Twitter

пʼятниця, 3 липня 2015 р.

2015 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію


{{Поточна подія}} {{Infobox Military Conflict}} {{Російська збройна агресія проти України}} Російська збройна агресія на сході України[1] (також Війна на сході України) — збройний конфлікт на частині території Донецької і Луганської областей України між з одного боку — організованими та керованими з РФ[2] незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської «народних республік», визнаних Україною терористичними організаціями[3], за підтримки регулярних військових частин РФ[4] та з другого боку — українськими правоохоронцями із залученням Збройних сил України. Складова частина російської збройної агресії проти України 2014‒2015 років'[5].
Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов'янську[6], Артемівську та Краматорську). Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із залученням Збройних сил[7]. Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт.
Масові захоплення адмінбудівель у Донецькій області були спровоковані силами розвідувально-диверсійних підрозділів збройних сил Російської Федерації[8], коли російські диверсанти, застосовуючи зброю, зайняли у Слов'янську та Красному Лимані Донецької області ряд державних установ і будинки силових структур. Вони також роздали зброю і допомагали сепаратистам в розхитуванні ситуації[8][9].
Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції і вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками[10].
Незважаючи на численні докази присутності російських військ на території України, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена[11]. Ряд українських політиків називають війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України[12][13][14][15].
Від середини липня 2014 року Збройні сили Російської Федерації почали брати пряму участь у бойових діях проти Збройних сил України. Підрозділи Збройних сил Росії діють як з території Російської Федерації, так і безпосередньо на території України[16][17][18][19][20][21][22][23][24].
28 серпня 2014 року радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк заявив в ефірі Еспресо.TV, що відбувається вторгнення Росії в Україну. До цього були лише розрізнені заяви з прес-служби про чергову військову колону з Росії, що перетнула кордон у районі міста Новоазовська.[25]
5 вересня 2014 року у Мінську[26] було підписано угоду про припинення вогню на Донбасі. Робота контактної групи у Мінську була продовжена, сторони підписали наступний меморандум у ніч проти 20 вересня 2014. Проте, станом на 2 грудня 2014 року, бої та обстріли продовжуються.
27 січня 2015 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію агресором[27].

Contents


Гібридна війна Російської Федерації проти України

Інформаційна, дезінформаційна і пропагандистська війна

{{see also}}
Починаючи з 2000-х років на території України розпочато масштабну інформаційну політику Російської Федерації з антиукраїнської і антизахідної пропаганди та активна агітація доктрини «Русского мира» щодо возз'єднання нібито найбільш розділеного народу у світі — «русских». Ідейним підґрунтям доктрини слугує реваншизм Російської Федерації за розпад Радянського союзу, яке полягає в реставрації Росії у кордонах СРСР до 1991 року та відновленні колишньої «зони впливу в межах радянського табору» країн Європи і Азії.[28][29][30][31][32]
Згідно з доктриною «Русского мира», «русскими» вважаються три категорії населення світу:[33]
  1. Етнічні росіяни, незалежно від того, де вони проживають;
  2. Російськомовне населення, незалежно від національності;
  3. Співвітчизники, які коли-небудь проживали на території Російської імперії, СРСР та інших державних утворень, а також їх нащадки;
« {{hidden}} »
Починаючи з листопада 2013 року, з блокуванням Віктором Януковичем законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та спалахом в країні Революції гідності, кремлівська пропаганда еволюціонувала в відверто шовіністичну, агресивно імперську та фашистську інформаційну війну проти України, яка мала за мету підготувати суспільну думку в світі до зовнішньої агресії Російської Федерації щодо України.[34][35][36]
З початком супротиву України військовій агресії Російської Федерації на території Донецької і Луганської областей та окупації і анексії Криму, інформаційна політика Російської Федерації перекваліфікувалася у тотальну військову дезінформаційну агресію, спрямовану на те, аби демонізувати в очах російського та світового суспільства керівництво України.[37][38][39][40]

Експортна блокада України Росією

{{see also}}
З 20-х чисел липня 2013 року на українсько-російському кордоні митницею Російської Федерації розпочато безпідставна тотальна перевірка транспортних засобів українських товаровиробників. 29 липня, за висновком Росспоживнагляду, митною службою Російської Федерації було введено заборону на імпорт до Митного союзу шоколаду та іншої продукції української компанії «Roshen». За результатами незалежних експертиз санітарних служб Білорусі, Казахстану, Молдови та Таджикистану претензії відомства Росії були спростовані та відновлене постачання кондитерських виробів компанії до своїх країн, оминаючи Росію.[41][42][43][44][45][46][47]
14 серпня митною службою Російської Федерації до переліку «ризикових» було включено усі без винятку українські експортери та фактично блоковано їх поставки до Росії на невизначений час, у наслідок чого на прикордонних перепускних пунктах стали утворюватися черги із кількох сотень фур та залізничних вагонів з українськими товарами. Радником президента Російської Федерації Сергієм Глазьєвим такі дії влади були пов'язані з асоціацією України і Європейського союзу, та наголошено про посилення митного адміністрування у разі підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським Союзом. 19 серпня між Міністерством доходів і зборів України та Федеральною митною службою Росії відбулися переговори, за результатами яких було оголошено про припинення експортної блокади України Російською Федерацією. Однак, на практиці «додаткова процедура контролю» російськими митницями не була припинена.[48][49][50][51][52]

Окупація Росією Автономної Республіки Крим

{{main}}
Реверс медалі «За повернення Криму 20 лютого — 18 березня 2014» 20 лютого 2014 року Російською Федерацією розпочато інтервенцію до Автономної Республіки України Крим та міста Севастополя з подальшою окупацією півострова. 27 лютого Збройними силами Російської Федерації у формі без розпізнавальних знаків («зелені чоловічки»[53]) захоплено й блоковано адміністративні будівлі, аеропорти, установи зв'язку, засоби масової інформації у Сімферополі та Севастополі, а також Верховну Раду Криму, де було взято в заручники частину депутатського корпусу та примушено до оголошення про проведення 25 травня референдуму щодо розширення автономії Криму. Невдовзі дату референдуму було двічі змінено: спершу перенесено на 30 березня, а потім — на 16 березня. Також було змінено і формулювання питання — замість розширення автономії оголошено про приєднання до складу Росії.[54][55]
11 березня 2014 року під тиском російських силовиків Верховною Радою Автономної Республіки Крим була прийнята Декларація незалежності Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з якою Автономна Республіка Крим включно з містом Севастополь є суверенною державою, яка за відповідних результатів референдуму має право звернутися до Росії щодо включення території до складу федерації на правах суб'єкта. 16 березня відбувся псевдореферендум про статус Криму, на якому за офіційними даними узяли участь 96,77% жителів Кримського півострова, у тому числі 123% жителів міста Севастополь (474 137 осіб). 17 березня Верховною Радою Автономної Республіки Крим проголошено незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського Кремля Президентом Росії Володимиром Путіном спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим, та головою СМДА Олексієм Чалим підписано Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії. 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь.[56][57][58]

Перша хвиля міжнародних санкцій і обмежень щодо Російської Федерації

Березневі дії влади Російської Федерації з окупації частини території (Автономної Республіки Крим) сусідньої суверенної держави та втручання у її внутрішні справи, стали причиною масштабного невдоволення і об'єктом шквальної критики світової громадськості протягом останнього року, яка називала військову агресію Російської Федерації міжнародним злочином проти світу і безпеки людства, а анексію Криму — порушенням чинного законодавства суверенної України, фундаментальних норм міжнародного права і низки міжнародних договорів, зокрема:[59][60][61]
27 березня 2014 року на сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй Резолюцією № 68/262 було підтверджено „територіальну цілісність України у міжнародно визнаних кордонах“. Резолюцію підтримали 100 країн світу, 58 — утримались та 11 проголосували проти. Згодом, було призупинено членство Російської Федерації у міжнародному клубі високорозвинених економік світу „Велика вісімка“ (G8) та впроваджено перший етап трирівневого плану персональних і економічних санкцій проти банківської системи РФ та громадян Росії і України безпосередньо причетних до окупації півострова, здебільшого у вигляді заморожування активів і заборони на в'їзд.[65][66][67][68][69][70][71][72][73][74][75][76][77]
Докладніше: Міжнародне визнання Республіки Крим enru, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України enru, Міжнародні санкції щодо Росії (2014—2015) enru, Список громадян Росії та України, до яких застосовано санкції внаслідок окупації Росією Криму enru та Реакція російської інтелігенції на події в Криму (2014) enru

Енергетичний шантаж Російської Федерації

{{See also}}
31 березня 2014 року Державною Думою Російської Федерації в односторонньому порядку було денонсовані Харківські угоди, які дозволяли продовжити термін перебування Чорноморського флоту Росії у Севастополі з 2017 до 2042 року за 100 мільйонів доларів США на рік та надавали знижку Україні в ціні на газ в розмірі до 100 доларів США на кожну тисячу кубометрів газу від встановленої чинним контрактом між НАК «Нафтогаз» України і ВАТ „Газпром“. Наступного дня ВАТ „Газпром“ Російської Федерації підвищив ціни на природний газ для НАК „Нафтогаз України“ з 268,5 до 485 доларів США за кожні 1000 м3.
З метою врегулювання газових претензій Російської Федерації, протягом квітня — травня 2014 року за участю представників України, Європейського союзу (Ґюнтер Еттінґер) та Росії було проведено дев'ять раундів переговорів. 9 червня влада Російської Федерації оголосила ультиматум про зниження ціни з 485 до 385 доларів США за 1000 м3 в обмін на визнання та сплату Україною до 16 червня газового боргу разом з митом, донарахованим після анексії Криму у розмірі 4,5 млрд. доларів США. Українська та європейська сторони назвали вимоги кремля здирництвом, розмір боргу необґрунтовано завищеним, а ціну значно вищою за ринкову, у наслідок чого Кабінетом Міністрів України було подано позов на ВАТ „Газпром“ до Стокгольмського арбітражного суду.[78][79][80][81]

