Терористи захопили банк. Взяли заручників. Випотрошили каси, сховище.
Набрали ще трохи прибічників з числа заручників.
Почали торгуватися, банк наш ми тут проголосували, що ми як народ банку маємо право.
Йде час, поліція трошки шмаляє по террорам, але частіше гинуть з яничарів (така в них доля).
Гинуть і поліцаї, бо облаштунки в них такоє ото, а террори трошки підготувалися.
Мер Міста Юзенвілл вирішує взяти перемир'я і взнати, що хочуть Т. Ну тіпа не стріляють.
Іногда тіко. Нерви ні в кого не в дугу і ні в червону армію.
Тим часом Т. розуміють, що вибратись з ТТи3ди (вичеркнуто цензурою) ситуації,
що склалася, при своїх, не вдасться (папіки мафії скормлять свиням а поліцаї злі
як три чорти, і скоріше не довезуть до відділку ніж будуть служити та захищати).
А ще заручники починають скиглити, кричати "БанкНаш", і іншу ахінею, короче кажучи
ведуться як молоді. Ще просять сцяти і жерти постійно. Треба або скорочувати
популяцію або ровбити вигляд, що не помічаєш як деякі "губляться" по дорозі до клозетів.
Але на дивину багатохто з них зрозуміли переваги тих ніштяків які отримують,
при мінімальних ризиках. У принципі в їхніх районах (Гарлемівький та Вашингтонівський)
така *** (тріщина), що краще сидіти в затишному Банку і отримувати купу ніштяків
і від панів террористів і від панів поліцаїв. Окрім того місцевий Дон Ахмєт підкидує
лайдакам бацилу та ніштяки, чим завойовує овердобагато пунктів рейтингу.
Пани поліцаї раді були би щоб "заручнічки" загубились якось більш масово і вони
би пустили в застосування газ з довгих жовтих балонів з веселими черепами
Роджера а потім би забігли спецпризначенці і радісно дубасили Т. кийками по хребу і проміж вух.
І все було б саме так, якби не одне "але". У даній місцевості народ хитр ****
(здатен до хитрощів та легкої маржі між зиском та видатками). Тому клясичний
банківський грабунок а-ля "гоп-зі-смиком" перетворився на неклясичний "цуг-цванг".
Всі тепер стал заручником один в одного: пани поліцаї в "заручників", "заручники"
у панів террорів, а террори і у панів поліцаїв і від своїх Босів одночасно.
Такий от кримінальний трикутник.
[В ответ на ℑ𝔫𝔉𝔩𝔞𝔪𝔢𝔰]
Прикол в том, то вся шваль повалит в Днепр. Не в Киев, ни в Одессу, ни во Львов. В Днепр. Сивохо разрешит. Они озлобленные на Украину фошизскую все. Они не выезжали никогда из своих ебеней.
А теперь они принципиально поедут.
Помню ещё старый стадион "Метеор", когда ОМОН оцеплением кротам давал пройти в сортир просто ... Но всё равно ублюдков ловили потом в автобусах и не давали выехать. Уебаны , вы читаете это? Я надеюсь. Никогда вас, шакалы, не уважали в Днепре. Вы, твари, ровно такие же , как крысчане, со своим референдумом. Только вы более отбитые, и слава богу, что Днепр 🇺🇦 стоит у вас на пути в Украину.
Вы будете резать кожаные сиденья в трамваях, как обычно)), плевать в маршрутках на пол, воровать всё, что плохо лежит)...
Но
Я знаю, что вы это сейчас читаете и думаете, что откроют границу и вы тут оторвётесь и "отомстите" укробандеровцам и всё такое 😌...
Запомните: ни вас, ни крысчан тут не ждут. Вы – чужие. Вы хотели "проскочить меж ёбаных" – это не прокатит здесь. Уже чуйка есть по последним событиям, что вашу клетку откроют.
Помните – нихера. Тут не катит, что вы "страдальцы", вас тут все реально ненавидят, твари. Каждая сраная тварь, которая сюда ступит – это враг.
Кто был там украинцем, тот давно свалил. Кто был там патриотом – тех вы порезали, твари, да по ставкам раскидали. Т.е. не осталось там нормальных уже. Да и к нам изначально приехали ненормальное быдло, которое тут быкует и права качает. Ещё раз: НЕТ нормальных у вас априори, быдло кротячье. Это мой манифест, если хотите, ублюдки. Читайте. Распространяйте. Вас тут не ждут. Вы провонялись рузкемиром и боярышником.
