В квітні 2014 року про це заявляє Лавров на своїй прес-конференції в Женеві.
У кінці січня 2015 року Путін запропонував Канцлеру Німеччині Меркель та Президенту Франції Франсуа Оланду так званий "Тірольський план" під назвою "Комплекс заходів щодо реалізації Мінського протоколу...". Цим планом передбачалось започаткування «прямих переговорів Києва з Донецьком та Луганськом» та «найширша автономія Донецької та Луганської областей».
Цей "план" в Україну доставив... Віктор Медведчук!
Влітку 2016 року в Ростові відбулась нарада з приводу "ребрендингу ДНР". Головна теза: треба змінювати «камуфляж» окупаційних адміністрацій на маску «соціальних республік».
Перша фаза
В 2016 році Євген Мураєв та Вадим Рабінович купують партію «Центр» і на її базі створюють партію "За життя".
В листопаді 2017 року ватажок луганських сепаратистів Плотницький поступається тиску росіян і тікає в Росію. Росіяни замінюють його на Пасічника, який не брав участі в бойових діях.
Тривають переговори з Захарченком. Той демонструє впертість, конфліктує з Ростовом, не бажаючи поступатись фінансовими потоками компанії «Внешторгсервис» Курченка, яку росіяни заводять як єдиного монополіста-оператора фінансово-економічних стосунків «молодой республики».
В серпні 2018 року в "За життя" з'являється Медведчук: «Я буду защищать интересы жителей юго-востока!».
Непоступливість Захарченка призводить до того, щ в серпні 2018 він відлітає на той світ і його місце займає Пушиліна, відомий лише як активний просуванець піраміди «МММ».
На цьому процес ребрендингу терористичних угруповань на зовні «соціальні держави» завершився. Можна переходити до другої фази.
Друга фаза
Вона полягає в такому:
- створення в суспільстві (українському і європейському) запиту на «мир любой ценой»;
- впровадження тези «тільки план Медведчука здатен принести мир», тільки «прямі переговори - шлях до миру»;
- активна робота про-російських лобістів в Європі «санкції не дають результату», «санкції не мають сенсу»; «в Україні є політик, який має реальний план».
Друга фаза вже триває.
Для її реалізації в грудні 2018 року Вадим Рабинович та Юрій Бойко разом з Віктором Медведчуком створюють «Опозиційну платформу «За життя». Розпочинається агресивна інформаційна кампанія.
В січні 2019 відбувається перший з‘їзд, на якому Віктор Медведчук проголошує свій т.з. «Мирний план», суть якого - «прямі переговори» і «широка автономія Донбасу» (дивись початок матеріалу, «Тірольський план»).
В Україні починається масована інформаційна кампанія з просування цього плану. Задіяні партійні структури, куплені ЗМІ, лояльні Кремлю «експерти». Триває масова пропаганда «єдиного мирного плану».
Сподіваюсь, ви звернули увагу на те, як швидко відреагували на «мирний план Медведчука» очільники окупаційних адміністрацій Пасічник та Пушилін?!
МОСКВА, 22 мар — РИА Новости. На Украине раскритиковали поездку кандидата в президенты Юрия Бойко и политика Виктора Медведчука в Москву на встречу с российским премьер-министром Дмитрием Медведевым и главой "Газпрома" Алексеем Миллером.На переговорах, трансляцию которых вел телеканал "112.Украина", стороны обсудили варианты продления транзитного контракта по газу с Россией.Вчера, 18:00К власти на Украине должны прийти новые люди, считает Медведчук Обвинение в госизменеДепутат Рады Борислав Береза поинтересовался в Facebook, вызовет ли Служба безопасности Украины Бойко на допрос по подозрению в государственной измене. Он отметил, что не понимает, в каком статусе тот поехал в Москву.В свою очередь, СБУ пообещала дать правовую оценку визиту украинских политиков в "страну-агрессор", а также их заявлениям.Вчера, 17:53Встреча Бойко с Медведевым закончит его карьеру на Украине, считает экспертПретензии по ценам на газВ "Нафтогазе" заявили, что покупают газ в Евросоюзе дешевле, чем предлагает Медведчук покупать по прямому контракту с Россией. В компании отметили, что по действующему контракту, измененному в суде Стокгольма, "Газпром" уже должен продавать Украине газ по цене на 48% дешевле, чем та, которая получилась бы в марте по формуле в первоначальном контракте. "Также интересно, что господин Медведчук говорит о поставках газа по цене 240-260 долларов за тысячу кубометров. Мы покупали на открытых торгах в ЕС в марте по цене в среднем 226 долларов за тысячу кубометров. А на апрель цена снизилась до уровня около 217 долларов. Уже бы хоть демпинговали по-человечески", — говорится в сообщении, опубликованном на официальной странице "Нафтогаза" в Facebook.В компании также заявили, что "Газпром" задолжал "Нафтогазу" 2,8 миллиарда долларов компенсации."Хотелось бы понимать позицию господина Медведчука и господина Бойко по этой сумме, равной примерно 80% бюджета на здравоохранение на Украине", — говорится в сообщении. На Украине оценили поездку кандидата в президенты в Москву
«Український тиждень» у статті «Адвокат Путіна» розповідає про роль Віктора Медведчука в українській політиці. Медведчук може дозволити собі не мати міністерського портфеля або депутатського крісла та не з’являтися щовечора на телеекранах. Однак його вплив на політичні процеси в Україні доволі суттєвий. А ім’я демонізоване, зазначає тижневик. Якщо порівняти українську політику з коміксами, то всі персонажі прагнуть стати супергероями для виборця. А Медведчук комфортно почувається в ролі антигероя. Видання наголошує, що не слід його вважати просто «кумом Путіна». Медведчук передусім юрист, а тепер і адвокат. Ім’я його нинішнього клієнта – Володимир Путін. Якщо дивитися на історію їхніх стосунків саме з цієї перспективи, то все стає на свої місця. Довіра між адвокатом і клієнтом є обов’язковою, дружба – зовсім ні. На його плечах захист усіх інтересів клієнта в Україні – від майнових до політичних. За це Медведчук отримав і виключні права: він єдиний, хто має дозвіл на прямі перельоти між Києвом і Москвою. Він може не приховувати, що переоформив власність у Криму після окупації, і не боятися наслідків перешкоджання роботі журналістів з боку своєї охорони. Він може дозволити собі спокійно казати все, що забажає. У цьому його особиста вигода, а зовсім не в планах стати колись президентом України. Фактично в нинішній ролі Медведчук має все, чого можна бажати: його визнано фахівцем своєї справи, і ця справа забезпечує очевидні вигоди.
