Сила фото, або як нові медіа впливають на розслідування терактів - Google Документи

Сила фото, або як нові медіа впливають на розслідування терактів - Google Документи:

Сила фото, або як нові медіа впливають на розслідування терактів

Нові технології встановлюють нові правила для поширення інформації. Сьогодні будь-хто може відчути себе репортером, просто використовуючи власний смартфон. Та все більш гострим стає питання, що саме можна поширювати в Мережі, особливо коли мова йде про висвітлення надзвичайних подій. Проблема не тільки в етичності трансляції окремих кадрів, як це відбувалося із репортажами з теракту на Лазуровому узбережжі в липні 2016-го. Правоохоронці стверджують, що оприлюднення фото з місця скоєння теракту шкодить розслідуванню. Наскільки серйозний вплив нових медіа на діяльність агентів безпеки з’ясовували у редакції Wired, на прикладі публікації фото з британського Манчестеру, що став ареною для чергової акції від ІДІЛ.

Публікація для терористів

На перший погляд, фото з місця скоєння теракту в Манчестері не викривають багато таємниць. Закривавлені шматки рюкзака Karrimor, обвуглені фрагменти акумулятора Yuasa 12В, срібний циліндр, який може бути залишком детонатора. Для команди видання The New York Times, яка 24 травня (через 2 дні після вибуху) опублікувала 8 засекречених фото, ці кадри були новим, напрочуд рідкісним шансом детальніше розглянути задум терориста. Редактор Дін Бакет (Dean Baquet) озвучує позицію редакції: показати людям, як працюють терористи, включаючи методи транспортування та маскування бомби. «За нашою оцінкою, в цих фотографіях є загальна, публічна користь».

Для британських органів, відповідальних за розслідування теракту, публікація фото стала неприємним, обурливим сюрпризом. Кадри з місця вибуху є доказами, а публікація таких доказів наражає на небезпеку всі оперативно-розшукові дії на Manchester Arena. Видання The New York Times розповсюдило фото менше ніж через 48 годин після вибуху, але інші сайти, серед яких The Guardian, NBC News швидко підходили сенсаційні кадри. Витік конфіденційних даних прокоментувала навіть прем’єрка Тереза Мей (Theresa May). Вона звинуватила американських посадовців у розкритті секретної інформації і пообіцяла «роз’яснити президенту Трампу, що відомості, якими обмінюються уповноважені правоохоронні органи двох країн, повинні залишатися в секреті». Очевидно, що джерелом витоку даних стали органи безпеки з США.

То що ж насправді може дізнатися пересічний громадянин, побачивши заборонену вісімку кадрів? Насправді, досить багато, і як це часто відбувається із добрими намірами, фото можуть принести більше користі терористам, аніж свідомим користувачам. Експерти-криміналісти підтверджують, що злочинці, ретельно дослідивши зображення, можуть зрозуміти, що саме вже відомо слідчим, а що — невідомо. Останнє може стати в нагоді послідовникам манчестерського камікадзе Салмана Абеді (Salman Albedi), щоб заплутувати правоохоронців у майбутньому.

«Британці так розізлилися саме через потенційне попередження інших терористів», — пояснює Девід Гомез (David Gomez), старший науковий співробітник Центру з питань інформаційної та державної безпеки Дж. Вашингтона. Він має особливий досвід у подібних речах, адже у минулому працював агентом ФБР.

«— Якщо припустити, що вбивця з Манчестеру входив до організованої терористичної ланки, публікація фото могла попередити про потенційну небезпеку інших задіяних осіб. Зображення ніби промовляють до них: агов, не все було знищено вибухом, вас можуть вистежити по залишкам бомби, зважайте на це.»

Світлини та слідчі — історія взаємин

Фотографії відіграють життєво важливу роль у кримінальних розслідуваннях, як мінімум з 1859 року, коли Верховний суд США вперше постановив враховувати фотографічні докази. Через 8 років поліція французького міста Лозанна стала першим правоохоронним органом, в якому задокументовано фотофіксацію місця злочину. Основні стандарти у процесуальній фотографії розробили і впровадили криміналісти початку XX ст., серед яких відзначилися швейцарець Рудольф Арчибальд Райс (Rodolphe A. Reiss) та француз Альфонс Бертильйон (Alphonse Bertillon). Місце злочину почали знімати загальним планом, а окремі деталі, такі як відбитки пальців, кров, сліди чи кулі — зблизька. І сьогодні поліція ретельно документує кожен фрагмент на місці злочину, щоб допомогти слідчим в процесі розслідування, а суддям чи присяжним — побачити всі деталі і докази на власні очі.

