Twitter

Показ дописів із міткою хуйла. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою хуйла. Показати всі дописи

вівторок, 2 жовтня 2018 р.

Олег Мічман у Твіттері: «Медведчук не лише кум Путіна, він тепер став його адвокатом в Україні (огляд преси) https://t.co/U48mXKZGUw»

Олег Мічман у Твіттері: «Медведчук не лише кум Путіна, він тепер став його адвокатом в Україні (огляд преси) https://t.co/U48mXKZGUw»

Медведчук не лише кум Путіна, він тепер став його адвокатом в Україні (огляд преси)

«Український тиждень» у статті «Адвокат Путіна» розповідає про роль Віктора Медведчука в українській політиці. Медведчук може дозволити собі не мати міністерського портфеля або депутатського крісла та не з’являтися щовечора на телеекранах. Однак його вплив на політичні процеси в Україні доволі суттєвий. А ім’я демонізоване, зазначає тижневик. Якщо порівняти українську політику з коміксами, то всі персонажі прагнуть стати супергероями для виборця. А Медведчук комфортно почувається в ролі антигероя. Видання наголошує, що не слід його вважати просто «кумом Путіна». Медведчук передусім юрист, а тепер і адвокат. Ім’я його нинішнього клієнта – Володимир Путін. Якщо дивитися на історію їхніх стосунків саме з цієї перспективи, то все стає на свої місця. Довіра між адвокатом і клієнтом є обов’язковою, дружба – зовсім ні. На його плечах захист усіх інтересів клієнта в Україні – від майнових до політичних. За це Медведчук отримав і виключні права: він єдиний, хто має дозвіл на прямі перельоти між Києвом і Москвою. Він може не приховувати, що переоформив власність у Криму після окупації, і не боятися наслідків перешкоджання роботі журналістів з боку своєї охорони. Він може дозволити собі спокійно казати все, що забажає. У цьому його особиста вигода, а зовсім не в планах стати колись президентом України. Фактично в нинішній ролі Медведчук має все, чого можна бажати: його визнано фахівцем своєї справи, і ця справа забезпечує очевидні вигоди.
Що ближче до виборів, то більше зростає тривога з приводу можливих підсумків майбутньої кампанії, пише «Український тиждень». Від результатів цього разу залежить як ніколи багато. Чи триватиме курс на євроінтеграцію? Як зміниться ситуація на Донбасі? Чи буде досягнуто мирних домовленостей із Росією і на яких умовах це відбудеться? Не знаючи конфігурації майбутньої влади, відповісти на ці запитання неможливо, зазначає видання. Різні політичні сили пропонують різні варіанти вирішення цих проблем. Одні закликають далі стояти на смерть і не приставати на умови агресора. Інші, навпаки, фактично пропонують капітуляцію. Мільйони людей в Україні вірять у необхідність укласти «мир за будь-яку ціну», чим користаються проросійські політики. За чотири роки в суспільстві закономірно накопичилася втома від війни, і це створює сприятливе середовище для реваншу проросійських сил, попереджає тижневик. Сьогодні проросійські політики, не зустрічаючи опору влади, поступово відвойовують утрачені позиції. Дедалі впевненіше почуваються вони в медіа-просторі. Останні кілька років у рейтингах найбагатших українців проросійські політики швидко рухаються вгору. Здавалося б, гіркий досвід мав навчити, що нічим хорошим для України зліт таких політиків зазвичай не закінчується. Але держава, а точніше ті, хто її очолює, сьогодні не намагається ніяк перешкодити цій дедалі більшій загрозі й спокійно спостерігає за реваншем антиукраїнських сил. Сьогодні їхній реванш, який зовсім недавно здавався неможливим, знову став реальною загрозою. І почасти він уже відбувся. Але запобігти його повномасштабній реалізації ще не пізно, зазначає тижневик у статті «Граблі на горизонті».
Юлія Тимошенко гучно оголосила чергову революційну утопію і відправилася в хрестовий похід за крісло президента, констатує тижневик «Новое время». За прогнозами експертів видання, найімовірніше бос «Батьківщини» переможе в першому турі, але їй не вистачить підтримки для того, щоб минути тур другий. І тут Тимошенко доведеться туго: її антирейтинг складає солідні 41,6%. Експерти видання переконані, що «Новий курс» несе для Тимошенко більше ризиків, ніж вигод. Адже розмірковуючи про переваги парламентської форми правління, вона ризикує розгубити накопичений роками електорат. А той чекає її президентства як ключа до низьких комунальних тарифів, високих зарплат і стабільного курсу гривні. Середній же клас не стане її підтримувати лише після одного форуму. Якщо Тимошенко останні 3-4 роки розповідала про тарифи на комуналку, девальвацію і землю (як головний актив України), то відразу перетворитися у філософа з глобальним поглядом на світ дуже складно, зауважують експерти. Стаття називається «Народження химери».
