Марина Коваль дописує у Знай правду . Марина Коваль 20 січня о 13:29 Українська розвідка повідомляє про загибель 40 мирних жителів у Сирії внаслідок бомбардувань російської авіації.Про це повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України.Зокрема, зазначається, що 19 січня збройні формування президента Сирії Башара аль-Асада за підтримки авіації Повітряно-космічних сил збройних сил РФ продовжували наступальні дії у провінціях Дераа і Хомс."Встановлені чергові факти військових злочинів РФ у Сирії. 16 січня внаслідок ракетно-бомбових ударів російської авіації по цивільних об`єктах у міста Ракка загинули більше 40 мирних жителів. Зазначена інформація підтверджена моніторинговими групами сирійської правозахисної організації Syrian Observatory for Human Rights", - зазначено у повідомленні. Розвідка дізналася про загибель 40 мирних жителів у Сирії через бомбардування російської авіації facebook.com/groups/znay.pravdu/ Українська розвідка повідомляє про загибель 40 мирних жителів у Сирії внаслідок бомбардувань російсь... Подобається Коментувати Поширити
Українська розвідка повідомляє про загибель 40 мирних жителів у Сирії внаслідок бомбардувань російської авіації.Про це повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України.Зокрема, зазначається, що 19 січня збройні формування президента Сирії Башара аль-Асада за підтримки авіації Повітряно-космічних сил збройних сил РФ продовжували наступальні дії у провінціях Дераа і Хомс."Встановлені чергові факти військових злочинів РФ у Сирії. 16 січня внаслідок ракетно-бомбових ударів російської авіації по цивільних об`єктах у міста Ракка загинули більше 40 мирних жителів. Зазначена інформація підтверджена моніторинговими групами сирійської правозахисної організації Syrian Observatory for Human Rights", - зазначено у повідомленні.
Дайте відповідь на цей лист, щоб прокоментувати цей допис.
Повідомлення відправлено на olukawy@gmail.com. Якщо ви не хочете надалі одержувати подібні листи від Facebook, будь ласка, відпишіться. Facebook, Inc., Attention: Community Support, Menlo Park, CA 94025
Загиблий біля Бутівки боєць 72 омбр Сергій Альмужний “Матрос” брав участь у зимовій блокаді Донбасу
Сергій Альмужний "Матрос". Фото з ФБ
Під Авдіївкою на Донеччині загинув Сергій Альмужний, позивний “Матрос”,військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ ім. Чорних запорожців. Як передає “Новинарня“, про це у “Фейсбуці” повідомив народний депутат України Семен Семенченко, колишній командир батальйону НГУ “Донбас”.
“У 16-му [році] він був у нас у внутрішньому корпусі батальйону “Донбас”, потім знову підписав контракт з ЗСУ. Рвався зі своїм підрозділом на передок. Після блокади потрапив в Авдіївку”, – написав Семенченко.
“Маленький, смішний, весь час потрапляв в різні веселі історії. Але коли намагалися відсторонити його комбата через те, що відпустив у відпустку на блокаду – обірвав телефони всім, кого знав. Став на захист командира. Коли “Донбас” заблокували в Львові, дзвонив і вимагав дати трубку начальнику поліції. Він, мовляв, повинен почути що говорять бійці на фронті”, – розповів Семенченко про “Матроса”.
“Простий, чесний, небайдужий… За попередньою інформацією, снайпер… Ніяк не можу повірити. І ніхто з наших не може. Немає слів”, – додав нардеп.
Варто зазначити, що повідомлення про загибель Сергія Альмужного з’явилося в соцмережах уже через одну-дві години після факту смерті – вочевидь до сповіщення його родичів у Красилівці.
У коментарях до допису Семенченка військовослужбовець написав про загибель Альмужного: “
Сергій Альмужний активно вів сторінку у “Фейсбуці”. Зокрема, 12 вересня він поширив відеосюжет “Радіо Свобода” про захисників шахти “Бутівка”.
Як повідомляв штаб АТО, 14 вересня близько 21-ї години з гранатометів та кулеметів противник розпочав обстріл позиції ЗСУ неподалік від шахти “Бутівка”. Бійці АТО вогнем у відповідь примусили бойовиків до дотримання режиму тиші. Унаслідок цього протистояння загинув один військовослужбовець сил Збройних сил України.
Це четверта смертельна втрата сил АТО з початку вересня на тлі “шкільного перемир’я”, що триває.
