Великий гуманіст нашої епохи Лесь Подерв‘янський сказав: «Не вірю в силу слова я, а вірю в силу…». І кожен українець в змозі продовжити цитату.

הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»

Великий гуманіст нашої епохи Лесь Подерв‘янський сказав: «Не вірю в силу слова я, а вірю в силу…». І кожен українець в змозі продовжити цитату.

Але це не зовсім так. Слова мають неймовірну силу. Але коли слова закінчуються, залишається одне з двох на вибір. Або, вибачте, завалити хавальник і йти додому, або із тихим «твоюмать» йти вперед.

Двіж проти капітуляції розпочався ще влітку. Нова влада, яка звикла до аплодисментів, а не до посилів на три кмітливі букви, була налякана. У жовтні розмах акцій сягнув десятків тисяч людей у Києві і викотився за межі України. Зеленський записував у відповідь якісь відосики, терміново збирав якісь зустрічі з ветеранами і волонтерами, коротше, панікував. Риторика багатьох представників влади змінилася у правильну сторону. Вони усвідомили більшість вимог. Але не всі.

Не всі.

Постійне напруження призвело до звикання. Влада звикла до людей на вулицях. Саме тому настав час переходити від слів і зібрань до нових форматів тиску. Страх повинен нарастати. Страх повинен еволюціонувати. Страх повинен спонукати владу приймати правильні рішення.

8 грудня ми о 19:00 збираємося на Банковій і залишимось там настільки, наскільки захочемо. Наскільки буде потрібно. Ми пам‘ятаємо історію Революції Гідності. Ми не хочемо проходити декілька сот метрів місяцями, втрачаючи час та життя людей. Якщо помилка влади поставить під загрозу Україну, ми будемо вже на місці. Вже поряд. Буквально за стінкою.

І у ту ж секунду влада перестане бути владою.

Ми підтримуємо усі дії проти капітуляції усіх проукраїнських сил в усіх формах. Ми наголошували і наголошуємо, що вже давно настав час об‘єднання зусиль. У нас є плани дій на будь-який випадок. Наші плани гартовано на страху, на люті і на ненависті до ворогів України. Ми віримо в силу страху. Ми хочемо, аби страх панував у серцях тих, хто може перекреслити усі здобутки сотень тисяч людей одним розчерком пера. Ми хочемо, щоб вони знали, що їм не втекти. Ми хочемо, щоб вони знали – гнів українців може перетворити їхні життєві плани на попіл.

А попіл здує вітер.

8 грудня. 19:00 і до перемоги. Вулиця Банкова.

Беріть лють і теплі речі.

Співзасновник «Демократичної Сокири» Юрій Гудименко

Наркомани бл***ть

הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»

Дорогие друзья, вот ВАДА запретила России в ближайшие годы организовывать у себя и принимать участие в крупных спортивных состязаниях под своим флагом и со своим гимном.

Возмущаться и грозить ответными санкциями, на самом деле, бессмысленно. Зрелищной и финансово конкурентной альтернативы спорту высших достижений на сегодняшний день у нас нет. Устраивать одиночный пикет всей страной под дверьми ВАДА тоже незачем, тамошняя прокуратура изначально требовала для нас даже более серьёзного наказания.

Отметим только, что, во-первых, все, кто так или иначе сталкивался с профессиональным спортом знают, что допинг – явление повсеместное. И да, в зависимости от политической конъюнктуры каким-то сборным будет разрешено его принимать на конкретных соревнованиях, а каким-то – нет. И никто ничего не узнает, если ВАДА им не скажет.

Так, например, анонимный опрос спортсменов (https://link.springer.com/article/10.1007/s40279-017-0765-4), принимавших участие в 2011 г. в ЧМ по лёгкой атлетике и Пан-арабских играх выявил, что допинг употребляли 43,6% и 57,1% участников, соответственно. И это опрос, на секундочку, а не точные данные. И никакого глобального скандала с участием ВАДА тогда не было, несмотря на то, что и био-банк, и био-паспорта спортсменов уже работали.

