Twitter

середа, 1 грудня 2021 р.

Чорні Троянди :: #Янукович ліг під Москву. Що взамін? | Yanukovych lay down near #Moscow. What in return? Історичне слідство — #річниця #Революції #Гідності

 

r/bilastrila : #Янукович ліг під Москву. Що взамін? : Yanukovych lay down near #Moscow. What in return? повертаючись до причин — #річниця #Революції #Гідності

За
 
casbt1osint.blogspot.com
12 хв

У вівторок та середу, 17 та 18 грудня, у Москві відбувається засідання українсько-російської міждержавної комісії.

На цій зустрічі має вирішитися, не мало не мало, питання майбутнього України.

Після того, як Віктор Янукович відмовився підписувати угоду про асоціацію з Євросоюзом, вектор його інтересів різко хитнувся у бік Москви.

Проте жодних угод досі не було підписано, зокрема - угоду про приєднання до Митного союзу.

Змінитись все може саме зараз, якщо Україна піде на численні поступки Кремлю.

Угода про вступ до МС не буде підписана, але це може бути не так важливо.

"Економічна правда" має пакет документів, з якими українська делегація поїхала на переговори. У ході зустрічі їх буде підписано. Ці документи можуть виявитися дещо іншими, проте навряд чи істотно відрізнятимуться.

У пакеті, який має ЄП, відсутні лише два пункти: газові домовленості та кредит на 15 млрд дол. Не виключено, що вони обговорюються окремо і є предметом особистої домовленості Володимира Путіна та Віктора Януковича.

Вже є перші новини із Москви. Отже, Росія та Україна підписали:

- план дій щодо врегулювання торгових обмежень у двосторонній торгівлі на 2013-2014 роки;

- угоду про реалізацію заходів держпідтримки поновлення серійного виробництва літаків сімейства Ан-124 з двигунами Д-18Т та їх модифікаціями;

- протокол між урядами РФ та України про постачання товарів з виробничої кооперації у 2014 році;

- міжурядова угода про спільні дії щодо організації будівництва транспортного переходу через Керченську протоку.

Після зустрічі з Путіним Янукович відмовився говорити із пресою. Натомість росіяни повідомили, що питання створення газотранспортного консорціуму на зустрічі не обговорювалося. Однак при цьому "Газпром" знизив для "Нафтогазу" ціну на газ до 268,5 дол. за тис кубометрів .

"Газпром" і "Нафтогаз" підписали доповнення, яке дає можливість "Газпрому", що він і має намір робити - продавати Україні газ за ціною 268,5 дол за тис кубів", - сказав Путін.

А ще Росія надала Україні комерційний кредит на 15 млрд дол .

В офіційних новинах немає найголовнішого - що саме Янукович пообіцяв Росії натомість, і чи тепер буде хоч здалеку звучати "європейська" тема в Україні. Нагадаємо, з якими очікуваннями він поїхав до Москви.

Перше та головне – можлива зміна посередника у схемі постачання газу в Україну. У тандем "Нафтогазу" та фірми Ostchem Дмитра Фірташа може влитися третій гравець - "ВЕТЕК" Сергія Курченка, якого вважають наближеним до сина президента Олександра Януковича.

Друге – міністр енергетики України Едуард Ставицький вже пообіцяв, що Україна отримає велику знижку при купівлі газу.

Третє – Україна нібито отримає від Росії кредит – 15 млрд дол.

Четверте – значні вкладення росіян в українську промисловість: авіаційну, суднобудівну, космічну та військову.

Вже сам перелік пунктів зустрічі наводить на думку, що Україна йде на серйозний "прогин" у бік росіян. Єдиний митний простір не буде створено, але економіка буде поставлена ​​у залежність від волі Москви.

Як мінімум, тому, що росіяни не зобов'язані допомагати Україні, і вже за короткий термін на країну очікують дефолт і глибоке падіння рівня життя населення.

Виходить, Україна просить про допомогу. Отже, вона, напевно, готова йти на поступки Росії.

Які саме поступки – з наявних документів зрозуміти неможливо. Швидше за все, вони є лише фасадом для інших домовленостей. Таємних.

Україна погіршила пропозицію росіян

Ще за тиждень до зустрічі президентів українська сторона отримала досить щедру пропозицію із Москви.