Петро Порошенко нині виходить на фінішну пряму. До кінця його першої каденції залишається рівно рік. І від того, як він його проведе, залежатиме чимало, наголошує «Український тиждень». Найперше те, чи погодяться українці обрати його ще на один термін. Тільки двом із чотирьох очільників незалежної України пощастило колись відбути в кріслі глави держави свою законну п’ятирічку. Ці два щасливчики – Леонід Кучма і Віктор Ющенко. Кожен із них міг би поділитися з Порошенком якимись своїми секретами, що варто робити в цей рік і, головне, чого не варто. Про те, що робили українські президенти в останній рік свого перебування на посаді, йдеться в статті «Уроки попередників». Тижневик переконує, що Петро Порошенко найкращий з українських президентів за чверть століття. І хоча цього явно недостатньо, щоб всім подобатись, але як мінімум може вистачити, щоб пробитися в другий тур. Єдина біда – навіть не основний заклятий конкурент Юлія Тимошенко, а відчай українців і їхня тотальна зневіра у всіх без винятку потенційних кандидатах, включно з Петром Порошенком. Від того, в який спосіб він вирішить її лікувати, і залежатиме, чи пощастить йому стати президентом знову, зазначає тижневик.
Війна в Україні засвідчила, що найефективніша зброя у XXI століття – це не танки й не «Джевеліни», це люди, констатує дописувач «Дзеркала тижня» журналіст Юрій Бутусов. Він згадує, що у 2014 році в десятків тисяч людей спалахнула мотивація захищати країну, і вони стали армією, здатною зупинити російську агресію. Нині напруга боїв знизилася, фронт став стабільним, але війна триває. І найбільший рядок втрат сьогодні – це звільнення. Автор зазначає, що чергова хвиля звільнень вимиє з армії кілька тисяч мотивованих воїнів, які пройшли свої університети війни. Потрібні комплексні рішення, аби тих, хто приходить, було більше, ніж тих, хто залишає лави. Сьогодні укомплектованість бригад ЗСУ на фронті становить менше від 50%. Під кінець ротації підрозділу на передовий нерідко можна побачити роту із 40 чоловік або батальйон, у якому 200 бійців тримають фронт завдовжки 10-11 кілометрів. Журналіст вважає, що зберігати та збільшувати в армії стрижень – досвідчених обстріляних воїнів – одне зі стратегічних завдань держави. І вирішення цього завдання може бути тільки комплексним. Це не може бути рішенням одного генерала, міністра, одного відомства – це одна із ключових цілей державної політики, яка має бути пріоритетом для всього керівництва країни. На війні переможе якість. Якість людей важливіша за кількість будь-якого заліза, паперу й чорнил, наголошує автор статті.
Корупція в більшості держав є не хворобою, а скелетом державного організму. Припиніть корупцію – і всі життєві процеси в суспільстві намертво зупиняться, переконує дописувач тижневика «Новое время». Корупція є мастилом, завдяки якій життя триває. І так воно є в 85% країн світу. В таких умовах боротися з корупцією – це ловити і садити окремих корупціонерів, на місці яких негайно виникають інші. Якщо суди і правоохоронні органи політично залежні, то боротьба з корупцією перетворюється в показові посадки тих, хто чимось не догодив, або ж у боротьбу кланів між собою. Незалежні антикорупційні органи здатні надати цьому процесу збалансованість і швидкість: садимо швидко і незважаючи на партійно-кланову приналежність. Однак корупція нікуди не дінеться: навіть якщо одні порозумнішають і вирішать, що їм вже досить, в ніші, що звільнилися прийдуть нові, не такі розумні і більш самовпевнені. До того ж значна частина корупції носить політичний характер, тобто потоки і схеми створені не тільки для особистого збагачення, а й для підтримки політичного процесу, а він безперервний. Щоб закрити всі корупційні системи, треба прибрати державу з усіх сфер, де її занадто багато. Спростити регулювання бізнесу, скасувати всілякі дозволи, ліцензії і квоти, за які треба давати хабарі. Спростити і перевести повністю в інтернет всі адміністративні послуги, від реєстрації до отримання довідок, спростити і перевести в інтернет нарахування податків і будь-яку звітність. Про інші необхідні кроки для зменшення корупції, йдеться в статті «Як перемогти корупцію».
Про те, чим загрожує Україні припинення співпраці з Міжнародним валютним фондом, аналізує «Український тиждень». Видання нагадує, що уже понад рік Україна не отримувала траншів від МВФ. Час спливає, потреба держави в грошах зростає, а з наближенням виборів українські політики втрачають чи то здатність, чи то бажання виконувати жорсткі й незмінні вимоги основного кредитора країни. Такий розвиток подій змушує одних пророкувати невідворотну кризу, дефолт і «долар по 50», а інших поширювати байки про ненаситного монстра, який втручається у внутрішні справи України, що перебуває під його «зовнішнім управлінням». Тижневик наголошує, що продовження співпраці з МВФ – єдиний залізний інструмент уникнути ще однієї кризи у 2018-2019 роках. Тільки гроші МВФ та інших міжнародних донорів гарантують безпечне рефінансування зовнішніх боргів України протягом цього й наступного років. Решта варіантів – компроміси, часто доволі віртуальні, які, звісно, пом’якшать ситуацію, якщо зіграють, але точно не допоможуть уникнути кризи. Стаття називається «Сценарій майбутньої кризи».

