Вы не понимаете, что ваше молчание убивает каждый день сыновей на фронте, в тюрьмах? Вы ставите лайки с соплями на фотки убитых украинцев,. но не делаете ничего. чтобы это прекратить! Вы только сочувствуете, но вы не защищаете!! Вы уже приспособились ко всему и даже называете это стабильностью.. ВЫ возите на фронт носки, пирожки, собирая у нищего населения последние деньги на четвертом году войны- успокаивая себя,типа мы страна Офуенных волонтеров, в то время когда бюджет на армию разворовывается! Вместо того, чтобы выйти в Киеве сотней тысяч и прекратить кровопролитие.. Вы приносите своим детям молочка перед их казнью и умиляетесь тем, что их убьют сытыми? ВЫ УБИВАЕТЕ УКРАИНЦЕВ совместно с этим режимом потому, что приспосабливаетесь к нему...намазываете "пилюли с ядом клубничным вареньем".. ВЫ САМИ СЕБЕ ВРАГИ.. В вас заложен код самоуничтожения, как в тех, кто травит свое тело бухаловом.. ИЗ-ЗА ВАС не прекращается война, потому что вы против нее не протестуете!! Вы ОБОРОТНИ или вы те, кого лишили разума в наказание за грехи поколений рабов? Весь мир с ужасом смотрит на нищих неадекватов, которые весело танцуют и поют... Вы готовы предавать, убивать, хитрить, подло врать для того, чтобы занять место главного пожирателя... Наверное вы сами себя уничтожаете, потому, что так больше продолжаться не может... ----- Ви не розумієте, що ваше мовчання вбиває щодня синів на фронті, у в'язницях? Ви ставите лайки з соплями на фотки убитих українців. але не робите нічого. щоб це припинити! Ви тільки співчуваєте, але ви не захищаєте!! Ви вже пристосувалися до всього і навіть називаєте це стабільністю. ВИ возите на фронт шкарпетки, пиріжки, збираючи у убогого населення останні гроші на четвертому році войны- заспокоюючи себе, типу ми країна Офуенних волонтерів, замість того, щоб вийти в Києві сотнею тисяч і припинити кровопролиття. Ви приносите своїм дітям молочка перед їх стратою і розчулюєтеся тим, що їх уб'ють ситими? ВИ ВБИВАЄТЕ УКРАЇНЦІВ спільно з цим режимом тому, що пристосовуєтеся до нього...намазуєте "пігулки з отрутою полуничним варенням". ВИ САМІ СОБІ ВОРОГИ. У вас закладений код самознищення, як в тих, хто труїть своє тіло бухаловом. ЧЕРЕЗ ВАС не припиняється війна, тому що ви проти неї не протестуєте!! Ви ПЕРЕВЕРТНІ або ви ті, кого позбавили розуму в покарання за гріхи поколінь рабів? Весь світ з жахом дивиться на жебраків неадекватів, які весело танцюють і співають... Ви готові зраджувати, вбивати, хитрувати, підло брехати для того, щоб зайняти місце головного пожирача... Напевно ви самі себе знищуєте, тому, що так більше тривати не може...

Як би там не було, а створити Штатам проблему військового протистояння, яке би відволікло увагу від ерефії Хуйлу не вдадося. Ланцюг дій Крим -Донбас- Сирія -Корея обірвався. Сунь Цзи казав нападати треба тоді, коли тобі вигідно, а не тоді, коли супртивник, читай Хуйло, ще сильний. Зустріч Трампа з Ином перш за все це спроба нейтралізувати вірного союзника ерефії без бою. А те, що Трампу це вдається видно із задоволеної посмішки Ина. ІМХО. Хоча треба ще дивитись на дії Ина в майбутньому, а не на його пику. Смоковницю пізнаєш по плодам її. Якось отак. Та і взагалі рівнозначна сила усіх прикдадених сил мурах, які тягнуть хробака, направлена завжди до мурашника, незважаючи на те, що деякі з них тягнуть геть у зворотній бік. Побутова філософія ))

Зрозумівши коріння всіх цих стереотипів, нам буде легше збагнути і "боягузливу київську промову" Джорджа Буша влітку 1991 року, коли він застеріг українців від "самогубчого націоналізму" та розриву з Москвою, і подібний виступ Маргарет Тетчер роком раніше, коли вона порівняла Україну з Каліфорнією і Техасом, і, зрештою, всі ті безглуздя, які писала західна преса про Україну в 1992-93 роках, чи не найкраще втілені у сумнозвісній фразі Абрагама Брумберґа про "бридку" чи навіть "паскудну Україну" (nasty Ukraine), винесений на обкладинку впливового тритижневика «Нью-Йорк ревю оф букс». Генрі Кісінджер, безумовно, мав рацію, коли на початку 1992 року нарікав на сліпоту Заходу, котрий на той час ніяк не міг примиритися з розпадом СССР і збагнути такий несподіваний для себе феномен, як поява нових незалежних держав, зокрема України. Причиною цього, на думку Кісінджера, завжди була і, великою мірою, є поверховість і схематичність західного, особливо американського мислення, «сповненого ностальгії за простими рішеннями» і глухого й сліпого до всього, що вибивається за межі звичних стереотипів. Україна, як показав фоч Гаґен, завжди мала з тими стереотипами чи не найбільше клопотів. Утім, ще задовго до фон Гаґена американський історик Роберт Конквест наблизився до відповіді на згадане питання, досліджуючи загалом часткову проблему - історію голокосту, влаштованого українцям совєтами у 1932-33 роках. Це питання, яке постало перед враженим дослідником при першому ж ознайомленні з фактами, виглядало приблизно так: яким чином така страшна трагедія, що відбулася майже у центрі Європи, посеред двадцятого століття, на очах у цілого світу, по суті, жодним чином не заторкнула західної суспільної свідомості? По-перше, спробував відповісти самому собі Р. Конквест, селянська проблематика завжди була чужою для Заходу й малозрозумілою. Саме слово «селянин» для американця або британця асоціюється з якимсь дуже далеким краєм або ще віддаленішою історією. По-друге, Україна ніколи не існувала ні в часовій, ні в просторовій свідомості європейців, а тим більше, додамо, американців, для яких світова історія й географія взагалі є досить загадковими дисциплінами. Україна, на відміну від зрадженої Польщі чи, скажімо, Прибалтики, не була для Заходу чимось, навіть слабким докором сумління. А по-третє, завжди існували могутні сили, зацікавлені в «небутті» України і, відповідно, в замовчуванні та фальсифікації фактів. Совєтська пропаганда досить успішно знаходила собі спільників у цій справі у пропаганді західній (від сумнозвісного Волтера Дюранті до не менш сумнозвісного Морлі Сейфера), а совєтська історіографія, принаймні в "українському питанні", взагалі мало чим відрізнялася від історіографії західної. Попри різні погляди на "класову боротьбу" в Росії й роль КПСС, совєтські вчені і російські вчені-емігранти, що справили вирішальний вплив на західну історіографію й політологію, мали одну спільну рису: імперськість і, як похідне, явну або латентну українофобію. За дотепним висловом Ореста Субтельного, і російські історики-іммігранти, і їхні американські колеги апріорно вважали, що "український історик - це, майже за дефініцією, український націоналіст. А тому й українська історія, - пише Субтельний, - до кінця 1980-х вважалася не лише периферійною, а й інтелектуально підозрілою ділянкою спеціалізації"."