Що прикриває Порошенко законом про деокупацію Донбасу і чи можна сказати, що він проголосований на вимогу Росії - Google Документи:
'via Blog this'
Що прикриває Порошенко законом про деокупацію Донбасу і чи можна сказати, що він проголосований на вимогу Росії?
Про його переваги та недоліки поговоримо з народними депутатами, які мають різні точки зору щодо доцільності цього закону. В нашій студії народні депутати – Олексій Рябчин (ВО «Батьківщина»), він голосував «за» цей закон, та Михайло Головко (ВО «Сводобда»), який утримався від голосування.
Олексій Рябчин: Запізно. І недостатньо. Я незадоволений цим законодавством, згоден з багатьма людьми, які казали, що цей законопроект міг бути більш досконалим і менш антиконституційним.
Сергій Стуканов: Тобто ви все ж визнаєте, що антиконституційні елементи в цьому законі є?
Олексій Рябчин: Я навіть зі своїми колегами Альоною Шкрум та Іваном Крулько подавав правки. Ми хотіли позбавити цей законопроект антиконституційних норм, які додали більш повноважень президенту, щоб жодна промосковська фракція не змогла подати в суд та оскаржити не тільки ці норми, а й весь законопроект.
Дмитро Тузов: «Свободівці» утрималися від голосування. Чому, адже насправді закон визначає Російську Федерацію агресором?
Михайло Головко: «Свобода» не голосувала і не брала участі в цьому фарсі, тому що стосовно цього законопроекту фактично майже немає позитивного відгуку, окрім тієї заяви, що Росія визначається агресором. Насправді, ми ще три роки тому назад проголосували постанову, що Росія є агресором, і на базі цієї постанови ухвалено ряд законодавчих норм. Більше того, в цьому законі тільки в преамбулі йде чітка згадка про те, що Росія є агресором та окупантом, в статтях ці норми забрали. Жодної пропозиції, які давала «Свобода», не було ухвалено.
Я хотів би нагадати історію цього закону, коли він 6 жовтня ухвалювався в парламенті в першому читанні. Ви пам’ятаєте, з якими скандалам його протягували? Основна мета була – продовжити на рік цей особливий статус на Донбасі, а цей закон йшов як відволікаючий маневр. І там основна норма протягувалася – посилання на Мінські домовленості. На щастя, нам з колегами вдалося вибити з закону всі згадки за «Мінськ», але, на жаль, цей закон не набрав патріотичного духу, який би мав відстоювати наші національні інтереси.
В цьому законі тільки в преамбулі йде чітка згадка про те, що Росія є агресором та окупантом, в статтях ці норми забрали
Сергій Стуканов: Чого бракує у відстоювання національних інтересів?
Михайло Головко: Не згадано дати початку окупації Донбасу. Не визнали АТО війною. Не визнали «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями. Порушили 106-ту статтю Конституції, де за згодою парламенту президент зобов’язаний був оголосити воєнний стан. Сьогодні, згідно з цим законом, без оголошення воєнного стану президент може використовувати Збройні сили України будь-де, навіть в столиці на власний розсуд.
Авторські права:
Громадське радіо
Сергій Стуканов: Хіба не йдеться лишень про прилеглі території до зони бойових дій?
Михайло Головко: Ні, взагалі не йдеться про прилеглі території – будь-де.
Олексій Рябчин: Наскільки я пам’ятаю, там як раз йдеться про окремі райони Донецької та Луганської області , які зараз знаходяться під окупацією та на лінії зіткнення. Логіка була наступна: якщо Росія нападає далі, то за підписом Генштабу та однієї людини, це може бути розповсюджені ЗСУ дійсно на інші території.
Дмитро Тузов: Але тоді треба оголошувати воєнний стан?
Олексій Рябчин: Я погоджуюся зі своїми колегами тут – президент притримується свого власного курсу. Це якась гібридна річ, і він продовжує гібридно регулювати.
Проте в нашому законодавстві все є, і я не був би настільки категоричний, як мій шановний колега. Пройшла наша правка про те, що люди можуть позиватися в суди, тобто там є позитивні речі.
Михайло Головко: Це позитивна правка, але суть закону в тому, що він був потрібний для Порошенка і Турчинова, щоб прикрити своє місце заднім числом — вони були зобов’язані ввести воєнний стан на сході, вони цього не зробили. Сьогодні навіть немає формулювання АТО, а є термін «Заходи з забезпечення». Тобто все перекрутили — є гібридна війна і під неї прийняли гібридний закон.
Суть закону в тому, що він був потрібний для Порошенка і Турчинова, щоб прикрити своє місце заднім числом — вони були зобов’язані ввести воєнний стан на сході, вони цього не зробили
Дмитро Тузов: Ви зараз сказали про президента і секретаря РНБО. І віце-спікер Оксана Сироїд буквально за кілька секунд до голосування кинула до зали таку фразу: «Ну голосуйте, ви цим наближаєте кримінальну відповідальність президента і секретаря РНБО». Чи можна заднім числом, як ви сказали, щось прикрити?
Михайло Головко: Справді, цим законом вони роблять так, щоб не оголошувати воєнний стан, так як вони це мали зробити. Ми вимагали в них це ще чотири роки тому, «Свобода» перша тоді підняла це питання, коли в березні відбулася анексія Криму, тоді виконуючим обов’язки був Турчинов. Після того президентом обрали Порошенко, який теж відмовився вводити воєнний стан на сході. Тепер він свої повноваження перекладає на представника Генштабу, з якого ніби мають питати, згідно з цим законом.
