В маніпулятивних новинах Зеленський спочатку подавався нейтрально, навіть висловлюються надії, що він позбудеться курсу попереднього керівництва. Проте, чим далі, тим більше образ Зеленського у маніпулятивних новинах нагадує образ Порошенка. Починаючи із травня ми відстежували теми російської дези, яка з’являлася на українських лайно сайтах (їх ще називають зливні бачки) та на у російських дезінформаціних виданнях, що націлені на Україну (виходять у ОРДЛО і в Росії).
Автор: Тексти
Тривале відстежування дезінформації дає можливість наочно побачити, які теми найбільше цікавлять російську владу, хто для неї є найбільшим подразником, що вона планує робити у майбутньому.

Горизонт планування.

Російська дезінформація має різні горизонти планування. Можна говорити про довготермінові-, середньотермінові- та короткотермінові кампанії. Фактично, роботу російською пропагандистської машини можна порівняти з російською матрьошкою, коли у великій матрьошці ховається менша, а у ній - ще менша.
До найбільш довготермінової та системної дезінформаційної кампанії можна віднести весь масив маніпулятивних новин, які можна об’єднати під загальною назвою «Недодержава». Ціль цієї кампанії очевидна – створення образу України, як недодержави, штучного державного утворення, що утворилося всупереч історичній логіці.
Ознаками цієї «недодержави», фактично, її складовими є теми «зубожіння» та «націоналізму». Оскільки вони активно розкручувалися ще з часів президентства Віктора Ющенка, їх також можна віднести до засадничих та довготермінових кампаній роспропаганди.
До середньотермінових кампанії можна віднести кампанії, направлені проти попередньої влади чи нині діючого президента Зеленського. Вони дещо відмінні між собою – якщо фігура Порошенка – це повне несприйняття, то з Зеленським все трохи по іншому – з однієї сторони він проводить ту саму «провальну» політику Порошенка, сам ризикує стати таки самим «кривавим». Але вже не шоколадником, а клоуном з іншої – він сам потенційна жертва свого попередника. Адже Порошенко «готує переворот».
Ці кампанії включають у себе короткотермінові операції з більш конкретними цілями. Один з прикладів акцентування на необхідності посадки Порошенка. З початку моніторингу, а це травень 2019 року ми бачили, як дезінформатори регулярно писали, що Порошенка «садять» чи він «тікає з країни». І згодом таки виникло 12 справ у яких фігурує Порошенко.

Хронологія дезінформації.

Будь яка інформаційна кампанія, і дезінформаційна тут не виключення, завжди прив’язується до якихось конкретних подій, новин. На одні реагують вже по факту, після того як сама подія відбулася, інші намагається дезавуювати чи, навпаки, розкрутити ще до їх початку.

Недодержава.

«Недодержава» є однією з наріжних тем російської дезінформації. Вона більш актуальна у російських дезінформаціних виданнях, ніж на українських лайно-сайтах. Основні «пікові навантаження» дезінформації спостерігаються саме в медіа ОРДЛО і саме тут найкраще можна простежити, які саме чинники впливають на активацію тої чи іншої теми російської пропаганди.
Впродовж всього часу спостереження можна помітити декілька «піків» дезінформації по темі «Недодержава». Один з них прийшовся на 25 червня, коли тема зовнішнього управління в маніпулятивних новинах сайтів ОРДЛО склала більше 30 %, в той час як в новинах українських лайно-сайтів їх кількість була в два рази меншою.
Причина подібної активності лежить на поверхні. Саме в ніч з 24 на 25 червня Парламентська асамблея ради Європи прийняла рішення скасувати механізм санкцій проти Росії. Відповідно, російські пропагандисти поспішили зафіксувати отриману «перемогу». «Новин» зі російських сайтів красномовно свідчать самі за себе – «Россия возвращается в ПАСЕ.
Украина, кажется, не очень довольна» пише, наприклад, Україна.ру.
Причини інших сплесків активності по темі «Недодержава» не настільки очевидні. І примушують знову пригадати твердження, що російська дезінформація – це гра в довгу і цілі у неї глобальні. Так, черговий пік активності прийшовся на 21 серпня, і частково 22 серпня – всього за пару днів до Дня Незалежності. «Предательство – души незаживающий ожог». Как «украинская многовекторность» завела страну в тупик», повідомляє «видання» з ОРДЛО e-news.su.
26 вересня відбувається зустріч Зеленського з Трампом, і на фоні цього відбувається ще один з великих сплесків новин в сфері «Недодержава». В першу чергу, мова йде про зливні бачки в ОРДЛО, що може сприйняти за відгомін загальноросійської хвилі негативу та бажання применшити результати подібної зустрічі. Можна припустити, що російська пропаганда розцінила сам факт подібної зустрічі, як загрозу твердженням про Україну-«недодержаву» і вирішила нанести «удар» на попередження.