Проросійські пропагандистські акції на півдні та сході України

{{main}}
{{Ненормативна лексика}}
Перша ативоєнна хода „Марш миру та волі“ в м. Москва
260px 115px 115px 115px 260px 260px 115px 115px 115px 304px 304px 97px 115px
Транспарант „Поверніть додому російські війська“
Загальний план антивоєнної ходи
Загальний план антивоєнної ходи
Букет квітів кольорів прапору України
Транспарант „Руки геть від України!“
Транспарант „За Росію та Україну без Путіна!“
Плакат „Банда Путіна — геть в Нюрнберг!“
Плакат „Рейхсфюрер Вова“
Плакат „Peace“
Транспарант „Мир хатинам, війну в палаці“
Плакат „Радянська традиція“
Плакат „Слава Героям Майдану“
Києва]]. Протягом березня-квітня 2014 року за участю керівництва російських спецслужб у східних, центральних та південних регіонах України було організовано серію пропагандистських акцій за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Російської Федерації, проведення референдуму щодо федерального устрою в країні, надання російській мові статусу другої державної та проти української влади.
Окупація Криму Російською Федерацією та прояви українофобії проросійських мітингувальників на півдні та сході України викликали велике обурення населення в країні, яке в численні дні переросло в масові акції протесту та спричинило гоніння недоукраїнців в Дніпропетровську, Харкові та Одесі. 2 березня антивійськові акції протесту проти агресії влади Росії в Україні відбулися також у Москві, Санкт-Петербурзі та Калузі, в ході яких російською владою було затримано 285 учасників, більшості з яких інкриміновано статтю „непокора законному розпорядженню співробітника поліції“.[82][83]
15 березня 2014 року у Москві, Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі, Самарі, Магадані та інших містах Росії відбувся перший антивоєнний „Марш миру та волі“, спрямований проти військової агресії президента Російської Федерації Володимира Путіна щодо України, нагнітання ненависті та закриття вільних ЗМІ. Кількість учасників в одній тільки Москві офіційно оцінювалась у близько 50 тисяч осіб.[84][85][85][86][87][88][89]

Військове вторгнення Російської Федерації на схід України

Зелені чоловічки“ з російською зброєю (РПГ-26) біля міської ради Слов'янська Донецької області, {{TranslateDate}} 1 березня 2014 року Радою Федерації Російською Федерації було ухвалено звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України. В середині березня 2014 року на українсько-російському кордоні в Білгородській, Брянській, Воронезькій, Курській, Ростовській областях та Краснодарському краю Російської Федерації було дислоковано понад сто російських військових баз, на території яких була зосереджена важка військова техніка (здебільшого танки, а також гелікоптери та літаки) та контингент військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, в кількості близько 30-40 тисяч осіб.[90][91]
Протягом квітня — травня 2014 року силами Федеральної служби безпеки Російської Федерації, Головного розвідувального управління Збройних Сил Російської Федерації та незаконних збройних формувань з числа найманців різних національностей, екіпірованих військовою зброєю було здійснено системний збройний напад на органи місцевої влади та ключові об'єкти інфраструктури і мас-медіа у Донецькій та Луганській областях.[92][93][94][95][96][97][98][99][100] {{якірець}} {{Hider}}
Докладніше: Хронологія війни на сході України (2014) enru, Російська диверсійна діяльність в Україні (2014) enru, Сепаратизм в Україні enru, Список осіб причетних до сепаратизму в Україні enru, Російська збройна агресія проти України (2014‒2015) enru, Захоплення Донецька сепаратистами enru, Протистояння у Слов'янську enru, Битва за Краматорськ enru, Перша битва за Маріуполь enru, Докази причетності Росії до подій на сході України enru, Груз 200 enru, Втрати проросійських сил внаслідок російського вторгнення в Україну (2014) enru, Громадяни Російської Федерації, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014) enru та Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014) enru

Оголошення в Україні «Особливого періоду»

Києва]], {{TranslateDate}} Протягом квітня — червня 2014 року з метою недопущення військової диверсії, на всій території України була посилена охорона стратегічних об'єктів (головним чином, небезпечних у радіаційному, хімічному, біологічному відношенні), об'єктів соціальної інфраструктури, органів державної влади, державного кордону, вузлів комунікацій, залізничних та автомобільних шляхів (блок-пости на дорогах при в'їзді у міста), а також приведено правоохоронну систему, органи державної безпеки, збройні сили та інші установи України у повну бойову готовність на випадок прямої військової агресії з боку Російської Федерації.[101][102]
13 березня 2014 року рішенням Верховної Ради України було відновлена Національна гвардія України, як військове формування з правоохоронними та службово-бойовими функціями на базі Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.[103][104][105]
17 березня наказом виконуючого обов'язки Президента України Олександром Турчиновим було розпочато першу хвилю мобілізації на особливий період тривалістю 45 днів, в ході якої було здійснено призов військовозобов'язаних та резервістів до Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту та інших військових формувань України.[106]
18 квітня 2014 року головою Міністерства внутрішніх справ України Арсеном Аваковим було прийнято рішення про створення Корпусу регіональних спецпідрозділів з ​​охорони громадського порядку МВС України, підпорядкованого відповідним управлінням МВС України в областях — полків, батальйонів та рот патрульної служби міліції особливого призначення.[107] {{якірець}}
{{якірець}}{{Сухопутні війська Збройних Сил України}}{{якірець}}{{Корпус регіональних спецпідрозділів з охорони громадського порядку Міністерства внутрішніх справ України}}{{якірець}}{{Батальйони територіальної оборони Збройних сил України}} 30 квітня 2014 року в областях України розпочато формування структурних військових підрозділів територіальної оборони Збройних сил України при відповідних обласних державних адміністраціях — батальйонів територіальної оборони України.[108]
6 травня 2014 року наказом {{comment}} Президента України Олександром Турчиновим розпочато другу хвилю часткової мобілізації тривалістю 45 днів, в ході якої було приведено у бойовий стан 53 військові частини Збройних Сил України та 18 частин інших військових формувань.[109]
16 червня Міністерством внутрішніх справ України розпочато укомплектування та спеціальна військова підготовка Корпусу резервних підрозділів оперативного та спеціального призначення Національної гвардії України, сформованого з добровольців:
Докладніше: Сухопутні війська Збройних Сил України enru, Батальйони територіальної оборони України enru, Міністерство внутрішніх справ України enru, Національна гвардія України enru та Спецпідрозділи охорони громадського порядку в Україні enru

Женевські домовленості та активізація діяльності Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ

<span style='font-size: 100%> Представники сторін конфлікту:
{{Прапорець}} Міністр закордонних справ України Андрій Дещиця
{{Прапорець}} Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров
 <span style='font-size: 100%>Міжнародні спостерігачі:
{{Прапорець}} Держсекретар США Джон Керрі
{{Прапорець}} Високий представник ЄС Кетрін Ештон
17 квітня 2014 року в Женеві за участю вищих дипломатичних представників України, ЄС, США та РФ відбулися Чотиристоронні переговори щодо деескалації збройного конфлікту між Російською федерацією та Україною.
Позиція української сторони вимагала від Росії виконання 5 основних вимог:[110]
  1. Припинити підтримку терористів у східних регіонах України;
  2. Відкликати своїх диверсантів звідти;
  3. Відкликати своїх спецпризначенців;
  4. Скасувати рішення Держдуми про дозвіл на використання військ на території Україні;
  5. Повернути анексований Крим.
За підсумками шестигодинної зустрічі, сторонами узгоджено ряд дипломатичних домовленостей. Російську Федерацію зобов'язано роззброїти свої незаконні озброєні формування та повернути незаконно захоплене майно законним власникам. В свою чергу українська сторона гарантувала амністію учасникам протестів, за винятком тих, кого буде визнано винним у скоєнні тяжких злочинів; та зобов'язалася забезпечити всеохоплюючий, прозорий і відповідальний конституційний процес в країні. Учасники зустрічі рішуче засудили та відкинули всі прояви екстремізму, расизму та релігійної нетерпимості, включаючи прояви антисемітизму та зобов'язали сторони конфлікту утриматися від будь-яких форм насильства, залякування або провокаційних дій. Питання щодо повернення Автономної Республіки Крим Україні та відведення російських військ на східному українському кордоні не були вирішені.[111][112][113]
З метою відстеження імплементації вищезазначених кроків, учасниками переговорів ініційовано створення Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ у складі міжнародних спостерігачів з 57-ми країн, у тому числі і представників Російської Федерації.
Докладніше: Женевська зустріч Україна—ЄС—США—Росія enru

Проголошення „народних республік“ та друга хвиля міжнародних санкцій і обмежень щодо Російської Федерації

{{якірець}}
Під час військового вторгнення в Україну, Російською Федерацією широко використаний більшовицький тип ведення війни, коли після світоглядного розколу населення країни, на окремих територіях держави створювалася паралельна нелегальна альтернативна влада, яка мала тісний зв'язок з Кремлем. З метою подальшого підтримання життєдіяльності такої проросійської влади та уникнення прямого порушення міжнародного права у галузі ведення війни, Російською Федерацією здійснюється поступовий підрив громадської довіри до офіційної влади, шляхом активної інформаційної, пропагандистської промивки місцевого населення, у поєднанні з диверсіями, вчиненими силами незаконних загонів злочинців, найманців і радикально налаштованих людей, організованими та керованими спецслужбами Росії.[133][134][135][136][137][138][139] Країни, які ввели санкції проти російських і українських громадян та корпорацій

{{colorbox}} Російська федерація{{^}}{{colorbox}} Країни, які ввели санкції{{^}}{{colorbox}} Країни, які ввели санкції та входять до складу{{^}}{{nbsp}}Європейського союзу Протягом 7 — 27 квітня, подібно „Кримському сценарію“, „зеленими чоловічками“ було проголошено „Донецьку та Луганську народні республіки“. 15 травня 2014 року Генеральною прокуратурою України дані бандоформування було кваліфіковано як терористичні організації, які насильницько-збройним шляхом здійснюють терор на сході України. Натомість населенням України новоутворені квазі-держави Російської Федерації були прийняті з усмішкою та сатирично названі „Луганда“ та „Донбабве“, а їх союз „ЛуганДон“.[140][141][142][143][144][144][145][145][146]
« {{hidden}} »
З 28 квітня 2014 року урядами європейських, північноамериканських держав, країн Океанії та міжнародними організаціями було введено додаткові та розширені існуючі санкції проти фізичних та юридичних осіб з Росії і України, безпосередньо причетних до військової агресії проти України, а також посилено економічну блокаду Криму.[147][148][149]
Докладніше: Гібридна війна enru, Міжнародні санкції щодо Росії (2014—2015) enru, Список громадян Росії та України, до яких застосовано санкції внаслідок окупації Росією Криму enru

Антитерористична операція

{{Конфлікти на пострадянському просторі}} Враховуючи військову перевагу Російської Федерації, позицію її керівництва щодо класифікації зовнішньої військової агресії Росії як внутрішньої загрози України, з метою недопущення подальшого введення регулярних російських військ на територію України, прикритих «миротворчою місією» та реалізації «абхазько-осетинського сценарію», 14 квітня 2014 року в Україні була розпочата антитерористична операція без введення воєнного стану. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області (14 квітня — 7 вересня 2014 року).[150][151][152][153]

