Mark Zuckerberg! Нехорошо удалять людей из Фейсбука за «хуй», не удалив из Фейсбука Владимира-Хуйло!— Chelahov (@chelahov) 9 грудня 2018 р.
Показ дописів із міткою вбивця заручників. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою вбивця заручників. Показати всі дописи
понеділок, 10 грудня 2018 р.
Oleg Chaelahov :: Mark Zuckerberg! Нехорошо удалять людей из Фейсбука | за «хуй», не удалив из Фейсбука " Владимира-Хуйло!" (c)
середа, 13 червня 2018 р.
Як би там не було, а створити Штатам проблему військового протистояння, яке би відволікло увагу від ерефії Хуйлу не вдадося. Ланцюг дій Крим -Донбас- Сирія -Корея обірвався. Сунь Цзи казав нападати треба тоді, коли тобі вигідно, а не тоді, коли супртивник, читай Хуйло, ще сильний. Зустріч Трампа з Ином перш за все це спроба нейтралізувати вірного союзника ерефії без бою. А те, що Трампу це вдається видно із задоволеної посмішки Ина. ІМХО. Хоча треба ще дивитись на дії Ина в майбутньому, а не на його пику. Смоковницю пізнаєш по плодам її. Якось отак.
Та і взагалі рівнозначна сила усіх прикдадених сил мурах, які тягнуть хробака, направлена завжди до мурашника, незважаючи на те, що деякі з них тягнуть геть у зворотній бік. Побутова філософія ))
субота, 9 грудня 2017 р.
Крайні новини за 24 години - Google Документи
Крайні новини за 24 години - Google Документи:
'via Blog this'
Крайні новини за 24 години. Порохоботський шабаш. Ху із містер Скрипін і Ко?
Запість епіграфа:
"Моё приглашение народа к посольству США с требованием ареста счётов и имущества Барыги и его посипак, вызвала взрыв. Впервые вижу у себя на ленте такое огромное количество разорванных пердаков порохососов !!! Значит попал в точку !!!!!"
дагон
@00Valeriy
Одесса
"Настав час зачищати свинолупих (і) порохоботів і "заангажованих петерастів" як скажених гієн і банду підлих свиней. За все.
За підступність, 30 рушлів за пост, зневіру простих людей, смердючого трупом українців на сході Гаранта Корупції, ЖОППО блок в хелаті з ПР/БПП. Нищити як чеченці нищили кацапо-монголоїдів. 5-10-20-40 років після Визвольної Чеченської. В койках, юртах, на вьодрах помийних раком. На їхнік клавіатурах більше крові ніж в окромо взятому окопі. Гроші їхні смердючі, з одного корита з Мертв'янсуком, Ахмєткой, та головно Хуйлом."
сичширокіно
@XiP
Маріуполь
Гепа, Допа, Шуврич, Ахметов, Новинский, Лукаш и т.д. благодарят силовиков за задержание Саакашвили.— Сергей Наумович (@sergonaumovich) 8 грудня 2017 р.
"Наконец-то в стране начинают наводить порядок!" — отметили они. pic.twitter.com/0NZS7Dvjo5
ТУНЕЛЬ ТА СВІТЛО В ЙОГО КІНЦІ | Українська правда - Блоги
Три роки після обрання легітимної влади в процесі Революції Гідності перетворили владу на нелегітимну. Але українці вміють жити з нелегітимною владою. Щоправда таке життя надзвичайно сумне і безперспективне.
От якщо перестати критикувати владу, не реагувати на її спроби нищити опозицію, тотально контролювати мас-медіа і закатувати політичних конкурентів в асфальт – що буде?
Інакше кажучи, що було б свого часу, якщо можна було б зупинити "петлюрівщину" і залишити "скоропадщину"? Відповідь дуже проста – була б "хмельниччина-2": заключення економіко-політичної угоди з Росією на рівні української еліти того часу.
Думаєте тепер, після розриву стількох відносин з Росією і після втрати значної частини залежності України від неї, це все ще неможливо? Постколоніалізм це не тип політики, це тип мислення, яке змінюється в кращому разі протягом цілого покоління.
Думаєте, як же ми знову можемо потрапити у залежність до Росії, адже ми, як ніколи рвемо стосунки з Росією, і воюємо з нею майже на всіх напрямках, окрім відвоювання окупованих територій?
Ту дуже просто – українська влада тишком-нишком реалізовує російський проект фрагментації та федералізації України. В принципі тут нічого фатального немає, якщо б це був український проект з розблокованим конституційним процесом. Але в тому то й справа, що з заблокованим конституційним процесом це може бути лише проект при домінуючому впливі Росії.
Націоналісти сьогодні це найбільші і найпослідовніші федералісти, незалежно від того, що вони самі про себе думають. І українська влада, роблячи ставку на націоналістів в рамках передвиборної політтехнології, веде Україну до розколу.
