В уривку відео, де Верещук зловили з джерелом інформації, є момент - воно каже: «Я показую, що таке гібридна війна.»

Фейк як інструмент інформаційної війни

«Не руйнувати, а захопити серця і помисли людей».
Сунь Цзи, «Мистецтво війни»

Можна констатувати, що проти України ведеться повноцінна війна: «гібридна» за формою, «асиметрична» за змістом. Варто зазначити, що сутністю будь-якої війни за класичною працею давньокитайського стратега Сунь Цзи «Мистецтво війни» є обман. Тому більшість громадян країни, стосовно яких здійснюється гібридна інформаційна агресія, часто дезорієнтовані великою кількістю суперечливих інформаційних меседжів та не розуміють всіх масштабів і небезпеки, яка нависла над їхньою державою.

Чому саме інтернет став розповсюджувачем фейкової інформації? Слід зауважити, що інші (традиційні) засоби масової інформації також залучалися до дезінформування певної частки населення тих чи інших країн, виправдання тих чи інших дій. Можна навести такі випадки як Глейвицький інцидент (провокація) — операція під кодовою назвою «Консерви», проведена СС гітлерівської Німеччини, що стало приводом для нападу на Польщу 01.09.1939 р. Цей напад вважається початком Другої світової війни.

Цей випадок широко висвітлювався у друкованих виданнях і радіостанціями тих часів (телебачення вже існувало, але було малопоширеним і маловпливовим). Однак друковані видання малопридатні для створення і розповсюдження фейків.

По‑перше, вони не мають високої оперативності — найближчий номер вийде тільки завтра, а електронні ЗМІ можуть повідомити фейкову новину вже сьогодні. По‑друге, публікація у друкованому виданні є документом, а отже, автора та видання можна притягнути до відповідальності. Радіо також малопридатне для поширення такої інформації через свій фоновий характер. Сьогодні телебачення набуло нечуваної сили, але тут фейки можуть з'явитися з двох причин: недбалість, неперевірена інформація, некомпетентність журналістів та вирішальний вплив влади на інформаційну політику електронних медіа країни.

Класичним став фейкрепортаж 1‑го російського телеканалу про начебто розіп'ятого військовослужбовцями ЗСУ хлопчика, але він міг з'явитися лише через цинічну пропагандистську кампанію проти України в ЗМІ Росії, а також за прямим замовленням на такі матеріали з боку вищої влади. Слід зауважити, що фейки активно використовуються багатьма країнами, медіа різних видів.

Наприклад, в Україні існує низка видань, які активно поширюють інформацію сумнівної якості, а іноді абсолютно безглузді дурниці. Прикладом можуть стати такі публікації як фейкова заява командувача військ НАТО в Європі генерала Брідлава про можливість нанесення авіаційного удару по скупченням російських військ в Україні (опубліковано на сторінці так званого Національного антикорупційного порталу).

Однак кількість неправдивих повідомлень-фейків з боку російських телеканалів і веб-ресурсів надзвичайна. Путінський режим за допомогою російських мас-медіа веде справжню інформаційну війну проти України. Ведення інформаційної війни часто спрямовується на молодь. Отже, наголос у розповсюдженні фейкових повідомлень зроблений на соціальні мережі, які є дуже популярними серед молоді. 

Для цього у Санкт-Петербурзі російська влада створила так звану «фабрику інтернет-тролей» — молодих людей, які видають себе за реальних учасників мережі, централізовано та масово розповсюджують провокативну, епатажну інформацію. Мета такої акції — психологічна обробка громадян України та інших країн, включаючи користувачів інтернету Росії.

«Фабрика тролей» діє за принципом «брехня, яку повторюють багато разів, стає правдою». Співпрацівники «фабрики» одержують завдання від «кураторів» створити враження чисельної української спільноти, яка протестує проти «хунти» або додержується альтернативної думки з якого-небудь приводу. Прикладом такої діяльності є фейкова інформація про знесення в Києві велетенського пам'ятника Батьківщині-матері на Печерських пагорбах. Для створення фейку використано фотографію 1980 р. під час монтажу пам'ятника.