апостол 12,
апостол журнал,
апостол корабль,
апостол украина,
журнал 12,
корабль 12,
корабль крым,
корабль сколько,
купить корабль 12,
передача украине кораблей,

неділя, 31 грудня 2017 р.

УКРАЇНЦІ закордоння просять Нас підтримати всі ПРОУКРАЇНСЬКІ сили : партії , громадських активістів та журналістів , які вже долучилися до "вилову" кума путіна (гебіста з позивним "соколовський") медведчука - Google Документи

УКРАЇНЦІ закордоння просять Нас підтримати всі ПРОУКРАЇНСЬКІ сили : партії , громадських активістів та журналістів , які вже долучилися до "вилову" кума путіна (гебіста з позивним "соколовський") медведчука - Google Документи:


УКРАЇНЦІ закордоння просять Нас підтримати
всі ПРОУКРАЇНСЬКІ сили :

партії , громадських активістів та
журналістів , які вже долучилися до "вилову"
кума путіна
(гебіста з позивним "соколовський")
віктора мертв'янчука (ака медведчук)
Діаспори вимагають відкритого і об"єктивного
суду над цією ... "істотою"

Теневая бизнес-империя Виктора Медведчука
Тіньова бізнес-імперія Віктора Медведчука
Віктора Медведчука сьогодні деякі експерти називають одним з найбагатших людей в Україні. При цьому, безпосередньо на колишньому главі Адміністрації Леоніда Кучми, майже ніяких бізнес-активів не числиться ...
Більш того, офіційно, після відходу Кучми з президентської посади, Віктор Медведчук став набагато біднішими. Так, якщо в 2002 р польський журнал Wprost оцінював його статки в $ 800 млн, включивши в трійку найбагатших людей України, то в 2008 р за версією українського журналу "Фокус" це було тільки в $ 460 млн. У 2011 р стало ще менше: $ 234,5 млн і №69 в топ-100. Правда, в 2013 р той же "Фокус" підняв В.Медведчука на №62 з $ 270 млн - але глобально це мало що змінює.
Проте, дружні відносини з лідером РФ Володимиром Путіним багато років служать чарівною паличкою-виручалочкою для бізнесу В. Медведчука.
Свого часу, у 2004 році, російський президент навіть погодився стати хрещеним батьком для Дар'ї,його молодшої дочки.
І це дозволяє колишньому топ-чиновнику не просто залишатися на плаву, незважаючи на всі пертурбації київському на політичному Олімпі, але і нарощувати свій тіньовий вплив ...
В тіні "Динамо"
Відомо, що В.Медведчук починав бізнес спільно "динамівської" групою, що отримала неофіційну назва завдяки братам Григорію та ІгорюСуркісам,власникам ПрАТ "Динамо-Київ".
Вони і зараз залишаються бізнес-партнерами В.Медведчука, за даними ЗМІ.
1
Григорій і Ігор Суркіси
У лихі 1990-ті рр., "Динамівці" стартували з багатопрофільного концерну "Славутич" і трасту "Омета-ХХІ століття", а також українсько-американського СП "Динамо-Атлантик".
Основні сфери діяльності: імпорт нафти і нафтопродуктів, експорт сільгосппродукції, включаючи бартерні схеми, імпорт алкоголю і сигарет.
Всі ці напрямки є високоприбутковими і не вимагають капітальних інвестицій. Зате дають швидку оборотність і широкі можливості для ухилення від сплати податків.
До недоліків слід віднести неможливість пояснити джерело походження доходів і повну залежність від лояльності влади. Які можуть в будь-який момент "перекрити кисень".
Про діяльність вищевказаних структур є досить багато цікавих публікацій, детально відтворювати які тут немає сенсу.
З них випливає, що, як і переважна більшість фінансово-промислових груп України, "динамівці" в той період нерідко діяли за межею фолу.
Потім, в період великої приватизації кінця 1990-х рр., Вони виявилися власниками значної кількості активів.
Серед них - запорізький феросплавний завод (ЗФЗ), завод "Дніпроспецсталь", "Кіровоградобленерго", "Тернопільобленерго", "Херсонобленерго".