Три роки президентства призвели до створення "тунелю реальності"
На тлі оцінки трьох років Президента України зовсім не хочеться говорити про досягнення і провали. Не тому, що немає досягнень чи провалів, а тому що ці досягнення майже ніяк з діями української влади не пов'язані, а провали є результатом пасивності влади, а не якихось зрадливих дій, хоча "зрадофіли" так не вважають.
Аналіз дій має виходити з аналізу суб'єктних дій, а не з аналізу пасивного підпорядкування та дій заради корпоративних олігархічних інтересів.
Всі досягнення української влади трьох років після Революції Гідності були пов'язані винятково з мавпуванням чужих зразків та норм, з діяльністю зовнішніх запрошених з інших країн агентів прийняття рішень або з виконанням приписів МВФ.
Що таке асоціація з ЄС та безвізовий режим по свої суті? Це публічна та лояльна демонстрація спроможності приймати власні закони за європейськими зразками без будь-яких незрозумілих для Європи інновацій?
Що таке реформа поліції, медична реформа чи спроба земельної реформи в Україні? Це реалізація чужих зразків з добровільно відключеною здатністю до якої-небудь творчої уяви та з жорсткою забороною на власні інновації.
Лише українська громада спричинилася до деяких соціальних інновацій, які, до речі, влада всіляко придушувала: каналізувала войовничу енергію добровольців окопним сидінням на тлі "Мінського процесу", репресувала добробати, обмежувала волонтерів, перехоплювала блокади, затягувала судові процеси проти вбивць Майдану, відвертала увагу переслідуванням дрібних корупціонерів, щоб і далі процвітали крупні і т.д.
Українська влада за три роки не може пишатися жодним, підкреслюю ЖОДНИМ, успіхом власних інновацій. Чи може ми вважаємо, що "безгаз" чи "безвіз" придумала українська влада?
Що можна сказати про останні три роки президентства в Україні?
Перший рік це була спроба відвоювати окуповану територію, зробити якісь реформи, провести хоча б позірну боротьбу з корупцією. Це був рік революційних перетворень, який власне і спричинив сьогоднішні невеликі успіхи.
Другий рік це був перехід до "Мінського процесу" на тлі військових невдач та явної державної зради, сповільнення та згортання реформ, відмова від позірної боротьби з корупцією (направду, концентрація корупції та корупційний перерозподіл олігархічної власності). Другий рік фактично завершується контрреволюційним переворотом.
Третій рік це рік контрреволюції та реакції, закатування в асфальт нових політичних сил, встановлення тотального контролю над мас-медіа та проведення політтехнологічних акцій типу "в усьому винні популісти", заборони російських веб-сайтів, встановлення мовних квот та спецоперації "знищити політичний рейтинг Юлії Тимошенко".
Зараз Україна опинилися в "тунелі реальності" – процесі з дуже обмеженими можливостями, мінімальним оперативним простором, мінімальним набором ресурсів для зміни ситуації та з неясною перспективою. Щоб роздивитися світло в кінці тунелю, потрібно мати волю підняти голову, а голови у громади здебільшого опущені під тягарем проблем та через зневіру до влади та переживання невдачі чергового Майдану.
Важко сказати, що саме найбільше спричинило створення цього "тунелю реальності" – слабка колективна воля громади до самоорганізації вкупі з низькою конфліктністю українців загалом чи сильна воля правлячого класу до влади та збагачення, включаючи силовий безжальний примус громади з їх боку.
Але факт лишається фактом – "тунель реальності" зараз неможливо подолати жодними мирними засобами: мирний громадський тиск на владу вже нічого не дає, а, влада сама по собі неспроможна до збереження контролю над ситуацією та до інноваційних та радикальних змін.
З точки зору економіки, влада використовує лише інструменти пожвавлення крупного олігархічного бізнесу. Можливості для розвитку малого та середнього бізнесу повністю заблоковано. Зараз вигідніше бути бюджетним працівником, аніж бізнесменом.
З точки зору цивілізаційної антропології, підживлювання націоналістичних настроїв з боку влади веде до розколу суспільства, а втрата контролю над певними територіями фрагментує країну, що в перспективі означає федералізацію.
З точки зору соціології та політології, вертикальна мобільність в Україні заблокована повністю. Причому політична ситуації в тунельній подобі виглядає особливо цинічно.
В політтехнологічному сенсі схема була реалізована таким чином. Спочатку закатали в асфальт всіх політичних конкурентів. Політично, силовим чином та в мас-медіа був знищений "Укроп" та його лідер Корбан. Політично, силовим чином та в мас-медіа була знищена політична сила Саакашвілі, а він сам був маргіналізований. Була політичним чином та через широку мас-медійну кампанію проти Лещенко маргіналізована політична партія "ДемАльянс". Зараз іде серйозних наїзд влади на опозицію – на "Самопоміч" та на ВО "Батьківщина".
А після цього тотального закатування політичних конкурентів в асфальт влада заявила: "а навіщо нам вибори, все одно нема кого нового обирати".
