Василь Грицак очолює Службу безпеки України (СБУ) з липня 2015 року. На цей період припали найскладніші випробування для нашої країни. Війна стала щоденною реальністю. Шляхом величезних зусиль перед агресором вдалося встояти.
Не зламалася Українаі після численних спроб підірвати національну безпеку зсередини – за допомогою розпалювання сепаратистських настроїв, спроб дестабілізувати та посіяти хаос у суспільстві. У тому, що держава вистояла, без перебільшення, є величезна заслуга представників українських спецслужб.
Незабаром у СБУ буде інший керівник, і тому для Василя Грицака саме час підбити підсумки своєї роботи. Про те, що вдалося і що не вдалося зробити на посаді глави спецслужби, про головні загрози безпеки країни і методи, якими ці загрози ліквідовувалися, про майбутнє СБУ та спадщину, яку залишив своїм наступникам, Василь Грицак розповів в інтерв’ю РБК-Україна.
– Що ви не встигли зробити на посаді голови СБУ?
– Закінчити війну, звільнити усіх українських бранців з полону російських терористів та завершити реформування Служби, хоча за чотири роки за кожним з цих напрямів нам вдалося зробити дуже багато.
Навесні 2014 року співробітники СБУ пліч-о-пліч із побратимами з добробатів, Збройних сил, Національної гвардії та Міністерства внутрішніх справ стали на захист України від російського агресора. У боротьбі з ворогом ми втратили 27 співробітників, але разом зупинили російські танки на Донбасі, хвилю тероризму та повзучого сепаратизму в інших регіонах України. Саме з тих, хто пройшов чистилище АТО, ми відібрали кращих, які перебуваючи сьогодні на різних посадах стали “кістяком” оновленої Служби безпеки України.
Підступність ворога не має межі. Ми відчули це з початку протистояння на Сході України, коли вперше побачили, як мирні мешканці Слов’янська та Краматорська стають заручниками терористів лише за одне бажання бути українцем. Саме Служба ініціювала створення міжвідомчого центру, який разом із волонтерами і представниками різних релігійних конфесій розпочав гуманітарну місію, що згодом отримала назву обміну полонених і заручників.
За цей час з полону терористів звільнено понад 3 тисячі осіб. На підставі опитування цих людей СБУ підготувала та видала українською, англійською і російською мовами 6 збірок із сотнями прямих свідчень про факти жахливих катувань і знущань над українськими громадянами під час їх перебування у полоні. Але найбільш вражаючими були ті обміни, які назавжди залишаться поза цією статистикою – коли у січні-лютому 2015 року Служба передавала російським терористам їх живих поплічників аби отримати останки наших загиблих Героїв.
Сьогодні у катівнях в ОРДЛО залишаються понад 100 наших громадян, які цинічно використовуються Росією в якості інструменту тиску на українську владу. Водночас твердо вірю, що врешті-решт кожен наш співвітчизник повернеться до рідного дому.
Сьогодні багато хто дорікає незавершеністю реформ в СБУ, посилаючись на відсутність затвердженої концепції реформування. Насправді, Служба зразка 2014 року кардинально відрізнялася від сьогоднішньої СБУ. У стислі терміни ми переформатували Службу, суттєво підвищивши її функціональну спроможність ефективно реагувати на агресивні виклики з боку російських спецслужб; розпочали безжальне очищення СБУ від зрадників, корупціонерів, латентних прихильників “русского мира” та звичайних боягузів; відновили ефективність військової контррозвідки, яку в цільовий спосіб знищували за часів Януковича; за рахунок внутрішньої реорганізації в рази збільшили чисельність оперативних співробітників та технічну оснащеність Департаментів контррозвідки та контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки; створили спеціальний бойовий підрозділ у складі Центру спеціальних операцій “А” СБУ, на рахунку якого сотні успішних операцій із попередження та припинення злочинів, у т.ч. знищення членів розвідувально-диверсійних груп і снайперів ворога у районі проведення АТО-ООС.
Перелік реформ, які були реалізовані “на марші” у стислі терміни, можна продовжувати ще довго. До речі, і концепція реформування була підготовлена у взаємодії із міжнародними експертами Консультативної місії ЄС в Україні (КМЄС) ще наприкінці 2016 року.
– Вам дорікали за надто велику піар-активність. Можливо, спецслужбам треба бути менш публічними?
– Дозволю собі не погодитися з вами. Навпаки, багато журналістів, експертів і громадських активістів постійно дорікають мені особисто та Службі у недостатній публічній комунікації. Погоджусь з ними з декількох аспектів.
По-перше, відкритість спецслужби є свідченням того, що вона позбулася спадщини часів НКВС-КДБ, коли органи державної безпеки фактично були окремою державою у державі, з власним таємним життям і власними законами, та апріорі поза критикою.
По-друге, сьогодні в умовах гібридної війни публічне звітування спецслужби про результати протидії розвідувально-терористичній діяльності ворога на нашій землі – це зброя. Причому, зброя наступальна, адже не тільки українці, але й світова спільнота наглядно бачить усю підступність та зухвалість агресора, брехливість вищого політичного керівництва РФ.
Крім цього, публічний обмін думками, будь-які “незручні” запитання до керівників Служби під час прес-конференцій є додатковим “подразником” у кращому сенсі цього слова. Вони допомагають відразу побачити якусь проблему з іншої сторони та оперативно прийняти необхідне управлінське рішення.