Що ближче до виборів, то більше зростає тривога з приводу можливих підсумків майбутньої кампанії, пише «Український тиждень». Від результатів цього разу залежить як ніколи багато. Чи триватиме курс на євроінтеграцію? Як зміниться ситуація на Донбасі? Чи буде досягнуто мирних домовленостей із Росією і на яких умовах це відбудеться? Не знаючи конфігурації майбутньої влади, відповісти на ці запитання неможливо, зазначає видання. Різні політичні сили пропонують різні варіанти вирішення цих проблем. Одні закликають далі стояти на смерть і не приставати на умови агресора. Інші, навпаки, фактично пропонують капітуляцію. Мільйони людей в Україні вірять у необхідність укласти «мир за будь-яку ціну», чим користаються проросійські політики. За чотири роки в суспільстві закономірно накопичилася втома від війни, і це створює сприятливе середовище для реваншу проросійських сил, попереджає тижневик. Сьогодні проросійські політики, не зустрічаючи опору влади, поступово відвойовують утрачені позиції. Дедалі впевненіше почуваються вони в медіа-просторі. Останні кілька років у рейтингах найбагатших українців проросійські політики швидко рухаються вгору. Здавалося б, гіркий досвід мав навчити, що нічим хорошим для України зліт таких політиків зазвичай не закінчується. Але держава, а точніше ті, хто її очолює, сьогодні не намагається ніяк перешкодити цій дедалі більшій загрозі й спокійно спостерігає за реваншем антиукраїнських сил. Сьогодні їхній реванш, який зовсім недавно здавався неможливим, знову став реальною загрозою. І почасти він уже відбувся. Але запобігти його повномасштабній реалізації ще не пізно, зазначає тижневик у статті «Граблі на горизонті».
Юлія Тимошенко гучно оголосила чергову революційну утопію і відправилася в хрестовий похід за крісло президента, констатує тижневик «Новое время». За прогнозами експертів видання, найімовірніше бос «Батьківщини» переможе в першому турі, але їй не вистачить підтримки для того, щоб минути тур другий. І тут Тимошенко доведеться туго: її антирейтинг складає солідні 41,6%. Експерти видання переконані, що «Новий курс» несе для Тимошенко більше ризиків, ніж вигод. Адже розмірковуючи про переваги парламентської форми правління, вона ризикує розгубити накопичений роками електорат. А той чекає її президентства як ключа до низьких комунальних тарифів, високих зарплат і стабільного курсу гривні. Середній же клас не стане її підтримувати лише після одного форуму. Якщо Тимошенко останні 3-4 роки розповідала про тарифи на комуналку, девальвацію і землю (як головний актив України), то відразу перетворитися у філософа з глобальним поглядом на світ дуже складно, зауважують експерти. Стаття називається «Народження химери».
Петро Порошенко нині виходить на фінішну пряму. До кінця його першої каденції залишається рівно рік. І від того, як він його проведе, залежатиме чимало, наголошує «Український тиждень». Найперше те, чи погодяться українці обрати його ще на один термін. Тільки двом із чотирьох очільників незалежної України пощастило колись відбути в кріслі глави держави свою законну п’ятирічку. Ці два щасливчики – Леонід Кучма і Віктор Ющенко. Кожен із них міг би поділитися з Порошенком якимись своїми секретами, що варто робити в цей рік і, головне, чого не варто. Про те, що робили українські президенти в останній рік свого перебування на посаді, йдеться в статті «Уроки попередників». Тижневик переконує, що Петро Порошенко найкращий з українських президентів за чверть століття. І хоча цього явно недостатньо, щоб всім подобатись, але як мінімум може вистачити, щоб пробитися в другий тур. Єдина біда – навіть не основний заклятий конкурент Юлія Тимошенко, а відчай українців і їхня тотальна зневіра у всіх без винятку потенційних кандидатах, включно з Петром Порошенком. Від того, в який спосіб він вирішить її лікувати, і залежатиме, чи пощастить йому стати президентом знову, зазначає тижневик.