Олігархи.

Окремою підтемою до теми «Недодержава» є тема «Олігархи». ЇЇ поширюють і українські аудиторії і мешканцям під окупацією, з ухилом все на українську аудиторію. Одну з пікових активностей ця тема мала 21 вересня. Саме напередодні відбувся вечірній прямий ефір на телеканалі «Україна» з включенням олігарха Ігоря Коломойського. Ряд озвучених ним тез викликало цілу інформаційну хвилю наступного дня.
Загалом Ігор Коломойський продовжує залишатися найпопулярнішим українським олігархом в медіа. В дезінформаційних матеріалах він виступає прекрасним матеріалом для ілюстрації тези про «Недодержаву», країну-ізгоя, якою фактично керує олігарх. При цьому ще один український олігарх Ахметов ніби перебуває в інформаційній тіні, згадується досить побіжно, дуже часто в ролі опонента Коломойського.

Зеленський.

По цій темі впродовж червня-липня фіксується ряд піків активності, проте вже у серпні кількість новин йде на спад. Вочевидь, це пов’язано з тим, що з часом новизна від нового президента притупляється, парламентські вибори також залишаються у минулому.
У вересні і особливо у жовтні кількість маніпулятивних новин про Зеленського на українських лайно-сайтах починає переважати над подібними новинами на сайтах ОРДЛО. З однієї сторони, спостерігається подальша активність на українських сайтах, з іншої - затухання маніпулятивних і негативних новин по відношенню до Зеленського в ОРДЛО.
Найбільш різнонаправлений рух по різні боки від лінії розмежування можна було спостерігати в інформаційному середовищі 27 жовтня. Саме в цей день було зафіксовано максимальну активність на українських зливних бачка – 25 % всіх маніпулятивних новин тут стосувалися теми «Зеленський», в той час як «медіа» ОРДЛО були напрочуд «витриманими» - всього близько 6 % новин.
Подібний розкид у цифрах можна пояснити подіями, які відбувалися напередодні на неокупованій території Донбасу . Саме 26 жовтня Володимир Зеленський прибув до селища Золотого, де планувалося розведення військ. 27 жовтня у країні продовжували бурхливо обговорювати результати даного візиту.
Але російська окупаційна влада не поспішала повідомляти мешканцям Днобасу, що Президент України прибув на лінію фронту.
В маніпулятивних новинах Зеленський спочатку подавався нейтрально, навіть висловлюються надії, що він позбудеться курсу попереднього керівництва. Проте, чим далі, тим більше образ Зеленського у маніпулятивних новинах нагадує образ Порошенка.

Війна.

Обсяги маніпулятивних новин сайтів ОРДЛО та українських зливних бачків по темі "Війна" суттєво відрізняються. Однозначно, медіа ОРДЛО приділяють на порядок більше уваги бойовим діям. Досить часто загострення уваги на цій темі в ОРДЛО ніяк не корелюються з тим, що пишуть в цей час українські медіа.
Показовою в цьому плані є 2 червня, коли медіа ОРДЛО буквально «лихоманило» від повідомлень про чергове військове загострення, в той час як в українських медіа панував цілковитий спокій. Звичайно, можна припустити, що ціллю подібної активності сайтів ОРДЛО є потреба вчергове нагадати мешканцям окупованих територій за «звірства» ВСУ. Проте, якщо накласти графік «загострення» бойових дій у медіа-просторі ОРДЛО на знакові події, що в цей час відбувалися в політичній сфері, може з’явитися й інше пояснення подібній «активності».
Так, на 5 червня була запланована, і вже 3 червня Зеленський робить з цього приводу ряд заяв.