Зокрема, росіяни пропонували повністю відмовитися від антидемпінгових заходів щодо продукції другої сторони. За вже прийнятими антидемпінговими митами - не продовжувати їхню дію. Щодо розслідувань щодо можливого демпінгу - відмовитися від застосування антидемпінгових мит.

Тобто пропонувався "нульовий варіант" з чітко визначеними процедурами такого скасування та термінами.

Крім того, російська сторона готова була взяти на себе зобов'язання щодо скасування посилених заходів митного контролю щодо українських товарів, які застосовували Федеральна митна служба Росії з серпня 2013 року.

Фактично Кремль запропонував згорнути тиск на Україну та перейти до братання. Цей документ отримав назву "Дорожня карта з врегулювання торгових обмежень на 2013-2014 роки".

Зрозуміло, що ця домовленість є більш політичною, ніж економічною. Якби Янукович прийняв пропозицію Кремля, він напевно унеможливив би підписання угоди з ЄС. Проте українська сторона вирішила розглянути "дорожню карту".

Незрозуміло чому, але українські чиновники переробили документи на гірший бік.

Вітчизняна група переговорників на чолі із заступником міністра економіки Валерієм Мунтіяном серйозно послабила початкову редакцію "дорожньої карти". Крім питання постачання в РФ українських сталевих труб, що є прямим інтересом олігарха Віктора Пінчука.

По-перше, замість зазначення чітких термінів і процедур скасування антидемпінгових обмежень, у "допрацьованій" редакції документа з'явилися слова "у рамках відповідних процедур", що нічого не значать.

По-друге, з документів зникли положення щодо зобов'язань російської сторони відмовитися від застосування посилених заходів митного контролю. Ці пункти прибрала українська сторона!

По-третє, з'явився протокол про взаємне постачання товарів у рамках виробничої кооперації. Цим протоколом українська сторона виключила українські споживчі товари з-поміж підтримуваної продукції (тою, щодо якої не застосовуватимуться торгові обмеження).

Це дивне рішення. Ще з радянських часів Україна була складальним цехом, який виготовляв саме кінцеву продукцію в машинобудуванні. Крім того, Україна традиційно є нетто-експортером товарів харчової промисловості до Росії.

Виходить, що група Мунтіяна просто "злила" ряд спочатку вигідніших для України положень угоди. А найбільш залежні від Росії галузі - харчопром та машинобудування - зовсім позбавила юридичного захисту.

Головною інтригою засідання українсько-російської міждержавної комісії залишається єдине питання: що росіяни попросять натомість?

Не секрет, що їх цікавлять стратегічні підприємства, які ще залишаються у власності українського уряду. Це "Турбоатом", "Південмаш" та кілька інших, які є символом колишньої величі країни. Не можна виключати, що Кремль має далекий приціл на ці об'єкти.

Ну і, звісно ж, Росії потрібна "труба" - українська газотранспортна система. Напевно, без розмови про її майбутнє 17 та 18 грудня не обійдеться - нехай і не у форматі консорціуму.

Пінчук "протягує" свої труби на російський ринок

Вище перераховані негативні аспекти зустрічі, що проходить. Проте є кілька позитивних моментів. Порція документів, які обговорюватимуться президентами, містить значні торгові поблажки для української промисловості. Звісно, ​​якщо їх вдасться реалізувати.

Однією з таких поблажок може стати ціна на газ, знижена на 25%, порівняно з нинішніми розцінками. Саме таку знижку перед початком переговорів масово анонсували "регіонали".

Проте можливість постачання дешевшого газу з РФ, наприклад для металургів, уже не є "солодким пряником".

За даними "Укрпромзовнішекспертизи" - УПВЕ - частка газової складової у структурі собівартості виплавки сталі - 5-7% або 2-4 дол.

Найважливішим питанням при виборі вектора розвитку "схід-захід" є можливість постачання сталевої продукції.

У 2013 році, за даними УПВЕ, Україна збільшила постачання до ЄС. Якщо у 2012 році вони становили 4,897 млн ​​тонн, то у 2013 році – 6,1 млн тонн. Очікується, що у 2014-2015 роках країни ЄС збільшать споживання металопродукції через фінансове одужання економіки.