Саме тому я намагався зробити наші брифінги більш регулярними та інформативними, для чого розширив коло спікерів з числа представників Служби. Ще кілька років тому від Служби, як правило, виступали усього 2-3 особи.
Починаючи з 2015 року до журналістів все частіше стали виходити мої заступники, начальник апарату голови СБУ, керівники оперативних підрозділів контррозвідки, захисту національної державності, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної та економічної безпеки, по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю, Головного слідчого управління СБУ, тощо.
До речі, такий підхід СБУ до побудови комунікацій позитивно відзначено у минулорічному аналітичному звіті “Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова”. Водночас з ним вважаю, що Службі треба й надалі нарощувати роботу в цьому напрямку.
– Ви постійно казали, що ворог робить все, аби розхитати ситуацію всередині країни. Які найбільш розповсюджені методи використовувалися?
– Кейс російських спецслужб включає доволі різноманітні методи. Це не тільки організаційне, фінансове, військове підживлення збройного протистояння на Донбасі, терористичні акти, вбивства і замахи на життя офіцерів українських спецслужб всередині країни.
Тільки у 2018 році Служба безпеки України попередила 28 терористичних актів, жертвами яких могли стати сотні мирних громадян, причому за кожним викритим фактом ми відразу інформували громадськість.
ФСБ і ГУ ГШ ЗС РФ фактично змагаються між собою у роздмухуванні міжконфесійної ворожнечі в Україні, інспіруванні сепаратно-федералістичних настроїв серед національних меншин, штучного загострення мовного питання як приводу для підбурювання соціального незадоволення та інспірування протестних заходів. У минулому році завдяки роботі СБУ вдалося зірвати 70 подібних спроб, за кожною з яких видно “вуха” російських спецслужб.
У цьому контексті дуже показовою є російська провокація із підпалу Угорського культурного центру в Ужгороді у лютому 2018 року, що мав стати черговим свідченням утисків угорської меншини в Україні. Завдяки плідній взаємодії Служби безпеки України та польських правоохоронців задокументовано, що це російське замовлення виконували троє поляків, а оплата здійснювалася через одного із проросійських журналістів з Німеччини. От такий сучасний “інтернаціоналізм” з Луб’янки у дії.
Розгорнута широкомасштабна інформаційна експансія задля дезорієнтації українського суспільства, дискредитації проєвропейського шляху розвитку нашої країни, радикалізації соціально-протестних настроїв. Протягом 2018 року Служба заблокувала понад 100 інформаційних сайтів, більшість яких позиціонувала себе як патріотично-українські, але адмініструвалася з території РФ. Всі вони були спрямовані на створення нових та поглиблення вже існуючих ліній розлому в українському суспільстві за макіавеллівським принципом “розділяй і володарюй”.
Це далеко не повний перелік загроз. Служба успішно протистояла їм усі ці роки, адже не дозволила Кремлю розхитати ситуацію всередині України. Ефективна протидія СБУ змушує супротивника постійно шукати нові гібридні форми та методи, і слід відверто відзначити: російські спецслужби далеко просунулися у подібній мімікрії. Тому завдання своєчасно виявляти провокації та готувати “протиотруту” залишається для Служби дуже актуальним.
– У вас була розмова з новим президентом? Про що ви розмовляли, чи говорили про можливу співпрацю чи про передачу справ?
– Після інавгурації було декілька зустрічей. Як голова СБУ я проінформував про оперативну обстановку, доповів про наявні виклики і загрози державній безпеці України, про напрацювання Служби. Акцентував увагу президента України, що діючий склад СБУ мотивований на недопущення російського реваншу в Україні.
Водночас, на моє запитання Володимир Зеленський запевнив у незмінності пріоритетів СБУ у захисті нашої країни від російської агресії. Звичайно, обговорювали і передачу справ після прийняття Верховною Радою рішення про мою відставку, й інші питання.
Під час зустрічей була і офіційна частина, було і людське спілкування. Сподіваюсь, що за підсумками зустрічей Володимир Зеленський став трохи більше розуміти специфіку діяльності Служби, але попереду в нього ще довгий шлях пізнання складності та відповідальності завдань, які виконує СБУ. Вірю і в те, що в результаті ротацій керівників у Службі все ж буде збережений кадровий потенціал професіоналів-патріотів.
– Ваша відпустка після призначення Баканова першим заступником була узгоджена з Зеленським? Скільки вона триватиме?
– Ми всі розуміємо, що не зважаючи на поданий мною ще до інавгурації новообраного президента України рапорт на звільнення з посади Голови СБУ, є певна процедура звільнення Верховною радою. І поки немає її рішення, я прийняв своє – йти у відпустку і дати Володимиру Зеленському можливість сформувати нову команду топ-менеджерів СБУ, які візьмуть на себе відповідальність за долю державної безпеки та українського народу.
Так, я пішов у відпустку за погодженням з новообраним президентом України. За останні п’ять років в мене накопичилося багато днів невикористаних раніше відпусток, тому це можливість і відпочити, і підвести деякі підсумки та визначити плани на майбутнє. До речі, більш за всіх відпустці радіють моя дружина і улюблена онучка.
– Ви зустрічалися з Бакановим? Яке враження на вас він справив? Як оцінюєте його перші кроки?