Війна в Україні засвідчила, що найефективніша зброя у XXI століття – це не танки й не «Джевеліни», це люди, констатує дописувач «Дзеркала тижня» журналіст Юрій Бутусов. Він згадує, що у 2014 році в десятків тисяч людей спалахнула мотивація захищати країну, і вони стали армією, здатною зупинити російську агресію. Нині напруга боїв знизилася, фронт став стабільним, але війна триває. І найбільший рядок втрат сьогодні – це звільнення. Автор зазначає, що чергова хвиля звільнень вимиє з армії кілька тисяч мотивованих воїнів, які пройшли свої університети війни. Потрібні комплексні рішення, аби тих, хто приходить, було більше, ніж тих, хто залишає лави. Сьогодні укомплектованість бригад ЗСУ на фронті становить менше від 50%. Під кінець ротації підрозділу на передовий нерідко можна побачити роту із 40 чоловік або батальйон, у якому 200 бійців тримають фронт завдовжки 10-11 кілометрів. Журналіст вважає, що зберігати та збільшувати в армії стрижень – досвідчених обстріляних воїнів – одне зі стратегічних завдань держави. І вирішення цього завдання може бути тільки комплексним. Це не може бути рішенням одного генерала, міністра, одного відомства – це одна із ключових цілей державної політики, яка має бути пріоритетом для всього керівництва країни. На війні переможе якість. Якість людей важливіша за кількість будь-якого заліза, паперу й чорнил, наголошує автор статті.
Корупція в більшості держав є не хворобою, а скелетом державного організму. Припиніть корупцію – і всі життєві процеси в суспільстві намертво зупиняться, переконує дописувач тижневика «Новое время». Корупція є мастилом, завдяки якій життя триває. І так воно є в 85% країн світу. В таких умовах боротися з корупцією – це ловити і садити окремих корупціонерів, на місці яких негайно виникають інші. Якщо суди і правоохоронні органи політично залежні, то боротьба з корупцією перетворюється в показові посадки тих, хто чимось не догодив, або ж у боротьбу кланів між собою. Незалежні антикорупційні органи здатні надати цьому процесу збалансованість і швидкість: садимо швидко і незважаючи на партійно-кланову приналежність. Однак корупція нікуди не дінеться: навіть якщо одні порозумнішають і вирішать, що їм вже досить, в ніші, що звільнилися прийдуть нові, не такі розумні і більш самовпевнені. До того ж значна частина корупції носить політичний характер, тобто потоки і схеми створені не тільки для особистого збагачення, а й для підтримки політичного процесу, а він безперервний. Щоб закрити всі корупційні системи, треба прибрати державу з усіх сфер, де її занадто багато. Спростити регулювання бізнесу, скасувати всілякі дозволи, ліцензії і квоти, за які треба давати хабарі. Спростити і перевести повністю в інтернет всі адміністративні послуги, від реєстрації до отримання довідок, спростити і перевести в інтернет нарахування податків і будь-яку звітність. Про інші необхідні кроки для зменшення корупції, йдеться в статті «Як перемогти корупцію».
Про те, чим загрожує Україні припинення співпраці з Міжнародним валютним фондом, аналізує «Український тиждень». Видання нагадує, що уже понад рік Україна не отримувала траншів від МВФ. Час спливає, потреба держави в грошах зростає, а з наближенням виборів українські політики втрачають чи то здатність, чи то бажання виконувати жорсткі й незмінні вимоги основного кредитора країни. Такий розвиток подій змушує одних пророкувати невідворотну кризу, дефолт і «долар по 50», а інших поширювати байки про ненаситного монстра, який втручається у внутрішні справи України, що перебуває під його «зовнішнім управлінням». Тижневик наголошує, що продовження співпраці з МВФ – єдиний залізний інструмент уникнути ще однієї кризи у 2018-2019 роках. Тільки гроші МВФ та інших міжнародних донорів гарантують безпечне рефінансування зовнішніх боргів України протягом цього й наступного років. Решта варіантів – компроміси, часто доволі віртуальні, які, звісно, пом’якшать ситуацію, якщо зіграють, але точно не допоможуть уникнути кризи. Стаття називається «Сценарій майбутньої кризи».
апостол 12,
апостол журнал,
апостол корабль,
апостол украина,
журнал 12,
корабль 12,
корабль крым,
корабль сколько,
купить корабль 12,
передача украине кораблей,
Тим друзям хто посипає голову попелом і каже про "підготовку до капітуляції" і "агресора, з яким українська держава дружить".
Не розумію причини трагедії. Ну або вона точно трапилася не сьогодні.
Однак те що "законом про реінтеграцію" ЗНОВУ дозволяється торгівля з окупантом, витрати на утримання цих територій "покладаються на Україну" і П. РошенКо нібито "звільняється від будь якой відповідальності" - ЦЕ ФЕЙК.
Те що Порошенко "без згоди парламенту" може використовувати армію і це типу "диктаторські повноваження" - це питання. Але це якщо б у нас був парламентаризм. А ви хочете сказати йому зараз більшість з БПП, НФ і ригов не затвердить у ВР б у д ь - я к е рішення?
Зi згодою, без всього цього? No problemos. Отримує додаткові повноваження в зоні АТО? А при введенні воєнного стану (яке п о в и н о бути за Конституцією) він цих повноважень не отримує? Та НА ПОРЯДОК більше. Так, Закон слабкий, нерішучий, з купою лайна. Так, вони відхилили багато н а ш и х поправок. А ЧОМУ ТАКЕ ЗДИВУВАННЯ ? Ви тільки дізналися кого обрали п.резидентом і кого вибрали в Раду? Не пам'ятаєте Іловайська, Дебальцеве, офшорів, 1000 атовців в тюрмах, висланих до ФСБ грузинів, білорусів, чеченців, вірменів? Вбитого за наказом Порошенка Лісника? Вбиту Окуєву? Онищенка і Цукура з побратимами? Діточок в свинолупських толстовках і кацапського тестя? Дружину на аналі кума хуйла? Чи вам методичку випустити бандерівську? Так вона буде товщиною як Коран, Біблія, Талмуд і Цивільний кодекс разом. Липецька і тотального злодійства? Це ми кажемо від 2015 року!
