать, що їм вже досить, в ніші, що звільнилися прийдуть нові, не такі розумні і більш самовпевнені. До того ж значна частина корупції носить політичний характер, тобто потоки і схеми створені не тільки для особистого збагачення, а й для підтримки політичного процесу, а він безперервний. Щоб закрити всі корупційні системи, треба прибрати державу з усіх сфер, де її занадто багато. Спростити регулювання бізнесу, скасувати всілякі дозволи, ліцензії і квоти, за які треба давати хабарі. Спростити і перевести повністю в інтернет всі адміністративні послуги, від реєстрації до отримання довідок, спростити і перевести в інтернет нарахування податків і будь-яку звітність. Про інші необхідні кроки для зменшення корупції, йдеться в статті «Як перемогти корупцію».
Про те, чим загрожує Україні припинення співпраці з Міжнародним валютним фондом, аналізує «Український тиждень». Видання нагадує, що уже понад рік Україна не отримувала траншів від МВФ. Час спливає, потреба держави в грошах зростає, а з наближенням виборів українські політики втрачають чи то здатність, чи то бажання виконувати жорсткі й незмінні вимоги основного кредитора країни. Такий розвиток подій змушує одних пророкувати невідворотну кризу, дефолт і «долар по 50», а інших поширювати байки про ненаситного монстра, який втручається у внутрішні справи України, що перебуває під його «зовнішнім управлінням». Тижневик наголошує, що продовження співпраці з МВФ – єдиний залізний інструмент уникнути ще однієї кризи у 2018-2019 роках. Тільки гроші МВФ та інших міжнародних донорів гарантують безпечне рефінансування зовнішніх боргів України протягом цього й наступного років. Решта варіантів – компроміси, часто доволі віртуальні, які, звісно, пом’якшать ситуацію, якщо зіграють, але точно не допоможуть уникнути кризи. Стаття називається «Сценарій майбутньої кризи».
апостол 12,
апостол журнал,
апостол корабль,
апостол украина,
журнал 12,
корабль 12,
корабль крым,
корабль сколько,
купить корабль 12,
передача украине кораблей,
2,5 млрд. Доларів намір покласти до своєї кишені Порошенко, Ахметов і їх спільники подрібніше, - Сенченко
Вопєлки і сопєлки йдуть синхронно з кацапськими джерелами. Совпадєніє?
2,5 млрд. Доларів намір покласти до своєї кишені Порошенко, Ахметов і їх спільники подрібніше, - Сенченко
Прямо в Різдво Христове Президент України Петро Порошенко у своїй колонці для спеціального випуску журналів «Новий час» і The Economist «Мир в 2018» заявив, що блокада Донбасу принесла близько 2,5 млрд. Доларів чистих втрат в торговому балансі.
Потеря доходов от национализированных предприятий, находящихся на неподконтрольных Киеву территориях Донбасса, — это далеко не весь ущерб, который понесет Украина от объявленной радикалами и впоследствии узаконенной президентом страны блокады народных республик, рассказал корреспонденту Федерального агентства новостей экономист и политолог Всеволод Степанюк.
Напомним, с 1 марта текущего года в Донецкой и Луганской народных республиках ввели внешнее управление на украинских предприятиях, которые располагаются на территории Донбасса. Такие действия стали ответной реакцией ДНР и ЛНР на транспортную блокаду, которую устроили так называемые «ветераны АТО» и различные украинские активисты, в число которых входят народные депутаты Украины.
В свою очередь, 15 марта Киев официально приостановил грузовое транспортное сообщение с народными республиками Донбасса. Предложение инициировал украинский президент Петр Порошенко на заседании СНБО.
Кількість маячні, взаємновиключних понятть та шизофазії зашкалює. Та пересічному не зрозуміти без "146 грамів".
("лєпім горбатого" або "по чім висери, Карл?")
Саме таку суму кривавих баришів мали намір в минулому році покласти в свою кишеню Порошенко, Ахметов і їх спільники подрібніше.
При цьому головний ідеолог заморожування конфлікту скромно промовчав про доходи т.зв. ЛДНР від такої торгівлі і про те, скільки Путін за рахунок цього мав намір заощадити на утриманні окупованого Донбасу.
Заява Порошенка - це точно не явка з повинною. Минулий багатий досвід незаконної торгівлі з невизнаним Придністров'ям і біль втрати омріяной суми не дають йому спати спокійно.
Тому в новому році українському суспільству, що прагне до повернення територій і відновлення нормального життя, а не продовження кошмару війни і окупації, доведеться непросто. На нас чекає не тільки продовження боротьби із зовнішнім агресором, а й важке протистояння з владою, для якої єдиною метою і мірилом успіху є сума у власній кишені. На що вони здатні заради таких баришів, важко навіть уявити.
