Andrey Kostyuk у Твіттері: Two way to Hell «Тут скорее 2 пути: или как всегда нагребут бабла, будут мычать что то по их мнению умное , тупо похрюкивая, лет 5 могут "промычать" , а там ищи бабло:) или могут "поднасрать" по крупному, всех на уши поставить , переложить все на пользователей , а бабло, опять таки, "насадить":)… https://t.co/i9KpBybHyr»

Andrey Kostyuk у Твіттері: «Тут скорее 2 пути: или как всегда нагребут бабла, будут мычать что то по их мнению умное , тупо похрюкивая, лет 5 могут "промычать" , а там ищи бабло:) или могут "поднасрать" по крупному, всех на уши поставить , переложить все на пользователей , а бабло, опять таки, "насадить":)… https://t.co/i9KpBybHyr»

«Суверенный российский интернет пока невозможен». Интервью с исследователями интернет-цензуры в России

Государственная Дума РФ 12 февраля в первом чтении приняла законопроект об обеспечении работы рунета в случае его отключения от всемирной сети, также известный как «закон об автономном интернете».

Несмотря на слова чиновников, что закон направлен не на ограничение доступа, а на защиту от возможного отключения России от интернета, в СМИ и социальных сетях все чаще сравнивают законопроект с «великим китайским файрволом» — системой государственной фильтрации интернета в Китае.

Денис Куренов обсудил этот законопроект с журналистами и авторами книги «Битва за рунет» Ириной Бороган и Андреем Солдатовым, а также поговорил с ними об истории давления на интернет в России, о главной цели цензурной политики властей в сети, а также о том, как психологически воспринимает интернет Владимир Путин.

Совсем недавно был принят так называемый закон о суверенном интернете. Что вы о нем думаете? Реален ли для России «великий китайский файрвол»?

Ирина Бороган

Ирина Бороган: Чтобы его построить, необходимы технические возможности, которые изначально не были созданы в России, потому что интернет у нас развивался как свободный. Все тогда думали совершенно о другом — например, о том, чтобы информация проходила быстро, качественно и беспрепятственно. То есть эти цели противоположны цензуре и блокировке. А давление на интернет началось только в 2012 году. Над техническими решениями работают, но до «великого китайского файрвола» пока еще далеко.

В Китае все началось еще в 1996 году. Как только появился интернет — сразу появилось ведомство по цензурированию интернета. Там все узлы связи строили, уже принимая во внимание, что информация, проходящая через эти узлы, должна будет цензурироваться, фильтроваться.

Закон о суверенном интернете разрабатывали уже давно. Его смысл в том, что рассматриваются все технические возможности, чтобы на час Х можно было отрубить российский интернет от мирового [на «Медузе» можно прочитать подробный разбор законопроекта от директора «Роскомсвободы» — Юга.ру]. 

Пока это все технически невыполнимо. Несколько лет назад спецслужбы проводили совместные учения с интернет-операторами, которые показали, что все равно информация продолжает уходить из страны и поступать в нее — по тем тысячам каналов, которые не находятся под контролем государства.

Правда, это было в 2015 году, прошло уже больше трех лет, они наверняка с тех пор продвинулись в этом направлении. Но все же пока что суверенный российский интернет невозможен. Другое дело, что изолировать какой-то конкретный регион, как делали в Китае много лет назад, вероятно, смогут — если будут хорошо работать.

А не смогли ли уже? Ведь во время протестов в Ингушетии, связанных с новой административной границей с Чечней, было много информации об отключении региона от интернета.

Андрей Солдатов

Андрей Солдатов: Да, просто регион от региона отличается. В разных регионах разное количество, грубо говоря, кабелей, которые соединяют этот регион с соседними. Есть регионы более связанные, есть менее связанные. И, собственно, из-за этого часть закона о суверенном интернете касается, например, точек обмена трафиком и того, каким образом трафик ходит внутри страны.

Но есть еще один момент, который мы часто упускаем.

Непрекращающийся период бомбардировки репрессивными законами в области интернета ставит многие интернет-компании перед очень неприятным выбором.

Сейчас я говорю не о крупных игроках, а о компаниях регионального уровня. Люди, которые эти бизнесы начинали, не рассчитывали на репрессивное законодательство, которое все время требует дополнительных затрат. Нужно покупать устройства для СОРМа, для «пакета Яровой». Они не знают, что будет завтра, не понимают правила игры. И конечно, как любые нормальные бизнесмены, они думают, не лучше ли уйти из этого бизнеса. Они уходят, а их место заполняется большими компаниями.

Но мелкие бизнесы по определению более демократические, более либеральные. Они сами себе голова. А когда после них приходит, например, большой бегемот, у которого есть договоренности с Кремлем, фактически эта отрасль становится государственной. В итоге мы можем прийти к тому, что останутся несколько огромных компаний, которые имеют отношения с Кремлем и которые заберут себе весь бизнес уходящих небольших игроков.

Книга Ирины Бороган и Андрея Солдатова «Битва за рунет. Как власть манипулирует информацией и следит за каждым из нас» вышла в издательстве «Альпина Паблишер» в 2015 году. Первоначально ее выпустило американское издательство PublicAffairs в том же 2015 году. На английском книга носила название «The Red Web: The Struggle Between Russiaʼs Digital Dictators and the New Online Revolutionaries» («Красная сеть: борьба между российскими цифровыми диктаторами и новыми интернет-революционерами»). 

«Битва за рунет» — это серия расследований, посвященных тому, как в России контролируют интернет и информацию, а спецслужбы собирают данные о гражданах. Они описывают историю слежки за гражданами начиная с середины ХХ века, когда в советских «шарашках» разрабатывались первые технологические инструменты, и заканчивая 2014-м, когда прогремели проект изолированного рунета «Чебурашка», история «кремлевских троллей» и «пакет Яровой».

В вашей книге «Битва за рунет» вы указываете, что история масштабной интернет-цензуры в России начинается 7 июня 2012 года, когда четверо депутатов Госдумы предложили составить черный список сайтов для блокировки. Почему эта история началась именно тогда и что было дальше?