Росія у 2013 році, навпаки, обмежувала можливості експорту української металопродукції.

Особливо на славу переговорники можуть "відпрацювати" інтерес Віктора Пінчука та його труб. Зять екс-президента Леоніда Кучми опинився на висоті та зміг "просунути" потрібне йому питання у проекти міждержавних договорів.

У далекому 2004 році Кремль ініціював антидемпінгове розслідування щодо постачання труб з України. Через сім років на українські труби було введено антидемпінгове мито - від 18,9% до 37,8% залежно від виду продукції.

Проте постачання не припинялося завдяки угоді про безмитний імпорт труб до країн ТЗ у межах певної квоти. Її розмір встановлювали спочатку щорічно, потім - двічі на рік.

У рамках цієї угоди у 2011 році та 2012 році квота України на постачання труб до РФ становила 300 тис тонн на рік. Проте у липні 2013 року Росія відмовилася продовжувати дію угоди на друге півріччя 2013 року. Під удар насамперед потрапила корпорація "Інтерпайп" Пінчука, яка планувала до кінця 2013 року поставити країнам ТЗ 120 тис тонн труб.

Нові реалії торгівлі, за даними інвестиційної компанії Eavex Capital, зробили українську продукцію дорожчою на 3-5%, порівняно із середніми ринковими цінами в РФ. Значить, її ввезення в країну стало безглуздим.

Другим ударом по українських металургах стало антидемпінгове розслідування проти імпорту прутків – арматури без насічок для потреб будівництва – на ринок Митного союзу. Воно було розпочато Євразійською економічною комісією у листопаді 2013 року.

Юридичною основою таких заходів стало звернення низки російських металургійних компаній, на частку яких припадає 65,9% обсягу виробництва прутків у Митному союзі.

Вони нарікали на зростання імпорту продукції з України. За їхніми даними, імпорт українських прутків зріс у 2012 році на 69% порівняно з 2010 роком, через що ціни впали на 9,8%.

За даними Інституту економіки та прогнозування НАНУ, перед поїздкою до Москви під загрозою обмеження постачань до РФ перебувало 3,6 млн. тонн експорту української металопродукції. Це 16% загального експорту металопродукції на суму понад 2,2 млрд дол щорічно.

Понад 60% цього обсягу становлять арматура та сортовий прокат, що випускаються комбінатом "Арселор Міттал Кривий Ріг", Єнакіївським метзаводом - компанія "Метінвест" Ріната Ахметова, ДМЗ імені Петровського - група "Євраз" - та ДМК імені Дзержинського - корпорація "ІСД" та Зовнішекономбанку.

Постачання української арматури в Росію обмежувалися і раніше - митом, то квотами. Білокам'яна в "ручному режимі" тимчасово призупиняла дію торгових обмежень.

У 2011 році Україна підписала з Росією та Білоруссю договір про зону вільної торгівлі, і як бонус через рік отримала можливість збільшити постачання арматури до Росії в обсязі 770 тис тонн.

Євроінтеграційна політика у 2013 році роздратувала Путіна, тому українські металурги знову стали учасниками антидемпінгового розслідування з прутків та труб. Все на рівні найпримітивніших стратегій - "батога і пряника" та "рефлексів собаки Павлова".

Можливо, українська делегація в Москві пообіцяє Путіну щось привабливе, після чого українським виробникам знову на рік чи два дозволять постачати до РФ труби та арматуру.

Однак навряд чи варто розраховувати на довгострокові поступки з боку Москви. У Росії вистачає своїх металургійних та трубних заводів, які на зовнішніх ринках конкурують із українськими виробниками. Понад те, у РФ будуються електрометалургійні підприємства. Розраховувати на тривалу присутність на ринку північного сусіда українським метпідприємствам не доводиться.

Крім того, викликає сильні сумніви купівельна спроможність країн, що входять до зони Митного союзу. За останніми даними, між ними спостерігається стале падіння товарообігу. Росія перебуває в економічній кризі, яка поки не перетворилася на лихо для населення з єдиної причини - завдяки "нафтовій голці".

Росія хоче українські АНи

Регіонали не скупляться на епітети, коли розповідають про майбутню кооперацію українських та російських виробників. Передумови для такої співпраці зберігаються ще з часів СРСР, проте за 22 роки незалежності України вони так і не переросли на щось більше.

