Василь Ковальчук: "Близько півтори сотні російських військових, які потрапили до нас в полон, були відпущені додому"
За рік офіцеру- «афганцю» з Полтави завдяки особистим зв'язкам з колишніми побратимами, воюючими на стороні бойовиків, вдалося звільнити з полону 26 чоловік
На зустріч зі мною Василь Ковальчук прийшов з обласного управління СБУ, де його в черговий раз перевіряли на благонадійність. Співробітникам служби безпеки не дає спокою активна діяльність відставного офіцера зі звільнення полонених. Ковальчук ніколи не приховував, що йому вдається витягувати хлопців, які потрапили в руки сепаратистів, завдяки особистим зв'язкам з представниками протиборчої сторони. Як правило, це його колишні побратими, з якими він пройшов Афганістан. Але якщо органи влади не беруть до уваги жодної поїздки Василя Григоровича на Донбас.
- Сьогодні в цей час вже повертався б до Полтави ще з трьома звільненими з полону , - дивлячись на годинник, з розчаруванням говорить підполковник запасу Василь Ковальчук (на фото). - Їх повинні були обміняти на двох, які воювали за одну з самопроголошених республік. Але в СБУ не підготували необхідні документи, і все зірвалося. Останнім часом обмін полоненими гальмується. А люди як і раніше гинуть. Практично кожен день, по два-три людини. Хоча неофіційні дані в рази більше. Смерть кожного воїна (як нашого, так і з того боку) - трагедія для родини загиблого, для народу.
- Є думка, що в процес обміну полоненими втрутився Віктор Медведчук , якому не сподобалися успіхи переговірника номер один в Україні, керівника Центру зі звільнення полонених громадської організації «Офіцерський корпус» Володимира Рубана. Мовляв, тому й загальмувався процес. Мовляв, кум російського президента хоче перетягнути ковдру на себе, щоб підняти свій політичний рейтинг ...
- Швидше за все, цей «патріот» рятує репутацію Путіна, який намагається переконати весь світ, що на Донбасі немає російської армії. За офіційними даними, за час ведення бойових дій в полоні українських спецслужб побували близько 150 російських військових. Але всі вони були відпущені без суду і слідства. Багато в чому завдяки, я знаю, Віктору Медведчук у, який був призначений учасником мінських переговорів. Тільки 16 травня після захоплення в полон спецназівців з Тольятті капітана Єрофєєва і сержанта Александрова ми отримали незаперечні докази присутності російських регулярних військ на сході нашої країни.
- Але ж 21 лютого за Луганському за 17 російських військових віддали 138 наших бійців. І це завдяки Віктору Медведчук у ...
- Медведчук намагається приховати сліди злочинів російської армії. Йому потрібно було за всяку ціну вивезти російських військових, які потрапили в полон.Просто так обмін один до восьми не відбувається. Так, українським хлопцям пощастило. Деякі з них пробули в полоні після Дебальцеве всього два-три дні.Натомість за них наші спецслужби віддали одинадцять силовиків з Ульяновська, чотирьох геерушніков і двох розвідників, які воювали на стороні самопроголошених республік.
До речі, ні мене, ні радника глави Міноборони Василя Будик, з яким я іноді співпрацюю, до російських військовослужбовців не підпустили. Щоб ми не наблизилися і не відобразили росіян, наша «Альфа» над нами стріляла. Обмін проводив Медведчук , причому губернатора Геннадія Москаля він взагалі прибрав з процесу. Нещодавно нашу переговорну групу не пускали до Донецька. Тобто йде політична гра, а не реальне звільнення учасників бойових дій з полону. Можливо, тому переговори і зайшли в глухий кут і зараз припинилися масові обміни.
Читайте також: Віталій Ковальчук раздоя одеську мерію
- А взагалі це тривалий процес?
- Так, адже за кожним захопленому в полон відкривається кримінальне провадження, вона розслідується, потім справа передається до суду. Але в більшості випадків важко довести, що конкретна людина брав участь у злочинах.Тому таких людей звільняють від покарання. В іншому випадку законами військового часу передбачений розстріл ... У мене є два списки, вже затертих на згинах. В одному - прізвища наших хлопців, які потрапили в руки сепаратистів, в іншому - представників протиборчої сторони. Я навіть знаю, хто в якій камері сидить.
- Зустрічаються в цих списках родичі?
- Так. Наприклад, батько і син. Один воював за Україну, а інший - проти. На жаль, ця війна багатьох близьких людей зробила ворогами.
Василь Ковальчук для компетентних органів - об'єкт пильної уваги, оскільки підтримує зв'язок з впливовими представниками ворожого табору. Сепаратисти теж стежать за його діяльністю в «Фейсбуці» - він їх ворог. А ті, хто вийшов на свободу завдяки цим зв'язкам, називають його татом. І з одного, і з іншого боку.
* Цих трьох хлопців з Чернігівщини, яких Василь Ковальчук обміняв на військовополонених «деенеровцев», сепаратисти використовували на розбиранні завалів Донецького аеропорту і в пошуку тіл загиблих (фото з соціальних мереж)
- Сьогодні мені дзвонив Віктор з Артемівська - наші пресують його сім'ю , - розповідає Ковальчук. - Буду втручатися. Досвід показує: народна дипломатія може зробити те, що не вдається політикам.
А почалося все з того, що рік тому до Василя Ковальчука звернулися родичі потрапили в полон полтавських волонтерів. Він розшукав контакти «афганців», які залишилися на окупованій території. І бойові товариші відгукнулися, виручили.