Міністерство оборони, Служба безпеки України, волонтерські і правозахисні організації в Україні та Росії визнають, що порахувати точну кількість загиблих за самопроголошені республіки "ДНР-ЛНР" за понад три роки бойових дій на Донбасі неможливо. Як і сказати, скільки серед загиблих громадян Росії.
Цифри, що лунають з офіційних та неофіційних джерел, суттєво відрізняються - від однієї до понад трьох тисяч вбитих.
ВВС Україна намагалася порівняти статистику офіційних органів і волонтерських організацій і знайти відповідь на запитання: чи можливо в принципі коли-небудь встановити точну цифру вбитих громадян Росії і назвати усі їхні імена.
"Немає шансів"?
"Ви що, не знаєте чи забули, що з часів СРСР ніколи ніякі відомості про загиблих не розголошувалися? Росія цю практику продовжила. Немає шансів порахувати зараз загиблих на Донбасі", - каже Валентина Мельникова, керівник Комітету солдатських матерів Росії - організації, що майже 20 років опікується правами російських призовників та військовослужбовців.
Ситуацію зі встановленням жертв прихильників "ДНР-ЛНР" на Сході України, у тому числі російських громадян, вона називає "страшною".
Офіційні дані про втрати особового складу міністерства оборони РФ мають гриф "таємно" після указу президента Володимира Путіна, підписаного у 2015 році.
Правозахисники і волонтери можуть вести лише приблизний облік, користуючись відкритими джерелами - передусім, соціальними мережами та публікаціями сепаратистських інтернет-ЗМІ.
Копирайт изображенияEPAImage captionМіноборони України твердить, що понад чотири тисячі російських військових та 35-40 тисяч озброєних сепаратистів зараз є на Донбасі. Росія заперечує присутність там регулярних військ
Дані розвідки
Головне управління розвідки міністерства оборони України збирає інформацію про втрати двох армійських корпусів "ДНР" та "ЛНР".
За даними СБУ та ГУР міноборони, до складу цих корпусів входить 35-40 тисяч озброєних сепаратистів самопроголошених "республік" і від чотирьох до п'яти тисяч - російських військових.
"Ми збираємо дані про загиблих, які підтверджені нашими засобами розвідки: радіоелектронними, технічними, агентурними. Тобто, ми знаємо імена, прізвища людей, звідки вони. Повірте, цих засобів нам цілком достатньо, вони ті самі, що їх мають розвідки усіх провідних країн світу", - розповідає ВВС Україна представник ГУР міноборони Вадим Скібіцький.
За його словами, ГУР має документально підтверджені дані про загибель понад 1700 людей, що воювали на боці "ДНР-ЛНР".
За п'ять місяців цього року - 280 осіб, у 2016 році - 850, за 9 місяців 2015-го року - 627 осіб.
У 2014 році ГУР МО облік загиблих противника не вів, тому у загальній цифрі вони не враховані. Проте саме у 2014-му тривали бої за Донецький аеропорт, а також під Іловайськом, де обидві сторони зазнали суттєвих втрат.
Вадим Скібіцький водночас наголошує, що кількість загиблих, чиї дані лишаються не встановленими, не менша, ніж документально підтверджених.
Він опирається на наявну інформацію розвідки про безіменних, або тих, про кого відомо лише "позивні".
Представник ГУР визнає, що точно сказати, хто із загиблих - громадянин Росії, хто - житель Донбасу, вкрай тяжко.
"Дуже складно визначити, хто загинув: сепаратист із українським громадянством, найманець з території Росії чи кадровий військовослужбовець Збройних Сил РФ. Бо ж "их там нет". Російські військові потрапляють на територію України з "легендами", змінюють прізвища, отримують позивні. Нам, приміром, відомі випадки, коли за одним і тим же позивним три роки криються різні командири, і ми знаємо, що вони - росіяни", - каже Вадим Скібіцький у коментарі ВВС Україна.
Копирайт изображенияhttp://publication.pravo.gov.ruImage captionКопія указу президента Росії про встановлення державної таємниції про втрати особового складу міноборони РФ
"Фольклорні методи"
Про складнощі встановлення громадянства каже також керівник Союзу комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова.
"З самого початку бойових дій туди відправляли російських військових без документів, без смертельних жетонів, знеособлених, за невідомими наказами і з невідомим статусом. Щось точно порахувати неможливо в принципі, це можуть бути лише фольклорні методи підрахунку", - зазначає вона у коментарі ВВС Україна.