------
Чому дивуватися? Тому що депутати не проголосували за "денонсацію договору про дружбу з РФ"? За "невизнання ЛДНР терористами"? Прокиньтеся! Не може бути в о к у п о в а н i й державі н е о к у п о в а н и х депутатів. За д у ж е рідкісним винятком (яке тільки підтверджує це правило).
Вийдіть будь ласка з чорно білого світу #зрада- #перемога. Цю технологію спеціально винайдено щоб повернути людей в "дитячий стан".
Давайте разом навчимося ставитись до державної політики як до кроків. Крок вперед. Крок назад. Крок на місці. Окупована, пов'язана по руках і ногах ланцюгами корупції держава, підштовхувана Активною частиною суспільства робить боязкі, невпевнені кроки вперед. І одночасно колаборанти намагаються робити кроки на місці і стрибки назад. Але тепер Донбас - "тимчасово окупований", РФ-"агресор", вся відповідальність за те що там відбувається не на Україні, а на агресорi! Крим і Донбас - р а з о м. Дата початку окупації - відома. Все те ж саме було з Б л о к а д о ю. Просто згадайте з яким формулюванням її вводили в РНБО)))
***
Хочете ще більшого? І я хочу. Але тоді давайте будемо чесними самі з собою. Цей парламент і цей президент на більше - ні на що не здатні. І єдина м о ж л и в i с т ь це змінити - передати владу в державі тим кому вона н е б а й д у ж а. Але це вже зовсім інше питання. Нам не лаятися на це треба, лаятися на те, що кроки спутаною ланцюгами людини невпевнені і малі. Нам треба о б' є д н у в а т и зусилля і р о з р и в а т и ці ланцюги!
Ми боремося в першу чергу не з Путіним або Порошенком. Ми боремося з в л а с н и м и слабкостями. І тільки з цієї причини ці боягузливі, брехливі, жадібні люди досі керують н а м и!!!!!. Саме з цієї причини ми програли в 2004 і в 2014. Після у с в і д о м л е н н я цього вони програють нам в 2018. А слабкість одна: не "банду геть", не чейндж "дупи на золотому унітазі" а створити а л ь т е р н а т и в у і в з я т и владу в свої руки. Інші варіанти не працюють.
--------
Ну і наостанок. Побачив істерику російських депутатів, Медведчука, упирів з т. зв. ЛДНР. Подивився таблицю голосувань (голосував проти один ОППОблок) Переконався що навіть такі несміливі кроки дуже б о л ю ч і для Мордора. Крок вперед - корисний для України. Крок на місці і стрибок назад - зробити не д а м о. Уже не встигнуть.
Так що ніякої капітуляції.
Версія ГРОМАДСЬКОГО (рекомендую поцікавитись хто його власник ТЕПЕР):
ЧОРНІ ТРОЯНДИ:
Що прикриває Порошенко законом про деокупацію Донбасу і чи можна сказати, що він проголосований на вимогу Росії - Google Документи:
Що прикриває Порошенко законом про деокупацію Донбасу і чи можна сказати, що він проголосований на вимогу Росії?
getpocket.com
Про його переваги та недоліки поговоримо з народними депутатами, які мають різні точки зору щодо доцільності цього закону. В нашій студії народні депутати – Олексій Рябчин (ВО «Батьківщина»), він голосував «за» цей закон, та Михайло Головко (ВО «Сводобда»), який утримався від голосування.
Сергій Стуканов: Отже, закон визнав Росію агресором. Чи не запізно?
Олексій Рябчин: Запізно. І недостатньо. Я незадоволений цим законодавством, згоден з багатьма людьми, які казали, що цей законопроект міг бути більш досконалим і менш антиконституційним.
Сергій Стуканов: Тобто ви все ж визнаєте, що антиконституційні елементи в цьому законі є?
Олексій Рябчин: Я навіть зі своїми колегами Альоною Шкрум та Іваном Крулько подавав правки. Ми хотіли позбавити цей законопроект антиконституційних норм, які додали більш повноважень президенту, щоб жодна промосковська фракція не змогла подати в суд та оскаржити не тільки ці норми, а й весь законопроект.
Дмитро Тузов: «Свободівці» утрималися від голосування. Чому, адже насправді закон визначає Російську Федерацію агресором?
Михайло Головко: «Свобода» не голосувала і не брала участі в цьому фарсі, тому що стосовно цього законопроекту фактично майже немає позитивного відгуку, окрім тієї заяви, що Росія визначається агресором. Насправді, ми ще три роки тому назад проголосували постанову, що Росія є агресором, і на базі цієї постанови ухвалено ряд законодавчих норм. Більше того, в цьому законі тільки в преамбулі йде чітка згадка про те, що Росія є агресором та окупантом, в статтях ці норми забрали. Жодної пропозиції, які давала «Свобода», не було ухвалено.
Я хотів би нагадати історію цього закону, коли він 6 жовтня ухвалювався в парламенті в першому читанні. Ви пам’ятаєте, з якими скандалам його протягували? Основна мета була – продовжити на рік цей особливий статус на Донбасі, а цей закон йшов як відволікаючий маневр. І там основна норма протягувалася – посилання на Мінські домовленості. На щастя, нам з колегами вдалося вибити з закону всі згадки за «Мінськ», але, на жаль, цей закон не набрав патріотичного духу, який би мав відстоювати наші національні інтереси.
