Twitter

середа, 1 листопада 2017 р.

Порошенко Петро Олексійович — Вікіпедія - Google Документи

Порошенко Петро Олексійович — Вікіпедія - Google Документи:

Порошенко Петро Олексійович — Вікіпедія

Петро́ Олексі́йович Пороше́нко (нар. 26 вересня 1965, Болград, Одеська область) — український політик, державний діяч, п'ятий Президент України7 червня 2014 року).
Підприємець та олігарх: власник кондитерської корпорації Рошен, кількох автомобільних і автобусних заводів, інформаційного П'ятого каналу тощо. Видання Forbes Україна оцінювало у 2014 році статок Порошенка у $750 млн, ставлячи його на восьме місце в списку найбагатших людей України. Згідно рейтингу ста найбагатших українців за версією журналу «Фокус» за 2016-й, Порошенко змістився з 8-ї на 10-ту сходинку. «Фокус» оцінив статки Президента у 589 млн $.

Життєпис

Дитинство

Народився 26 вересня 1965 року в Болграді Одеської області. Батько Олексій Порошенко (1936 р.н., нині керівник Прайм Ессетс Кепітал) — на той час працював з міською сільгосптехнікою. Мати Порошенко Євгенія Сергіївна (1937—2004) — головним бухгалтером в управлінні сільського господарства.
Згодом родина переїхала до молдовського міста Бендери. У школі Порошенко займався дзюдо, отримував нагороди на змаганнях. В Бендерах закінчив середню школу.
З 1984 по 1986 рік служив у Радянській армії.

Освіта

У 1989, після семи років навчання, з відзнакою закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету ім. Шевченка за спеціальністю «міжнародні економічні відносини», продовжив навчання в аспірантурі. До 1992 навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету.
У 2002 захистив в Одеській юридичній академії кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні». Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».

Підприємництво

У 1990—1991 почав працювати в приватному секторі, зокрема заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». Згодом очолив АТ «Біржовий дім „Україна“», яким керував до 1993.
Здобувши вищу освіту, Порошенко розпочав власний бізнес з продажу какао-бобів. У 1990-ті роки він придбав кілька кондитерських підприємств. Згодом об'єднав їх у групу Рошен, що згодом стала найбільшим виробником кондитерських виробів в Україні. В групу входять фабрики і комбінати в Україні, Литві і Росії. Підприємства кондитерської промисловості принесли Порошенкові великі прибутки і прізвисько «шоколадний король».
У 1993—1998 працював генеральним директором Українського промислово-інвестиційного концерну.
Був власником ліквідованого 2012 року концерну «Укрпромінвест».
Бізнес Порошенка також включає в себе верф «Ленінська кузня», «Укрпромінвест-Агро», телеканал «5 канал» і ряд інших підприємств. Раніше важливою складовою бізнесу Порошенка була також автомобільна корпорація «Богдан», але 2009 року контрольну частку корпорації придбав його тодішній партнер Свинарчук Олег. Порошенкові також належать підприємства з виробництва скла та крохмалю, страхова компанія та Міжнародний інвестиційний банк.
Під час передвиборчої президентської кампанії Порошенко обіцяв, ставши президентом, продати всі активи (окрім «5 каналу»), включно з групою «Рошен», Міжнародним інвестиційним банком (9,92 % особисто і 50,08 % через його ж Прайм Ессетс Кепітал). Активи останнього з початку 2014 року виросли майже на 50 % до 2,5 млрд грн.
Але цього не сталось. Після виборів Порошенко передав активи в управління інвестиційному фондові Прайм Ессетс Кепітал, який належить самому Порошенкові, а формально ним керує його батько. Після цього вказаний фонд купив ПАТ «Київський завод експериментальних конструкцій».
13 березня 2015 року Порошенко заявив про залучення до продажу активів компанії Rothschild з якою було укладено угоду, згідно з якою він не має права втручатися в процес продажу, бо вони отримали усі повноваження.
За твердженням представників «Рошену», 24 квітня 2015 року слідчий комітет РФнаклав арешт на майно ВАТ «Липецька кондитерська фабрика „Рошен“». Компанію позбавили права розпоряджатися цим майном до 13 вересня 2015 року. Рошен стверджує, що через це Порошенко так і не продав вказану фабрику. На початку 2017 року топ-менеджмент «Рошена» прийняв рішення закрити Липецьку кондитерську фабрику. 1 квітня 2017 року вона припинила свою роботу. 19 червня 2017 року завершено консервацію Липецької фабрики «Рошен».
3 серпня Порошенко заявив, що його бізнесом керують західні інвестиційні компанії, пояснюючи, що для заможниз людей нормально займатись політикою.