Українська влада використовує російську технологію авторитаризму. Відтак Президент Порошенко є добрий учень Президента Путіна.
Світло в кінці "тунелю"
Проблемне питання – чи може виникнути в Україні тотальна диктатура, чи все залишиться лише на рівні авторитаризму з мінімальним диктатом.
В принципі, українці надзвичайно індивідуалістичні і волелюбні. На відміну від росіян, у них менше страху перед владою. Для диктатури у нас немає достатньо пасивної громади, яка готова делегувати свою громадянську активність владі. Але нездатність українців гуртуватися поза ситуацією безпосередньої небезпеки не дозволяє їм протистояти системному зовнішньому примусу.
Режим нинішнього Президента виявився набагато більш просунутішим в плані технологій, ніж режим Кривавого Президента.
Соціальні технології нинішнього режиму виходять за рамки чистої політтехнології. Щоб заблокувати вертикальну мобільність суспільства, одних маніпуляцій в ЗМІ чи силових дій влади не досить. Тут потрібна соціальна машина організаційної діяльності системи, яка не просто усвідомила свою корупційну суть, а сприйняла її як менше зло, ніж знищення олігархії, і вивела її на рівень ціннісної ідентичності.
Фактично це означає збереження зруйнованої правової системи та знищення системи парламентаризму в Україні. Проблема не в тому, наскільки прогресуватиме авторитарний режим, проблема в тому, що українці не готові до відновлення дієвих інститутів – надто далеко зайшов інституційний колапс держави.
Поки складність владних маніпуляцій та політтехнологій випереджає складність самоорганізації громади, влада завжди буде домінувати в своїх недалеких мотивах та реакціях.
На якому рівні потрібна самоорганізація громади? Я чув багато відповідей на це питання. Але моє переконання таке – потрібні, перш за все, нова організація мислення та нова стратегія.
На останньому Форумі "Хартії майбутнього" був презентований документ "Задум перезаснування країни", над яким працювали мої колеги за моєї невеликої участі. Найближчим часом цей документ буде оприлюднено.
Зрозуміло, що масштаб цивілізаційних викликів у світі та в Україні зокрема такий, що вони принципово не можуть бути подолані в політиці. Ніякі реформи за чужими зразками, хоча вони і покращуються ситуацію, зі світової кризи Україну не виводять. Тут потрібна інша соціальна технологія, яка своїм масштабом сягає цивілізаційного рівня перетворень. І згаданий документ пропонує таку соціальну інновацію як інший спосіб організації суспільства.
В той же час, запропонований підхід цього документу показав, що соціально активні громадяни можуть вибудувати стратегічне уявлення про перезаснування країни, але вони поки що неспроможні вибудувати нову політичну реальність, яка би піддавалась стратегуванню.
Стратегія неефективна, коли політична реальність не піддається стратегуванню та існує незалежно від стратегії. Для існування стратегічної позиції, потрібна інша політична реальність, яка хоча б враховує цю стратегічну позицію, а в ідеалі діє перспективно в рамках процесу стратегування.
Отже після опублікування згаданого документу буде зроблено спробу побудувати іншу політичну реальність на рівні організаційного бачення та основних політичних установок мислення.
А поки що базовий політичний процес, який я бачу як позитивний, – це публічний конфлікт нових політичних сил за право на політичне існування та розвиток.
Це є принципово важливим не з якихось чисто демократичних міркувань толерантності, політкоректності чи відповідності абстрактним демократичним нормам.
Якщо соціальна енергія не реалізується в політичній реальності легальним чином, вона починає реалізовуватися нелегальним чином – тобто у вигляді протестів, блокад і силового протистояння з владою.
Легальна та непридушувана владою політична конкуренція це єдиний спосіб для України зараз не звалитися в громадянську війну. Те, що влада знищує нових політичних конкурентів і веде масштабну кампанію по знищенню парламентської опозиції, це шлях до громадянської війни та розколу країни.
Для мене сьогодні згаданий стратегічний документ є світло в кінці тунелю.
І хоча далеке світло в кінці тунелю вже є, незрозуміло, як довго ми збираємося до нього рухатися. Фінал (обвал тунелю) може настати скоріше, ніж ми вийдемо на світло.
Тому потрібно триматися разом і боротися за легальну політичну конкуренцію.
Чим більше можливостей у громади, тим вищий її творчий потенціал.
Бувають часи, коли потрібно просто вистояти з мінімальними втратами. Зараз саме такий час.
iReader iReader Logo
Три роки після обрання легітимної влади в процесі Революції Гідності перетворили владу на нелегітимну. Але українці вміють жити з нелегітимною владою. Щоправда таке життя надзвичайно сумне і безперспективне.
От якщо перестати критикувати владу, не реагувати на її спроби нищити опозицію, тотально контролювати мас-медіа і закатувати політичних конкурентів в асфальт – що буде?