В цьому законі тільки в преамбулі йде чітка згадка про те, що Росія є агресором та окупантом, в статтях ці норми забрали
Сергій Стуканов: Чого бракує у відстоювання національних інтересів?
Михайло Головко: Не згадано дати початку окупації Донбасу. Не визнали АТО війною. Не визнали «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями. Порушили 106-ту статтю Конституції, де за згодою парламенту президент зобов’язаний був оголосити воєнний стан. Сьогодні, згідно з цим законом, без оголошення воєнного стану президент може використовувати Збройні сили України будь-де, навіть в столиці на власний розсуд.
Авторські права:
Громадське радіо
Сергій Стуканов: Хіба не йдеться лишень про прилеглі території до зони бойових дій?
Михайло Головко: Ні, взагалі не йдеться про прилеглі території – будь-де.
Олексій Рябчин: Наскільки я пам’ятаю, там як раз йдеться про окремі райони Донецької та Луганської області , які зараз знаходяться під окупацією та на лінії зіткнення. Логіка була наступна: якщо Росія нападає далі, то за підписом Генштабу та однієї людини, це може бути розповсюджені ЗСУ дійсно на інші території.
Дмитро Тузов: Але тоді треба оголошувати воєнний стан?
Олексій Рябчин: Я погоджуюся зі своїми колегами тут – президент притримується свого власного курсу. Це якась гібридна річ, і він продовжує гібридно регулювати.
Проте в нашому законодавстві все є, і я не був би настільки категоричний, як мій шановний колега. Пройшла наша правка про те, що люди можуть позиватися в суди, тобто там є позитивні речі.
Михайло Головко: Це позитивна правка, але суть закону в тому, що він був потрібний для Порошенка і Турчинова, щоб прикрити своє місце заднім числом — вони були зобов’язані ввести воєнний стан на сході, вони цього не зробили. Сьогодні навіть немає формулювання АТО, а є термін «Заходи з забезпечення». Тобто все перекрутили — є гібридна війна і під неї прийняли гібридний закон.
Суть закону в тому, що він був потрібний для Порошенка і Турчинова, щоб прикрити своє місце заднім числом — вони були зобов’язані ввести воєнний стан на сході, вони цього не зробили
Дмитро Тузов: Ви зараз сказали про президента і секретаря РНБО. І віце-спікер Оксана Сироїд буквально за кілька секунд до голосування кинула до зали таку фразу: «Ну голосуйте, ви цим наближаєте кримінальну відповідальність президента і секретаря РНБО». Чи можна заднім числом, як ви сказали, щось прикрити?
Михайло Головко: Справді, цим законом вони роблять так, щоб не оголошувати воєнний стан, так як вони це мали зробити. Ми вимагали в них це ще чотири роки тому, «Свобода» перша тоді підняла це питання, коли в березні відбулася анексія Криму, тоді виконуючим обов’язки був Турчинов. Після того президентом обрали Порошенко, який теж відмовився вводити воєнний стан на сході. Тепер він свої повноваження перекладає на представника Генштабу, з якого ніби мають питати, згідно з цим законом.
Сергій Стуканов: Говорили, що цей законопроект передбачає можливість і військової операції, на кшталт того, як хорвати свого часу доекупували свої території. Чи дійсно цей закон дає можливості здійснювати військові дії задля деокупації?
Олексій Рябчин: Мені здається, що влада невдало комунікує цей законопроект, створюючи якісь фейкові очікування. Цей законопроект – не про реінтеграцію. Президентська фракція комунікує так, що він про реінтеграцію, адже гарно звучить – приймемо законопроект і Донбас реінтегрується. Там навіть слова такого немає. Від назви дуже багато чого залежить.
Сергій Стуканов: А забезпечення суверенітету там є?
Олексій Рябчин: Там перше, що написано – забезпечення державної політики. Не знаю чому, в назву не додали Крим, хоча близько 40 депутатів подавали правки, щоб в назву додати слово «Крим».
Щодо військової операції, про яку ви питали, то законопроект не про це, він створює хибні очікування.
Дмитро Тузов: Мені здається, що в цьому законі є і дуже позитивні речі. Наприклад, розставляються крапки на «і» стосовно колаборантів, які почали працювати з окупаційною владою.
Наступний позитивний пункт про те, що за громадянами України зберігається право власності на окупованих територіях. Мені відомо, що в окупованому Криму мало хто ризикує здійснювати купівлю нерухомості, тому що, коли Крим вернеться, все це доведеться віддавати. Це позитив?
Сергій Стуканов: Правозахисники навпаки говорять про те, що цим законом ускладнюється переміщення товарів через лінію розмежування.
Михайло Головко: За згодою уряду це буде відбуватися.
Сергій Стуканов: В перехідних прикінцевих положеннях говориться про те, що завдяки цьому закону втрачає силу закон про вільну економічну зону «Крим», це так?
Олексій Рябчин: Не втрачає, це скасували. Пан Вінник швидко, як репчик, прочитав щось, ніхто нічого не зрозумів, і його правкою не скасували законопроект про вільну економічну зону «Крим». Однак дали доручення розробити документ, який замінить цей закон, начебто пан Пензеник у законі про ВЕЗ «Крим» знайшов ті речі, які не можна було зараз скасовувати, і треба місяць попрацювати.
Те, за що сьогодні проголосували – дійсно є на вимогу Росії
Сергій Стуканов: Але він буде скасований?
Олексій Рябчин: Я сподіваюсь, бо яка може бути вільна економічна зона з Кримом?