Інколи в інтересах слідства фото публікуються в медіа — таким чином слідчі сподіваються знайти свідків, отримати нові деталі від громадськості тощо. Але витік даних — це окремий випадок. «Витік будь-якої інформації перешкоджає слідчим, оскільки є незапланованим, експерти втрачають контроль над розслідуванням», — констатує Майк Герман (Mike German), також колишній ФБР-овець, а сьогодні — співробітник Центру Бреннана на підтримку законності і свободи, національної програми з безпеки США. «Я цілком можу зрозуміти, чому публікація таких доказів розлютила слідчих.»

Спеціалісти говорять, що публікація фото з Манчестеру спричинила одразу декілька серйозних проблем. За умов нормального розвитку слідчого процесу, правоохоронці досліджують залишки вибухового пристрою і визначають їх походження. Зазвичай це дає можливість відслідкувати бомбу аж до місця продажу, — наприклад, саме так сталося під час розслідування вибухів у місті Спокен (Вашингтон, США) у 2011 році. Оприлюднивши кадри, з якими працюють слідчі, ЗМІ дали підказку терористам і шанс встигнути знищити докази зв’язку манчестерського терориста з постачальниками матеріалів активістам ІДІЛ.

Окрім того, поширення фотографій може зашкодити переслідуванню співучасників теракту. Коли поліція фотографує місце всього через декілька годин після злочину, ще невідомо, які деталі є доказами, а які — ні. Тому спеціалісти фотографують все підряд, а на наступних стадіях розслідування потрібні об’єкти будуть виокремлені із загальної маси. Майк Герман пояснює нюанси:

«— Оприлюднення зображень припускає, що предмети на фото є частиною вибухового пристрою. Якщо в подальшому виявиться, що це — всього лише брелок, яким користувався терорист, захист отримає можливість для маневру і апелюватиме, що правоохоронці вигадують докази наявності вибухівки там, де насправді було виявлено лише побутові предмети. Таким чином, аргументи сторони звинувачення будуть дискредитовані.»

Більше, ніж вибух

Окрім безпосередньої шкоди розслідуванню теракту в Манчестері, публікація в NYT погано вплине на взаємини правоохоронців США з колегами з інших країн. Якщо британські спецслужби переконані, що партнери в Америці передають дані в ЗМІ, в подальшому вони не направлятимуть стратегічно важливі розвідувальні дані через Атлантику. Деякі експерти вважають такий стан речей навіть гіршим результатом, аніж скомпрометоване розслідування окремого теракту.

Публікація спричинила навалу обурених відгуків від читачів. Редакторка паперової версії видання Ліз Спейд (Liz Spayd) впевнена, що редактори «скоріше за все» обговорювали з представниками відповідальних органів можливі наслідки публікації фото. Вона не знає напевне, чи мала місце подібна розмова, але рішення публікувати матеріал підтримує. «Ці кадри стосуються події, яка, безсумнівно, дуже сильно турбує громадськість.»

Думку Спейд підтримують колеги з інших видань та онлайн-редакцій. Індіра Лакшманан (Indira Lakshmanan) з Poynter пояснює, що навіть коли правоохоронці звертаються до ЗМІ з проханням не поширювати ті чи інші дані, це питання залишається на розсуд авторів матеріалу. Важливо зрозуміти, чи справді існує небезпека поширення секретних відомостей та шкоди розслідуванню, чи, можливо, правдиві свідчення покажуть в невигідному світлі самих правоохоронців, діяльність служб безпеки тощо. Важливо дотримуватися об’єктивності, адже світовому онлайн-простору відомі випадки, коли країни використовують «захист прав» для обмеження свободи слова в інтернеті.