Ну а любителям все переводити в відсотки ВВП хочу нагадати, що 1% втрат від торгової блокади окупованого Донбасу, про який невпинно повторюють Порошенко з Гройсманом, в 20 разів менше втрат від взаємовигідного безчинства влади і їх партнерів-монополістів.
Абсурдні тарифи і змову монополістів обходяться українським споживачам і країні в 500 (!) Мільярдів гривень на рік.
Ізолювання окупованих бойовиками територій Донбасу силами ветеранів добровольчих батальйонів «Айдар» та «Донбас» триває вже 33 дня. Причини, за якими було прийнято рішення блокувати Східну лінію українсько-російського фронту, були позначені учасниками акції досить просто. Головні з них - це безконтрольна торгівля українською зброєю з бойовиками, так звана «торгівля на крові», і неможливість домовитися про звільнення наших військовополонених.
У той же час представники влади бачать блокаду Донбасу трохи в іншому світлі. Наприклад, прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив: «Блокування ставить під загрозу металургійний комплекс країни, який є одним з флагманів економічного зростання і в якому працюють більше 300 тисяч українців. Але метал це не тільки економіка, це ще й обороноздатність. Чи не буде вугілля - не буде металу, що не буде металу - не буде броні, що не буде броні - не буде танків ». Такої ж думки дотримується і Президент України, якого звинувачують у бездіяльності, і навіть в змові з Рінатом Ахметовим та іншими олігархами.
Колишній командир батальйону «Донбас», депутат Семен Семенченко, на своїй сторінці в Facebook щодня звертається з заявами до Президента України: «У мене для вас погана новина, Петро Олексійович. У вашого торгового партнера Ахметова зупинено два заводи. Промісловості т. Н. ЛДНР грозит повний колапс.
Це означає, что НЕ БУДУТЬ поступат «податки» в казну т. Н. ЛНР - ДНР. Це означає что інші Ваші торгові партнери - Захарченко и Плотніцькій НЕ буде мати кошти на доплати своим Наближення, на амуніцію, машини, харчування, найманими Нових бойовіків. Це означає, что Росія змушена буде платіті робітнікам Ахметова зі свого бюджету, щоб Зберегти соціально економічну стабільність на окупованіх теріторіях. З того самого бюджету, что и без цього перенапруженій санкціямі, Сірією и нашим Крим. Це означає, что «наші люди», як ви їх назіваєте, будут мати менше можливости вбивати наших українських воїнів на передовій ».
Справа в тому, що на території ДНР і ЛНР займаються видобутком тільки антрацитового вугілля, а коксоющійся знаходиться також в Донбасі, в місцях, підконтрольних Україні. У підсумку в АТО гостро стоїть питання про необхідному технологічному паливі для роботи еелектростанцій і не тільки.
Підозри про те, що хтось не чистий на руку, падають не тільки на супротивників блокади Донбасу, але і на її прихильників. У деяких відкритих джерелах організатором учасників акції вказують Ігоря Коломойського, який вже давно протистоїть Петру Олексійовичу. Є навіть думка, Беня просто хоче помститися Петру за Приватбанк.
Щоб з'ясувати, чи є блокада Донбасу народної боротьбою або всього лише перерозподілом влади за грошові потоки - MyKharkov.info звернувся до відомих харківським експертам.
Харківський політолог Роман Травін
«Контроль над потоками контрабанди в зоні АТО поза всяким сумнівом є значущим фактором сучасної української політики. У ряді випадків ті, хто говорять про необхідність непримиренної боротьби з контрабандою на території ОРДЛО, хочуть не викорінити це явище, а допомогти отримати частку тих чи інших зацікавленим особам або групам. Але поставки вугілля з непідконтрольних українській владі територій, це, без перебільшення, питання стратегічне, який зачіпає ряд важливих галузей промисловості і ЖКГ та виходить далеко за рамки звичайної контрабанди і абсолютно очевидно, що «активісти» тут не більше, ніж інструмент в чиїхось руках.
Не секрет, що підприємства, які зареєстровані в Україні, але працюють на території ДНР і ЛНР, платять в український бюджет дуже серйозні суми. Мова про десятки мільярдів гривень на рік. Серед них, напевно, є і організації, що мають відношення до видобутку та постачання вугілля. Зрозуміло, бюджет ДНР і ЛНР також дуже сильно залежить від цих поставок. Але якщо говорити про Україну, то тут більш важливо те, що від безперебійних поставок вугілля залежить робота цілого ряду підприємств, що знаходяться на підконтрольних Україні територіях, і платять податки виключно в український бюджет.
