Зрозумівши коріння всіх цих стереотипів, нам буде легше збагнути і "боягузливу київську промову" Джорджа Буша влітку 1991 року, коли він застеріг українців від "самогубчого націоналізму" та розриву з Москвою, і подібний виступ Маргарет Тетчер роком раніше, коли вона порівняла Україну з Каліфорнією і Техасом, і, зрештою, всі ті безглуздя, які писала західна преса про Україну в 1992-93 роках, чи не найкраще втілені у сумнозвісній фразі Абрагама Брумберґа про "бридку" чи навіть "паскудну Україну" (nasty Ukraine), винесений на обкладинку впливового тритижневика «Нью-Йорк ревю оф букс». Генрі Кісінджер, безумовно, мав рацію, коли на початку 1992 року нарікав на сліпоту Заходу, котрий на той час ніяк не міг примиритися з розпадом СССР і збагнути такий несподіваний для себе феномен, як поява нових незалежних держав, зокрема України. Причиною цього, на думку Кісінджера, завжди була і, великою мірою, є поверховість і схематичність західного, особливо американського мислення, «сповненого ностальгії за простими рішеннями» і глухого й сліпого до всього, що вибивається за межі звичних стереотипів. Україна, як показав фоч Гаґен, завжди мала з тими стереотипами чи не найбільше клопотів. Утім, ще задовго до фон Гаґена американський історик Роберт Конквест наблизився до відповіді на згадане питання, досліджуючи загалом часткову проблему - історію голокосту, влаштованого українцям совєтами у 1932-33 роках. Це питання, яке постало перед враженим дослідником при першому ж ознайомленні з фактами, виглядало приблизно так: яким чином така страшна трагедія, що відбулася майже у центрі Європи, посеред двадцятого століття, на очах у цілого світу, по суті, жодним чином не заторкнула західної суспільної свідомості? По-перше, спробував відповісти самому собі Р. Конквест, селянська проблематика завжди була чужою для Заходу й малозрозумілою. Саме слово «селянин» для американця або британця асоціюється з якимсь дуже далеким краєм або ще віддаленішою історією. По-друге, Україна ніколи не існувала ні в часовій, ні в просторовій свідомості європейців, а тим більше, додамо, американців, для яких світова історія й географія взагалі є досить загадковими дисциплінами. Україна, на відміну від зрадженої Польщі чи, скажімо, Прибалтики, не була для Заходу чимось, навіть слабким докором сумління. А по-третє, завжди існували могутні сили, зацікавлені в «небутті» України і, відповідно, в замовчуванні та фальсифікації фактів. Совєтська пропаганда досить успішно знаходила собі спільників у цій справі у пропаганді західній (від сумнозвісного Волтера Дюранті до не менш сумнозвісного Морлі Сейфера), а совєтська історіографія, принаймні в "українському питанні", взагалі мало чим відрізнялася від історіографії західної. Попри різні погляди на "класову боротьбу" в Росії й роль КПСС, совєтські вчені і російські вчені-емігранти, що справили вирішальний вплив на західну історіографію й політологію, мали одну спільну рису: імперськість і, як похідне, явну або латентну українофобію. За дотепним висловом Ореста Субтельного, і російські історики-іммігранти, і їхні американські колеги апріорно вважали, що "український історик - це, майже за дефініцією, український націоналіст. А тому й українська історія, - пише Субтельний, - до кінця 1980-х вважалася не лише периферійною, а й інтелектуально підозрілою ділянкою спеціалізації"."

КИТАЙ НЕ ЖЕЛАЕТ БРАТЬ РОССИЮ ДАЖЕ В КАЧЕСТВЕ НАЛОЖНИЦЫ На саммите ШОС было уморительно наблюдать за Путиным - только что на колени не встал перед Си Цзинпином, как его собственные холопы перед ним самим. "Надеемся, Китай профинансирует модернизацию России". Барыня лягли и просють. Ага, щазз. Во-первых, Китай обжёгся на сделке по покупке акций "Роснефти" - она оказалась мошенничеством (как, кстати, мы и говорили с самого начала). Во-вторых, времена изменились, и сильно - бесплатно никто не намерен никому помогать, а тем более Китай, который может теперь (кстати, без особого желания - там считают, что рано - слаб финансовый центр и есть внутренние социальные проблемы) сменить США в той же G7, стране-изгою, утрачивающему контроль над зауральскими территориями. Очень много сообщений в этом году о шахматном виде тайги с птичьего полёта, лес в Китай вывозят эшелонами, а на ДВ и весь полусвет контролируют китайцы, они же в реальности и самый крупный работодатель. Больше с РФ и взять нечего, Пекин чуть ли не открыто об этом говорит уже. Но модернизацию провести может, почему нет? Условий тоже не особо скрывают теперь - свободный доступ китайских граждан к рынку труда, передача им земельных участков, полный контроль и надзор китайского правительства над госкорпорациями, отправка русских наемников в конфликтные для Китая зоны планеты. В Пекине также готовы выслушать предложения Москвы по графику и реалистичной стратегии погашения Россией гигантского корпоративного долга, и это в условиях, когда китайские банки негласно следуют американским правилам в вопросе санкций. В качестве утешительного приза плешфюреру могут подарить робокопа, изготовленного на основе навозного петуха скульптора Боппосова и должность московского чуньчана. Китай рационально считает, что платить за то, что и так достается бесплатно - глупо, тем более, когда предлагается еще и вымазаться в Путине.

"Наді НЕволю": почему от Савченко отвернулись активисты

"Уже слышали": покушение на Бабченко связали с делом Савченко

• www.obozrevatel.com
• Посмотреть оригинал

Спецоперацию по предотвращению покушения на российского журналиста Аркадия Баченко можно разделить на две части.

Такое мнение выразил в своем блоге на OBOZREVATELжурналист Матвей Ганапольский.

Он прокомментировал дискуссию в сети по поводу того, имел ли право Бабченко так поступать и столь плотно сотрудничать с СБУ.

"Если бы ко мне пришли и положили передо мной доказательства, что на меня готовят покушение, я бы поступил точно так же, как и Бабченко. Кроме того, раз он посмотрел документы и посчитал их доказательными, то критиковать его нет смысла – мы этих документов не видели", - пояснил он.

По словам Ганапольского, вокруг нашумевшей спецоперации появилось много версий, некоторые из них являются одновременно серьезными и наивно-смешными.

"Главный задержанный объявляет, что работал чуть ли не на СБУ. И что вся операция, в которой он принимал участие, была исключительно для того, чтобы выявить контакты, которые идут "наверх". Я напомню, что мы с вами уже это слышали от госпожи Савченко, которая заявила, что все ее разговоры об оружии и террористических актах были исключительно для того, чтобы проверить, хорошо ли работает СБУ", - написал он.

Он отметил, что в обеих операциях СБУ сработала хорошо.

"СБУ сработала: Савченко сидит в СИЗО, туда же отправился и главный подозреваемый в организации террористического акта против Бабченко. Остается надеяться, что СБУ и правоохранительные органы Украины будут доказательными, и когда будет суд – положат на стол судьи неопровержимые доказательства той версии, которой они сейчас придерживаются", - резюмировал журналист.

Как сообщал OBOZREVATEL, 31 мая Шевченковский районный суд Киева арестовал вероятного организатора покушения на Бабченко Бориса Германа на два месяца без права внесения залога.

Позже он назвал себя агентом СБУ.

Читайте все новости по теме "Покушение на Аркадия Бабченко" на Обозревателе.

савченко
надежда савченко
савченко новости
савченко последнее
савченко последние новости