Більшість читачів погодиться, що публікація фото з Манчестера варта перших шпальт новинних видань, але тільки час покаже, наскільки сильно вплинули фотографії на хід розслідування. Можливо, публікація дала правоохоронцям привід виправдати свою неспроможність знайти справжніх винуватців теракту. В свою чергу, соціальні мережі теж не поспішають боротися із матеріалами, що стосуються діяльності екстремістів, заявляючи про додатковий тиск і цензуру в інтернеті. Доменний реєстратор №1 в Україні imena.ua

ЧИТАЙТЕ ПРО НОВІ МЕДІА:

• Як поширюються фейкові новини в Facebook — і до чого тут Македонія
• Нові медіа проти блогерів, або чому PewDiePie — не нацист
• Інформаційна війна — чому генерал НАТО попереджує про фейкові сайти новин

Джерело: Wired

iReader

'via Blog this'

Найпопулярніші «фейкові новини» у ЗМІ Росії в 2017 році - Google Документи

Найпопулярніші «фейкові новини» у ЗМІ Росії в 2017 році - Google Документи:

Найпопулярніші «фейкові новини» у ЗМІ Росії в 2017 році

«Фейкових» (сфальсифікованих, фіктивних) новин – або принаймні нескінченних розмов про них – у 2017 році було так багато, що словник англійської мови «Коллінз» назвав фразу «fake news» словом року, супроводивши визначенням: «фальшива, часто сенсаційна інформація, що розповсюджується під виглядом під новинну журналістику».

Потрапили вони і в російський політичний ландшафт, причому часто офіційні особи, журналісти і широка публіка вважали, що вони цілком заслуговують на довіру – чи то розповідь про те, що Захід домагається розпаду Росії, чи що у нью-йоркському ресторані подають особливий бургер на честь дня народження Путіна. Західні держави кілька разів звинувачували Росію у використанні «фейкових новин» і дезінформації для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей. (У Москві ці звинувачення регулярно заперечують, так само, як і спроби вплинути за допомогою потоку «фейкових новин» на американську президентську кампанію 2016 року.) Деякі «фейкові новини» народилися за межами Росії, проте поширювалися підконтрольним державі російським телебаченням і приватними медіаорганізаціями, а в окремих випадках – і офіційними особами. Згадаймо деякі «фейкові новини» та інші зразки сумнівної журналістики, що відгриміли в російських медіа у 2017 році.

«Розвалити Росію»

У серпні сайт, що імітував дизайн британської газети «Ґардіан», опублікував статтю з фальшивими признаннями колишнього керівника британської розвідки, нібито Захід планував розвалити Росію.

Ламаною англійською колишній голова МІ-6 Джон Скарлетт розповідає, як Велика Британія і США розраховували використовувати колишнього президента Грузії Мїхеїла Саакашвілі і «вигадану війну Росії і України», щоб домогтися «нового розпаду Росії».

«Мушу визнати, що дві війни, грузинська і кримська, які були найбільш стратегічним планом США і Британії за останні кілька років, щоб розвалити Росію, закінчилися провалом», – цитує нібито Скарлетта сфабрикований матеріал.

Підробку швидко викрили, в тому числі завдяки розслідуванню BuzzFeed, а в «Ґардіан» подію назвали «фейковою історією… на фейковому сайті, що маскувався під «Ґардіан».

Але на цю публікацію звернули увагу великі російські медіа, в тому числі загальноросійський телеканал «РЕН-ТВ». Уже через багато днів по тому, як фальшивку викрили, відомий ведучий політичного ток-шоу на російському телебаченні Володимир Соловйов знову послався на статтю, хоча і з застереженням, що дехто вважає її правдивою, а дехто фальшивкою.

Путінбургер

7 жовтня, коли президентові Росії Володимирові Путіну виповнилося 65 років, на російському телебаченні і у стрічках новин з’явилися повідомлення про те, що у нью-йоркському ресторані подають бургер з п’ятьма котлетами, названий на честь російського керівника. Репортажі ґрунтувалися на відеосюжеті новинного агентства Ruptly, яке належить телеканалові RT, що фінансується російським урядом. В інтерв’ю Ruptly співробітниця ресторану Lucy’s Cantina Royale розповідає, що бургер важить 1952 грами, що відповідає рокові народження Путіна, а в меню вкладена реклама спеціальної пропозиції з зображенням Путіна.