И.Б.: Проект реестра сайтов для блокировок — это реакция власти на протестное движение 2011–2012 годов. Власть столкнулась с массовым протестным движением, которого в стране не было уже больше десяти лет. К тому же это было первое движение, выступающее именно против Путина. В то время Кремль был напуган «оранжевыми революциями» и «арабской весной», а также уверен в том, что их двигателем является как раз интернет.

Важным моментом была аннексия Крыма в 2014 году. Нестабильная обстановка породила вал новых ограничительных законов. Был принят закон о том, чтобы крупнейшие мировые сервисы переносили данные российских пользователей на территорию России, чтобы правоохранительным органам было проще их перехватывать. Потом был принят «закон Яровой», и с тех пор эта цензурная машина не останавливалась, все нарастало как снежный ком.

Все это, естественно, напрямую связано с политической ситуацией: санкции, международная политика и наше изолированное положение в ней с друзьями в виде Сирии и Венесуэлы… Все это заставляет власти еще больше цензурировать интернет.

Сейчас можно сказать, что количество ограничительных и цензурных законов, связанных с интернетом, уже практически охватывает всю сеть. В принципе, властям уже не нужно принимать никаких новых законов — уже есть весь необходимый инструментарий, чтобы отдать под суд любого пользователя или блогера, который свободно излагает свои мысли на политические темы и его точка зрения не совпадет с точкой зрения Кремля.

А.С.: Я бы только добавил, что все это время, начиная с 2011 года, Кремль находился в поиске технического решения для блокировок в интернете. Потому что интернет — это все-таки в первую очередь технологическая платформа. Чиновники уже тогда пришли к какому-то определенному мнению по поводу того, как российский интернет должен выглядеть и существовать. И это мнение за все прошедшие годы не менялось.

Основная идея такова: у государства в случае необходимости должна быть возможность ограничить контакты российских пользователей с зарубежными, а интернет должен перестать быть свободной площадкой для критики властей. Любой пользователь должен находиться в ситуации, когда его сообщения могут быть перехвачены и расшифрованы спецслужбами. Главная задача — лишить интернет мобилизационного потенциала по выводу людей на улицы.

Повторюсь, что с 2011 года эта концепция не менялась. Кремль лишь ищет способы воплощения этой концепции. И то, что мы видим в последнее время, — это как раз метания, связанные с этим. Да, они могут совпадать с обострением политической ситуации. В том числе потому, что соответствующим структурам — и Роскомнадзору, и спецслужбам — необходимо подкреплять поиски технологического решения промежуточными успехами. Успехов на самом деле не так уж много. Поэтому мы и видим эти метания.

К неуспехам, наверное, можно отнести самую громкую прошлогоднюю историю в российской интернет-цензуре — блокировку Telegram.

И. Б.: Для меня эта ситуация показала, что если свободные сервисы будут сопротивляться, то они могут преодолеть блокировку и показать большую дулю Роскомнадзору и всем цензорам в России. Еще мне понравилось, что блокировка Telegram привлекла внимание к средствам обхода цензуры. Раньше проблема интернет-цензуры и блокировок была интересна лишь маленькой аудитории — 5‑10% населения больших городов. Остальным казалось, что это незначительная проблема, им ее не было видно.

Но когда из-за блокировок IP-адресов переставали работать даже батареи и стиральные машины, люди стали задумываться, заинтересовались тем, откуда берется информация в интернете, как это работает и как можно лишиться этой информации, а также кто и зачем это делает.

Смысл в том, что рассматриваются все технические возможности, чтобы на час Х можно было отрубить российский интернет от мирового

А. С.: У меня более пессимистичный взгляд на эту ситуацию. Во-первых, были сообщения, что более 70% пользователей телеграм-каналов ушли из сервиса — впоследствии выяснилось, что снижение было, не такое радикальное, но все же достаточно существенное.  То есть Telegram понес потери. Не как средство коммуникации, а именно как средство обсуждения новостей, в чем была его фишка.

Во-вторых, не совсем правильно представлять ситуацию с Telegram как такую прямолинейную историю, что власти борются с сервисом, а Telegram успешно сопротивляется.

К сожалению, история чуть более сложная. Многие кремлевские чиновники и пиарщики стали использовать Telegram для своей пропаганды. Есть большое количество телеграм-каналов, которые делают вид, что являются независимыми, а на самом деле обслуживаются разными ведомственными группами. Кремль одновременно с борьбой начал использовать Telegram в своих целях. И довольно эффективно.

И последний пункт. Борьба с Telegram не является самоцелью. Всегда, начиная с 2012 года, главной целью были глобальные сервисы — Google, Twitter, Facebook. Ведь никто не говорит о телеграм-революциях. Все говорят о твиттер-революциях, о фейсбук-революциях. И именно эти глобальные и неподконтрольные Кремлю сервисы являются его главной целью.

Давайте об этом подробнее.

А. С.: Что хотел сделать все это время российский цензор? Он хотел каким-то образом убедить, запугать глобальные сервисы так, чтобы они начали сотрудничать с властями. И все эти устрашающие законодательные акты, согласно которым мы, мол, запретим эти глобальные сервисы на территории России, — все это просто дубина, с помощью которой можно попытаться убедить глобальные сервисы сотрудничать.

Проблема заключается в том, что такая дубина может работать только в том случае, если потенциальная жертва действительно боится, что вы ее этой дубиной огреете. Но с 2015 года прошло уже больше трех лет, а эти сервисы не блокируют. Каждые несколько месяцев Роскомнадзор выпускает громкие заявления по поводу Twitter, Facebook и Google, но ничего не происходит. И вера в то, что эта дубина настоящая, исчезает.

Ситуация с Telegram — это как раз демонстрация и подтверждение серьезности намерений. Мол, смотрите, мы грубым и примитивным способом стали запрещать Telegram, невзирая на последствия, и делаем это сознательно. Наша дубина может и ударить. Так что эта битва очень далека от завершения.

А чего все-таки хотят российские власти от глобальных сервисов, какая их конечная цель? Локализация пользовательских данных?

А. С.: Нет, локализация пользовательских данных — это тоже средство. Российская система слежки не способна проанализировать весь массив данных, которые есть у глобальных сервисов. Так что такая цель не ставится.

