הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»
Поясніть, як Україна веде переговори з Росією? І чим «нормандський формат» відрізняється від Мінського процесу? Максимально коротко
Dec. 12th, 2019
Мінський процес — це переговори з мирного врегулювання ситуації на Донбасі, в яких беруть участь три сторони: представники України, Росії та ОБСЄ. Неофіційно на них присутні також і представники невизнаних «ЛНР» і «ДНР». Тристороння контактна група в Мінську поділена на чотири підгрупи: економічну, політичну, гуманітарну та з питань безпеки.
На переговорах у вересні 2014-го та в лютому 2015 року підписали два основні документи. Для них є загальна назва — Мінські угоди. В обох документах стоять підписи представників України, Росії та ОБСЄ — Леоніда Кучми, Михайла Зурабова, Гайді Тальявіні, а також Олександра Захарченка й Ігоря Плотницького, але як приватних осіб, а не як очільників самопроголошених «республік».
Мінський протокол (Мінськ-1) підписували 5 вересня 2014 року, після серпневих подій Іловайського котла. «Комплекс заходів з виконання Мінських угод» (Мінськ-2) підписали 12 лютого 2015 року, під час важких боїв за Донецький аеропорт та Дебальцеве. Перший пункт в обох документах — обидві сторони повинні негайно припинити вогонь. Далі — відвести важке озброєння, забезпечити моніторинг ОБСЄ, звільнити полонених, надати Донбасу особливий статус і провести місцеві вибори, амністувати учасників конфлікту та відновити контроль над українсько-російським кордоном в зоні конфлікту.
Головна суперечка навколо Мінських угод — це в якому порядку їх слід виконувати. Україна наполягає на тому, що спочатку вона має відновити контроль над кордоном, а потім вже проводити місцеві вибори і надавати Донбасу особливий статус. У медіа цю позицію іноді описують так: «Вибори мають відбутися за законами України».
Учасники Тристоронньої контактної групи та глави невизнаних «ЛНР» і «ДНР» в Мінську у вересні 2014 року. Справа наліво: Гайді Тальявіні, Леонід Кучма, Михайло Зурабов, Ігор Плотницький, Олександр Захарченко.
Фото УНІАН
Ані перші, ані другі Мінські угоди не змогли повністю припинити вогонь, проте вони завадили масштабним боям. Також до Мінського процесу привʼязані санкції США та Євросоюзу проти Росії за невиконання пунктів домовленостей. Гуманітарна підгрупа в Мінську кілька разів змогла домовитися про обмін полоненими і звільнення заручників. З інших питань конкретики поки досягти не вдалося. Найбільше Україна і Росія сперечаються про те, яку частину домовленостей потрібно виконувати першою. Росія наполягає на політичній частині — спочатку закріпити особливий статус Донбасу та провести місцеві вибори. Україна ж пропонує спершу припинити вогонь і відновити контроль над кордоном. Це питання знову обговорювали на останній зустрічі лідерів країн «нормандської четвірки» в Парижі, але так і не дійшли згоди.
У 2019-му вдалося розвести сили на лінії зіткнення в районі Станиці Луганської і Золотого в Луганській області та в районі Петровського в Донецькій області. Також у Станиці Луганській на єдиному контрольно-пропускному пункті в області відремонтували пішохідний міст через річку Сіверський Донець, який підірвали у 2015 році.
7 вересня Україна і Росія провели обмін полоненими за формулою «35 до 35». Додому повернулися, зокрема, Олег Сенцов, Роман Сущенко, Володимир Балух, Павло Гриб, Олександр Кольченко, Станіслав Клих, а також моряки, захоплені в Керченській протоці. А у відповідь Україна передала Росії Кирила Вишинського, Володимира Цемаха, Максима Одинцова, Олександра Баранова та інших увʼязнених.
«Нормандський формат» — це переговори щодо врегулювання ситуації на Донбасі, в яких беруть участь Україна, Франція, Німеччина та Росія на рівні глав держав, їхніх радників та представників МЗС. На цих переговорах обговорювали миротворців ООН на Донбасі, поліцейську місію ОБСЄ, звільнення заручників, режим припинення вогню та місцеві вибори на Донбасі.
Зустріч глав держав «нормандської четвірки» у Мінську в лютому 2015 року.
Belarus Presidency Press Office / Anadolu Agency / Getty Images
Перша зустріч відбулася у французькій Нормандії 6 червня 2014 року — звідси й назва. У ній брали участь президент Франції Франсуа Олланд, канцлерка Німеччини Ангела Меркель, президент України Петро Порошенко та президент РФ Володимир Путін. За останні пʼять років було близько 30 зустрічей і телефонних розмов представників «нормандської четвірки» на різних рівнях.