У той же час, Валентина Мельникова розповідає, що їхня організація послуговується формулою, згідно із якою загальні людські втрати самопроголошених "республік" мають становити як мінімум половину від кількості загиблих військових Збройних Сил України, тобто, не менше 1,3 тис людей, оскільки за даними міноборони України, за три роки бойових дій на Донбасі загинуло понад 2,6 тис силовиків Збройних Сил України, Нацгвардії, МВС та поліції.
Але військові в Україні, а також волонтерські організації, які шукають підтверджень загибелі російських громадян, вважають таку оцінку бойових втрат прихильників "ДНР-ЛНР" некоректною і заниженою.
Найбільшу цифру загиблих сепаратистів, російських військових та найманців за три роки конфлікту на Донбасі - понад три тисячі - називають волонтери проекту "Груз 200 из Украины в Россию". Цей ресурс є найвідомішим в інтернеті, але правозахисників та волонтери ставляться до нього критично.
Список поділений на кілька розділів: військові і найманці - громадяни Росії; зниклі безвісти; особи із невстановленим громадянством; особи із неповними даними.
Керівник проекту Олена Васильєва розповіла ВВС Україна, що інформацію із відкритих джерел - преси, соціальних мереж, а також використовуючи звернення родичів і близьких - збирає близько десятка волонтерів.
Їхня група існує у Facebook, інформацію волонтерам може надати кожен. Олена Васильєва каже, що прізвище потрапляє у список лише тоді, коли вдається підтвердити загибель із кількох джерел.
Копирайт изображенияAFPImage captionКремль запевняє, що не постачає зброю у "ДНР-ЛНР". Фото зроблене у Донецьку
Російська служба Бі-бі-сі та ВВС Україна вибірково перевірили за тією ж методикою десятки прізвищ розділу, де вказується, що загиблі - російські громадяни.
Загалом там понад 1000 прізвищ. Виявилося, що із понад 50-ти, перевірених ВВС, близько третини були громадянами України, які воювали за самопроголошені "республіки". Решта - російські громадяни.
Олена Васильєва у коментарі ВВС Україна сказала, що не виключає помилок у своєму списку, тому він постійно оновлюється.
Вона також твердить, що "коли росіяни знімають погони, беруть позивні" і перебувають на території Донбасу як місцеві мешканці, довести, звідки вони насправді, важко.
Сумніви щодо достовірності списку Олени Васильєвої висловлювалися і раніше як в Україні, так і Росії.
З цієї причини частина волонтерів вийшла із проекту "Груз 200 из Украины в Россию" і створила власний проект, "Груз-200".
Його метою було встановити імена тільки російських військових та найманців, загиблих на Донбасі.
На початку цього року керівники сайту вирішили його закрити. На момент припинення діяльності цього ресурсу у списку, каже керівник проекту Оксана Горєлова, було понад 500 імен російських кадрових військових та добровольців-найманців.
Вона розповіла ВВС Україна, що збирали інформацію не лише із відкритих джерел, а також переписуючись із рідними і близькими загиблих. Частина цього списку збереглася у сховищі Google.
"Наше розслідування було непростим. З великими труднощами ми встановлювали кожне прізвище. І ця робота дала нам підстави говорити про те, що реальна кількість загиблих росіян на Донбасі більша у рази", - сказала вона ВВС Україна.
І Олена Васильєва, і Оксана Горєлова кажуть те саме, що і представник ГУР міноборони Вадим Скібіцький та керівник Союзу комітетів солдатських матерів Росії Валентина Васильєва: не у всіх випадках довести громадянство можливо, оскільки російські військові перебувають на Донбасі під вигаданими іменами і з підробними документами.
Копирайт изображенияUkrinformImage captionФото, зроблене у Луганську у 2014 році. Рефрижератори, до яких прикріплена медична атрибутика, а також фургони. Волонтери кажуть, що цей транспорт використовувався для перевезення тіл загиблих до Росії
Труднощі пошуку
У грудні 2015 року Володимир Путін заявив, що на сході України є росіяни, які "вирішують певні питання, в тому числі і у військовій сфері". При цьому він підкреслив, що вони не належать до регулярної армії.
Розвідка міноборони України і волонтери доводять, що це не так.
Один із перших доказів з'явився ще у 2014 році. Російська служба Бі-бі-сі розповідала, як у Росії намагалися приховати загибель на Донбасі російських десантників.
Блогери і журналісти встановили, що спочатку на сторінках у соцмережах були повідомлення про їхню загибель, потім ці записи зникли.
