Twitter

субота, 27 травня 2017 р.

Результати «прихватизації» державних енергетичних активів. ПАТ «Західенерго» – Об'єднання "Самопоміч"

ДТЕК: корпорация зла
Ахметов вимиває мільярди з бюджету 

Три важливі моменти, про які я згадала під час засідання Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації у Верховній Раді.

Перший – ми маємо констатувати, що протягом 2011-2013 років, за часів Януковича, мала місце тотальна шахрайська приватизація енергоактивів.

ПАТ «Західенерго» – один з показових прикладів, коли штучно створили «так звані умови для так званих учасників так званого конкурсу». Чому «так звані»?

Бо Кабмін своїм розпорядженням чітко прописав умови під одного локального інвестора – компанію з групи «ДТЕК», яка і перемогла. Для ілюстрації, умови для участі в конкурсі такі:

– провадження протягом трьох останніх повних календарних років діяльності з виробництва електроенергії в обсязі не менш як 30 відсотків обсягу виробництва електроенергії товариством за такий самий період;

– безпосереднє володіння протягом трьох останніх повних календарних років більш як 50 відсотками статутного капіталу юридичних осіб, які провадять діяльність з виробництва електроенергії в обсязі не менш як 30 відсотків обсягу виробництва електроенергії товариством за такий самий період і так далі.

Як наслідок – передбачувана перемога «ДТЕК» та отримання 70% акцій та повний контроль над фінансово-господарською діяльністю.

Аналогічна схема приватизації відбулась і з «Дніпроенерго», «Дніпрообленерго».

Другий момент – це пустодзвін нинішньої влади. Після Революції Гідності Голова держави, нинішні представники влади прийшли з гаслами про перегляд та скасування рішень злочинної приватизації енергетичних об’єктів.

Проте жодних дій з боку Президента України, Кабміну, Міненергетики, Антимонопольного комітету, Фонду держмайна, Генеральної прокуратури.

Для пересічного громадянина очевидно, що відбулась незаконна приватизація на абсолютно неконкурентних умовах, і що вищезазначені органи мали б давно ініціювати перевірку умов та скасувати результати.

Що зробили державні органи для повернення розкрадених енергоактивів? – Нічого.

Третій важливий момент – питання операційної діяльності ПАТ «Західенерго» та бізнесу «ДТЕК».

Окрім того, що держава подарувала «Західенерго» ДТЕКу, «ДТЕК» і надалі продовжує заробляти через свою компанію-прокладку «ДТЕК Трейдінг» за рахунок маржі на ціні вугілля.

Основний постачальник вугілля для ПАТ «ДТЕК Західенерго» – ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яке 2015 року реалізовувало вугільну продукцію по 1 090 гривень за тонну, 2016 року – по 1 077 гривень за тонну.

Тариф для ПАТ «ДТЕК Західенерго» (за методикою «Роттердам плюс») за 2016 рік зріс на 81,3% – з 864,26 грн/МВт-год в січні 2016 року до 1566,6 грн/МВт-год в грудні 2016 року. Усе вугілля на ПАТ «ДТЕК Західенерго» постачається через прокладку – компанію «ДТЕК Трейдінг». Уся маржа в ціні на вугілля – осідає на рахунках «ДТЕК Трейдінг».

Як бачимо, ДТЕК заробляє, а українські громадяни інвестують. Оскільки 25% акцій ПАТ «ДТЕК Західенерго» належить державі, то остання недоотримала дивідендів та податкових надходжень через штучне завищення виробничих витрат та мінімізацію прибутків ПАТ «ДТЕК Західенерго» мажоритарним акціонером – компанією «ДТЕК». Крім цього, споживачі продукції ПАТ «ДТЕК Західенерго» сплачували за електроенергію за завищеними тарифами.