Відомий український вчений і державний діяч, директор Національного інституту стратегічних досліджень, доктор технічних наук, професор та академік Національної академії наук України Володимир Горбулін, описуючи інформаційний складник «гібридної війни», зазначає, що інформаційний фронт «гібридної війни» розгортається одразу за кількома напрямками. Передусім, серед населення в зоні конфлікту; серед населення країни, проти якої здійснюється агресія, однак територія якої не охоплена конфліктом; серед громадян країни агресора; серед міжнародного співтовариства.
В українському випадку маємо справу не просто з ворожою пропагандою, а з тим, що фахівці-інформаційники слушно характеризують як «війну смислів/сенсів». Для ретрансляції цих смислів використовується вся множина інформаційних комунікацій. Основним структурним елементом у цій війні стають симулякри — образи того, чого не існує в реальності. Прикладами таких симулякрів є «фашисти в Києві», «звірства каральних батальйонів», «розіп'яті хлопчики», використання Україною заборонених озброєнь. Стратегічна мета експлуатації цих симулякрів — замінити об'єктивні уявлення цільових груп про характер конфлікту тими «інформаційними фантомами», які потрібні агресору.
Підміна понять, сенсів, впровадження симулякрів призвело до того, що цей прийом гібридної війни розділяє людей в Україні на анти- та пропутінські сили, хоча перших набагато більше. Певним доказом смислової війни, виграної путінським режимом, стало нагородження закритим указом 300 журналістів «за Крим». Це також підтверджує, що смислова війна — принципово мас-медійна війна. Якщо зазвичай засоби масової інформації супроводжують військові дії, то у війні смислів спостерігається зворотна картина: військові завершують ті дії, які забезпечила їм підготовка ЗМІ. Як результат, громадяни України затримують рух колон ЗСУ в зоні конфлікту, протестуючи проти їхньої участі в бойових діях.
Також цікавим є опис відомого російського журналіста та медіаменеджера Володимира Яковлєва щодо методів спеціальної бойової пропаганди, яку свого часу проходили всі студенти журфаку МДУ. Згідно з його описом, в обставинах секретності студентів вчили бойової спец пропаганди — мистецтву сіяти розбрат у лавах супротивника за допомогою дезінформації та маніпуляції свідомістю. Бойова («чорна») пропаганда допускає будь-яке спотворення реальних фактів задля вирішення пропагандистських завдань. Це ефективна зброя, що використовується з єдиною метою — вибивання мізків противнику.
Метод «гнилого оселедця», метод «перевернутої піраміди», метод «великої брехні», принцип «40 на 60», метод «абсолютної очевидності» — з усіма цими методами й техніками зіштовхувалися всі користувачі інтернету, однак просто цього не усвідомлювали. Майбутніх журналістів вчили використовувати техніки бойової спец пропаганди проти солдатів армії супротивника. Сьогодні вони використовуються проти мирного населення нашої країни. Вже 5 років, читаючи російські газети або переглядаючи телевізійні шоу, Яковлєв з цікавістю наголошує, що люди, які координують у Росії вкидання та інтерпретацію новин, вчилися за тим самим підручником, у того ж бадьорого полковника або його колег.
Наприклад, метод «гнилого оселедця» працює таким чином: підбирається помилкове звинувачення (важливо, щоб воно було максимально брудним і скандальним). Зокрема, добре працює дрібне злодійство, розтління дітей чи вбивство, бажано з жадібності. Мета «гнилого оселедця» зовсім не в тому, щоб довести звинувачення, а в тому, щоб викликати широке, публічне обговорення його несправедливості та невиправданості. Людська психіка влаштована так: щойно обвинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його «прихильники» та «противники», «знавці» та «експерти», оскаженілі «обвинувачі» та затяті «захисники» обвинуваченого. Однак, незалежно від своїх поглядів, всі учасники дискусії знову й знову вимовляють ім'я обвинуваченого поруч із брудним і скандальним обвинуваченням, втираючи таким чином дедалі більше «гнилого оселедця» в його «одяг», поки нарешті цей «запах» не починає слідувати за ним усюди. При цьому питання «вбив-вкрав-спокусив чи все-таки ні» стає головним при згадці про нього.
Метод «40 на 60» був вигаданий Ґеббельсом. Він полягає у створенні ЗМІ, які подають 60% своєї інформації в інтересах супротивника. Заробивши таким чином його довіру, решту 40% вони використовують для надзвичайно ефективної, завдяки цій довірі, дезінформації.
Дуже ефективним є метод «великої брехні», який дещо схожий на «гнилий оселедець», але працює інакше. Його суть полягає в тому, щоб з максимальною впевненістю запропонувати аудиторії настільки глобальну та жахливу брехню, що майже неможливо повірити, начебто можна про таке брехати. Трюк полягає в тому, що правильно скомпонована і добре продумана «велика брехня» викликає у слухача чи глядача глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доводам логіки й розуму.
Однак найбільше наш бадьорий полковник шанував метод «абсолютної очевидності», що дає хоча нешвидкий, але надійний результат. Замість того щоб щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, саме по собі зрозуміле, а тому безперечно підтримуване більшістю населення. Незважаючи на свою зовнішню простоту, цей метод неймовірно ефективний, оскільки людська психіка автоматично реагує на думку більшості, прагнучи до неї приєднатися. Проте важливо пам'ятати, що більшість обов'язково має бути переважною, а її підтримка — абсолютною та безумовною. В іншому випадку не виникає ефекту приєднання. Однак якщо ці умови дотримуються, то кількість прихильників «позиції більшості» починає поступово, але впевнено зростати, а з часом збільшується в геометричній прогресії (переважно завдяки представникам нижчих соціальних верств, які найбільш схильні до «ефекту приєднання»).
Одним з класичних способів підтримки методу «абсолютної очевидності» є публікація результатів різноманітних соціологічних опитувань, які демонструють абсолютну суспільну одностайність з того чи іншого питання. Методики «чорної» пропаганди не вимагають, щоб ці звіти хоча б якимось чином стосувалися реальності. Про всі ці методи можна багато розповідати, адже їх список достатньо великий. Однак важливим є зовсім інше. Методи «чорної» пропаганди впливають на аудиторію на рівні глибоких психологічних механізмів таким чином, що наслідки цього впливу неможливо зняти звичайними логічними аргументами. Загалом, інакше не може бути.
Всі методи бойової спец пропаганди об'єднує єдина мета. Вона полягає в тому, щоб послабити армію супротивника шляхом внесення в її лави внутрішньої ворожнечі, взаємної ненависті та недовіри одне до одного. Сьогодні ці методи застосовуються проти нас. Результат, до якого вони призводять, є таким, для досягнення якого вони були створені. Однак взаємна ненависть та внутрішня ворожнеча виникають не в армії противника, а в наших будинках і сім'ях. Просто можна вийти на вулицю і подивитися, як змінилася країна за останні 5 років. Здається, проти власного населення бойова спец пропаганда працює навіть ефективніше, ніж проти солдатів противника. Напевно, тому що мирне населення, на відміну від солдатів противника, не може себе захистити.
До успіхів, що підтверджують ефективність російської гібридної пропаганди, окрім території України, варто віднести багаторазові повідомлення і розслідування спецслужб європейських країн та США щодо результативного втручання Росії у вибори Президента США, голосування щодо Брекзиту у Великій Британії, вибори Президента Франції, референдум у Нідерландах щодо вступу України до Асоціації між ЄС та Україною, виборах в інших європейських країнах.
Якщо аналізувати внутрішню ситуацію в Україні, то цікавим прикладом впливу фейків на свідомість громадян є нещодавні президентські вибори. Експерти Інституту масової інформації (ІМІ), що є незалежною, неприбутковою, недержавною громадською організацією, яка входить до громадських рад Комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики, Нацради з питань телебачення та радіомовлення, Міністерства Інформації та діє у громадському секторі з 1995 р., здійснили аналіз перебігу президентських виборів (https://imi.org.ua/monitorings/khto-mochyt-kandydativ-nehatyv‑v‑onlayn-media/).
Загалом, до вибірки потрапило 6918 текстів, які були окремо проаналізовані експертами ІМІ на предмет позитивної, негативної чи нейтральної тональності, присутності ознак чорного піару чи контрагітації. До текстів з негативною тональністю належали всі тексти, де критика діяльності кандидата не супроводжувалася відповіддю іншої сторони, коментарями експертів з іншою позицією, використовувалися негативні оціночні судження щодо кандидата, маніпуляції тощо.
Найбільше новин з негативною тональністю було спрямовано проти Петра Порошенка — 77,7% (234 тексти), проти Володимира Зеленського — 22,3% (67 текстів). Окрім кількості, характер таких новин також відрізнявся. Якщо проти Зеленського поширювалася різноманітна аргументація, чому цей кандидат є некомпетентним, не готовим до посади Президента, подекуди трапляються звинувачення у проросійськості чи зв'язках з олігархом Ігорем Коломойським, то проти Порошенка окремі сайти поширювали відверті фейки, звинувачення у фальсифікаціях чи підготовці зриву виборчого процесу, миттєвому збагаченні та створенні ще одного «Межигір'я».
В цьому випадку необхідно звернути увагу, як на певний маркер ефективності інформаційної війни та розповсюдження фейків, фактично абсолютний збіг підсумкових результатів виборів у другому турі з кількістю негативної інформації щодо кандидатів, а також тривалість 5‑річної інформаційної війни путінської держави проти української влади, яка проводила курс на євроінтеграцію.
Способи боротьби з фейковими новинами