Сергій Стуканов: Громадські організації і низка депутатів говорили про те, що одним із недоліків цього закону є те, що в межах заходів із забезпечення національної безпеки та оборони правоохоронні органи, армія, ЗСУ можуть проникати в житла людей, користуватися автівками. Чи цей законопроект викликає такі застереження?
Олексій Рябчин: Я можу сказати, що це був мій найбільший внутрішній компроміс щодо цих норм. Більше за все я боюся зловживань цим законом. Я дуже часто їжджу на Донбас і знаю про не дуже гарні речі, які роблять наші правоохоронні органи, що зловживають своїми правами, обшукують їх, мотивуючи це тим, що це зона АТО, а люди бояться сперечатися з людьми в формі.
Дмитро Тузов: Які запобіжники існують, щоб не було зловживань?
Олексій Рябчин: До мене підійшов Антон Геращенко, і я його попросив провести додатковий брифінг, щоб пояснити людям, що це значить, що це дає можливість «кошмарити» цивільне населення. І він пообіцяв, що вони це зроблять.
Сергій Стуканов: Закон покладає на Російську Федерація відповідальність за матеріальні та моральні завдані збитки, вказується, що Україна не несе відповідальності за дії РФ на тих територіях, і що Росія як окупант повинна забезпечувати захист прав цивільного населення. Чи не достатньо тут покладено відповідальності на РФ, бо ви говорили, що не згадується цей аспект?
Михайло Головко: Яку вони понесуть відповідальність?
Дмитро Тузов: Я так розумію, це залежатиме від тих процесів, які буде проводити Україна, в тому числі, і в міжнародних судах.
Михайло Головко: Ми можемо судитися, але це буде дуже довго. А якщо б на законодавчому рівні ми визнали, що це війна, що це не запобіжні заходи забезпечення, що Росія агресор в законі, а не в преамбулі, то і в судах легше це було б відстоювати.
Олексій Рябчин: Тут дуже цікава тема. Тут пройшла моя правка за пропозиції партії «Батьківщини». Ми співпрацюємо з організацією «Сила права», це пан Сенченко. Що робить ця організація? Ми допомагаємо людям вигравати позови до Росії. Люди можуть подавати позови і щодо моральної, і щодо матеріальної шкоди. Наші українські суди визнають агресора винним. І тут потрібно згадати, що пан Янукович винен Росії 3 мільярди доларів, які вішають на Україну. Віддавати ми їх не будемо, але як їх не віддати? А ось вам рішення – люди будуть подавати позов на Росію, і з цих трьох мільярдів ми будемо компенсувати збитки українським людям.
2,5 млрд. Доларів намір покласти до своєї кишені Порошенко, Ахметов і їх спільники подрібніше, - Сенченко
Вопєлки і сопєлки йдуть синхронно з кацапськими джерелами. Совпадєніє?
2,5 млрд. Доларів намір покласти до своєї кишені Порошенко, Ахметов і їх спільники подрібніше, - Сенченко
Прямо в Різдво Христове Президент України Петро Порошенко у своїй колонці для спеціального випуску журналів «Новий час» і The Economist «Мир в 2018» заявив, що блокада Донбасу принесла близько 2,5 млрд. Доларів чистих втрат в торговому балансі.
Потеря доходов от национализированных предприятий, находящихся на неподконтрольных Киеву территориях Донбасса, — это далеко не весь ущерб, который понесет Украина от объявленной радикалами и впоследствии узаконенной президентом страны блокады народных республик, рассказал корреспонденту Федерального агентства новостей экономист и политолог Всеволод Степанюк.
Напомним, с 1 марта текущего года в Донецкой и Луганской народных республиках ввели внешнее управление на украинских предприятиях, которые располагаются на территории Донбасса. Такие действия стали ответной реакцией ДНР и ЛНР на транспортную блокаду, которую устроили так называемые «ветераны АТО» и различные украинские активисты, в число которых входят народные депутаты Украины.
В свою очередь, 15 марта Киев официально приостановил грузовое транспортное сообщение с народными республиками Донбасса. Предложение инициировал украинский президент Петр Порошенко на заседании СНБО.
Кількість маячні, взаємновиключних понятть та шизофазії зашкалює. Та пересічному не зрозуміти без "146 грамів".
("лєпім горбатого" або "по чім висери, Карл?")
Саме таку суму кривавих баришів мали намір в минулому році покласти в свою кишеню Порошенко, Ахметов і їх спільники подрібніше.
При цьому головний ідеолог заморожування конфлікту скромно промовчав про доходи т.зв. ЛДНР від такої торгівлі і про те, скільки Путін за рахунок цього мав намір заощадити на утриманні окупованого Донбасу.
Заява Порошенка - це точно не явка з повинною. Минулий багатий досвід незаконної торгівлі з невизнаним Придністров'ям і біль втрати омріяной суми не дають йому спати спокійно.
Тому в новому році українському суспільству, що прагне до повернення територій і відновлення нормального життя, а не продовження кошмару війни і окупації, доведеться непросто. На нас чекає не тільки продовження боротьби із зовнішнім агресором, а й важке протистояння з владою, для якої єдиною метою і мірилом успіху є сума у власній кишені. На що вони здатні заради таких баришів, важко навіть уявити.
Ну а любителям все переводити в відсотки ВВП хочу нагадати, що 1% втрат від торгової блокади окупованого Донбасу, про який невпинно повторюють Порошенко з Гройсманом, в 20 разів менше втрат від взаємовигідного безчинства влади і їх партнерів-монополістів.
