Чорні Троянди: А давайте поговоримо за наболіле? Про що? Та про мінські домовленості.
הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»
Повернемося до дипломатії. Всі вже знають, що на на тих переговорах в Мінську, очільник Кремля фактично святкував тріумф. За інформацією яка була у нього, наші війська під Дебальцеве були повністю оточені і як наслідок приречені. Порох ж мав іншою інформацією. Так важко, але повного оточення немає. Дипломатичне бій тривав вісімнадцять годин. Чи не півтора або дві години, а майже добу. У підсумку ті самі мінські домовленості були підписані. Припинення вогню і відведення важкого озброєння (українські війська не повинні були нікуди відходити). Обмін полоненими всіх на всіх. Роззброєння незаконних збройних формувань, виведення іноземних військ і так далі ...
Правда режим припинення вогню протримався аж чотири години. На нашій ділянці фронту, рівно о четвертій годині ранку, окупанти почали обстрілювати з мінометів позиції десантників в Широкино. Війна після ооооооооочень короткого перепочинку продовжилася, але Путін вже був в капкані. Він правда не відразу це зрозумів. Адже тріумф, до якого можна було рукою дотягнутися, вже виблискував в голові переможними салютами.
Можете вважати як завгодно і що завгодно, але на мій хлопський розум, підписання Мінських домовленостей, дало Україні те, чого тоді не було у нас не було - ЧАС! Зробити перепочинок. Озирнутися на всі боки. Почати нарощувати міць і так далі. Мало того, на міжнародній арені у кремля почалися проблеми. Так, вийшов такий собі видозмінений другий фронт. За невиконання росією (але ніяк не Україна), пунктів мінських домовленостей, щодо кремля включилися санкції, які наполегливо почали гризти їх економіку. Навіть футболки «не смішить наші Іскандери» не допомогли ...
Немає коментарів:
Дописати коментар