Що ж необхідно робити громадянам в умовах інформаційної війни? Особливу увагу слід приділяти чотирьом аспектам роботи: перевірці інформації (верифікації), розвінчуванню фейкових історій, підвищенню інформаційної грамотності.

• Верифікація. Щоб зберегти довіру до офіційних або визнаних ЗМІ, користувачам інтернету потрібно вживати превентивних заходів, щоб не стати жертвами фейків або дезінформації. Необхідно перевіряти будь-який контент, отриманий онлайн, якщо вони збираються його використовувати. Дедалі популярнішими стають технології верифікації, засновані на допомозі користувачів-добровольців. Такі спільноти як Bellingcat і #DigitalSherlocks, Stopfake ставляться до перевірки та геолокації як до командного виду спорту.
• Викриття. Одна з проблем, яку потрібно враховувати користувачам, полягає в «роздмухуванні» неправдивих історій — чи не поширюються фейки ще далі та ще більше в результаті їх розвінчання і публікації результатів, чи не надає їм це зайвого розголосу?
• Перевірка на відповідність дійсності. Аналізувати статті журналістів, які вивчають підозрілі заяви та перевіряють факти, відповідаючи на питання аудиторії.
• Медійна грамотність. Один з найкращих способів зупинити поширення дезінформації — це розповсюдження інформації, що допомагає аудиторії критично оцінювати інформацію, яку вона бачить у соціальних мережах. Пояснення того, як та чи інша фальшива історія була розвінчана, може підвищити обізнаність аудиторії про ризики дезінформації та проблеми пошуку правди.

Загалом, можна підсумувати, що наразі демократичне суспільство змушене балансувати між двома (щонайменше) крайнощами. З одного боку, без свободи слова немає демократії, а з іншого — існує небезпека використання свободи слова для маніпулювання масовою свідомістю. Для вироблення ефективних механізмів протидії важливо проаналізувати потреби громадян, яку інформацію вони обирають, з яких джерел, критерії достовірності, який це має вплив на свідомість, емоційний прояв, як громадяни ставляться до медіа, урядових інституцій тощо. Серед таких документів у цій ситуації важливою є Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 29.12.2016 р.
Щоб вистояти в таких умовах перед дезінформацією та маніпуляціями, яку вміло застосовують, насамперед, російські ЗМІ, яка розповсюджується за допомогою соцмереж та інших комунікаційних каналів, кожній державі необхідна консолідація, довіра до влади, а з боку держави — широкомасштабна інформаційна політика швидкого реагування із застосуванням сучасних технологій. При цьому громадяни повинні правильно фільтрувати інформацію, критично мислити, аналізувати, звертати увагу на джерела інформації, власників медіа, оскільки в міру збільшення усвідомлення маніпуляція зменшується.