Інакше кажучи, що було б свого часу, якщо можна було б зупинити "петлюрівщину" і залишити "скоропадщину"? Відповідь дуже проста – була б "хмельниччина-2": заключення економіко-політичної угоди з Росією на рівні української еліти того часу.
Думаєте тепер, після розриву стількох відносин з Росією і після втрати значної частини залежності України від неї, це все ще неможливо? Постколоніалізм це не тип політики, це тип мислення, яке змінюється в кращому разі протягом цілого покоління.
Думаєте, як же ми знову можемо потрапити у залежність до Росії, адже ми, як ніколи рвемо стосунки з Росією, і воюємо з нею майже на всіх напрямках, окрім відвоювання окупованих територій?
Ту дуже просто – українська влада тишком-нишком реалізовує російський проект фрагментації та федералізації України. В принципі тут нічого фатального немає, якщо б це був український проект з розблокованим конституційним процесом. Але в тому то й справа, що з заблокованим конституційним процесом це може бути лише проект при домінуючому впливі Росії.
Націоналісти сьогодні це найбільші і найпослідовніші федералісти, незалежно від того, що вони самі про себе думають. І українська влада, роблячи ставку на націоналістів в рамках передвиборної політтехнології, веде Україну до розколу.
Три роки президентства призвели до створення "тунелю реальності"
На тлі оцінки трьох років Президента України зовсім не хочеться говорити про досягнення і провали. Не тому, що немає досягнень чи провалів, а тому що ці досягнення майже ніяк з діями української влади не пов'язані, а провали є результатом пасивності влади, а не якихось зрадливих дій, хоча "зрадофіли" так не вважають.
Аналіз дій має виходити з аналізу суб'єктних дій, а не з аналізу пасивного підпорядкування та дій заради корпоративних олігархічних інтересів.
Всі досягнення української влади трьох років після Революції Гідності були пов'язані винятково з мавпуванням чужих зразків та норм, з діяльністю зовнішніх запрошених з інших країн агентів прийняття рішень або з виконанням приписів МВФ.
Що таке асоціація з ЄС та безвізовий режим по свої суті? Це публічна та лояльна демонстрація спроможності приймати власні закони за європейськими зразками без будь-яких незрозумілих для Європи інновацій?
Що таке реформа поліції, медична реформа чи спроба земельної реформи в Україні? Це реалізація чужих зразків з добровільно відключеною здатністю до якої-небудь творчої уяви та з жорсткою забороною на власні інновації.
Лише українська громада спричинилася до деяких соціальних інновацій, які, до речі, влада всіляко придушувала: каналізувала войовничу енергію добровольців окопним сидінням на тлі "Мінського процесу", репресувала добробати, обмежувала волонтерів, перехоплювала блокади, затягувала судові процеси проти вбивць Майдану, відвертала увагу переслідуванням дрібних корупціонерів, щоб і далі процвітали крупні і т.д.
Українська влада за три роки не може пишатися жодним, підкреслюю ЖОДНИМ, успіхом власних інновацій. Чи може ми вважаємо, що "безгаз" чи "безвіз" придумала українська влада?
Що можна сказати про останні три роки президентства в Україні?
Перший рік це була спроба відвоювати окуповану територію, зробити якісь реформи, провести хоча б позірну боротьбу з корупцією. Це був рік революційних перетворень, який власне і спричинив сьогоднішні невеликі успіхи.
Другий рік це був перехід до "Мінського процесу" на тлі військових невдач та явної державної зради, сповільнення та згортання реформ, відмова від позірної боротьби з корупцією (направду, концентрація корупції та корупційний перерозподіл олігархічної власності). Другий рік фактично завершується контрреволюційним переворотом.
Третій рік це рік контрреволюції та реакції, закатування в асфальт нових політичних сил, встановлення тотального контролю над мас-медіа та проведення політтехнологічних акцій типу "в усьому винні популісти", заборони російських веб-сайтів, встановлення мовних квот та спецоперації "знищити політичний рейтинг Юлії Тимошенко".
Зараз Україна опинилися в "тунелі реальності" – процесі з дуже обмеженими можливостями, мінімальним оперативним простором, мінімальним набором ресурсів для зміни ситуації та з неясною перспективою. Щоб роздивитися світло в кінці тунелю, потрібно мати волю підняти голову, а голови у громади здебільшого опущені під тягарем проблем та через зневіру до влади та переживання невдачі чергового Майдану.
Важко сказати, що саме найбільше спричинило створення цього "тунелю реальності" – слабка колективна воля громади до самоорганізації вкупі з низькою конфліктністю українців загалом чи сильна воля правлячого класу до влади та збагачення, включаючи силовий безжальний примус громади з їх боку.
Але факт лишається фактом – "тунель реальності" зараз неможливо подолати жодними мирними засобами: мирний громадський тиск на владу вже нічого не дає, а, влада сама по собі неспроможна до збереження контролю над ситуацією та до інноваційних та радикальних змін.
