Twitter

Показ дописів із міткою "отпусткники". Показати всі дописи
Показ дописів із міткою "отпусткники". Показати всі дописи

неділя, 10 грудня 2017 р.




Russian general ID'd ordering actions before downing of Malaysian passenger jet

www.msn.com

© Utrecht Robin/Abaca Press/TNS People lay flower on the Airport Schiphol for the people who died in the Malasian airlines mh 17 who crashed in Ukraine, at Schiphol airport in Amsterdam, Nertherlands on July 20, 2014.
MOSCOW - A semi-retired Russian three-star general oversaw the cross-border movements of a rocket launcher used to bring down a passenger jet in 2014 over eastern Ukraine, killing all aboard, an investigation by a team of reporting outlets has found.
The reporting team, made up of McClatchy and investigative websites Bellingcat (based in London) and The Insider (based in Moscow), identifies the general as Nikolai Fedorovich Tkachev.
His identification is potentially a breakthrough in a case that has frustrated Dutch and other investigators who have struggled for years to identify voices on a key phone intercept. They may now be closer to decoding the chain of command that brought down the unsuspecting Malaysia Air Flight 17 traveling above 30,000 feet.
In the intercept, a commander is heard giving orders and talking with junior officers; they appear to be discussing equipment associated with a missile launcher and used to move it.
The investigators, who had earlier asked for help in identifying perpetrators, were reviewing the new information about Tkachev and had no immediate comment on the findings.
The doomed flight originated in Amsterdam on July 17, 2014, bound for the Malaysian capital of Kuala Lumpur with 283 passengers and 15 crew members aboard, including one American citizen. The flight was believed struck by a surface-to-air missile near the disputed border between Russia and Ukraine.
The identification of Tkachev follows rigorous analysis by experts on two continents of audio files that, along with other indicators, confirms with high likelihood that he's the man heard on phone intercepts ordering the movement of the BUK missile launcher at the border in the days before and after the plane was downed.
Tkachev (pronounced Ka-chuf) is a semi-retired Russian general who received an award from leader Vladimir Putin in 2012 and then moved into reserve status after serving as deputy commander of Russia's Eastern Military District.
There is no public information about Tkachev in the tumultuous period of early 2014 when Moscow sought to regain momentum after Russian-backed separatists in breakaway regions of Ukraine were suffering defeats. He reappears in media coverage months after the airline disaster, at a December 2014 cadet ceremony in Ekaterinburg.
His new post there came with the title of chief inspector in the Central Military District, a ceremonial post usually given to reward retired generals with significant command experience.
When he left full-time duty, Tkachev held the rank of colonel general, which is roughly equivalent to a lieutenant general in the United States.
Russian corporate records also show that Tkachev became chairman of the board of the Ekaterinburg Military School in September 2017 and a contact number there led the reporting team to him. Ekaterinburg is where Europe and Asia literally meet. It is Russia's fourth largest city, located in the Urals, slightly more than 1,000 miles east of Moscow.
On behalf of the reporting team, a journalist with Moscow's The Insider had numerous phone conversations with Tkachev. The reporter, whose name is being withheld to protect them from public or private retribution, confronted the general Thursday with the findings and results of the audio analysis.
He denied giving the order or even being in the area.
"No, no, no, I was not there," the 68-year-old Tkachev told the reporter from The Insider.
The Russian government had no immediate comment.
The five countries - Holland, Australia, Belgium, Malaysia and Ukraine - in the special Joint Investigation Team formed to get to the bottom of the shootdown have been repeatedly thwarted by Russia, which has sought to smear the credibility of the Dutch investigators and their initial conclusion that a Russian missile brought down MH 17. Russia successfully blocked efforts to create a U.N. body to investigate the incident, which would have compelled the Kremlin to hand over those accused.
Investigators agreed in early July that any suspects would be prosecuted in Holland.
A series in early November by the Dutch newspaper NRC Handelsblad highlighted how pro-Russia agitators in Holland have tried to smear the investigation and have reached out to victims' families with misleading information.
"It has been astonishing," Wilmer Heck, a veteran reporter who worked on the series, said in an interview, cautioning that proving Russia orchestrated the disinformation efforts is difficult. "We couldn't pinpoint a direct link with the Russian state, and that of course is very important."