В уривку відео, де Верещук обгидили з джерелом інформації, є цікавий момент - вона каже: «Я показую, що таке гібридна війна.». Верещук дійсно трохи розуміє що таке гібридна війна. Хоча б тому, що була безпосереднім учасником деяких гібридних операцій агресора.
 Гібридні технології - це не тільки запуск брехливої ​​інформації в потрібне інформаційне поле. Спектр цих технологій дуже широкий. І один з таких - це створення необхідної ситуації для «віддзеркалювання» і запуск його в інформаційне поле.
 Створення ситуації для «віддзеркалювання» - це дуже тонка гібридна технологія, кінцевий результат якої спрямований на зародження думки «якщо можна одним, значить можна і іншим». Російські для такої технології завжди використовують свої «консерви».
 Грані цієї технології практично невловимі. І для звичайного, нейтральну людину складні в розумінні. При такій технології дуже важливо звертати увагу на саму суть події і звертатися до закону.
 Одну з таких технологій запустили російські через Верещук в 2013 році.
 22 листопада 2013 року його письмово звернулася до Європейського Рада із закликом приєднати Рава Руську тер громаду до ЄС.
Цитата:
 «Відповідно до Європейської Хартії місцевого самоврядування, заходів звернули до Заради Європи, до Урядів європейськіхдержав и попросила вважаті офіційну позицию правительства України относительно прізупінення євроінтеграції такою, что НЕ відповідає и не відстоює Захоплення територіальних громад.
"ВРАХОВУЮЧИ це, просимо вас укласті догоду про асоціацію между Європейськім Союзом та теріторіальною громадою міста Рава-Руська" ».
 23 листопада ще не було розгону студентів. Протести тільки починалися. А основна маса проєвропейських політиків України виступали за асоціацію з ЄС всієї країни.
 Зверніть увагу на ось це «згідно з Європейською Хартією місцевого самоврядування». Росіяни дуже люблять перекручувати саме це в своєму обгрунтуванні «відділення територій». І в подальшому, вони не одноразово на це посилаються.
 Сенс цієї «операції» полягав у фіксуванні реакції ЄС на таке звернення. Російські розраховували на м'який відповідь Європи, який в подальшому вони б використовували для вимоги дзеркальної реакції в відділенні інших територій України.
 Розберемо наслідки такого звернення для самої України:
1. Природно ЄС не могло підписати асоціацію з окремим українським містом. Тому це звернення ніколи б не дало результату, який декларує підписант.
2. Жителі інших регіонів України отримують прецедент наміри відділення території. І найголовніше, воно залишається караним. У підсумку, ми отримуємо: «якщо можна комусь звертатися про відділенні території до ЄС, то чому ми не можемо звернутися до рф?»
 А тепер важливий момент:
 З точки зору Закону України - це чиста 110 стаття. «Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.»

 Загалом-то, чому Верещук не притягли тоді до відповідальності виразно зрозуміло. Медаль від януковича, людина Медведчука, консерва рф - надійний оберіг від будь-якої відповідальності до 2014 року.

 Але зараз вже інші часи, і ДБР точно (не) відкриє на цю консерву справу.

"Історія Трампа і Росії-це міф"

Січ. 2-й, 2020 рік

Надіслати до Kindle

Купити Чорні троянди 3 хв подивитися оригінал ***

У своєму твіті Трамп перерахував епізоди, під час яких сім'я Клінтон контактувала з російськими бізнесменами і чиновниками. Перш за все, мова йде про розслідування, яке вела газета The new York Times щодо фонду чоловіка Хілларі Клінтон, колишнього президента США Білла. Як з'ясувала американська преса, Держдепартамент в період, коли його очолювала Хілларі, схвалив угоду з продажу компанії Uranium One держкорпорації "Росатом". Колишні власники проданої фірми згодом зробили щедрі внески до Фонду Клінтона. Угода була вигідна Кремлю, так як після неї Росія отримала до 20% американських запасів урану.

Президент Росії Володимир Путін і держсекретар США Хілларі Клінтон на саміті АТЕС у Владивостоці... Президент США Дональд Трамп заявив, що американські законодавці повинні звернути увагу на зв'язки між Хілларі Клінтон і Росією. Президент США робить свої заяви на тлі розслідування ФБР можливих зв'язків між Його власною командою і російською владою. Президент США у своєму Твіттері запропонував американським законодавцям розслідувати можливі зв'язки його суперника по передвиборній гонці Хілларі Клінтон з Росією. "Чому Комітет з розвідки Конгресу не розслідує велику угоду між Біллом і Хілларі, яка допомогла відправити Уран в Росію, російську плату за виступи Білла, хвалу Хілларі Росії на тлі перезавантаження або російську компанію Падести? Історія про Трампа і Росію-це міф."Клінтон не інформувала своє начальство про отримання внесків в особі президента США Барака Обами, незважаючи на те, що сама держсекретар досягла домовленості з Обамою під час президентської кампанії 2008 року публічно розкрити імена всіх політичних донорів. Колишній президент Білл Клінтон також отримав $ 500 000 від банку "Ренесанс Капітал", який газета називає установою, "пов'язаною з Кремлем"."Відомо, що Клінтон сам відвідав Москву після своєї відставки. Одного разу його прийняв президент Путін, який звернувся до нього на "ви", що він дозволяє собі з рідкісною кількістю своїх зарубіжних знайомих. Всупереч популярному в американській пресі твердженню про те, що Путін "ненавидить Клінтон", російський президент дуже любить дружину екс-держсекретаря і навіть запросив його відправитися в експедицію, пов'язану з охороною природи. Про запрошення стало відомо з вкраденого і опублікованого минулого літа в Інтернеті листування Клінтон, коли вона працювала в Держдепартаменті. Політичний стратег Клінтонів Джон Подеста також має зв'язки з російськими компаніями. Він лобіював інтереси Національного банку "Сбербанк", про що раніше повідомляв портал WikiLeaks. Висловлювання Трампа про Клінтон прозвучали на тлі розслідування можливих зв'язків з Росією представниками його власного передвиборчого штабу. В даний час ФБР розслідує ці зв'язки. Раніше американські ЗМІ повідомили, що ФБР має інформацію, згідно з якою помічники президента США Дональда Трампа нібито зв'язувалися з представниками Росії з метою публікації матеріалів, спрямованих на підрив виборчої кампанії колишнього держсекретаря і кандидата в президенти Хілларі Клінтон. В даний час ФБР перевіряє розвідувальну інформацію, а також записи розмов між різними особами з компанії Трампа і їх поїздок до Росії, а також зустрічей на території третіх країн. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков раніше заявляв, що повідомлення американської преси не підкріплюються ніякою інформацією і не можуть сприйматися як серйозні дані: "це ще одна інформація без будь-яких джерел, яку не можна ні коментувати, ні сприймати як будь - які серйозні дані", - сказав Пєсков. Варто відзначити, що кампанія проти Трампа і його передбачуваних російських зв'язків вже мала свої жертви. Радник президента США з національної безпеки Майкл Флінн був змушений піти у відставку після того, як газета Washington post опублікувала "сливу" про те, що він обговорював зовнішньополітичні питання з послом Росії в США Сергієм Кисляком перед вступом на посаду. У той же час у своїх офіційних свідченнях Флінн не розкрив теми розмови з простоквашею, кар'єрним дипломатом, багато років пропрацював на високих посадах, якого американська преса називає "високопоставленим шпигуном"."Іван Курилла, професор Європейського університету в Санкт-Петербурзі. Петербург вважає, що головне в словах Трампа-це не фактичні звинувачення на адресу Клінтон, а непряме визнання негативного впливу Росії в США.

