Чорні Троянди: Війна
Показ дописів із міткою Війна. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Війна. Показати всі дописи

пʼятниця, 3 лютого 2017 р.

Перемога України над Росією: якою вона має бути

Перемога України над Росією: якою вона має бути:

Перемога України над Росією: якою вона має бути

Коли війна триває довго, про неї хочеться забути. Очевидно це психічна здатність людської свідомості –  влаштовувати собі перепочинки від постійної напруги.
На війні бувають перепочинки, але навіть під час перепочинку не варто забувати про війну зовсім.
Неоголошена Росією, невизнана Україною, не перетворена в національно-визвольний рух українською громадою війна Росії проти України триває.
Тепер, вже майже через три роки після початку цієї війни, можна сказати, що війна не стала війною за правовою ідентифікацією, війна не стала війною для всіх, війна не породила уявлення про перемогу.
Що таке перемога України над Росією?
Я задам просте запитання –  чи маємо ми однозначну відповідь: як буде виглядати перемога над агресивним російським режимом?
Під час Другої Світової війни таке уявлення складалося з трьох частин:
1) Як буде поділено світ між США і Великобританією, з одного боку, та СРСР, з іншого боку;
2) Як буде виглядати перемога для народів світу (захоплення Берліну, знищення військового потенціалу Німеччини, поділ Німеччини);
3) Як буде виглядати поразка для народу Німеччини (покарання націонал-соціалістичного режиму в Німеччині, денацифікація, відбудова Німеччини).
Отже знову повторюю запитання –  як буде виглядати перемога України, Європи та США над агресивним російським режимом?
Набагато легше майбуть відповісти на питання "як буде виглядати перемога Росії" –  над Європою (розкол), над США (ізоляція), над Україною (дезорганізація влади, хаотизація економіки, геополітичний розкол території).
Отже ні у України, ні у Європи, ні у США досі немає уявлення "як буде виглядати перемога над агресивним російським режимом".
Захоплення Москви? Знищення військового потенціалу Росії, включаючи ядерний? Дефашизація (деагресування) росіян? Покарання путінського режиму? Розкол Росії? Інтеграція так званих ДНР-ЛНР до складу України? Повернення Україною Криму?
Зверніть увагу –  мене цікавлять не особисті думки чи навіть експертні оцінки. Такі оцінки я і сам можу дати. Мене цікавлять відповідні міжнародні домовленості, відповідні сценарії перемоги і системні кроки після перемоги. Де це все?
Поки нічого цього немає –  перемога над Росією неможлива. Тобто неможливо перемогти ворога, допоки ми ніяк не уявляємо собі перемогу над ним.
Навіть коли ми в Україні пробуємо домовитися про "картинку перемоги" над Росією, нас чекає невдача.
Що відбувається на російсько-українській війні зараз?
1) Україна на світовій арені поступово опиняється наодинці з ворогом - російським правлячим режимом; 2) Україні не вдалося досягнути впровадження єдиного принципу війни, що веде до виграшу - "все для фронту, все для перемоги"; 3) українська громада не має солідарності зі своїм правлячим класом у цій війні.
Ми ж навіть не можемо сказати, наскільки виграє Росія у цій війні.
Для того, щоб це сказати, потрібно точно знати плани російського режиму у цій війні.
Хто сказав, що єдиним планом російського режиму був Крим та Новоросія у складі Росії? Тобто хто сказав, що реалізація анексії Криму це частковий виграш, а відсутність реалізації анексії Новоросії це часткова поразка?
