הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»
Зокрема, він розповів, як в Білорусі викрадалися і "усувалися" опозиційні політики, які добивалися відставки президента Олександра Лукашенка. Причому мова йшла не тільки про рядових опозиціонерів, а й вельми високопоставлених персон, наприклад, про екс-главу МВС Юрія Захаренка, екс-главі Центрвиборчкому Віктора Гончара та інших.
Що ж, про порушення прав людини в Білорусі і повному авторитаризмі діючої влади відомо було давно. Не забуваємо, що Лукашенко до недавніх пір називали "останнім диктатором Європи". До недавніх пір - це до 2014, коли на поверхню спливла суть куди більш небезпечного і куди більш людиноненависницького диктатора. Але, не про те мова ... Хоча, в якійсь мірі між собою ці два диктатори в контексті даної теми дуже навіть пов'язані.
Наприклад, я після прочитання інтерв'ю задався питанням не про те, як знайти управу на Лукашенка, адже питання це несвіжа і банальний, а про те, чому Юрій Гаравскій дав своє аж ніяк не унікальне інтерв'ю німецькому виданню Deutsche Welle саме зараз, а не п'ять років тому або десять?
Юрій Гаравскій спливає саме зараз, знову ж таки, акцентую, на сторінках німецького видання, в контексті обвинувачення Лукашенко в, і без того, вже давно відомих гріхах. Щоб пам'ятали? Не думаю.
Як відомо, Росія зараз всіляко намагається провести інтеграцію в союзну державу до 2024 року, адже архіцелью даного процесу стане проведення виборів президента союзної держави, на яких, зрозуміло, переможе Володимир Путін. Це дозволить президенту РФ, розраховувати ще на два терміни в якості президента союзної держави.
Але, ось адже дилема, Олександр Лукашенко передбачаючи обмеження його диктаторських і авторитарних прав, всіляко гальмує цей процес. Практично на всіх напрямках інтеграція буксує і навряд чи буде реалізована до 2024 року.
Зрозуміло, це не входить в плани Кремля, але по іншому Путіну продовжити політичне життя поки не виходить. По крайней мере, з усіх наявних варіантів цей найбільш дешевий і сердитий. А, отже, необхідно включати гібридні технології.
Поява на медійному небосхилі Гаравского створює інформаційний привід вирішальний не тільки завдання відторгнення демократичною європейською спільнотою Лукашенко як диктатора, але і здатний каталізувати протести опозиції в самій Білорусі.
Причому, з урахуванням того, що певна частина білоруської опозиції перебуває під контролем Кремля, не виключена радикалізація протестів з подальшим оголошенням загрози конституційному ладу. А під цей шумок не виключено, що і "зелені чоловічки" з'являться в східних областях Білорусі з заготовленими урнами для проведення референдуму.
Якщо це і справді так, про що ми дізнаємося вже в дуже незабаром по подіям в Білорусі, то можна зробити висновок, що білоруське напрямок і особисто Лукашенко в баштах Кремля вирішено "форсувати".
Спостерігаємо!
https://uc.od.ua/columns/1533/1221921
У Кремлі "форсують" білоруське напрямок
Дуже цікавий інформаційний привід був здійснений напередодні за допомогою опублікованого у виданні Deutsche Welle інтерв'ю колишнього бійця білоруського спецназу Юрія Гаравского, який зізнався у викраденнях і вбивствах опозиціонерів.
Зокрема, він розповів, як в Білорусі викрадалися і "усувалися" опозиційні політики, які добивалися відставки президента Олександра Лукашенка. Причому мова йшла не тільки про рядових опозиціонерів, а й вельми високопоставлених персон, наприклад, про екс-главу МВС Юрія Захаренка, екс-главі Центрвиборчкому Віктора Гончара та інших.
Що ж, про порушення прав людини в Білорусі і повному авторитаризмі діючої влади відомо було давно. Не забуваємо, що Лукашенко до недавніх пір називали "останнім диктатором Європи". До недавніх пір - це до 2014, коли на поверхню спливла суть куди більш небезпечного і куди більш людиноненависницького диктатора. Але, не про те мова ... Хоча, в якійсь мірі між собою ці два диктатори в контексті даної теми дуже навіть пов'язані.
Наприклад, я після прочитання інтерв'ю задався питанням не про те, як знайти управу на Лукашенка, адже питання це несвіжа і банальний, а про те, чому Юрій Гаравскій дав своє аж ніяк не унікальне інтерв'ю німецькому виданню Deutsche Welle саме зараз, а не п'ять років тому або десять?
Юрій Гаравскій спливає саме зараз, знову ж таки, акцентую, на сторінках німецького видання, в контексті обвинувачення Лукашенко в, і без того, вже давно відомих гріхах. Щоб пам'ятали? Не думаю.
Як відомо, Росія зараз всіляко намагається провести інтеграцію в союзну державу до 2024 року, адже архіцелью даного процесу стане проведення виборів президента союзної держави, на яких, зрозуміло, переможе Володимир Путін. Це дозволить президенту РФ, розраховувати ще на два терміни в якості президента союзної держави.
Але, ось адже дилема, Олександр Лукашенко передбачаючи обмеження його диктаторських і авторитарних прав, всіляко гальмує цей процес. Практично на всіх напрямках інтеграція буксує і навряд чи буде реалізована до 2024 року.
Зрозуміло, це не входить в плани Кремля, але по іншому Путіну продовжити політичне життя поки не виходить. По крайней мере, з усіх наявних варіантів цей найбільш дешевий і сердитий. А, отже, необхідно включати гібридні технології.
Поява на медійному небосхилі Гаравского створює інформаційний привід вирішальний не тільки завдання відторгнення демократичною європейською спільнотою Лукашенко як диктатора, але і здатний каталізувати протести опозиції в самій Білорусі.
Причому, з урахуванням того, що певна частина білоруської опозиції перебуває під контролем Кремля, не виключена радикалізація протестів з подальшим оголошенням загрози конституційному ладу. А під цей шумок не виключено, що і "зелені чоловічки" з'являться в східних областях Білорусі з заготовленими урнами для проведення референдуму.
Якщо це і справді так, про що ми дізнаємося вже в дуже незабаром по подіям в Білорусі, то можна зробити висновок, що білоруське напрямок і особисто Лукашенко в баштах Кремля вирішено "форсувати".
Спостерігаємо!
https://uc.od.ua/columns/1533/1221921