The lone American aboard, Quinn Lucas Schansman, 19, had dual Dutch citizenship and was from Fort Lee, N.J. His father Thomas, who works for the Dutch government in New York, told McClatchy that he has been approached numerous times since the downing by people claiming to have information that Russia did not bring down the airliner, pinning the blame on Ukraine instead.
"They have clearly frustrated the investigation since the beginning," he said.
In one recent example, a man living in Holland wrote to him, saying he worked in transportation and had shipped second-hand military equipment to Ukraine. The man gave the address of a transport company but when Schansman reached out to the company no one had heard of the person.
The Russian tactics ring familiar to Peter Goelz, who was managing director of the U.S. National Transportation Safety Board in the mid-1990s.
"I've been stunned at how the Russians in this case seem to have reverted to a policy that we saw following the downing of KAL 007," he said in reference to the Sept. 1, 1983, shootdown by the Soviet Union of a Korean Air Lines passenger flight from New York to Seoul.
That jet was mistaken for a spy plane and hit with an air-to-air missile in Soviet airspace. Soviet leaders denied their country was responsible and threw sand in the gears of the subsequent investigations for years; the truth was finally fully revealed only after the collapse of the Soviet Union.
"How a responsible member of the world community would allow this to happen and then try to cover it up is just shocking," he said.
On Sept. 28, 2016, the Joint Investigation Team released recordings of two apparent Russian officers, one clearly a commander, and sought public help in identifying them.
McClatchy's partners recorded several recent phone calls with Tkachev asking him about his recent ceremonial appointment and later confirming biographical details.
Those recordings were compared with the recordings of intercepted calls of the unidentified purported Russian commander that the Joint Investigative Team posted on YouTube.
On those YouTube recordings, there's one man to whom the others on the intercept are clearly deferential, as if under his command.
The reporting team gave the original audio recordings and those obtained in recent calls with Tkachev to the University of Colorado's National Center for Media Forensics for analysis. The Center's director, Catalin Grigoras, specializes in forensic authentication of recorded media.
Absent two recordings of voices saying precisely the same thing, it's impossible to come to a conclusion with 100 percent certainty, Grigoras cautioned. But using algorithms to determine voice patterns and deploying a complex software that tested against samples of Russian-speaking male voices, Grigoras concluded that the voices appear to belong to the same man.
The reporting partners also shared the recordings with the Forensic Science Centre of Lithuania, a government-backed institution in the capital, Vilnius, that specializes in forensic work, including audio and speech analysis. Its experts concluded that three of five recordings from the original audio closely matched the recently recorded calls, one with near certainty, findings similar to those of the University of Colorado team. The recordings that didn't match had poor audio quality.
Tkachev is never identified by his last name in recordings, and Russian battlefield personnel almost always use handles or fake names. The commander in the recordings released by the Joint Investigation Team is referred to with the call sign Delfin - the Russian word for dolphin.
But in one of the recordings of intercepted calls there is an anomaly. Delfin is referred to as Fedor Nikoaevich, an apparent mishmash of his real name and patronymic (the Christian name of someone's father in Russia), Nikolay Fedorovich.
The man identified as Delfin sternly corrects him, a strong hint that it might have been his actual name. Delfin is addressed in the courteous Russian plural, never returning the nicety to those with whom he is talking on the recordings.
Delfin's confusion about certain geographical details about the Lugansk airport give the distinct impression he is not from the area. His age is thought to be between 50 and 70 because of his voice and his rank. He speaks with an accent which appears to be from Russia's southern regions.
In interviews that appeared later on the internet, two different Russian mercenaries involved in the fighting in the breakaway region reference Delfin as being on the level of a "combrig" - a relatively high rank of brigadier general. He is also referred to in slang terms as a vacationer, suggesting he was not a permanent leader but rather one there to train and bring order to the separatists.
These Russian separatist figures, one of whom was interviewed by The Insider, said they met Delfin in Krasnodon, a city in disputed eastern Ukraine where they said he spent part of the summer of 2014.
Tkachev was believed to have been tasked with bringing organization to decentralized ethnic Russian separatist military units in the self-declared Luhansk People's Republic (LNR).
Igor Girkin, reportedly a former colonel in Russian military intelligence during Russia's seizure of Crimea, has said publicly that he worked with Delfin in the summer of 2014. Girkin is a self-described Russian nationalist and self-styled minister of defense for the breakaway regions. Interviewed in Moscow in late November on behalf of the reporting team, he declined to blame Ukrainian government fighters for the shoot down.
