הבא להורגך השכם להורגו (а-ба леоргеха, ашкем леорго), «Пришедшего убить тебя, опереди и убей его»
Рубан Володимир Володимирович
|прізвище при народженні=
Володи́мир Володи́мирович Ру́бан ( 16 серпня 1967[2], Алмати, Казахська РСР[3]) — український громадський діяч, керівник штабу Громадської організації «Офіцерський корпус», фігурант кримінальної справи щодо планування насильницького повалення конституційного ладу в Україні, сприяння терористичній організації «ДНР».
Основними спонсорами цієї діяльності були заступник начальника «Росспівробітництва» Георгій Мурадов, і керівник фонду «Президентський центр Б. Н. Єльцина» Олександр Дроздов. Довго й ретельно створюючи проросійські настрої за допомогою продукції, а пізніше через сайти «Українського вибору» й «Офіцерського корпусу», Рубан в грудні 2013 року різко «перевзувся в повітрі» на «патріота», неначе готуючись до ролі перемовника зі сторони України.
Народився в українсько-російській родині офіцера. Батько — Гарбузюк Володимир Андрійович ( 1942), мати — Гарбузюк Любов Петрівна ( 1945). Проживали в селі Зазим'я[4].
1984 — закінчив школу в Києві та вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків.
1989-го змінив прізвище Гарбузюк на Рубан.[5]
1989 — закінчив училище. ВОС № 0618** льотчик-інженер (командно-тактична винищувальна авіація, спецкурс авіаційної розвідки), Л-39, МіГ-21. В 1991 році пройшов річний курс навчання в РА, МіГ-25 РБ.
Служив на льотно-командних посадах у різних частинах та з'єднаннях, експлуатуючи ряд літаків, зокрема МіГ-21 та МіГ-25. Проходив навчання з тактики, стратегії управління військами, аналітичної та розвідувальної роботи.
8 липня 1991 — звільнений у запас у Коломиї з 48 полку військово-повітряних сил СРСР у званні старшого лейтенанта.
Працював на керівних посадах у комерційних та громадських організаціях, державних структурах.
2012 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Магістр державного управління у сфері національної безпеки.
Видавнича діяльність
2004—2008 — займався поліграфічно-видавничою діяльністю, створив групи підприємств, що активно формувала проросійські позиції в літературній і освітній сферах. Одним із партнерів Рубана був Олександр Дроздов — колишній офіцер зовнішньої розвідки КДБ СРСР (1974—1990 роки).[6]
Видавництво Рубана «Київська Русь» займається масовим друком шкільних підручників «Страноведение. Россия», а також посібників для перекваліфікації вчителів «Воссоединение Руси». Книжки були впроваджені в освітніх закладах Донбасу протягом 2008—2010.[6]
Нейтральність цього розділу під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (березень 2018)
Політика
2013 — стає активним учасником проросійського руху Медведчука «Український вибір». 20 червня 2013 року створює власну громадську організацію «Офіцерський корпус» і починає працювати окремо від олігарха. Від часу створення «Офіцерського корпусу» організація виступала проти євроінтеграції України, пізніше — засуджувала протестувальників на Майдані. Проте 6 грудня 2013 року її члени різко змінили риторику та вступили до лав Самооборони Майдану.[6]
2015 — між «Офіцерським корпусом» Рубана та «Українським вибором» Медведчука загострюється конфлікт. У лютому 2015 року Рубан зареєстрував партію «Офіцерський корпус», яка пізніше взяла участь у місцевих виборах.[6]
Керівник Центру звільнення полонених ГО «Офіцерський корпус», голова партії «Офіцерський корпус», віце-президент ГО «Академія національної безпеки».