– Наше знайомство відбулося під час моєї першої зустрічі з новообраним президентом України Зеленським. Потім до моєї відпустки ми разом з Іваном Бакановим декілька разів обговорювали найбільш гострі питання в оперативній обстановці, я надав йому певні рекомендації і поради.
Для нього зараз дуже складний час: він особисто розуміє, що відсутність попереднього досвіду роботи в СБУ має як свої плюси, так і несе серйозні ризики. Поки ще зарано оцінювати його перші кроки як керівника Служби, хоча, як людина, Баканов справив на мене позитивне враження.
– Департамент “К” СБУ – це квінтесенція “зради” у сфері державної безпеки. Це слова нардепа Найєма. Ви погоджуєтесь з ними?
– Ні, не погоджуюся. По-перше, Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ (ГУ “К” СБУ) – це колектив людей, і вішати ярлики “зрадників” на всіх співробітників це абсолютно неправильно. По-друге, будь-яка оцінка колективу завжди має спиратися на результати його роботи.
Впевнений, що шановний Мустафа Найєм не до кінця обізнаний з тим, як працюють співробітники ГУ “К”, хоча успішні операції цього спецпідрозділу СБУ систематично висвітлювалися на сайті та на офіційній сторінці Служби у Facebook. Наведу лише декілька цифр: за останні 4 роки ГУ “К” та відповідними підрозділами в регіональних органах викрито 2685 корупційних злочинів, на підставі матеріалів Служби до різних видів і строків покарання засуджено 1071 корупціонерів, звільнено з посад ще 665 осіб. Тільки у минулому році оголошено про підозру 10 суддям, 10 співробітникам Державної міграційної служби та 24 працівникам Державної фіскальної служби.
На підтвердження моїх слів: експерти Центру Разумкова у своєму публічному аналітичному огляді “Україна 2018-2019: обережний оптимізм напередодні виборів” оцінюють виконання СБУ завдань боротьби з корупціонерами та економічною злочинністю як досить результативне. Інша справа, що у кожному колективі, в тому числі і в ГУ “К”, є свої “паршиві вівці”.
Є ті, хто використовує службове становище для наживи, зраджуючи насамперед своїх колег та натягуючи негатив на всю Службу. Більше 20 років ця проблема лишалася без жорсткого реагування, у кращому випадку лунали лише заклики про необхідність очищення СБУ від корупціонерів і зрадників.
Реальна робота у цьому напрямку розпочалася лише з літа 2015 року. Від того часу на підставі матеріалів внутрішньої безпеки СБУ за скоєння співробітниками Служби саме корупційних діянь порушено 108 кримінальних проваджень. Ці цифри у рази більші, ніж за усі попередні роки Незалежності України разом.
Водночас, безкомпромісність і відкритість Служби у цих питаннях має і зворотну негативну сторону. Ми бачимо, як кожне звітування СБУ про самоочищення від чергового корупціонера позиціонується окремими експертами чи активістами як свідчення начебто суцільного панування корупції в Службі. На жаль, несправедливість патріота іноді завдає більше шкоди, ніж атака ворога.
– Чутки, що посаду голови СБУ мав обійняти Андрій Кміта, людина близька до Хорошковського, досі не отримали підтвердження. Для них були підстави?
– Я не коментую чутки.
– Журналістка Юлія Мостова в своїй останній статті зазначила щодо нового голови СБУ, що коли він буде йти у відставку, він винесе з собою у кращому випадку 50% розуміння, як працює ця структура. Служба настільки кланова структура, яку важко зрозуміти людині зі сторони? І на скільки відсотків ви її зрозуміли?
– Не зовсім погоджуюся з дефініцією “клановість”, адже вона обумовлює вузьку професіоналізацію, кастовий відбір, замкнутість колективу. Для мене особисто Служба безпеки України є дещо іншим, це частка душі та серця. Службі я присвячую більше часу, ніж своїй власній родині.
Співробітниками СБУ не народжуються, тому кожен має свій шлях до Служби. Так, у нас сьогодні функціонують два відомчих навчальних заклади, які у цільовий спосіб готують фахівців для СБУ. Однак доволі багато і тих, хто прийшов в Службу, маючи економічну, історичну, юридичну, педагогічну чи інженерну освіту. Визначальним є патріотизм і порядність людини, відданість справі, готовність до щоденної важкої праці та постійного навчання.
Сам я особисто розпочинав службу сержантом, за 29 років пройшов усі щаблі оперативної і керівної роботи. Але, незважаючи на набутий професійний досвід, розумію – необхідно й далі продовжувати навчання, не обмежуючись вузько спеціальними знаннями. Тому моє пізнання Служби продовжується кожного дня.
Що стосується Івана Баканова, то все залежить виключно від нього: його мотивації, націленості у роботі на кінцевий результат, бажання пізнавати не тільки Службу, але й власну роль в ній, і головне – готовності не за посадою, а за покликом серця стати членом великого колективу, ім’я якого Служба безпеки України.
– Чи можуть рядові працівники спецслужби не сприйняти несистемного керівника?
– Усе залежить від особистості керівника, від його спроможності стати лідером, якого поважають за реальні справи та повагу до колективу.
– Чому ви не віддали честь новому президенту на інавгурації?
– Дозволю собі не коментувати це питання.
– Новий голова СБУ звернувся до журналістів-розслідувачів, аби ті назвали йому факти тиску правоохоронців на бізнес. Ви визнаєте, що СБУ при Вас не припинило практику такого тиску?