Задача у них следующая. Это, кстати, очень советский подход. Вот, допустим, я чиновник и я сижу в Кремле. Цель в том, чтобы у меня была возможность позвонить человеку из Google, который меня выслушает и выполнит мои указания. Например, во время протестов удалит всю информацию о них. Или видео Навального удалит. Или еще какую-то критическую информацию.

То есть задача тотальной слежки не ставится. Локализация пользовательских данных — это только средство, которое должно заставить людей из Google, Facebook и Twitter выдать тот магический номер телефона, по которому можно будет позвонить и отдать приказ.

Российская система слежки не способна проанализировать весь массив данных, которые есть у глобальных сервисов

Судя по делам за лайки и репосты, «ВКонтакте» уже практически выдала властям такой магический номер телефона?

И.Б.: Ну вообще, давить на компании, на какие-то организации — это очень традиционный, типичный путь для Кремля. Конечно, проще всего взять компании, которые в России находятся, платят здесь налоги, снять с российского законодательства и просто прессовать. И да, «ВКонтакте» охотно идет на сотрудничество с властями.

А.С.: Но все-таки «ВКонтакте» не сразу пошла на сотрудничество. Давление на сервис началось еще в 2011 году, когда им управлял Павел Дуров. Он уже тогда получал запросы от ФСБ, чтобы определенные группы протестующих блокировались.

Мы знаем об этом, потому что сам Павел обнародовал эту информацию. Так что такую тактику власти использовали еще тогда, просто менее успешно.

И. Б.: Просто тогда Дуров не соглашался. А теперь его нет, и «ВКонтакте» идет на сотрудничество с властями. Абсолютно все, кто занимается интернет-безопасностью, рекомендуют не использовать аккаунты «ВКонтакте» для политических дискуссий. Основной массив дел, связанных с лайками и репостами, заведен именно против пользователей «ВКонтакте». Было только одно дело о пользователе Facebook, и то оно ничем не закончилось. Почему так происходит? Ответ очевиден: «ВКонтакте» охотно делится информацией о пользователях с властями, а Facebook нет.

Но все же массового оттока пользователей из «ВКонтакте» не наблюдается…

А.С. : Конечно, люди будут оставаться в сетях, которые созданы на территории России, и количество пользователей «ВКонтакте» в России все равно больше, чем пользователей Facebook. Но если я правильно помню данные о том, что послужило причиной возбуждения дел по пользователям «ВКонтакте», то там были две главные причины.

Первая связана с тем, что заявление в правоохранительные органы пишет тот, кто активно участвовал в какой-нибудь дискуссии во «ВКонтакте», но, скажем так, остался недоволен ее результатом. И после этого человек идет и фактически пишет донос на того, с кем неудачно спорил.

Вторая причина, которая особенно характерна для регионов, связана с преследованием тех пользователей, которые уже и так к тому моменту находятся в черном списке Центра «Э» или еще где-нибудь. То есть сотрудники соответствующих ведомств заходят на страницы таких людей и просто ищут повод, чтобы привлечь их к ответственности.

И. Б. : Так что пока вы сидите в политическом паблике «ВКонтакте», оперативник Центра «Э» тоже там сидит, думая о том, есть ли там материал для уголовного дела.

Не заслоняет ли весь этот массив уголовных дел и блокировок борьбу с реальными опасностями, которые угрожают государственной безопасности? Ведется ли настоящая борьба? Поймали ли какого-нибудь особо опасного преступника из-за лайка в соцсети? Предотвратили ли теракт из-за блокировки сайта?

И.Б. : Дел, связанных с лайками и репостами, тысячи, мы не можем знать обо всех. Можно предположить, что такая борьба все же ведется, но реальная охота за террористами не должна перемешиваться с делами против тех людей, которые открыто высказывают свое мнение в сети и критикуют Кремль.

Если взять блокировки: посмотрите на список того, что запрещают суды. Настоящей террористической литературы там очень мало. В основном это, скажем честно, байда, связанная с пропагандой суицида, наркотиков, и то, что связано с выражением независимой политической позиции и организацией митингов.

Черные списки создавались все-таки с прицелом блокировать политический протест и цензурировать выражение критики по отношению к Кремлю. Формально списки составляются по большому количеству поводов —  там много случаев, связанных с защитой авторских прав, брендов. Но это не главная причина введения цензуры в Интернете.

Цель в том, чтобы чиновник мог позвонить человеку из Google, который выслушает и выполнит его указания

Как, на ваш взгляд, власть вообще себе представляет интернет? Вот возьмем Путина. Часто же говорят, что он сам интернетом не пользуется. И мне интересно, в каком виде до него доходит информация о том, что такое интернет и что с ним не так.

А.С. : Да, Путин не большой знаток интернета, раньше вообще им не пользовался. Точка зрения на то, что там происходит, для него формировалась людьми, которые отвечают за это направление. Это люди из сферы госбезопасности, которые, как и сам Путин, воспитаны в особой психологии. В этой психологии любое глобальное новое явление воспринимается в первую очередь в терминологии угроз — от нового способа добычи газа до новых информационных технологий.

Поскольку для Путина главное — это политическая стабильность, то главный вопрос по поводу интернета звучит так: «Какие угрозы политической стабильности он несет?» Что эта технология, например, может позволить по-другому выстроить управление страной или наладить совершенно другого уровня обмен интеллектуальной собственностью, идеями и т.д. — это все вторично.

Главное — какие есть угрозы.

Эти люди пишут для Путина справки и документы, которые ложатся ему на стол, они анализируют интернет именно при помощи этой оптики.

При этом надо учитывать, что в Кремле достаточно людей, которые довольно-таки хорошо представляют, как использовать интернет для практических целей — для пропаганды, для продвижения своей точки зрения. На практическом уровне с навыками все хорошо. Но общее представление об информационных технологиях именно такое — через призму угроз.

---

Анінс проекту "Обрій":

https://youtu.be/YvvZ1rsgOoc?list=PLCLna2DmNFRhyVW3oaDvwpr9COp9J46_X

Тут скорее 2 пути: или как всегда нагребут бабла, будут мычать что то по их мнению умное , тупо похрюкивая, лет 5 могут "промычать" , а там ищи бабло:) или могут "поднасрать" по крупному, всех на уши поставить , переложить все на пользователей , а бабло, опять таки, "насадить":)

— Andrey Kostyuk (@AndrewKostuyk) 2 березня 2019 р.

