Період національно-визвольних змагань

Детальніше: Українська Далекосхідна Республіка

Після більшовицького заколоту в Росії 1917 в місті неодноразово мінялися уряди, висаджувалися військові десанти японських, британських, французьких і американських експедицій. До 1920—1921 Владивосток — у складі Далекосхідної Республіки. У 1921—1922 — столиця незалежної Республіки Приамур'я.

З періодом після повалення царату в Росії пов'язане значне піднесення національної активності українців Владивостока. Вже 26 березня 1917 було створено Владивостоцьку Українську Громаду, яка в серпні того ж року мала понад 3 тисяч членів. Її заходами влітку 1917 розпочинається українізація військ місцевої залоги, де українці становили до 2/3 особового складу (було створено 9 українських сотень). У серпні 1917 в місті створюються владивостоцькі організації УСДРП та УПСР, що мали відповідно близько 200 та близько 150 членів.

Українська демонстрація у Владивостоці

За ініціативою українських соціалістів 4 жовтня 1917 було ухвалено перетворити місцеву Громаду на культурно-просвітнє Владивостоцьке українське товариство «Просвіта», яке активно розгорнуло свою діяльність з початку 1918. У цей же час оформилося товариство «Владивостоцька Українська Хата» та була обрана Владивостоцька Українська Окружна Рада, що об'єднала всі існуючі на той час у місті українські організації. В 1918—1922 у Владивостоці також існували — Українська колонія міста Владивостоку, Український театральний гурток, Владивостоцький відділ Української Далекосхідньої театрально-артистичної спілки, так звана «мала громадка» на Першій Річці, Жіночий гурток, Українська спілка поштово-телеграфних служачих, Українська залізнича робітнича спілка. В 1917—1920 при місцевому Народному Домі діяла українська початкова школа, в 1917—1918 в місті існував Гурток українців-середньошкільників «Українікум».

25 жовтня — 1 листопада 1918 у Владивостоці відбувся IV (Надзвичайний) Український Далекосхідній з'їзд, на якому головою Українського Далекосхіднього Секретаріату був обраний голова владивостоцької «Просвіти» та Владивостоцької Української Окружної Ради Юрій Глушко-Мова. Від цього часу Владивосток остаточно перетворюється на головний центр українського руху на Зеленому Клині, стає осідком провідних українських організацій — Української Далекосхідньої Крайової Ради (в 1918—1920 тут відбулися три її сесії) та Українського Далекосхіднього Секретаріату. На II сесії Крайової Ради у Владивостоці 30 травня 1919 було ухвалено Конституцію українства Далекого Сходу. В 1918—1919 у місті перебував український консул на Далекому Сході Петро Твердовський. У Владивостоці розташовувалося Центральне правління Українського Далекосхіднього крайового кооперативу «Чумак».

Навесні 1919 року у Владивостоці було сформовано 1-й Український Далекосхідній Ново-Запорізький курінь вільного козацтва, розпущений колчаківською владою в червні 1919. 31 січня 1920 вояки куреня, керовані Українським Революційним штабом на чолі з полковником Ф. Стешком, брали участь у повстанні проти білогвардійського уряду генерала Розанова.

1921 року у Владивостоці було створено Український Національний Комітет, в 1921—1922 тут діяв Український клуб. В 1917—1921 у місті виходили українські газети «Українець на Зеленому Клині», «Щире слово», «Українська думка», «Громадська думка», діяли українські видавництва — Український Далекосхідній видавничий союз (1920) та Українське Далекосхіднє крайове кооперативно-видавниче товариство ім. Т. Г. Шевченка (1921).