Однак учотирьох глави держав зустрічалися нечасто. Найтривалішою була зустріч у Мінську 11—12 лютого 2015 року, вона тривала 17 годин. За її підсумками ухвалили Декларацію щодо Донбасу та підписали другі Мінські угоди. Під час цієї зустрічі зʼявилася «формула Штайнмаєра». Тодішній міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр запропонував алгоритм, за яким можуть відбутись вибори на тимчасово непідконтрольних територіях. Наступного разу лідери України, Німеччини, Франції та Росії зустрічалися в Берліні 19 жовтня 2016 року. Тоді домовилися розробити «дорожню карту» з виконання всіх Мінських угод, в якій буде прописано, хто, коли та яку частину Мінських домовленостей повинен виконати. Її досі так і не погодили.
З 2014 року вже змінилися глави двох держав «нормандської четвірки». У 2017 році новим президентом Франції став Емманюель Макрон, а в 2019-му новим президентом України обрали Володимира Зеленського.
У вересні Україна погодилася з «формулою Штайнмаєра». Головні умови: вибори проходять тільки за законами України; у день виборів тимчасово набуває чинності закон про особливий статус Донбасу; результати виборів мають визнати міжнародні організації, тоді закон остаточно набуде чинності.
Остання зустріч лідерів країн «нормандської четвірки» відбулася 9 грудня в Парижі. За підсумками домовилися розвести сили на трьох нових ділянках на Донбасі до березня наступного року, припинити вогонь та обмінятись полоненими до Нового року. Наступного разу лідери «нормандської четвірки» попередньо планують зустрітися через чотири місяці.
Зустріч глав держав «нормандської четвірки» у Берліні в жовтні 2016 року.
Палінчак Михайло / УНІАН
Чи є альтернатива «нормандському формату» і Мінську?
Перші консультації щодо врегулювання кризи на Донбасі за участю представників України, Росії, США та Євросоюзу відбулись у Женеві 17 квітня 2014 року. Сторони домовилися роззброїти бойовиків, звільнити незаконно захоплені будівлі, Росія мала відвести свої війська від кордонів з Україною, а країни Заходу зобовʼязалися не запроваджувати додаткові санкції проти РФ. Пізніше Україна неодноразово намагалася повернутися до цього формату переговорів, але в Кремлі від нього відмовилися.
Як альтернативу неодноразово пропонували «будапештський формат» з країнами-учасницями Будапештського меморандуму
: США, Великою Британією, Францією і Росією. Про це, наприклад, заявляла Юлія Тимошенко перед першим туром президентських виборів у березні 2019 року.
Глава українського МЗС Павло Клімкін у недавньому інтервʼю theБабелю заявив, що «Росія не просто вбила Мінськ, а перетворила його на зомбі». Але Україна повинна «далі працювати на Мінському майданчику: там продовжуються дискусії щодо звільнення заручників, гуманітарних і безпекових питань». Також він не бачить альтернативи «нормандському формату» — «можна фантазувати про «будапештський формат», Женеву, але наразі ми маємо працювати з тим, що є».
Колишній представник України на переговорах у Мінську Євген Марчук вважає, що змінити чинний формат або залучити нових учасників нереально. Перш за все тому, що на це не погодиться Росія. Це підтвердив і речник президента РФ Дмитро Пєсков.
Якою є позиція нового президента України?
Після перемоги Володимира Зеленського у другому турі президентських виборів його радник Олександр Данилюк
заявив про головний пріоритет — активізувати роботу «нормандського формату». Наступного дня після інавгурації новий глава Адміністрації президента Андрій Богдан сказав, що Зеленський планує провести референдум щодо мирних домовленостей з Росією. Пізніше Зеленський пояснив, що йдеться не про законодавчий референдум, а про інформаційний — щоб дізнатися думку суспільства.
Зустріч президента Франції Емманюеля Макрона (ліворуч) і президента України Володимира Зеленського (праворуч). 17 червня 2019 року.
Адміністрація Президента України
У червні 2019-го Зеленський зустрівся з президентом Франції Макроном і канцлеркою Німеччини Меркель. Вони домовився оживити «нормандський формат» і Мінський процес з врегулювання конфлікту на Донбасі. А в інтервʼю німецькій газеті Bild Зеленський сказав, що «вірить у Мінські переговори», але готовий розглядати й інші формати.
Після скандалу з телемостом між російським каналом «Росія 1» і українським NewsOne Зеленський записав відеозвернення, в якому запропонував президентові РФ Володимиру Путіну обговорити питання Криму і Донбасу в Мінську разом із лідерами Франції, Німеччини, США та Великої Британії. Влада Білорусі готова прийняти таку зустріч, а в Кремлі пообіцяли подумати над «абсолютно новим форматом». Проте раніше Путін заявляв, що готовий до переговорів із Зеленським, якщо той погодиться на прямий діалог з представниками окупованого Донбасу та «перестане називати їх сепаратистами».