Ці підприємства і компанії були передані в управління Українського кредитного банку, одним із засновників якого поряд з Суркісами був В.Медведчук.
Пізніше "динамівську" колекцію поповнили "Полтаваобленерго", "Прикарпаттяобленерго", "Одесаобленерго", "Сумиобленерго", "Чернігівобленерго".
Однак "Дніпроспецсталь", ЗФЗ, "Полтаваобленерго" в результаті відійшли до ФПГ "Приват" ІгоряКоломойського,"Сумиобленерго" і "Чернігівобленерго" - до "Енергетичному стандарту" КостянтинаГригоришина.
"Одесаобленерго" - до російської групи VS Energy ЄвгенаГинера, Михайла Воєводіна і ОлександраБабакова.
До недавнього часу у Суркісів під контролем перебували "Прикарпаттяобленерго", "Тернопільобленерго" і "Львівобленерго".
Чи залишився там в акціонерів екс-глава АП - сказати складно. Як і те, чи був він їм взагалі.
Оскільки фірмовим стилем В.Медведчука завжди було і залишається прагнення максимально завуалювати причетність до тих чи інших бізнес-структурам.
Це наочно простежується на прикладі ПрАТ "Нафтогазвидобування", основним співвласником якого довгий час був закарпатський депутат Верховної Ради, екс-глава МНС НесторШуфрич.
1
Нестор Шуфрич
Він на початку 2000-х купив 50% в цій компанії, найбільшому приватному газодобувачами України, у нинішнього президента ПетраПорошенка.А в 2013-2017 рр. частинами продав її холдингу ДТЕК РінатаАхметова.
І ось не так давно в інтерв'ю ЗМІ колишній генеральний директор "Нафтогазвидобування" Олег Семінський дав зрозуміти, що співвласником оформлених на Н.Шуфрича кіпрських фірм-засновників був не хто інший, як В.Медведчук.
1
Олег Семінський
"Я жодного разу з ним не бачився, але, скажімо відверто: так, як вирішувалися питання з ліцензією і т.д. - моє було глибоке переконання, що це було при його сприянні. Він дійсно багато зробив для компанії. Без нього ми не змогли б отримати ліцензії в 2003-2004 рр. Ви зрозуміли, про що я говорю. Більше не можу говорити ", - сказав О.Семінскій.
Аналогічна ситуація і з багатьох інших бізнес-одиниць, де присутність В.Медведчука незримо вгадується - проте не фігурує явно.
Так, тривалий час ЗМІ вважали А-Банк пов'язаним з власниками Приватбанку Ігорем Коломойським і ГеннадіємБоголюбовим.
Справа в тому, що в 2007 р саме Приватбанк став керуючим санацією А-Банку, який тоді називався Акцент-банком і був створений шляхом реорганізації того самого Українського кредитного банку, заснованого В. Медведчуком і "динамівцями".
Вклади в Акцент-банку стало можливим поповнювати у відділеннях і терміналах Приватбанку, а його корпоративний стиль зовні став схожим на приватівський.
Нарешті, А-Банк очолює ЮрійКандауров,раніше - заступник голови правління Приватбанку і глава його грузинського філії Privatbank.
Тим часом в Приватбанку стверджували, що партнерство з А-Банком обмежується аутсорсингової підтримкою технічних процесів.
Проте, при націоналізації Приватбанку його нова державна адміністрація вважала їх пов'язаними юрособами, наклавши арешт на гроші А-Банку, розміщені на кореспондентському рахунку в Приватбанку, а також на депозитах.
Ось тоді і з'ясувалося, що Г.Суркіс в А-Банку є кінцевим власником частки в 32,2%, його дочка Світлана - 16,1%, І.Суркіс - 32,2%, його дочка Марина - 16,1%.
Таким чином сумарно у "динамівців" виходить 96,6% акцій. У кого інші 3,4%? Формально це якісь громадяни Кіпру, виступаючі як фізичні особи.
Цілком можливо, що за ними якраз і стоїть В.Медведчук. У всякому разі, до цього часу А-Банку частка в 5,43% належала тому самому знаменитому концерну "Славутич", співзасновником якого був екс-глава адміністрації президента.