Збройне протистояння (14 квітня — 19 червня 2014 року)

{{Людські втрати внаслідок російського вторгнення протягом 18 березня — 30 червня 2014 року}} 13 квітня 2014 р. в.о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, Рада нацбезпеки та оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Він повідомив, що[154] {{Цитата}}
В.о. президента України Олександр Турчинов звернувся до терористів з вимогою скласти зброю до 9.00 ранку 14 квітня. Він оголосив, що[155] {{Цитата}} Відповідний указ було ним підписано 13 квітня 2014 року[156]. Донецької обласної державної адміністрації]] та банери з антиукраїнськими та антизахідними гаслами, {{TranslateDate}} {{External media}} 14 квітня 2014 р. в.о. президента Олександр Турчинов призначив генерал-лейтенанта Василя Крутова першим заступником глави СБУ та головою антитерористичного центру при СБУ. В березні 2014 р. він записав особисте звернення до уряду Росії з закликом припинити ескалацію ситуації в Україні, яка може привести до війни.[157]
За повідомленням одного з керівників контррозвідки СБУ Віталія Найди, російські військові мають завдання вбити кілька сотень людей в Україні, а після цього ввести військовий контингент на територію України[158]. Він зазначив, що перехоплені переговори серед російських військ свідчать:[159] {{Виписка}}
За даними голови СБУ Валентина Наливайченка станом на 19 травня в Донецькій області нараховується 500–600 сепаратистів, у тому числі близько 50 їх лідерів, які контролюють Донецьк, Горлівку та Слов'янськ, а також близько 300 — у Луганській області, від рук яких під час антитерористичної операції загинули 24 українських військовослужбовців[160].
15 травня 2014 року спецбатальйоном «Донбас» було зайнято Великоновосілківський район Донецької області, і почато патрулювання разом місцевими добровольцями, а після штурму місцевого райвідділку міліції його співробітників було приведено до повторної присяги на вірність народу України. В той же час голова Новосілківської районної ради та начальник місцевого райвідділку міліції втекли в невідомому напрямі. Разом з тим, до смт Велика Новосілка висунувся батальйон «Схід» невизнаної Донецької народної республіки[161][162].
18 травня відбулась зачистка озброєних сепаратистів у Олександрівському районі Донецької області[163].
11 травня 2014, за словами в.о. голови Адміністрації Президента України Сергія Пашинського, антитерористична операція в районі міст Красний Лиман, Слов'янськ та Краматорськ у Донецькій області перейшла у фінальну стадію[164]. Пізніше, 15 травня відбулась фінальна стадія антитерористичної операції українських силовиків поблизу с. Староварварівка, що недалеко від міста Краматорська[165] та поблизу самого Краматорська[166].
21 травня 2014 року після перебування на позиціях антитерористичної операції в.о. Президента України Олександр Турчинов поставив завдання перед українськими силовиками «повністю очистити регіон від терористів» та «повернути мир і спокій у Донецькій та Луганській областях»[167].
Станом на 21 травня під контролем українських підрозділів силовиків перебували 6 районів Донецької області, в тому числі м. Добропілля, Добропільський, Олександрівський, Великоновосілківський райони під контролем спецбатальйону «Донбас», а у Великоновосілківський, Волноваський, Мар'їнський і Старобешівський райони контролювались підрозділами Національної гвардії[168]. А наступного дня один з підрозділів батальйону «Донбас» взяв під охорону адміністративні будівлі у Володарському районі[169].
3 червня в ході антитерористичної операції була повністю очищена від терористів північ Донецької області, знищено опорні пункти і військові табори бойовиків у цьому регіоні і захоплений їхній головний укріплений район у населеному пункті Семенівка, встановлено контроль над містом Красний Лиман.[170] В боях понад 500 бойовиків знищені в районі села Семенівка під Слов'янськом. Втрати серед українських військовослужбовців склали троє убитих і 50 поранених.
Докладніше: Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (2014) enru

Напади на прикордонні застави на кордоні України з Росією

19 травня 2014 року поблизу міста Амвросіївка Донецької області в районі пункту пропуску через державний кордон України «Успенка» групою проросійських бойовиків (близько 50-и чоловік) здійснено збройний напад на блок-пост Збройних сил України. В результаті протистояння, злочинців було знешкоджено, з них частину затримано та притягнено до кримінальної відповідальності.[171] Панорама кургану Савур-могила в ракурсі з міста Сніжного Донецької області, що за 12 кілометрів на північ Опівночі 2 червня проросійськими бойовиками (близько 100-а осіб) здійснено штурм Луганської прикордонної бази та в ході 6-ти годинного сутички захоплено будівлю застави.[172][173][174]
5 червня групою озброєних російських бойовиків перетнутий кордон та вчинений напад на прикордонний пункт пропуску Маринівка з боку Російської Федерації,[175] в результаті чого було поранено 5 прикордонників України.[176] З метою недопущення проникнення військових загонів та ввезення військової техніки з території Російської Федерації, був задіяний з'єднаний загін Державної прикордонної служби та Збройних сил України.[177] В ході операції, по проросійським терористичним угрупуванням, які намагалися прорватись в Україну, завдано два нищівних авіаудари, в результаті чого нейтралізовані 15 бойовиків, знищено їх БТР, автомобіль «Урал-375Д» та два автомобілі КамАЗ.[178] Частина бойовиків втекли назад на територію Росії та безперешкодно там базувалися,[177][179][180] інша частина зміцнилися в місті Сніжне Донецької області[181] та з метою моніторингу дій Збройних сил України і коригування артилерійських обстрілів з території Росії, створила укріплений пункт на висоті Савур-Могила.[182]
Зважаючи на необхідність відновлення контролю над державним кордоном України, з метою припинення неконтрольованого руху людей з боку Російської Федерації та подальшого унеможливлення потрапляння на територію України військової техніки, того ж дня Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про закриття восьми прикордонних пунктів пропуску та протягом наступних днів організована посилена охорона стратегічних об'єктів та патрулювання автошляхів на державному кордоні України в Донецькій і Луганській областях, в особливості на проміжку УспенкаМаринівкаДяковеЗеленопілляДовжанський прикордонниками, нацгвардійцями та українськими військовими.[183]
12 червня силами Національної гвардії та Збройних сил України здійснено блокування колон військової техніки[184][185] і російських бойовиків, в південно-східній частині Амвросіївського та на півдні Шахтарського районів. В ході операції також була здійснена спроба відновлення контролю над курганом Савур-Могила, стратегічна важливість якого пов'язана з можливістю відстеження прилеглої території радіусом в 30-40 кілометрів та значної ділянки кордону України з Російською Федерацією. В результаті збройного протистояння загинули 3 та поранено 12 військовослужбовців 79-ї окремої Миколаївської аеромобільної бригади і 3 полку спецпризначення ЗС України.[186][187][188]
В ніч на 17 червня до міста Сніжного Донецької області проросійськими бойовиками здійснено черговий перегін військового озброєння з Російської Федерації, у видовій структурі якого налічувалися танки, бронетранспортери, протитанкові ракетні комплекси, зенітні артустановки, великокаліберні кулемети та міномети. В ході контрабанди зброї, неподалік села Олексіївське Амвросіївського району Донецької області проросійськими бойовиками вчинений напад на підрозділ прикордонної охорони Збройних сил України. В наслідок отриманих поранень загинув солдат.[189][190][191]
Докладніше: Облога Луганської прикордонної бази enru, Бій під Савур-Могилою (12 червня 2014) enru та Бої за Савур-Могилу (2014) enru