На зустрічі «нормандської четвірки» в Парижі 9 грудня 2019 року Зеленський заявив, що ніколи не погодиться на федералізацію України і не збирається поступатися українськими територіями — Кримом і Донбасом. У ході цієї зустрічі Зеленський вперше провів двосторонні переговори з Путіним. Вони спілкувалися більше години, про підсумки розмови український президент сказав: «Поки нічия».
הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»
Поліція затримала підозрюваних у вбивстві журналіста Павла Шеремета. Як вона їх знайшла? Хронологія подій та відкриті питання
Dec. 13th, 2019
Вбивство Павла Шеремета розслідують вже три з половиною роки. Слідчі проаналізували близько 35 злочинів, які могли б бути з ним повʼязані. Вони шукали схожі ознаки: наприклад, як була виготовлена вибухівка, як кріпили пристрій.
Вийти на виконавців вбивства Павла Шеремета вдалося після того, як слідчі звернули увагу на два злочини
Двадцять першого листопада 2015 року в Херсонській області неподалік селища Чаплинка два вибухи пошкодили опори лінії електропередач. Один із організаторів цього злочину — чоловік на прізвисько «Нацик» чи «Дровосєк». Слідство має фото, зроблене під час злочину: на ньому зафіксували чоловіка в чорній футболці із cимволікою хеві-метал групи. Слідство вважає, що це рок-музикант та військовий Андрій Антоненко.
Як він пов’язаний із справою Шеремета. Андрій Антоненко проживає неподалік від місця, де вибухнув автомобіль Павла Шеремета. На відеозаписах, які зняли з камер спостереження в районі вбивства Павла Шеремета, є дві особи: чоловік і жінка. Одяг чоловіка теж має схожу символіку. Крім того, слідство зацікавили двоє знайомих Антоненка: дитячий хірург Юлія Кузьменко та громадянин К. з позивним «Електрик». Вони жили разом, мали спільних друзів, допомагали військовим або самі служили. На одному зі спільних фото слідчі побачили поряд із Юлією Кузьменко волонтерку Яну Дугарь.
Замах на бізнесмена Ч. влітку 2018 року в місті Косів (Івано-Франківська область). Кілери використали саморобний вибуховий пристрій, «майже ідентичний» до того, який використали для вбивства Павла Шеремета. Серед інших, поліція сьогодні затримала замовника цього замаху.
Як пов’язані зі справою Шеремета. Слідчі звернули увагу, що в цій справі, як і в справі Шеремета, злочинці використали неодимові магніти, щоб закріпити вибухівку. У Косові пристрій відчепився від кузова машини, бо той був оброблений полімером, і не спрацював. Слідчі встановили машину, у якій їхали закладати вибухівку, і людину, що її орендувала. Це був Іван «Пістолет» Вакуленко.
Підозрювані у цьому злочині — подружжя Інна «Пума» Грищенко і Владислав «Буча» Грищенко. Іван Вакуленко возив Владислава Грищенка з Києва у Косів. Їхні ДНК знайшли на вибуховому пристрої.
Далі слідчі прослуховували групу, провокували її учасників на дії та спостерігали за ними
Слідчі викликали Івана «Пістолета» Вакуленка на допит у справі Шеремета. В цей момент слідство вже прослуховувало телефони учасників групи.
Після того, як «Пістолет» отримав повістку, він подзвонив Інні «Пумі» Грищенко і повідомив, що його викликали на допит. Інна подзвонила іншим особам і розповіла про повістку. Слідство наполягає, що вона не здивувалась тому, що Івана викликали у справі Шеремета.
Наступного дня після отримання повістки Іван Вакуленко покінчив життя самогубством, вистріливши собі в голову з мисливської рушниці. Інна Грищенко по телефону розповіла своєму чоловіку про самогубство Івана та сказала, що це їм на руку («Тепер вертеть будем, как хотеть»).
Слідчі провели обшуки та затримання в рамках справи про замах на життя бізнесмена Ч. в місті Косові.
Владислава Грищенка затримали першим, 24 вересня, його дружину 5 листопада. Під час обшуку та затримання Владислава Грищенка за його автомобілем приїхав громадянин К. «Електрик», зафіксований у справі про херсонські опори. Таким чином слідчі звʼязали ці дві справи. Виявилось, що фігуранти двох справ спілкуються. Слідчі знайшли багато спільних фото всіх осіб, причетних до двох справ.
Коли Яна Дугарь дізналась, що в її знайомих проводять обшуки, вона в телефонній розмові розповіла, як знайшла в своїй орендованій квартирі сім телефонів, три книжки з саперної справи і набір сапера. З її слів, які можна почути на відео, зрозуміло, що ці речі їй не належать і вона сама злякалась, коли їх знайшла.