Інтереси Ахметова блокада зачіпає, очевидно. Під загрозою знаходиться стабільна робота, ряду належать йому виробництв. У пресі є маса публікацій, автори яких пов'язують блокаду з Коломойським, не виключено, що це і так. Але, як мені здається, проблема не в тому, який саме олігарх стоїть за черговим політичним або економічним кризою, а в тому, що той чи інший олігарх або один з численних політичних вождів постійно генерують такі кризи, а держава не в змозі реагувати на них адекватно. Більш того, багато важливих державні органи сьогодні не більше ніж інструменти в боротьбі між політичними і промислово-фінансовими групами », - харківський політолог Роман Травін.
економіст, народний депутат України Олександр Кірш
Олександр Кірш, економіст, народний депутат України, дав словосполученню «блокада Донбасу» нове значення, а саме - блок АДА. І прокоментував ситуацію наступним чином:
«Блок пекла:
Навряд чи в 1942-му ми б щось купували у Німеччині. Навіть дуже потрібне і дешеве. Питання закупівлі вугілля у терористів це одночасно питання постачання ворога грошима, в тому числі на кулі.
Наші прості громадяни, які воюють за Україну і яких цими кулями вбивають, не менше наші і не менш прості, ніж ті, хто споживає вугілля або продукцію підприємств, яким він необхідний. Антрацит Донбасу - не єдиний в світі, стало бути - ціна питання це не зупинка стратегічних підприємств, а різниця у вартості, що зовсім інше. Втрата часу, за який могли б перейти на альтернативу, в мирний час була б злочинною недбалістю, а в наше - військовий злочин ».
Олег Ширяєв, засновник і екс-керівник «східного корпусу» і глава Цивільного корпусу «Азов» в Харкові
Олег Ширяєв, один із засновників і керівників «східного корпусу» і глава Цивільного корпусу «Азов» в Харкові:
(дисклеймер: слова цього, скажімо так чоловіка, не збігаються з редакційною думкою)
«Блокада шляхів сполучення в зоні АТО . Багато було сказано з приводу неї, багато гучних слів написано. Як і завжди мені важливо було розібратися в суті і наслідки - саме для цього хлопці з «східного Корпуси» поїхали на місце. Весь цей час я аналізував отриману інформацію, матеріали з преси і, що найважливіше - хто і в якому ключі подає цю інформацію, хто і як оцінює наслідки, хто і як в цьому дійстві замішаний.
Висновки невтішні для тих, хто вірить в патріотизм. Тому що патріотизмом якраз там і не пахне - це основний висновок, який я зробив. Ми не побачили серед організаторів і ватажків блокади турботи про народ і його інтересах - вони живуть сьогоднішнім днем, шукають свою хвилину слави. Я не хочу брати участь у особистих піар-акціях і театрі одного актора Семена Семенченко. Його дії завжди славилися популізмом, але це вже виходить за всі рамки пристойності. Для мене і моїх побратимів він став символом того, в кого ні в якому разі не повинен перетворитися патріот і бойовий командир - пусте місце в формі і з теплим кріслом під дупою. Блокада, заявлена ним для зупинки контрабанди та звільнення наших полонених, виявилася черговою мильною бульбашкою і майданчиком для політичного піару тих, кому немає діла до збитку, що наноситься бюджету країни і простим жителям. А саме нам з вами доведеться платити за ті наслідки, які принесе ця блокада. Вигоду з блокади в тому вигляді, в якому вона зараз проводиться має Росія. Саме до покупки вугілля у неї схиляють нас ті, хто не дають вивезти з Донецької та Луганської областей вугілля видобуте, повторюю - видобутий, а не куплений на наших шахтах. І вже всі забули про полонених ... вже в планах - захоплення ТЕС і дешевий піар на злиднях ... Я проти олігархічного свавілля, я проти того щоб хтось наживався на війні, але я повторю свою думку ще раз: думайте, аналізуйте, оцінюйте. І постарайтеся побачити трохи далі, ніж теперішня вигода «борців за народне щастя» ».
Харківський політолог Валерій Дудко
Харківський політолог ВалерійДудко:
«В даному варіанті працює схема, коли підставні фірмочки скуповують дешеве вугілля у всіх, формують склади і дорого продають його Україні. Ті, хто керує зареєстровані і податки платять, але це мінімум від того навару, який залишається ним. У цьому бізнес Ахметова. Хто ще - сказати складно. У цьому бере участь багато ».
Яна Червона, Солдат 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ
Солдат 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ ЯнаЧервона:
«Тамє багато моїх друзів. Вони стоять точно за ідею. За ідею зупинити контрабанду і нарешті, нагадати владі про полонених ... Але там є і ті, хто для піару ».