"All I think about it I will carry along within my head," he told The Insider. "Maybe one day, when I write my memoir in 20 years, I will spell it out. "
But then he doubted he'd be alive in 20 years and added with a hint of mystery, "who knows what will happen even in a year?"
The reporting team scoured information in the public record about Russian military leaders to find how many Nikolay Fedorovichs might exist. The team found six, but only one of them was older than 50 in 2014 and that was Tkachev. Age, location and other factors ruled out the other five names.
Tkachev's official biography begins in 1980 when he rose through the Soviet ranks in commanding positions in East Germany, western Ukraine, and the Soviet Far East.
When Russia became an independent nation, he served in 1992 as an infantry division commander in the Leningrad military district.
His official biography and his Russian-language Wikipedia page , which he confirmed was legitimate, show he took part in both of the bloody Chechen wars (1994-1996 and 1999-2000), in which Russia ruthlessly quashed independence attempts of the predominantly Muslim region.
From March 2011 to August 2012, Tkachev told The Insider, he was Russia's lead military adviser in Syria. In an Aug. 7, 2012, video posted by an anti-Assad group, captioned "Damascus area military command," Tkachev appears alongside Russian Major General Vladimir Kuzheev and the later assassinated Syrian Minister of Defense, Dawoud Rajha.
Foreign nationals from 17 countries were among the 298 dead when the aircraft was shot down by a missile believed fired near the town of Snezhoye in eastern Ukraine. Bodies and wreckage were strewn across an area just 25 miles from the Russian border.
The Dutch Safety Board announced in 2015 that it had concluded that the aircraft had been hit by a missile fired from an advanced Russian anti-aircraft mobile launcher known as a BUK.
Dutch investigators then said in late 2016 that the missile was fired from a BUK launcher that had been transported fromRussia to rebel positions in Ukraine before the crash and transported back into Russia soon afterwards.
Ethnic Russian separatists known as the Donbass People's Militia have received aid from Russia and controlled the area inside Ukraine from where the missile was said to have been fired.
Russia initially claimed that a Ukrainian fighter jet had been tailing the Boeing 777-200 ER, and later said its simulations show a missile was fired from Ukrainian - held territory. Russia insists its military and proxies had nothing to do with downing the passenger plane.
The government-backed Russian news site Sputnik in May ran a story suggesting the Ukrainian government could have destroyed evidence that its soldiers shot down the passenger plane.
Bellingcat identified the actual launcher as BUK 332, and said it belonged to the 53rd Anti-Aircraft Rocket Brigade from Kursk, Russia. Bellingcat also reported that Russian satellite images provided to dispute the Dutch claims had been altered - a conclusion shared by German news organizations.
Dutch investigators in the past have complained about incessant obstruction from Russia. They were thwarted, for example, when they tried to buy social media ads in Russia to promote a tip-line but Russia's two largest social media companies gave him a big nyet.
That's ironic given that Russia is being probed in the United States for alleged Internet hacking during last year's presidential election. If the Internet is a wide-open space in the United States, it is closely controlled by the government in Russia.
"In the last couple of years, they've really cracked down," said Robert Orttung, a Russia expert at George Washington University. "In recent years they've started to take down certain websites, more control over content of social media. It's more controlled than it used to be."
Partner Bellingcat in an investigative website in London that emphasizes open source and social-media reporting. The Insider is a Moscow-based investigative online news site.
___
HOW THE VOICES WERE ANALYZED
The National Center for Media Forensics at University of Colorado-Denver conducted a forensic-speaker comparison for McClatchy and its partners using the software package BATVOX.
The analysis compared voice and phoneme characteristics from two sample groups of recordings, those uploaded to YouTube by the Joint Investigation Team and those recorded by The Insider of Tkachev.
The process yields a Likelihood Ratio, a value on a curve. It compares the likelihood that two voices are the same versus that of a speaker against a reference population. In this case, the center used a reference group of 42 different Russian male speakers.
Before conducting the comparison that found a strong likelihood that the voices were the same, the center's system was calibrated using samples from 100 different Russian speakers recorded in normal conversational style.
Visit the McClatchy Washington Bureau at www.mcclatchydc.com