З точки зору економіки, влада використовує лише інструменти пожвавлення крупного олігархічного бізнесу. Можливості для розвитку малого та середнього бізнесу повністю заблоковано. Зараз вигідніше бути бюджетним працівником, аніж бізнесменом.
З точки зору цивілізаційної антропології, підживлювання націоналістичних настроїв з боку влади веде до розколу суспільства, а втрата контролю над певними територіями фрагментує країну, що в перспективі означає федералізацію.
З точки зору соціології та політології, вертикальна мобільність в Україні заблокована повністю. Причому політична ситуації в тунельній подобі виглядає особливо цинічно.
В політтехнологічному сенсі схема була реалізована таким чином. Спочатку закатали в асфальт всіх політичних конкурентів. Політично, силовим чином та в мас-медіа був знищений "Укроп" та його лідер Корбан. Політично, силовим чином та в мас-медіа була знищена політична сила Саакашвілі, а він сам був маргіналізований. Була політичним чином та через широку мас-медійну кампанію проти Лещенко маргіналізована політична партія "ДемАльянс". Зараз іде серйозних наїзд влади на опозицію – на "Самопоміч" та на ВО "Батьківщина".
А після цього тотального закатування політичних конкурентів в асфальт влада заявила: "а навіщо нам вибори, все одно нема кого нового обирати".
Українська влада використовує російську технологію авторитаризму. Відтак Президент Порошенко є добрий учень Президента Путіна.
Світло в кінці "тунелю"
Проблемне питання – чи може виникнути в Україні тотальна диктатура, чи все залишиться лише на рівні авторитаризму з мінімальним диктатом.
В принципі, українці надзвичайно індивідуалістичні і волелюбні. На відміну від росіян, у них менше страху перед владою. Для диктатури у нас немає достатньо пасивної громади, яка готова делегувати свою громадянську активність владі. Але нездатність українців гуртуватися поза ситуацією безпосередньої небезпеки не дозволяє їм протистояти системному зовнішньому примусу.
Режим нинішнього Президента виявився набагато більш просунутішим в плані технологій, ніж режим Кривавого Президента.
Соціальні технології нинішнього режиму виходять за рамки чистої політтехнології. Щоб заблокувати вертикальну мобільність суспільства, одних маніпуляцій в ЗМІ чи силових дій влади не досить. Тут потрібна соціальна машина організаційної діяльності системи, яка не просто усвідомила свою корупційну суть, а сприйняла її як менше зло, ніж знищення олігархії, і вивела її на рівень ціннісної ідентичності.
Фактично це означає збереження зруйнованої правової системи та знищення системи парламентаризму в Україні. Проблема не в тому, наскільки прогресуватиме авторитарний режим, проблема в тому, що українці не готові до відновлення дієвих інститутів – надто далеко зайшов інституційний колапс держави.
Поки складність владних маніпуляцій та політтехнологій випереджає складність самоорганізації громади, влада завжди буде домінувати в своїх недалеких мотивах та реакціях.
На якому рівні потрібна самоорганізація громади? Я чув багато відповідей на це питання. Але моє переконання таке – потрібні, перш за все, нова організація мислення та нова стратегія.
На останньому Форумі "Хартії майбутнього" був презентований документ "Задум перезаснування країни", над яким працювали мої колеги за моєї невеликої участі. Найближчим часом цей документ буде оприлюднено.
Зрозуміло, що масштаб цивілізаційних викликів у світі та в Україні зокрема такий, що вони принципово не можуть бути подолані в політиці. Ніякі реформи за чужими зразками, хоча вони і покращуються ситуацію, зі світової кризи Україну не виводять. Тут потрібна інша соціальна технологія, яка своїм масштабом сягає цивілізаційного рівня перетворень. І згаданий документ пропонує таку соціальну інновацію як інший спосіб організації суспільства.
В той же час, запропонований підхід цього документу показав, що соціально активні громадяни можуть вибудувати стратегічне уявлення про перезаснування країни, але вони поки що неспроможні вибудувати нову політичну реальність, яка би піддавалась стратегуванню.
Стратегія неефективна, коли політична реальність не піддається стратегуванню та існує незалежно від стратегії. Для існування стратегічної позиції, потрібна інша політична реальність, яка хоча б враховує цю стратегічну позицію, а в ідеалі діє перспективно в рамках процесу стратегування.
Отже після опублікування згаданого документу буде зроблено спробу побудувати іншу політичну реальність на рівні організаційного бачення та основних політичних установок мислення.
А поки що базовий політичний процес, який я бачу як позитивний, – це публічний конфлікт нових політичних сил за право на політичне існування та розвиток.
Це є принципово важливим не з якихось чисто демократичних міркувань толерантності, політкоректності чи відповідності абстрактним демократичним нормам.
Якщо соціальна енергія не реалізується в політичній реальності легальним чином, вона починає реалізовуватися нелегальним чином – тобто у вигляді протестів, блокад і силового протистояння з владою.