– У Вашому запитанні є ключове слово – “факти”. Буду відповідати виключно фактами.
Звинувачення СБУ в утисках бізнесу лунали неодноразово, тому в свій час я вирішив детально розібратися у цьому питанні. У вересні 2017 року за моєю ініціативою СБУ уклала меморандум про співпрацю із Радою бізнес-омбудсмена на чолі із Альгірдасом Шеметою, а в грудні того ж року – меморандум із Спілкою українських підприємців в особі її президента В’ячеслава Клімова.
Ми разом створили робочу групу, на розгляд якої передали усі скарги представників бізнесу на дії СБУ задля детального аналізу правомірності вжиття органами та підрозділами Служби заходів правового реагування щодо окремих суб’єктів господарювання. Результати розгляду систематично обговорювали на спільних засіданнях за участю керівництва Служби, представників Ради бізнес-омбудсмена, Спілки українських підприємців, Американської торгово-промислової палати та Європейської Бізнес Асоціації.
З’ясувалося, що звинувачення Служби безпеки України в утисках бізнесу у переважній більшості випадків, м’яко кажучи, є неправдивими. Так, у тому ж 2017 році з 16 справ, де, за інформацією скаржників, Служба була прямим чи опосередкованим учасником, у 13 справах було доведено, що СБУ діяла на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Ще у 3 випадках – вирішення порушених у скаргах питань взагалі відносилось до компетенції інших правоохоронних органів. У наступному 2018 році Рада бізнес-омбудсмена констатувала “істотне скорочення кількості скарг щодо діяльності Служби безпеки України”, причому в наведеній статистиці кількість претензій до СБУ з боку бізнесу є однією з найнижчих серед усіх правоохоронних органів та контролюючих державних інституцій.
Ще факти. На початку червня цього року відбулася чергова зустріч з представниками бізнес-асоціацій вже за участю т.в.о. Голови СБ України Баканова. Цитую дослівно їх заяву: “представники бізнесу одностайно відзначили позитивну динаміку діяльності СБУ у співпраці з бізнес-організаціями, внаслідок якої виросла довіра до спецслужби”. Ви ж розумієте, що цей результат не за останній місяць.
До речі, ще факт. За моїм розпорядженням Служба безпеки України ще навесні 2017 року запровадила обов’язкову технічну відео-фіксацію процесуальних дій за участю співробітників ЦСО “А” СБУ. Згодом ця норма набула офіційного закріплення для усіх правоохоронних органів у програмі Кабінету Міністрів України “Маски-шоу – стоп”.
Які ще факти потрібні, щоб припинити спекуляції на тему систематичних утисків бізнесу з боку СБУ? Як відомо, є час розкидати каміння, і є час збирати його. Каміння інсинуацій кидали ті, хто шляхом паплюження Служби намагався здобути собі політичне ім’я “борця із системою” разом із мандатом депутата, а каміння правди спільно збирають ті, хто годує економіку країни та захищає її державну безпеку. Але брехня вже проросла, і викорчовувати її вкрай важко.
– СБУ дорікали, що вона багато ресурсів витрачає на стеження за опонентами Петра Порошенка. Зокрема, Зеленський скаржився, що за ним постійно їздять авто з тонованим склом. Таке дійсно практикувалося?
– Звинувачували не тільки у стеженні, але й у прослуховуванні.
4 березня 2019 року МВС України повідомило про виявлення коробки із спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації, що була встановлена співробітниками СБУ на даху будинку на вулиці Білоруській біля офісу на той час кандидата у президенти України Володимира Зеленського. Відразу розпочався шквал звинувачень на адресу Служби у прослуховуванні одного із опонентів діючої влади. Ми були змушені звернутися до громадськості з офіційною заявою, де роз’яснили: встановлення спецтехніки відбувалося в рамках операції щодо особи, яка обґрунтовано підозрювалася контррозвідкою Служби безпеки України у державній зраді.
13 березня МВС України офіційно визнало, що “оперативно-розшукові заходи проводилися працівниками Служби безпеки України відповідно до ухвал Київського апеляційного суду та не пов’язані з жодним із кандидатів у Президенти України або їх оточенням”. Але протягом десяти днів у суспільстві за допомогою коментарів різного роду експертів активно насаджувалася інша думка, тому частина пересічних громадян і досі вважає, що СБУ прослуховувала саме Володимира Зеленського.
До речі, цю ситуацію активно використовували у своїх інтересах і російські спецслужби. Службою зафіксовано випадки, коли куратори від ФСБ РФ надавали своїм агентам вказівки спеціально виїжджати у місця проведення зустрічей кандидатів у президенти України з виборцями. Розрахунок був доволі простий: перевірити наявність так званого “хвоста”, який має стати об’єктом уваги з боку охорони кандидатів, водночас скомпрометувати співробітників СБУ у стеженні саме за політичними конкурентами влади.
– Чи дійсно ви переривали відпустку, аби зустрітися з представником ЦРУ. Чи це правда і що могло бути предметом вашої бесіди?
– Я не перебував у відпустці на той час. Служба має активні та ефективні комунікації з багатьма партнерськими спецслужбами, включаючи ЦРУ. Це взаємовигідна співпраця: нам завжди є про що поспілкуватися з нашими колегами, у т.ч. передати партнерам власний унікальний досвід протидії ФСБ, СЗР та ГУ ГШ ЗС РФ.