пʼятниця, 13 січня 2017 р.

Правда дончанки, живущей Москве о Донецке и ополченцах. Смотреть всем, особенно вате !

Правда дончанки, живущей Москве о Донецке и ополченцах. Смотреть всем, особенно вате !: "Донецке и ополченцах. Смотреть всем, особенно вате ! Реклама Татьяна с Донецка, работающая в Москве рассказала правду о поставках вооружения через гуманитарную помощь ополченцам. О том, как ополченцы стреляют со дворов мирных жителей и не обращают ни на кого внимание. Вооружение с России, ложь российских СМИ, выплаты. В общем, мнение бежавшей из Донецка. Источник : UA is EU"





'via Blog this'


неділя, 14 серпня 2016 р.

Якщо завтра війна (з архівів) | Деякі питання стосовно ДРГ у Криму, або "Де карта Біллі?"

Іноді цікавий не сам факт а у контексті з деякою подією або через деякий час. Пропоную вам на розгляд дуже файний огляд подій дворічної давнини. Ось тоді дійсно були цікаві і огляди, та й професійніше ставились до збору інформацкщо ії. Прикро що авторська стаття назбирала за два роки! ледве сім сотень перегляду.

Після недавнішніх заяв пана хуйла, непокидала думка про концертність, абсурдність звинувачень української сторони, якась нав’язлива тупість постановців викиду. Можливо задача була інсценувати подію для зовсім нерозбірливих людей (мордоростанців наприклад), але ж підробку роблять більш-менш якісно, щоб її не через 24 години розпізнали... так чи не так?

Залишивши тему яка вже набридла (фейкові ДРГ у Криму), я почав переглядати аналітичні матеріали на злобу сьогодення і натрапив на ідентичні дві статті за назвою, (точніше огляд і аналітичний матеріал двох абсолютно різних людей які мали на меті різні цілі) але питання звучало одне й те саме: винесене у заголовок.  Так от, мені прийшла така думка, що кричати для злодія "держіть злодія!!!", не така вже і погана ідея. Пан хуйло любить усіх перегравати. І хіба ж він не підготувався б наперед в інформаційному просторі? Якщо насправді Мордор сам готує таку сплановану акцію, то є сенс створити підгрунття для виправдовування. "Дивіться, це ж ви все, а ще на нас звалююте!"

Була підготовка, були люди, були засоби. Не берусь судити чи ці всі жевжики живі, чи розкидані по донецьким полям-посадкам, але могли бути і інші. І інші полігони чи лагері для навчання диверсантів. І судячи з деякого арсеналу підготовка могла бути не тільки для військових дій саме на фронті. А там вже на стільки широке поле для фантазій, що це тема окремої статті.


пʼятниця, 12 серпня 2016 р.

Оцените стиль подачи новостей. Все эти "ответ на атаку украинского спецназа", "недружественные действия Киева", "украинские диверсанты", "убить туризм". 
Посмотрим, что в итоге у них выйдет. Разрыв отношений не самый худший для нас вариант. Имхо


четвер, 11 серпня 2016 р.

Росія настільки сувора країна, що в ній навіть брендовані ліберали згадують про розум виключно за розкладом

Нагадаю ще раз, питання стосувалося необхідності зберегти життя тисячі солдатів і мирних жителів

У кінці січня 2014 року в одному з ефірів програми "Дилетант" на телеканалі "Дощ" провідними був запропонований опитування. Глядачам і читачам сайту каналу було запропоновано відповісти на питання "Чи потрібно було здати Ленінград, щоб зберегти сотні тисяч життів?".Питання викликало бурю народного обурення і тиску з боку держструктур. В результаті телеканал вибачився, пославшись на помилку продюсера і редактора соцмереж. Але було вже пізно. "Дощ" позбувся рекламодавців, доступу до кабельних мереж і навіть офісу, звідки телеканал виселили, відмовивши в продовженні договору на оренду.

Минуло трохи більше двох років. І ось вчора після заяв ФСБ і Володимира Путіна на сайті радіостанції "Ехо Москви" з'явилося опитування: читачів і слухачів просять відповісти на питання "Чи варто Росії, після спроби теракту в Криму, вдарити по Україні?".
Ось такий ось просте питання: а не повбивали нам пару, а то і з десяток тисяч наших братів українців просто тому що ФСБ і Путін виступили на телевізору, що ви думаєте? Людина писав це питання, очевидно, має досить високим IQ, щоб розуміти різницю між опитуванням про гіпотетичну можливість зберегти життів в минулій війні і гарантованими вбивствами і жертвами в майбутньої.
Питання про війну на сусідню країну невигадливо розташувався між "Чи подобається вам Станіслав Черчесов в ролі тренера збірної Росії з футболу? " і "Чи треба реєструвати велосипеди громадян Росії?".
Іронія в тому, що і до питання на телеканалі "Дощ" і до питання на сайті "Ехо Москви" так чи інакше причетний один і той же чоловік, Олексій Венедиктов. Він же - головний редактор радіостанції "Ехо Москви" і видавець журналу "Дилетант", спільним проектом якого і була програма на телеканалі "Дощ".
Будемо сподіватися, що у московських лібералів вистачає сміливості і розуму на вибачення не тільки під тиском Кремля, рекламодавців і кабельних операторів, а й у відповідності зі здоровою логікою і здоровим глуздом.