Ну а так-то сразу засуньте свои "страдания" вопизду. Днепр вас не ждёт. Никакая хуйня типа Сивоха вам не поможет.
Идите в расею, которая у вас всеу заводы вывезла.
Будьте здоровы.
У світлі успіхів пана Макрона в просуванні Європи до Владивостока запущу невеликий тред з приводу Франції у Другій світовій війні. Трохи корисної історії Франції. Історія вкрай цікава, особливо за кількістю аналогій з поточним моментом.
Отже, до кінця тридцятих років французька армія вважалася найпотужнішою в Європі. Коли Гітлер домовився зі Сталіним і вторгся до Польщі, Франція, слідом за Англією, оголосила Німеччині війну.
За ідеєю, це подія сама по собі мала змусити Гітлера присісти і включити задню. Але щось пішло не так...
Як французи просто перестали стріляти, а де Голля, який закликав боротися, дали під трибунал
Nov. 28th, 2019
Отже, до кінця тридцятих років французька армія вважалася найпотужнішою в Європі. Коли Гітлер домовився зі Сталіним і вторгся до Польщі, Франція, слідом за Англією, оголосила Німеччині війну.
За ідеєю, це подія сама по собі мала змусити Гітлера присісти і включити задню. Але щось пішло не так.
10 травня 1940 німці почали наступ в Арденнах, а 14 червня німецька армія увійшла в Париж. Через тиждень Франція капітулювала.
Особливо знущальний зигзаг історії полягає в тому, що вже напередодні поразки французький уряд закликав до влади героїв-переможців Першої світової – 84 -літнього маршала Філіпа Петена (перемога під Верденом в 1916 році) і 72-літнього генерала Максима Вейгана (під час підписання Компьенского перемир’я зачитував німцям його умови).
Через тиждень після призначення герой-переможець Вейган запропонував припинити “безглузде кровопролиття” і укласти з німцями перемир’я. Ще через 2 тижні, напередодні вступу німців до Парижа, про перемир’я заговорив і маршал Петен.
Вже після падіння Парижа, коли французький уряд втік в Бордо, не бажаючого здаватися прем’єр-міністра Поля Рейно відправили у відставку, а його місце зайняв Петен, який негайно закликав французів “просто перестати стріляти”.
За цей місяць французи так втомилися від війни, ну так втомилися, що пропозиція Петена була сприйнята на ура. “Довгоочікуваний мир”, “наші хлопчики більше не гинуть”, ось це все.
І тільки 50-літній Шарль де Голль з Лондона баламутив воду і закликав французів продовжувати чинити опір.
У відповідь миротворці з уряду Петена заочно піддали де Голля військовому трибуналу і засудили до смерті, а заодно і до конфіскації майна, щоб два рази не вставати.
Отже, Франція окупована, але не повністю. Уряд Петена приніс нації довгоочікуваний мир (тобто, капітуляцію) і “домовився десь посередині”. Рейх забрав собі 60% території Франції, решта 40%, так і бути, залишилося за французьким урядом.
Сам уряд перебрався в містечко Віші, а залишений клаптик суверенної Франції гордо назвали “Вільної зоною”.
Епоха республіки закінчилася, почалася епоха колабораціонізму. Слово “колабораціонізм”, до речі, придумав рятівник нації маршал Петен.
Характерно, що дії уряду Віші представляли собою реванш махрової, ватної Франції над республікою.
Перше, що зробили “нові обличчя”, це змінили Конституцію. Вся влада переходила до “глави держави” Петена, а гасло французької революції “Свобода, рівність, братерство” було замінено на “Праця, сім’я, батьківщина”. Потім “нові обличчя” почали боротьбу з інакомислячими. Першими під роздачу потрапили комуністи і масони.
Потім дійшла черга до євреїв. Почали з перепису євреїв, продовжили забороною займати державні посади, і вже до кінця року перейшли до арештів усіх євреїв-іноземців. У грудні 1940-го в таборах “Вільної зони” сиділо більше 50 000 євреїв.
Далі більше. У 1941 уряд Віші зайнявся єврейською “деолігархізацією”. За новим законом їхні підприємства “аріанізовувались” і конфісковувались на користь “нових облич”. Братський Рейх теж не залишився у програші, тому що “нові обличчя” щедро постачали її робочими руками.
Будувати в Німеччині “новий світовий порядок” відправлялися пачками як євреї, так і французи. Причому апетити Рейху росли рік від року. В рамках колаборації уряд миротворців взяв участь і в гітлерівському “остаточному вирішенні єврейського питання”.