Результатом взаємодії є успішні спільні операції, які вже завдали значної шкоди нашим візаві з російських спецслужб. Водночас, професійна етика не дозволяє мені більш детально коментувати цю інформацію.
– Андрій Портнов чи то жартома, чи то ні, заявив, що це ви злили аудіо запис з компроматом на Сергія Пашинського. Чи маєте ви відношення до цього запису?
– Ні, жодного відношення не маю.
– Портнов заявляє, що він чистий перед українськими правоохоронцями. Чи дійсно в Україні вже не має справ проти нього? А проти Віктора Медведчука?
У серпні 2015 року Генеральною прокуратурою України було зареєстровано два кримінальних провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.109, ч.1 ст.111 Кримінального кодексу України, які у подальшому були об’єднані в одне провадження, а досудове розслідування доручено слідчим Головного слідчого управління СБУ. Підставою для обох кримінальних проваджень стала заява одного із громадян України, зі змісту якої вбачалось, що Портнов А.В. начебто надавав спецслужбам РФ доступ до відомостей, що становлять державну таємницю, а також вчиняв публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу в Україні.
В ході досудового розслідування наведені заявником факти свого підтвердження не знайшли, у зв’язку з чим кримінальне провадження було закрито. На момент мого відбуття у відпустку розслідування слідчими СБУ кримінальних проваджень щодо вчинення Портновим кримінальних правопорушень не здійснювалося.
Стосовно Віктора Медведчука: слідчими СБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України, внесеному Генеральною прокуратурою України на початку лютого цього року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обставинами публічного виступу 29 січня 2019 року голови політради партії “Опозиційна платформа – за життя” Медведчука В.В.
Наразі триває проведення призначених слідчим судово-лінгвістичних експертиз щодо наявності протиправних закликів у вищезазначеній промові Медведчука, а також в його публічному виступі 22 березня 2019 року під час візиту до Москви.
– Нещодавно відзначалися роковини “вбивства Бабченка”. Ця справа завершилася невеликим терміном для Бориса Германа, який пішов на угоду зі слідством. В чому ця угода полягала? Чи встановлені всі його подільники?
– Я вважаю так звану “справу Бабченка” однією з кращих контррозвідувальних операцій СБУ. Нам вдалося попередити ряд гучних терористичних актів, жертвами яких мали стати десятки людей, у т.ч. опозиційно налаштовані до діючої в РФ влади росіяни, які виїхали до України – громадські активісти, журналісти, колишні співробітники російських спецслужб.
Імітація вбивства Аркадія Бабченка (процесуальною мовою “контроль за вчиненням злочину в формі імітування обстановки злочину з використанням імітаційних засобів”) мала на меті лише одне: показати замовникам спроможність “виконавця” і надалі успішно виконувати теракти, а через цю довіру – отримати повний перелік осіб, які були мішенями для спецслужб РФ. І наш оперативний задум спрацював на 100 відсотків. Ми отримали і список, і прізвище організатора в особі громадянина України В’ячеслава Пивоварника, а головне – усі необхідні докази за цією справою.
Саме під тиском цих беззаперечних доказів Герман майже відразу визнав свою винуватість та скористався процесуальною можливістю, яка передбачена законом, укласти відповідну угоду із Головною військовою прокуратурою. Щодо “невеликого терміну” у вигляді 4,5 роки позбавлення волі, то це питання належить виключно до компетенції суду.
Організатор злочину Пивоварник 19 червня 2018 року був оголошений в міжнародний розшук. У листопаді минулого року обвинувальний акт стосовно нього скеровано для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва, де наразі триває судовий розгляд.
– Герман прямо заявляв, що партія “Розумна сила” фінансується Кремлем. Тим не менш, кандидат від цієї сили спокійно був зареєстрований на президентських виборах, білборди розвісив. Доказів того, про що казав Герман, не було знайдено?
– Так, Борис Герман надав свідчення про те, що політична партія “Розумна сила” фінансується з фонду Президента РФ Володимира Путіна. Ми дуже ретельно відпрацювали цю інформацію, провели обшуки приміщень центрального офісу та регіональних осередків “Розумної сили”, допитали ряд її керівників. Крім цього, задіяли для перевірки оперативні можливості Департаменту контррозвідки СБУ. Але на сьогодні зібраних Службою матеріалів недостатньо для оголошення підозри за фактом отримання російського фінансування.
– Батько Катерини Гандзюк Віктор обурений відсутністю результатів розслідування вбивства його дочки СБУ, МВС та ГПУ. Що завадило і чому цю справу не вдалося довести до кінця?
– Емоції батька цілком природні. Не дай Бог втратити дитину, яка до того ж вбита так жорстоко. І претензії Віктора Гандзюк як до МВС і ГПУ, так і до СБУ є зрозумілими. Але у цій справі в мене також є свої питання. Кожен слідчий, прокурор чи оперативний співробітник добре знає, що злочин треба розкривати по “гарячих слідах” у перші години та дні. А справу Катерини Гандзюк було передано до СБУ через декілька місяців після нападу.