Абсурдні тарифи і змову монополістів обходяться українським споживачам і країні в 500 (!) Мільярдів гривень на рік.
Ізолювання окупованих бойовиками територій Донбасу силами ветеранів добровольчих батальйонів «Айдар» та «Донбас» триває вже 33 дня. Причини, за якими було прийнято рішення блокувати Східну лінію українсько-російського фронту, були позначені учасниками акції досить просто. Головні з них - це безконтрольна торгівля українською зброєю з бойовиками, так звана «торгівля на крові», і неможливість домовитися про звільнення наших військовополонених.
У той же час представники влади бачать блокаду Донбасу трохи в іншому світлі. Наприклад, прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив: «Блокування ставить під загрозу металургійний комплекс країни, який є одним з флагманів економічного зростання і в якому працюють більше 300 тисяч українців. Але метал це не тільки економіка, це ще й обороноздатність. Чи не буде вугілля - не буде металу, що не буде металу - не буде броні, що не буде броні - не буде танків ». Такої ж думки дотримується і Президент України, якого звинувачують у бездіяльності, і навіть в змові з Рінатом Ахметовим та іншими олігархами.
Колишній командир батальйону «Донбас», депутат Семен Семенченко, на своїй сторінці в Facebook щодня звертається з заявами до Президента України: «У мене для вас погана новина, Петро Олексійович. У вашого торгового партнера Ахметова зупинено два заводи. Промісловості т. Н. ЛДНР грозит повний колапс.
Це означає, что НЕ БУДУТЬ поступат «податки» в казну т. Н. ЛНР - ДНР. Це означає что інші Ваші торгові партнери - Захарченко и Плотніцькій НЕ буде мати кошти на доплати своим Наближення, на амуніцію, машини, харчування, найманими Нових бойовіків. Це означає, что Росія змушена буде платіті робітнікам Ахметова зі свого бюджету, щоб Зберегти соціально економічну стабільність на окупованіх теріторіях. З того самого бюджету, что и без цього перенапруженій санкціямі, Сірією и нашим Крим. Це означає, что «наші люди», як ви їх назіваєте, будут мати менше можливости вбивати наших українських воїнів на передовій ».
Справа в тому, що на території ДНР і ЛНР займаються видобутком тільки антрацитового вугілля, а коксоющійся знаходиться також в Донбасі, в місцях, підконтрольних Україні. У підсумку в АТО гостро стоїть питання про необхідному технологічному паливі для роботи еелектростанцій і не тільки.
Підозри про те, що хтось не чистий на руку, падають не тільки на супротивників блокади Донбасу, але і на її прихильників. У деяких відкритих джерелах організатором учасників акції вказують Ігоря Коломойського, який вже давно протистоїть Петру Олексійовичу. Є навіть думка, Беня просто хоче помститися Петру за Приватбанк.
Щоб з'ясувати, чи є блокада Донбасу народної боротьбою або всього лише перерозподілом влади за грошові потоки - MyKharkov.info звернувся до відомих харківським експертам.
Харківський політолог Роман Травін
«Контроль над потоками контрабанди в зоні АТО поза всяким сумнівом є значущим фактором сучасної української політики. У ряді випадків ті, хто говорять про необхідність непримиренної боротьби з контрабандою на території ОРДЛО, хочуть не викорінити це явище, а допомогти отримати частку тих чи інших зацікавленим особам або групам. Але поставки вугілля з непідконтрольних українській владі територій, це, без перебільшення, питання стратегічне, який зачіпає ряд важливих галузей промисловості і ЖКГ та виходить далеко за рамки звичайної контрабанди і абсолютно очевидно, що «активісти» тут не більше, ніж інструмент в чиїхось руках.
Не секрет, що підприємства, які зареєстровані в Україні, але працюють на території ДНР і ЛНР, платять в український бюджет дуже серйозні суми. Мова про десятки мільярдів гривень на рік. Серед них, напевно, є і організації, що мають відношення до видобутку та постачання вугілля. Зрозуміло, бюджет ДНР і ЛНР також дуже сильно залежить від цих поставок. Але якщо говорити про Україну, то тут більш важливо те, що від безперебійних поставок вугілля залежить робота цілого ряду підприємств, що знаходяться на підконтрольних Україні територіях, і платять податки виключно в український бюджет.
Інтереси Ахметова блокада зачіпає, очевидно. Під загрозою знаходиться стабільна робота, ряду належать йому виробництв. У пресі є маса публікацій, автори яких пов'язують блокаду з Коломойським, не виключено, що це і так. Але, як мені здається, проблема не в тому, який саме олігарх стоїть за черговим політичним або економічним кризою, а в тому, що той чи інший олігарх або один з численних політичних вождів постійно генерують такі кризи, а держава не в змозі реагувати на них адекватно. Більш того, багато важливих державні органи сьогодні не більше ніж інструменти в боротьбі між політичними і промислово-фінансовими групами », - харківський політолог Роман Травін.
економіст, народний депутат України Олександр Кірш
Олександр Кірш, економіст, народний депутат України, дав словосполученню «блокада Донбасу» нове значення, а саме - блок АДА. І прокоментував ситуацію наступним чином:
«Блок пекла:
Навряд чи в 1942-му ми б щось купували у Німеччині. Навіть дуже потрібне і дешеве. Питання закупівлі вугілля у терористів це одночасно питання постачання ворога грошима, в тому числі на кулі.