«Нові обличчя» відправили в німецькі концтабори 76 000 євреїв.
З відщепенцями з Опору, яких де Голль з Лондона всіляко підбивав розхитувати мир і новий порядок, теж особливо не церемонилися.
У 1943 “нові обличчя” створили “Французьку Міліцію”. Нова Міліція покликана боротися з “тероризмом” (Опором) і “виразкою єврейства”. А що поробиш, такий ось був “запит суспільства”.
Дивно, але перемир’я з “братньою Німеччиною”, договорняки десь посередині і навіть боротьба з євреями не врятували колабораціоністів від повної окупації. Коли в 1942-му союзники висадилися в північній Африці, французькі колонії перейшли на сторону воюючої Франції. Гітлер зрозумів, що досить награвся в миротворця, і в 43-му окупував Францію повністю. До бенкету приєдналася Італія, відкусивши собі Корсику й південний схід “Вільної зони”. З цього моменту влада уряду Віші стала просто картонною.
6 червня 1944, день “Д”. Союзники висадилися в Нормандії і почали колупати Рейх із заходу. 19 серпня бабахнуло повстання Опору в Парижі. Через тиждень він був звільнений. Де Голль з тріумфом пройшов по Єлисейських Полях.
Тим часом у “нових облич” тривало веселе шоу. Вони встигли заарештуватися німцями, потім евакуюватися до Німеччини і навіть – будете сміятися – взяти участь у “французькому уряді у вигнанні”.
У травні 1945-го шоу різко змінило продюсерів. «Нові обличчя» були доставлені в Париж, де постали перед судом. Петен, Лаваль і ще ряд товаришів були визнані державними зрадниками. Фінальною дією шоу був розстріл. З конфіскацією, зрозуміло.
Мораль всієї історії проста і доступна: “борітеся – й поборете”.
Де Голль, тягнув націю боротися за свою незалежність, домігся свого.
Петен, який закликав перестати стріляти заради якого завгодно миру, в кінці кінців отримав свій символічний контрольний постріл. З поваги до похилого віку обвинуваченого і його заслугам в роки Першої світової війни смертна кара для Анрі Філіпа Петена була замінена на тюремне ув’язнення. У 1951 році він був переведений з в’язниці в цивільну лікарню, де і помер.
*Інформація публікується з відкритих джерел. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
Читай, аналізуй, поширюй! З повагою, редактор незалежного інформаційного дайджесту “Військовий навігатор України”, учасник бойових дій Major Horvat KFOR Al-Kut.
*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *За зміст реклами, видання відповідальності не несе, оскільки вона розміщена автоматичними сервісами Google AdSense, незалежно від редактора дайджесту.
СПОДОБАЙ ТА ПОШИРЮЙ, ДАЙ ЖИТТЯ САЙТУ! LIKE AND SHARE, GIVE LIFE TO THE SITE!
ТЕКСТОВА ВЕРСІЯ:
10 травня 1940 німці почали наступ в Арденнах, а 14 червня німецька армія увійшла в Париж. Через тиждень Франція капітулювала.
Особливо знущальний зигзаг історії полягає в тому, що вже напередодні поразки французький уряд закликав до влади героїв-переможців Першої світової – 84 -літнього маршала Філіпа Петена (перемога під Верденом в 1916 році) і 72-літнього генерала Максима Вейгана (під час підписання Компьенского перемир’я зачитував німцям його умови).
Через тиждень після призначення герой-переможець Вейган запропонував припинити “безглузде кровопролиття” і укласти з німцями перемир’я. Ще через 2 тижні, напередодні вступу німців до Парижа, про перемир’я заговорив і маршал Петен.
Вже після падіння Парижа, коли французький уряд втік в Бордо, не бажаючого здаватися прем’єр-міністра Поля Рейно відправили у відставку, а його місце зайняв Петен, який негайно закликав французів “просто перестати стріляти”.
За цей місяць французи так втомилися від війни, ну так втомилися, що пропозиція Петена була сприйнята на ура. “Довгоочікуваний мир”, “наші хлопчики більше не гинуть”, ось це все.
І тільки 50-літній Шарль де Голль з Лондона баламутив воду і закликав французів продовжувати чинити опір.
У відповідь миротворці з уряду Петена заочно піддали де Голля військовому трибуналу і засудили до смерті, а заодно і до конфіскації майна, щоб два рази не вставати.
Отже, Франція окупована, але не повністю. Уряд Петена приніс нації довгоочікуваний мир (тобто, капітуляцію) і “домовився десь посередині”. Рейх забрав собі 60% території Франції, решта 40%, так і бути, залишилося за французьким урядом.