Журналісти встановили дату і місце поховань десантників у Псковській області, але рідні відмовлялися говорити зі ЗМІ, а згодом із хрестів на могилах були зняті таблички з іменами похованих. Самих журналістів, які розслідували обставини загибелі, залякували.
Після трьох років бойових дій на Донбасі Служба безпеки України називає 26 військових підрозділів Збройних Сил Росії, які у різний час воювали на боці "ДНР-ЛНР".
Експерт російського товариства "Меморіал", член ради з прав людини при президенті Росії Сергій Кривенко розповів ВВС Україна, як правозахисники намагалися з'ясувати інформацію про загиблих військовослужбовців Збройних Сил Росії на Донбасі.
Спочатку - з відкритих джерел. Моніторили ЗМІ та інтернет за 2014 - першу половину 2015 років. Правозахисників зацікавили ті прізвища, щодо яких не було ніякого розслідування про причини смерті.
Загалом "Меморіал" знайшов повідомлення про 180 загиблих і з'ясував, що половина з них загинула у "мирних" військових частинах, на території Росії.
"Але щодо іншої половини, то інформації про розслідування цих смертей не було, хоча - згідно із російським законодавством, за кожним випадком загибелі військового має порушуватися кримінальна справа", - розповів він.
Запити до Слідчого комітету РФ не допомогли з'ясувати, де і за яких обставин вони загинули, хоча у пресі і соцмережах правозахисники знаходили повідомлення про те, що це сталося в Україні.
Сергій Кривенко, як й інші співрозмовники ВВС Україна, визнає, що зібрана інформація не може вважатися повністю достовірною і лише демонструє закритість державних структур у цій темі.
Російський правозахисник порівнює ситуацію із колишнім СРСР.
"Ситуація мені нагадує практику СРСР під час війни в Афганістані. Тоді інформація про загиблих і поранених нікому не була відома, аж поки не розпався Союз. Сподіваюся, що у ситуації із Донбасом історія усе розставить на свої місця", - сказав він ВВС Україна.
Голова правління Союзу комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова каже, що підтвердити жертви серед росіян на Донбасі можна було б, якби родичі загиблих оприлюднювали ці факти, зверталися до державних органів, преси чи правозахисних організацій. Але цього не відбувається.
"Це перша війна, коли жодна мама до нас не зверталася, жодна не повідомила, що втратила зв'язок із чоловіком чи сином. Тільки на початку війни, у 2014-му було кілька звернень", - додає вона.
"Коли ми починали свій проект, ми ставили за мету довести присутність російських військових на Донбасі, - розповідає волонтер Оксана Горєлова. - Але тепер, коли є багато інформації про це, яку важко спростувати, бо ж не можна мертву людину зробити живою, ми кажемо: шукайте самі, це ваші загиблі і тому це ваша справа".
Однак усі співрозмовники ВВС Україна визнають, що з кожним днем і кожним роком надій на те, що будуть встановлені усі імена загиблих росіян на Донбасі, усе менше.
Підтверджується інформація про те, що 7 лютого в сирійській провінції Дейр-ез-Зор загинули багато бійців російської приватної військової компанії Вагнера. Znak.com вдалося поспілкуватися з дружиною одного з жителів Свердловської області, який розлучився з життям в сирійській відрядженні.
Раніше Conflict Intelligence Team назвала імена двох жителів міста Азбест, загиблих в Сирії, - це 38-річний Станіслав Матвєєв і 45-річний Ігор Косотуров. Ми поспілкувалися з удовою першого, Оленою Матвєєвої, а також з Асбестовского отаманом Олегом Сурнін, в чиїй козачої станиці останні два роки перебували загиблі.
До родичів траурне звістка дійшла ще 9 лютого від товаришів по службі Косотурова і Матвєєва в ЛНР. Обидва вони в 2015-2016 роках воювали в ополченні і, треба так розуміти, саме там обзавелися контактами з представниками «ПВК Вагнера». Останні кілька днів Олена Матвєєва перебуває вдома, постійно приймаючи заспокійливі. Повірити в загибель чоловіка, з яким вони прожили 13 років, вона не хоче. Продовжує сподіватися. Дітям теж нічого намагається не говорити, щоб не травмувати їх. Перед тим як поговорити з нами, жінка відправляє синів на прогулянку.
- Як вам повідомили про загибель чоловіка?