Вочевидь у Росії був і план "Б", тобто план на той випадок, коли анексія Новоросії не відбудеться.
Мені здається, що саме цей план Росією зараз реалізується:
1) хаотизація української економіки;
2) знищення українського середнього класу;
3) збереження олігархічного домінування в українській економіці і відповідно залежності олігархів від Росії;
4) контрабанда (нелегальна торгівля під дахом української влади) України з Кримом та так званими ДНР-ЛНР;
5) продовження легальних торгових відносин України з Росією та так званими ДНР-ЛНР;
6) легалізація ДНР-ЛНР як територій не в складі Росії, але ефективно контрольованих нею.
Злочинна бездіяльність Президента та Парламенту не дозволяє нам не те що перемагати, але навіть і мати уявлення про перемогу.
Ще раз повторюю. Конкретні плани руху до перемоги можуть бути державною та військовою таємницею. Але "картинка перемоги" України над Росією мала вже давно бути сформульована українською владою. Експерти це робили не раз. Але влада цього не робила жодного разу.
Остання ініціатива Президента –  референдум щодо НАТО –  не те щоб зовсім дурниця, просто це окозамилювання. Його результати нічого не вирішують і ні на що не впливають. Саме тому Президент цю ініціативу і пропонує.
Все для фронту, все для перемоги
Якщо ми не маємо уявлення про перемогу, то ми не можемо реалізувати принцип надзусиль щодо перемоги –  "все для фронту, все для перемоги".
Два класичні приклади.
Блокада Криму, спробу якої зробила українська громада, це була зрада чи шлях до перемоги? Як відповісти на це питання, якщо ми воюємо і торгуємо водночас?
Блокада так званих ДНР-ЛНР, спробу якої зараз робить українська громада, це зрада чи шлях до перемоги? Знову ми не можемо відповісти на це питання, бо ми водночас воюємо з так званими ДНР-ЛНР і торгуємо з ними.
Принцип "все для фронту, все для перемоги" може діяти лише тотально. Будь-які винятки знищують цей принцип і роблять перемогу неможливою.
Все для перемоги, окрім власного бізнесу –  такий підхід олігархів робить перемогу неможливою.
Все для перемоги, окрім контрабанди з Кримом та з так званими ДНР-ЛНР –  такий підхід нинішньої влади робить перемогу неможливою.
Все для перемоги, окрім мовної ідентичності –  такий підхід деяких мовних фетишистів робить в плані ідентифікації перемогу неможливою.
Все для перемоги, окрім переліку радянських свят, в які ми звикли відпочивати –  такий підхід немолодих людей робить символічну перемогу неможливою.
Цей перелік можна продовжити. Коли ми щось виключаємо з принципу "все для фронту, все для перемоги", принцип не працює, і перемога стає недосяжною.
Війна це не покер, і на війні як на війні.
Після перемоги над Росією мовний закон знову можна буде зробити толерантним до російської мови.
Після перемоги над Росією можна буде повернути назад деякі радянські свята.
Зрозумійте мене правильно.
Я теж проти тотальної українізації, я теж проти відміни вихідних на радянські свята.
Але я постійно пам'ятаю, що я на війні.
І якщо для перемоги над Росією потрібно буде бути бандерівцем, я буду першим бандерівцем.
Бо для мене принцип "все для фронту, все для перемоги" є тотальним.
Українці мають знати і уявляти "картинку перемоги" і мають діяти щодо цієї картинки тотально - всіма силами і всіма ресурсами.
Тільки так можливо перемогти у війні з Росією.

