הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»
Російська гібридна війна: 50 відтінків зелені
Зелені отримали чудові результати на останніх виборах до Європейського парламенту, отримавши четверту найбільше фракцію. Вони фінішували третіми у Франції та другими у Німеччині, а також отримали значний успіх у Фінляндії, Португалії, Ірландії та Великій Британії.
Це безумовно свідчить про усвідомлення європейцями важливості екологічних проблем та бажання їх вирішувати. Здавалось би, в цьому немає нічого поганого. Проте директор Російської ради з міжнародних відносин Алєксандр Кортунов вже називає Європейських зелених майбутніми стратегічними партнерами Росії, а це означає, що Росія може мати вплив як на інтерпретацію екологічних проблем Європи, так і на шляхи їхнього вирішення. Головним завданням Кремля в цій сфері є збереження залежності Європи від російського природного газу та протидія альтернативним енергетичним проектам.
Росія має давній успішний досвід використання політичних партій інших країн для досягнення власних цілей. Вважається, що в період СРСР така співпраця відбувалась винятково на ідеологічних засадах і, у зв’язку з цим, здебільшого концентрувалась на лівих партіях та рухах. Насправді навіть в роки Холодної війни радянські спецслужби майстерно маніпулювали громадською думкою на Заході, використовуючи так званих “корисних ідіотів”, осіб та організації, що гадки не мали про те, що брали участь в російських спеціальних операціях впливу.
Після 1991 року Росія зберегла цей підхід, і навіть суттєво розширила політичний спектр своїх партнерів. Експерти погоджуються, що сьогодні серед гібридних союзників РФ, окрім лівих, є також ультраправі, популісти, антиглобалісти, фінансові еліти та зелені. Про це детально в своїх роботах пишуть зокрема Пітер Померанцев та Ендрю Уілсон.
Включення зелених до переліку гібридних союзників Кремля не є випадковим. В 2014 році тодішній Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен з посиланням на джерела розвідки заявив про те, що Росія здійснювала фінансування екологічних організацій, що блокували фрекінг в Болгарії, Литві та Румунії. В 2018 році колишній командувач військ НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав засвідчив Парламентському комітету Збройних Сил США, що йому достеменно відомо про те, що за кампанією проти фрекінгу та трубопроводів(альтернативних російським) в Європі стоять російські спецслужби. Відповідно до доповіді директора Національної розвідки США Росія проводила аналогічні операції впливу в США, використовуючи RT та соціальні медіа. Головною метою цих операцій прямо названа протидія проектам, що можуть становити конкуренцію Газпрому.
Останнє зростання популярності зелених в Європі також відбулося внаслідок минулорічних екологічних протестів, які також отримали критичну оцінку з-боку низки європейських високопосадовців. Канцлер Німеччини Ангела Меркель на Мюнхенській безпековій конференції згадала високу мобілізацію молоді в цих протестах в контексті обговорення методів російської гібридної війни. Міністр екології Бельгії Йоке Шаувліге також заявила про те, що бельгійським спецслужбам відомо про маніпулювання учасниками протестів і що справжні організатори мають іншу політичну мету, аніж “солідарність з нашим кліматом”. Ця заява викликала обурення учасників протестів і змусила Шаувліге подати у відставку. Попри це звинувачення Росії в причетності до організації протестів після цього не припинились. Український міністр закордонних справ Павло Клімкін, перебуваючи в лютому 2019 року на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС в Брюселі, заявив, що Росія “однозначно” причетна до організації кліматичних протестів в Європі з метою збільшити в Європі споживання російського газу. Клімкін прямо заявив про те, що з цією метою російські спецслужби створюють фейкові громадські організації, підкуповують журналістів, купують медіа та втручаються в європейські вибори.
Безперечно, ці заяви можуть сприйматись по-різному, проте складно заперечити, що в активностях європейських зелених присутня певна проросійська вибірковість. До прикладу, активісти блокують побудову Транс-Адріатичного газогону, що має постачати газ з Азербайджану до Європи в обхід Росії. Формальний привід – вирубка 42 дерев в Пуглійському регіоні Італії. В той самий час Північний потік-2, що має постачати російський газ до Німеччини в обхід країн Центральної Європи, залишається поза увагою екологів. Попри те, що його прокладення становить загрозу екологічної катастрофи для всього Балтійського моря.
Така вибірковість притаманна не лише молодим радикалам, що готові битись за краще довкілля з поліцією, але й їхнім солідним колегам з Європарламенту, що синхронно з відверто проросійськими силами голосують проти проєктів, що могли б зменшити залежність Європи від російського газу.
На щастя, багато європейських політиків визнають, що російська енергетична політика становить загрозу безпеці ЄС. На жаль, дуже мало з них розуміють наскільки серйозну загрозу. В Україні до російської агресії також планували видобувати сланцевий газ, великі поклади якого знаходяться на Донбасі. В 2013 році одним з лідерів антифрекінгових протестів був нікому тоді не відомий Денис Пушилін. Той самий Денис Пушилін, який очолює сьогодні маріонетковий режим, встановлений російськими військами на Донбасі. Той самий режим, який нещодавно заборонив будь-який видобуток сланцевого газу на своїй території.
Фракція зелених в Європарламенті складається з Європейської зеленої партії та Європейської вільної партії. Остання представляє інтереси національних меншин, які борються за власний суверенітет, аж до відділення від існуючих країн. Каталонців, басків, шотландців, фламандців, тірольців, балтійських росіян. Враховуючи те, що частина з цих партій є відверто сепаратистськими, приклад з Пушиліним тут є абсолютно доречним, а перетворення проросійських зелених активістів на російських маленьких зелених чоловічків може бути дуже стрімким.
Джерело: International Policy Digest
’’Азов’’, ответственность и добробаты
— Oleg Michman 25% 💢 146% ☢️ ☣️⚠️ (@CASBT_UA) December 13, 2019
Send to Kindle
Павєл Шеремет Тележурналіст 17 липня 2016, 09:22
Версія для друку
Неудачный турецкий военный переворот всколыхнул украинское сообщество политических аналитиков и на несколько дней актуализировал страхи и разговоры о