З початку війни на сході України у травні 2014 Рубан разом із організацією «Офіцерський корпус» з власної ініціативи взявся за звільнення заручників із полону самопроголошених «ЛНР» та «ДНР»[6]. Виконував функцію посередника між польовими командирами «ДНР» і «ЛНР» та українською владою[7]. У липні 2014 створив Центр звільнення полонених у Дніпрі, переговірники якого домоглися звільнення понад 600 полонених. У жовтні 2014 група під керівництвом Рубана за три доби здійснила рейд територією Донбасу протяжністю 1500 км, доставивши теплі речі та продукти полоненим у Сніжне і дітям у Горлівку, та звільнивши полонених з Краснодона, Луганська, Сніжного та Донецька.[джерело?]
У березні 2015 року став лауреатом премії «За мужність і патріотизм» загальнонаціональної програми «Людина року»[8].
В кінці лютого 2017 разом з Надією Савченко відвідав тимчасово окуповані території ОРДЛО, порушивши порядок перетину лінії розмежування, після чого СБУ анулювала дозвіл Рубана на виїзд в ОРДЛО[9].
Неодноразово помічений у прихильності до терористів так званих ДНР, ЛНР та «Новоросії»[10], за що піддавався критиці[11]. Займаючись звільненням полонених, висловлював думку, що якщо матері українських військових, які потрапили в полон до терористів, будуть на колінах вимолювати у бойовиків життя своїх синів, то надалі матері і їхні сини «будуть правильно голосувати»[12]. Під час переговорів про звільнення полонених Рубан неодноразово висловлювався на підтримку бойовиків та звинувачував українських військових в обстрілі мирних кварталів на Донбасі. На його думку, саме Київ затягує переговори зі звільнення заручників. Інші учасники переговорного процесу заявляли, що Рубан їх зриває та навіть заробляє на обмінах.[6] Деякі звільнені полонені вказують на нерівноцінність обмінів, коли бойовиків псевдореспублік, які реально брали участь в боях, обмінювали на представників допоміжних підрозділів (санітари, водії, кухарі) натомість бійців ЗСУ чи добровольчих батальйонів.[13] Представники інших волонтерських організацій також стверджують, що Рубан видавав звільнення ними полонених за власну заслугу, хоча відношення до цього не мав.[14] Матір Миколи Сурменка та Гайде Різаєва звинувачують Володимира Рубана в тому, що він вимагав гроші за звільнення полонених.[15]
16 січня 2016 СБУ заявила, що громадянин В. Рубан поширює заяви, що начебто він, як представник СБУ, проводив у Мінську якісь переговори[16] з можливого звільнення утримуваних в Росії громадян України та начебто обговорював там вірогідність їхнього обміну на російських військовослужбовців, що потрапили в полон в Україні. СБУ офіційно наголосила, що В. Рубану не надавалися жодні доручення чи повноваження вести будь-які переговори щодо звільнення громадян України: «пан Рубан міг побувати у Мінську як приватна особа, але він ніколи не брав участі в офіційних перемовинах чи зустрічах»[17]. СБУ також заперечила, що Рубан є «генералом» спецслужби, про що заявляв пан Рубан.
8 березня 2018 року о 9.15 Рубана було затримано українськими прикордонниками на контрольному пункті Майорськ при спробі завезення з окупованої території значної партії зброї та боєприпасів, після чого його передали до СБУ.[20]
9 березня йому було повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК «Незаконне поводження зі зброєю», ч. 1 ст. 14 «Готування до злочину», ч. 3 ст. 258 «Терористичний акт». Суд заарештував Рубана на 60 діб. Звинувачення в суді представила Військова прокуратура. Його підозрюють у підготовці теракту в урядовому кварталі, атаки на Верховну Раду та вбивства депутатів і інших державних діячів.[21][22][23]
10 березня 2018 року СБУ оприлюднила матеріали напрацьовані в ході оперативної розробки Рубана, яка тривала протягом 9-10 місяців. Було продемонстровано зв'язки й організаційну мережу, за допомогою якої він від 2004 року займався розповсюдженням антиукраїнської пропаганди, в тому числі серед дітей молодшого шкільного віку.