Во-вторых, спорт давно не поспевает за наукой, и те списки препаратов, которые ВАДА ежегодно у себя публикует, устаревают быстрее, чем ваши новые айфоны. Но даже известные препараты не всегда удаётся точно и своевременно обнаружить.

Вот уж насколько Россию не любит британское издание The Economist, но и в их документалке сказано, что ВАДА – пустой международный орган, придумывающий правила, которым нет убедительного научного обоснования. И что допинг в профессиональных соревнованиях остановить невозможно (https://www.youtube.com/watch?v=z466itSHE58). А профессор Яннис Питсиладис (https://www.medicine-and-sports.com/speaker/yannis-pitsiladis/), член МОК, работающий над прототипом комплексного анализа генома спортсменов, удивляется, что не может собрать 4 млн финансирования (кажется, фунтов стерлингов) от организаций, которые выступают за чистый спорт.

В основном потому, конечно, что если все вдруг заиграют, забегают и запрыгают по единым правилам, то человечество ещё долго будет стараться повторить установленные ранее рекорды. Эволюция-то штука небыстрая, съешь лучше этот батончик с мезокарбом, а то у тебя, кажется, Паркинсон начинается, а тебе завтра стометровку против Усейна Болта бежать.

Потому и получается, дорогие друзья, что единственным эффективным ответом на весь этот цирк с конями со стороны России (апелляцию не рассматриваем, нет) может быть только взлом баз данных ВАДА русскими хакерами и публикация нарушений со стороны прочих спортсменов, на которые регулятор закрыл глаза.

Вы погодите фыркать, такое уже было несколько лет назад. Тогда Fancy Bears спалили (https://www.economist.com/game-theory/2016/09/19/how-athletes-can-use-medical-exemptions-to-beat-drug-testers) американскую гимнастку, 4 года до этого жравшую препараты от синдрома дефицита внимания и гиперактивности. Препараты, содержавшие запрещённые вадой стимуляторы.

Резюмируем.

В спорте мы влетели не потому, что нечестно играем. Нечестно играют абсолютно все, для нас просто решили сделать показательное исключение. И это по-своему тоже нечестно.

И мы либо будем и дальше терпеть подобные щелчки по носу, либо будем ломать эту непрозрачную схему международного регулирования и допуска к соревнованиям. Параллельно с американскими выборами, конечно.

Третьего не дано.

[Орда] – родная, злобная, твоя

[Переслано из Адвокат Права] Китайців пустять у соцмережі тільки за сканом обличчя

הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»

[Переслано из Адвокат Права]
Китайців пустять у соцмережі тільки за сканом обличчя

З 1 грудня жителям Китаю для підключення нових мобільних сервісів потрібно буде просканувати обличчя. За словами влади, це робиться для захисту законних прав і інтересів громадян у кіберпросторі.

Влада КНР багато років бореться з анонімним використанням Інтернету. Для отримання мобільного номера і раніше було потрібне посвідчення особи з фотографією (як це робиться в багатьох країнах). Тепер пред’явлене фото звірятимуть зі сканом обличчя, щоб точно ідентифікувати користувача і переконатися, що всі користувачі зареєстровані в мережі під своїми справжніми іменами.

Наприклад, у 2017 році був ухвалений закон, згідно з яким інтернет-платформи зобов’язали перевіряти особу користувачів перед розміщенням їхнього контенту. Нове правило, за словами представників міністерства промисловості та інформації, покликане посилити цю систему.

Уряд країни широко використовує відеоспостереження й різні технології розпізнавання людей за обличчями для контролю за населенням. Сучасний Китай називають «країною відеокамер». У 2017 році їх налічувалося 170 млн, а в 2020-му, як очікується, ця цифра зросте до 400 млн.

Влада і ЗМІ назвали технологію розпізнавання облич ефективним засобом боротьби зі злочинністю. Минулого року в місцевій пресі широко висвітлювали випадок, коли завдяки їй поліція змогла затримати підозрюваного зловмисника на концерті серед натовпу в 60000 осіб.

Одночасно сканування облич все ширше входить у побут, зокрема для розрахунків у магазинах.

Як вважаєте, чи ефективне було б таке нововведення в Україні?
Голосування анонімне.