Так, мільярдні контракти від РФ тягнуть представників українського суднобудування. Довгий час вони чекали на масові замовлення на ремонт судів Чорноморського флоту РФ. Проте військова співпраця не налагоджена, а російські кораблі ремонтують у Новоросійську.

До 2020 року "Смарт-холдинг" Вадима Новінського претендує на отримання суднобудівних замовлень (траулери та газовози) з Росії на 4 млрд дол. Про це 13 грудня заявив гендиректор компанії Олексій Пертін. Чи судилося реалізувати ці плани – покаже час.

Мабуть, єдиним справжнім проривом зустрічі у Москві може стати реанімація українського авіабудування.

У проекті протоколу шостого засідання українсько-російської міждержавної комісії міститься "заохочення" спільних програм у галузі авіабудування.

Зокрема, йдеться про завершення спільних державних випробувань літака Ан-70 до 1 лютого 2014 року та про прийняття рішення про спільне серійне виробництво, якщо випробування виявляться успішними.

Ан-70 багато років не дає спокою російському оборонному відомству. У 2000-х роках РФ планувала купити 160 українських літаків, проте сторони не погодилися.

Перші дві машини замовило Міноборони України. Однак у 2011 році перший із цих двох Ан-70 був проданий Міністерству оборони Росії. Потім Ан-70 знову внесли держпрограму озброєнь РФ на 2011-2020 роки, ухваливши купити 60 літаків. У 2012 році Ан-70 коштував 67 млн ​​дол.

Постійні натяки РФ на можливість зриву такого великого контракту змусили українську сторону шукати способи самостійного фінансування виробництва літака із залученням іноземних кредитів. На жаль, це не увінчалося успіхом через незадовільний стан державних фінансів.

Як хід у відповідь в Росії придумали заміну українському Ан-70 - літак Іл-476, розроблений Авіаційним комплексом імені Іллюшина.

Заміною цю модель можна назвати лише умовно. Як зазначають українські фахівці, літаки займають різні ніші. Ан-70 - літак короткого зльоту та посадки, здатний сідати на непідготовлені аеродроми. Іл-476 це не під силу.

Ще один проект, яким цікавиться Москва - Ан-124 "Руслан". Це легендарний важкий далекий транспортний літак, створений КБ імені Антонова для повітряного транспортування мобільних пускових установок міжконтинентальних балістичних ракет та проведення великомасштабних десантних повітряних перевезень особового складу та бойової техніки.

У проекті протоколу значиться пункт про підписання угоди між Кабміном та урядом Росії щодо заходів держпідтримки відновлення серійного виробництва літаків сімейства Ан-124 з двигуном Д-18Т та їх модифікацій.

Крім цього, документ згадує про організацію спільного виконання робіт з модернізації, післяпродажного обслуговування та підтримки в експлуатації цих літаків.

Цей пункт може означати відновлення спільного виробництва легендарного літака з його модернізації. Донедавна навколо Ан-124 кипіли неабиякі пристрасті. Українське КБ Антонова не пішло на поступки росіян щодо передачі авторських прав на літак.

У відповідь російська сторона заявила про намір виробляти "Руслани" на своєму заводі "Авіастар", де колись було випущено всі серійні Ан-124 без жодних угод від українців.

Проте виявилося, що з часів виробництва машин пройшло дуже багато часу, кадри та обладнання застаріли, і волзький завод здатний лише ремонтувати літаки.

Таким чином Росія ніяк не може обійтися без українських виробників "Мотор Січ" (постачальник двигуна Д-18Т) та КБ імені Антонова.

За оцінками, вартість "Руслана" в базовій комплектації становить 300 млн дол. Як казав один із високопоставлених українських чиновників, зараз є опціони на 61 літак, 50 з яких має намір придбати російська вантажна авіакомпанія "Волга-Дніпро".

Крім авіації, напевно більшою чи меншою мірою будуть "ворушитися" проекти в космічній галузі та ВПК. Проте, вони не були під загрозою і до поїздки Януковича до Москви.

За словами одного з високопосадовців Кабміну, ще влітку 2013 Путін дав негласну вказівку створювати проблеми ввезення української продукції, але з жорстким обмеженням - не чіпати все, що стосується виконання контрактів для російської армії.