За цією інформацією Рубан в 2004—2005 роках активно розвивав видавничо-поліграфічну комерційну діяльність. Ним було створено ряд профільних підприємств (Видавництво «Київська Русь», Журнал «Райдуга», Поліграфічний центр «Київська Русь», Рекламна агенція «Нестор», Журнал «Соняшник» й інші), які займалися виготовленням і розповсюдженням проросійської літератури. Причому часто — просто передруковувалися російські зразки освітніх видань з наголосом на проросійських позиціях і пропагандистських кліше.
Причому його «Офіцерський корпус» від самого початку Майдану виступав з різкою критикою мітингувальників, а потім навздогін за керівником також змінив стрічки на синьо-жовті.[24][25][26]
15 березня Рубану повідомили про нову підозру та заміну раніше повідомленої підозри. Наразі він підозрюється у змові про вчинення насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади (ч. 1 ст. 109 ККУ), готуванні до вчинення дій з метою насильницького повалення конституційного ладу за попередньою змовою (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109 ККУ), підготовці до посягання на життя державного та громадського діяча за попередньою змовою осіб (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 112 ККУ), підготовці до теракту (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 ККУ), сприянні діяльності терористичної організації (ч.1 ст. 258-3 ККУ) та незаконному поводженню зі зброєю за попередньою змовою осіб (ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 ККУ)[27]
16 квітня 2019 року Броварський суд Київської області ухвалив звільнити з-під варти Володимира Рубана та Надію Савченко просто в залі судових засідань, мотивуючи це тим, що термін запобіжного заходу закінчився, а нового не було обрано.[28]
Одружений 1989 року. Дружина — Рубан (Гойса) Інга Віталіївна ( 1968). Виховують синів Єгора ( 1989) та Данила ( 1990), доньку Дарину ( 2000), онука Тимофія.
У медійному просторі фігурує як «генерал-полковник»,[29] хоча ще 2012 року фігурував як відповідальний за розміщення статей наукового семінару[30][31], що відповідає рівню науковця або офіцера молодшої ланки.
Російський журналіст Павло Канигін стверджує, що Рубан особисто спілкувався з Сергієм Дубинським та іншими бойовиками причетними до збиття рейсу МН17, однак в інтерв'ю Павлу Рубан ухилявся від відповідей на питання про рейс МН17.[32]
- ↑ Хто прагне сісти у крісло мера Києва. Огляд кандидатів // Світлана Тараторіна, ГО «Громадський контроль Києва», DreamKyiv
- ↑ Кандидати на посаду міського голови Архівовано 16 жовтень 2015 у Wayback Machine. // Центральна виборча комісія України, ІАС 'Місцеві вибори 2015'
- ↑ За іншими даними — народився у селі Зазим'я Броварського району, Кандидат в мэры Киева Владимир Рубан Архівовано 10 жовтень 2015 у Wayback Machine., facenews
- ↑ Рубан Володимир Володимирович. Архів оригіналу за 24 січень 2018. Процитовано 23 січень 2018.
- ↑ Странный генерал Рубан
- ↑ а б в г д е Хто такий переговорник Володимир Рубан?. Новини на Громадському радіо. 2018-03-09.
- ↑ Сергей Рахманин. Между болью и свободой, Зеркало недели (11 липня 2014)
- ↑ 21 березня 2015 року в Палаці «Україна» відбудеться дев'ятнадцята церемонія вручення премій «Людина року-2014» та благочинна акція «Життя заради миру» Архівовано 15 липень 2015 у Wayback Machine., Укрінформ (19 березня 2015)
- ↑ СБУ: Рубан порушив порядок перетину лінії розмежування, його опитують
- ↑ Переговорщик Рубан дал скандальное интервью росСМИ: опубликовано видео
- ↑ Генерал Владимир Рубан шокировал украинцев заявлением в поддержку ДНР
- ↑ Генерал-полковник Владимир Рубан: «Хороший переговорщик много слушает, мало говорит»
- ↑ «Рубан кричал на пленных украинских бойцов: «Вы убийцы и по законам «ДНР» заслуживаете расстрела!» (ru). Процитовано 2018-03-21.