Вибори, партії, політсили.

Пік маніпулятивних новин по цій темі припав на 21 – 23 липня. Саме на 21 липня відбулися парламентські вибори в Україні. При цьому активність російських дезінформаторів тут майже однакова по обидві лінії фронту.
Тиждень після позачергових парламентських виборів й українські лайно-сайти, й сайти ОРДЛО фокусувалися на обговоренні їх результатів.
В потоку дезінформації на цю тему були спекуляції щодо потенціалу нової Ради, зокрема, заяви про те, що нова Рада мало чим відрізнятиметься від попередньої: так само будуть проплачені голосування та вплив олігархів. Просувалася думка, що всі нові обличчя — це підконтрольні олігархам маріонетки. Частина маніпуляцій була присвячена окремим кандидатам, а також тим, хто програв вибори. Видання з ОРДЛО заявляли про потенційний провал діяльності нового парламенту, якщо не буде досягнуто миру на умовах Росії.

Проросійська опозиція.

В розділі «Проросійська опозиція» привертає увагу концентрованість передусім українських зливних бачків на окремо взятій політичній силі – ОПЗЖ – Медведчука. Якщо виходити з того, кого російські пропагандисти бачать своїми інформаційними партнерами в Україні, то це однозначно буде ОПЗЖ і конкретно фігура Віктора Медведчук. Саме цій політичній силі присвячена левова частка всіх дезінформаційних повідомлень, при чому вони позитивні. Інформаційне висвітлення всіх інших політичних сил, яких прийнято вважати «проросійськими» зведена до мінімуму.

Націоналізм.

Тема «націоналізму» розбивається на декілька підтем. Якщо тема «Церква» більшою увагою користується в українських зливних бачків, то тема «Українські націоналісти» більше у «медіа» ОРДЛО. Пік активності по темі «Українських націоналістів» припадає на 9 жовтня. Саме тоді медіа ОРДЛО активно мусують інформацію з приводу націоналістів, які прибули на лінію розмежування, аби не допустити розведення військ у Золотому.

Радянська спадщина.

Основними тригерами активізації новин по цій темі є декомунізація, діяльність Інституту національної пам’яті, його екс-очільника Володимира В’ятровича, святкування якихось радянських свят. Найбільший пік інформацій на зливних бачках по обидві сторони фронту по темі «Радянська спадщина» прийшовся на 2 червня, коли розбили бюст радянському воєначальнику Жукову у Харкові.

Економіка та зубожіння.

Кількість новин з умовної рубрики «Економіка та зубожіння» послідовно зростає протягом всього часу дослідження. У червні-липні обсяги подібних новин передусім в українських зливних бачках достатньо помірні, проте вже з початком серпня їх кількість починає постійно зростати по обидва боки від фронту. У справу йдуть старі лекала та страшилки про тарифи, пенсії, і, звичайно ж, загроза дефолту.
До цього додається нова інформаційна кампанія проти ринку землі. Її активно просувають ОПЗЖ та Медведчук особисто, надаючи “потрібні” цитати. В першу чергу, звичайно ж, мова йде про розпродаж українських чорноземів, небезпеку, що вони будуть скуплені якимось іноземними структурами.
Ще одна постійна лінія – це газові переговори. Тут є свої піки активності, їх декілька, переважно вони припадають на вихідні дні, певною мірою корелюючись з виходом підсумкових тижневих програм на пропагандистських каналах як в Росії, так й Україні.

Наклепи на попередню владу.