«Вітають російського президента не тільки іноземні лідери, а й прості громадяни, причому досить оригінальними способами», – оголошує сюжет про бургер ведучий телеканалу «Росія-24».

Російський журналіст Олексій Ковальов, який регулярно викриває «качки» в російських медіа, незабаром знайшов повідомлення про цей бургер, що після перевірки виявилося підробкою.

У ресторані історію з бургером спростували, заявивши, що «співробітники, відповідальні за підробку, відсторонені від роботи на час розслідування».

Співробітниця ресторану заявила, що акція була її ініціативою і що її звільнили. За деякими даними, офіціантка, що дала інтерв’ю Ruptly, також була звільнена.

Ruptly згодом видалило відеосюжет, вказавши, що «він не відповідає редакційним стандартам».

Ковальов уже не раз звинувачував державні російські медіа в фабрикації або перекручуванні новин із-за кордону задля цілей кремлівської пропаганди.

«Путінбургер був особливо кричущим прикладом віртуальної реальності», – заявив він у розмові з кореспондентом Радіо Свобода.

Нобелівський лауреат Алексієвич «померла»

У травні у фальшивому твітер-акаунті міністра культури Франції Франсуаз Ніссен з’явилося повідомлення про смерть білоруської письменниці і лауреата Нобелівської премії Світлани Алексієвич. Ніссен раніше очолювала видавничий дім Actes Sud, у якому виходили французькі переклади Алексієвич, тому спочатку повідомлення про її смерть було сприйняте за правду.

Різні російські медіа – в тому числі державні «Російська газета» і агентство «РІА Новості» – оперативно розповсюдили цю новину. З’явилася вона і на сайті телеканалу «Настоящее время», що є спільним проектом Радіо Свобода і «Голосу Америки». Європейські медіа також цитували це повідомлення – наприклад, французька газета «Фіґаро» і португальське видання «Діаріу ді нотісіаш».

Новина виявилася фальшивою. «Комусь не терпиться», – сказала 69-річна Алексієвич у розмові з кореспондентом Білоруської служби Радіо Свобода, перебуваючи в той момент у Сеулі.

Незабаром після появи повідомлення у твітері відповідальність за нього взяв італійський журналіст Томмазо Дебендетті, який раніше публікував підроблені інтерв’ю з відомими письменниками.

«Свідок» катастрофи MH17

6 жовтня на сайті офіційного телеканалу російського Міністерства оборони з’явилася заява чоловіка, який назвав себе колишнім військовослужбовцем Збройних сил України Юрієм Батуріним. У ній стверджувалося, що саме українські військові перебазували зенітно-ракетний комплекс «Бук» у район, звідки потім був збитий літак рейсу MH17 компанії Malaysia Airlines. В результаті катастрофи, що сталася в липні 2014 року, загинули всі 298 людей, які були на борту. З матеріалу телеканалу «Звезда» чітко випливало, що постріл зробила українська сторона, хоча в наведених словах Батуріна це прямо не стверджувалося.

Російський уряд і пов’язані з ним структури висунули безліч гіпотез про катастрофу рейсу MH17, в тому числі, що він був збитий українським військовим літаком. Але, за даними міжнародного розслідування, літак був збитий із ЗРК «Бук» російського виробництва з території, підконтрольної сепаратистам. ЗРК «Бук» був таємно доставлений туди з Росії, а після пострілу вивезений назад. Москву звинувачували у спробах дезорієнтувати слідство, щоб відвести підозри від себе і сепаратистів.

Матеріал телеканалу «Звезда» був розтиражований різними російськими медіа, в тому числі агентством ТАСС і державними телеканалами. Однак ніяких інших свідчень, крім «заяви колишнього українського військового», надано не було.

Менш ніж через добу повідомлення було без пояснень видалено з сайту телеканалу «Звезда». Зараз фрагмент цього відеоінтерв’ю доступний на сервісі YouTube.

Але того було мало: 7 грудня той же телеканал «Звезда» знову оприлюднив інтерв’ю з Юрієм Батуріним, у якому той повторив свої твердження. Це викликало нову хвилю публікацій на цю тему в російських ЗМІ.