До речі, ЗМІ з посиланням на джерела на ринку повідомляли, що брати Суркіси домовилися з ІгоремКононенко,першим заступником голови парламентської фракції Блоку Порошенко.
В рамках угоди "динамівцям" повертають гроші, що застрягли в Приватбанку, а багаторічний бізнес-партнер президента натомість отримує контроль над трійкою західноукраїнських обленерго.
Тих самих, до останнього часу все ще належали братам. Наскільки інформація достовірна - кожен може оцінювати самостійно.
Тільки ось на початку грудня судове рішення про примусове стягнення з Приватбанку 1,047 млрд грн. і $ 266 тис. на користь Суркісів було виконано Державної виконавчою службою Мін'юсту ...
Але поширювалися чи умови передбачуваної операції на частку В.Медведчука у "Львівобленерго", "Прикарпаттяобленерго" і "Тернопільобленерго" (якщо вона там була)?
Як би там не було, в рамках досягнутих домовленостей за Суркісами залишився і контроль над держкомпанією "Запоріжжяобленерго", яка управляється їх менеджерами.
І навіть якщо допустити, що дружба братів- "динамівців" і екс-глави АП не горить і не тоне, то бізнес-інтереси В.Медведчука в обленерго представлені опосередковано і точково (частками до 10%). Як і в А-Банку.
Куривом треба торгувати, брат!
У власності В.Медведчука, частково оформленою на дружину ОксануМарченко,знаходиться багато чого.
1
Оксана Марченко і Віктор Медведчук
Наприклад, ЗМІ стверджують, що екс-главі АП належить база відпочинку "Бескид" в с.Мислівка (Ів-Фр. Обл.) - з посиланням на місцевих жителів.
Інтер'єри номерів, а також їх метраж справляють враження своєю розкішшю. Проте, створити на основі "Бескиду" "другий" Буковель ", як нібито планував В.Медведчук - йому не
вдалося."Буковель "Коломойського - це поки єдиний в Україні приклад успішного бізнес-проекту в сфері туризму.
Те ж саме відноситься і до готельно-ресторанного комплексу "Динамо-Київ" (Закарпатська обл.), який також, як вважається, належить В.Медведчука.
Крім того, як з'ясували місцеві ЗМІ, у Львівській обл. працює фірма "Керамбуд".
Вона займається видобутком піску в Яворівському р-ні і належить БогдануКозаку,братові депутата Верх овной Ради ТарасаКозака,давнього партнера В.Медведчука, і Сергію Медведчуку - брату екс-глави АП.
Знову-таки, можна лише робити припущення, чи має відношення до цього бізнесу сам В.Медведчук. Або ж настільки незначні активи повністю віддані на відкуп оточенню.
Між тим очевидно, що людина з його амбіціями повинен і бізнес мати відповідного масштабу. У зв'язку з цим цікавими представляються результати розслідування на тютюновому ринку.
Навесні 2017 р силовики звернули увагу на діяльність ТОВ "Тедіс-Україна", монополіста у сфері оптової торгівлі сигаретами: за підсумками 2016 р офіційний дохід компанії склав 42,42 млрд грн.
У центральному офісі та ряді регіональних представництв, а також на складах, пройшли обшуки, рахунки компанії були арештовані в рамках кримінального провадження щодо ухиляння від сплати податків.
Правда, через деякий час їх розблокували рішеннями Печерського районного суду Києва. Та й обвинувального вироку для топ-менеджерів "Тедіса", який раніше називався "Мегаполіс-Україна" - теж немає.
Зате з'ясувалося, що власником частки в "Тедісе" через зареєстровані на Кіпрі фірми Havanor Management Ltd. і Turul Investments Ltd. є вище згаданий Т.Козак.
Причому в коментарі ЗМІ з даного питання він дав зрозуміти, що є лише номінальним зіц-головою в цих структурах. "Ви знаєте, ну, я є акціонером, але то ... там інші люди займаються", - заявив депутат.
Здається, що в даному випадку йому можна вірити. Адже і Н.Шуфрич в "Нафтогазвидобування" теж як би прикривав реального господаря.