Наші прості громадяни, які воюють за Україну і яких цими кулями вбивають, не менше наші і не менш прості, ніж ті, хто споживає вугілля або продукцію підприємств, яким він необхідний. Антрацит Донбасу - не єдиний в світі, стало бути - ціна питання це не зупинка стратегічних підприємств, а різниця у вартості, що зовсім інше. Втрата часу, за який могли б перейти на альтернативу, в мирний час була б злочинною недбалістю, а в наше - військовий злочин ».
Олег Ширяєв, засновник і екс-керівник «східного корпусу» і глава Цивільного корпусу «Азов» в Харкові
Олег Ширяєв, один із засновників і керівників «східного корпусу» і глава Цивільного корпусу «Азов» в Харкові:
(дисклеймер: слова цього, скажімо так чоловіка, не збігаються з редакційною думкою)
«Блокада шляхів сполучення в зоні АТО . Багато було сказано з приводу неї, багато гучних слів написано. Як і завжди мені важливо було розібратися в суті і наслідки - саме для цього хлопці з «східного Корпуси» поїхали на місце. Весь цей час я аналізував отриману інформацію, матеріали з преси і, що найважливіше - хто і в якому ключі подає цю інформацію, хто і як оцінює наслідки, хто і як в цьому дійстві замішаний.
Висновки невтішні для тих, хто вірить в патріотизм. Тому що патріотизмом якраз там і не пахне - це основний висновок, який я зробив. Ми не побачили серед організаторів і ватажків блокади турботи про народ і його інтересах - вони живуть сьогоднішнім днем, шукають свою хвилину слави. Я не хочу брати участь у особистих піар-акціях і театрі одного актора Семена Семенченко. Його дії завжди славилися популізмом, але це вже виходить за всі рамки пристойності. Для мене і моїх побратимів він став символом того, в кого ні в якому разі не повинен перетворитися патріот і бойовий командир - пусте місце в формі і з теплим кріслом під дупою. Блокада, заявлена ним для зупинки контрабанди та звільнення наших полонених, виявилася черговою мильною бульбашкою і майданчиком для політичного піару тих, кому немає діла до збитку, що наноситься бюджету країни і простим жителям. А саме нам з вами доведеться платити за ті наслідки, які принесе ця блокада. Вигоду з блокади в тому вигляді, в якому вона зараз проводиться має Росія. Саме до покупки вугілля у неї схиляють нас ті, хто не дають вивезти з Донецької та Луганської областей вугілля видобуте, повторюю - видобутий, а не куплений на наших шахтах. І вже всі забули про полонених ... вже в планах - захоплення ТЕС і дешевий піар на злиднях ... Я проти олігархічного свавілля, я проти того щоб хтось наживався на війні, але я повторю свою думку ще раз: думайте, аналізуйте, оцінюйте. І постарайтеся побачити трохи далі, ніж теперішня вигода «борців за народне щастя» ».
Харківський політолог Валерій Дудко
Харківський політолог ВалерійДудко:
«В даному варіанті працює схема, коли підставні фірмочки скуповують дешеве вугілля у всіх, формують склади і дорого продають його Україні. Ті, хто керує зареєстровані і податки платять, але це мінімум від того навару, який залишається ним. У цьому бізнес Ахметова. Хто ще - сказати складно. У цьому бере участь багато ».
Яна Червона, Солдат 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ
Солдат 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ ЯнаЧервона:
«Тамє багато моїх друзів. Вони стоять точно за ідею. За ідею зупинити контрабанду і нарешті, нагадати владі про полонених ... Але там є і ті, хто для піару ».
Командир відділення роти снайперів 92-ї омбр, депутат Харківської міської ради Іван Ракич
Іван Ракич, командир відділення роти снайперів 92-ї омбр, депутат Харківської міської ради:
«Я харків'янин, був в АТО. Я бачив вагони, які без всякого контролю їдуть туди і назад. Тепер я політик, і підтримую блокаду. Потрібно нарешті внести визначеність у питання взаємовідносин з територіями, які не контролює Україна. Депутатам Верховної Ради необхідно прийняти закони, які почнуть регулювати зв'язку між ЛНР і ДНР і іншими областями, і допоможуть повернути наших військовополонених.
Урядовці ще півтора роки тому говорили про те, що не можна торгувати з окупованими територіями. Так чому зараз, крім Єгора Соболєва, Насіння Семенченко та Володимира Парасюка, ніхто з них не може набратися сміливості і припинити все це? Весь світ визнав Росію агресором, а Україна досі це не задекларувала. Я - за процвітання економіки держави, і мені дуже шкода жителів Донбасу, які є заручниками ситуації. Але щоб змінити щось - потрібні жорсткі заходи і рішення влади. Ніхто без світла не залишиться: ми можемо перейти на буре вугілля, зменшити продаж електроенергії в Молдавію ».
Президент Петро Порошенко на даний момент готується нейтралізувати загрозу енергетичної кризи для всіх регіонів України, який може стати наслідком блокади Донбасу. У той же час він обіцяв переглянути і обмежити перелік товарів для торгівлі з окупованими територіями.
Олена Росітюк
Читайте в Facebook: А також, підписуйтесь на наш телеграм!
Український журналіст і публіцист Віталій Портников розповів про роль Москви в останніх подіях в Луганську, про чотири сценарії Кремля для Донбасу, а також про те, навіщо Володимиру Путіну знадобилася Ксенія Собчак.
Український журналіст та публіцист ВІТАЛІЙ ПОРТНИКОВ у другій частині інтерв'ю "Апострофу" розповів, чому Україні не треба зважати на конфлікти з сусідами, що потрібно для того, аби насправді побороти корупцію та чому незадоволення суспільства діями влади – це добре. (2 частина)