І це приклад тільки щодо однієї компанії. Залишається низка питань. До Фонду держмайна: чи не хочуть провести перевірку виконання умов договору купівлі-продажу від 10.01.2012 пакету акцій ПАТ «Західенерго»? До Міненергетики: чи не хочуть перевірити виконання ДТЕКом своїх інвестиційних зобов'язань?

До Антимонопольного комітету: чи ДТЕК все-таки не мають ознак монополіста? Контроль 70% ринку електроенергії не свідчить про такі ознаки? Це ніяк не загрожує енергетичній безпеці країни?

До Генеральної прокуратури України: чи не вбачають ознаки незаконного заволодіння у неконкурентний спосіб державним майном в інтересах визначених фінансових груп?

До Президента, нарешті: що Ви зробили для перевірки результатів незаконної приватизації часів Януковича?

iReader

 

Войцицка Виктория Михайловна

Войцицка Виктория Михайловна

Биография

Дата рождения: 27 ноября 1974 г.
Место рождения: г. Киев
Cемейное положение: супруг Геннадий Евгеньевич (1972 г.р.), дочь Вероника-Виктория (2001 г.р.).
Образование: В 2002 году окончила Киевский национальный торгово-экономический университет, получила диплом специалиста по специальности «Банковское дело». В 2005 году закончила Brandeis International Business School, получила диплом Master of Business Administration по специальности «Международные финансы».

Предпринимательская и политическая деятельность

В 1994- 1997гг  работала аудитором в Pricewater house Coopers.
В 1997- 1999гг Войцицка перешла работать финансовым контролером в ING Barings Ukraine.
В период с 1999 по 2001 год работала финансовым контролером в Black Sea Trade and Development Bank (Салоники, Греция).
В период с 1999 по 2000 год принимала участие в разработке нормативно-регуляторных документов, которые разрабатывал НБУ, относительно регулирования банковской системы Украины.
С 2003 по 2005 год работала по студенческой программе в Brandeis International Business School (США, MBA) координатором Гарвардского университета по вопросам организации и проведению фандрейзинговых мероприятий.
В период с 2005 по 2007 год занимала пост директора в компании Конкорд Капитал, занимающейся корпоративными финансами.
В 2007-2009 гг -переходит в компанию Cushman&Wakefield Ukraine, где занимает пост директора.
В период с 2009 по 2011 год Войцицка работала в "Адамант Инвестментс", занимая должность директора по корпоративным финансам.
В период с 2011 по 2014 год занимала должность финансового директора в компании "ТИСАГаз".
В 2014 году принимала участие в президентских выборах как наблюдатель от общественной сети ОПОРА.
На парламентских выборах в 2014 году прошла в ВРУ от партии "Объединение "Самопомич". Секретарь Комитета Верховной Рады Украины по вопросам топливно-энергетического комплекса, ядерной политики и ядерной безопасности.
iReader



Згадуючи минуле: (Дебальцівський котел)

ПІД ЛОГВИНОВЕ ВЗЯТІ В ПОЛОН МІСЦЕВІ БОЙОВИКИ (ФОТО, ВІДЕО)


Добавлені пропущені дані, виправлені неточності

13 лютого 2015, 12:48 • 
Полонені повідомили, що під кінець вчорашнього бою, 12 лютого, у них було приблизно 50 загиблих, половину з яких з мінометів накрили свої.
Написав у своєму блозі Євген Шевченко, командир КШМ в добровольчому батальйоні "Донбас", повідомляє сайт міста Донецька.
"Вчора був важкий день. Не знаю, про що там домовилися в Мінську, але тут у нас ситуація досить складна. Битва за Логвинове йде не на життя, а на смерть - тут зараз вирішується доля Дебальцевського котла. З того, що можу сказати.