До речі, і зараз серед її власників присутня якась фірма Bіenville Holdings Ltd., зареєстрована на офшорному острові Беліз.
Вона разом з голландською DTEK Oil & Gas BV Р.Ахметова контролює кіпрську офшорку Wolford Holdings Ltd. - на яку записано близько 17% статутного фонду ТОВ "ДТЕК Нафтогазвидобування".
Саме Wolford Holdings, за припущенням екс-глави "Нафтогазвидобування" О.Семінского, може бути пов'язаний з В. Медведчуком - виходить, що через "прокладку" з Белізу.
Але повернемося до "Тедісу". Цей бізнес не контролюється однією людиною. Зокрема, одним із співвласників виявився одеський бізнесмен БорисКауфман.
Раніше ЗМІ включали його в "Сім'ю" тодішнього українського президента ВіктораЯнуковича.
Але і після втечі Януковича з України Б.Кауфману вдалося зберегти хороші відносини з владою через БорисаЛожкіна,який очолював АП при П.Порошенко.
Цілком ймовірно, що і Б.Кауфман точно також є номінальною фігурою, прикриваючи когось із нинішнього вищого керівництва країни.
Тобто очевидно, що доходи від тютюнової дистрибуції доводиться ділити. Але навіть з поправкою на цю обставину суми виходять величезні.
За даними слідства, 2,5 млрд грн. були виведені з "Тедіса" на ряд фірм, серед яких опинилася і ТОВ "Північно-Східна видобувна компанія".
Її директором виявився якийсь МикитаПоз,також входив до числа співвласників ТОВ "Консул-Україна", зазначеної Т.Козак як попереднє місце роботи до обрання в Раду.
І це вже той рівень доходів, який дозволяє не скривившись оплачувати чартерні авіарейси з Києва в Москву та інші атрибути життя на широку ногу.
Як тут не згадати, що і в 1990-і рр. "динамівська" група В.Медведчука грала помітну роль на тютюновому ринку України і тоді її точно також звинувачували в використовували різних схем для ухилення від сплати податків.
Царський подарунок з Кремля
1
Віктор Медведчук і Володимир Путін
Точно так же, нагадаємо, "динамівці" працювали в сфері імпорту та продажу нафтопродуктів в Україні. Правда, з тих пір спливло багато бензину, та й солярки - не менше.
Паливний ринок неодноразово ділили і переділили нові гравці, в результаті чого "динамівці" виявилися не те щоб зовсім за бортом, але десь далеко на периферії.
Повернутися на лідируючі позиції структури, які пов'язують з В. Медведчуком, змогли в 2016 р
Тоді держкомпанія "Роснефть" оформила продаж своєї мережі автозаправних станцій в Україні на якусь Glusco Energy SA, зареєстровану в Швейцарії.
Вона виявилася пов'язана з іншою швейцарською фірмою Proton Energy Group. За даними ЗМІ, які посилаються на учасників ринку нафтопродуктів, реальним власником цих компаній є В.Медведчук.
Непрямим підтвердженням можуть вважатися опубліковані копії митних декларацій. З них випливає, що покупцями палива у женевській Glusco Energy були ТОВ "Мітгард" і ТОВ "Інвестнефтесервіс".
Вони зареєстровані за адресою в Києві Музейний провулок, 10 і вул.Грушевського, 10 - відповідно. Обидві будівлі стоять поруч і належать фірмам, підконтрольним "динамівцям".
Раніше там же багато років знаходився офіс ЛеонідаКравчука,який був покровителем "динамівцям" в період свого президентства - та й пізніше не втрачав з ними зв'язку.
Цікаво, що "Інвестнефтесервіс" припинив діяльність після того, як Нацполіція в 2014 р відкрила проти неї кримінальну справу за підозрою в контрабанді нафтопродуктів через одеський морпорт.
Після чого поставки від Glusco переключилися на "Мітгард". Це дозволяє зробити висновок, що В.Медведчук на паливному ринку залишається вірним своєму фірмовому стилю родом з 1990-х.
Подарунок у вигляді мережі "Роснефти" відкрив для екс-глави АП друге дихання: адже це 141 АЗС в 12 областях України і оборот, який нафтотрейдери оцінюють як, приблизно, дорівнює обороту "Укрнафти".