- Мені зателефонував наш отаман з азбесту. Запитав спочатку, чи давно ми зв'язувалися зі Стасом. Я відповіла, що третій день зв'язку немає. І дівчатка, у кого чоловіки там, теж ніхто і нічого не знали. Буквально через хвилину отаман передзвонює і каже: «Стаса і Ігоря більше немає». Я була в магазині в цей момент, в «Райт». Телефон з рук впустила, он він зараз розбитий лежить. Додому йшла на автоматі, трохи під машину не потрапила...
Олена Матвєєва
- Коли вас сповістили?
- Десь 9-го числа. Днем.
- Вам сказали, за яких обставин загинув чоловік?
- Ні. Увечері знову отаману передзвонила. Він попросив - НЕ Кіпіш, мовляв, нічого поки що невідомо. Я почала дізнаватися по тілах. Попросила, щоб замовили попа, відспівати по-людськи, коли їх доставлять. Отаман тоді сказав, що доставити їх повинні у вівторок і офіційно зателефонувати з Ростова. Так це насправді чи як, я не знаю. У козаків поки йде вся інформація з Донбасу (плаче). Не знаю, як це у них там все пов'язано. Я поки намагаюся не вірити у все це, не готуюся до похорону.
- Тобто тіло в Ростов доставлять?
- Хтось каже, що в Ростов. Але там ще ДНК-експертизу повинні провести. Хтось каже, що відразу в Єкатеринбург привезуть.
- Чому в Ростов?
- Вони ж спочатку в Ростов їхали.
- Ми правильно розуміємо, що ваш чоловік служив в 5-й роті?
- Я взагалі не знаю роту. Він мене від усього цього оберігав.
Дістає смартфон і показує відеозйомку бою - нібито того самого - надіслану дружиною іншого загиблого. Сумнівно, що це справжнє відео (здається, це взагалі кадри з відеогри), але у дружин загиблих зараз просто немає іншої інформації. «Їх просто як собак там розстріляли, як щурів піддослідних», - каже Матвєєва. «Хлопці навіть не знають, що їх там бачать. Як кролики вони там, і не можуть нікуди сховатися », - додає її мати під час перегляду.
На ще одній пересилається записи, аудіо, чоловічий голос коментує подію: «Привіт. Те, що в Сирії показують ... Коротше, це раз ... (розгромили) нас. Коротше, в одній роті 200 двохсот, в іншій - ще 10. Про останнє не знаю, але сильно їх розшарпали. Били "Піндос". Спочатку "Артою" накрили. Потім підняли чотири вертушки і в карусель запустили, ... (стріляли) з великокаліберних. У наших крім автоматів взагалі не було нічого, не кажучи про ПЗРК. Влаштували пекло. "Піндос" конкретно знали, що це ми, росіяни, йдемо. Наші йшли завод віджимати, а вони на цьому заводі сиділи. Коротше, ми ... (ударів) отримали дуже жорстких. Наші зараз сидять на базі і бухають. Багато зниклих без вести. Це ... (все погано), коротше. Ще одне приниження. З нами ніхто не зважає, як з чортами надійшли. Думаю, наші, уряд наше, зараз задню врубав, і ніхто ніяку відповідь зробить за це ». (Ця запис раніше публікувалася в телеграм-каналі WarGonzo).
Станіслав Матвєєв (зліва)
- Ви про загін Вагнера чули? Дмитро Уткін його справжнє прізвище?
- Чула від дівчаток.
- Коли Стас в Сирію поїхав, ви знали про це?
- Він попереджав мене. Він після Донбасу десь рік вдома був. Приїхав в липні [2016 року]. Через рік, 27 вересня [2017 року], поїхав - в поїзд вже сіли з пацанами з кедрового. А зараз ніхто з нами на зв'язок толком не виходить, ніхто не говорить, правда це чи неправда. По голові як торохнули - і мовчок зараз.
- Ви сказали, з кедрового?
- Дев'ять чоловік з азбесту і з кедрового багато поїхали. Більше нічого не знаю.
Житель кедровки Микола Косотуров (з кухлем), рідний брат загиблого Ігоря Косотурова, також зараз воює в Сирії
- На яких умовах ваш чоловік поїхав до Сирії, скільки йому обіцяли виплатити?
- Чи не розповідав він мені нічого. Він мене настільки берег, що ніколи в такі речі не присвячував. Пацанів ховали з Донбасу, а я в найостаннішу чергу дізнавалася завжди.
- А з ким він контактував?
- З Ігорем Косотуровим, це командир Стаса. Вони родичі далекі. У Стаса є двоюрідна сестра, і Ігор її чоловіком був раніше. А так вони завжди разом. Козаки.