Оригінальний текст з документами >>>












































r/bilastrila :: #Янукович ліг під Москву. Що взамін? | Yanukovych lay down near #Moscow. What in return? повертаючись до причин — #річниця #Революції #Гідності

Во вторник и среду, 17 и 18 декабря, в Москве проходит заседание украинско-российской межгосударственной комиссии.

На этой встрече должен решиться, ни много ни мало, вопрос будущего Украины.

После того как Виктор Янукович отказался подписывать соглашение об ассоциации с Евросоюзом, вектор его интересов резко качнулся в сторону Москвы.

Однако никакие соглашения до сих пор не были подписаны, в том числе - соглашение о присоединении к Таможенному союзу.

Измениться все может именно сейчас, если Украина пойдет на многочисленные уступки Кремлю.

Соглашение о вступлении в ТС не будет подписано, но это может быть и не столь важно.

"Экономическая правда" располагает пакетом документов, с которыми украинская делегация поехала на переговоры. В ходе встречи они будут подписаны. Эти документы могут оказаться несколько иными, однако вряд ли будут существенно отличаться.

В пакете, которым располагает ЕП, отсутствуют лишь два пункта: газовые договоренности и кредит на 15 млрд долл. Не исключено, что они обсуждаются отдельно и являются предметом личной договоренности Владимира Путина и Виктора Януковича.

Уже есть первые новости из Москвы. Итак, Россия и Украина подписали:

- план действий по урегулированию торговых ограничений в двусторонней торговле на 2013-2014 годы;

- соглашение о реализации мер господдержки возобновления серийного производства самолетов семейства Ан-124 с двигателями Д-18Т и их модификациями;

- протокол между правительствами РФ и Украины о поставках товаров по производственной кооперации в 2014 году;

- межправительственное соглашение о совместных действиях по организации строительства транспортного перехода через Керченский пролив.

После встречи с Путиным Янукович отказался говорить с прессой. Зато россияне сообщили, что вопрос создания газотранспортного консорциума на встрече не обсуждался. Однако при этом "Газпром" снизил для "Нафтогаза" цену на газ до 268,5 долл за тыс кубометров.

"Газпром" и "Нафтогаз" подписали дополнение, которое дает возможность "Газпрому", что он и намерен делать, - продавать Украине газ по цене 268,5 долл за тыс кубов", - сказал Путин.

А еще Россия предоставила Украине коммерческий кредит на 15 млрд долл.

В официальных новостях нет самого главного - что именно Янукович пообещал России взамен, и будет ли теперь хоть издали звучать "европейская" тема в Украине. Напомним, с какими ожиданиями он поехал в Москву.

Первое и главное - возможная смена посредника в схеме поставки газа в Украину. В тандем "Нафтогаза" и фирмы Ostchem Дмитрия Фирташа может влиться третий игрок - "ВЕТЭК" Сергея Курченко, которого считают приближенным к сыну президента Александру Януковичу.

Второе - министр энергетики Украины Эдуард Ставицкий уже пообещал, что Украина получит крупную скидку при покупке газа.

Третье - Украина якобы получит от России кредит - 15 млрд долл.

Четвертое - значительные вложения россиян в украинскую промышленность: авиационную, судостроительную, космическую и военную.

Уже сам перечень пунктов встречи наводит на мысль, что Украина идет на серьезный "прогиб" в сторону россиян. Единое таможенное пространство не будет создано, но экономика будет поставлена в зависимость от воли Москвы.

Как минимум, потому, что россияне не обязаны помогать Украине, и уже через короткий срок страну ожидают дефолт и глубокое падение уровня жизни населения.

Значит, Украина просит о помощи. Значит, она наверняка готова идти на уступки России.

Какие именно уступки - из имеющихся документов понять невозможно. Скорее всего, они являются лишь фасадом для совершенно других договоренностей. Тайных.

Украина ухудшила предложение россиян

Еще за неделю до встречи президентов украинская сторона получила довольно щедрое предложение из Москвы.

В частности, россияне предлагали полностью отказаться от антидемпинговых мер в отношении продукции второй стороны. По уже принятым антидемпинговым пошлинам - не продлевать их действие. По расследованиям в отношении возможного демпинга - отказаться от применения антидемпинговых пошлин.