"Трамп погодився з визнанням Росії "злом" - раніше частіше траплялося, що ця внутрішньополітична суперечка виглядала так: одна сторона каже, що Росія-Це зло, і з нею не можна мати ніяких контактів, а опоненти кажуть, що потрібно мати контакти, тому що це не зовсім зло. І тут з'ясовується, що так, обидві сторони визнають Росію поганою (нехай навіть риторично). Ми можемо себе привітати", - коментує експерт.

Как оказалось, чернокожий парень, которого придушил полицейский, отсидел 5 лет за ограбление. Видимо, в память о покойном, его почитатели теперь грабят магазины по всей стране.https://t.co/bUHzqGAWnO

— Nasha Canada🇨🇦 #StayHome (@NashaCanada) June 2, 2020

Хватіт карміть янкі!

— Труп Клерка 🇺🇦 (@TrupenKlerk) June 2, 2020

***

Не стоит недооценивать желание быдла "отнять и поделить". Чем быстрее будет нищать Россия, тем больше марксистов вылезет на поверхность как черви из трупа. Нищета приводит к бунтам, бунты порождают нищету. Россия не вылазит из этого кровавого цикла с 1905 года
И другие нищие тоже

— Вернем Все Взад 🇺🇸󠁵󠁳󠁨󠁩󠁿🇺🇦🇬🇪🇹🇷+25% (@USSRComeBack) June 1, 2020

Найважливіше активне міроприємство

Останнім часом в інформаційному просторі Росії поширюється тривожна інформація про катастрофу, що наближається. Майже відкритим текстом повідомляється, що Путін смертельно хворий і протягом року піде зі свого поста .

За

 

kasparov.ru

13 хв

Переглянути оригінал

1. Кремль запустив хитру спецоперацію. Почнемо з правди і напівправди

 Його наступників нібито охоплює месіанська ідея відновити подобу Радянського Союзу через насильницьке приєднання України, Білорусі та, можливо, держав Прибалтики, і заради цієї високої мети вони нібито готові піти на велику війну.

Першоджерелом цієї інформації є колишній професор МДІМВ Валерій Соловей, який був вигнаний з цього вузу за публічні виступи, в яких він вельми критично оцінював внутрішню і зовнішню політику Кремля.

Цією тривожною інформацією він ділиться вже кілька тижнів, і до сих пір, слава богу, з ним не сталося ніяких неприємностей. При цьому практично всі прокремлівські ЗМІ загадково мовчать, мабуть, не розуміючи без відповідних інструкцій, як на це реагувати.

А реагувати на розповіді професора треба так: перед нами найважливіше активну захід російських спецслужб, мета якого - забезпечити перехід влади від Путіна до наступника (або наступникам). При цьому відразу обмовлюся: я практично впевнений, що пан Соловей не знає, що є учасником активного заходи і використовується, висловлюючись на професійному сленгу, "втемну". Люди, які виконують аналогічну функцію, на оперативному жаргоні називаються "каналом реалізації активних заходів" .

За термінологією російських розвідслужб, активне захід - це операція з надання впливу на певну аудиторію з метою спонукати її до конкретних дій або, навпаки, до бездіяльності в інтересах Інстанції. Під Інстанцією розуміється Кремль або керівництво спецслужби.

У реальному житті активну захід найчастіше виглядає як спеціально сформульовані "тези", які вкидаються в інформаційний простір і включають правду, напівправду і дезінформацію , причому остання, як правило, несе основну інформаційне навантаження.

Тези, поширювані професором, мають всі три компоненти - від правди до чистої дезінформації. Це правда, коли мова йде про стан здоров'я Путіна. Напівправда стосується джерел інформації професора. І, нарешті, дезінформація - це розповідь про страшні події, які нібито чекають РФ і світ в найближчі рік-півтора.

Почнемо з правди.
Правдою в інформації професора є те, що Путін, судячи з усього, дійсно скоро піде від активного політичного життя по "станом здоров'я". До речі, розгорнула в країні суєта з приводу поправок до Конституції має головною метою забезпечити транзит влади, по можливості без потрясінь, в тому числі шляхом забезпечення недоторканності Путіна. Все інше це димова завіса для прикриття.

Піти Путіна може змусити вкрай тяжка, якщо не сказати смертельне захворювання. За російською традицією, інформація про стан здоров'я головного особи є, мабуть, найголовнішою таємницею країни. Не випадково Путін тягає з собою в усі закордонні поїздки особистий біосортір, щоб всюдисуще ЦРУ не дізналося з продуктів його життєдіяльності ніж він хворий і скільки ще йому залишилося.

Несанкціоноване розповсюдження в російських ЗМІ відомостей про тяжких захворюваннях верховного правителя - це безумовне табу. Це не просто розгойдування човна, якого так боїться Кремль. Це замах на святе, на основи основ!

Нарешті, це образа особисто Путіна. Двадцять років полчища лизоблюдів і підконтрольні ЗМІ переконували його, що він Геній і Супермен, який "наше все і назавжди", а тепер виявляється, що він немічний старий, що страждає якимось негарним смертельним захворюванням і нездатний керувати країною. І це під час загальної метушні з приводу поправок до Конституції. Це вже не просто розгойдування човна, якого так побоюються "кремлівські". Це все одно, що взяти лом і пробити цьому човні днище. Це майже диверсія.