- Ваш чоловік встиг якісь гроші вам надіслати звідти?
- За півтора місяці - 109 тисяч. Це за те, що в Ростові вони перебували. З вересня по жовтень, поки вчення були. Я ці гроші в грудні отримала.
Фото, які надсилав Матвєєв з Сирії
- У Сирії він взагалі навіщо поїхав?
- Його, мабуть, затягнули всі ці автомати і армійські тренування. Він десь через півроку після Донбасу почав нудьгувати вже. Про автомат свій згадувати, мовляв, як там моя "ластівка". Я його відмовляла і по-хорошому, і до розлучення мало не дійшло. Але бачу, що все це марно вже. Намилився він і доріжку собі цю намітив. Вони самі по собі тут навіть бігали і тренувалися.
- Ваш чоловік служив раніше в 12-й бригаді ГРУ, яка тут, в Азбесті, була раніше розквартирована?
- Ні.
- А строкову служив?
- Ні. Ну, по крайней мере я не знаю про це. На Донбас це у нього перший виїзд такий був. Була, напевно, армія якась.
- Він по військовій спеціальності хто був?
- Прапорщик. У мене є нагорода його, Георгіївський хрест з Донбасу.
- Йому звання там дали?
- Здається так. Ви краще скажіть, хто мені зараз повинен зателефонувати, звідки повідомлять? Якщо там все, нахрен, розірвало, як його впізнають, просто шматки соскребут і скажуть, що це мій чоловік, чи що?
Фото Матвєєва з Сирії
- Ви давно зі Стасом познайомилися?
- 13 років тому. Я працювала в магазині продавцем, а він експедитором. Товари до нас привозили.
- Чому його обрали для себе?
- Чудова людина був. Чи не давав мені працювати. Говорив завжди: «Сиди вдома, займайся дітьми». Сам всі ремонти робив, все своїми руками. Майстер по євроремонтів був, в Єкатеринбург багато їздив. Сильно любив дітей: зоопарки, кінотеатри, в «Райт» постійно тягав.
- Ви зараз не працюєте?
- Ні.
- А на що живете?
- Я за мамою його доглядала. Вона інвалід. Давали пособіе1380 рублів на місяць.
Мати Матвєєвої: «Матеріальна допомога, звичайно, нам потрібна. Він як поїхав туди, так я переїхала до дочки і на мою пенсію живемо. Її не вистачає - дочка, я і двоє онуків - хлопчики 6 і 8 років ».
- Олено, ви сказали, що ваш чоловік воював на Донбасі, коли він туди поїхав?
- У 2016 році.
- Що його спонукало?
- Це вони з мужиками все це вирішували. Прийшов, сказав: «Бачиш, яка метушня на Донбасі йде. Треба людям допомогти ». Сказав, що поїде будиночки біженцям будувати. Він все-таки будівельник.
Будинок, в якому живуть Матвєєва в Азбесті
- А як ви дізналися, що він не будівництвом там займається, а в ополченні воює?
- Дружина мені сказала його товариша по службі. Він сам не повідомив навіть.
- Як ви це сприйняли?
- Нервувала. Але що я зроблю?
- В якій бригаді він воював?
- Я не знаю.
- Довго пробув там?
- Місяців сім, напевно.
- Як ви його зустріли після Донбасу?
- Діти кричали від радості так, що інші пацани навіть поскаржилися. Мовляв, їх так ніхто не зустрічає. Він до батьків відразу поїхав. У нього мама хвора, з цукровим діабетом, і я її доглядала. Ну, а там стіл, звичайно, випивка, як зазвичай.
- Він після Донбасу куди пішов працювати?
- По ремонтів у мене все рухався.
- Зараз з Сирії він коли планував повернутися?
- Через шість тижнів. Він хотів поїхати на три місяці. Потім на тиждень повернутися на побивку і ще раз на три місяці. Потім звідти зателефонував і сказав, що так не виходить. Це інша держава, так просто не виїхати. Я думала, що до березня повернеться. Там у сина канікули якраз, такі плани були на відпочинок.
- Що б ви зараз хотіли, які дії від держави б хотіли бачити?
- Я б хотіла, щоб про мого чоловіка дізналися всі. І не тільки про мого чоловіка, про всі пацанів, хто там так тупо загинув. Дико це все! Куди їх послали, чому? У них навіть захисту не було, як свиней відправили на забій! Хочу, щоб уряд помстилося за них. Хочу, щоб про пацанів пам'ять залишилася, щоб дружинам не образливо за чоловіків було, щоб діти могли пишатися батьками.