14 січня 2016 року Порошенко заявив, що передав свою частку «Рошену» в незалежний сліпий траст і не може контролювати актив на період президентської каденції, надалі пообіцяв передати трасту «Міжнародний інвестиційний банк». Наступного дня посол США в Україні Джеффрі Пайєтт оцінив це як «важливий та необхідний крок».

Саакашвілі каже що не буду частиною системи

Підла розправа над політичним опонентом | Юрій Павленко - Google Документи

Підла розправа над політичним опонентом | Юрій Павленко - Google Документи:

Підла розправа над політичним опонентом | Юрій Павленко

Вчора стало відомо, що президент Порошенко своїм указом позбавив Михайла Саакашвілі українського громадянства, використавши при цьому надуманий і зовсім сміхотворний привід: нібито в проханні про надання громадянства, яке Саакашвілі подавав два роки тому, містилися неправдиві відомості щодо відсутності щодо нього кримінальних справ.
При цьому мова йде про переслідування Михайла Саакашвілі грузинською владою за сфабрикованим політичній справі, факт наявності якого вже багато років є загальновідомим, і був таким два роки тому. Про цей факт було добре відомо всім, в тому числі і українській владі, і цей факт ніяк не може бути нововиявленою обставиною.
Два роки тому ця обставина Петру Порошенко не заважало надати Саакашвілі громадянство, а тепер глава нашої держави раптом, ні з того, ні з сього, «схаменувся» і несподівано, чудесним чином, «прозрів».
Як відомо, два роки тому, одночасно з наданням йому українського громадянства, Михайло Саакашвілі був призначений главою Одеської обласної державної адміністрації та організував там широкомасштабну і вельми ефективну кампанію боротьби з корупцією. Фактично, на той момент керована ним Одеська область стала флагманом, свого роду вітриною, боротьби з корупцією в усій Україні.
Михайло Саакашвілі
Незабаром Михайло Саакашвілі був звільнений з цієї посади, оскільки правлячий корупційний режим під керівництвом Петра Порошенка не мав намірів пиляти сук, на якому сидів, а збирався лише імітувати боротьбу з корупцією, пустити пил в очі своїх Західних партнерів. Справжнє викорінення корупції в Україні в плани президента і його спільників не входило (і, зрозуміло, не входить). Саме з цієї причини Михайло Саакашвілі і був тоді звільнений зі свого поста правлячої (і понині) в Україні бандою корупціонерів.




Разом з ним, до речі, була звільнена і вся його команда борців з корупцією, зокрема Юлія Марушевская, активно розчищають авгієві стайні на Одеській митниці, проти якої потім навіть велося зовсім знущальне розслідування щодо виплати жінкам-співробітницям митниці чисто символічною премії з нагоди 8 березня (в той час, як її діяльність принесла мільярди в державний бюджет за рахунок перекриття корупційних потоків).
Юлія Марушевская
Цей випадок з Марушевская зайвий раз у всій красі продемонстрував дріб'язкову мстивість нинішньої влади, методи правління якої в окремих ситуаціях нагадують кота, допомогти в кімнатні тапочки свого господаря.
Після звільнення з державної служби Михайло Саакашвілі багато разів виступав у пресі на тему боротьби з корупцією, зі знанням справи викривав зловживання влади і навіть організував в Україні свою партію, основним гаслом якої була боротьба з корупцією.
І саме з тієї причини, що корупція є основою нинішнього режиму Порошенко, влада не стала миритися з цією його вкрай небезпечною для засіли в уряді бандитів діяльністю. Пішла брудна політична розправа: у людини, що не має ніякого іншого громадянства, підло відібрали український паспорт. Апатридом зробили людини, діяльність якого протягом останніх двох років була вкрай важлива і надзвичайно корисна для всіх нас, громадян України.
Втім, не тільки протягом двох останніх років: я б ще згадав ту підтримку, яку Михайло Саакашвілі зробив у 2004 році Помаранчевої революції в Україні (він тоді обіймав посаду президента Грузії).
Необхідно також відзначити, що цій скандальній рішенням влади протягом останніх місяців передувала тривала і шалена цькування Михайла Саакашвілі в наближених до влади засобах масової інформації. Найняті правлячої мафією продажні журналісти і до мозку кості корумповані політики рясно поливали його наклепницької брудом, поступово готуючи громадську думку в нашій країні до цього фінального акорду повного згортання в Україні боротьби з корупцією.
Скачати відео
Отже, поряд з жорсткою зачисткою преси, атакою на незалежні засоби масової інформації, корупційний режим, передчуваючи свою смерть, судорожно вживає всіх заходів для зачистки політичних опонентів. Корупційної банді не потрібна чесна політична конкуренція, їй не потрібні політики, які викривають брудну діяльність нинішньої влади.
iReader



'via Blog this'