Краматорська агломерація

Облога Слов'янська та Краматорська
{{main}}
«Зелені чоловічки»{{^}}в амплуа «НовоРосійських{{^}}польових командирів»
115px
Олександр Бородай{{^}}генерал-майор ФСБ РФ{{^}}{{Прапорець}} громадянин Росії ----
{{Частина зображення}}
Ігор Гіркін{{^}}полковник ГРУ ГШ ЗС РФ{{^}}{{Прапорець}} громадянин Росії{{^}}кличка «Стрєлок» ----
{{Частина зображення}}
Ігор Безлер{{^}}підполковник ГРУ ГШ ЗС РФ{{^}}{{Прапорець}} громадянин Росії{{^}}кличка «Бєс»
{{дтс}} року у районі смт. Андріївка Слов'янського району проросійськими бойовиками вчинений напад на блок-пост Збройних сил України. Загинули 2 бійця 95-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України, 4 особи отримали поранення.[192]
5 травня озброєними проросійськими бойовиками здійснена спроба прориву з оточеного українськими силовиками міста Слов'янськ. В ході спецоперації, угруповання терористів було ліквідоване, залишки злочинців повернулися у місто. В результаті протистояння загинули 4 бійця Служби безпеки та МВС України, одна людина отримала тяжкі поранення.[193]
13 травня близько 30-ти проросійських бойовиків влаштували засідку на околиці села Октябрське Слов'янського району та вчинили напад на колону українських десантників. В результаті годинного збройного протистояння загинули 7 бійців 95-ї окремої аеромобільної бригади ЗС України, 9 десантників отримали поранення різного ступеня тяжкості та контузії. Після огляду території, на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від російських гранатометів РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок. Переміщувалися бойовики кількома мікроавтобусами та легковими авто.[194][195][196][197][198][199]
16 травня поблизу Краматорська проросійськими бойовиками вчинений напад на місцевий аеродром, що патрулювався українськими військовими. В результаті 20-ти хвилинного збройного бою атака проросійських бойовиків була відбита без людських втрат.[200]
18 травня проросійськими бойовиками здійснений обстріл міста Краматорськ та вчинено напад на 5 блок-постів та базовий табір Збройних сил України поблизу Слов'янська і Краматорська. Під час спецоперації зі затримки злочинців, українськими військовими нейтралізовані кілька проросійських бойовиків та захоплено ПЗРК «Гром». В ході слідства з'ясувалося, що двоє із затриманих озброєних злочинців виявилися журналістами фейкового російського телеканалу «LifeNews» та видання «Известия» медіахолдингу «Ньюс-Медіа».[163][201][202][203][204][205][206]
24 травня близько 17:00 на північній околиці Слов'янська біля села Карпівка в районі перехрестя автошляхів {{Автошлях E}}{{Автошлях М}} та {{Автошлях Т}} проросійськими бойовиками з використанням мінометів та гранатометів вчинено напад на блок-пост Національної гвардії України. В ході обстрілу бойовиками були пошкоджені житлові будинки та психіатрична лікарня в Слов'янську. В результаті двогодинного збройного протистояння загинув боєць Національної гвардії України, італійський журналіст та російський перекладач, 4 нацгвардійця поранено.[207][208][209]
4 червня проросійськими бойовиками пошкоджено водогін, внаслідок чого без води тимчасово залишилися Слов'янськ, Дружківка, Дзержинськ, Костянтинівка і Краматорськ.[210][211]
6 червня під Слов'янськом проросійськими бойовиками з території церкви з мінометів обстріляно блок-пост МВС України. Загинула одна особа, ще двоє співробітників міліції отримали важкі поранення.[212]
13 червня за півтора кілометра від Слов'янська проросійськими бойовиками обстріляна колона українських військових. Загинули 2 бійця 25-а повітряно-десантної бригади ВДВ ЗС України[213][214][215]
В ніч з 26 червня на 27 червня поблизу Слов'янська в районі селища Мирне проросійськими бойовиками із застосуванням мінометів і 8 танків здійснений штурм блок-посту Збройних сил України. Один танк та один міномет українськими військовими були знищені, ще один ворожий танк захоплений, 4 українські БТР зазнали ушкоджень. Внаслідок нападу загинули 5 десантників ВДВ ЗС України та 1 боєць Національної гвардії України, 5 осіб отримали поранення.[216][217]
28 червня в районі перехрестя автошляхів {{Автошлях E}}{{Автошлях М}} та {{Автошлях Т}} проросійськими бойовиками здійснений повторний мінометний обстріл блок-пост Збройних сил України. Загинули 3 бійця 95-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України.[218][219]
Авіатеракти під Слов'янськом
25 квітня 2014 року на аеродромі міста Краматорськ Донецької області внаслідок пострілу проросійських бойовиків з ПТКР був знищений гелікоптер СВ ЗС України Мі-8.[220][221][222]
2 травня поблизу міста Слов'янськ Донецької області з переносного зенітно-ракетного комплексу бойовиками збиті два гелікоптери СВ ЗС України Мі-24, у результаті чого загинули п'ять чоловік, одна людина отримала поранення та взята злочинцями у полон.[223]
5 травня біля Слов'янська в результаті обстрілу проросійськими військами з великокаліберного кулемета був пошкоджений гелікоптер СВ ЗС України Мі-24. Вертоліт приземлився в річку, екіпаж залишився живий і був евакуйований.[224]
29 травня неподалік Слов'янська проросійськими бойовиками був збитий гелікоптер Нацгвардії України Мі-8, який після розвантаження продуктів харчування та проведення ротації особового складу, повертався з району Карачун-гори. Загинули 12 чоловік: шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи двох членів екіпажа гелікоптера та шість — працівників спецпідрозділу МВС України, серед них — генерал-майор С. П. Кульчицький; одна людина отримала важкі поранення.[225]
4 червня біля Слов'янська в результаті обстрілу бойовиками з ПЗРК був підбитий гелікоптер СВ ЗС України Мі-24. Пошкоджений гелікоптер зумів приземлитися, екіпаж встиг покинути машину до того, як вона загорілася. Обидва члени екіпажу отримали поранення.[226][227][228]
6 червня близько 17:00 Слов'янська проросійськими бойовиками з центральної частини міста з ПЗРК обстріляний літак ПС ЗС України Ан-30Б, що вилетів з міста Миколаївки до Ізюму та виконував розвідувальний політ. У наслідок пошкодження двигуна літак мало не впав на місто, однак був вчасно зманеврований на лісний масив поблизу населеного пункту. Загинули п'ять чоловік, три члена екіпажу зазнали поранень.[229][230][231][232]
21 червня у Зміївському районі Харківської області розбився гелікоптер державної служби України з надзвичайних ситуацій Мі-8Т. У результаті аварії загинули три члени екіпажу.[233]
24 червня біля Слов'янська проросійськими військами з ПЗРК збитий гелікоптер СВ ЗС України Мі-8, невдовзі після його зльоту з району Карачун-гори. Гелікоптер повертався з блок-поста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору та фіксації фактів порушення перемир'я в зоні проведення антитерористичної операції. Загинули всі 9 осіб, що перебували на борту.[234][235]
Докладніше: Список втрат військової авіації України enru
Оборона Карачун-гори
Вежа телерадіопередавального центру на Карачун-горі поблизу міста Слав'янськ Донецької області 17 квітня 2014 року поблизу міста Слов'янськ Донецької області силами розвідувально-диверсійних груп Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації було захоплено телерадіопередавальний центр на горі Карачун, після чого здійснено її відключення від українських телерадіоканалів та налагоджено трансляцію першого мультиплексу цифрового телебачення Російської Федерації.[236]
3 травня десантними військами Збройних сил України було відновлено контроль над телевежею та організовано посилене патрулювання стратегічного об'єкту. 15 травня силами українських військових були ліквідовані новоутворені укріплення російських бойовиків в п'яти кілометровій зоні навколо телевізійної вежі.[237][238][239]
Через стратегічну важливість гори, її панівну висоту над містом та розташування на ній телерадіовежі, проросійськими бойовиками протягом травнячервня 2014 року неодноразово здійснювалися спроби штурму гори та регулярний її обстріл. 19 травня бойовиками була вчинена невдала спроба повторного захоплення об'єкту: в результаті обстрілу російськими бойовиками з території дитячого садка із великокаліберної зброї блок-посту десантних військ України від отриманих поранень загинув десантник ЗС України.[240][241] 29 травня та 24 червня російськими бойовиками поблизу Карачун-гори вчинено два авіатеракти, в результаті чого загинула 21 людина.{{перехід}}
У ніч з 30 червня на 1 липня під час масованого обстрілу Карачун-гори російськими військовими спецпризначенцями з великокаліберної зброї, телевежу було зруйновано.[242]
Докладніше: Карачун (гора) enru
Визволення Красного Лиману
Протягом 34 червня Службою безпеки України та МВС України проведено спецоперацію із затримання проросійських злочинців в місті Красний Лиман, в ході якої було ліквідовано укріплений військовою технікою опорний пункт бойовиків у захопленій в середині квітня міській лікарні. В результаті операції загинула одна людина. 5 червня було відновлено роботу міської ради та міськуправління міліції.[243][244][245][246][247][248][249][250][251][252][253][254][255][256][257]
19 червня Збройними силами України знищені укріплення російських бойовиків в південній частині Краснолиманського району (в місті Сіверськ, смт. Ямпіль і Кіровськ, селі Закітне та залишків в місті Красний Лиман). В ході облави частину бандоформування злочинців було затримано та притягнено до кримінальної відповідальності. Однак більшість російських бойовиків передислокувалася до міста Слов'янськ. В результаті операції загинули 16 десантників 24-а механізованої, 25-а повітряно-десантної та 95-ї окремої аеромобільної бригад та ВДВ ЗС України.[258][259][260][261]

Західні та південні райони Донецької області

11 травня 2014 року у місті Красноармійськ Донецької області біля міської ради проросійськими бойовиками здійснений напад на правоохоронців. В результаті сутички одна людина загинула та ще одна була поранена.[262][263]
Вранці 23 травня в селі Карлівка Мар'їнського району проросійськими бойовиками, споряджених бронетранспортерами (три БТР), снайперським і важким озброєнням (великокаліберні кулемети та гранатомети), із засідки вчинено збройний напад на транспортну колону Національної гвардії України. В результаті 4-годинного бою загинули 5 та поранено 6 бійців батальйону спеціального призначення резервістів Національної гвардії України «Донбас». Частину нацгвардійців проросійськими бойовиками взято в полон та піддано нелюдським тортурам.[264][265][266][267][268][269][270]
Того ж дня неподалік села Новопавлівка Волноваського району проросійськими бойовиками з автоматичної зброї обстріляно санітарну автомашину, в наслідок чого загинув солдат Збройних сил України, одна людина зазнала поранень.[271].
23 травня та 21 червня поблизу села Золотий Колодязь Добропільського району проросійськими бойовиками зі снайперської гвинтівки здійснений обстріл блок-посту Збройних сил України. Загинули 3 бійця 93-ї окремої механізованої бригади ЗС України.[272][273] Волновахи]], {{TranslateDate}}
Напад поблизу Волновахи
{{main}} 22 травня 2014 року приблизно о 4:30 ранку поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад проросійських бойовиків на блокпост українських військових 51-ої механізованої бригади ЗС України. У результаті нападу проросійських бойовиків загинули 18 людей, 32 особи отримали поранення.[274][275]
Протистояння в Маріуполі
{{main}}
16 квітня 2014 року о 20.30 годині проросійськими бойовиками, озброєними автоматичною зброєю, гранатами та пакетами із запалювальною сумішшю, з метою заволодіння воєнною зброєю здійснено напад на військову частину у місті Маріуполь Донецької області.[276] Силами СБУ та міського управління МВС України штурм бойовиків був відбитий. В результаті протистояння загинули 3 та поранено 15 осіб, спалено автомобіль та дві будівлі.[276][277] Донецької області]] протягом 2014–2015 років 9 травня 2014 року кількома десятками проросійських бойовиків, озброєних снайперською, автоматичною, великокаліберною зброєю та гранатами, здійснено блокування вулиць міста та вчинено спробу захоплення міського відділення МВС України і військової частини Національної гвардії України.[278][279][280][281] Враховуючи масштабність нападу, рух громадського транспорту в місті було зупинено[282] та задіяні Збройні сили України з використанням бронетехніки[283] В результаті протистояння загинули 9 та поранено 42 особи, пошкоджено мережу водопостачання, споруди Маріупольської міської ради, прокуратури, військової частини, житлові будинки, а будівля міського відділку міліції згоріла вщент.[284] Серед загиблих 1 боєць Національної гвардії України, 3 силовика територіальної оборони України «Дніпропетровськ» і «Азов» та 2 працівника Маріупольського міського відділення МВС України, у тому числі начальник Маріупольського міського управління ДАІ підполковник Віктор Саєнко та командир Дніпропетровського батальйону територіальної оборони полковник Сергій Демиденко, якому російські бойовики відрізали вуха і викололи очі.[285][286][287][288][289][290][291][292][293][294][295][296][297][298][299]
13 червня о 4:50 ранку із залученням бійців Національної гвардії України, МВС України та територіальної оборони України «Азов» і «Дніпро-1» розпочата антитерористична операція по тотальній ліквідації терористичних осередків проросійських злочинців в місті Маріуполь.[300][301][302] В ході операції силовими органами України були знищені опорні пункти проросійських бойовиків, ліквідована їхня військова техніка, нейтралізовані самі зловмисники та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими спорудами міста.[301][303]
14 червня на околиці міста, в районі заводу «Азовсталь», проросійськими бойовиками із засідки зі снайперської, автоматичної та великокаліберної зброї здійснений обстріл колони автомобілів Державної прикордонної служби. Загинули 5 прикордонників, ще 7 осіб отримали поранення.[304]