новости, россия 24, tv online, vesti, вести, вести 24, новости сегодня, novosti, украина, россия, путин, трамп, сирия, донбасс, vesti online, смотреть, смотреть онлайн, онлайн, прямой эфир, последние новости, 24 часа, жириновский, кедми, шойгу, медведев, сатановский, лавров, захарова, михеев, соловьев, novosti rossii, russia 24, rossiya 24, rt, выборы, беларусь, порошенко, лукашенко, время, сегодня, прямая трансляция, германия, канада, франция, 60 минут, интервью, итоги, russia, usa

новости, россия 24, tv online, vesti, вести, вести 24, новости сегодня, novosti, украина, россия, путин, трамп, сирия, донбасс, vesti online, смотреть, смотреть онлайн, онлайн, прямой эфир, последние новости, 24 часа, жириновский, кедми, шойгу, медведев, сатановский, лавров, захарова, михеев, соловьев, novosti rossii, russia 24, rossiya 24, rt, выборы, беларусь, порошенко, лукашенко, время, сегодня, прямая трансляция, германия, канада, франция, 60 минут, интервью, итоги, russia, usa

новости, россия 24, tv online, vesti, вести, вести 24, новости сегодня, novosti, украина, россия, путин, трамп, сирия, донбасс, vesti online, смотреть, смотреть онлайн, онлайн, прямой эфир, последние новости, 24 часа, жириновский, кедми, шойгу, медведев, сатановский, лавров, захарова, михеев, соловьев, novosti rossii, russia 24, rossiya 24, rt, выборы, беларусь, порошенко, лукашенко, время, сегодня, прямая трансляция, германия, канада, франция, 60 минут, интервью, итоги, russia, usa

Чому загинула Бережна: свідки висувають неочікувану версію - Google Документи

Чому загинула Бережна: свідки висувають неочікувану версію

Екс-нардеп Бережна загинула в автокатастрофі

5 серпня, 2017, 15:04

Колишній народний депутат від Партії регіонів Ірина Бережна загинула в автокатастрофі

Аварія сталася вранці в суботу на узбережжі Адріатичного моря між Італією та Хорватією, інформує Lb.ua.

Водій, який віз Бережну з восьмирічною дочкою, найімовірніше, не впорався з керуванням, і машина вилетіла із серпантину.

Екс-депутат і водій загинули на місці. Дочка Бережної відбулася незначними травмами.

Пізніше інформацію про загибель Бережної підтвердила екс-нардеп Олена Бондаренко.

• Ірина Бережна - депутат двох скликань Верховної Ради: шостого (2007-2012) і сьомого (2012-2014). Була членом фракції Партії регіонів, входила до комітету Ради з питань правосуддя. Бережній було 36 років.

iReader

Смертельна ДТП за участю екс-нардепа від "Партії регіонів" Ірини Бережної сталася не через серпантин, з якого нібито злетів автомобіль, в якому перебувала політик.

Зокрема, так переконують свідки у коментарях хорватським ЗМІ, де і сталася аварія, пишуть "Вести".

"Це хороша траса, без різких поворотів. За попередньою версією, причиною ДТП став сон водія. Також, авто рухалося на дуже великій швидкості", – цитує видання очевидців.

Читайте також: Блогер пригадав, чому не слід сумувати за Бережною




Low bitrate (240h):

До слова, це підтверджує і те, що від удару машину сильно зім'яло.

"Пожежникам протягом двох годин довелося розрізати автомобіль, щоб витягнути постраждалих. Давно там не було страшнішої аварії ", – каже ще один співрозмовник.

Нагадаємо, 5 серпня колишній народний депутат від "Партії Регіонів" Ірина Бережна загинула в ДТП, яка трапилась на узбережжі Адріатичного моря між Італією та Хорватією.

Згодом стали відомими і подробиці трагедії – зокрема, в українському МЗС переконують, що авто з політиком злетіло з срепантину, натомість хорватські ЗМІ повідомляють про зіткнення автівки з ліхтарним стовпом на трасі.

iReader

Чому загинула Бережна: свідки висувають неочікувану версію - Google Документи:

'via Blog this'

П.М. Не треба бути великим розумником, щоб розуміти, що така тварина як Бережна і Ко, цей довбаний сімейний підряд, не могли безкарно рейдерити вічність. Тим більше, що "серйозних людей" побільшало а "вільних стрілків" без роботи хоч гремлю гати. Не треба також сподіватися, що їй квиток до дідька оформили наші а ля патріоти. Так людей просто не існує. Як і оформлювачів бузін і КАЛашнікових. Менше вірте в гебешну пропаганду і навчіться хоча б поверхнево розбиратися в фейкових лайносайтиках і порядних виданнях.

П.П.М.

Ірина Бережна: історія про те, як виросла і здулася оберцицьки Верховної Ради

Ірина Бережна

Ще зовсім недавно вона була оточена увагою найбагатших і найвпливовіших чоловіків України, та й сама була не останньою людиною в бізнесі та політиці. Але доля-лиходійка мінлива, і тепер у Ірини Бережної залишилися тільки її минуле, яке вона намагається хоч якось пристосувати до нинішньої реальності і встигнути закласти для себе фундамент нового майбутнього. Змінивши вбивчу міць декольте на непримиренність опозиційного політика, вона намагається хоча б повернути те, що втратила ...

Яблуня, яка народила золоте яблучко

Якщо почитати її офіційну біографія, то перед юзернеймом постає неймовірний вундеркінд зі стрімкою кар'єрою генія юриспруденції. Однак, як відомо, секретом успіху більшості українських «золотих» хлопчиків і дівчаток є родинні та інші зв'язки. Ось і в даному випадку можна дізнатися, що Ірина Григорівна Чорнило народилася 13 серпня 1980 року в Луганську, в сім'ї юриста Олени Петрівни Бережний. Це вже потім, навчаючись в університеті, вона зреклася непоказного прізвища давно зниклого батька, взявши прізвище своєї мами - давно прославилася на весь Кіровоград своїми численними скандалами. Мами, що заслуговує окремого детального розгляду, щоб можна було зрозуміти від якої саме яблуньки народилося золоте яблучко Ірини Бережної.

