Лелеки – дивовижні птахи, котрим численні легенди самих різних народів приписують дивовижні якості. Причому лелек існує багато різних видів, часом зовсім не схожих один на одного.

Цікаві факти про лелек

Не всі лелеки нешкідливі. Наприклад, мешкаючі в Африці лелеки марабу – падальщики і хижаки. Втім, люди там звикли до них і звертають на марабу не більш уваги, ніж ми звертаємо на горобців і голубів.
Лелеки, які мешкають на території України (білі лелеки) на зиму відлітають до Африки і Індії.
Лелеки живляться не тільки комахами і жабами – вони ефективно борються з отруйними зміями, наприклад, з гадюками, які лелекам теж дуже навіть до смаку.
Після зимівлі на краю світу білі лелеки повертаються до своїх гнізд і приводять їх до ладу. Ці птахи надзвичайно прив’язані до своїх осель.
Найстаріше з відомих гнізд лелек, в якому жило багато поколінь цих птахів, було заселено ними протягом 381 року.
Діаметр гнізда білого лелеки може становити до півтора метрів, а вага до 200-250 кг.
Вільний самець лелеки «бере в дружини» першу ж самку, яка прилітає до нього в гніздо.
Лелеки висиджують яйця по черзі – самка займається цим вночі, а самець – вдень.
Були зафіксовані випадки загоряння гнізд лелек, а заодно і будівель, на яких вони були розташовані. Відбувалося це через те, що лелеки як будматеріал прихоплювали ще тліючі гілки з багать і відносять їх в гніздо.
Слабких і хворих пташенят лелеки безжально викидають з гнізда.
Вчитися польоту пташенята лелеки починають в двомісячному віці.
Єдина країна, в якій завжди було заборонене полювання на лелек – Японія.
Розмах крил білого лелеки може досягати двох метрів.
Популяція лелек в Італії була повністю винищена в 17-м столітті.
Вирушаючи на зимівлю в теплі краї, лелеки долають відстань до десяти тисяч кілометрів.
Лелеки сплять, стоячи на одній нозі, причому ноги вони змінюють, не прокидаючись.
На лелек іноді нападають орли.
Цікавий факт – чорні лелеки селяться подалі від людей, а білі, навпаки, якомога ближче.
Лелеки спілкуються між собою шипінням і клацанням дзьоба, так як вони не можуть «вимовляти» ніяких звуків, крім тихого писку, через особливості своєї будови.