Незважаючи на усі об’єктивні та суб’єктивні труднощі, слідчі і оперативні співробітники Служби зробили дуже багато для встановлення усіх причетних до цього злочину. Що ми маємо на сьогодні. Результати досудового розслідування можна умовно розділити на три блоки:
1) безпосередні виконавці нападу: Торбін, Грабчук, Васянович, Вишневський, Горбунов – досудове слідство закінчено. 6 червня цього року вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області усіх визнано винними та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 3 до 6,5 років, відповідно до затвердженої угоди між прокурором і обвинуваченими про визнання винуватості.
2) організатори: Мангер В.М. і Левін О.О.. Їх причетність до скоєння нападу на Катерину Гандзюк повністю підтверджується зібраними слідчими СБУ доказами. Стосовно Мангера матеріали досудового слідства найближчим часом будуть скеровані до суду. Левін оголошений у розшук ще у грудні минулого року. Переховується за кордоном, а його розшуком займається Департамент контррозвідки СБУ. 20 травня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва Левіну обрано запобіжним захід у вигляді тримання під вартою, що дало нам можливість звернутися до Генерального секретаріату Інтерполу з клопотанням про публікацію “Червоного оповіщення” задля арешту та екстрадиції Левіна в Україну.
3) Павловський І.В. – особа, яка приховувала вказаний злочин. Розслідування здійснюється в рамках окремого кримінального провадження. Він повністю визнав свою вину та звернувся з заявою до прокурора Генеральної прокуратури України про укладання угоди про визнання винуватості.
Хотів би підкреслити, що у ході розслідування вживається усе необхідне для встановлення й інших можливих співучасників цього злочину. Ми нічого не приховуємо і нікого покривати не будемо. Це моя принципова позиція, яку поділяють усі члени слідчо-оперативної групи за цією справою.
– Чи є у Вас плани походу в політику?
– В мене достатньо планів, і всі вони пов’язані з моєю працею в інтересах України.
– Як сталося, що наші посадові особи часто стають жертвами російських пранкерів? Навіть до Вас їм вдалося додзвонитись. Чомусь Путіну ніхто з таких “жартівників” не дзвонить.
– Що стосується особисто мене. Я прихильник відкритості у комунікаціях з громадянським суспільством, тому номер мого мобільного телефону не є таємницею для журналістів, волонтерів, політиків, представників церковних і релігійних організацій. Це дозволяє мати зворотній зв’язок з тими, хто хоче допомогти Службі, а також оперативно реагувати на конструктивну критику на адресу СБУ.
Звичайно, в мене є і спеціальні засоби зв’язку для вирішення службових питань, які поза досяжністю для російських спецслужб та пранкерів. Що стосується розіграшу Путіна: в Росії після прийняття закону “про неповагу до влади” жарт не тільки на адресу президента Росії, але й будь-якого провінційного російського чиновника все частіше становить склад злочину. Сьогодні в Росії жартувати небезпечно для здоров’я.
– Зараз співробітники СБУ подають внутрішні декларації, які не виходять за межі структури. Хто і як їх перевіряє? І чи була хоч одне розслідування у зв’язку з цим?
– Я уточню: немає ніяких внутрішніх декларацій. Усі співробітники Служби відповідно до чинного законодавства України щорічно заповнюють ті ж самі декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, що й інші державні службовці. Відмінність лише у тому, що наші декларації не оприлюднюються, а зберігаються в електронному вигляді на спеціально виділеному комп’ютерному сервері. Такий порядок визначено законодавством України про державну таємницю, а не якимись внутрішніми інструкціями СБУ.
Доволі часто на цю тему лунають спекуляції, причому майже в усіх випадках про вимоги закону взагалі не згадують, тому в пересічних громадян іноді складається враження про начебто приховування у Службі декларацій, читай – статків її співробітників та членів їх сімей.
Насправді доступ до електронних декларацій наших співробітників мають всі уповноваженні антикорупційні органи (НАБУ та НАЗК) без будь яких додаткових дозволів чи рішень суду. Більш того, жоден із співробітників СБУ не знає, чию саме декларацію вивчають чи вивчали представники зазначених антикорупційних органів, так архітектурно побудована система. Це унеможливлює витік до зацікавлених осіб в СБУ інформації про хід антикорупційної перевірки чи досудового розслідування. Тому і відповідь на питання про результати відповідної перевірки (розслідування) може надати НАЗК чи НАБУ.
Подібна система обмеження доступу до декларацій працівників спеціальних служб функціонує у багатьох західних країнах, адже дозволяє забезпечити безпеку і конфіденційність у роботі. В нашій країні такий підхід, без перебільшення, зберігає життя співробітникам Служби, Головного управління розвідки Міністерства оборони та Служби зовнішньої розвідки України, які неодноразово ставали об’єктом терористичних атак з боку російських спецслужб та їх сателітів з так званих “МДБ ДНР чи ЛНР”.
Нагадаю про вбивство полковника СБУ Хараберюша та генерал-майора ГУР МО Шаповала, замах на життя ще одного українського військового розвідника у квітні цього року. Як показало слідство, доволі багато інформації стосовно вказаних офіцерів російські спецслужби отримали саме з відкритих джерел.
Водночас, маю тверде переконання у тому, що декларації вищого керівного складу (Голови СБУ та усіх його заступників) мають буті відкритими для громадськості. Це однозначно сприятиме підвищенню довіри суспільства до українських спецслужб. Для цього треба не спекулювати необізнаністю людей, а змінити законодавства України. Сьогодні а ні СБУ, а ні ГУР МО чи СВР самі цього зробити не можуть, адже не мають права законодавчої ініціативи.