Якби одкровення професора на величезну аудиторію "Ехо Москви" були фейком, йому б як мінімум негайно перекрили доступ до ефіру. Нагадаю, що "Ехо" - це рупор Газпрому, і поширення фейків на табуированную тему було б для радіостанції рівносильно самогубству.

Виникає цікава ситуація. Одкровення Солов'я повинні б привести Путіна в сказ. Але професор продовжує виступати, в тому числі з платними публічними лекціями. І це в країні, де механізм боротьби з "ворогами" режиму і особисто Путіна відпрацьований до найдрібніших деталей - від широкого набору високотехнологічним отрут до підкинутих наркотиків або "найсправедливішого в світі" суду. Та й темний під'їзд вночі ніхто не відміняв.

Якби розповіді пана Солов'я про стан здоров'я Путіна виявилися фейком, його б давно закрили. Оскільки цього не сталося і професор продовжує ділитися своїми одкровеннями, то з високою часткою ймовірності ми можемо зробити висновок, що в цій частині поширювана, правдива.

Переходимо до напівправди.
Очевидно, що численні розповіді професора для широкої аудиторії про швидкий відхід Путіна по "непереборною причин особистого характеру" неможливі без дуже потужною "даху". Така "дах" повинна бути не тільки обізнана про найпотаємніші таємниці Кремля, а й мати силу для забезпечення захисту тих, хто, за її ініціативою, про ці таємниці розповідає.

Г-н Соловей це прекрасно розуміє і тому публічно заявляє, що нічого не вигадує, а лише доводить до громадськості інформацію, передану йому співробітниками спецслужб "другого ешелону", які нібито стурбовані майбутнім країни і намагаються запобігти катастрофічному розвитку подій не тільки для Росії, але і для всього світу.

Дійсно, джерелом інформації, поширюваної професором, можуть бути тільки спецслужби. Це правда. Дезінформація полягає в тому, що це патріотично налаштовані люди "другого рівня" керівництва.

Природа спецслужб РФ така, що в ній немає місця внутрішньої організованої опозиції проти офіційної лінії Кремля і власного керівництва. Декабристів з їх "Союзом порятунку" там бути не може за визначенням. Члени організації опозиціонерів в рядах ФСБ заклали б один одного на наступний же день після першої зустрічі, і їхня доля була б страшною.

Насправді єдиним бенефіціаром (тобто тієї самої "Інстанцією") активного заходи, в якому напівсвідомо бере участь пан Соловей, може бути тільки верхівка силового блоку з числа пітерських чекістів, які з'явилися в Москві з призначенням Путіна директором ФСБ.

Які ж меседжі транслюють ці люди?
Вони лякають найстрашнішим - війною. За словами пана Солов'я, транзит влади до наступникам Путіна буде супроводжуватися зусиллями по відновленню СРСР шляхом збройної інтервенції в Україну, Білорусь і навіть Прибалтику. Нібито Путін з товаришами по зброї фанатично захоплені месіанської ідеєю увійти в історію великими героями і заради цього готові поставити світ на грань третьої світової війни.

І тут ми стикаємося з дезінформацією, заради якої і затіяно все це активне захід.

Справа в тому, російські збройні сили не здатні не тільки на повномасштабну третю світову, але навіть на велику локальну війну. Пояснювати, чому і як це сталося - це окрема тема. Зараз же обмежимося простою констатацією факту. Путінські ВС створені для понтів і хороші до тих пір, поки по них не починають стріляти.

Однак небезпека полягає в тому, що в силу незмінності влади в авторитарних державах існує велика ймовірність, що верховний правитель - назви його національним лідером, фюрером або дуче - рано чи пізно стане неадекватним. Останні роки в Росії цей феномен все більш очевидний. Бліда Моль, образно кажучи, розбушувалася. Настала пора її приструнити.

Численні примітивні фейки про нові чудо-зброї, хвалькуваті заяви "можемо повторити" і досить прозорі натяки на готовність розв'язати війну з НАТО заради примарної ідеї відновлення СРСР, тобто все те, що так довго ігнорувалося "поганим" Обамою, було почуто адміністрацією Трампа.

І ось зараз, коли пишуться ці рядки, США і НАТО відроджують найбільші навчання холодної війни, відомі під брендом "Рефорджер". Зараз вони називаються Defender-Europe ( "Захисник Європи"), але насправді це той самий "Рефорджер", і це прекрасно розуміють у Генштабі РФ. Мета навчань - відпрацювати масовану перекидання військ і техніки з США в Європу на випадок збройного конфлікту з Росією. Але якщо в минулому перекидання йшла, в основному в ФРН, то зараз вона направляється в Польщу і Прибалтику, тобто до самих кордонів РФ.

Фактично мова йде про симуляції реальної війни з путінською Росією. При цьому передбачається, що значна частина перекинутої техніки після закінчення навчань там і залишиться, а це не менше 20 тисяч одиниць. Я практично впевнений, що серед них будуть такі зразки озброєнь, які зроблять відомі "Іскандер" марним металобрухтом. Тобто мова йде не просто про навчання, а про операцію по створенню вздовж кордонів РФ серйозного потенціалу для контрудару.

Але це не просто контрудар, а удар із застосуванням ядерної зброї. Традиційний сценарій "Рефорджера" виглядає так. Росія нападає на країну НАТО. Північноатлантичний блок завдає удару у відповідь звичайними озброєннями. Якщо Росія не зупиняється, то НАТО завдає обмежений ядерний удар.

Варто нагадати, що в 1983 році начальник Генерального штабу маршал Сергій Ахромеев назвав "Рефорджер" найнебезпечнішим з навчань НАТО, а генсек Юрій Андропов скаржився послу США, що ці навчання мало не привели СРСР і США до ядерної війни. І ці скарги були частково обгрунтовані, оскільки "Рефорджер" відпрацьовував нанесення ядерного удару по СРСР, чим приводив Кремль в стан близький до панічного. Там підозрювали, що під прикриттям навчань американці завдадуть реальний ядерний удар.