Легальна та непридушувана владою політична конкуренція це єдиний спосіб для України зараз не звалитися в громадянську війну. Те, що влада знищує нових політичних конкурентів і веде масштабну кампанію по знищенню парламентської опозиції, це шлях до громадянської війни та розколу країни.
Для мене сьогодні згаданий стратегічний документ є світло в кінці тунелю.
І хоча далеке світло в кінці тунелю вже є, незрозуміло, як довго ми збираємося до нього рухатися. Фінал (обвал тунелю) може настати скоріше, ніж ми вийдемо на світло.
Тому потрібно триматися разом і боротися за легальну політичну конкуренцію.
Чим більше можливостей у громади, тим вищий її творчий потенціал.
Бувають часи, коли потрібно просто вистояти з мінімальними втратами. Зараз саме такий час.
iReader iReader Logo
Created with Movavi Video Editor Plus
https://www.movavi.com/video-editor-plus/?c=veplus14
#Деревянко #Сааакашвили #ИмпичментПорошенко #Саакашвили #Украина #Порошенко #Импичмент #Новости #Политика #МихаилСаакашвили #МаршСаакашвили #Россия24 #СвежиеНовости #ПоследниеНовости #112Украина #МаршЗаИмпичментПорошенко #Вгтрк #Россия #Путин #Newsone #РухНовыхСил #НовостиМира #Вести24 #Новини #УкраНа #НабуЦе #НабуЭто #НабуУкраина #Набу #Тсн #Суд #Назк #СкрыпинРоман #Минюст #Сбу #ОнлайнТв #Коррупция #Сап #Tsn #Гпу #News #StopКорупц #СтопКоррупции #СтопКорупц #РозслДування #Стопкор
Беня бандюк...Но очень противоречивая личность спасшая Украину от аккордеониста... pic.twitter.com/uAxQFqVJep— STRANNIK (@strannik1004) 9 грудня 2017 р.
'via Blog this'
неділя, 5 березня 2017 р.
Біла стріла: Хамелеонисько кернс про хуйло і рузьке мір, пропаганду і зомбоящик - Google Документи
Біла стріла: Хамелеонисько кернс про хуйло і рузьке мір, пропаганду і зомбоящик - Google Документи:
'via Blog this'
Хамелеонисько кернс про хуйло і рузьке мір, пропаганду і зомбоящик - Google Документи
Хамелеонисько кернс про хуйло і рузьке мір, пропаганду і зомбоящик - Google Документи:
'via Blog this'
"Путін? А ви доведіть, що він винен у війні в Україні!" - Колишній фанат "русского мира" одіозний хамелеон Кернес не вважає РФ агресором і низько вклоняється Кремлю
Нинішній харківський градоначальник Геннадій Кернес, за певним збігом обставин що випала за ґрати за активну пропаганду сепаратизму і "російської весни", заявив про те, що нібито немає ніяких аргументів того, що Путін є військовим злочинцем і винуватцем війни в Україні.
На питання про те, чи вважає Кернес, що тільки після смерті Путіна військова агресія РФ проти України закінчиться, одіозний екс-регіонал зазначив, що головна причина російської агресії, мовляв, не Путін, а інформації про війну в Україні він не довіряє, оскільки вона нібито "спотворена".
Кернес пішов ще далі і запевнив, що, з його точки зору, нібито немає ніяких аргументів на те, що в агресії Російської Федерації щодо України винен Володимир Путін.
"Але щоб стверджувати те, що стверджуєте ви - треба мати аргументи. Аргументів, що у всьому винен Путін, у мене немає", - вважає колишній режисер "ХНР" в Харкові.
'via Blog this'
| iReader |  |
четвер, 16 лютого 2017 р.
Блокада: бойкот хуйлостану
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1225459214188514&id=100001733418697&_rdr&_utm_source=1-2-2
четвер, 2 лютого 2017 р.
Політична проституція в дзеркалі ЗМІ (кожному в "закріплені" на стіну!)
В чьих руках украинские СМИ (список, обновляется)
На віджаті у народу гроші створена і живе колосальна машина гебельсівсько-хуйловської пропаганди, плюються і харкають на все українське, викидають бруд на патріотів, зводять паутину наклепів і маніпулюють свідомістю. Якщо людина читає оту сучасну "пресу" то там замість мозку маргарин вже давно, але деякі речі дивують навіть мене, наприклад масштаби того процесу. Не буду здивований якщо антиукраїнсько близько 90% від загалу. Люди, третій рік війни, ЩО з нами таке???
Кому принадлежат украинские СМИ?