Луганська область

Луганська обласна державна адміністрація після теракту {{TranslateDate}} року 22 травня 2014 року поблизу міста Рубіжного Луганської області в засідку проросійських бойовиків потрапила 30-а окрема механізована Новоград-Волинська бригада 8-го армійського корпусу Збройних сил України, яка рухалась через міст автошляхом у напрямку до міста Новодружеськ. Бойовики, здебільшого чеченської національності, перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець та вчинили напад на колону механізованого взводу із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів. В результаті сутички загинули 3 людини, ще 5 осіб — важко поранені.[305]
2 червня в місті Луганськ проросійськими бойовиками здійснений обстріл з ПЗРК українських літаків, що виконували розвідувальний політ. Один з випущених снарядів бойовиками був скерований на Луганську обласну державну адміністрацію, в результаті чого загинули 8 та поранено 28 осіб.[306][307][308][309][310]
17 червня в районі селища Металіст (Слов'яносербський район), в 10 кілометрах від Луганська, проросійськими бойовиками із засідки перехресним вогнем із великокаліберної зброї було атаковано колону військових Збройних сил України, що рухалась до блок-посту на околиці населеного пункту. В ході 20-ти годинної сутички загинули 16 військовослужбовців 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Туркестансько-Закарпатської бригади, 80-ї окремої аеромобільної бригади 13-го армійського корпусу Збройних сил України та батальйону територіальної оборони України «Айдар». Опівдні наступного дня силами АТО за підкріпленням окремих підрозділів Національної гвардії України територія селища була повністю очищена від проросійських бойовиків, знищено кілька їх блок-постів та дві амфібії. В ході боїв загинули 2 журналісти з Російської Федерації, які нелегально перетнули українсько-російський кордон та були в складі проросійських бойовиків.[311][312][313][314]
{{see also}} 18 червня біля селища міського типу Станиця Луганська проросійськими бойовиками були обстріляні підрозділи Збройних сил України. В ході збройного протистояння російськими найманцями був оточений та пошкоджений український танк Т-64Б. Два чоловіка екіпажу загинули, відірвавши гранату у середині танку. 21 серпня селище було звільнене від бойовиків.[315][316]
28 червня між населеними пунктами Нижня Вільхова та Комишне відбувся напад проросійських бойовиків на колону тилового забезпечення Збройних сил України (водовоз ГАЗ-66 з супроводом). Загинули дві особи.[317] аеропорту «Луганськ»]] {{TranslateDate}} року
Збиття Іл-76 у Луганську
14 червня 2014 року приблизно о 1 годині 10 хвилин ночі при посадці в аеропорту «Луганськ» проросійськими бойовиками був збитий з ПЗРК «Ігла» та великокаліберного кулемета військово-транспортний літак 25-ої гвардійської військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних Сил Збройних Сил України Іл-76МД. На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. В результаті обстрілу весь екіпаж, що перебував на борту збитого літака, загинув. Трагедія стала найбільшою з початку антитерористичної операції і найбільшою одночасною втратою Збройних сил України за період незалежності України.[318][319][320][321][322]
Докладніше: Збиття Іл-76 у Луганську enru та Список втрат військової авіації України enru

Рейди бойовиків до Харківської області

У ніч на 18 травня 2014 року поблизу міста Ізюм Харківської області проросійськими бойовиками вчинено напад на табір військовослужбовців України. В результаті збройної сутички поранено два бійці Національної гвардії України.[204]
22 травня неподалік міста Барвінкове проросійськими бойовиками здійснено обстріл блок-посту Національної гвардії України.[323]
29 травня біля села Кам'янка Ізюмського району Харківської області відбувся напад проросійських бойовиків на автоколону військових Збройних сил України, бійців Нацгвардії України та волонтерів, які після доставки продуктів харчування та побутових речей на блокпости поблизу Слов'янська Донецької області поверталися до міста Ізюм. В результаті терористичного акту загинув солдат Національної гвардії України.[324]

Позачергові вибори Президента України

{{main}} {{Жити по-новому}} 25 травня 2014 року в Україні відбулися позачергові вибори Президента України, в результаті яких, отримавши більше ніж половину (54,7%) голосів виборців, перемогу здобув Петро Порошенко. Керівництво ДНР і ЛНР завчасно оголосили про недопущення виборів президента України на підконтрольних їм територіях. В результаті у Луганській області вибори проходили лише у 2 округах із 12, у Донецькій — в 7 з 22[325].

Одностороннє припинення вогню (20—30 червня 2014 року) та активізація роботи Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України

20 червня 2014 року Петро Порошенко віддав наказ силам АТО з 22:00 п'ятниці {{Start date}} по 10:00 четверга {{End date}} року в односторонньому порядку припинити бойові дії на окупованих терористами територіях України та закликав бойовиків до участі в переговорах з метою мирного врегулювання інциденту на Донбасі.[326]
« {{hidden}} »
23 червня 2014 року за участю представників України, Міжнародних спостерігачів, Російської Федерації і терористів відбулася перша зустріч трьохсторонньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, в ході якої проросійські бойовики зобов'язалися припинити вогонь та пересування незаконних збройних угруповань на території України. Однак, на практиці домовленості проросійськими злочинцями так і не були виконані.
27 червня відбувся другий раунд переговорів Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, за результатами яких проросійськими бойовиками були звільнені спостерігачі ОБСЄ, ув'язнені ними ще на початку червня. У відповідь на це українською владою було продовжено одностороннє перемир'я до кінця тижня — {{End date}} року. Рішення влади викликало широке обурення в суспільстві та спричинило масові мітинги населення, адже терористичні акти не припинялись: впродовж останнього тижня проросійськими бойовиками здійснено 108 диверсійних актів на висоті Карачун, у містах Краматорськ, Амвросіївка, Рубіжне та Донецьк, в результаті чого загинули 27 та поранено 69 військових України, знищено в повітрі вертоліт гуманітарної допомоги Мі-8 та захоплена військова частина ЗСУ 3004.[327][328][329][330][331][332]


Склад тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України
Захисник
{{Прапорець}} Україна

Представник: Леонід Кучма{{^}}Екс-президент України 1994–2005 років
Міжнародний військовий спостерігач
Організація з безпеки і співробітництва в Європі Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Представник: Гайді Тальявіні{{^}}Спеціальний представник голови ОБСЄ у складі Тристоронньої контактної групи{{^}}з реалізації мирного плану на Сході України
Агресор[333]
{{Прапорець}} Російська Федерація

Представники: Михайло Зурабов{{^}}Надзвичайний і Повноважний Посол Росії в Україні,{{^}}Радник Президента Російської Федерації
Олександр Захарченко, Олександр Бородай, Олег Царьов, Андрій Пургін{{^}}Члени терористичної організації «ДНР»
Ігор Плотницький{{^}}Член терористичної організації «ЛНР»
Докладніше: Контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України enru

Звільнення території України від терористичних осередків (1 липня — 5 вересня 2014 року)

Хід звільнення території України від осередків терористів протягом 1 липня — 5 вересня 2014 року Враховуючи позицію російського керівництва з нехтування домовленостей тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях та продовження просування проросійського військового контингенту в глиб території України, {{дтс}} року силовими структурами України розпочата повномасштабна військова операція з активного контрнаступу на всій лінії фронту та тотальної ізоляції зони конфлікту від військового забезпечення з боку Російської Федерації.[334]
Станом на 4 липня українськими військовими з початку антитерористичної операції було звільнено 17 населених пунктів, а під контролем урядових сил знаходилось 23 з 36 районів Донецької (13 з 18) та Луганської (10 з 18) областей[335].

Донецька область

Визволення Краматорської агломерації
Краматорську агломерацію]] 1 — {{TranslateDate}} року

{{colorbox}} Україна{{^}}{{colorbox}} Територія, яку займали проросійські{{^}}{{nbsp}}бойовики 1—{{TranslateDate}} року{{^}}{{colorbox}} Територія, окупована проросійськими{{^}}{{nbsp}}бойовиками станом на {{TranslateDate}}{{^}} Наступ українських військових{{^}}{{nbsp}}1—{{TranslateDate}} року{{^}} Відступ проросійських бойовиків{{^}}{{nbsp}}{{TranslateDate}} року {{дтс}} року, в результаті поновлення активної фази Антитерористичної операції, військовими силами України розпочато знешкодження російських збройних формувань в населених пунктах Краматорської агломерації та відновлена воєнна блокада головного оперативного військового табору російських бойовиків Сектору «Б» в місті Слов'янськ. На протязі дня в північній частині Слов'янського району, неподалік від стратегічно важливого міста українськими силовиками знищено тренувальний табір та нейтралізовано близько 250 російських бойовиків (майже 70 відсотків з яких — чеченці), а вже наступної доби відновлено контроль над смт. Райгородок та селами Різниківка і Рай-Олександрівка. Протягом 3 — 4 липня Збройними силами України здійснено знешкодження близько 200 проросійських бойовиків, знищено їх опорні пункти і склади боєприпасів в місті Миколаївка та взято під контроль саме місто і автошлях {{Автошлях E}}{{Автошлях М}} в східній околиці Слов'янська, унеможливлюючи таким чином проникнення бойовиків зі зброєю на захід, північ та схід.[336][337][338][339][340][341][342]
Поступово в лавах російських бойовиків на підґрунті безрезультатного адміністрування та фінансових проблем посилюються панічні настрої і загострюються внутрішні конфлікти. Протягом 1 — 4 липня бойовики масово дезертують в південно-східному напрямку, інша їх частина — на деякий час самоорганізовуються в місті Слов'янськ, однак вже 5 липня теж тікають через Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку в напрямку Донецька та Горлівки, мінуючи та підриваючи за собою залізничне полотно і автомобільні мости.[343][344] [345][346][347][348][349]
Упродовж 5 — 7 липня силами військовослужбовців Збройних Сил України здійснено остаточне звільнення Артемівського, Мар'їнського і Слов'янського районів Донецької області від залишків чеченських найманців, які залишилися прикривати відхід російських бойовиків; завершено демілітаризаційні і інженерні роботи з розмінування інфраструктурних об'єктів, демонтації фортифікаційних укріплень, ліквідації зброї і боєприпасів, та розпочато місію з адаптації регіону до мирного життя.[350][351][352][353]
Докладніше: Протистояння у Слов'янську enru та Битва за Краматорськ enru