То есть предлагался "нулевой вариант" с четко определенными процедурами такой отмены и сроками.

Кроме того, российская сторона готова была взять на себя обязательства по отмене усиленных мер таможенного контроля в отношении украинских товаров, которые применялись Федеральной таможенной службой России с августа 2013 года.

Фактически Кремль предложил свернуть давление на Украину и перейти к братанию. Этот документ получил название "Дорожная карта по урегулированию торговых ограничений на 2013-2014 годы".

Понятно, что эта договоренность больше политическая, чем экономическая. Если бы Янукович принял предложение Кремля, он наверняка сделал бы невозможным подписание соглашения с ЕС. Тем не менее, украинская сторона решила рассмотреть "дорожную карту".

Непонятно почему, но украинские чиновники переработали документы в худшую сторону.

Отечественная группа переговорщиков во главе с заместителем министра экономики Валерием Мунтияном серьезно ослабила первоначальную редакцию "дорожной карты". За исключением вопроса поставки в РФ украинских стальных труб, что есть прямым интересом олигарха Виктора Пинчука.

Во-первых, вместо указания четких сроков и процедур отмены антидемпинговых ограничений, в "доработанной" редакции документа появились ничего не значащие слова "в рамках соответствующих процедур".

Во-вторых, из документов исчезли положения, касающиеся обязательств российской стороны отказаться от применения усиленных мер таможенного контроля. Эти пункты убрала украинская сторона!

В-третьих, появился протокол о взаимных поставках товаров в рамках производственной кооперации. Этим протоколом украинская сторона исключила украинские потребительские товары из числа поддерживаемой продукции (той, в отношении которой не будут применяться торговые ограничения).

Это странное решение. Еще с советских времен Украина являлась сборочным цехом, изготавливающим именно конечную продукцию в машиностроении. Кроме того, Украина традиционно является нетто-экспортером товаров пищевой промышленности в Россию.

Получается, что группа Мунтияна попросту "слила" ряд изначально более выгодных для Украины положений соглашения. А наиболее зависимые от России отрасли - пищепром и машиностроение - вовсе лишила юридической защиты.

Главной интригой заседания украинско-российской межгосударственной комиссии остается единственный вопрос: что россияне попросят взамен?

Не секрет, что их интересуют стратегические предприятия, которые все еще остаются в собственности украинского правительства. Это "Турбоатом", "Южмаш" и несколько других, которые являются символом былого величия страны. Нельзя исключать, что Кремль имеет дальний прицел на эти объекты.

Ну и, само собой, России нужна "труба" - украинская газотранспортная система. Наверняка без разговора о ее будущем 17 и 18 декабря не обойдется - пусть и не в формате консорциума.

Пинчук "протягивает" свои трубы на российский рынок

Выше перечислены негативные аспекты проходящей встречи. Однако есть и несколько позитивных моментов. Порция документов, которые будут обсуждаться президентами, содержит значительные торговые поблажки для украинской промышленности. Конечно, если их удастся реализовать.

Одной из таких поблажек может стать цена на газ, сниженная на 25% по сравнению с нынешними расценками. Именно такую скидку перед началом переговоров массово анонсировали "регионалы".

Однако возможность поставок более дешевого газа из РФ, например для металлургов, уже не является "сладким пряником".

По данным "Укрпромвнешэкспертизы" - УПВЭ - доля газовой составляющей в структуре себестоимости выплавки стали - 5-7% или 2-4 долл. Украинские метпредприятия активно внедряют установки вдувания пылеугольного топлива в доменные печи, что снижает потребление газа.

Более важным вопросом при выборе вектора развития "восток-запад" является возможность поставок стальной продукции.

В 2013 году, по данным УПВЭ, Украина увеличила поставки в ЕС. Если в 2012 году они составляли 4,897 млн тонн, то в 2013 году - 6,1 млн тонн. Ожидается, что в 2014-2015 годах страны ЕС увеличат потребление металлопродукции в связи с финансовым выздоровлением экономики.

Россия в 2013 году, наоборот, ограничивала возможности экспорта украинской металлопродукции.