Телевидение
Перший Національний - власть;
Рада - ВРУ (эфирное время по квотам парламентских фракций и групп);
1 + 1 - И.Коломойский
2+2 - И.Коломойский
ПлюсПлюс - И.Коломойский
ТЕТ - И.Коломойский
5 канал - П. Порошенко
24 канал - А. Садовой
112.Украина - Сергей Курченко, С.Арбузов (?) Захарченко (? экс-министр МВД Януковича)
INTER - Фирташ, Лёвочкин UA Inter Media Group
INTER+ - Фирташ, Лёвочкин
Мега - Фирташ, Лёвочкин
НТН - Фирташ, Лёвочкин
К1 - Фирташ, Лёвочкин
К2 - Фирташ, Лёвочкин
Enter Film - Фирташ, Лёвочкин
Пиксель - Фирташ, Лёвочкин
MTV - Фирташ, Лёвочкин
СТБ - Виктор–Елена Пинчуки (Кучма)
Новый канал - Виктор–Елена Пинчуки (Кучма)
ICTV - Виктор–Елена Пинчуки (Кучма)
М1 - Виктор–Елена Пинчуки (Кучма)
М2 - Виктор–Елена Пинчуки (Кучма)
канал QTV - Виктор–Елена Пинчуки (Кучма)
ТРК Украина - Ринат Ахметов
Espreso TV - гл.р-р Н. Княжицкий (группа, близкая к партии Ю. Тимошенко "Батьківщина") (?)
ТВі - Константин Кагаловский
UBR - Игорь Гужва
Ера - Андрей Деркач
Football 24 - А. Садовой
Планета - харьковские ??
БТБ - телеканал Национального банка Украины. В силу специфики стоит на достаточно объективных и реалистичных позициях.
ГАМА - Андрей Симоненко (сын П. Симоненко - КПУ)
Интернет и печатные СМИ
ИА 112.ua (http://112.ua/) - Сергей Курченко, Александр Янукович
УНН (http://www.unn.com.ua/) - «Інтермедіа консалтинг» - Медведчук, Дмитрий Сагач, Анна Герман
LB.ua (Левый берег, http://lb.ua/) - Виктор Пинчук , зять Кучмы
Подробности (http://podrobnosti.ua/) - Фирташ, Лёвочкин
Корреспондент.net (http://korrespondent.net/) - Сергей Курченко
Деньги (www.dengi.ua) - Сергей Курченко
www.aif.ua - Сергей Курченко
www.kp.ua - Сергей Курченко
www.tv.ua - Сергей Курченко
www.vgorode.ua - Сергей Курченко
Обозреватель (http://obozrevatel.com/) - А.Турчинов, М.Бродский (?)
Сегодня (Киев) (http://video.segodnya.ua/) - Ринат Ахметов
Факты и комментарии (http://fakty.ua/) - Виктор–Елена Пинчуки (Кучма)
Главред (http://glavred.info/) - Игорь Коломойский
Цензор.нет (http://censor.net.ua/) - Юрий Бутусов, выходец с Зеркала Недели
Зеркало недели (http://zn.ua) - основана Юрием Орликовым (США); Юлия Мостовая, жена Анатолия Гриценко, Юрий Бутусов - редколлегия, журналист, финансирует Михаил Бродский
Униан (http://www.unian.net/) - Игорь Коломойский
Факты (http://fakty.ua/) - Виктор Пинчук
Комсомольская правда в Украине (http://kp.ua/) - Сергей Курченко
Аргументы и Факты в Украине (http://www.aif.ua/) - Сергей Курченко
Журнал Корреспондент (http://korrespondent.net/) - Сергей Курченко
Forbes Украина (http://forbes.ua/) - Сергей Курченко
bigmir)net (http://www.bigmir.net/) - Сергей Курченко, Александр Янукович
Взгляд (http://vz.ru/ http://vz.ua/) - Сергей Арбузов, Александр Янукович
Капитал (http://www.capital.ua/) - Сергей Арбузов, Александр Янукович
Комментарии (comments.ua) - Р. Ахметов
інтернет-газета Zaxid.net - А. Садовой
Вести - Сергей Тарута
Вечерние Вести - БЮТ
Киевский телеграфЪ - Андрей Деркач
Киевские ведомости - Григорий Суркис
CN- Столичные новости - Вадим Рабинович
День - Евгений Марчук
2000 - Виктор Медведчук, кум Путина
Радиоканалы
Lux FM (+ Lux FM Львів) - А. Садовой
Радіо 24 - А. Садовой
"Хит ФМ" - Николай Баграев-Виктор Пинчук
"Kiss FM" - Николай Баграев-Виктор Пинчук
Radio Roks - Николай Баграев-Виктор Пинчук
Relax - Николай Баграев-Виктор Пинчук
"Русское радио - Украина" - Николай Баграев-Виктор Пинчук
"Мелодия" - Николай Баграев-Виктор Пинчук
"Радио Вести" - Игорь Гужва
Данные уточняются, раздел пополнится немного позже
*****
Когда-то в Верховной Раде находился законопроект, согласно которому предлагалось демонополизировать медиа-пространство. Так, на суд депутатов предлагались нормы, чтобы одна финансовая группа или олигарх не имели бы права владеть более, чем одним телеканалом, двумя радиоканалами, тремя печатными СМИ. В то время Украина находилась в азимуте прокремлевских партий, страной, в основном, управляла пятая колона. Думаю, сейчас пришло время демонополизировать наше медиа-пространство.