#визвольнавійна #мордор #українськоросійськавійна #окупація #мордор #рассіяцемордор #московськіокупанти #п'ятаколона #олігархиагентимордору #національновизвольнийрух


'via Blog this'


неділя, 14 серпня 2016 р.

Якщо завтра війна

14.08.2016 Віталій Портников: Якщо завтра війна | Оглядач
Якщо завтра війна
12 серпня 2016, 23:38 Ми - воююча держава. Держава під постійною загрозою нової агресії, пише Віталій Портніков для newsru.ua.
Досить було однієї погано організованою провокації ФСБ, одного загрозливого заяви Володимира Путіна, одного викраденого і змученого українського громадянина, признається в "диверсії", як основною темою і наших ЗМІ, і приватних розмов громадян стала війна.
Чи не економічні реформи, не тарифи, навіть не корупція - якщо про неї згадують, то лише в контексті можливої ​​корумпованості військового начальства і постачання армії. Все несподівано помітили те, про що не хотіли розмовляти весь минулий після Мінських угод рік: війна нікуди не поділася. І саме вона - а не реформи, корупція і тарифи - загрожує Україні в першу чергу. Чи не буде мати ніякого значення, скільки ви платите за світло чи воду, якщо ваш будинок зруйнований - на вулиці і в притулку не платять. Чи не буде мати ніякого значення, наскільки якісно вчать ваших дітей в школі - якщо ваша дитина загине під обстрілом, його вже ніхто нічому не навчить. Чи не буде мати ніякого значення, яке в нашій країні освіту - якщо ваш син загинув, захищаючи Батьківщину від ворога, він вже не вступить до університету. І навіть якість медицини має значення тільки для тих, хто вижив. Скажу навіть більше: рівень демократії в державі має значення тільки тоді, коли ця держава є. А коли його немає - то не надто важливо, яка у нього модель управління. На Нема й суду нема. Навіть корумпованого.
Нас чекає ще одна війна?
Http://ukr.obozrevatel.com/blogs/15308-esli-zavtra-vojna.htm 1/3
Віталій Портников
Журналіст, публіцист Всі статті автора
ЧИТАЙТЕ:
/ БЛОГИ
14.08.2016 Віталій Портников : Якщо завтра війна | Оглядач
Я намагаюся сказати це своїм співвітчизникам уже багато місяців поспіль - але у відповідь чую тільки глузування. І це в кращому випадку. У гіршому - звинувачення в роботі на владу, яка небезпекою війни виправдовує власну неефективність і корумпованість. Зовсім не збираюся доводити, що влада ефективна і не корумпована. Просто я впевнений, що краще мати владу, яку ми можемо навчитися контролювати - чим ніякої влади або чужу владу. Влада Путіна. Адже все це ми вже проходили.
Де масовики-витівники, які запевняли співгромадян, що варто нам тільки реформувати економіку, як в Україні річкою потечуть інвестиції? А тепер уявіть собі, що все вже реформовано, прозоро і без корупції - а Путін на порозі з погрозами. А ви - західний інвестор. Куди б ви вклали гроші? Яке українське місто вважали б знаходяться поза зоною ризику? Харків? Дніпропетровськ? Херсон? Одесу? Може бути, Львів і Чернівці від гріха подалі? Але якщо потенційний агресор готовий воювати до повалення законної влади - то хто гарантує вам збереження інвестицій, якщо він доб'ється успіху? Навіть у Львові?
ЧИТАЙТЕ:
Психвійна: жертви ще схожі на людей, але вже не зовсім люди
Досить тішити себе ілюзіями. Досить вірити пройдисвітам і ідіотам, які наживаються на українських проблемах. Ми - воююча держава. Держава під постійною загрозою нової агресії. Держава з окупованим ворогом територіями. Держава, в якому є частина населення - і частина політичної і підприємницької еліти, - яка готова прийняти будь-який режим, навіть окупаційний. Янукович, Азаров, Аксьонов, Колесніченко, Захарченко, Царьов взялися не з безповітряного простору - вони були частиною коллабораціонистского світу, який нікуди не зник.
З цим доведеться жити. Жити довго. До краху путінського режиму, а можливо - і довше, до переформатування того державного організму, який наїжачився злобою на наших кордонах. Жити в постійній військовій готовності і з великими витратами на армію. Жити без серйозних інвестицій. Жити з провокаціями і жертвами по всьому периметру дотику з ворогом - вчора на Донбасі, сьогодні в Криму, завтра - просто на російсько-українському кордоні. Жити в одному будинку з ворогами і зрадниками, які будуть прикидатися патріотами. Патріотами за рублі.
ЧИТАЙТЕ:
Війни не буде!
Http://ukr.obozrevatel.com/blogs/15308-esli-zavtra-vojna.htm 2/3
14.08.2016 Віталій Портников: Якщо завтра війна | Оглядач
І в цьому житті вибір дуже простий. Потрібно або сприймати її як час непростого будівництва Української держави, результат якого окупиться сторицею для наших дітей і онуків - або просто залишити Україну в спокої. Поїхати і не нарікати.
Втім, потрібно пам'ятати, що Путін може прийти і туди, куди ви поїдете. А може не Путін. Можуть радикали з "ІДІЛ". У сучасному світі можна загинути під російським обстрілом в Авдіївці, а можна - на сяючою набережній Ніцци, в автобусі в Єрусалимі, в руїнах Алеппо, в поїзді в Мадриді, під танком в Стамбулі, в літаку над Єгиптом, в кафе в Парижі. І навіть в нью-йоркському хмарочосі, як ми всі знаємо по 11 вересня, теж можна.
У ХХI столітті кожен сам вирішує, що йому будувати, де жити і де вмирати.
Приєднуйтесь до груп "Обозреватель Блоги" на Facebook та VKontakte, слідкуйте за оновлення!
Редакція сайту не Несе відповідальності за Зміст блогів. Думка редакции может НЕ збігатіся з авторським.
АВТОР: Віталій Портніков ДЖЕРЕЛО:  http://ukr.obozrevatel.com/blogs/15308-esli-zavtra-vojna.htm
newsru.ua3/3
©  & ®  Чорні Троянди