- ↑ Волонтери: Рубан заявляв про звільнення деяких полонених, відношення до звільнення яких він не мав. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (uk-UA). Процитовано 2018-03-23.
- ↑ Сказали отцу, что дочь расстреляли: стало известно, как Рубан «освобождал» заложников. Политека (ru-RU). Процитовано 2018-03-26.
- ↑ Маються на увазі переговори в форматі Мінськ-2
- ↑ Служба безпеки України[недоступне посилання з липень 2019]
- ↑ Бывший одноклассник «генерала» Рубана, сообщил кто он на самом деле
- ↑ Від Рубана-невдахи до "генерала-переговорщика".
- ↑ Рубан під арештом на 2 місяці: що відомо про його справу?. ВВС Україна. 9 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
- ↑ Рубан арештований за рішенням суду. УНІАН. 9 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
- ↑ Грицак розповів, що Рубан координував свої дії з лідерами «ДНР» Захарченком і Тимофєєвим
- ↑ Затриманому Рубану повідомлено про підозру
- ↑ Російський політичний проект «В. Рубан»
- ↑ Видавництво проросійських книг і критика євроінтеграції - СБУ оприлюднила доповідь щодо Рубана. https://www.unian.ua/. УНІАН. 2018-03-10. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ "Російський політичний проект": СБУ оприлюднила доповідь про антиукраїнську діяльність Рубана. https://nv.ua/. Новое Время. 2018-03-10. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ Рубану повідомили про нову підозру. Українська правда (uk). Процитовано 2018-03-20.
- ↑ Савченко та Рубана звільнили з-під варти в залі суду. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 2019-04-16. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ Кто такой на самом деле переговорщик Владимир Рубан
- ↑ Військово-морська могутність США // Відповідальний за розміщення Рубан Володимир
- ↑ Концепція стримування збройного конфлікту… // Відповідальний за розміщення Рубан Володимир
- ↑ Рубан спілкувався з підозрюваним у збитті MH17 над Донбасом - журналіст (відео) (uk). Процитовано 2018-03-16.
- Володимир Рубан у Facebook
- Центр звільнення полонених у Facebook
- Сергей Рахманин. Между болью и свободой, Зеркало недели (11 липня 2014)
- Переговорник Рубан: мистецтво упокорювати силу, Еспресо TV (24 липня 2014)
- Екатерина Сергацкова. Генерал Рубан о боевиках на востоке Украины: Там люди, с которыми мы стояли на Майдане, УП.Жизнь (20 серпня 2014)
- Alec Luhn. Trading With Terrorists, Ukraine-Style, Foreign Policy (19 вересня 2014)
- Генерал Владимир Рубан шокировал украинцев заявлением в поддержку ДНР
- Володимир Рубан: Порошенко так напаскудив Трампу, що той цього ніколи не забуде // «Апостроф», 22 листопада 2016
- Володимир Рубан: розпалювання війни на Донбасі вигідне спецслужбам Росії і певним фінансовим групам в Україні // «Апостроф», Денис Попович, Субота, 26 листопада 2016, 08:05
- Володимир Рубан: Путін образився на Україну // «Апостроф», 29 листопада 2016
- СБУ показала историю пропагандиста и печатника Рубана. https://petrimazepa.com/. Петро та Мазепа. 2018-03-10. Архів оригіналу за 2018-03-10. Процитовано 10 березня 2018.
- Володимир Рубан. Історія однієї консерви. https://novynarnia.com/. Новинарня. 2017-03-02. Процитовано 21 березня 2018.