Особенно на славу переговорщики могут "отработать" интерес Виктора Пинчука и его труб. Зять экс-президента Леонида Кучмы оказался на высоте и смог "просунуть" нужный ему вопрос в проекты межгосударственных договоров.

В далеком 2004 году Кремль инициировал антидемпинговое расследование относительно поставок труб из Украины. Семь лет спустя на украинские трубы были введены антидемпинговые пошлины - от 18,9% до 37,8% в зависимости от вида продукции.

Однако поставки не прекращались благодаря соглашению о беспошлинном импорте труб в страны ТС в рамках определенной квоты. Ее размер устанавливали сначала раз в год, потом - дважды в год.

В рамках этого соглашения в 2011 году и 2012 году квота Украины на поставки труб в РФ составляла 300 тыс тонн в год. Однако в июле 2013 года Россия отказалась продлевать действие соглашения на второе полугодие 2013 года. Под удар, в первую очередь, попала корпорация "Интерпайп" Пинчука, которая планировала до конца 2013 года поставить странам ТС 120 тыс тонн труб.

Новые реалии торговли, по данным инвестиционной компании Eavex Capital, сделали украинскую продукцию дороже на 3-5% по сравнению со средними рыночными ценами в РФ. Значит, ее ввоз в страну стал бессмысленным.

Вторым ударом по украинским металлургам стало антидемпинговое расследование против импорта прутков - арматуры без насечек для нужд строительства - на рынок Таможенного союза. Оно было начато Евразийской экономической комиссией в ноябре 2013 года.

Юридическим основанием для таких мер стало обращение ряда российских металлургических компаний, на долю которых приходится 65,9% объема производства прутков в Таможенном союзе.

Они посетовали на рост импорта продукции из Украины. По их данным, импорт украинских прутков вырос в 2012 году на 69% по сравнению с 2010 годом, из-за чего цены упали на 9,8%.

По данным Института экономики и прогнозирования НАНУ, перед поездкой в Москву под угрозой ограничения поставок в РФ пребывало 3,6 млн тонн экспорта украинской металлопродукции. Это 16% от общего экспорта металлопродукции на сумму более 2,2 млрд долл ежегодно.

Более 60% этого объема составляют арматура и сортовой прокат, выпускаемые комбинатом "Арселор Миттал Кривой Рог", Енакиевским метзаводом - компания "Метинвест" Рината Ахметова, ДМЗ имени Петровского - группа "Евраз" - и ДМК имени Дзержинского - корпорация "ИСД" Сергея Таруты и Внешэкономбанка.

Поставки украинской арматуры в Россию ограничивались и ранее - то пошлинами, то квотами. Белокаменная в "ручном режиме" временно приостанавливала действие торговых ограничений.

В 2011 году Украина подписала с Россией и Беларусью договор о зоне свободной торговли, и в качестве бонуса год спустя получила возможность увеличить поставки арматуры в Россию в объеме 770 тыс тонн.

Евроинтеграционная политика в 2013 году раздразнила Путина, поэтому украинские металлурги вновь стали участниками антидемпингового расследования по пруткам и трубам. Все на уровне самых примитивных стратегий - "кнута и пряника" и "рефлексов собаки Павлова".

Возможно, украинская делегация в Москве пообещает Путину нечто привлекательное, после чего украинским производителям вновь на год или два позволят поставлять в РФ трубы и арматуру.

Однако вряд ли стоит рассчитывать на долгосрочные уступки со стороны Москвы. В России хватает своих металлургических и трубных заводов, которые на внешних рынках конкурируют с украинскими производителями. Более того, в РФ строятся электрометаллургические предприятия. Рассчитывать на длительное присутствие на рынке северного соседа украинским метпредприятиям не приходится.

Кроме того, вызывает сильные сомнения покупательная способность стран, входящих в зону Таможенного союза. По последним данным, между ними наблюдается устойчивое падение товарооборота. Россия находится в экономическом кризисе, который пока не превратился в бедствие для население по единственной причине - благодаря "нефтяной игле".

Россия хочет украинские АНы

Регионалы не скупятся на эпитеты, когда рассказывают о будущей кооперации украинских и российских производителей. Предпосылки для такого сотрудничества сохраняются еще со времен СССР, однако за 22 года независимости Украины они так и не переросли во что-то большее.