Якщо завтра війна

14.08.2016 Виталий Портников: Якщо завтра війна | Обозреватель
Якщо завтра війна
12 серпня 2016, 23:38 Мы – воюющее государство. Государство под постоянной угрозой новой агрессии, пишет Виталий Портников для newsru.ua.
Достаточно было одной плохо организованной провокации ФСБ, одного угрожающего заявления Владимира Путина, одного похищенного и измученного украинского гражданина, признающегося в "диверсиях", как основной темой и наших СМИ, и частных разговоров граждан стала война.
Не экономические реформы, не тарифы, даже не коррупция – если о ней вспоминают, то только в контексте возможной коррумпированности военного начальства и снабжения армии. Все неожиданно заметили то, о чем не хотели разговаривать весь прошедший после Минских соглашений год: война никуда не делась. И именно она – а не реформы, коррупция и тарифы – угрожает Украине в первую очередь. Не будет иметь никакого значения, сколько вы платите за свет или воду, если ваш дом разрушен – на улице и в приюте не платят. Не будет иметь никакого значения, насколько качественно учат ваших детей в школе – если ваш ребенок погибнет под обстрелом, его уже никто ничему не научит. Не будет иметь никакого значения, какое в нашей стране образование – если ваш сын погиб, защищая Родину от врага, он уже не поступит в университет. И даже качество медицины имеет значение только для выживших. Скажу даже больше: уровень демократии в государстве имеет значение только тогда, когда это государство есть. А когда его нет – то не очень важно, какая у него модель управления. На нет – и суда нет. Даже коррумпированного.
Нас ожидает еще одна война?
http://ukr.obozrevatel.com/blogs/15308-esli-zavtra-vojna.htm 1/3
Виталий Портников
Журналист, публицист Всі статті автора
ЧИТАЙТЕ:
/ БЛОГИ
14.08.2016 Виталий Портников: Якщо завтра війна | Обозреватель
Я пытаюсь сказать это своим соотечественникам уже многие месяцы подряд – но в ответ слышу только насмешки. И это в лучшем случае. В худшем – обвинения в работе на власть, которая опасностью войны оправдывает собственную неэффективность и коррумпированность. Вовсе не собираюсь доказывать, что власть эффективна и не коррумпирована. Просто я уверен, что лучше иметь власть, которую мы можем научиться контролировать – чем никакой власти или чужую власть. Власть Путина. Ведь все это мы уже проходили.
Где массовики-затейники, которые уверяли сограждан, что стоит нам только реформировать экономику, как в Украину рекой потекут инвестиции? А теперь представьте себе, что все уже реформировано, прозрачно и без коррупции – а Путин на пороге с угрозами. А вы – западный инвестор. Куда бы вы вложили деньги? Какой украинский город сочли бы находящимся вне зоны риска? Харьков? Днепропетровск? Херсон? Одессу? Может быть, Львов и Черновцы от греха подальше? Но если потенциальный агрессор готов воевать до свержения законной власти – то кто гарантирует вам сохранность инвестиций, если он добьется успеха? Даже во Львове?
ЧИТАЙТЕ:
Психвойна: жертвы ещё похожи на людей, но уже не совсем люди
Хватит тешить себя иллюзиями. Хватит верить проходимцам и идиотам, которые наживаются на украинских проблемах. Мы – воюющее государство. Государство под постоянной угрозой новой агрессии. Государство с оккупированным врагом территориями. Государство, в котором есть часть населения - и часть политической и предпринимательской элиты, - которая готова принять любой режим, даже оккупационный. Янукович, Азаров, Аксенов, Колесниченко, Захарченко, Царев взялись не из безвоздушного пространства – они были частью коллаборационистского мира, который никуда не исчез.
С этим придется жить. Жить долго. До краха путинского режима, а возможно – и дольше, до переформатирования того государственного организма, который ощетинился злобой на наших границах. Жить в постоянной военной готовности и с большими расходами на армию. Жить без серьезных инвестиций. Жить с провокациями и жертвами по всему периметру соприкосновения с врагом – вчера на Донбассе, сегодня в Крыму, завтра – просто на российско-украинской границе. Жить в одном доме с врагами и предателями, которые будут притворяться патриотами. Патриотами за рубли.
ЧИТАЙТЕ:
Войны не будет!
http://ukr.obozrevatel.com/blogs/15308-esli-zavtra-vojna.htm 2/3
14.08.2016 Виталий Портников: Якщо завтра війна | Обозреватель
И в этой жизни выбор очень прост. Нужно либо воспринимать ее как время непростого строительства Украинского государства, результат которого окупится сторицей для наших детей и внуков – либо просто оставить Украину в покое. Уехать и не роптать.
Впрочем, нужно помнить, что Путин может прийти и туда, куда вы уедете. А может не Путин. Могут радикалы из "ИГИЛ". В современном мире можно погибнуть под российским обстрелом в Авдеевке, а можно – на сияющей набережной Ниццы, в автобусе в Иерусалиме, в развалинах Алеппо, в поезде в Мадриде, под танком в Стамбуле, в самолете над Египтом, в кафе в Париже. И даже в нью-йоркском небоскребе, как мы все знаем по 11 сентября, тоже можно.
В ХХI веке каждый сам решает, что ему строить, где жить и где умирать.
Приєднуйтесь до груп "Обозреватель Блоги" на Facebook та VKontakte, слідкуйте за оновленнями!
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.
АВТОР: Виталий Портников ДЖЕРЕЛО: newsru.ua

http://ukr.obozrevatel.com/blogs/15308-esli-zavtra-vojna.htm 3/3

Рекомендована публікація

Допомога Чорним Трояндам

Допомога Чорним Трояндам Допомога Чорним Трояндам У нас нема грошей. працювати ми не можемо і не хочем...