Пишите в комментариях свои соображения и предложения по теме, буду очень благодарен.
UPD: Последнее обновление весна 2016 г.
'via Blog this'
вівторок, 20 грудня 2016 р.
Перекладена копія документа "«Нового кризиса не будет»: мировые СМИ об убийстве посла России в Турции" - Google Документи
Перекладена копія документа "«Нового кризиса не будет»: мировые СМИ об убийстве посла России в Турции" - Google Документи:
'via Blog this'
«Нової кризи не буде»: світові ЗМІ про вбивство посла Хуйлостана в Туреччині
Вбивство посла Хуйлостана в Туреччині Андрія Карлова стало головною темою дня в більшості провідних світових медіа. Огляд публікацій зарубіжних ЗМІ - в матеріалі РБК.
The New York Times
“Вбивство посла, неймовірний провал служб безпеки в турецькій столиці, привело Мордор і Туреччину до необхідності протистояти можливості нової кризи в відносинах між собою на цей раз безпосередньо прив'язаного до конфлікту в Сирії, що триває вже шостий рік.
Довгострокові наслідки події для відносин між Росією і Туреччиною, помітно потеплішали після сильного охолодження рік тому, поки важко оцінити.
Однак аналітики вважають, що вбивство посла навряд чи призведе до нового розриву, більш того, вони висловлюють впевненість, що воно може ще сильніше зблизити країни у спільній боротьбі з тероризмом.”
Відео
Путін: вбивство посла - провокація, спрямована на зрив відносин з Туреччиною
Президент Володимир Путін заявив по російському телебаченню, що пан Карлов був «підло вбитий» для того, щоб саботувати відносини з Туреччиною. Російський лідер провів телефонну розмову з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом, лідери двох країн домовилися про співпрацю в розслідуванні вбивства, а також в цілому про спільну боротьбу з тероризмом.
The Guardian
Гучне вбивство російського дипломата в Анкарі багатьох навело на порівняння з вбивством ерцгерцога Франца Фердинанда в 1914 році і спонукало припустити, що злочин в турецькій столиці також може стати іскрою для нового великого регіонального конфлікту.
Однак лідери Хуйлостана і Туреччини зуміли швидко домовитися між собою про мінімізацію збитків у взаємних відносинах і знайти спільну мову в бажанні покласти провину в події на своїх стратегічних партнерів.
Анкара і Кремль вже оголосили про те, що зустріч міністрів закордонних справ і оборони Хуйлостана, Туреччини та Ірану, на якій повинні обговорюватися подальші кроки трьох союзників в Сирії, як і планувалося, відбудеться в Москві.
The Washington Post
Стрілянина в Анкарі стала однією з найбільш нахабних і показових атак на Мордор з моменту її вступу у війну в Сирії.
Москва вплуталася в цю війну на боці президента Башара Асада і почала бомбардування Алеппо, які викликали осуд в світі в зв'язку зі стражданнями мирного населення.
Але в Москві, де стверджували, що метою повітряних атак були виключно терористи, розстріл дипломата назвали терактом, а президент Володимир Путін заявив, що це була провокація, спрямована на розрив зв'язків між Росією і Туреччиною.
Hurriyet
Вбивство Карлова не тільки підняло на новий рівень терористичну загрозу в Туреччині, але також, ймовірно, буде мати для неї наслідки в міжнародних відносинах, а також позначиться на всьому політичному балансі на Близькому Сході, особливо якщо організатори вбивства не будуть знайдені найближчим часом, або результати цього пошуку НЕ удовлетворятМордор.
Туреччина не змогла захистити життя дипломата, який перебував під її захистом. Карлов став першим іноземним послом, убитим в Туреччині. Це ганьба для країни. Завдання влади - зняти цей тягар з плечей Туреччини і турецького народу.
Попередня новина
Наступна новина
Рекомендуємо
Опитування показало невдоволення японців підсумками переговорів Абе і Путіна
Медведєв розповів, які продукти будуть у нього на новорічному столі
Михалков пояснив причину свого приїзду в «Єльцин Центр»
"Це страшна трагедія": в Кремлі про інцидент із загиблими в РФ
* Україна відповіла на заяву "Газпрому" про відключення газу
* Знятий за $ 100 млн режисером з РФ фільм провалився в прокаті
ЄБРР висловив готовність придбати частку в «ПриватБанку»
Трагедія на ярмарку в Берліні. Що відомо на даний момент
Голосування виборців підтвердило перемогу Трампа на виборах
Радбез ООН одноголосно прийняла резолюцію по Алеппо
В Україну прийде потепління
Дубілет: стара команда «ПриватБанку» підтримає нового главу
Старий Ту-160 перевершує дуже дорогий B2 Spirit за всіма параметрами (фото)
Порівняння важких бомбардувальників: B-2 Spirit проти Ту-160
'via Blog this'
Підписатися на:
Дописи (Atom)