– Свого часу ви казали, що шкодуєте, що на самому початку роботи не вжили більш різких змін в організації і побудові роботи СБУ. Це вдалося виправити?
– Дійсно, я далеко не всім задоволений у роботі Служби, насамперед у темпах її реформування. Я вже торкався умов, в яких ми розпочинали реформу Служби у 2014-2015 роках. Тоді усі працювали у режимі “пожежної команди”, одночасно ліквідуючи чисельні атаки російських спецслужб по всій території України: від Карпат і Чорного моря, до Донбаських териконів і Київського водосховища. Це вже потім Служба привчила спецслужби Росії “грати” і за нашими правилами. Одночасно, з’явилося більше розуміння, як саме треба реформувати СБУ. Це стосується і скорочення Служби за рахунок передачі окремих функцій в інші правоохоронні органи, і демілітаризації більшості її неоперативних підрозділів, а також інших аспектів.
Своє бачення ми деталізували у 2-х варіантах проекту нового Закону України “Про Службу безпеки України”, які у грудні 2018 року передані на розгляд до Адміністрації Президента, Ради національної безпеки та оборони, а також КМЄС. Але наша принципова позиція – реформування СБУ не повинно привести до зниження її функціональної спроможності ефективно реагувати на сучасні виклики і загрози державній безпеці України.
– СБУ рекомендує, чи давати, чи ні громадянство тим же учасникам добробатів. На яких підставах комусь його надають, а комусь – ні?
– Процедура надання іноземцям, у тому числі нашим побратимам по АТО, громадянства України визначена законодавством, і компетенція СБУ у цьому питанні достатньо вузька. Не Служба встановлює та контролює вимоги, що часто ставали формальною перешкодою для деяких бійців добробатів з числа іноземців: щодо терміну безперервного проживання на території України, обов’язковості володіння державною мовою чи наявності законних джерел існування. За це відповідають інші державні інституції.
Служба зобов’язана провести лише свою спеціальну перевірку – чи не пов’язаний кандидат на отримання громадянства України зі спецслужбами іноземних держав. СБУ відомі спроби інфільтрування російської агентури до складу добровольчих батальйонів. Згадаємо хоча б росіянина Олексія Філіппова.
Водночас, я повністю підтримую спрощення формальних вимог та бюрократичних процедур при наданні громадянства тим, хто пліч-о-пліч з українськими патріотами свідомо став на шлях опору російській агресії. У 2014-2015 роках на Донбасі я та мої колеги на власні очі бачили, як жертовно воюють за Україну добровольці з Грузії. Їх бойовий досвід, помножений на бажання помститися за російську окупацію Абхазії та Південної Осетії, не залишав жодних шансів для ворога при проведенні спецоперацій.
– Перед вами стояла завдання зачистити СБУ від російської агентури. Вдалося? Когось зі співробітників за руку ловили на зливі інформації російським спецслужбам?
Так, це було і залишається для мене одним з ключових завдань. Понад двох десятиліть російські спецслужби насичували своєю агентурою усі щаблі державної влади, Збройні сили, правоохоронні та розвідувальні органи України. І це не тільки агентура у класичному розумінні, тобто отримана вербувальним шляхом. Було доволі багато тих, хто під впливом російської пропаганди або дружнього спілкування з колегами із російських спецслужб вже мав сформований світогляд прихильника “руського миру”. А від цього до класичного вербування – лише один крок.
Тому очищення Служби відбувалося за декількома напрямами. Вираховували і по закону карали класичних зрадників та звільняли зі служби тих, хто потенційно був готовий зрадити. Одночасно безжально позбавлялися корупціонерів.
Загалом, за п’ять років за власними матеріалами Служби було порушено 387 кримінальних проваджень стосовно 235 співробітників СБУ, серед яких майже 20% саме за злочини, пов’язані із діяльністю на користь російських спецслужб. Ми виявили російських агентів у Департаменті контррозвідки, регіональних управліннях СБУ в Києві та Київській області, Херсонській, Донецькій та Луганській областях, тощо. Серед зрадників були і слідчі, і оперативні співробітники, і працівники технічних підрозділів.
За кожним викритим фактом зрадництва публічно повідомляли громадськість, ця інформація доступна сьогодні на сайті СБУ. Крім цього, від часу перемоги Революції Гідності зі Служби звільнили декілька сотень співробітників, які виявилися внутрішньо неготовими захищати територіальну цілісність України на Донбасі.
Ми також опублікували відкриті списки колишніх наших колег, які зрадили військовій присязі та перейшли на службу російським окупантам в АР Крим. Так, поки ми не можемо їх дістати, аби притягнути до кримінальної відповідальності. Але щорічно, 16 березня, Служба “вітає” їх з Днем зрадника, при чому робить це з позиції окупованого півострова шляхом надсилання іменних листівок, трансляції радіозвернень та встановлення бігбордів з персональною інформацією під вікнами домівок зрадників. Вони точно знають, що Служба про їх зраду ніколи не забуватиме.
– Чи існує своєрідний “захист від дурня”, коли людина, що має допуск до держтаємниці, свідомо чи несвідомо може бути використана противником?