Сергій Стуканов: Говорили, що цей законопроект передбачає можливість і військової операції, на кшталт того, як хорвати свого часу доекупували свої території. Чи дійсно цей закон дає можливості здійснювати військові дії задля деокупації?
Олексій Рябчин: Мені здається, що влада невдало комунікує цей законопроект, створюючи якісь фейкові очікування. Цей законопроект – не про реінтеграцію. Президентська фракція комунікує так, що він про реінтеграцію, адже гарно звучить – приймемо законопроект і Донбас реінтегрується. Там навіть слова такого немає. Від назви дуже багато чого залежить.
Сергій Стуканов: А забезпечення суверенітету там є?
Олексій Рябчин: Там перше, що написано – забезпечення державної політики. Не знаю чому, в назву не додали Крим, хоча близько 40 депутатів подавали правки, щоб в назву додати слово «Крим».
Щодо військової операції, про яку ви питали, то законопроект не про це, він створює хибні очікування.
Дмитро Тузов: Мені здається, що в цьому законі є і дуже позитивні речі. Наприклад, розставляються крапки на «і» стосовно колаборантів, які почали працювати з окупаційною владою.
Наступний позитивний пункт про те, що за громадянами України зберігається право власності на окупованих територіях. Мені відомо, що в окупованому Криму мало хто ризикує здійснювати купівлю нерухомості, тому що, коли Крим вернеться, все це доведеться віддавати. Це позитив?
Сергій Стуканов: Правозахисники навпаки говорять про те, що цим законом ускладнюється переміщення товарів через лінію розмежування.
Михайло Головко: За згодою уряду це буде відбуватися.
Сергій Стуканов: В перехідних прикінцевих положеннях говориться про те, що завдяки цьому закону втрачає силу закон про вільну економічну зону «Крим», це так?
Олексій Рябчин: Не втрачає, це скасували. Пан Вінник швидко, як репчик, прочитав щось, ніхто нічого не зрозумів, і його правкою не скасували законопроект про вільну економічну зону «Крим». Однак дали доручення розробити документ, який замінить цей закон, начебто пан Пензеник у законі про ВЕЗ «Крим» знайшов ті речі, які не можна було зараз скасовувати, і треба місяць попрацювати.
Те, за що сьогодні проголосували – дійсно є на вимогу Росії
Сергій Стуканов: Але він буде скасований?
Олексій Рябчин: Я сподіваюсь, бо яка може бути вільна економічна зона з Кримом?
Сергій Стуканов: Громадські організації і низка депутатів говорили про те, що одним із недоліків цього закону є те, що в межах заходів із забезпечення національної безпеки та оборони правоохоронні органи, армія, ЗСУ можуть проникати в житла людей, користуватися автівками. Чи цей законопроект викликає такі застереження?
Олексій Рябчин: Я можу сказати, що це був мій найбільший внутрішній компроміс щодо цих норм. Більше за все я боюся зловживань цим законом. Я дуже часто їжджу на Донбас і знаю про не дуже гарні речі, які роблять наші правоохоронні органи, що зловживають своїми правами, обшукують їх, мотивуючи це тим, що це зона АТО, а люди бояться сперечатися з людьми в формі.
Дмитро Тузов: Які запобіжники існують, щоб не було зловживань?
Олексій Рябчин: До мене підійшов Антон Геращенко, і я його попросив провести додатковий брифінг, щоб пояснити людям, що це значить, що це дає можливість «кошмарити» цивільне населення. І він пообіцяв, що вони це зроблять.
Сергій Стуканов: Закон покладає на Російську Федерація відповідальність за матеріальні та моральні завдані збитки, вказується, що Україна не несе відповідальності за дії РФ на тих територіях, і що Росія як окупант повинна забезпечувати захист прав цивільного населення. Чи не достатньо тут покладено відповідальності на РФ, бо ви говорили, що не згадується цей аспект?
Михайло Головко: Яку вони понесуть відповідальність?
Дмитро Тузов: Я так розумію, це залежатиме від тих процесів, які буде проводити Україна, в тому числі, і в міжнародних судах.
Михайло Головко: Ми можемо судитися, але це буде дуже довго. А якщо б на законодавчому рівні ми визнали, що це війна, що це не запобіжні заходи забезпечення, що Росія агресор в законі, а не в преамбулі, то і в судах легше це було б відстоювати.
Олексій Рябчин: Тут дуже цікава тема. Тут пройшла моя правка за пропозиції партії «Батьківщини». Ми співпрацюємо з організацією «Сила права», це пан Сенченко. Що робить ця організація? Ми допомагаємо людям вигравати позови до Росії. Люди можуть подавати позови і щодо моральної, і щодо матеріальної шкоди. Наші українські суди визнають агресора винним. І тут потрібно згадати, що пан Янукович винен Росії 3 мільярди доларів, які вішають на Україну. Віддавати ми їх не будемо, але як їх не віддати? А ось вам рішення – люди будуть подавати позов на Росію, і з цих трьох мільярдів ми будемо компенсувати збитки українським людям.
'via Blog this'