Так, миллиардные контракты от РФ манят представителей украинского судостроения. Долгое время они ждали массовых заказов на ремонт судов Черноморского флота РФ. Однако военное сотрудничество не налажено, а российские корабли ремонтируют в Новороссийске.

До 2020 года "Смарт-холдинг " Вадима Новинского претендует на получение судостроительных заказов (траулеры и газовозы) из России на 4 млрд долл. Об этом 13 декабря заявил гендиректор компании Алексей Пертин. Суждено ли реализовать эти планы - покажет время.

Пожалуй, единственным настоящим прорывом встречи в Москве может стать реанимация украинского авиастроения.

В проекте протокола шестого заседания украинско-российской межгосударственной комиссии содержится "поощрение" совместных программ в области авиастроения.

В частности, речь идет о завершении совместных государственных испытаний самолета Ан-70 до 1 февраля 2014 года и о принятии решения о совместном серийном производстве, если испытания окажутся успешными.

Ан-70 много лет не дает покоя российскому оборонному ведомству. В 2000-х годах РФ планировала купить 160 украинских самолетов, однако стороны не сошлись в цене.

Первые две машины заказало Минобороны Украины. Однако в 2011 году первый из этих двух Ан-70 был продан Министерству обороны России. Затем Ан-70 вновь внесли госпрограмму вооружений РФ на 2011-2020 годы, постановив купить 60 самолетов. В 2012 году Ан-70 стоил 67 млн долл.

Постоянные намеки РФ на возможность срыва столь крупного контракта заставили украинскую сторону искать способы самостоятельного финансирования производства самолета - с привлечением иностранных кредитов. К сожалению, это не увенчалось успехом из-за неудовлетворительного состояния государственных финансов.

В качестве ответного хода в России придумали замену украинскому Ан-70 - самолет Ил-476, разработанный Авиационным комплексом имени Ильюшина.

Заменой эту модель можно назвать лишь условно. Как отмечают украинские специалисты, самолеты занимают разные ниши. Ан-70 - самолет короткого взлета и посадки, способный садиться на неподготовленные аэродромы. Ил-476 это не под силу.

Еще один проект, которым интересуется Москва, - Ан-124 "Руслан". Это легендарный тяжелый дальний транспортный самолет, созданный КБ имени Антонова для воздушной транспортировки мобильных пусковых установок межконтинентальных баллистических ракет и проведения крупномасштабных десантных воздушных перевозок личного состава и боевой техники.

В проекте протокола значится пункт о подписании соглашения между Кабмином и правительством России о мерах господдержки возобновления серийного производства самолетов семейства Ан-124 с двигателем Д-18Т и их модификаций.

Помимо этого, документ упоминает об организации совместного выполнения работ по модернизации, послепродажному обслуживанию и поддержке в эксплуатации этих самолетов.

Этот пункт может означать возобновление совместного производства легендарного самолета с элементами его модернизации. До недавнего времени вокруг Ан-124 кипели нешуточные страсти. Украинское КБ Антонова не пошло на уступки россиян в части передачи авторских прав на самолет.

В ответ российская сторона заявила о намерении производить "Русланы" на своем заводе "Авиастар", где когда-то были выпущены все серийные Ан-124 без всяких соглашений от украинцев.

Однако оказалось, что со времен производства машин прошло слишком много времени, кадры и оборудование устарели, и волжский завод способен только ремонтировать самолеты.

Таким образом, Россия никак не может обойтись без украинских производителей "Мотор Сич" (поставщик двигателя Д-18Т) и КБ имени Антонова.

По звучавшим оценкам, стоимость "Руслана" в базовой комплектации составляет 300 млн долл. Как говорил один из высокопоставленных украинских чиновников, сейчас есть опционы на 61 самолет, 50 из которых намерена приобрести российская грузовая авиакомпания "Волга-Днепр".

Помимо авиации, наверняка в большей или меньшей степени будут "шевелиться" проекты в космической отрасли и ВПК. Однако они не были под угрозой и до поездки Януковича в Москву.

По словам одного из высокопоставленных чиновников Кабмина, еще летом 2013 года Путин дал негласное указание создавать проблемы ввозу украинской продукции, но с жестким ограничением - не трогать все, что касается выполнения контрактов для российской армии.





Немає коментарів:

Дописати коментар