- Ходять чутки про вашу дружбу з колишнім командиром «Народного ополчення» в Горлівці Ігорем Безлер.
- Ми з ним офіцери, які воювали в один і той же час в Афганістані , - каже Василь Ковальчук. - Я дуже шкодую, що зараз Ігор знаходиться по ту сторону барикад.Він - людина слова, з ним можна мати справу. Так, Біс розшукав волонтера Ірину Бойко з Полтави, яку в числі інших захопили в полон на блокпосту під Луганськом.Коли Ігор запросив мене до себе в Горлівку, пообіцявши, що віддасть полонянку з рук в руки, багато хто вважав, що це пастка. Хоча я ні секунди не сумнівався в порядності старого знайомого. ( «ФАКТИ» писали про цю операції зі звільнення полонених 8 жовтня минулого року. - Авт. ). Наші відносини з Безлер трималися саме на довірі. Вороги повинні домовлятися. Заради якихось вищих цілей. А що може бути цінніше життя? У конкретному випадку йшлося про звільнення з полону людей.
Читайте також: Порошенко тричі посилив Ковальчука
- Хто вам допомагає в Полтаві?
- У мене склалися хороші, хоч і непрості відносини з головою обласної ради Петром Вороною, який кілька місяців служив добровольцем в зоні АТО. Завжди можу розраховувати на архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора, який є організатором і духовним натхненником найпотужнішою волонтерської організації в області - «Команди небайдужих». Голова об'єднання фермерів Полтавщини Віктор Галич допомагає грошима і пальним. Директор кременчуцького автомобільного заводу «Вепр» Володимир Пилипенко безвідмовно забезпечує транспортом для поїздок на Донбас. Крім того, в моїй команді кілька активістів - Михайло Дугін, Євген Ситько. Особлива подяка члену наглядової ради «Фонду оборони країни» Геннадія Корбана. В останній раз, коли ми вивозили хлопців через Дніпропетровськ і на під'їзді до міста поламалися, він особисто зустрів нас о другій годині ночі. Звільнені хлопці відчули, що вони потрібні, що їх не забули, що їх чекають. Багато допомагають і рядові співробітники управління СБУ. Вони проводять титанічну роботу з пошуку і полонених, і сепаратистів, їх утриманню під вартою, супроводу судових справ.
Під час нашої розмови мобільний телефон у Василя Ковальчука не замовкає. При мені дружина затриманого за підозрою в тероризмі просить допомогти визволити чоловіка зі слідчого ізолятора. Василь Григорович тут же з кимось зв'язується і пропонує зробити обмін. Але ту сторону людина з названої ним прізвищем не цікавить, і Ковальчук ввічливо відповідає дзвонила, що поки вирішити питання не виходить.
- Буває, операція зі звільнення полонених зривається в останню мить, - пояснює Василь. - Тому ніколи нічого нікому не обіцяю. Кажу: спробую. І тільки коли операція вдається, тоді можу сказати: «Я це зробив».
- Що розповідають хлопці, яких ви забираєте з полону?
- Зазвичай вони мовчать. А в душу лізти не хочеться. Більш напружена атмосфера в автомобілі, коли везу на обмін ворогів, які воювали за «ЛНР» і «ДНР». Зазвичай вони розповідають, що були кухарями або охороняли пости, тобто намагаються показати себе випадковими жертвами війни. Я повинен до них ставитися рівно, як до всіх людей. Переговірнику інакше не можна.
В кінці квітня мені вдалося вивезти з окупованої території двох танкістів - лейтенантів Ігоря Ковальчука та Євгена Олійника. Обидва були захоплені в полон ще під Іловайськ і провели в неволі вісім місяців. Більш балакучий Ігор розповів про те, що в полоні йому зустрічалися різні люди. А переважно полонених використовували на підсобних роботах.
Віталій Мишастий з Чернігівської області (один з трьох бійців, яких 6 травня ми обміняли на трьох сепаратистів) розповідав, що їх змушували шукати тіла загиблих «кіборгів» в зруйнованому Донецькому аеропорту. До сих пір згадую, як Валерій Богун з райцентру Котельва Полтавської області, теж потрапив в полон під Іловайськ, попросив мене: «Василь Григорович, вони вас слухають. Нехай мені віддадуть мій телефон ». Наївний ... ( «ФАКТИ» розповідали про звільнення 23-річного Валерія Богуна за участю Василя Ковальчука 26 листопада минулого року. - Авт. ). До речі, Валеру знову відправили на передову.
- На якій території відбувається обмін полоненими?
- Щоразу по-іншому. Це не принципово. Колись воює на тому боці «афганець» Олександр Сокол забирав у мене одних і привозив інших. Він людина слова.
- Що вам перш за все впадає в очі в сьогоднішньому Донбасі?
- До біса блокпостів! Для багатьох, до речі, це своєрідна вотчина, що дозволяє набити свої кишені. Тут торгують пропусками, що дозволяють в'їжджати в Україну. І майже на кожному збирають данину. Думаю, тільки частина стоять на блокпостах, служить Україні, інші заробляють. У самому Донецьку зруйновані в основному околиці. А в центрі чисті вулиці, по яких їздять іномарки. Продається гарне пиво. На прилавках багатьох магазинів свіжі, вчорашні, «Київські» торти ... Правда, ціни на багато товарів в два-три рази вище, ніж у нас. Процвітає контрабанда - як туди, так і сюди. Так що ця війна скоро не закінчиться ...
PS Вчора Василь Ковальчук знову відправився до Донецька, щоб забрати п'ятьох полонених. Всі вони поранені, троє перебувають у важкому стані.
