Міхеіл Саакашвілі
Міхеі́л Саакашві́лі (груз. მიხეილ სააკაშვილი; нар. 21 грудня 1967, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — грузинський та український державний і політичний діяч, Президент Грузії з 25 січня 2004 по 25 листопада 2007 і з 20 січня 2008 по 17 листопада 2013, голова партії Єдиний Національний Рух, один з лідерів «Революції троянд», в результаті якої був відсторонений від влади Едуард Шеварднадзе.
26 травня 2015 року отримав громадянство України. З 30 травня 2015 до 9 листопада 2016 року був головою Одеської ОДА. 26 липня 2017 року позбавлений громадянства України через недостовірні дані, наведені при отриманні громадянства. За іншими даними, причиною позбавлення українського громадянства став конфлікт з президентом України Петром Порошенком (Див. нижче 
).
).Біографія
Народився 21 грудня 1967-го в Тбілісі в сім'ї грузинської інтелігенції. Батько Ніколоз Саакашвілі — медик за освітою, розлучився і пішов в іншу сім'ю за кілька місяців до народження сина. Мати — Гіулі Аласанія, професор-історик, тюрколог, фахівець з культури середньовічної Грузії, голова громадської спілки «Будинок дружби Грузії та Азербайджану», згодом вийшла заміж за Зураба Кометіані. Вітчим був головою вченої ради Інституту фізіології імені Беріташвілі й написав більш ніж 100 наукових праць, помер 24 січня 2012 у віці 77 років.
Вихованням займалися мати, вітчим (професор-психолог) і дядько по материнській лінії (Темур Аласанія, дипломат, що працював в ООН).
У Міхеіла Саакашвілі є брат Давид.
В юності Міхеіл Саакашвілі захоплювався плаванням, музикою, баскетболом, а також вивчав англійську та французьку мови. У старших класах був заступником секретаря комітету комсомолу школи № 51, де він навчався.
1984 — закінчив середню школу № 51 в Тбілісі із золотою медаллю. 1988 року служив у прикордонних військах в Чопі.
1992 — з відзнакою закінчив факультет міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка. Навчався разом з Президентом України Порошенком.
1993 — отримав диплом Страсбурзького міжнародного інституту з питань прав людини.[джерело не вказане 79 днів]
1994 — закінчив магістратуру юридичного факультету Колумбійського університетуНью-Йорка.[джерело не вказане 79 днів]
Навчався в Академії європейського права у Флоренції і в Гаазькій академії міжнародного права.[джерело не вказане 79 днів] Працював у Державному комітеті Грузії із захисту прав людини (1992), у Норвезькому інституті з питань прав людини[джерело не вказане 79 днів].
Депутат парламенту Грузії (1995–1999, 1999–2000). Голова комітету з конституційних, юридичних питань і законності (1995—1998). Голова парламентської фракції «Союзу громадян» (1998—1999).
2001 — обраний депутатом парламенту Грузії за мажоритарною системою. Створив політичну організацію «Єдиний Національний Рух» (2002). Того ж року обраний головою Тбіліського сакребуло (представницькі збори). Один із ініціаторів масових демонстрацій протесту проти Шеварднадзе з вимогами відставки уряду і проведення нових виборів. Акція протесту завершилася так званою «революцією троянд» (20-23 листопада 2003).
Після зміщення Шеварднадзе висунув свою кандидатуру на дострокових президентських виборах. Вибори відбулися 4 січня 2004 року і завершилися перемогою Саакашвілі, за якого проголосували 96,27 % виборців.
Політична кар'єра в Грузії
Президент Грузії
У 2004 новообраний президент Грузії Саакашвілі заявив про наміри повернути під контроль Грузії Південну Осетію та Абхазію. Того ж року Саакашвілі висловив бажання включити Грузію у склад Євросоюзу. Після зустрічі в Брюсселі з президентом Єврокомісії Романо Проді Грузія була включена в число держав-претендентів на членство в ЄС. Саакашвілі заявив, що Грузія має вступити в Євросоюз не пізніше 2009 року.
Під час Помаранчевої революції в Україні Саакашвілі підтримав лідера «Нашої України» Ющенка. 1 січня 2005 року виступив зі сцени Майдану в Києві.
10 травня президент США Джордж Буш підтримав позицію Саакашвілі щодо відновлення територіальної цілісності Грузії.
Наприкінці липня — на початку серпня 2006 року Грузія провела вдалу поліцейську спецоперацію в Кодорській ущелині. По завершенні операції Саакашвілі заявив, що Грузія зробила серйозний крок вперед на шляху відновлення своєї територіальної цілісності.
14 листопада 2006-го заявив, що вважає питання про вступ Грузії до Євросоюзу «питанням часу».
13 березня 2007 парламент Грузії одноголосно підтримав вступ до НАТО, прийнявши декларацію про негайне приєднання Грузії до Північноатлантичного альянсу.
Реформи
За часів президентства Саакашвілі Грузія посіла восьме місце за простотою відкриття бізнесу, сьоме місце — за отриманням прав на будівництво, друге місце — за легкістю реєстрації прав власності, п'яте місце — за отриманням кредитів, двадцяте — за рівнем захисту інвесторів. Прийшовши до влади, Саакашвілі пообіцяв отримати від приватизації 200 мільйонів доларів уже наступного року. Якщо в 1994—2000 бюджет отримав 192 мільйони доларів, то у 2005 році ця сума зросла до 231 мільйона.
У сфері державного управління президент Саакашвілі віддавав перевагу переважно молодим фахівцям і за часи його правління в грузинському уряді було лише дві людини віком понад 40 років. Саакашвілі казав, що молода людина за бажання швидко підвищить свій інтелектуальний рівень, а перевиховувати вихідців з минулого — справа майже безнадійна.
Генеральним прокурором Грузії було призначено Ніка Ґварамія, якому на той момент було 28 років, а заступником міністра внутрішніх справ було призначено 31-річну Еку Зґуладзе.
У Грузії було зменшено кількість міністерств з 18 до 13, кількість державних служб — з 52 до 34. Було здійснено скорочення персоналу міністерств на 35 %, а кількість чиновників у громадському секторі зменшилась на 50 %. Наслідком люстрації став суттєвий ріст зарплат у держслужбовців, зарплата яких в середньому зросла до близько 450 доларів.
У сфері освіти та медицини було запровадження системи зовнішніх екзаменів та скасування вступних іспитів до ВНЗ. Ректори втратили будь-яку можливість впливати на формування складу своїх абітурієнтів. Вступ до вищого навчального закладу почав відбуватися на основі результатів незалежного тестування. Якщо абітурієнт набирав високу кількість балів, держава оплачувала його навчання.
Боротьба з корупцією почалась з чистки державного апарату. Відразу після приходу до влади Саакашвілі звільнив керівників усіх силових структур. З перших днів президентства він узявся за ДАІ, яку вважав феодальним збирачем грошей на дорогах. Президент Саакашвілі оголосив ДАЇшникам ультиматум: або вони припиняють брати хабарі, або будуть звільнені усі без винятку.
За новим законом «Про патрульну поліцію» утворювалась патрульна поліція, яка виконувала функції боротьби з правопорушниками та нагляду за дорожнім рухом. Паралельно з нею було створено відділ кримінальної поліції. Було звільнено близько 90 % усіх співробітників колишньої міліції (близько 75 тис. людей), а кількість новоствореної поліції було скорочено до 30 тис. осіб.
На місце колишніх міліціонерів Саакашвілі набрав людей, необхідною умовою працевлаштування яких була відсутність досвіду роботи у правоохоронних органах.
Новим поліцейським було підвищено зарплату в 10-20 разів. Було введено медичне страхування, страхування на випадок загибелі та премії (за розкриття складних справ та подібні досягнення), що можуть бути досить значними. Поліцейських було попереджено, що в разі порушення закону та корупційні дії їх одразу звільнятимуть.
Задля виявлення в поліції та в інших сферах потенційних корупціонерів було утворено Генеральну інспекцію. На початку роботи нової поліції таким способом було знешкоджено кілька сотень співробітників, які вчинили неправомірні дії. Грузинські поліціянти мали доносити на свого напарника, якщо той вчинив або провокує на вчинення правопорушення. Крім того, за новим грузинським законодавством, хабародавець, який повідомить про хабарника у правоохоронні органи, звільняється від кримінальної відповідальності.
Було заборонено обслуговувати державних службовців поза чергою. За порушення цього правила звільняли з роботи.
Значні реформи були проведені в судовій системі. Було організовано Незалежну вищу раду юстиції. Президент, парламент та уряд вже не могли впливати на процес обрання членів цього органу. Суддям було призначено високі зарплати. Крім того, держава оплачує їм житло і пальне. 15 суддів були ув'язнені за порушення, а середній вік суддів зменшився через прихід молодих спеціалістів.
Також показовим є легкість потрапляння на прийом до міністра МВС або його заступників — достатньо просто прийти, без записів, дозволів та дзвінків. Другим показовим моментом стала прозорість роботи поліції — будівля міністерства скляна і кожен перехожий може бачити все, що відбувається всередині.
У 2010 році американська неурядова організація Freedom House опублікувала звіт, згідно з яким рівень корупції в Грузії залишився таким же, яким був у 1999—2000 роках, при цьому корупція для Грузії залишається проблемою. При цьому сказано, що за останні роки в боротьбі з корупцією в нижніх і середніх ешелонах влади було досягнуто помітного успіх, проте Грузія все ще потерпає від елітарної корупції.
У 2011 році був прийнятий закон про люстрацію або «Хартія Свободи». За цим законом колишні співробітники спецслужб СРСР або комуністичні партійні лідери не мають права займати високих державних посад. Введені певні обмеження для роботи таких осіб в правоохоронних органах. Заборонено використання комуністичної та нацистської символіки в громадських місцях.
Опозиційні виступи 2007 року
У вересні 2007 року екс-міністр оборони Грузії Іраклій Окруашвілі заявив про створення партії «Для єдиної Грузії». В той же день Окруашвілі повідомив, що на початку липня 2005 року Саакашвілі начебто вів з ним переговори про можливе вбивство Бадрі Патаркацишвілі, але він проігнорував вимоги президента. Також він заявив, що прем'єр-міністр Жванія був вбитий, а не отруївся чадним газом у квартирі. Крім того, екс-міністр звинуватив Саакашвілі та його оточення у корупції та нерішучості.
27 вересня Окруашвілі був затриманий грузинськими правоохоронними органами. 29 вересня Саакашвілі відкинув усі звинувачення, які були висунуті проти нього Окруашвілі та заявив, що долю екс-міністра вирішуватиме суд. Крім того він пообіцяв відновити територіальну цілісність Грузії до осені 2008 року.
7 жовтня на допиті в генеральній прокуратурі Окруашвілі визнав, що робив заяви проти президента Саакашвілі та його родини з метою дискредитації голови держави. 9 жовтня Окруашвілі було звільнено під заставу 10 мільйонів ларі (приблизно 6 млн доларів). 1 жовтня його було вислано за межі Грузії.
2 листопада 2007 року перед будинком грузинського парламенту почався безстроковий мітинг опозиції, однією з вимог якої був перехід до парламентської республіки. Після того, як 7 листопада грузинський спецназ, використовуючи водомети та сльозогінний газ, розігнав мітинг, опозиція висунула умову негайної відставки Саакашвілі. При розгоні мітингу опозиції постраждали близько 500 людей. Влада заборонила телеканали «Кавкасія» та «Імеді», а також опозиційну телекомпанію «Руставі-2».
7 листопада Саакашвілі виступив з промовою, в якій заявив, що готовий «принести себе в жертву заради народу Грузії» і висловив занепокоєння подіями в країні. У Міністерстві закордонних справ Грузії заявили, що опозиція координує свої дії з Росією. 8 листопада вночі Саакашвілі підписав указ про введення в Грузії надзвичайного стану терміном на 15 днів «у зв'язку зі спробою державного перевороту».
Згодом, головним опонентом Саакашвілі став лідер партії «Грузинська мрія» і найбагатша людина Грузії — мільярдер Іванішвілі, який мав великі статки в Росії.
Зовнішня політика Грузії часів президентства Сааакашвілі
Відносини Грузія-НАТО
6 квітня 2004 року Саакашвілі представив штаб-квартирі НАТО Презентаційний документ своєї країни для участі в Індивідуальному плані дій, який був остаточно затверджений у жовтні 2004 року. Грузинська сторона повинна була виконати всі зобов'язання, передбачені даним планом, після чого отримувала право почати роботу над необхідним для країни-кандидата в члени НАТО Планом дій, що відкриває шлях до реальних переговорів про членство в НАТО.
Переговори з президентом США Дж. Бушем, 2008
У березні 2005 до Грузії прибула делегація експертів НАТО для оцінки ходу виконання індивідуальної програми співпраці Грузії з Північноатлантичним альянсом. Представники НАТО ознайомилися з рівнем підготовки грузинських військовослужбовців і технічною оснащеністю грузинської армії. У рамках зустрічей із вищим керівництвом Міністерства оборони Грузії експерти НАТО отримали інформацію про хід реформ у системі, згідно з програмою індивідуального плану співробітництва, яка була затверджена комітетом НАТО у жовтні 2004 року. 2 березня 2005 року У Брюсселі було підписано угоду, яка встановлювала порядок транзиту через територію Грузії вантажів і персоналу, необхідних для функціонування Міжнародних сил безпеки, що перебували під командуванням НАТО на заході Афганістану.
У 2006 грузинський парламент прийняв постанову «Про інтеграцію Грузії до НАТО».
У 2007 Грузія провела у себе навчання ВПС під егідою НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». У жовтні 2007 року Альянс і Грузія почали співпрацювати в області конверсії та управління військовими об'єктами.
У підсумковій Декларації Бухарестського саміту від 3 квітня 2008 року було задекларовано, що Грузія в майбутньому обов'язково стане членом Північноатлантичного альянсу.
5 січня 2008 під час проведення дострокових президентських виборів в Грузії паралельно проходив референдум із питання про вступ країни до НАТО, на якому 77 % населення виступило за входження до Північноатлантичного альянсу.
Грузія та Євросоюз
Після війни в Південній Осетії в 2008 році зближення Грузії і ЄС помітно сповільнилось. Саакашвілі звинуватив Європейський Союз в тому, що Спільнота не сприймала серйозно і ніяк не реагувала на його попередження з приводу концентрації російських військ на кордонах з Грузією. 15 вересня 2008 року Європейський союз прийняв рішення відправити в район збройного конфлікту з грузинської сторони групу спостерігачів за дотриманням умов перемир'я і припинення вогню. Двома тижнями пізніше почалася оперативна фаза Місії спостерігачів Європейського союзу (European Union Monitoring Mission, EUMM) в Грузії. На Кавказ були відправлені 200 спостерігачів ЄС з 22 держав Співтовариства.
У травні 2010 року глава представництва Євросоюзу в Росії Фернандо Валенсуелазаявив, що в осяжній перспективі приєднання Грузії до Євросоюзу не буде.
У липні 2010 року в Батумі стартували переговори представників ЄС і Грузії з приводу укладення двосторонньої угоди про асоціацію. Більш того, Євросоюз і Грузія створюють зону вільної торгівлі, так більше чверті зовнішньої торгівлі Тбілісі вже припадає на ЄС. За оцінками Брюсселя, нова угода забезпечить приріст економіки Грузії на 4,3 % на рік.
Грузинсько-російські відносини
Взимку 2005 року грузинська влада виступила з вимогою негайно вивести російські війська з міст Ахалкалакі та Батумі. В березня 2005 року парламент Грузії прийняв резолюцію, згідно з якою російські війська мали покинути територію Грузію не пізніше 1 січня 2006 року.
22 січня 2006 року після вибухів магістральних газопроводів, в результаті яких було перекрито постачання газу в Грузію та Вірменію, Саакашвілі заявив, що оцінює ці вибухи як диверсію, після чого звинуватив Москву у шантажі.
26 січня 2006 року Саакашвілі підписав указ про вихід Грузії з «Ради міністрів оборони країн СНД». 27 березня було заборонено ввозити в Росію грузинські вина та мінеральну воду.
14 червня в Костянтинівському палаці Санкт-Петербурга відбулась півторагодинна зустріч Саакашвілі з Путіним. Саакашвілі заявив, що налаштований на мирний діалог у питанні врегулювання конфліктів, насамперед за участю Росії.
6 серпня в Грузії було заарештовано ряд діячів проросійської опозиції. Саакашвілі заявив, що заарештовані планували державний переворот.
27 вересня грузинська поліція заарештувала чотирьох російських офіцерів, звинувачених у шпіонажі, після чого Росія оголошує про початок транспортної блокади Грузії.
2 жовтня російські військовослужбовці були передані Росії, але 3 жовтня рішення про блокаду вступило в дію. Саакашвілі назвав блокаду перевіркою незалежності й самостійності Грузії. Російська влада заявила, що ці дії є відповіддю на антиросійський курс Грузії.
Російсько-грузинська війна 2008 року
5 січня 2008 року Саакашвілі переміг на дострокових президентських виборах, набравши 53,4 % голосів.
З приходом до влади Міхеіла Саакашвілі було зроблено декілька спроб домовитися з урядом сепаратистів у Цхінвалі, однак перемови не дали позитивного результату.
У березні та квітні абхазцями було збито 5 грузинських безпілотних літальних апаратів. На початку квітня перші підрозділи 7-ї десантно-штурмової дивізії Збройних сил Російської Федерації увійшли в Абхазію та розмістилися біля грузинського кордону.
16 квітня МЗС Росії повідомило, що президент Росії Путін дав уряду доручення, на основі яких Москва будуватиме з Абхазією та Північною Осетією особливі стосунки.
21 квітня грузинська влада заявила про збиття над грузинською території російськими винищувачами МіГ-29 безпілотного літака-розвідника МВС Грузії.
29 квітня МЗС Росії офіційно оголосило «Про заходи зі зміцнення колективних сил СНД з підтримки миру в зоні грузинсько-абхазького конфлікту». За даними «Нової газети» від 5 травня з району Сочі кордон по річці Псоу перейшов тисячний контингент з бронетехнікою 3-го батальйону 108-го десантно-штурмового полку. 31 травня на територію Абхазії було перекинуто підрозділи залізничних військ Росії чисельністю 400 осіб. Влада Грузії назвала дії Росії підготовкою до військової інтервенції.
8 липня чотири російські військові літаки перетнули повітряний простір Грузії. 1 серпня в результаті терористичного акту були поранені шестеро грузинських поліцейських. 7 серпня Саакашвілі виступив по телебаченню із заявою стосовно протистояння навколо Цхінвалі, обіцяв автономію Осетії, амністію учасникам боїв та проголосив одностороннє припинення вогню і наказав не відповідати, навіть якщо грузинські позиції будуть обстрілюватися. Проте, осетинсько-російські війська припинення вогню не підтримали й продовжували провокувати Грузію, в результаті чого о 23:00 Саакашвілі був змушений заявити про перехід грузинських військ у наступ й наказав «відновити конституційний лад на частині території Грузії».
О 4:45 ранку 8 серпня міністр уряду Грузії Тимурі Якобашвілі заявив, що грузинські війська контролювали значні території регіону і майже вибили сепаратистів із столиці автономії. Того ж дня прем'єр-міністр Росії Путін та президент Медведєвзасудили «вторгнення» Грузії в Південну Осетію. Вже о 10 годині ранку за місцевим часом російські літаки почали атаки на грузинські позиції біля міст Цхінвалі та Ґорі. Ще 7 серпня Росія почала перекидати свої війська до Південної Осетії. Грузія в односторонньому порядку припинила наступ, аби дати можливість цивільному населенню залишити зону воєнних дій. Тим часом до Південної Осетії було введено регулярні війська Російської Федерації загальною кількістю близько 150 танків та іншої техніки. До кінця 8 серпня російські війська та осетинські загони контролювали великі частини Цхінвалі, а російська авіація продовжувала бомбардувати військові бази поблизу Тбілісі та знищувати грузинські літаки.
9 серпня близько 8 години ранку російська сторона заявила про захоплення Цхінвалі, грузинська сторона в свою чергу запевняла, що грузинські війська ще контролюють частини столиці автономії. Грузія повідомила про 10 збитих російських літаків. Ескалація конфлікту відбулась і в Абхазії, де російські війська почали атаки на грузинські позиції у Кодорській ущелині. Того ж дня за поданням президента Саакашвілі грузинський парламент ухвалив постанову про «воєнний стан» в Грузії на 15 днів. Він також запропонував припинення вогню між сторонами та відведення військ, однак ця пропозиція була відхилена Росією, яка наполягала на виведенні грузинських військ з Південної Осетії.
11 серпня Росія розширила діапазон своїх атак не тільки на об'єкти у Південній Осетії та Абхазії, але й почала наступ на місто Ґорі на шляху до Тбілісі та захопила грузинські міста Зугдіді і Сенакі на заході країни. Також російські війська захопили центральну трасу, яка сполучає східну та західну Грузію. В Тбілісі почалася паніка і мешканці почали тікати з району бойових дій. Міхеїл Саакашвілі намагався заспокоїти населення і запевнив, що грузинські війська готові до оборони столиці.
12 серпня до Тбілісі прилетіли президенти України, Польщі, Литви та Естонії, а також прем'єр-міністр Латвії, де разом з Саакашвілі виступили на мітингу, на який вийшло десятки тисяч грузинів.
14 серпня парламент Грузії проголосував за вихід з СНД.
16 серпня Росія та Грузія підписали мирну угоду, згідно з якою війська мали повернутись на позиції, які були зайняті до війни.
Парламентські вибори 2012
1 серпня 2012 року президент Грузії Саакашвілі призначив парламентські вибори на 1 жовтня. 7 серпня він заявив, що у 2008 році головною метою Кремля було взяття Тбілісі, зміна зовнішньої політики Грузії та фізичне знищення лідерів країни. Наприкінці серпня рейтинг популярності Саакашвілі складав близько 58 %.
25 вересня на 67-й сесії Генеральної асамблеї ООН Саакашвілі звинуватив Росію у спробі вплинути на результат виборів до парламенту країни.
За результатами парламентських виборів партія Саакашвілі «Єдиний національний рух» зазнала поразки, набравши 40,35 % голосів. Після виборів Саакашвілі заявив про перехід партії в опозицію.
4 березня 2013 року Саакашвілі після зустрічі з прем'єр-міністром Грузії Б. Іванішвілі заявив, що він має намір продовжити політичний діалог в країні і не збирається розпускати парламент.
27 березня Саакашвілі підписав прийняті грузинським парламентом конституційні поправки про обмеження прав президента.
5 жовтня на з'їзді партії «Єдиний національний рух» Саакашвілі було обрано головою партії.
Кримінальне переслідування в Грузії
23 березня 2014 року Саакашвілі викликають для свідчення у головну прокуратуру Грузії, плануючи допитати його з приводу помилування ним 2008 року чотирьох високопоставлених співробітників департаменту конституційної безпеки МВС Грузії — Ґії Аланія, Автанділа Апциаурі, Александра Гачави та Міхеїла Бібілурідзе, засуджених як фігурантів справи про вбивство 28 січня 2006 банківського службовця Сандро Ґірґвліані, а також за протиправні дії на адресу його знайомого Левана Бухаідзе.
Також Саакашвілі мав бути допитаний як свідок у ще дев'ятьох кримінальних справах, у тому числі про загибель 2005 року прем'єр-міністра Грузії Зураба Жванії.
28 липня екс-президента звинувачено в перевищенні повноважень при розгоні опозиційної акції в листопаді 2007 року, розгромі телекомпанії «Імеді» та вилученні власності у засновника цієї телекомпанії Бадрі Патаркацишвілі. Саакашвілі в той час перебував у Нью-Йорку, він заявив про те, що не приходитиме на допит в головну прокуратуру Грузії і не має наміру співпрацювати зі слідчими органами країни.
1 серпня 2014 року Тбіліський міський суд задовольнив вимогу головної прокуратури Грузії та заочно обрав попереднє ув'язнення для М. Саакашвілі як запобіжний захід; Саакашвілі назвав свій заочний арешт необґрунтованим.
13 серпня Саакашвілі було пред'явлено звинувачення в розтраті бюджетних коштів. За даними грузинської прокуратури Саакашвілі витрачав державні кошти на кухарів, масажистів, готелі та оренди яхт. Зокрема, його звинувачують, що у період з 2009 по 2012 роки лише на косметичні процедури для себе та сім'ї він витратив близько 450 тисяч доларів.
14 серпня Головна прокуратура Грузії оголосила Саакашвілі у внутрішньодержавний розшук. Сам він назвав звинувачення проти себе цинічними і безпідставними.
У вересні 2014 року Головна прокуратура Грузії наклала арешт на майно екс-президента, його дружини та матері. Також у вересні прокуратура Грузії висунула Саакашвілі звинувачування у справі побиття 14 липня 2005 року члена парламенту країни Валерія Гелашвілі. Крім того колишньому президенту Грузії були пред'явлені звинувачування в перевищенні службових повноважень в рамках справи в присвоєнні телекомпанії «Імеді» і у справі про розгін акції опозиції 7 листопада 2007 року. В кінці листопада 2014 року прокуратура Грузії висунула Саакашвілі звинувачування у справі про вбивство співробітника Об'єднаного банку Грузії Сандро Гиргвліані.
Всього, за даними Головної прокуратури Грузії, на батьківщині проти Саакашвілі ведеться розслідування по чотирьох епізодах і якщо його вина буде доведена у судді, то колишньому президенту Грузії загрожує 11 років позбавлення волі.
У лютому 2015 року Головна прокуратура Грузії звернулася до Генеральної прокуратури України з клопотанням про видачу Міхеіла Саакашвілі та Зураба Адеашвілі, але отримала відмову. 31 травня міністр юстиції Грузії Тея Цулукіані заявила, що Грузія вичерпала правовий шанс екстрадувати Саакашвілі, оскільки той отримав українське громадянство, проте формально він лишається громадянином Грузії.
19 липня 2017 року міністр юстиції Грузії Тея Цулукіані заявила, що Грузія двічі офіційно зверталася до України з приводу екстрадиції Саакашвілі і двічі отримала офіційну відмову.
5 вересня 2017 року Україна отримала новий запит від Головної прокуратури Грузії щодо арешту та екстрадиції Саакашвілі. 30 жовтня заступник головного прокурора Грузії Георгій Гогадзе коментуючи питання екстрадиції зазначив, що прокуратура Грузії очікує від української сторони рішучих дій, також він зазначив, що наразі в української влади не повинно бути причин відмовляти в екстрадиції.
Політична кар'єра в Україні
Передумови
25 січня 2004 делегація блоку «Наша Україна» на чолі з Віктором Ющенком була присутня на церемонії інавгурації М. Саакашвілі. 26 січня в Тбілісі відбулась неофіційна зустріч Саакашвілі з Віктором Ющенком. Крім Ющенка, на зустрічі були присутні дружина Саакашвілі, Зураб Жванія, Р. Безсмертний, П. Порошенко та Д. Жванія.
12 серпня 2008 президенти Польщі, Литви, Естонії та України під час російсько-грузинської війни здійснили візит до Тбілісі, де виступили на мітингу на підтримку Саакашвілі.
7 грудня 2013 приїхав до Києва, де зустрівся з лідером партії «УДАР» В.Кличком та виступив зі сцени Євромайдану. Депутати грузинського парламенту від партії «Єдиний національний рух» жили в наметах на Хрещатику. Під час зустрічі з главою УПЦ КП патріархом Філаретом Саакашвілі заявив: «Прийде час і історики напишуть, що Російська імперія припинила своє існування на Майдані в Києві. І це так і буде. Народ обов'язково переможе, і я вірю, що буде краща доля і майбутнє, яке об'єднає всі народи.»
26 лютого заявив, що в Україні йому пропонували високу посаду, але зазначив, що в нього таких планів немає. Водночас Саакашвілі сказав, що дуже сумує за Грузією, але з певних причин прийняв рішення виїхати до США.
У червні М. Саакашвілі заявив, що збирається допомагати Президенту України Петру Порошенкові. 8 серпня на річницю воєнного конфлікту між Грузією та Росією у Південній Осетії у львівському храмі Святих апостолів Петра і Павла разом з мером Львова А. Садовим молився за загиблих у російсько-грузинській війні і за тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну.
У грудні 2014 року Саакашвілі було запропоновано посаду першого віце-прем'єра України, але він відмовився через небажання змінювати громадянство Грузії. 2 грудня Саакашвілі заявив, що на боці Збройних сил України в зоні бойових дій на Донбасі воюють багато грузинських офіцерів, які прийняли українське громадянство.
13 лютого 2015 року Президент Порошенко створив Дорадчу міжнародну раду реформ та призначив її головою Міхеіла Саакашвілі. Сам Саакашвілі сказав, що він буде координувати питання постачання Україні західної зброї. 25 лютого Саакашвілі відправився на переговори в Конгрес США про надання Україні оборонної зброї.
Голова Одеської ОДА
29 травня 2015 року Міхеіла Саакашвілі було прийнято до українського громадянства як особу, прийняття якої до громадянства становить державний інтерес України. 30 травня його було представлено як нового голову Одеської ОДА. Сам політик пообіцяв зробити з Одеси столицю Причорномор'я. 31 травня він заявив, що не має політичних амбіцій в Україні і рано чи пізно повернеться до Грузії. Свою роботу на новій посаді Саакашвілі почав зі звільнення 24 голів районів. У свою команду запросив Юлію Марушевську та Сашу Боровика. Після свого призначення М. Саакашвілі пообіцяв, що матиме нульову толерантність до корупції. Вже на першій нараді вдвічі скоротив апарат адміністрації та відразу замінив усіх голів районних державних адміністрацій. Керівників районів вперше обрали на основі відкритого конкурсу. Також, в Одесі було запущено універсальний центр надання адміністративних послуг, на відкритті якого був присутній Президент Порошенко, але через конфлікт обласної та міської влади центр мав проблеми з функціонуванням.
Після призначення Саакашвілі в Одесі сталося декілька гучних арештів. Одним з перших було заарештовано військкома області Ю. Піскуна, який був спійманий на хабарі в $1700, потім було затримано декілька прокурорів-хабарників та розпущено 6 відділів ОДА. Саакашвілі звільнив свого радника та екс-заступника М. Кучука, який обіймав свою посаду ще за часів губернаторства Палиці через «кражу сотні мільйонів», добився відсторонення голови Іллічівського порту через підозри у корупції, також було заарештовано голову адмінісрації с. Крижанівка за підозру в розтраті 2,8 млн грн., потім голову селища було відпущено під заставу в 1,5 млн грн.
Серед своїх пріоритетів Саакашвілі також назвав ремонт доріг і відразу скасував результати тендерів на дорожні роботи через підозру у корупції. Головним своїм проектом він вважав реконструкцію траси «Одеса-Рені». Станом на момент відставки, Саакашвілі вдалося відремонтувати 30 % трасси, попри скарги на корупцію. Він ініціював проект спільного фінансування дороги: окрім державних та регіональних коштів, на трасу мали піти гроші з митниці. Проте, за часів прем'єрства Яценюка, одеська митниця отримала нові плани надходжень, що униможливило надпланові прибутки. Тоді в Саакашвілі виник перший конялікт з Яценюком, якого він звинуватив у корупції.
3 липня ліквідував антикорупційний комітет Одеси, звинувативши його членів у бездіяльності.
Саакашвілі боровся із закритістю пляжів та пообіцяв доступ до моря кожному громадянинові. Через це в нього виник конфлікт з депутатом від «Опозиційного блоку» С. Ківаловим, було відібрано приватний пляж у бізнесмена й екс-нардепа «Партії регіонів» В. Хмельницького, котрий був обнесений парканом., було відкрито доступ до пляжу, який незаконно привласнив міністр екології та природних ресурсів часів Януковича М. Злочевський.
Також Саакашвілі заявив, що виступає за спрощення системи надання дозволу на виробництво вина, чим займаються багато людей на Бесарабії.
5 липня Саакашвілі заявив, що у Будинку профспілок на Куликовому полі, де під час протистоянь 2 травня 2014 р. загинуло 48 людей буде розміщено штаб ВМС України.
1 серпня, відповідаючи на питання журналістів, Саакашвілі сказав, що про війну в Одеській області каже лише російська пропаганда і заявив: «я прийшов сюди, щоб ніхто ніколи не міг принести війну в українську Бесарабію, в Одеську область. Я прийшов сюди, щоб ніхто не міг нав'язати нам Донбас.»
19 серпня Саакашвілі заявив, що місцеві кримінальні авторитети покинули регіон.
1 вересня на сайті Президента України з'явилась петиція з пропозицією призначити Саакашвілі прем'єр-міністром України. За два дні її підписали 2 700 осіб з 24 тисяч необхідних. Станом на 7 вересня петицію підписали близько 20 тисяч українців. Сам Саакашвілі неодноразово заявляв, що не має таких амбіцій.
У вересні соціологічні дані показували, що до Саакашвілі позитивно ставиться 44 % українців, в той час, як негативно — 38 %.
18 вересня заступник Саакашвілі О. Боровик заявив, що «Одеський пакет реформ» передбачає сім головних реформ і найпершою має бути реформа державної служби, бо робити реформи із застарілим державним апаратом неможливо, бо вони проти цього.
16 жовтня керівником Одеської митниці було призначено 26-річну Юлію Марушевську — активістку Євромайдана й філолога за освітою.
Осінню 2015 року у Саакашвілі був конфлікт з прем'єр-міністром А. Яценюком, олігархом І. Коломойським та у грудні — з міністром МВС А. Аваковим.
6 грудня під час Антикорупційного форуму, який проходив в Одесі Саакашвілі заявив, що через корупцію Україна щороку втрачає понад 5 мільярдів доларів. За даними Саакашвілі, борг Коломойського перед державою становить до 2,5 мільярдів доларів, Д. Фірташа — 500 мільйонів доларів, через Р. Ахметова Україна щороку недотримує 2,2 мільярди доларів. 23 грудня 2015 року Саакашвілі зібрав Антикорупційний форум у Києві, а 18 січня 2016 року — в Харкові. Під час форумів він заявив про створення позапартійного громадського руху проти корупції та за реформи.
10 лютого 2016 року Саакашвілі повідомив, що відмовився від охорони, яка була надана йому СБУ і складалася з бійців підрозділу «Альфа» та написав, що нікого не боїться і пересуватиметься в Одесі та інших містах України без охорони. 13 лютого під час виступу у Мюнхені заявив, що не висуватиме свою кандидатуру на посаду Президента України.
Конфлікт з президентом Порошенком та відставка
2 листопада 2016 року рішенням Верховної Ради України та підписом президента Порошенка Центр адмінпослуг в Одесі був закритий, через що Саакашвілі був обурений та вимагав від Порошенка відмінити закриття центру. Він також звинуватив Петра Порошенка в підтримці корумпованих чиновників, які, за його словами, підривають його зусилля по реформуванню в Одесі.
7 листопада 2016 року Міхеіл Саакашвілі повідомив про своє рішення подати у відставку з посади голови Одеської обласної державної адміністрації. 9 листопада Кабінет Міністрів України запропонував Президенту України Петру Порошенкузвільнити Міхеіла Саакашвілі з посади голови Одеської ОДА. Того ж дня Петро Порошенко звільнив Саакашвілі з посади голови Одеської обласної державної адміністрації (указ № 500 від 9.11.2016). Серед причин своєї відставки Саакашвілі назвав закриття Центру адмінпослуг, саботаж центральної влади при призначенні голів райдержадміністрацій та підтримку «кланів, родом з 90-х». Також під час виступу він вперше порівняв Порошенка з Януковичем.
12 cічня 2017 року, представляючи нового голову Одеської ОДА М. СтепановаПрезидент Порошенко жорстко розкритикував роботу М. Саакашвілі на посаді губернатора, звинувативши в провалі всіх реформ, розкритикував Ю. Марушевську за те, що та не впоралась з експериментом фінансування дорожніх ремонтів за рахунок митних надходжень, звинуватив його команду в неправильному оформленні тендерів, відсутності організації субсидування населення, зазначивши, що в Одесі субсидії отримали лише 17 % населення, тоді як в інших регіонах цей показник складав 55 %, висловив здивування проблемами, що виникли у роботі Центру надання адмінпослуг, коли в інших регіонах вони працюють безперебійно. У відповідь Міхеіл Саакашвілі звинуватив Петра Порошенка у «нахабній брехні», нового голову обласної адміністрації назвав «баригою».
За час своєї роботи на посаді голови Одеської ОДА Саакашвілі виконав 14 із 34 обіцянок, 6 обіцянок він провалив, інші були в процесі виконання. Серед невиконаних обіцянок Саакашвілі залишилась прозорість адміністративних послуг, реформа Одеської митниці та перетворення Одеси на столицю Чорноморського регіону.
Через місяць після відставки, рейтинг Міхеїла Саакашвілі в Одесі складав 26,8 %, тоді як С. Ківалова — 27,7 %, Г. Труханова — 55,08 %.
Опозиційна діяльність
Загалом, за часів перебування у політичному просторі України та, зокрема на посаді очільника Одеської ОДА, був неодноразово звинувачений у популістських методах управління з метою збільшення власного політичного рейтингу.
Після відставки з поста очільника Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі щодо своїх подальших планів в Україні зазначив:
«
|
»
|
11 листопада 2016 року М. Саакашвілі повідомив, що під час його роботи на посаді губернатора, Порошенко пропонував йому посаду прем'єр-міністра України, хотів, щоб він був головою його партії та був не проти проведення дострокових парламентських виборів. Також він звинуватив Порошенка та Коломойського в змові проти нього, сказав, що більше не хоче розмовляти з президентом, але виступає проти його імпічменту, натомість підтримує дострокові вибори до Верховної Ради.
28 лютого 2017 року Міністерство юстиції офіційно зареєструвало партію Саакашвілі «Рух нових сил», яка стала 353-ю в Україні. Саакашвілі заявив, що не шукає відомих союзників, а його політична сила вже має десятки тисяч активних зареєстрованих членів і фінансують її «місцеві дрібні бізнесмени».
З 5 квітня по 28 травня на телеканалі «ZIK» вів програму «Інша Україна», де критикував Порошенка та його оточення. Контракт із Саакашвілі було розірвано після того, як жінка-снайпер в одній із телепередач виконала пісню «Шоколадна дупа», антигероєм якої був Президент Порошенко.
У квітні травні 2017 року за даними дослідження групи «Рейтинг» за «Рух нових сил» на дострокових парламентських виборах були готові проголосувати близько 2 % українців. До самого Саакашвілі «дуже позитивно» відносилося 2 % українців, «переважно позитивно» — 16 %, переважно негативно до нього ставилося 25 % опитаних, а 44 % — «дуже негативно». Загалом, із симпатією до Саакашвілі ставилося близько 18 % українців, тоді як негативно — 67 %.
26 липня був позбавлений українського громадянства на підставі неправдивих даних вказаних в анкеті. У документах, які заповнював Саакашвілі було вказано, що він не перебуває під слідством в Україні чи за її межами, коли, насправді, був заочно заарештований на території Грузії. 16-го серпня 2017 року Саакашвілі заявив, що 10 вересня повернеться до України.
10 вересня 2017 року Саакашвілі відправився з польського міста Ряшів на українську територію в супроводі великої групи журналістів і українських опозиційних політиків, включаючи таких відомих, як Юлія Тимошенко. Натовп прихильників Саакашвілі прорвав оточення прикордонників з української сторони і провів політика на українську територію без оформлення документів про перетин державного кордону, після чого Саакашвілі зі своїми прибічниками прибув до Львова. 22 вересня Мостиський районний суд визнав Михаїла Саакашвілі винним у незаконному перетині державного кордону й оштрафував його на 3,4 тис. грн. 4 листопада Маркіян Галабала, адвокат Саакашвілі, повідомив, що політик сплатив штраф.
Екс-посол США в Україні Стівен Пайфер у коментарі DW заявив, що ситуація навколо екс-президента Грузії в Україні виглядає, як політичний цирк на встановленій Президентом Порошенком театральній сцені.. Спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер також закликав розглядати ситуацію виключно у правовому полі.
ДПСУ повідомило, що, згідно відповіді польської сторони на їх офіційний запит, Михайло Саакашвілі перетнув кордон Польщі з Україною за закордонним паспортом громадянина України, який у базі Інтерполу значився як загублений.. Сам Саакашвілі заявив, що паспорт, з яким він повертався до України, було начебто викрадено з автобусу, і після цього передано Порошенкові. Однак 9 жовтня він пред'явив український паспорт при проході на матч національної збірної проти Хорватії.
3 жовтня 2017 року адвокат Маркіян Галабала повідомив, що Михайло Саакашвілі подав прохання про надання йому політичного притулку в Україні. 24 жовтня стало відомо, що Державна міграційна служби України відмовила в статусі біженця через порушення процедури подання. У зв'язку з цим адвокати Саакашвілі подали судовий позов проти ДМСУ, вважаючи, що відмова у наданні захисту була неправомірною. ДМСУ у своїй відповіді на заяву зазначали, що відмова обумовлена порушенням процедури подачі (не витримана форма, подана невстановленими особами).
Американське видання The Huffington Post у матеріалі «Саакашвілі — троянський кінь для України» з посиланням на політологів зазначає, що Кремль використовує Саакашвілі у своїй довготривалій гібридній війні. Видання припускає, що Росія може бути безпосередньо задіяна в скандальному поверненні Саакашвілі, що сприяє поглибленню політичних суперечок в Україні та дискредитації української влади за кордоном.
15 жовтня на мітингу у Харкові Саакашвілі заявив, що його можуть депортувати та навіть убити, однак наступного дня дезавуював свою заяву.
Партія Міхеіла Саакашвілі «Рух нових сил» приєдналася до участі в акції протесту, що розпочалася 17-го жовтня 2017 року й була названа її організаторами «Велика політична реформа». Серед основних вимог учасників акції були прискорення реформ та відставка президента Петра Порошенка. 19 жовтня оргкомітет акції у спільній заяві оголосив про припинення протестів до наступної сесії Верховної ради, однак «Рух нових сил» ухвалив рішення залишатися у наметовому містечку для продовження акції протесту. Пізніше Саакашвілі заявив, що акція Руху нових сил триватиме до 7 листопада, а сам він планує відвідати кілька українських міст..
21 жовтня Саакашвілі намагався долучити до вимог учасників акції також і імпічмент Президенту, а 22 жовтня скликати віче, однак воно здобуло характер звичайного мітингу.
21 жовтня 2017 року у Києві затримано та примусово повернуто до Грузії трьох громадян Грузії, соратників Михеїла Саакашвілі, серед них добровольця АТО, полковника Давида Макішвілі.. 14 листопада 2017 року ДМСУ також скасувала посвідку на тимчасове проживання в Україні кільком громадянам Грузії. Серед них Тамаз Шавшішвілі, журналіст «Руставі 2», якого у ЗМІ називали особистим фотографом та оператором Саакашвілі, а також Вано Надірадзе, екс-боєць добровольчого батальйону «Грузинський легіон», вигнаний за передачу розвідінформації противнику. 17 листопада було здійснено видворення Шашвшішвілі з території України. Сам Саакашвілі назвав процедуру видворення — викраденням. 19 листопада екстрадовані грузини прибули на поромі до грузинського порту Поті.
7 листопада Саакашвілі заявив, що нарешті отримав документ, що підтверджує його легальне перебування в Україні. До тексту заяви він долучив сам документ, назви якого не видно, в якому зазначено, що він виданий 31 жовтня та дійсний до 1 грудня 2017 року.
30 листопада Міграційна служба України видала Саакашвілі довідку про продовження терміну його законного перебування в Україні ще на три місяці, тобто до березня 2018 року.
Бібліографія
- Саакашвілі М. Пробудження сили / пер. з рос.: В. Бойко. — Харків : Фоліо, 2017. — 368 с. — ISBN 978-966-03-7813-1.
Відзнаки
- Інститут риторики ім. Д. Кеннеді визнав Міхеіла Саакашвілі найкращим оратором України 2015 року.
Особисте життя
- Автор понад 40 статей у грузинській і закордонній пресі, численних виступів, публічних лекцій та інтерв'ю.
Див. також
Примітки
- ↑Перейти до:а б Указ Президента України від 29 травня 2015 року № 301/2015 «Про прийняття до громадянства України Саакашвілі М. як особи, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України»
- ↑Перейти до:а б Указ Президента України від 30 травня 2015 року № 304/2015 «Про призначення М.Саакашвілі головою Одеської обласної державної адміністрації»
- Вгору↑ Нитка В. Жоден міністр не доїхав до Закарпаття // Голос України. — 2016. — № 147 (6401) (5 серп.). — С. 3.
- Вгору↑ «Свободная Грузия» обвиняет главу ГЖД в «элитарной коррупции». bizzone.info. Процитовано 2017-10-02.
- Вгору↑ Горсуд Тбилиси заочно арестовал Саакашвили, а также экс-министров юстиции и обороны // NEWSru.com
- Вгору↑ Новая метла для «ватников»: принесёт ли Саакашвили в Одессу «грузинскую оттепель»? // Новини Одессы Таймер, 19 червня 2015 19:27 (рос.)
- Вгору↑ 24 звільнення Саакашвілі
- Вгору↑ Одеський губернатор Саакашвілі подав у відставку. ukranews.com. Українські новини. 2016-11-07.
- Вгору↑ Саакашвілі: Я в Україну приїхав не гастролювати, а зробити її наддержавою // Соцпортал : сайт. — 2016. — 11 листопада.
- Вгору↑ Саакашвілі заявляє, що він повернеться в Україну восени. Радіо Свобода. Процитовано 2017-09-10.
- Вгору↑ Саакашвілі та прикордонники оформлюють перетин кордону. УНІАН (en-GB). 22 вересня 2017. Процитовано 23 вересня 2017.
- Вгору↑ Саакашвілі виплатив штраф за прорив українського кордону. ТСН.ua (uk). Процитовано 2017-11-05.
- Вгору↑ Реакція Заходу на «прорив» Саакашвілі: Не втягуйте нас у цей «цирк» // Політичні новини з Європи аналітика, прогнози, коментарі / Deutsche Welle, 11.09.2017
- Вгору↑ Саакашвілі перевів на власний лад слова спецпредставника США Волкера про нього. ТСН.ua (uk). Процитовано 2017-09-15.
- Вгору↑ Саакашвілі перетнув кордон Польщі за допомогою "загубленого" українського закордонного паспорта. ukranews_com (ua). Процитовано 2017-10-05.
- Вгору↑ Gazeta.ua (2017-10-10). "Вам должно быть стыдно" - Саакашвілі на футболі поскандалив з поліцією. Gazeta.ua (uk-UA). Процитовано 2017-10-17.
- Вгору↑ Саакашвілі просить політичного притулку в Україні. ukranews.com. Українські новини. 2017-10-03.
- Вгору↑ Адвокати оскаржують у суді рішення ДМС про відмову Саакашвілі в наданні додаткового захисту. Радіо Свобода. Процитовано 2017-11-06.
- Вгору↑ ДМС: є підстави для видворення Саакашвілі, він ігнорує врегулювання свого правового статусу. Радіо Свобода. Процитовано 2017-11-06.
- Вгору↑ Toussaint, Michel (2017-10-02). Mikheil Saakashvili: A Trojan Horse for Ukraine?. Huffington Post (en-US). Процитовано 2017-10-03.
- Вгору↑ The Huffington Post: Саакашвілі, Тимошенко та Коломойський - новий опозиційний альянс (uk). Процитовано 2017-10-03.
- Вгору↑ Спільна заява оргкомітету акції “Велика політична реформа”: готуємося до наступного раунду. www.chesno.org (uk). Процитовано 2017-10-23.
- Вгору↑ Лащук, Тереза (24 жовтня 2017). Депортація соратників Саакашвілі: версії сторін. LB.ua. Процитовано 25 жовтня 2017.
- Вгору↑ Саакашвілі заявив про висилку з України трьох наближених до нього людей. Громадське радіо. 21 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017.
- Вгору↑ Саакашвілі заявив про зникнення в Києві трьох своїх близьких соратників-грузинів. Цензор.НЕТ. 21 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017.
- Вгору↑ Михеїл Саакашвілі заявляє, що з України видворили трьох його соратників (відео). Україна молода. 22 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017.
- Вгору↑ Командир "Грузинского легиона": Не делайте из Надирадзе вторую Савченко! Не наступайте на эти грабли. Процитовано 2017-11-21.
- Вгору↑ Саакашвілі заявив, що з України видворили його прихильника. Слово і Діло(uk). Процитовано 2017-11-17.
- Вгору↑ Міграційна служба видворяє з України ще одного "грузина Саакашвілі". ukranews_com (ua). Процитовано 2017-11-17.
- Вгору↑ У Києві викрали грузинського журналіста та двох його друзів, — Саакашвілі. Громадське радіо (uk). 2017-11-17. Процитовано 2017-11-17.
- Вгору↑ Депортированных из Украины граждан Грузии на пароме переправили в Поти. ZN.ua. Процитовано 2017-11-21.
- Вгору↑ Саакашвили заявил, что миграционная служба продлила ему срок пребывания в Украине на три месяца. Процитовано 2017-12-01.
Література
- Губерський Л. Саакашвілі Михайло // Українська дипломатична енциклопедія : у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Дорошко М. Саакашвілі Мисаїл Ніколозович // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 648. — ISBN 978-966-611-818-2.
Посилання
iReader
|
'via Blog this'
Немає коментарів:
Дописати коментар