У 1973 році мені доводилося стежити за цими навчаннями в рядах електронної розвідки ГРУ, і можу підтвердити, що обстановка була досить напруженою. На території однієї тільки Туреччині було більше двох дюжин майданчиків, на яких в підвищеної боєготовності знаходилися ядерні боєзаряди. Позивні цих майданчиків в ефірі були Cemetery ( "Кладовище") 1, 2, 3 і так далі, а на авіабазі Інджірлі? К знаходилося більше боєздатних літаків, ніж сьогодні у всіх ВКС РФ. І коли в режимі реального часу ми перехоплювали команду головнокомандувача військами НАТО в Європі (позивний Eaglefarm - "Орлине гніздо"), щоб ці "кладовища" негайно наносили удар по території СРСР, обстановка на наших пунктах перехоплення була наелектризованої.

2. НАТО і США починають потужні військові навчання. Путін догрався
Відроджений "Рефорджер" - це не просто вчення, а кардинальна зміна стратегії США і НАТО, на яке довго наражався Путін. Це повернення до стратегії часів холодної війни, яка передбачала превентивне застосування тактичної ядерної зброї, яке тоді і було розгорнуто в Європі.

Тепер все повторюється. Так, в грудні минулого року, США оснастили стратегічні підводні човни класу Огайо ядерними боєголовками малої потужності W76-2. Це на додачу до стандартного оснащення балістичними ракетами "Трайдент-2" в кількості 24 одиниць на кожної субмарині. Про це нещодавно в деталях повідомляв колега Андрій Піонтковський .

Путін з товаришами по зброї догралися. Тепер холодний мир перетворюється в холодну війну, а у війні повинен бути переможець і переможений. Фінансово-економічні санкції доповнюються жорстким військовим протистоянням путінської Росії з розрахунком на те, що режим сам доб'є країну зсередини, як це сталося з СРСР за часів Рейгана. Обама їм, клоунів, не подобався. Отримайте тепер подарунок від "трампнаш".

Рефорджер "означає перетворення путінської Росії в" ймовірного противника ". Разом з боєголовками W76-2, це абсолютно ясний сигнал, що путінський блеф - як це раніше було з блефом радянських лідерів від Хрущова до Брежнєва - в черговий раз привів до зворотних результатів, і на дитячі загрози Кремля Вашингтон відповідає по-дорослому.

І саме в цей момент в інформаційному просторі з'являється пан Соловей з розповіддю про військові плани відновлення СРСР, викликаних месіанським комплексом їх авторів. Судячи зі слів професора, мотивація новоявлених "месій" полягає в наступному: так, ми розуміємо, що це божевілля й самогубство, але ми підемо на це, тому що ми збожеволіли.

І тут знову ми маємо справу з дезінформацією. Автори активного заходу, який транслює пан Соловей, - це наступники Путіна, які планують змінити його приблизно протягом року. Це вищі чини спецслужб, які з'явилися в Москві після призначення Путіна директором ФСБ. До цього вони спільно працювали в Ленінградському УКДБ, а потім в Ленінградському відділенні ФСБ.

У масі своїй це клятвопорушники. У 1991 році вони перебували на дійсній службі і були пов'язані присягою, якій клялися захищати СРСР "не шкодуючи своєї крові і самого життя". У смертельній боротьбі за збереження СРСР ніхто з них помічений не був. Замість цього вони стрункими рядами перекинулися на службу режиму Єльцина, який фактично став могильником СРСР.

Але і за безпеку і процвітання нової країни, Росії, вони особливо не потіли. Вони її нещадно грабували. Це вони на початку 90-х прирекли на голод Петербург, розкравши нафтопродукти, виділені місту для обміну на продовольство. І це в місті, який пережив голод під час Блокади!

Потім вони злилися з місцевими бандитами, будучи при цьому у них на підхваті. І коли у Людмили Нарусова виникала проблема, яку вона вважала серйозною, вона скаржилася кумарини, а не Путіну, оскільки знала, хто має реальну владу в місті.

Вони ж разом з місцевими ОПГ і найбільшим колумбійським наркокартелем Калі перетворили Петербург в перевалочну базу для транзиту кокаїну до Європи.

З урахуванням цього багатого досвіду, Путіна взяв в Кремль Павло Бородін, провертати в цей час багатомільйонну аферу зі швейцарськими компаніями "Мабетекс" і "Меркато", яка незабаром наробила чимало шуму всередині країни і за кордоном. Путін активно підключився до проекту і, мабуть, довів цінність свого петербурзького досвіду. Незабаром він був призначений директором ФСБ, де зіграв ключову роль у зміщенні генпрокурора Скуратова, який в своєму розслідуванні афери Кремль-Мабетекс-Меркато дістався до самого сімейства президента Єльцина.

Єльцин боявся ФСБ як вогню і призначив Путіна саме для того, щоб нейтралізувати цю спецслужбу. З цим завданням майбутній національний дуче впорався блискуче. Для цього він закликав з Пітера своїх подільників, які остаточно перетворили ФСБ в напівкримінальну корпорацію, що має головною метою заробляння бабла за допомогою методів і засобів, запозичених у петербурзької оргзлочинності.

Для просування Путіна на пост президента ці хлопці влаштували серію терористичних актів, підірвавши кілька житлових будинків в Москві, Буйнакську і Волгодонську. Вони зупинилися тільки тоді, коли диверсійна група з ФСБ була застукали в Рязані при підготовці чергового теракту.

З царювання Путіна в Кремлі головним змістом діяльності правлячої клептократії став грабіж країни в небачених досі масштабах. Все це супроводжувалося цілою низкою вбивств противників режиму всередині країни і за кордоном.