Сирійські (відео) ігри

У листопаді російське Міністерство оборони звинуватило США у співпраці з бойовиками угруповання «Ісламська держава»: Вашингтон нібито забезпечував прикриття екстремістам, поки російські та сирійські урядові війська займалися їх знищенням. Ці різкі заяви прозвучали незабаром після появи скандального репортажу «Бі-бі-сі», в якому стверджувалося, що сили сирійських повстанців, підтримувані коаліцією під проводом США, уклали угоду, що врешті дала змогу сотням бойовиків «Ісламської держави» вийти з обложеної Ракки. (Коаліція не підтвердила факту угоди, хоча визнала, що деякі бойовики «Ісламської держави» могли вийти з міста посеред цивільних осіб).

​Проте заяви російських військових, опубліковані також у твітері й фейсбуці, містили й цікаві зображення, які, як стверджувалося, «незаперечно підтверджують забезпечення Сполученими Штатами прикриття боєздатних загонів «Ісламської держави». Зображення нібито показували автоколону екстремістів, що прямує до сирійсько-іракського кордону.

Журналістам і блогерам не треба було багато часу, щоб знайти джерело однієї з картинок: виявилося, що вона взята з випущеного 2015 року рекламного ролика відеогри AC-130 Gunship Simulator: Special Ops Squadron.

Інші зображення були взяті з відеоматеріалів, опублікованих Міністерством оборони Іраку в 2016 році. Як встановили журналісти, вони стосувалися військових операцій проти «Ісламської держави» в Фаллуджі.

«Фейкові картинки» викликали хвилю насмішок у соцмережах. Блогери публікували скриншоти з відеоігор, які також могли б проілюструвати відхід бойовиків, – наприклад, із популярної в 1980-і роки гри Frogger про жабеня, що намагається перебігти жваве шосе.

Російські військові врешті видалили свої зображення, а натомість опублікували інші «незаперечні докази». Міністерство визнало, що первісні зображення були підробкою, і поклало відповідальність за публікацію їх на «цивільного співробітника», щодо якого «розпочато перевірку».

Бін Ладен у Білому домі

Використання кадру з відеоігри в ролі документальної фотографії – не єдиний приклад того, як російські офіційні особи вдавалися до підробок у 2017 році.

Відома своїми гострими заявами Марія Захарова, речниця російського Міністерства закордонних справ, виступаючи в політичному ток-шоу на державному телебаченні в листопаді, сказала, що колишній ватажок мережі «Аль-Каїда» Усама бін Ладен одного разу відвідував Білий дім у США.

Захарова згадала про це в перебігу дискусії про лобізм в США і розслідування можливого втручання Росії в американські президентські вибори, а також можливої змови співробітників передвиборного штабу Дональда Трампа з Москвою.

«Згадайте ці фантастичні, феєричні фотографії, як у Білому домі приймали бін Ладена. Це ж класичний лобізм у справжнісінькому сенсі слова», – заявила Захарова.

Бін Ладен, убитий у 2011 році в перебігу спецоперації США в Пакистані, ніколи не відвідував Білий дім. Захарова не уточнила, про які фотографії вона говорить, але в російських медіа припускали, що вона має на увазі фотоколаж, який зображає, як держсекретар США Гілларі Клінтон і ватажок «Аль-Каїди» тиснуть одне одному руки.

Ця підробка гуляє інтернетом вже багато років. Голова бін Ладена вставлена в фотографію з музикантом Шубгашишем Мукхерджі під час його зустрічі з Клінтон у травні 2004 року.

На сайті різко консервативного російського телеканалу «Царград ТВ» слова Захарової процитували без вказівки про те, що бін Ладен ніколи не був у Білому домі.

Через кілька днів по тому Захарова уточнила в фейсбуці, що відвідував Білий дім «не особисто бін Ладен, а його колеги, соратники, так би мовити».

Вона також сказала, що її улюблена фотографія – президент США Рональд Рейган «у Білому домі приймає делегацію талібів». До посту прикладена фотографія зустрічі Рейгана з лідерами афганського опору, на якій обговорювалася боротьба з радянськими військами, які тоді вторглися до Афганістану. США підтримували моджахедів, а також бін Ладена та інших арабських бійців у боротьбі проти СРСР; схожим чином діяла і радянська сторона, підтримуючи «своїх» бойовиків. Згадана фотографія була знята в лютому 1983 року, тобто за дев’ять років до заснування руху «Талібан».