Луганська область

Визволення Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації
{{дтс}} року силами Національної гвардії та Збройних сил України розпочато спільну операцію зі звільнення стратегічно важливого транспортного вузла Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації. Упродовж двох днів силовими структурами України розгорнуті вогневі позиції у передмістях Попасни, Рубіжного і Сєвєродонецька, а вже 21 липня — одночасно з трьох боків розпочато військову атаку по замкненим у кільце проросійським бойовикам в окупованих населених пунктах агломерації. Незважаючи на потужний опір, чинений професійно підготовленими проросійськими спецпризначенцями, активне використання бойовиками житлової інфраструктури як щита, а вузьких ділянок транспортних комунікацій міста (головним чином мостів через річку Сіверський Донець і її приток) та багатоквартирних будинків в якості вогневих точок для здійснення обстрілів, 22 липня українськими військовими успішно знешкоджено противника та з мінімальними руйнуваннями відновлено контроль над Кремінним, Попасним, Рубіжним і Сєвєродонецьком, а наступного дня — над Новодружеським, Привіллям, та зайнято північні райони міста Лисичанська. З початком бойових дій у Лисичанську, подібно подіям під Слов'янськом, активізовуються панічні спроби втечі з оточеного міста бойовиків на бронетехніці, в супроводі шквального вогню з власних РСЗВГрад“ по міським житловим кварталам та одночасним знищенням мостів і шляхопроводів на своєму шляху. 24 липня зведеними підрозділами Національної Гвардії та Збройних Сил України нанесено заключний нищівний удар по сконцентрованим залишкам проросійських бойовиків, в результаті чого у вечері того ж дня місто було повністю звільнено від озброєних іноземців та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими міськими спорудами, а завдяки створеному навколо міста вогневому мішку, ворожа техніка та близько 35 озброєних осіб, здебільшого кавказької національності, — нейтралізовані.[354][355][356][357][358][359][360][360][361][362][363] [364][365][366][367][368][369][370]
Докладніше: Бої за Лисичанськ enru
Облога Луганська
Луганської області]] під час повітряної розвідки місць дислокації підрозділів ЗСУ (Київ, виставка „Докази агресії російських військ на території України“, 21—{{TranslateDate}}) 2 липня бої точилися на околицях Луганська, а в самому місті відбувалося переміщення терористів з військовою технікою, та заняття позицій, зокрема, позицій для обстрілу з ПЗРК у різних районах міста[371]. 3 липня бої точилися на окраїнах Луганська, удари по бойовиках наносились з м. Олександрівська, селища Металіст, які знаходились під контролем українських військових, а також з району Станиці Луганської[372]. Ввечері 4 липня бойовики обстрілювали східний район Луганська Велика Вергунка та смт. Станиця Луганська, розмістивши бойову техніку у житлових районах міста[373].
3 липня українські військові продовжували вести бої за м. Краснодон[372].
Докладніше: Бої за Щастя enru та Бої за Станицю Луганську enru

Бої на державному кордоні України

4 липня 2014 року блокпост українських десантників поблизу с. Дякове Антрацитівського району на Луганщині був атакований безпілотним апаратом, з якого скинуто гранату[374].
Зеленопілля
{{Детальніше}} У ніч 10-11 липня 2014 р. коло українського населеного пункту Зеленопілля з Росії міста Гуково та Куйбишево був обстріляний з реактивної системи залпового вогню „Град“ базовий табір тактичної групи „КОРДОН“ ЗСУ, НГУ, ДПСУ (в яку входили 24-а механізована, 72-а механізована та 79-а аеромобільна бригади). У населений пункт Пологи Запорізької області (основний військовий морг) були відправлені тіла загиблих українських військовослужбовців[375][376].
Савур-могила
{{Докладніше}} 28 липня 2014 року ЗСУ спільно з бійцями Нацгвардії у рамках АТО у Донецькій області проти російських найманців та так званого „ополчення донбасу“ взяли під контроль населений пункт Саурівка та стратегічно важливу висоту — курган Савур-Могила.[377] {{Людські втрати внаслідок російського вторгнення протягом 1 липня — 5 вересня 2014 року}} Савур-Могила є стратегічною висотою на кордоні Луганської і Донецької областей України та Ростовської області Росії, з якої терористи обстрілювали українських військових та ряд населених пунктів, зокрема, Маринівку. {{main}}

Міжнародний авіатеракт Boeing 777 Malaysia Airlines Flight 17

Мапа катастрофи літака Malaysia Airlines[378]

 Маршрут рейсу MH17{{^}}{{colorbox}} Орієнтовна зона запуску ракети{{^}}{{colorbox}} Територія, яку займали проросійські{{^}}{{nbsp}}бойовики в день авіакатастрофи 17 липня 2014 року в підконтрольній зоні терористичній організації „ДНР“ між селами Грабове та Розсипне Шахтарського району Донецької області України в результаті катастрофи літака Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс MH17 Амстердам — Куала-Лумпур, загинули 298 осіб — громадян Австралії, Бельгії, Великої Британії, В'єтнаму, Ізраїлю, Індонезії, Ірландії, Італії, Канади, Малайзії, Нідерландів, Німеччини, Нової Зеландії, ПАР, Румунії, США та Філіппін.[379]
За підсумками розслідувань здійснених протягом липня-вересня 2014 року представниками Ради безпеки Нідерландів, Національного бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами, The Boeing Company, Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), Європейської комісії, Європейської організації з безпеки аеронавігації (Eurocontrol), Міжнародної організації кримінальної поліції (Interpol), Європейського поліцейського управління (Europol), Європейського агентства авіаційної безпеки (EASA), Національної ради з безпеки на транспорті (NTSB), а також експертів з Австралії (ATSB), Великої Британії (AAIB), Індонезії (KNKT), Італії (ANSV), Малайзії (DCA), Німеччини (BFU), Російської Федерації (Росавіація), США, Франції (BEA) виявлено, що причиною падіння літака стало його ураження ракетою класу „земля-повітря“, випущеної з території окупованої проросійськими бойовиками. Натомість версії щодо причетності до інциденту українських військових, теракту на борту літака, помилок пілотування та технічних проблем повітряного судна беззаперечно спростовані.[380][381][382][383][384]
Починаючи з 17 липня, повітряний простір над територією України, контрольованою проросійськими військами, на час проведення Антитерористичної операції для польотів цивільної авіації був закритий.
Докладніше: Збиття Боїнга 777 біля Донецька enru

Третя хвиля міжнародних санкцій і обмежень щодо Російської Федерації та продовольче ембарго

Теракт в Україні 17 липня 2014 року викликав широкий резонанс у світі, став безпосередньою причиною «міжнародної економічної ізоляції Російської Федерації від цивілізованого світу», яку проголосили 41 країна та ряд міжнародних організацій, спричинив третю хвилю санкцій проти окремих секторів економіки та посилив обмеження на співробітництво і технологічне забезпечення Російської Федерації.[385][386]
6 серпня 2014 року наказом президента Російської Федерації «Про застосування окремих спеціальних економічних заходів з метою забезпечення безпеки Російської Федерації» введено заборону на ввезення в Росію окремих видів сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, країнами, які застосували економічні санкції щодо російських юридичних і фізичних осіб. Американські, європейські та російські експерти дії влади Російської Федерації засудили та назвали політично мотивованими і не розумними, які, в більшій мірі, зашкодять самій Росії, адже країна, яка офіційно оголосила «торгову війну», складає близько 3% світового ВВП, натомість держави-опоненти мають загальну вагу понад 40% світового ВВП. Протягом наступного півріччя Росія терпить глибоку економічну кризу: обвал рубля, стрибок цін, падіння реальних доходів населення та скорочення обсягів державного бюджету.[387][388][389][390][391][392]
Докладніше: Міжнародні санкції щодо Росії (2014—2015) enru, Список громадян Росії та України, до яких застосовано санкції внаслідок окупації Росією Криму enru, Російське продовольче ембарго enru та Фінансова криза в Росії 2014-2015 enru

Розстріл українських військовополонених поблизу Іловайська

Незаконні збройні формування в місті Торез Донецької області Починаючи з середини серпня 2014 року, наступальні дії українських силовиків поступово блокуються у зв'язку з контратакою залишками незаконних збройних формувань, підкріплених кадровими військами Російської Федерації. В ході військових протистоянь, проросійськими військами все більш активно застосовується тактика другої чеченської війни з нищівного бомбардування населених пунктів масовим прицільним вогнем з важкої артилерії, мінометів та гаубиці. Однак найбільш критичною стала ситуація поблизу Іловайська. Протягом 24-30 серпня збройними терористичними формуваннями та частинами регулярної армії Росії було оточено та обстріляно близько 600 бійців Збройних сил та МВС України. Загинуло 186 осіб, сотні бійців були поранені та захоплені терористами у полон.[393][393][394][395][396][397][398][395][399][400][401][402][403][404][405][406][407][408][409][410][411][412][413][414][415][416][417][418][419] [420][421][422][423][424][425]
Докладніше: Іловайський котел enru

Сили швидкого реагування в Європі та Європейський вал

Трагедія поблизу Іловайська тимчасово паралізувала Антитерористичну операцію в Україні, значно ускладнила і без того не прості українсько-російські відносини та спричинила прийняття країнами Північної Америки і Європи колективних захисних мір проти Росії. З 4 по 5 вересня 2014 року у Ньюпорті Південного Уельсу Великої Британії в ході 26-ї зустрічі глав держав та голів урядів країн-учасниць Північноатлантичного альянсу (НАТО), окрім представників Російської Федерації, було прийнято рішення про створення Сил швидкого реагування на територіях Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі і Румунії та головної бази і командного центру сил у Великій Британії. Система має за мету підвищити бойову готовність країн Європи у випадку порушення суверенітету та територіальної цілісності країн-учасниць Північноатлантичного Альянсу Російською Федерацією .[426][427][428]
Докладніше: Уельський саміт НАТО 2014 enru та Сили реагування НАТО enru
З метою підвищення рівня безпеки на суходільному кордоні між Україною та Російською Федерацією, 3 вересня 2014 року Прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком презентований фортифікаційний проект „Стіна“ (Європейський вал). 10 вересня проект було затверджено Президентом України Петром Порошенко та розпочато спорудження фортифікаційних укріплень. Проектом передбачено будівництво 2 оборонних рубежів, близько 1500 кілометрів траншей і ходів сполучення, понад 8 тисяч окопів для техніки, понад 4000 бліндажів та 60-кілометрове невибухове загородження. У зв'язку з контролем частини прикордонної території України незаконними збройними проросійськими формуваннями та російськими військами, реалізація проекту здійснюється в два етапи: на першому етапі будівництво укріплень на ділянці українсько-російського кордону в Чернігівській, Сумській та Харківській областях; на другому — в Луганській і Донецькій областях. Станом на 1 жовтня, за повідомленням Державної прикордонної служби України, виконується реалізація першого етапу проекту „Стіна“.[429][430][431][432][433]
Докладніше: Проект «Стіна» enru та Лінія Коломойського enru