– Звичайно, гарантованого “захисту від дурня” не існує, адже у житті неможливо передбачити усі прояви людського фактору. Водночас, законодавством України, наказами та інструкціями СБУ, внутрішніми нормативними актами відомств та установ, де відбувається обіг інформації з обмеженим доступом, встановлено багато відповідних запобіжників як для “кротів”, так і “балаболів”. Всі секретоносії, які мають вербувальну вразливість, перебувають на особливому контролі Служби безпеки України.
– СБУ звітувало про затримання російських шпигунів, тих, хто воював на Донбасі за “ЛДНР”. Скільки зараз росіян перебуває за гратами?
– Точну відповідь про кількість заарештованих громадян РФ може надати тільки Генеральна прокуратура України, оскільки саме там акумулюється інформація за усі органи досудового розслідування ДБР, СБУ та МВС України.
Що стосується СБУ, то з лютого 2014 року по теперішній час нашими слідчими розслідувалися кримінальні провадження стосовно 176 громадянин Російської Федерації: 10 за звинуваченням у шпигунстві, а решта – за злочини проти основ національної безпеки та терористичну діяльність. При цьому, до суду було передано обвинувальні акти на 70 росіян, з яких стосовно 43 осіб справи ще розглядаються судом, а 27 чоловік вже засуджено.
Крім цього, 76 російських терористів оголошено у розшук, у тому числі такі одіозні постаті як Гіркін, Безлєр, Бородай, Пореченков та інші.
– Очікувалось, шо Росія буде використовувати трансферт влади в Україні та певний період невизначеності в якихось своїх цілях. Ви спостерігали таку активність?
– Росія завжди буде використовувати усі можливості, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні у власних цілях, які історично суперечать інтересам нашого народу. Складно придумати більш вдалого моменту, ніж майже одночасний трансферт виконавчої і законодавчої влади в Україні. Це той період, коли ворогові найлегше просувати своїх агентів впливу в усі клітини державного організму, насамперед у Верховну Раду України.
Сьогодні в Україні все частіше лунають приховані заклики до миру з агресором на його умовах, значно почастішали візити окремих українських політиків до Москви, а нашим військовим у районі проведення Операції об’єднаних сил пропонують не відкривати вогонь у відповідь на артилерійські обстріли з боку випускників російських військових училищ, яких спеціально відряджають на Донбас для складання практичних іспитів зі стрільби.
Але і це не уся картина. Росія вміло використовує перехідний період в Україні, суттєво посиливши через своїх європейських лобістів тиск задля повернення РФ до Парламентської Асамблеї Ради Європи та зняття санкцій за анексію українського Криму.
Чітко знаю одне – якщо ми допустимо проросійський реванш в Україні, то другого шансу на побудову квітучої демократичної європейської, а головне незалежної країни в нас уже не буде.
– Чи ви розумієте подальші цілі Росії в гібридній війні проти України?
– Головна ціль Росії не змінюється багато століть – позбавити український народ державності та повернути його в “концентраційний табір російської імперії”.
Нагадаю вам розмірковування Президента РФ Путіна з цього приводу на міжнародному економічному форумі у Санкт-Петербурзі 7 червня цього року. Він наголосив, що ніколи не було а ні України як держави, а ні українців як нації. При цьому, в якості доказу зв’язав назву “Україна” з географічним розташуванням “на краю російської імперії”.
На мою думку, Путін дуже послідовний у своїй злочинній логіці: у 2014 році брехливо називав “ихтамнетами” сотні російських військових, знищених силами АТО на Донбасі; у 2019 цинічно примірює термін “еётамнет” вже для незалежної європейської держави – України, при цьому робить це публічно на загал представників десятків іноземних країн.
– Порошенко нагородив Вас зіркою Героя в кінці своєї каденції. Це рішення спровокувало хвилю критики. Ви передбачали, що так станеться і що можете відповісти тим, хто виступив проти такого рішення президента?
– Як можна передбачити нагороду? За усі роки військової служби ніколи і нікого не просив про своє відзначення, жодного разу. І коли був опером, і коли став керівником Служби. Не просив, бо служу Україні та її народу за покликом серця, а не за нагороди. У моєму житті слова “Честь маю” значать дуже багато, щоб просити про щось для себе. Так виховали мене мої батьки.
Вважаю, що ця “Зірка Героя” – це оцінка відданої праці усього колективу Служби, кожного сержанта, прапорщика, офіцера і генерала. Всіх тих, хто не зрадив військовій присязі у важкому 2014 році. Хто пліч-о-пліч зупиняв російський тероризм на Донбасі та віддав там своє життя і здоров’я. Хто разом долав сепаратизм в Одесі, на Закарпатті та у Харкові. Хто і сьогодні протистоїть спробам проросійського реваншу в державі. Це нагорода усім дружинам наших співробітників, які щоденно благословляють своїх чоловіків на служінні Україні.
Щодо критики, то я завжди готовий сприймати її, якщо вона об’єктивна. Більш того, критика часто допомагає мені переоцінити власні вчинки або переосмислити прийняті мною рішення. Але публічно коментувати критику, яка стосується особисто мене як людини, не буду. Думаю, що я маю на це право, як і будь-хто інший.
/https%3A%2F%2Fmyrotvorets.news%2Fwp-content%2Fuploads%2F2019%2F06%2FScreenshot_7-23.png)
/https%3A%2F%2Fmyrotvorets.news%2Fwp-content%2Fuploads%2F2019%2F06%2FScreenshot_1-33.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар