Чорні Троянди: ПВК Вагнера

понеділок, 9 жовтня 2017 р.

ПВК Вагнера — Вікіпедія

uk.wikipedia.org

ПВК Вагнера рос. ЧВК Вагнера На службі 2013—дотепер Країна

Росія Належність

ГРУ РФ Гарнізон/Штаб Молькіно Краснодарського краю Війни/битви

Війна на сході України

Командування Поточний
командувач підполковник
Дмитро Уткін

Приватна військова компанія Вагнера, ПВК Вагнера (рос. Частная военная компания Вагнера, ЧВК Вагнера) — російська нелегальна приватна військова структура. Брала участь у бойових діях на Донбасі і в Сирії на боці Росії. Бійці компанії неодноразово нагороджувались державними нагородами за особистими неопублікованими наказами Президента Росії.

Зміст

[]

Історія[ред. • ред. код]

Військове формування створене 2013 року на основі т. зв. «Слов'янського корпусу». Навесні 2014 року нелегально діяло в інтересах Росії на території України в Криму, пізніше воювало на території Луганської області, воює на стороні Росії в Сирії. Оснащене важкою піхотною зброєю і бронетехнікою. Керівник — російський підполковник запасу Дмитро Уткін, позивний «Вагнер» (1970 р. н.), до 2013 року командир 700-го окремого загону спецпризначення 2-ї окремої бригади підрозділу спеціального призначення ГРУ МО Росії. Члени угрупування Вагнера неодноразово нагороджувались державними нагородами Росії за особистими неопублікованими наказами Президента Росії.

Повідомлялося, що ПВК Вагнера причетна до ліквідації лідерів ЛНР — Олександра Бєднова і Олексія Мозгового.

Згідно розслідування InformNapalm, ПВК Вагнера було залучене до роззброєння формування російських бойовиків «Одесса» у Луганську.

Служба безпеки України 7 жовтня 2017 року повідомила результати свого розслідування, згідно якого бойовики Вагнера брали участь у боях за Луганський аеропорт (72 найманців, 15 загиблих) та у битві за Дебальцеве(205 найманців, 21 загиблий). Крім того, СБУ підозрює двох найманців у збитті Іл-76 під Луганськом.

Факт існування і діяльності Слов'янського корпусу і його трансформацію у нелегальну приватну військову компанію неодноразово описала у своїх розслідуваннях Санкт-петербурзька інтернет-газета «Фонтанка». Журналісти російської служби Радіо «Свобода» у свою чергу зв'язались із активістом Conflict Intelligence Team Русланом Левієвим, який підтвердив основні тези розслідування інтернет-газети «Фонтанка». 3 листопада 2016року власне розслідування опублікувало агентство «Ройтерс».

У Сирію найманці потрапляють власними силами. Постачання вантажів здійснюється кораблями російського військово-морського флоту. Міністерство Оборони РФ не надало відповіді на офіційний запит «Газета.Ru» з вимогою прокоментувати інформацію про підготовку найманців для війни у Сирії, про правові підстави такої діяльності та її фінансування. Запит медіахолдингу РБК також проігноровано.

Особовий склад[ред. • ред. код]

Точна кількість найманців компанії Вагнера невідома. За оцінками інтернет-газети «Фонтанка» в Сирії перебуває близько 400 осіб. Журналісти РБК у серпні 2016 року оцінили загальну кількість (не лише в Сирії) близько 2,5 тис. Бойовикам завдано значних втрат у січні-лютому 2016 року в боях за Пальміру. Втрати у Сирії за даними різних анонімних джерел, опитаних РБК складають від 27 до понад 100 чоловік. У складі компанії діє взвод сербів, який почав формуватись влітку 2014 року.

