Я сьогодні надзвичайно продуктивно пишу )) А народ відпочиває і хоче легкого чтива і віддушини перед черговим робочим тижнем ) Чого це я раптом вирішив давати по кілька постів в день? Тут три причини: розпочався другий етап Блокади торгівлі з окупантами, я скучив по ФБ-друзям за час між двома етапами Блокади. І є третя. Напевно основна. Я з Анатолий Виногродский, Сергей Акимович і хлопцями з Внутрішній Корпус Батальйону Донбас поїхав на річницю відразу двох славних галицьких міст. Золочева та Нового Роздолу.
У Золочеві тренувалися наші хлопці в 2014- му і ми дуже подружилися з громадою міста. У Новому Роздолі живе хороший бойовий товариш нашого бата комбат УДА Червень. А там і там всі урочисті заходи ввечері. Я ще взяв з собою свого середнього сина Мішу. І він катається разом з нами. І хоча в Золочеві ми купили йому бойовий (дерев'яний) топірець і щит з гербом Львова, йому все одно кататися з нами в машині нудно)) А старший син, Гриша зараз з мамою у Львові, разом з родинами бійців "батальйону Донбас". І ми сидимо чекаємо возз'єднання братів )) в одному із закладів Львова. Миша дивиться мультики. "Лего Бетмен" здається. А я пишу пости в фб. Загалом ця вся історія моєї “продуктивності”)) Переходжу до справи). Мене тут питають. Блокада, мовляв, ставила завдання повернути полонених. Завдання не досягнуто. Навіщо взялися за Ахметова? Не досягнувши результату по одному проекту почали інший? Ось про це і пост.
Ви грали коли-небудь в більярд? Куля летить в лузу і по шляху б'є ще одну кулю, а та ще одну. І в підсумку змінюється напрямок багатьох куль. Незалежно від того долетить куля до цілі чи ні. На цьому прикладі і буду пояснювати. Блокада ставила два завдання. Полонені та припинення торгівлі з окупованими територіями. Перше завдання не досягнуто. Друге досягнуте - Блокада легалізована Указом президента України. Ефективність першого етапу Блокади - 50%. Силами жменьки патріотів ... Дай Бог таку ефективність дій Уряду та президента. Але не про це мова. Почався другий етап. Поетапне перекриття кордону з РФ, торгівлі з окупантом, досягнення енергонезалежності та точковий тиск на російський бізнес. Вимоги все ті ж. Куля летить в лузу. Що далі?
А далі питання який не ставив собі (по чесному) жоден Український прем'єр. Перекриємо, наприклад, антрацит і коксівне вугілля з РФ. А де взяти. А США і ПАР? І переробка ТЕС Центроенерго і ДТЕК з антрациту на газове вугілля. А Львівсько - Волинський вугільний басейн де є і газове вугілля і коксівне? А тут пішли інші кулі. Що ні Львіввугілля ні Волиньвугілля не фінансуються. Навіть щоб хоча б оновити основні засоби і знизити собівартість вугілля. А Червоноградська збагачувальна фабрика була захоплена депутатом від регіонів Королівської і вбита усіма можливими способами. І шахта номер 10 в Нововолинську яку будують понад 20 (!!!) років і яка могла б добувати мільйон тонн вугілля в рік... Кількість працівників і видобуток вугілля впало в кілька разів. І видобуток коксівного вугілля на шахтах "Любельська" і "Зарічна" просто блокується Мінпаливенерго. А за ним стоїть ДТЕК і Ахметов. А за ним лисий фюрер з РФ ...
А чому на основне місце збуту Львівсько Волинського вугілля - Захід Енерго ганяють вугілля за майже 1000 кілометрів з шахт ДТЕК на Донбасі? А що буде якщо весь Донбас стане лінією фронту? Звідки будемо брати вугіллячко? Звідти і виходить що львівсько волинський вугільний басейн системно вбивається лисим фюрером через Ахметова і його людей в Уряді. А через кордон шарашить російське вугіллячко. Збагачуючи окупанта. Який він може перекрити в будь - який час.
Ланцюжок куль доводить нас до Бурштинської ТЕС яка належить на 75% Ахметову і на 25% Державі. А там повний букет. Шахрайська “приватизація” на паях з Азаровим в 2011. Несплата податків. Фірми прокладки. Скорочення персоналу. Небажання закуповувати вугілля з Львівсько Волинського басейну, байдужість на екологію. Крадіжка процвітає. Люди виживають. Ось так ось один шар б'є по шляху в лузу купу інших.
Є сили? Ставайте поруч. Ні? Просто схрестіть пальці хрестиком або помоліться. Нас дуже мало, але ми знаємо що робимо. І заради чого. Як в 2014. Будемо "різати не чекаючи перитоніту". Тільки сина через півгодини віддам мамі і відсвяткуємо дні двох міст з бойовими побратимами )) Це був довгий пост, я знаю. І складний. Але ж і життя складне. Зате вибір простий.
Слава Україні!
Немає коментарів:
Дописати коментар