субота, 30 липня 2016 р.

Суботні новини: Єфремов всьо, "гумкоридори" від хуйла, 12 лямів на БПЛА від піндосів







пʼятниця, 29 липня 2016 р.

Парад ветеранів АТО


Сссука. Нехай пройдуть ветерани ...


Мене запитували про Параді. Мовляв, навіщо? Ви як громадський працівник чи згодні? Техніку на фронт. Парад під час війни, що Ви думаєте?
Тобто провести ходу Сатани від МПЦ ми можемо ?! Загрози терактів нам не по чому ?! Всі служби мобілізовані.
Провести Гей-Парад, окей Прайд рівності - ми можемо?
До речі, там ми з друзями атошнікамі чергували за кордоном зі джгутами і аптечками
А ось військовий парад на День Незалежності - ні?
Як же, адже війна. Ми проти парадів.
Сссука. Нехай пройдуть ветерани, ссука в 25-30 років ветерани, вулицями.
Нехай їм Президент вручить дві з половиною нагороди.
Нехай вони піднімуть прапори бригад і полків.
Нехай Сили Спеціальних Операцій пройдуть, в балаклавах. Їх ніколи ніхто не дізнається до смерті і полону.
Нехай десантура пройде. Без особливих репетицій.
Нехай пацани на візках і протезах пройдуть. За формою і зі зброєю в руках.
Нехай добробати пройдуть.
Правий сектор хай пройде, ДУК. Так, не рівним строєм, криво-косо.
Нехай Стелла проїде - САУ, знята з постаменту розташовуючись 128 бригади - пам'ятник на війні.
Волонтери нехай проїдуть, на розбитих машинах, на швидких і течіках.
Ссука, нехай родичі загиблих підуть. Просто пройдуть.
Що б у нас перед очима не МПЦ було, не Прайд, багато з яких і так були на війні.
Перед очима повинні бути вервечки людей завдяки яким ти ссука живий і їж піцу.
Нехай буде парад.
Так, не всі на нього потраплять. Це нормально. Не всі пикою вийшли і дисципліною, не всіх навіть знають.
Але нехай прапори бригад, полків, батальйонів майорять над столицею - заслужили, відстояли.
Усе? Геї та МПЦ відгуляли? Ми не заборонили? Підтримали? Безпека забезпечили?
Парад ВСУ, Гвардії, Поліції, СБУ)), УДО, Ветеранів, родичами - всіх хто віддав найцінніше, життя або рідну людину, що б Ви могли ходити по вулицях вільно.
Параду бути.

четвер, 14 липня 2016 р.

Москва проти Русі

Москва проти Русі


Завжди правителі Північного Сходу - Андрій Боголюбський, Всеволод Велике Гніздо, Олександр Невський, Іван Калита, Симеон Гордий, Василь Темний - хотіли підім'яти Новгород, який, як пише Л. Гумільов, «стійко зберігав свої західницькі симпатії». Особливо примітний в цьому ряду досить успішний антіновгородскій похід Василя Темного (1456 г.), продиктований насамперед прагненням Москви ліквідувати Новгород як альтернативний центр збирання російських земель. Знищити ж Новгородську цивілізацію, цю перлину Північної Європи, прикраса Ганзейського союзу, довелося його синові, боягуз, по-азійському жорстокому і хитрому Івану Васильовичу III.  Отже, в 1471 році Іван III здійснив свій перший похід проти  незалежної держави  і віддав Новгородську землю геноциду , наказавши «вбивати без розбору старих і малих» (Костомаров). 
Як зазначає М. Карамзін, «Москвітяне виявляли остервеніння неописане ...». За підлої традиції під одними хоругвами з москвичами йшла татарська кіннота, вже бачила в Івані нового хана (до речі, на час походу великий князь доручив Москву своїм синам Івану та Андрію, а також татарському царевичу Муртаза, що був біля нього на службі, пізніше, в 1518 році, син Івана, Василь, при наближенні до Москви військ кримського хана, виїхав зі столиці, залишивши її на  свого зятя , татарського царевича Петра). Розбивши новгородський загін у Коростені, москвичі різали полоненим новгородцям носи і губи і, понівечених, відпускали в Новгород - для залякування (татарська школа!). Вирішальна битва відбулася 14 липня 1471 року на річці Шелони. Московські літописці стверджують, що раті Новгорода відразу ж в безладді побігли; новгородський літописець, навпаки, «говорить, що співвітчизники його билися мужньо і змусили московитів відступити, але що татарська кіннота, як були ми на засідці, ненавмисним нападом засмутила перших і вирішила справу» (Карамзін). Було укладено вигідний для Москви договір, але саме це говорить про те, що Новгород навіть тепер все ще залишався  державою . 
В результаті цієї війни  «Новгородська земля була так спустошена і обезлюділа, як ще не бувало ніколи під час минулих воєн з великими князями»  (Костомаров). Більш того: Іван Васильович перевершив в даному випадку самого Батия, який за життя так і не дістався до Новгородчіни. Але зате дотягнувся тепер, з могили, рукою великого князя московського. Наступний, фатальний для Новгородського держави похід Івана III відбувся в 1477 році. Приводом для походу послужило челобитье, подане Івану якимись новгородськими послами. У цьому челобитье, явно не відображав думку новгородців, і, цілком можливо, сфабрикованій при підказці Москви, великий князь іменувався не "паном», як зазвичай, а «государем», у чому можна було побачити прагнення Новгорода «під руку Москви». Провокаторів-послів новгородці стратили, а підступний Іван отримав привід для остаточної розправи з ненависним йому  російською державою . Знову разом з москвичами на північну твердиню російськості  йшли татари. 
В кінці листопада 1477 року татаро-московські полчища взяли Новгород в непроникну облогу, при цьому розгорнувши терор на решті території республіки. У січні 1478 новгородці, стомлені голодом і хворобами, погодилися з умовами московського деспота, суть яких зводилася до одного: «Вічевого дзвону в Новгороді не бути!» Новгородцев привели до присяги Івану, за якою кожен зобов'язаний був доносити на ближнього, якщо почує від нього що-небудь про великого князя - зараза безчестя, прищеплена татарським батогом, поповзла і на Північ.Новгородська Русь, самостійна і самодостатня, країна Садко і Буслая, драккар і кельтських хрестів, перетворилася на пересічну провінцію Московської Нерус.  Новгородці не змирилися з цим, продовжуючи чинити опір включенню в Євразійський Проект. Російське національно-визвольний підпіллі Новгорода, знову встановивши контакти з кровнородственной Литвою, готувалося до повстання. Дізнавшись про це, Іван восени 1478 року в який раз прийшов з військом на Північний Захід. Московська артилерія методично розстрілювала обложений Новгород. Зрештою знесилений російське місто здався. За наказом Івана схопили 50 керівників підпілля і піддали їх тортурам. В результаті схопили ще 100 чоловік, яких катували і разом з іншими стратили.  
Більше тисячі сімей купецьких і дітей боярських, тобто колір народу, були вислані з Новгорода і розпорошені по містах Московії. Через кілька днів під конвоєм з рідного міста погнали ще  сім тисяч сімей . Оскільки справа була вже взимку, безліч засланців померло по дорозі, так як людям не дали навіть зібратися. Уцілілих розсіяли по Московії, новгородським дітям боярським давали маєтки на чужині, а замість них вселялися московити. Ця картина геноциду дуже нагадує розкуркулення-розкозачення, коли в очищені від «генетичних контрреволюціонерів» станиці заселяли селян з центральних регіонів. Парадигми Проекту «Росія» разюче стійкі. Новгород не здавався. В кінці 1480-х років виявився змова проти московитського намісника. Безліч новгородців було заарештовано, багатьох стратили. Понад сім тисяч чоловік було виселено з Новгорода, на наступний рік виселили ще тисячу. Новгородських землевласників переселяли в Московію, даючи їм там маєтки, а новгородчине наводняли поміщиками-московитами. 
 Патріотичні історики часто звинувачують Новгород в «зраді», вказуючи на зближення республіки з Литвою, що стало відповіддю на московську експансію. При цьому «забувають», що Пан Великий Новгород був самостійною державою , що володів правом вибору історичного шляху. Забувають і те, що Андрій Боголюбський, влаштувавшись в лісах Північного Сходу, заклав перший камінь особливого культурно-державного феномена - Московії. Власне Русь залишилася в Києві, Литві та Новгороді.
Московія сформувала, повторюю, особливий, вже не російська тип культури, державності і особистості, причому вирішальним фактором у цьому процесі стало перебування Москви  в складі Орди , а якщо брати ширше -  в складі Монгольської імперії . В кінцевому рахунку москвитяне - це особливий  психологічний тип,  особлива порода - протосовкі  - сформувалися під татарами на прикладах підлості власних князів. 
Очевидно, тут приховані причини тієї лютої ненависті московитів до новгородців, що проявилася під час походів Івана III. Звідси ж і масові примусові переселення новгородців, що проводяться Москвою, суть яких не стільки в прагненні розсіяти, роз'єднати «крамольників», скільки в бажанні розчинити ненависну кров,  вапна породу . А це вже, так би мовити, «расова політика». Москва і Новгород - це  різні країни  з спільною мовою, як скажімо, нинішні Франція і Бельгія. Москва не мала на Новгород ніяких прав - ні юридичних, ні моральних, і тому «приєднання» Новгорода є, в дійсності, звичайна загарбницька війна.Характерно, що Іван, повертаючись в 1478 році через антіновгородского походу, тягнув за собою обоз з трьохсот возів з награбованим видобутком - звичайна справа для окупанта. 
 Власне російське (тобто європейське) держава загинуло разом з новгородської свободою. Після падіння Новгорода починається ера безроздільного панування Московії-Росії-Совдепії, які мають не російську, але євразійську природу. Так зване Держава Російське ( «московське», «радянський»), існуюче понині, є (в більшій чи меншій мірі) Система відчуження і геноциду російських людей. При Івана Васильовича сталося те, що зазвичай називають «поваленням монголо-татарського ярма». Далеко не всіх в Орді влаштовувало неухильне переміщення політичного центру євразійської «імперії» з берегів Нижньої Волги в Кремль. У 1480 році на Івана III рушив хан Ахмат, який бажав «пригасити» все зростаючу роль «Московського ханства». Іван Васильович боявся, «миритися і молився про світ», і навіть відправив свою дружину, Софію Палеолог разом зі скарбницею на Білоозеро.
 «Зміємудрие» московітські стратеги радили йому не вступати в бій, а бігти: «... так робили прадід твій Димитрій Донський і дід твій Василь Дмитрович».Іван готовий був так і вчинити, але від втечі його утримали настрої в народі. До того ж і сила московського війська вражала - 180 тисяч чоловік.  Восени 1480, через сто років після Куликовської битви, відбулося відоме стояння на Угрі. Але і тут Іван Васильович продовжував коливатися і навіть послав Ахмату челобитье і дари з проханням  «не розоряти свого« улусу », як він називав перед ханом свої російські володіння»  (Костомаров). 
Переговори були перервані різким посланням Вассиана, спонукав Івана до бою. У листопаді великий князь почав відхід з Угри, як стверджують історики, з наміром дати бій Ахмату в полях під Борівському. Однак московська рать, яка звикла до малодушності Івана, вирішила, що той злякався і замість планомірного відступу почалося загальне втеча. Ахмат цілком міг, вдаривши з тилу, запросто зім'яти московитів. 
Однак татарина підвела його ж азіатська хитрість: він вирішив, що Москва, яка спіткала ординських військову премудрість, робить звичайний для татар зама маневр - і сам вдарився в втеча. Адже він добре пам'ятав, що рівно сто років тому, на Куликовому полі, московити вже використовували, за словами Л. Гумільова, «типово татарський прийом», сховавши в невеликій гаю засадний полк, який вирішив результат битви.  
