Українці пригощають один одного «підвішеною» кавою і тістечками - Google Документи

Українці пригощають один одного «підвішеною» кавою і тістечками - Google Документи:

Українці пригощають один одного «підвішеною» кавою і тістечками

Першими до руху «Візьми, якщо хочеш. Віддай, якщо можеш» приєдналися Харків і Ужгород.

У деяких кав’ярнях Ужгорода та Харкова ось вже кілька днів можна не лише випити кави самому, але і поділитися напоєм з абсолютно незнайомою людиною. Традиція «підвішеної» кави народилася в Італії. Вперше про неї написав італійський письменник Тоніно Бенаквіста в романі «Малавіта»: «… відпочиваючи в Неаполі, почув про старовинний звичай, який ще шанували деякі тамтешні власники бістро. Враховуючи ціну еспресо біля стійки (гроші або трохи менше), клієнти нерідко вигрібали дріб’язок з кишень і купували дві кави, випиваючи при цьому тільки одну, а бармен записував собі на дошку одну безкоштовну каву для випадково забрівшого бідняка … »
Пізніше сценарист Тоніно Гуеро став очевидцем цієї сцени в реальному житті: «Входять двоє людей і кажуть: «П’ять кав, дві ми вип’ємо зараз, а три підвісьте ». Платять за п’ять кав, а випивають свої дві. Я питаю Де Сіку, що це за «підвішена кава»? Він каже: «Зачекай». Потім входять дівчата, п’ють каву і платять нормально. І молодий чоловік замовляє дві кави, одну випиває, платить за дві і йде. Так ми з Де Сікою досиділи, розмовляючи, до полудня, двері були відкриті, я дивився на цю залиту сонцем площу, і раптом бачу якусь темну тінь, що наближається до дверей. Вже біля самих дверей бару бачу, що це бідна людина. Він заглядає у кав’ярню і запитує: «Є підвішена кава?»…»
Ця історія, розказана кимось із блогерів, буквально «підірвала» соціальні мережі, а традицію «підвішеної» кави практично негайно втілили у життя в Росії. 24 листопада 2011 року перші кав’ярні у Москві «підвішують» каву. Рівно 5 днів знадобилося для того, щоб харківський журналіст Зураб Аласанія, прочитавши про це в Інтернеті, розповів історію «підвішеної кави» власникам харківських кав’ярень. І 29 листопада на столах харківських кав’ярень з’явилися таблички з таким текстом:
«Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш. Запитайте у персоналу, чи не залишав хто-небудь що-небудь для вас. Якщо вам дадуть відповідь «так» – значить, хтось поділився з вами тим, чим міг і хотів. Просто так, від чистого серця і під настрій. Це не благодійність, це подарунок. Прийміть його, якщо хочете. А якщо можете – поділіться і ви. Просто купіть, що хочете, і попросіть персонал залишити це для іншого. Будь-кого, хто забажає. Або того, хто не може купити це сам. Або того, кому це просто потрібно – трохи добра і тепла від незнайомої людини».
Паралельно з цим дизайнер Сергій Мішакін з власної ініціативи створив логотип, якому й судилося позначити заклади, де буде працювати ця соціальна «гра»: дві руки, що створюють в перетині долонь зелений листочок.
Незважаючи на те, що від Харкова до Ужгорода цілих 1300 км, завдяки Інтернету новини розходяться швидко: у той же день, 29 листопада, ініціативна група ужгородського провулка «Гірчичне зерно», відтвореного в старовинному стилі, вирішила «підвішувати» каву в одній із найбільш популярних ужгородських кав’ярень. До ранку були готові таблички на дверях закладу, пірамідки для столиків, а сама ідея вдосконалена. Так, у кав’ярні на стіну повісили магнітну дошку, на якій магнітами різного кольору позначають «вільні» каву, чай, тістечка і сік. Тепер не потрібно питати «чи не залишав хто чого-небудь». Досить поглянути на дошку і попросити: «Зніміть мені з дошки тістечко».
Досвід третьої в Україну кав’ярні, яка приєдналася до проекту, був негайно опублікований в Інтернеті, а ініціатори «дошки з магнітиками» отримали лист від Зураба Аланія з проханням «надіслати побільше фото про те, як це працює у вас».
На спеціальній фан-сторінці в Фейсбуці, кількість «лайків» якої стрімко зростає, публікуються свіжі новини про «підвішені» подарунки. Наприклад, у Харкові почалися переговори з виробниками хліба, щоб отримати можливість «підвішувати» хліб для пенсіонерів, малозабезпечених і просто тих, у кого з собою не виявилося грошей. Пекарі наразі побоюються неконтрольованості процесу і зловживань. Проте досвід кав’ярень досі показує, що зловживань немає. Відвідувачі охоче залишають каву, «підвішують» її, ніж «знімають з дошки». У день запуску проекту «Віддай, якщо можеш. Візьми, якщо хочеш» в Ужгороді «підвісили» 4 чаї, 6 кав, 4 тістечка і дві склянки соку. І «зняли» … лише одну каву. І то відвідувач соромився і боявся. Фотографуватися і називати себе відмовився зі скромності, але враженнями поділився: «Незвично якось … Перше відчуття, ніби комусь винен. І тільки потім приходить розуміння, що тебе пригостили. Незнайомець. І ти теж можеш пригостити, коли буде можливість і настрій. Цікавий досвід. І кава смачна. Спасибі».
Власник же закладу в Ужгороді радіє: «Боже мій, як просто … За шість гривень (ціна кави у кафе) відчути себе людиною». Зловживань господар кафе не боїться: «Товар оплачується і пробивається по чеку. Та й дівчатка у нас працюють прекрасні і чесні. А якщо вони захочуть випити «підвішене» – мають право. Вони ж теж «усі». А підвішують же для всіх». Та й бездомних господар кафе не лякається: «Нехай заходять, дамо в паперовому стаканчику на винос, в крайньому випадку. Незаможні завсідники, які «пронюхали» тему? Та будьте ласкаві! Це ж для них і придумано. Нехай хоч кожен день ходять. Є кави – видамо. Ні – вибачайте».
Ініціатори впровадження ідеї «підвішеної» кави в Україні вважають, що ідея повинна поширитися, оскільки повноцінно зможе запрацювати лише в тому випадку, коли стане масовою і звичною. Адже повинно ж статися якесь диво. Особливо напередодні Різдва.

P.S. На момент написання матеріалу стало відомо, що ще одна кав’ярня в Ужгороді повісить у себе на дверях «відкриті долоні».

'via Blog this'

Популярні дописи з цього блогу

Анонс повного розпродажу! Повний розпродаж з шостої ранку 4 лютого 2017 року і до повного остаточного розпродажу. Всі гроші підуть на потреби АТО та патріотичних рухів.

Внимание АКЦИЯ! Максимальный репост приветствуется!