Деескалація конфлікту

Мінська угода

Мапа лінії розмежування та буферної зони згідно з Мінською угодою[434]

 Границя контролю України{{^}} Границя окупації проросійськими{{^}}{{nbsp}}бойовиками{{^}} Граничні межі 30 км буферної зони для{{^}}{{nbsp}}артилерії калібром > 100 мм{{^}}{{colorbox}} Територія, яку займали проросійські{{^}}{{nbsp}}бойовики {{TranslateDate}} року 5 вересня 2014 року в Мінську в будівлі „Президент-готель“ відбулася третя зустріч Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, в ході якої сторонами конфлікту узгоджено виконання „Плану мирного врегулювання ситуації на сході України“ П. О. Порошенка, з урахуванням ініціатив президента Російської Федерації В. В. Путіна. Дія угоди вступила в силу в той же день з 19:00 (UTC+2).[26][435][435][436]
« {{hidden}} »
20 вересня 2014 року рішенням четвертого засідання Контактної групи затверджений Меморандум щодо двостороннього припинення застосування зброї, який тлумачив шляхи імплементації 1 пункту рішення протоколу.[437]
« {{hidden}} »
Докладніше: Мінський протокол enru

Імплементація Мінської угоди

Імплементація Мінської угоди сторонами:{{джерело?}}{{clear}}
№ п.п. {{Прапорець}} Україна {{Прапорець}} Росія Примітки
1. ? ?
1.1. ? ?
1.2. 16px ?
1.3. ? ?
1.4. 16px ?
1.5. 16px ?
1.6. 16px ?
1.7. 16px ?
1.8. 16px ?
1.9. 16px ?
2. 16px ?
3. 16px 16 вересня 2014 року Верховною Радою України VII скликання прийнятий Закон України № 1680-VII «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»[438]
7 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України затверджено Розпорядження № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження»[439]
4. 16px ?
5. 16px ?
6. 16px з 15 квітня 2014 року в Україні діє Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»[440]
7. 16px ?
8. 16px ?
9. ?
10. 16px ?
11. ?
12. 16px 16px

Другий міжнародний „Марш миру та волі“

Друга антивоєнна хода „Марш миру та волі“ в м. Москва
260px 260px 260px 260px 260px 260px 260px 260px 260px 260px 82px 82px
„Голуби миру та серце до серця“
Загальний план антивоєнної ходи
Загальний план антивоєнної ходи
Плакати „Краще сьогодні бути активним, а ніж завтра радіоактивним.“
Плакат „Україна є неподільною!“
Плакат „Олігархам — прибуток, генералам — нагороди, матерям — Груз 200“
Транспарант „Конгрес інтелігенції проти війни, самоізоляції Росії та реставрації тоталітаризма“
Плакат „Поверніть нашу армію з відпустки“
Плакат „Кремль — на зло заходу: б'є своїх щоб чужі боялися! Довго ще будемо терпіти?“
Плакат „Я не хочу брехати своїм учням“
Плакат
Плакат
21 вересня 2014 року в Міжнародний день миру, одночасно в декількох містах Російської Федерації (головним чином в Москві та Санкт-Петербурзі) та інших країн відбувся другий антивоєнний „Марш миру та волі“ проти агресивної зовнішньої політики президента Російської Федерації Володимира Путіна щодо України. Не зважаючи на резонансність проблеми та велику кількість учасників „Маршу миру та волі“ у Москві (до 50 000 осіб, загалом по всіх містах — до 100 000 чоловік), висвітлення заходів державними мас-медіа було дуже скупе, та акцентоване головним чином на кількох прихильниках терористичних організацій ДНР та ЛНР з банерами, які безрезультатно намагалися приєднатися до демонстрантів. Акцію не можна було в повній мірі назвати вільною, так як на вході співробітники поліції піддавали перевірці вміст наочної агітації і не пропускали учасників з неугодними гаслами. А в деяких містах, наприклад, у Новосибірську та Томську демонстрації взагалі були розігнані тітушками та поліцейськими.[441][442][443][444][445][446][447]
Докладніше: Марш миру (Росія, 2014) enru
Черга за водою в місті Донецьк, {{TranslateDate}}

Голодні бунти

Починаючи з вересня 2014 року на підконтрольних проросійським військам територіях Донецької та Луганської областей України, розпочалися стихійні протести та акти непокори місцевих жителів, викликані масовим зубожінням населення та нестачею харчових продуктів. Люди вимагали від керівництва проросійських терористичних організацій „ЛНР“ та „ДНР“ виплат пенсій, соціальної допомоги і заробітних плат, а також припинення терору і мародерства. У відповідь проросійські злочинці запропонували мітингувальникам працювати безкоштовно, а за соціальними виплатами їхати на непідконтрольні проросійським бойовикам території України. Подавлення голодних бунтів здійснювалося незаконними озброєними формуваннями „ЛНР“ та „ДНР“ з використанням вогнепальної зброї.[448][449][450][451][452][453][454][455][456]
Докладніше: Голодні бунти в самопроголошених ДНР та ЛНР

Самосуд та смертна кара

Починаючи з середини вересня на всій окупованій території східної України проросійськими бойовиками було фактично легалізовано насилля над людьми: Законодавство України визнано як таке, що не має сили, а на його заміну впроваджено систему покарань, яка базується на „законах сумління“ членів терористичної організації та реалізується спеціальними каральними органами і „розстрільними групами НКВС“. Якщо затриманий викликає довіру у бойовиків, вони його відпускають, в іншому випадку, особливо якщо це стосується українських поглядів, під гаслом „очищення суспільства“, розстрілюють. Серед мирного населення жертвами розстрілів стали українські активісти, місцеві підприємці, люди без постійного місця проживання, безробітні та інші особи, які відмовилися співпрацювати з проросійськими бойовиками. Окрім того, зафіксовано ряд випадків здійснення покарань шляхом сексуальної наруги та публічного забиття полонених (пороттям канчуком).[457][458][459][460][461]

Збройне протистояння на лінії розмежування (6 вересня 2014 року — 13 січня 2015 року)

В той же час, бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках фронту. Загальна кількість порушень військами Росії і бойовиків режиму тимчасового припинення вогню з моменту підписання Мінських домовленостей наприкінці жовтня перевищила 2 тисячі,[462] на початку листопада наблизилось до 2400[463]. Станом на 18 листопада кількість обстрілів бойовиками українських позицій перевищила 3 тисячі,[464] а на 24 листопада склала 3412 разів[465]
1 листопада 2014 року українські військові відбили в бойовиків села Геївка[466] {{Людські втрати внаслідок російського вторгнення протягом 6 вересня 2014 року — 13 січня 2015 року}} {{main}}

Відновлення військового наступу Російської Федерації (13 січня 2015 року — дотепер)

Оборона Донецького аеропорту

{{main}}
міжнародного аеропорту „Донецьк“ імені Сергія Прокоф'єва]]

{{Collapsible list}} {{Collapsible list}}
Активний наступ на Донецький аеропорт бойовики поновили 15 січня 2015. Про наміри захопити аеропорт заявив ватажок ДНР О. Захарченко. Успішна оборона аеропорту тривала до 19 січня, проте ситуація погіршилася після того, як бойовикам вдалося підірвати частину перекриття другого поверху. Серед факторів, що ускладнили оборону аеропорту - густий туман та заглушення супротивником засобів радіо зв'язку[467]. До 22 січня українські військові змушені були залишити об'єкт. За підрахунками військового експерта Олександра Кривоносова за весь період перебування українських військових в донецькому аеропорту загинуло понад 200 осіб, а поранено – понад 500[468].

Кривавий терор проти мирного населення

{{Військова кампанія}}

Теракт поблизу міста Волноваха

{{main}}
Відеохроніка подій трагедії поблизу м. Волноваха 13 січня на контрольно-пропускному пункті автошляху {{Автошлях Н}} (Маріуполь —Слов'янськ), поблизу села Бугас Волноваського району Донецької області, проросійськими силами з артилерії були розстріляні 13 та поранено 18 мирних людей — пасажирів рейсового автобуса „Златоустівка — Донецьк“, який в той час проходив паспортну перевірку.[469][470]

Теракт в Донецьку

{{main}}
22 січня проросійськими військовими здійснено артилерійський обстріл зупинки громадського транспорту „Завод Донгормаш“ Ленінського району Донецька, в наслідок чого, загинули 8 та поранено 13 жителів міста.[471][472][473][474]

Теракт у Маріуполі

{{main}}
24 січня 2015 року проросійським незаконним збройними угруповуванням „ДНР“ із лівобережжя річки Кальміус було вчинено серію артилерійських обстрілів по житловому мікрорайону „Східний“ міста Маріуполь та блокпостах Збройних сил України, у результаті чого загинули 30 мешканців міста та військовослужбовець, а також 117 осіб поранено. Відповідальність за здійснення терористичних актів в обласному центрі Донецької області офіційно взяв на себе лідер терористичної організації „ДНР“ Олександр Захарченко.[475][476][477][478]

Теракт у Краматорську

10 лютого 2015 року проросійськими військовими ракетами реактивної системи залпового вогню „Торнадо“ здійснений обстріл житлових кварталів Краматорська та військового аеродрому поблизу міста. Загинули 17 мирних жителів, поранені 64 особи, серед них 5 дітей.[479][480][481]
Докладніше: Обстріли Краматорська 10 лютого 2015 enru

Убивство Бориса Нємцова

{{main}}
27 лютого 2015 року в центрі Москви було вбито опозиційного російського політика Бориса Нємцова. Вбивство було скоєне напередодні запланованого на 1 березня антивоєнного, антикризового маршу "Весна". На думку Петра Порошенка, це вбивство було пов'язано із намірами Бориса Нємцова оприлюднити переконливі докази участі російських Збройних сил в Україні[482].
Учасники Мінського саміту за столом попередніх переговорів у розширеному форматі