Настав т.зв. «Кінець ярма». Насправді сталося, як влучно відзначають євразійці, «переміщення ханської ставки з Сарая до Москви» - точно так само, як раніше євразійський центр змістився з Ітіль в Сарай (примітно, що, за словами Л. Гумільова, при будівництві Сарая використовувалися цеглини з руїн хазарській столиці). Пішовши з Угри, Ахмат як би сказав Івану: «Тепер ти" цар "!» Орда перетворювалася в державу Московське.
 Природно, відтепер Москва потребувала новому статусі, який підкреслював би її панівне становище і при цьому відповідав би культурно-релігійним особливостям «Московського ханства». Такий статус завбачливий Іван Васильович в повній відповідності з логікою Проекту «підшукав» задовго до стояння на Угрі. У листопаді 1472 він обвінчався з грецькою царівною Софією Палеолог, племінницею останнього імператора Візантії, який загинув при взятті Константинополя турками. Гербом Московії став візантійський двоголовий орел. «З цього часу, - пише М. Костомаров, - багато на Русі (на  Нерус!  - А.Ш. ) змінюється і приймає подобу візантійського ... 
У придворному побуті є гучний титул царя (який в дійсності говорив про спадкоємність влади московських володарів не стільки від василевсов, скільки від ординських «царів» -  А.Ш. ) , цілування монаршої руки  (ця азіатчина для Московії, що пройшла Сарайської вишкіл, була нормальною -  А.Ш. ) , придворні чини. .. значення бояр, як вищого прошарку суспільства, упадає перед самодержавним государем; всі стали рівні, все однаково були його рабами. Почесне найменування «боярин» стає саном, чином  (азіатському режиму не потрібна аристократія, йому потрібна слухняна номенклатура, бажано якомога менше родовита -  А.Ш. ) ; в бояри шанує великий князь за заслуги  (причому шанує кого завгодно, хоч татар, був би хрещений; наявності перші ознаки остаточної розправи над російської родовою аристократією, вчиненої пізніше Грозним -  А.Ш. ) » . 
Разом з тим, активно засвоювався і ординське спадщину (причому азіатчина ординська утворила досить органічний синтез з азіатчиною візантійської): «... биття батогом - ганебна торгова страту - стала частим повсюдним явищем; цього роду кара була невідома в Стародавній Русі; скільки можна простежити з джерел, вона з'явилася в кінці ХIV століття і стала входити в звичай тільки при батькові Івана Васильовича »(Костомаров). Взагалі звичаї встановлювалися відповідні «ханської ставки». 
Так один німецький лікар, що мав нещастя не вилікувати татарського князя Каракуча, колишнього на московській службі, був за наполяганням Івана Васильовича зарізаний «як вівця» татарами під мостом на льоду Москви-ріки. Примітно, що раніше цей нещасний перебував в пошані у Івана.Отже, якщо в минулому сарайского хани різали «як овець» руських князів, викликаних ними в ставку, то тепер великий хан московський, засвоївши науку, пускав кров неугодним. Парадоксально, але цей «оргазм» азіатчини отримав європейське архітектурне оформлення (подібно до того, як епоха Андрія Боголюбського була ознаменована створенням храму Покрова на річці Нерлі).
Бажаючи, щоб столиця і зовні відповідала своєму статусу, Іван розгорнув в Москві велике будівництво. Зокрема, вирішили звести Успенський собор в Кремлі. Однак в напівдикій Москві хороших зодчих було не знайти, і зведені спочатку стіни і склепіння звалилися. 
Для порівняння: приблизно в ті ж роки Брунеллески успішно зводив грандіозний (до 40 метрів в діаметрі) купол собору Санта Марія дель Фьоре у Флоренції. Так ось звідти, з Італії, довелося викликати Аристотеля Феоравенті, який і спорудив 1479 року Успенський собор, який став одним із шедеврів європейської архітектури (до речі, саме європеєць Феоравенті за злою іронією долі командував московської артилерією під час облоги Новгорода 1478 року). 
Взагалі практично весь Кремль, включаючи характерні стіни і башти, побудований італійцями (порівняйте з замком Сфорца в Мілані). Москвітяне пізніше звели на вежах конусоподібні надбудови, давши привід, здається, Буніну помітити: «У Кремлі є щось киргизьке». 
Як слабкий голос домонгольської Русі, все ще дзвонив вічовий дзвін у Пскові, але дні його були полічені. Псковичі, не підтримавши свого часу Великий Новгород в надії на московську милість, тепер розплачувалися за свою малодушність.Шляхом хитрості й віроломства великий князь Василь, син Івана, змусив псковичів зняти вічовий дзвін. Знову запрацювала звичайна московська каральна машина, і близько трьохсот псковських сімей, мабуть, кращих сімей, були протягом одного дня викинуті з рідного міста і спрямовані на проживання в «Третій Рим». 
Псков занепав, культура і торгівля збідніли. М. Костомаров наводить свідчення посла імператора Священної Римської імперії про те, що «колишні гуманні і товариські звичаї псковичів з їх щирістю, простотою, щирість, стали замінюватися грубими і розбещеними звичаями» ...