А це лідер українського ринку, що володіє найбільшою роздрібною мережею АЗС. Річний обсяг продажів Proton Energy оцінюється в 3 млн т. Нафти, бензину та дизпалива.
Але і до покупки "Роснефти", в 2015 р, Proton Energy вже імпортувала в Україну близько 500 тис. Т. Нафтопродуктів через порти, за оцінками консталтінговой компанії UPECO.
Це третина всіх морських поставок палива в Україну. Сама ж Proton Energy, офіційним власником якої є ізраїльський громадянин НісанМоїсеєв,здобула популярність на українському ринку ще в 2009 р
Н.Моісеева журналісти зафіксували в компанії В.Медведчука в листопаді 2016 року, коли вони обидва прилетіли до Києва на борту чартерного літака з Москви.
Подальше розширення присутності Proton Energy мало місце в 2016 р Тоді російська держкомпанія "Транснефть" переписала належала їй українську частину нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок" на зареєстровану в Швейцарії фірму International Trading Partners.
А оператором поставок дизпалива в Україні за цим трубопроводом виявилася все та ж Proton Energy. Нарешті, вже в 2017 р вона стала єдиним імпортером в Україну російського автогазу LPG.
І знову не обійшлося без руки Кремля. Спочатку в квітні ц.р. Федеральна служба експортного контролю РФ повністю зупинила поставки LPG в Україну.
З огляду на, що його споживання порівняно з бензином, а 75% завозиться по імпорту - ціни на АЗС відразу полізли вгору. І тут вчасно з'явилася Proton Energy. Вона виявилася єдиною фірмою, що має ліцензію Росекспортконтроля на поставки LPG в Україну - у всіх інших операторів дозволу були анульовані.
Тому вибір перед українською владою стояло дуже простий: або погоджуватися на Proton Energy і тих, хто за ним стоїть - або отримати лавиноподібне зростання цін на LPG на автозаправках країни.
Тим часом, очевидно, що такі дії російських державних органів неможливі без вказівок з самого верху - точно так само, як і продаж майна держкомпаній ( "Роснефть" і "Транснефть").
І звичайно, дуже малоймовірно, що лідер РФ раптово перейнявся до ізраїльтянинові Н.Моісееву незрозумілою симпатією - настільки глибокою, що віддав йому на відкуп бізнес з багатомільярдними доходами. Інша справа, якщо все це передається давнього друга і кума. Тоді широкий жест цілком виправданий.
Адже В.Путіну потрібно "смотрящий" в Україні, щоб стежити там за інтересами бізнесу - а західні ЗМІ раніше вже писали про те, що лідер РФ має тіньові доходи від діяльності російських держкомпаній.
Їм проблематично працювати в Україні офіційно при поточному рівні українсько-російських відносин. Тому давні "кумівські" зв'язку з екс-главою української АП тут дуже до речі.
Крім того, так чи інакше, Кремлю потрібно зберегти в Україні проросійський політичне лобі - особливо після втечі екс-президента В.Януковича і його оточення. Рішення даного завдання неможливо без потужного фінансування цього лобі. Адже будь-яка політична діяльність неможлива без фінансового підживлення. В т.ч. і діяльність "Українського вибору" В.Медведчука. І вона, підживлення, не обов'язково повинна виділятися у вигляді прямих грошових траншів.
Надання частки в високоприбуткової бізнес-схемою теж цілком підходить. Цими обставинами і пояснюється "друге дихання" на українському ринку нафтопродуктів у структур, які пов'язують з В. Медведчуком.
В целом же проведенный анализ позволяет сделать вывод, что его бизнес с 1990-х не претерпел значимых изменений ни по своей структуре, ни по характеру деятельности.
По материалам: "ОстроВ"
iReader






'via Blog this'