Батальйон "Донбас" заходив у Логвинове за підтримки 30-ї бригади ЗСУ. Штаб повідомив, що десантура основні сили супротивника з села вже вибила - наше завдання полягало в тому, щоб зачистити всі вулиці, будинки, підвали.
До села підходили на броні ВСУ (кілька танків і БТР), на вході в село спішилися, зайшли, почали зачистку. Коли зайшли приблизно наполовину села, то праворуч з посадки вийшли танки Сепар і почали бити прямою наводкою по нашим коробочкам, з кулеметів викошувати наших хлопців. Активно почали працювати РПК і міномети - прийняли бій!
Наш боєць (позивний "Літак") спалив один танк. Причому всі відстрілюються з положення лежачи - щільність вогню така, що голови підняти не можна. Але з "мухи" лежачи не стрельнеш. "Літак" спокійно так встає на коліно, прицілюється і гасить під вежу - феєрверк! Кулі свистять далі, а він продовжує стояти - споглядав свій успіх, поки не стягнули вниз).
За підсумком, звичайно ж, нам довелося відступити - сили були надто нерівні - адже ми на зачистку їхали, а не на штурм ключового села. Стало зрозуміло, що Сепар, ймовірно, коли їх десантура вибила, перекинули сюди істотне посилення, що і підтвердив подальший допит взятих у полон.
За підсумком. У нас загиблих троє: "Санта", "Вован", "Впевнений" і 6 поранених. Нам вдалося взяти двох полонених сепаратистів, які розповіли, що у них під кінець бою загиблих було приблизно 50 осіб, причому половину з них накрили свої ж дебіли з мінометів. Ще повідомили, що перекинули їх в Логвинове тільки вранці - кого з Лутугине, кого з Вуглегірська. За технікою: у них було 18-20 танків. Мінімум три були знищені. Також ще 15 сепарів взяли в полон наші вояки. В основному всі українці - хто звідки: Єнакієве, Донецьк, Горлівка ... таке, загалом. Майже всі вийшли у свій перший реальний бій. До цього в основному стояли на блокпостах, рили окопи. Обіцяли їм по 360 $ в місяць, але ця група вже третій місяць в строю, а грошей ні разу не отримували ".



Путинская Россия | Анна Политковская, "Путинская Россия"

Путинская Россия




Книга Анны Политковской «Путинская Россия» (PUTIN'S RUSSIA) была впервые издана в Великобритании в 2004 году.
Позже книга была переведена на многие языки и издана в Соединенных Штатах Америки, Дании, Финляндии, во Франции, в Германии, Голландии, Италии, Японии, Норвегии, Испании и Швеции.
«Новая Газета» публикует книгу с согласия родственников Анны Политковской.
Все права на публикацию принадлежат семье Анны.

Анна Политковская, "Путинская Россия"


Часть первая. Армия моей страны


Армия у нас – это совершенно закрытая зона. Все равно, что тюрьма. Собственно, это и есть тюрьма, просто названа другим словом. И в армию, и в тюрьму не может вступить нога ни одного человека, которого не «захотело» военное (тюремное) начальство. Отсюда сложилась традиция, что жизнь любого в армии – это путь раба.

Конечно, мы тут не оригиналы – в любой стране армия стремится к закрытости, и именно это, похоже, дает нам основания говорить о генералах как о едином международном племени людском с общепланетарными характерологическими особенностями, вне зависимости от того, президенту какого государства служит тот или иной генерал.

Однако в России есть свои специфические армейские, а точнее, особенности армейско-гражданских отношений. Они состоят в том, что в России отсутствует хоть какой-то гражданский контроль за действиями военных. Солдат, как низшая каста армейской структуры, есть никто, зеро, и только так. За бетонными стенами воинских частей любой офицер может делать с солдатом абсолютно все, что этому офицеру в данный момент в голову взбредет. Точно так же, как и старший офицер может сделать с младшим своим коллегой все, что ему нравится.

Наверное, у вас на языке уже вопрос: мол, не все же так плохо? Точнее, все не может ведь быть так плохо?…

Действительно, не все. Это сложившееся положение вещей меняется в лучшую