* * *
З отаманом станиці Свято-Микільська Олегом Сурнін ми розмовляємо на протилежному кінці азбесту, в офісі місцевого відділення Спілки ветеранів Афганістану на вулиці фізкультурників.
- Скільки загинуло росіян, є уточнені дані?
- На перший день, коли це все сталося, була інформація про 30 загиблих. На позавчора була інформація вже про 217-й.
Козачий отаман Олег Сурнін
- Скільки з них свердловчан?
- Двоє: Ігор Косотуров і Стас Матвєєв. Про третього інформація поки уточнюється - позивний «Комуніст». Він не з нашої станиці, і начебто навіть не з області.
- Косотуров і Матвєєв були козаками?
- З нашої станиці були. Ми їх разом брали в позаминулий рік на день розвідки.
- Давно були знайомі з ними?
- З Ігорем Косотуровим ми возили гуманітарку на Україну, в Луганськ. Він там і залишився. Я тоді повернувся, мені треба було на роботу.
- Це рік який?
- Здається, 2015 рік.
- Що за гуманітарку возили?
- Продукти, медикаменти.
- Ігор Косотуров скільки пробув у ЛНР?
- Близько півроку. Потім з пораненням потрапив. В ногу, осколок. Сюди прибув, лікувався.
- Він ким там воював?
- Розвідником.
- Він до України служив в 12-й бригаді ГРУ?
- Так, зі 101 кілометра.
- А після поранення що робив?
- Ще на півроку поїхав. Потім вже більше в Луганськ не поїхав.
- Чому?
- Були інші плани щодо Сирії вже.
- Чому в Сирію вирішив їхати?
- Та як сказати ... Допомогти. Почуття патріотизму знову ж! Туди багато хто пішов однополчани його з України.
- Стас Матвєєв - теж його однополчанин по Україні?
- Вони разом в Луганську з Ігорем були. Сюди приїхали разом, разом в козаки вступили.
- Ігор в якім стані був?
- На Україні капітаном був. Тут, в бригаді, навіть офіцерського у нього не було.
Нагородна посвідчення Матвєєва за Донбас
- Як у них вийшло на Сирію вийти?
- Там росіян багато. У Ростові існує база для навчання. Вони на цих базах тренуються. Відповідно, там з ними працюють ПВК Вагнера. Вони перший раз, коли поїхали туди, їм запропонували навпіл розділитися і різними бортами в Сирію летіти. Мужики відмовилися. Ігор через два місяці приїхав сюди з Ростова. Але потім їм надійшов дзвінок від командира, вони всі зібралися і поїхали.
- У Сирію вони на якій базі знаходилися?
- Такої інформації немає. Я з ними насправді за тиждень до загибелі розмовляв. Нормально все було. Вони охороняли якийсь завод. Я так розумію, це все з нафтою пов'язано. Там ще один мій козачок був - Микола Хитьова.
- Він живий залишився?
- Так, розмовляли вже. Потім інформація з Донбасу прийшла, що Косотуров з Стасом загинули. А зараз я навіть додзвонитися не можу, там людина, хто тіла ці збирав, позивний «Швед», зараз вже не виходить на зв'язок. Додзвонилися до Колі Хитьова, він і сказав, що троє загиблих - Ігор, Стас і третій - його позивний «Комуніст». За двом точно, по третьому інформація перевіряється.
- Як далі з тілами, родичам їх як передадуть?
- Вчора інформація пройшла, що тіла вже привезли до Пітера. Поки це не підтверджено.
- Чому в Пітер, а не в Єкатеринбург?
- Я те ж питання задавав. Туди привезли і все.
- Тіла в якому стані?
- Принаймні, впізнати змогли.
- Ви говорите постійно - інформація прийшла - звідки?
- В основному, вся ця інформація йде через Донбас від товаришів по службі.
- Виплати родичам у зв'язку з втратою годувальника передбачаються якісь?
- Повинні бути. Сума озвучується в 3 млн рублів [за загиблого].
- Це люди з ПВК Вагнера озвучували?
- Правильно розумієте.
- Гарантії-то є, що виплатять?
- Поки що не обманювали нікого. Безпосередньо до людини, хто займався відправкою, ми не можемо додзвонитися.
Козаки станиці Свято-Микільська в Азбесті
- Держава якось підтримує таких приватних солдат?