Ірина Бережна з мамою Оленою Петрівною

Скандали - це невід'ємна частина життя і діяльності Олени Петрівни. Її офіційний бізнес, щонайменше, до 2014 року, полягав в наданні консультаційних та правових послуг «з питань комерційної діяльності та управління». Для цього вона свого часу створила мале спільне підприємство «Оліта» (код ЄДРПОУ 19084732), де працюють всього два штатних працівника: сама Олена Петрівна і бухгалтер Чарковський Є.В. Чому юридична контора зареєстрована як спільне підприємство, тобто з іноземним капіталом? Дуже просто: так вона могла надавати «консультації» в значно більших масштабах, в тому числі і з питань зовнішньоекономічної діяльності.

Але в 90-х основним напрямком її роботи стала приватизація, для чого СП «Оліта» навіть отримало відповідну ліцензію Фонду Держмайна. Сама Олена Петрівна підприємства не приватизувала, але допомагала робити це іншим: починала ще з магазинів (АТ «Луганський торговий дім», АТ «Спорттовари»), потім зайнялася великими виробничими підприємствами (Краснодонський завод «Автоагрегат», ПАТ «Агробуд»). Її, так би мовити, «фішкою», була наступна система: за допомогою директора ще державного підприємства створювалася акціонерне товариство, яке брало магазин або завод в оренду, потім АТ «викуповувала» підприємство зупинилося його власником. Крім цього, Олена Бережна брала створені АТ під свою «юридичну дах», і в багатьох випадках її послуги дійсно були потрібні, оскільки через якийсь час ці підприємства намагалися захопити рейдери. І, о диво, їй вдавалося ці спроби рейдерських захоплень відобразити - за що власники АТ були їй надмірно вдячні (в обумовленій сумі гонорару). Ось тільки в Луганську подейкували, що Олена Петрівна, можливо, сама ж і влаштовувала (точніше, імітувала) ці «набіги рейдерів».

Олена Бережна на мітингу в Луганську

З початком нового століття відкрилося покликання Олени Петрівни - «громадський правозахисник» та політичний активіст, в якості якого вона раз у раз і влипає в різні гучні історії. Коли в Луганську розгорталася чергова гризня за крісло або відбувалося «віджимання» великої нерухомості структурами, пов'язаними з якоюсь політичною силою, вона була тут як тут - захищаючи інтереси однієї зі сторін. Подібна діяльність пов'язана з певним ризиком для людей, які не мають власної охорони і броньованих лімузинів, проте Олена Петрівна протягом багатьох років успішно користувалася охороною державної - причому, за казенний кошт. Все почалося з того, що в 2000-му році Олена Бережна, згідно її заявам в міліцію, двічі зазнала нападу хуліганів. На підставі чого, знайшовши відповідний пункт в законі, Олена Петрівна витребувала себе послуги державної служби охорони «Грифон» - стереже її тіло з 8.00 до 24.00, включаючи забезпечення казенним автотранспортом і шофером. При цьому, як казали очевидці, одного разу Олені Петрівна голосно обурювалася недостатньо престижною моделлю наданого її автомобіля, прилюдно (на ж / д вокзалі Луганська) вичитуючи співробітників «Грифона». Але найдивовижніше, що послугами державної охорони (безкоштовно) Олена Бережна користувалася, як мінімум, до 2012 року! Спочатку вона затягла справу про хуліганські напади (суд відбувся лише в 2006 році). Потім, під приводом недовіри луганським слідчим, перестали бачити загрозу для здоров'я і життя Олени Бережної, вона наполягла на передачі справи до Слідчого управління УМВС в Харківській області. Заступник начальника підполковник Веригин надав їй усіляку підтримку, посилаючи в Луганськ постанови про необхідність продовження забезпечення Бережний державною охороною. І незабаром справу про хуліганство плавно перетекло в нову справу про погрози Олені Бережний в зв'язку з її професійною діяльністю, а потім переходить в розряд «висяків» - при цьому розпорядження про надання охорони стало практично безстроковим. Загалом, Олені Петрівні вдалося 11 років (мінімум) користуватися луганським «Грифоном» як своїми особистими охоронцями і шоферами, що обійшлося державі більш ніж в 1,2 мільйона гривень (з розрахунку 300 гривень на добу).

Новий етап бурхливої суспільно-політичного життя Олени Бережної був пов'язаний з Юрієм Кармазіним. Їхні стосунки стали близькими, як мінімум, з 2002-го року, коли Олена Петрівна прилаштувала доньку Ірину до нього в помічниці як до народного депутата. Втім, У SKELET-info  існує і альтернативна версія: що це прилаштувати в Києві до Юрія Кармазіна гарненька випускниця юрфаку Ірина Бережна звела його зі своєю мамою. Як би там не було, але в 2002 році Олена Петрівна приєдналася до раніше створеної Кармазіним «Партії захисників Вітчизни» (ПЗВ), звідки в грудні 2005-го вижила колишнього голови Луганської організації ПЗВ Олену Андрєєву - що була конкурентом Олени Петрівни і на ниві бізнесу, оскільки володіє власною адвокатською компанією «Андрєєва і Партнери». Їх прямий конфлікт тривав з 2005 по 2013 рік: дамочки побилися за орендоване приміщення офісу Луганського відділення ПЗО, який вимітаючись з партії Андрєєва перед своїм відходом переоформила на фірму свого цивільного чоловіка «Ареф'єв і К», потім приватизувала і розмістила там офіс своєї фірми. Олена Петрівна тут же подала проти неї позови - і почалася тривала судова епопея, яка обмежувалося паперовою тяганиною. У листопаді 2010 року чоловік Олени Бережної завдав Андрєєвої травми, що призвели до операції. 10 червня 2011 роки зустріч двох суперниць в офісі «Андрєєва і Партнери» закінчилася тим, що Олена Бережна ... покусала Олену Андрєєву! При цьому вона загрожувала зупинив її міліціонерам небесними карами від депутата Кармазіна і генпрокурора Віктора Пшонки ( докладніше про нього читайте в статті Віктор Пшонка: зліт і падіння прокурорського Цезаря ). Можливо, тому міліція відмовила порушити за цим інцидентом кримінальну справу за заявою Олени Андрєєвої.