Як, за версією слідства, були розподілені ролі у групі, яка підірвала Павла Шеремета
Медик 25-ї бригади Яна Дугарь. Вона схожа на жінку-«розвідницю», яка, за версією слідства, кілька разів у різні дні фотографувала камери спостереження, встановлені по маршруту руху закладників вибухівки. Вона це робила телефоном, в якому не була встановлена сім-картка.
Дитячий хірург Юлія Кузьменко. За версією слідства, саме вона закладала вибухівку. За інформацією theБабеля, слідство вважає, що саме вона вранці 20 липня стежила за автомобілем і могла натиснути на спускову кнопку вибухового пристрою. Кузьменко знайома з Андрієм Антоненком.
Андрій Антоненко — військовий Сил спеціальних операцій (ССО), рок-музикант. За версією слідства, він є організатором вбивства і супроводжував Юлію Кузьменко, коли вона закладала вибухівку під машину Павла Шеремета. Слідство довгий час не могло встановити, куди зникли чоловік і жінка, зафіксовані на камерах спостереження в районі вбивства. Неподалік від того місця, де востаннє їх фіксували камери, живе Антоненко.
Антоненко, Кузьменко і Дугарь
Сергей Чузавков УНIАН / Facebook Юлiя Кузьменко / Facebook Яна Дугарь
Подружжя Грищенків — Інна «Пума» та Владислав «Буча». Їхню роль у справі про вбивство журналіста слідство не озвучило, лише натякнуло, що Владислав вміє робити вибухівку.
Слідство підкреслює, що всі пʼятеро не використовували свої мобільні телефони приблизно в один і той самий період: з ранку і вечора 19 липня до ранку 20 липня 2016 року — тобто під час убивства.
Питання, які залишилися до слідства
1. Хто замовив вбивство Павла Шеремета та з якою метою?
2. Чи могли волонтери і військовослужбовці бути зацікавлені в дестабілізації ситуації в країні?
3. Якщо слідство пов’язало дві справи після того, як затримало Владислава Грищенка і провело в нього обшуки, то звідки взявся запис розмови Грищенка та «Електрика», який вочевидь був зроблений до затримання?
4. Яку роль виконували Інна та Владислав Грищенки?
הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»
Авакова и Рябошапку у відставку
Dec. 13th, 2019
Це не влада, це пародія, це карго-культ на владу.Вчора керівник держави разом з міністром МВС взяли на себе роль суддей і ще не обвинуваченим, ще не затриманим людям винесли вирок.
На підставі чого: на підставі маніпулятивних здогадок про загальне хвилювання групи, грубого притягнення фактів за вуха і футболок з принтами. Мало того... для об'єктивності і неупередженості вони не придумали нічого кращого ніж передати справу на розгляд в Печерський суд судді Вовку.
Портнов був зайнятий і не зміг? Сьогодні справа тріщить по швах. Тільки з прочитаного мною (а я заглядував у стрічку новин хвилин 15):
- Дугарь, в той момент коли вона згідно версії слідства нібито фотографувала камери в Києві, перебувала закордоном про що є відмітки в закордонному паспорті, а в момент злочину - у військовій частині в зоні АТО,про що є документз військової частини.
- Кузьменко, яка нібито підкладала бомбу,має алібіна момент злочину.. - Антоненко в момент убивства був у гостях,у нього є купа свідків. І він взагалі не схожий на мужчину з відео. Зокрема фотки з його профілю за день до злочину і день після нього наочно показують, що борода в Антоненкодуже відрізняєтьсявід бороди того, хто вчиняв злочин. Відрізняється він також статурою. Враховуючи факапи з принтами і інші, виглядає так що це взагалі ліва людина.
Я розумію мотиви керівництва держави показати людям кіно про злочинців і як вони викривають злочини. Це необхідна річ в контексті обсирів на всіх фронтах, від економіки і соціальної сфери і закінчуючи зовнішньою політикою і русскім міром, що став ближче.Але вчора, бажаючи нагодувати плебс видовищами замість хліба, зробивши те, що роблять слідчі фальсифікуючи гучні злочини з метою отримання медальок, керівництво держави відкрило скриньку пандори.
Звинувативши в злочинах не простих людей.
А тих, хто бився за Україну.
Звинувативши військових і волонтерів на основі фальсифікованих доказів (судячи з вищеописаного), а той час коли сепарів і терористів ви відпускаєте.
І я вже не кажу про те, що справжні злочинці, після такого відео, зачистять всі ниточки і вже точно уникнуть покарання.
Хотіли нагодувати ватний плебс видовищами, а відкрили скриньку пандори, яку закрити вони будуть вже не в силах.
Судді бачать, що справа не просто шита білими нитками, а взагалі нічим не шита і розвалюється на очах. Тому підозрюваним по важким статтям дають лише домашній арешт.