Протягом червня-серпня основна дезінформація по цій темі фокусується на президенті Порошенку. З однієї сторони, його продовжують звинувачувати у «гріхах» його правління, з іншої – він подається у вигляді загрози реваншу для нової влади.
В рамках дезінформаційної кампанії по Порошенку простежується ще одна чітка лінія, яку можна виділити в окрему кампанію. Мова йде про акцентування на притягненні Порошенка до кримінальної відповідальності. Подібна дезінформація, вочевидь, має створювати видимість суспільного запиту і мотивувати владу до реальних дій.
Поряд з дезінформацією відносно Порошенка вже з вересня значний обсяг маніпулятивних новин припадає і на його оточення та урядовців. Серед основних фігурантів дезінформаційних новин – екс-голова НБУ Валерія Гонтарева, екс-міністр охорони здоров’я Уляна Супрун, народний депутат попередніх скликань Тетяна Чорновол, тощо.

Інструментарій

Інструментарій російських дезінформаційних операцій різноманітний. Професійні дезінформатори розробили широкий спектр засобів та інструментів.
Фейкові експерти і корисні ідіоти
Так, російська пропаганда активно використовує різноманітних ньюзмейкерів (політик чи людина, котра перебуває в центрі подій і яка говорить сенсаційні речі і тим самим створює новини). Браку у подібних персонажів в російських пропагандистів немає. Це можуть бути різноманітні «експерти», «старі» та «нові» політики, навіть необов’язково з табору проросійських сил. Іноді досить важко зрозуміти, чи свідомо роблять українські політики ті чи інші заяви, що використовуються потім російською пропагандою, чи її використовують «в темну».
Проте, використанням лише «експертів» та ньюзмейкерів справа не обмежується.
Ворожки і провидиці
Російська дезінформаційна машина активно залучає до цієї сфери представників абсолютно аполітичних сфер. Так, в російських пропагандистських матеріалах час від часу використовуються усілякі ворожки та провидці, які дають прогнози про розвал України, наближення чергового апокаліпсису. Так, наприклад, на одному з розтиражованих відео «відома казахська ворожка» по паперу запинаючись, ніби бачить це вперше, зачитує свої апокаліптичні «передбачення» щодо України.
Зміщення акцентів
Дезінформаційні новини – це не завжди чисті фейки чи озвучення чиїхось думок. Дуже часто, ці новини справді містять опис реальних кейсів, проте зі зміщеними акцентами чи «ретушуванням» певних фактів. Так, наприклад, у новині «В Ивано-Франковске облили фекалиями народного депутата от БПП» мова йде про реальний напад на екс-депутата Олександра Шевченка. Проте, автори новини «забули» за одну деталь – пан Шевченко на момент нападу вже вийшов з БПП. «Забуття» про цей факт надає новині зовсім іншого звучання на фоні парламентських перегонів, що відбувалися в цей момент в країні.
Джерела поширення
Щодо схем розповсюдження матеріалів, вони також можуть бути різноплановими, іноді нагадуючи справжні інформаційні спецоперації. Так, Тексти детально дослідили один з таких кейсів - розповсюдження дезінформаційної новини про «жадібних» та «п’яних» українських військовослужбовців. Першоджерелом у цій новині був зазначений "блог" американського підполковника Robert Tracy.
Він нібито у своєму "блозі" поділився негативними враженнями про українських військовослужбовців. Що цікаво, що сам блог таки справді існував. Проте, при ближчому розгляді з’ясувалося, що блог був створений незадовго до оприлюднення новини - у серпні 2019 року. Сама спецоперація на цьому не закінчилася. Цей матеріал був розміщений не лише на «зливних бачках» в Росії та Україні, але й, здавалось би, у цілком солідних медіа. Як потім заявили самі ці видання, їхні сайти були зламані і «новина» була розміщена на них заднім числом.
Описані інструменти та методи – це лише невелика частина дезінформації, яка щодня виливається «зливними бачками» на голови українських громадян. Російська пропагандистська машина працює далі, і з огляду на останні події, потужність її надалі лише зростатиме. В цих умовах вкрай важливо розуміти, з чим ми маємо справо і як це працює. Тому Тексти продовжать і далі досліджувати цю тему