Продовжуючи війну з Андрєєвої, у вересні 2011 року Олена Бережна зустрілася для люб'язною бесіди (по її ж словами) з прокурором Луганської області Миколою Бескішкого - одним з людей Пшонки, в 2012 році призначений прокурором Києва, а 24 лютого 2014 року звільненим з лав прокуратури за «злочини проти Майдану». В ході того плідного спілкування «борець з корупцією», як величала себе Елен Петрівна отримала від Бескішкого постанову про виселення адвокатської фірми Андрєєвої силами працівників міліції. Справа дійшла до бійки, в ході якої Андрєєва знову отримала тілесні ушкодження.

Микола Бескішкий

Чи не втомилися переслідувати своїх ворогів роками, Олена Петрівна всього за кілька місяців впоралася з Олексієм Даниловим, призначеним в 2005 році головою Луганської ОДА. Ще в 2004-му вони працювали в одній команді: Данилов очолював обласний штаб Віктора Ющенка, а Олена Петрівна забезпечувала цього штабу юридичну підтримку. Але вже на початку 2005-го, під час поділу посад, «Партію захисників Вітчизни» залишили ні з чим і в Києві, і в Луганську. І тоді Олена Бережна почала проти Олексія Данилова війну, яка через кілька місяців закінчилася його звільненням. Говорили, що це саме Олена Петрівна роздобула старі фото 90-х років, на яких Данилов був відображений в дружній компанії з «луганським смотрящим» Валерієм Доброславскім (убитим в 1997 році). Коли їх передали в руки президента Ющенка і «роз'яснили», хто на них зображений, той негайно зняв Данилова з посади. Цікаво, що зняття Данилова пов'язували з тією що розгорнулася в 2005 році боротьбою навколо сєверодонецького «Азоту». Данилов виступав за перегляд його поспішної приватизації і повернення підприємства державі, проти цього виступили місцеві «промисловці і підприємці» Луганської області та новий секретар РНБО Анатолій Кінах.

В ході цього конфлікту Олена Бережна висловила своє вкрай агресивне ставлення до будь-яких викривальним публікація ЗМІ на свою адресу. Так, в 2005 році вона заявилася в офіс луганської газети «Ракурс-плюс»: звинуватила редакцію в тому, що та продалася Олексію Данилову, і пригрозила, що вона і її партійний бос Юрій Кармазін «пріхлопнут газету, як муху». А в 2013 році вона судилася з сайтом «Тарасова правда» за публікацію статті «Як все починалося. Під маскою захисників вітчизни »- за заявою Олени Бережної, що ганьбить її з Кармазіним честь і ділову репутацію.

Події 2014 року в Луганську змусили Олену Петрову покинути місто, в результаті чого вона втратила практично все: свою роботу, свій vip-статус, роками напрацьовані зв'язки. Перебравшись до Києва, вона фактично залишилася без діла і доходів, і могла б зависнути на утриманні дочки Ірини (точніше, спонсорів Ірини), проте незабаром знайшла собі нове заняття. Хоча «Партія захисників Вітчизни» відноситься до «прооранжевим» політичним силам, Олена Петрівна кардинально змінює імідж і стає завзятою захисницею жителів Луганська і Донецька. Фактично, за даними "Інвестигейтора",  вона вибрала в наростаючому конфлікті позицію «третьої сторони», проте в стражданнях населення Донбасу постійно звинувачувала тільки українських силовиків і київську владу. Це можна було б прийняти за особисту думку правозахисниці, якби Олена Петрівна в своїх інтерв'ю не почала б просто сипати цитатами з пропаганди сепаратистів.

У грудні 2014 року, за допомогою своєї дочки Ірини Бережної, Олена Петрівна зареєструвала «Інститут правої політики та соціального захисту». Вона стала його директором, а Ірина числиться главою наглядової ради, хоча часто користується маминим директорським «титулом» як власним. Потім Олена Петрівна активно зайнялася оформленням українських пенсій жителям територій «ОРДіЛО» і виступами на захист українських політв'язнів (заарештованих за різними статтями за «підтримку або зв'язку з сепаратистами»). В на початку 2015 року його навіть намагалася влаштувати в Києві акцію «примирення України та Донбасу», проте прибулі на неї «ветерани АТО» (як вони назвалися) в агресивному і грубій формі зірвали її. Зрештою, Олена Петрівна знайшла собі іншу аудиторію - в Росії, ставши гостею ток-шоу «Політика» на російському «Первом канале», де вона виступає від імені «не прийняли Майдан українців»

Невдачі в своїй «миротворчої» і «правозахисної» діяльності не бентежили Олену Петрівну - як і те, що в Україні її виступу рідко сприймаються позитивно. З кожним місяцем вона стає ще більш «продонбасской», але кажуть, що справжня метою Бережний-мами є створення собі іміджу «захисниці луганчан від хунти», щоб отримати можливість повернутися до Луганська і знову зайнятися своїм звичним бізнесом. Втім, Олена Петрівна стверджує, що повертатися їй нікуди, оскільки українська армія нібито розбомбила її квартиру і офіс - що аж ніяк не відповідає дійсності.

Цицьки у великій політиці

Тепер відкриємо історію самого яблучка, в 1997-му році відірвалася від своєї яблуні і покотив до Києва вступати на юридичний факультет Київського національного університету імені Шевченка. Про її перших двох роках навчання офіційна біографія замовчує, а ось в 1999-му кар'єра студентки різко пішла вгору. По-перше, Ірина Чорнило, перейменувати в Ірину Бережну, стала бізнес-леді: вона відкрила в Києві своє туристичне агентство «Скарабей», мається на увазі не на стипендію, а на гроші мами. По-друге, що було куди більш «крутим», Ірина отримала стажування в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) при президенті України (комісія контролює всю діяльність акціонерних товариств України). Подібний розподіл отримують далеко не всі студенти навіть столичних вузів, так що і тут їй посприяли - швидше за все, все та ж мама, через якісь свої київські зв'язку.