Сам уряд перебрався в містечко Віші, а залишений клаптик суверенної Франції гордо назвали “Вільної зоною”.
Епоха республіки закінчилася, почалася епоха колабораціонізму. Слово “колабораціонізм”, до речі, придумав рятівник нації маршал Петен.
Характерно, що дії уряду Віші представляли собою реванш махрової, ватної Франції над республікою.
Перше, що зробили “нові обличчя”, це змінили Конституцію. Вся влада переходила до “глави держави” Петена, а гасло французької революції “Свобода, рівність, братерство” було замінено на “Праця, сім’я, батьківщина”. Потім “нові обличчя” почали боротьбу з інакомислячими. Першими під роздачу потрапили комуністи і масони.
Потім дійшла черга до євреїв. Почали з перепису євреїв, продовжили забороною займати державні посади, і вже до кінця року перейшли до арештів усіх євреїв-іноземців. У грудні 1940-го в таборах “Вільної зони” сиділо більше 50 000 євреїв.
Далі більше. У 1941 уряд Віші зайнявся єврейською “деолігархізацією”. За новим законом їхні підприємства “аріанізовувались” і конфісковувались на користь “нових облич”. Братський Рейх теж не залишився у програші, тому що “нові обличчя” щедро постачали її робочими руками.
Будувати в Німеччині “новий світовий порядок” відправлялися пачками як євреї, так і французи. Причому апетити Рейху росли рік від року. В рамках колаборації уряд миротворців взяв участь і в гітлерівському “остаточному вирішенні єврейського питання”.
«Нові обличчя» відправили в німецькі концтабори 76 000 євреїв.
З відщепенцями з Опору, яких де Голль з Лондона всіляко підбивав розхитувати мир і новий порядок, теж особливо не церемонилися.
У 1943 “нові обличчя” створили “Французьку Міліцію”. Нова Міліція покликана боротися з “тероризмом” (Опором) і “виразкою єврейства”. А що поробиш, такий ось був “запит суспільства”.
Дивно, але перемир’я з “братньою Німеччиною”, договорняки десь посередині і навіть боротьба з євреями не врятували колабораціоністів від повної окупації. Коли в 1942-му союзники висадилися в північній Африці, французькі колонії перейшли на сторону воюючої Франції. Гітлер зрозумів, що досить награвся в миротворця, і в 43-му окупував Францію повністю. До бенкету приєдналася Італія, відкусивши собі Корсику й південний схід “Вільної зони”. З цього моменту влада уряду Віші стала просто картонною.
6 червня 1944, день “Д”. Союзники висадилися в Нормандії і почали колупати Рейх із заходу. 19 серпня бабахнуло повстання Опору в Парижі. Через тиждень він був звільнений. Де Голль з тріумфом пройшов по Єлисейських Полях.
Тим часом у “нових облич” тривало веселе шоу. Вони встигли заарештуватися німцями, потім евакуюватися до Німеччини і навіть – будете сміятися – взяти участь у “французькому уряді у вигнанні”.
У травні 1945-го шоу різко змінило продюсерів. «Нові обличчя» були доставлені в Париж, де постали перед судом. Петен, Лаваль і ще ряд товаришів були визнані державними зрадниками. Фінальною дією шоу був розстріл. З конфіскацією, зрозуміло.
Мораль всієї історії проста і доступна: “борітеся – й поборете”.
Де Голль, тягнув націю боротися за свою незалежність, домігся свого.
Петен, який закликав перестати стріляти заради якого завгодно миру, в кінці кінців отримав свій символічний контрольний постріл. З поваги до похилого віку обвинуваченого і його заслугам в роки Першої світової війни смертна кара для Анрі Філіпа Петена була замінена на тюремне ув’язнення. У 1951 році він був переведений з в’язниці в цивільну лікарню, де і помер.
*Інформація публікується з відкритих джерел. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
Читай, аналізуй, поширюй! З повагою, редактор незалежного інформаційного дайджесту “Військовий навігатор України”, учасник бойових дій Major Horvat KFOR Al-Kut.
*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *За зміст реклами, видання відповідальності не несе, оскільки вона розміщена автоматичними сервісами Google AdSense, незалежно від редактора дайджесту.
Група пластичних хірургів з Канади провела у Львові десятки складних операцій протягом тижня.Безкоштовно,разом з українськими лікарями вони оперували наших ветеранів війни. Повага і подяка!#lvivgram#ато#оос#війна#ветераниpic.twitter.com/INQZRsJ0e7