Зараз більшості цих "месіанських" діячів глибоко за шістдесят. За плечима - тероризм, бандитизм, наркобізнес, вбивства і нескінченне, безперервне, патологічне злодійство. У кишенях - шубохраніліща, яхти, палаци, літаки, насти рибки, мільярди в офшорах і діти, прибудовані в високоприбуткових Синекура. І вони хочуть нас переконати в тому, що зараз, як у відомому анекдоті, вони все це кинуть і підуть "не шкодуючи крові і самого життя" відновлювати СРСР, на який їм було наплювати в 1991 році? Схоже, що в країні Казкового і "месії" казкові, якщо вони розраховують на те, що нормальні люди їм повірять.

Навряд чи це станеться. Не може в 68 років Бліда Моль перетворитися в орла, Хлестаков в Наполеона, Шура Балаганов в Олександра Македонського, а Свирид Петрович Голохвостий в Вільгельма Завойовника. І все це практично одночасно і в масовому порядку - і Путін, і Бортніков, і Патрушев, і навіть до них примкнув Сечин. Такого не може бути ні за Дарвіном, ні по Божому провидінню, ні навіть в казці, де Соловей-розбійник, Кощій Безсмертний і Баба Яга ніколи одночасно не перетворювалися в Іллю Муромця, Альошу Поповича та Василину Прекрасну.

Але навіщо ці люди транслюють всю цю ахінею про готовність поставити світ на грань знищення через раптове нападу міфічного месіанства?

Відповідаю. Їх головне завдання зараз - дорватися до влади. А щоб ворожі сили, не дай бог, не завадили, вони зображують недоумкуватих, з якими краще не зв'язуватися. Це приблизно те ж саме, що і путінські мультики. Із серії "тримайте мене семеро!"

Потім, дорвавшись до влади, ці люди повідомлять світу, що взяли на себе цей важкий тягар відповідальності, щоб запобігти страшну війну. І сподіваються, що все зрадіють і все їм пробачать. Можуть надійти ще цинічніше, зваливши всю вину на Путіна: мовляв, довелося відправити його у відставку, оскільки він збожеволів і хотів розв'язати третю світову війну.

Конфігурація влади після Путіна може виглядати по-різному. Наприклад, тріумвірат чорних генералів. Але це навряд чи. Швидше за все крокодили не зможуть домовитися, щоб посадити на трон одного з них, і зведуть на престол новоявленого Симеона Бекбулатовича в упевненості, що зможуть смикати його за ниточки. Так що пан Медведєв цілком може прийняти позу низького старту.

Війни на Західному напрямку не буде, як не буде і нової Ялти. Буде капітуляція перед США за сценарієм, схожим на здачу радянської еліти в ході розвалу СРСР. Тоді, після провалу ГКЧП у серпні 1991-го, виявилося, що російська еліта найбільше боїться народного бунту, і єдиний, хто може захистити її від власного народу, це Америка. Ще пару років тому Кремль мірявся з США своїми ракетами, але восени 1991-го до Вашингтона на уклін таємно приїхали три гінця з Пізи (тобто Москви).

Двоє з них були агентами КДБ. Один - майже ікона у патріотів-державників радянської і пострадянської епохи. Інший - близький помічник Єльцина. Від імені колишньої і нової російської еліти ці посланці уклали таємну історичну угоду, за якою Америці було обіцяно повне послух і контроль за ядерною зброєю на території СРСР. Крім того, була здана найцінніша агентура, завербована КДБ на території США. У відповідь Вашингтон дав гарантії особистої безпеки представникам російської еліти, а також дозволив зробити вельми цікаву операцію.

Так, по слідах цього візиту, до квітня 1992 року, російські спецслужби таємно вивезли з Москви близько одного мільярда доларів. Це була практично вся валюта, що була в "засіках Батьківщини", так зване "золото партії". Американці знали про це, але не перешкоджали. Це була перша операція таких масштабів по пограбуванню пострадянської Росії її так званої "елітою".

Схоже, що в найближчі рік-півтора станеться щось аналогічне. Економіка РФ стагнує. Зростає внутрішню напругу. Країна все більше нагадує прокидається вулкан. Зовнішні авантюри вже на радують плебс, а навпаки - дратують. І ніякого просвіту. Черговий раз правлячий клан загнав Росію в глухий кут.

Активне захід за участю професора Солов'я відбувається майже одночасно з декількома знаковими подіями. Це повернення США до стратегії превентивного застосування тактичної ядерної зброї проти путінської Росії в разі її нападу на одну з країн НАТО, оснащення стратегічних субмарин США, які патрулюють неподалік від берегів РФ, тактичними ядерними боєголовками, а також поспішно вкинуті в політичне життя РФ поправки до Конституції і чутки про транзит президентської влади. Кожне з цих подій окремо можна трактувати по-різному. Але взяті разом, вони знаходять цілком певний вектор.

Путін і його режим вичерпали свій ресурс. Дійшло до того, що в щорічній доповіді нещодавній конференції з безпеки в Мюнхені розділ про Росію знущально називався "Росія: Путемкінское держава". І це після 20-літніх колосальних витрат на пропаганду, струсу повітря грізними заявами і мультиками. Путін і створений ним режим стали на міжнародному рівні посміховиськом. Його єдине історичне досягнення полягає в перетворенні всієї країни в "потьомкінське село", в блеф. Він так і ввійде в історію: Казковий з Путемкін Ленда.

Як писав класик, "Мавр зробив свою справу, мавр може йти". Настала пора міняти в Кремлі дівчаток. Добре виживе той, хто першим добіжить до вашингтонського обкому і закладе подільників, як це зробили старші товариші в серпні 91-го.

Що стосується України, то їй, мабуть, має сенс в найближчі місяці не приймати рішень, пов'язаних з РФ, які не можна буде потім скорегувати.

Крім того, давно пора прибрати з оточення президента людей, нав'язаних йому Путіним в якості помічників. Можна скільки завгодно розповідати про добрі наміри, але коли агресор призначає жертві агресії найближчих помічників, - це не просто принизлива капітуляція. Це ганьба, про який говорив Черчилль.