Нехай їдять щурів

У жовтні на сайті агентства «РИА Новости» з’явилася гнівна колонка «Москвичі їдять щурів»: хто в Європі складає фальшиві новини про Росію», присвячена «пропагандистським страшилкам про Росію», які нібито регулярно публікуються в нідерландській пресі. У статті розбирається короткий допис, що вийшов у листопаді 2016 року в газеті «Де Фолькскрант». У ній ідеться про московський ресторан, у якому подають нутрію.

Колумніст Володимир Корнілов дає вельми спотворений, а часом просто помилковий виклад статті. Зокрема, він необґрунтовано припускає, що в статті стверджується, ніби москвичі взялися їсти щурів через голод унаслідок західних санкцій, запроваджених після анексії Росією Криму і військової підтримки сепаратистів на сході України.

«Скажете, маячня? Правильно скажете. Але річ у тому, що схожу маячню про Росію періодично друкують у провідних газетах Нідерландів – країни, яку часто представляють як одного з лідерів у світових рейтингах свободи преси», – пише Корнілов.

Він також називає допис у нідерландській газеті «величезною статтею», хоча в ньому менше ніж 400 слів.

Про колонку Корнілова написали кілька великих російських медіа.

Оригінальний допис був одним із кількох опублікованих у західній пресі статей про московського ресторатора Тахіра Холікбердієва і його страви з нутрії. У ньому нічого не говориться про росіян, які голодують від санкцій, хоча зазначається, що санкції підштовхнули рестораторів до заміни окремих інгредієнтів на альтернативи російського виробництва.

«Залишається таємницею, навіщо оглядачеві «РІА Новості» знадобилося майже через рік після виходу цілком доброзичливої статті повністю спотворювати її зміст», – пише журналіст опозиційного сайту The Insider Юрій Бершидський.

Експерт із російських медіа Олексій Ковальов викрив помилкові твердження в колонці Корнілова в рамках свого проекту «Лапшеснималочная» під заголовком «Якщо «західні ЗМІ» не набрехали, нічого страшного, набрешемо за них і викриємо!».

«Ви приписуєте авторові статті слова, яких він не писав, – звертається він до Корнілова, – і на підставі своєї вигадки звинувачуєте «західні ЗМІ» у вигадуванні фальшивих новин про Росію!».

iReader

'via Blog this'

Cуд арештував 9 фейкових поліцейських | Українська правда - Google Документи

Cуд арештував 9 фейкових поліцейських | Українська правда - Google Документи:

Cуд арештував 9 фейкових поліцейських | Українська правда

Корольовський районний суд Житомира арештував без права внесення застави дев'ятьох затриманих псевдополіцейських, яких підозрюють у розбійних нападах.

Про це повідомляє департамент комунікації Нацполіції.

"Судове засідання відбулося 15 грудня. Рішення суду передбачає взяття під варту без права внесення застави стосовно усіх дев’ятьох підозрюваних. Поліція проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні за кількома статтями Кримінального кодексу", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що слідчі поліції проводять досудове розслідування у кримінальному провадженні за кількома статтями КК України.

Зловмисникам інкримінують вчинення злочинів, передбачених, зокрема, ч. 4 ст. 187 (Розбій), ч. 3 ст. 262 (Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин…), ч. 3 ст. 289 (Незаконне заволодіння транспортним засобом), а також за ч. 2 ст.146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини).

"Поліцейські вилучили речові докази. Вони допоможуть в розслідуванні правопорушень, у вчиненні яких підозрюються члени цієї групи", - зазначають в Нацполіції.

Як повідомлялося, 13 грудня в Запорізькій області правоохоронці затримали дев’ятьох злочинців з ОРДЛО, які скоювали розбійні напади на неокупованій території України, перевдягаючись у поліцейську форму.

Банда фейкових поліцейських серед іншого причетна до гучного пограбування 19 листопада на Житомирщині – тоді вони вкрали 30 кілограмів золота.

iReader

'via Blog this'