Ірина Бережна

У 2002-му році Ірина Бережна закінчує Київський університет, проте не поспішає повернутися додому в Луганськ, а надходить на роботу в державну Першу нотаріальну контору Києва - теж досить престижний заклад, в якому завіряються вельми серйозні угоди по столичної нерухомості і бізнесу. І тоді ж відбулося вищезгадане важлива подія в кар'єрі і житті Ірини Бережної: вона стає помічником-консультантом голови підкомітету Верховної Ради з питань законотворчості і систематизації законодавства України Юрія Кармазіна. Як і коли вони познайомилися і як зблизилися, залишилося невідомим, але від Кармазіна Ірина Бережна отримала набагато більше, ніж її залишилася в Луганську мама. Протягом двох років, супроводжуючи Кармазіна в Раді, в ділових зустрічах і поїздах, на різних заходах, вона обзавелася численними корисними знайомствами. Як говорили присутні при цьому очевидці, Ірина Бережна відразу ж привертала до себе загальну увагу своїм декольте і умінням «стріляти очима». Всі ці знайомства приносили користь вже тим, що Ірина запрошувала політиків і бізнесменів запевнити свої угоди в свою нотаріальну контору. І все ж «сиськи цицьками, а бізнес бізнесом»: vip-клієнти йшли до Ірини Бережної не так подивитися на її декольте (про всяк випадок гарненьких дівчат в Києві!), скільки заручившись гарантіями її наставника Юрія Кармазіна - відомого як заслужений юрист і великий дока в питаннях нерухомості. Уже в 2003-2004 р.р. серед клієнтів Ірини Бережної були «Укрсоцбанк», «Ва-банк» і банк «Мрія». "Великі Цицьки" угоди - великі гонорари, тому в 2004 році Ірина Бережна вже працює заступником директора, комерційно-юридична фірма «Астрая-Сервіс», а потім отримує ліцензію приватного нотаріуса.

Однак в 2005 році в Луганську спалахує також вищезгаданий конфлікт між Оленою Бережний та Оленою Андрєєвої: як коментували його знають люди, дві Кармазінскіе пасії зійшлися у боротьбі за право бути «його старшою дружиною» в області. І хоча Олена Бережна фактично перемогла суперницю, її відносини з Кармазіним після цього теж дещо охолонули. А в Києві в цей час від Кармазіна віддалилася її дочка Ірина Бережна. Втім, після невдалих парламентських виборів 2006 року, програних Кармазіним, він став їй просто не потрібен. Та й на той час у Ірини з'явився новий, більш заможний і впливовий покровитель.

Борис Фуксман - це жива легенда тіньового бізнесу, і не тільки українського ( докладніше про нього читайте в статті Борис Фуксман: історія діамантового дупи ). Він починав в 70-х з фарцовки, був висланий з СРСР, займався контрабандою та скупкою краденого антикваріату в міжнародних масштабах, в 80-х йому заборонили в'їзд США за звинуваченням у зв'язках з мафією і контрабанді зброї, у свій час він був навіть персоною нон грата в Україні. Одного разу Фуксман «кинув» навіть такого тертого калача, як Вадим Рабинович ( докладніше про нього читайте в статті Вадим Рабинович: секрети підпільного мільярдера ), за «копійки» викупив у нього частку акцій телеканалу «1 + 1»! І ось з 2006 року в компанії Фуксмана - та що там, ходи з ним під ручку, помітили Ірину Бережну. При цьому її декольте, як зазначає ІАГ , стало ще глибше й об'ємніше.

Ірина Бережна та Борис Фуксман виходять в «світло»

З цього моменту «простий столичний« vip-нотаріус »переходить на нову сходинку своєї кар'єри (та й положення її мами в Луганську теж зміцнилося). У 2007 році Ірина Бережна раптом отримує докторський ступінь з філософії в галузі права - правда, за Болонською системою, що відповідає лише кандидату наук по українській системі. У тому ж році глядачі побачили її на телеканалі «1 + 1» (ще належав Фуксману) в популярному шоу «Танці з зірками»: Ірина Бережна стала офіційним нотаріусом телепроекту, з'являючись перед телекамерами в кожному випуску, і вела підрахунок голосів. У 2008 році вона стала почесним професором Міжнародного економічного університету Відня - це звання там може придбати собі кожен бажаючий бізнесмен за певний фінансовий внесок в розвиток університету. А в 2011 році Ірина Бережна отримала звання «Заслужений юрист України». Втім, на той час вона вже сама могла забутися про придбання цієї регалії: адже з 2007 по 2014 рік Ірина Бережна була депутатом Верховної Ради від Партії Регіонів. У чому, як писали ЗМІ, їй теж допомагав Борис Фуксман - саме завдяки йому Ірина і стала «регіоналкою», що вельми контрастувало з політичною приналежністю її мами. Втім, Олена Петрівна не тільки не заперечувала цього, а й дуже швидко налагодила ділові стосунки з «донецькими».

А 5 липня 2009 року Ірина Бережна народила дівчинку, названу пізніше Даніелла. Так як офіційного чоловіка, і навіть «громадянського» у Ірини немає до сих пір, то відразу постало питання про батьківство дитини. Більшість припущень зводилися до кандидатури Бориса Фуксмана, однак Ірина Бережна всі питання «відвела», таким чином, не підтвердивши і не спростувавши ці чутки. Цікаво, що серед інших кандидатур називався Нестор Шуфрич ( докладніше про нього читайте в статті Нестор Шуфрич: закарпатський шибеник скрізь поспів! ) Залицяється за Бережний не тільки в Раді - він долучив її до кінного спорту, яким сам захоплюється з юності. Версія про батьківство Шуфрича відпали, коли він став хрещеним батьком Даніелли.