Командир відділення роти снайперів 92-ї омбр, депутат Харківської міської ради Іван Ракич
Іван Ракич, командир відділення роти снайперів 92-ї омбр, депутат Харківської міської ради:
«Я харків'янин, був в АТО. Я бачив вагони, які без всякого контролю їдуть туди і назад. Тепер я політик, і підтримую блокаду. Потрібно нарешті внести визначеність у питання взаємовідносин з територіями, які не контролює Україна. Депутатам Верховної Ради необхідно прийняти закони, які почнуть регулювати зв'язку між ЛНР і ДНР і іншими областями, і допоможуть повернути наших військовополонених.
Урядовці ще півтора роки тому говорили про те, що не можна торгувати з окупованими територіями. Так чому зараз, крім Єгора Соболєва, Насіння Семенченко та Володимира Парасюка, ніхто з них не може набратися сміливості і припинити все це? Весь світ визнав Росію агресором, а Україна досі це не задекларувала. Я - за процвітання економіки держави, і мені дуже шкода жителів Донбасу, які є заручниками ситуації. Але щоб змінити щось - потрібні жорсткі заходи і рішення влади. Ніхто без світла не залишиться: ми можемо перейти на буре вугілля, зменшити продаж електроенергії в Молдавію ».
Президент Петро Порошенко на даний момент готується нейтралізувати загрозу енергетичної кризи для всіх регіонів України, який може стати наслідком блокади Донбасу. У той же час він обіцяв переглянути і обмежити перелік товарів для торгівлі з окупованими територіями.
Олена Росітюк
Читайте в Facebook: А також, підписуйтесь на наш телеграм!
Pocket: Напад на Журналістів «Схем»: поліція НЕ Хотіла у охорони даже документи перевіряти*
Під час нападу охоронців Віктора Медведчука на тележурналістів програми «Схеми» в аеропорту «Київ» поліцейські Ніяк НЕ відреагували на перешкоджання професійній ДІЯЛЬНОСТІ и відмовили у правомірній перевірці у нападників документи які засвідчують особистість.
Про це йдет в новому розслідуванні програми, сообщает «Радіо Свобода».
Журналісти намагались зняти, як Віктор Медведчук и інші пасажири відлітають на приватному літаку з территории аеропорту «Київ», но зйомці перешкоджалі охоронці, Які з'явилися з мікроавтобуса.
Пізніше знімальна група намагалася зняти повернення літака з польоту і відправилася в VIP-термінал аеропорту, однак натрапила на тих же охоронців. Вони вийшли з мікроавтобуса з парасольками, і як тільки літак почав заходити на посадку, почали перешкоджати зйомці. Потім з'явилися люди в масках і журналісти, щоб уникнути фізичного протистояння, відправляються в сторону терміналу, але мікроавтобус охорони блокує авто знімальної групи, а охоронці активно перешкоджають зйомці.
При цьому з іншого боку аеродрому другий оператор програми, про який не знає охорона Медведчука, безперешкодно знімає посадку літака.
До нього підійшли поліцейські для перевірки документів. Він попросив їх підійти до VIP-терміналу на допомогу знімальній групі, якій заважали працювати охоронці Медведчука, але на звернення журналістів поліцейські відреагували дивно.
«Спочатку пропонують звертатися до охорони VIP-терміналу і взагалі відмовляються перевіряти документи людей в масках. А на зухвале перешкоджання журналістській діяльності жодним чином не реагують », - кажуть журналісти і підкреслюють, що в присутності поліцейських охоронці не застосовували фізичну силу, але і далі перешкоджали зйомці.
Як тільки кортеж виїхав з аеропорту, охоронці швидко сіли в машини. І тільки після чергового прохання журналіста поліцейський погодився перевірити документи нападників.
Журналісти встановили, що машини, якими користувалися охоронці, зареєстровані на ТОВ «Детективне охоронне агентство« Шторм ».
Його засновником і керівником, згідно з офіційними даними, є Віктор Іванович Чорний. А з Віктором Медведчуком його пов'язує Федерація бойового самбо України.
Адвокат Віктора Медведчука Ігор Кириленко назвав подію «провокацією» і звинуватив журналістів у втручанні в приватне життя.
«Згідно з чинним законодавством України, збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про Медведчука В.В. можливо тільки при його особистому згоді на це. Отже, провокація журналістів Радіо Свобода підпадає під дію статті 182 Кримінального кодексу України ( «порушення недоторканності приватного життя»). Наразі стосовно зазначених подій подано заяви до Національної поліцію України і Генеральну прокуратуру про скоєння кримінального злочину », - йдеться в листі від адвоката.
Більш того, захист Медведчука застерегла програму від оприлюднення матеріалу в прямому ефірі.
«Вважаю за необхідне поставити вас до відома, що таке оприлюднення конфіденційніх Даних буде прямим и свідомим порушеннях закону. Підкреслюю, что прічетні до цього особини понесуть відповідальність согласно з чіннім законодавством України », - йдет у листі Кириленко.