- Останнім часом із Сирії приїхала людина через хворобу. Йому бажано операцію зробити, а документів у нього немає ніяких підтверджуючих. Які документи, якщо він підписує на п'ять років про нерозголошення?
- У ПВК з людьми хоча б контракт якийсь підписують, є папір з печатками?
- Звичайно, документи якісь підписують.
- Міністерство оборони або ФСБ РФ це хоч якось контролює все?
- При чому тут Міноборони?
- Тоді хто оплачувати всі витрати і компенсації буде?
- Я не знаю.
- Родичі кажуть, що вони півроку повинні були там пробути?
- Півроку, потім сюди. Відпочили і, якщо є бажання, то ще на півроку можна.
- Скільки їм за ці півроку обіцяли заплатити?
- Я не знаю.
- У плані харчування, обмундирування, озброєння як «вагнеровци» були забезпечені?
- Все чудово. Зараз вони просто потрапили під ІГІЛ і американців. Взагалі, там на даний момент Сирія ще поділена навпіл.
Десятки найманців російських ПВК, можливо, загинули в бою з американцями в Сирії
- Стривайте, Володимир Путін раніше публічно оголосив, що все зачищено, Сирія перебуває цілком під контролем урядових військ і Башара Асада?
- Я також дивлюсь телевізор. Є різниця між тим, що нам кажуть, і що з перших вуст живі люди розповідають. Хай не навпіл, але частина території до сих пір контролюється ІГІЛ. Наші ходять на бойові - з заводу на завод. Чи звільнять один, встануть на охорону. Потім готують нову операції і йдуть на інший завод. Наших в цей раз чекали. Пішов злив інформації, їх точно чекали. Якби це були прості ІГІЛовци зі стрілецьким озброєнням, то вийшло б все не так.
- Відвойовані заводи контролюють наші нафтовики - проходила інформація, що туди виїжджали співробітники Роснефти?
- Ні, сирійці.
Ігор Косотуров
- Ваші козаки повідомляли про чеченців - Путін говорив про те, що вони працюють там у військовій поліції?
- Чи не стикалися.
- Після того, що сталося держава якось повинно відреагувати?
- Ні. Знати і так все знають, що там наші.
- Як ви ставитеся до ідеї узаконити ПВК в Росії?
- Скільки років існує французький «Іноземний легіон»? І все офіційно! А Blackwater? Чому б і ні, у нас багато фахівців поза справами залишилося!
PS:Міжнародна коаліція на чолі з США 7 лютого завдала удару по загону озброєних прихильників режиму Башара Асада в околицях сирійського Дейр-ез-Зора. У США заявили, що це була самооборона, оскільки загін планував напасти на штаб-квартиру підтримуваних Штатами «сирійських демократичних сил».
У Пентагоні заявили, що під авіаудар могли потрапити російські найманці. Як повідомило раніше USA Today з посиланням на центральне командування США, в результаті зіткнення загинули не менше 100 бійців. Колишній учасник конфлікту на сході України Ігор Стрєлков з посиланням на анонімні джерела заявив, що біля Дейр-ез-Зора загинули не менше 200 бійців ПВК «Вагнер», а також якесь підрозділ сил спеціальних операцій Міноборони. У військовому відомстві Росії стверджують, що російських військовослужбовців в районі обстрілу не було.
Крім свердловчан, за словами координатора «Іншої Росії» Олександра Аверіна, неподалік від Дейр-ез-Зора загинув активіст «Іншої Росії» Кирило Ананьєв. Раніше Ананьїв воював в Донбасі на стороні проросійських сепаратистів. Він дослужився до командира артилерійського дивізіону, після чого поїхав до Сирії. Ананьїв складався в забороненої в Росії партії НБП Едуарда Лимонова з початку 2000-х років. Можливо, саме він носив позивний «Комуніст».
Копирайт изображенияAFP
Копирайт изображенияEPA
Копирайт изображенияhttp://publication.pravo.gov.ru
Копирайт изображенияAFP
Копирайт изображенияUkrinform
Олена Матвєєва
Станіслав Матвєєв (зліва)
Житель кедровки Микола Косотуров (з кухлем), рідний брат загиблого Ігоря Косотурова, також зараз воює в Сирії
Фото, які надсилав Матвєєв з Сирії
Фото Матвєєва з Сирії
Будинок, в якому живуть Матвєєва в Азбесті
Козачий отаман Олег Сурнін
Нагородна посвідчення Матвєєва за Донбас
Козаки станиці Свято-Микільська в Азбесті
Ігор Косотуров