Ірина Бережна з Нестором Шуфричем

На ниві свого депутатства Ірина Бережна прославилася, в основному, численними скандалами. По-перше, її не раз викривали то в «кнопкодавстві», то в передачі своєї картки для голосування соратникам по фракції. По-друге, слідуючи по стопах мами, вона продемонструвала вельми ворожу позицію до свободи слова. Так, займаючись роботою над єдиним реєстром судових рішень, Ірина Бережна "влашутвала" проект так, щоб доступ до проекту був обмежений для широкого користування, щоб сам реєстр був єдиним на всю Україну (виключався варіант окремих реєстрів місцевих судів), зберігався в одному місці і не мав дублікатів на резервних сайтах. При цьому вона збрехала, що виконувала рекомендації американського експерта Маркуса Циммера, який потім спростував її слова. А в 2011 році вона виступала за державний контроль над інтернет-ЗМІ з метою «боротьби з наклепом і дезінформацією».

Багато питань у журналістів викликали численні депутатські запити Ірини Бережної: тільки за один рік роботи в Раді вона направила з понад 30 (в Генпрокуратуру, в міністерства, президенту), причому всі, крім одного, виступали на захист комерційних інтересів великого бізнесу. Тоді ЗМІ писали, що за один такий запит депутат бере до 20 тисяч доларів або ж захищає інтереси своїх спонсорів. Журналіст встановили, що Ірина Бережна займалася і тим, і іншим. Зокрема, своїми запитами встала на сторону «VAB Банку», втягнутого в історію з рейдерськими захопленнями ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів" Біолік ", донецькі ТОВ« Сінбіас Фарма »,« ОнкоДженерікс »і завод« Точмаш ». При цьому виявилося, що акціонером і членом наглядової ради «VAB Банку» є ... Борис Фуксман! Так само Ірина Бережна намагалася організувати реприватизацію київського ЦУМу, для чого організувала процес визнання його приватизації (що відбулася ще на початку 90-х) незаконною. Своїми запитами вона нацьковувала на ЦУМ прокуратуру, СБУ, різні інспекції - і все це на замовлення «Української медійної групи», власником якої був той же Борис Фуксман. І це ще не все: також Ірина Бережна лобіювала обов'язкового дубляжу кінопрокату на українську мову - однак не в інтересах російськомовних глядачів, а в інтересах займається прокатним бізнесом Бориса Фуксмана. Так, хто б міг подумати!

Ірина Бережна

Груди - індикатор добробуту і становища Ірини Бережної

Згідно з декларацією про доходи, за 2011 рік Ірина Бережна заробила «всього» 249 624 гривень: депутатська зарплата, 35 тисяч депутатської матеріальної допомоги, і жалюгідні 4 тисяч гривень від здачі в оренду своїх квартир - а їх у неї було задекларовано 7 штук, плюс дача площею 359 кв. метрів і єдиний автомобіль Merсedes-BENZ ml350. При цю кричущу «злиднях», Ірина Бережна напоказ заявлялася в Раду з сумочкою «Ralph Lauren» (близько $ 17 тисяч), телефоном «Vertu Monogram Constellation» за 4500 євро, і при золотих годинах «Hublot» (близько $ 25 тисяч). Джерелом такого недешевого «прикида» вартість в два річні депутатські зарплати були не тільки щедрі подарунки «спонсора». Хоча формально з 2007 року Ірина Бережна передала управління своїм бізнесом «молодшим партнерам», вона залишалася власником ряду фірм: «Нотаріальна контора Ірини Бережної», «Експерт-груп» (операції з нерухомістю), АН «Правовий центр нерухомості», «Олімп» (консультації), «Біг» (послуги на ринку цінних паперів), магазин «Спорттовари», туристична компанія «Скарабей» та інтернет-видання «Пік України».

На виборах 2012 року ця багата дама балотувалася по мажоритарному округу № 169 в Харкові - пізніше писали, що Фуксман особисто домовився про гарантії її перемоги з харківським мером Геннадієм Кернесом (докладніше про нього читайте в статті Г еннадій Кернес. Темні сторінки минулого харківського мера ), підключити свій адміністративний та інший ресурс. І завойовувала симпатії виборців роздачею жебрацьких продуктових наборів до 9 травня, сам вид яких ображав харківських ветеранів.

«Ветеранський» продуктовий набір від Ірини Бережної

І ось коли вона перебувала на самому піку слави і розкоші, маючи імідж «обергрудей Верховної Ради» і «найкращу нареченої української політики» (формально адже вона була одружена), 2014-й рік несподівано приніс Ірині Бережний повний крах, як і для її матері. Правда, її будинок і офіси не виявилися в зоні АТО (зла іронія долі, що не навпаки), проте з розвалом Партії Регіонів і втрати колишнього впливу Бориса Фуксмана та інших покровителів Бережний, вона навіть не змогла брати участь в дострокових парламентських виборах 2014 року. Тим не менш, не стала йти з політики, а зареєструвала «Інститут правової політики і соціальної допомоги», який став опорою для публічної політичної діяльності доньки і матері. В цьому відношенні колишня «регіоналка» Ірина Бережна повністю копіюють «захисницю Батьківщини» Олену Бережну, роблячи акценти на страждання нанесення Донбасу від обстрілів і блокади з боку українських силовиків. Але у Ірини є своя «фішка»: як представник молодого покоління політиків, вона любить просиджувати в Фейсбуці, де крім своїх коментарів до подій іноді розпускає серед друзів панічні чутки про «провокації майданної влади».

Ірочка "щось" знала...

Точно так же, як і її мама, Ірина Бережна вирішила вибрати трибуною для своїх виступів ток-шоу на російському телебаченні, віддаючи перевагу каналу «Росія». Однак крім цього вона веде свою програму «Ваше право» на українській радіостанції «Радіо Ера».

Що ж, доля політичних шльондр буває вельми примхливою, тому що дуже сильно залежить від положення їхніх "спонсорів". Саме тому вони завжди намагаються якомога швидше поміняти банкрутів на нових успішних покровителів. Але коли революції відсувають від влади цілі групи еліт, трапляється так, що знайти собі нового «папіка» і повернути колишній блиск життя стає вельми проблематичним, навіть якщо старанно трясти своїми принадами. Адже колишня аристократія розбіглася по норах, а у новій є власні гарненькі фаворитки ...

Томас Березовський для “Чорних Троянд”

07.08.2017 р.

(с) “Інвестігейтор АТО Горлівка”

iReader