Дмитро Валерійович Уткін, позивний «Вагнер» (1970 р.н., м. Смоліне Кіровоградської області, Україна) — керівник компанії. Підполковник запасу. До 2013 року командир 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади підрозділу спеціального призначення ГРУ МО Росії. 2013 року звільнився у запас, перейшов на роботу до Moran Security Group (MSG). Член організованого MSG того ж року «Слов'янського корпусу», у складі якого брав участь у провальній операції із захисту Башара Асада в Сирії. Прихильник ідеології та естетики Третього рейху. Журналісти Газета.ру з'ясували, що Уткін уродженець України, був одружений з Єленою Щербиніною, з якою розійшовся на початку 2000-х. Тривалий час у публічному просторі було відомо лише про одну фотографію Уткіна низької якості. 9 грудня 2016 року він перебував на прийомі у Володимира Путіна з нагоди Дня героїв Вітчизни і випадково потрапив у кадр за спиною ведучої російського Першого каналу. Прес-секретар президента Росії Дмитро Песковпідтвердив присутність Уткіна на заході і повідомив, що той є кавалером Ордену мужності і представляв Новгородську область. На початку 2017 року з'явилась колективна фотографія Путіна і чотирьох офіцерів, серед яких був Уткін, нагороджений чотирма Орденами мужності.
Чупов Сергій, позивний «Чуб», «Чупа» — заступник командира з бойової підготовки. Майор запасу. Закінчив військове училище в Алма-Аті. Служив в Афганістані, у внутрішніх військах у Чечні. У групі Вагнера від 2014 року. Загинув у лютому 2016 року під Дамаском.
Єльмеєв Андрій. Загинув 28 січня під Дебальцевим. Нагороджений російським Орденом Мужності посмертно.
Шрейнер Андрій. Загинув 28 січня під Дебальцевим. Нагороджений російським Орденом Мужності посмертно.
Каминін Володимир. Похований у вересні 2014 року. Нагороджений російським Орденом Мужності посмертно.
Карченков Олександр Володимирович. Загинув навесні 2016 року у боях за Пальміру. Указом Володимира Путіна від 7 вересня 2016 року нагороджений Орденом Мужності посмертно.
Колганов Максим. Воював в Україні і в Сирії. Загинув 3 лютого 2016 під Латакією. Нагороджений російською медаллю За відвагу і Орденом Мужності посмертно.
Морозов Сергій. Воював в Україні і в Сирії. Загинув 9 березня 2016 року біля Пальміри. Помічник самарського депутата від ЛДПР. Нагороджений Орденом Мужності посмертно.
Савичич Давор (Davor Savičić) — серб, громадянин Боснії і Герцеговини.
Слишкін Іван. Приблизно 1994 року народження. Служив у Чечні за контрактом. Убитий у Сирії 12 лютого 2017.
Сумкін Іван Володимирович, позивний «Варяг». Народився 1987року в селі Оренбурзької області. Загинув 16 березня 2016, залишений на полі бою.
30 червня 2017 року, в YouTube, з'явився відеозапис, на якій імовірно знаходяться бійці ПВК "Вагнера" знущаються над сирійським чоловіком. На відео чути російську мову, музика російською мовою, а так само на плечі у одного з бійців була виявлена нашивку цитуючи російською мовою: "Я просто зроблю тобі дуже, дуже боляче"[1].

Тренувальна база[ред. • ред. код]

Тренувальна база ПВК Вагнера початково розташовувалась на хуторі Веселий у Ростовській області. В середині 2015 року перенесена на хутір Молькіно Горячеключевського району Краснодарського краю, поруч із загальновійськовим полігоном № 243 (військова частина 55485). 2015року полігон було модернізовано і додатково оснащено. Поруч, окрім бази ПВК Вагнера розташовані також 1-ша гвардійська ракетна бригада (військова частина 31853), 10-та окрема бригада спеціального призначення ГРУ Міноборони (військова частина 51532). Офіційно ПВК Вагнера не платить за оренду землі і приміщень. Через появу у ЗМІ інформації про базу, керівництво розглядає можливість її перенесення до Таджикистану, Нагірного Карабаху чи Абхазії.

Фінансування[ред. • ред. код]

Питання фінансування піднімала 2015 року інтернет-газета «Фонтанка», повідомивши чутки про причетність «одного відомого ресторатора, близького до верховної влади і міністерства оборони». Журналісти РБК виявили зв'язки багатьох фірм, які обслуговують військові частини в Молькіно зі структурами ресторатора Євгена Пригожина. Вони також спробували підрахувати річні витрати військового формування Вагнера виходячи з оціночної кількості найманців у 2,5 тис. та даних про суми мінімальної і максимальної зарплатні, розміри компенсацій та ін. (зі свідчень опитаних РБК неназваних джерел). Гіпотетичні витрати на зарплатню становлять від 5,1 млрд до 10,3 млрд руб, одноразові витрати на спорядження 170 млн руб., компенсації загиблим — від 27 млн руб. Харчування — близько 2 млн руб. на день. Зарплатню найманці отримують готівкою, або на неіменні карти, зареєстровані на підставних осіб. Дещо раніше «Газета.ру» повідомляла, що затрати на підготовку найманців зведені до мінімуму, оскільки до компанії приймають людей, які вже мають бойовий досвід або військову спеціальність. Проводиться лише перевірка і корекція навичок, бойове злагодження під конкретні задачі.

За інформацією fontanka.ru від 2017 року фінансування здійснюється сирійською стороною. При цьому супроводжується частими затримками і суперечками щодо розміру виплат.