Внесення змін до Мінських угод

Мапа буферної зони згідно з внесеними змінами до Мінської угоди

{{colorbox}} Територія, яку займали проросійські{{^}}{{nbsp}}бойовики {{TranslateDate}} року{{^}} Лінія розмежування згідно з Мінською{{^}}{{nbsp}}угодою{{^}} Границя окупації проросійськими{{^}}{{nbsp}}бойовиками з 19.09.2014 по 12.02.2015{{^}} Граничні межі 100 км буферної зони{{^}}{{nbsp}}для артилерії калібром > 100 мм Протягом 11 —12 лютого 2015 року в Палаці Незалежності Мінська відбулася одночасно третя зустріч лідерів держав у нормандському форматі УкраїнаНімеччинаФранціяРосія Петра Порошенка, Ангели Меркель, Франсуа Олланда, Володимира Путіна та четверта зустріч тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України Гайді Тальявіні, Леоніда Кучми, Михайла Зурабова, Ігора Плотницького, Олександра Захарченко і інших високопосадових осіб. 12 лютого в ході 16-ти годинних переговорів Мінського саміту, сторонами конфлікту був узгоджений комплекс додаткових заходів щодо виконання Мінських угод від 5 вересня 2014 року.[483][484]
» {{hidden}} »
Докладніше: Мінська угода (2015) enru Нормандський формат enru та Контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України enru

Військовий наступ Російської Федерації на Дебальцеве

Мінського саміту]] {{TranslateDate}} року

{{colorbox}} Україна{{^}}{{colorbox}} Територія, яку займали проросійські{{^}}{{nbsp}}бойовики {{TranslateDate}} року{{^}}{{colorbox}} Територія, яку зайняли проросійські{{^}}{{nbsp}}бойовики 12—{{TranslateDate}} року{{^}} Наступ проросійських бойовиків{{^}}{{nbsp}}12—{{TranslateDate}} року{{^}} Виведення українських військових{{^}}{{nbsp}}{{TranslateDate}} {{Розширити розділ}}
Докладніше: Бої за Дебальцеве enru

Російська інформаційна війна проти України

{{Докладніше}} {{Докладніше}} {{external media}} Журналісти телеканалу Міністерства оборони Росії «Звезда» Євген Давидов та Микита Конашенков, які таємно знімали блокпости українських силовиків та передавали інформацію про них[485], визнали, що спотворювали та вигадували інформацію про події на сході України за вказівкою керівництва каналу, зокрема, про використання українськими силовиками фосфорних бомб та установок «Град» проти мирного населення[486].
10 травня 2014 року стало відомо про кібератаку мереж Міністерства закордонних справ Бельгії, яка сталася на початку травня, шляхом заслання комп'ютерного вірусу, що копіював документи пов'язані з «українською кризою». В той же час особи, причетні до кібератаки не були ідентифіковані, а також тривав аналіз деталей кібернетичного шпигунства[487].
За твердженням Тома Парфітта, журналіста британської газети The Telegraph, «тенденційне і кричуще неправдиве висвітлення подій з обох сторін стало візитівкою війни в Україні».[488]
Державний комітет телебачення і радіомовлення України з літа 2014 оку розпочав боротьбу з матеріалами сепаратистського та антидержавного характеру у ЗМІ{{Джерело?}}. Так, жовтні 2014 року було відкликано свідоцтва про державну реєстрацію 1 збірника, 7 газет та 11 журналів.[489]
16 жовтня 2014 року радник голови СБУ Маркіян Лубківський заявив, що російські соціальні мережі є складовою російської інформаційної війни проти України (напр., «ВКонтакте»), зокрема, в підбурюванні до протестів проти української влади, і порадив не користуватися ними та іти з них.[490]
Росія навіть за відсутності активних дій української армії все одно показує по своїх телеканалах картинку, що в Україні йде «громадянська війна». За повідомленням керівника центру військово-політичних досліджень, координатора групи «Інформаційний опір» Дмитра Тимчука:[491] {{Виписка}}{{Докладніше}}

Участь Російської православної церкви у агресивній зовнішній політиці Російської Федерації

14 серпня 2014 року на офіційному сайті РПЦ був розміщений фрагмент послання Московського патріарха Кирила Константинопольському патріарху Варфоломію, у якому, намагаючись протиставити все українське суспільство одній конфесії Московського Патріархату, патріарх Кирило заявив, що, починаючи з Майдану, «розкольники» (тобто УПЦ КП) і уніати «відкрито закликали до викорінення Православ'я» на території України, а «з початком бойових дій уніати і розкольники, отримавши в руки зброю, під видом антитерористичної операції стали здійснювати пряму агресію по відношенню до духовенства канонічної Української Православної Церкви на сході країни». Тобто, на його думку, в Україні відбувається не АТО, а релігійна війна «під виглядом АТО»[492][493]. Із заявою щодо цього послання виступила Українська Греко-Католицька Церква заявивши, що «Неприпустимим є лукаве намагання перенести здійснення природного права українського народу на свободу і незалежність своєї країни в міжконфесійну площину, що провокує нове напруження та нову смуту в українському суспільстві — цього разу в ділянці міжконфесійних відносин»[494].

Війна на сході України та релігійні погляди українців

{{main}} У період з 25 грудня 2014 року по 15 січня 2015 року фонд «Демократичні ініціативи» спільно з соціологічною службою Ukraininan Sociology Service на замовлення Міжнародного центру перспективних досліджень провели соціологічне опитування громадян на території України (за вийнятком Луганської області та Криму) стосовно змін в релігійних уподобаннях українців. За результатами опитування 44,2% опитаних громадян зараховують себе до вірних УПЦ КП, 20,8% — прихильників УПЦ МП та 11% — вірян УГКЦ. А єдиним регіоном, де явна більшість опитаних (55%) визнала свою приналежність до УПЦ МП, є Донбас. При наявності в Україні 12714 громад УПЦ МП проти 4661 громад УПЦ КП, Московський патріархат більш ніж в два рази програє УПЦ КП по кількості прихожан. При цьому 20% громадян України вважають Українську православну церкву Московського патріархату релігійним інститутом країни-агресора, який веде в Україні підривну діяльність.[495] У зв'язку з військовою агресією Росії проти України посилилась тенденція переходу прихожан УПЦ МП під юрисдикцію УПЦ КП цілими парафіями і в різних регіонах України — на Волині, Львівщині, Рівненщині, Тернопіллі, Київщині, Херсонщині, Буковині[496], Вінничині.[497][498]
В той же час керівник Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський заявив, що положення УПЦ КП та УАПЦ на окупованих територіях Донбасу та Криму є вкрай складним: {{Цитата}} Показвим є і ставлення представників різних релігійних конфесій до війни на сході України: коли 8 травня 2015 року на урочистому засіданні Верховної Ради України, присвяченому 70-й річниці перемоги над нацизмом в Європі, президент Петро Порошенко зачитував прізвища 21 бійця, котрі отримали звання Героя України, (серед 10 них — посмертно) за участь в АТО, то встали і привітали їх аплодисментами всі присутні, навіть запрошені на засідання іноземні гості, але не представники УПЦ МП на чолі з її предстоятелем Онуфрієм, котрі демонстративно продовжували сидіти[499].

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ

ОБСЄ]]  
З метою збору фактів інцидентів в сфері безпеки України та міжнародного суспільного висвітлення даної інформації, 21 березня 2014 року Постійною радою Організації з безпеки і співробітництва в Європі ухвалено рішення щодо направлення в Україну Спеціальної моніторингової місії міжнародних спостерігачів терміном на 6 місяців. Згідно штатного розпису місією створено 10 структурних регіонально відокремлених підрозділів: Головний офіс та спостережні групи у 9 обласних центрах, загальною чисельністю працівників — 100 осіб з більше ніж 40 країн-учасниць організації (у т.ч. українські та російські представники). Результати моніторингу місії майже щоденно висвітлюються на офіційному веб-порталі ОБСЄ трьома мовами (українською, російською та англійською) та являються ключовими у прийнятті рішень Ради Європи і ООН. Мандат місії поширено на всю територію України в межах міжнародно-визнаних кордонів, однак на практиці її діяльність в Автономній Республіці Крим та частинах Донецької і Луганської областей на необґрунтованих підставах в односторонньому порядку блоковано керівництвом Російської Федерації.[500][501]
Улітку того ж року в результаті трансформації окремих терористичних актів у системні та масові бойові дії зі застосуванням військової техніки, мандат Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні був продовжений до 31 березня 2016 року, а чисельність збільшена до 500 осіб, з яких близько 350 спостерігачів направлено в епіцентр глобального конфлікту — до Донецької та Луганської областей.[502]

Діяльність

13 листопада 2014 року у звіті моніторингової місії ОБСЄ була оприлюднена інформація про вивіз через російський пункт пропуску Гуково вугілля з України, а також зафіксовано перетин україно-російського кордону до Росії вантажівок з маркуванням «вантаж-200» з тілами загиблих.[503] Також місія у листопаді зафіксувала перетин кордону з боку Росії колони гуманітарної допомоги від Росії, що складалася з бензовозів, вантажних автомобілів, автомобіля зв'язку та супроводу.[504] Робота СММ ОБСЄ У листопаді 2014 року Україна передала в тимчасове безоплатне використання до березня 2015 року Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ 10 броньованих машин КрАЗ Cougar для роботи на сході України для того, аби не дати Росії надати місії близько 20 автомобілів з одним або навіть двома російськими водіями.[505] Також про плани передати 10 броньованих автомобілів місії оголосила Велика Британія, що має схвалити парламент.[506]

Критика

11 листопада 2014 року речник Інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко повідомив, що представники місії ОБСЄ розголосили інформацію про про місця дислокації українських військових підрозділів[507], зокрема про розташування важкої артилерії і танків українських силовиків в районі села Карлівка Донецької області.[508] Радник міністра оборони України Василь Будік того ж дня заявив, що 80% співробітників місії ОБСЄ, які працюють у «секторі М» поблизу Маріуполя, є громадянами Росії, а офіцери цієї місії — колишні або діючі співробітники ФСБ. Вони налаштовані вороже до українських військових та передають інформацію про розташування українських військ.[509][510] Водночас, 10 листопада 2014 року група «Інформаційний спротив» відмовилась від співпраці з спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ через її дії на користь Росії та допомоги бойовикам та терористам на Донбасі[511].

Волонтерський рух в Україні

{{Розширити розділ}}
Докладніше: Волонтерський рух допомоги українським військовикам (2014‒2015) enru та Список волонтерів російсько-української війни (2014‒2015) enru

Міжнародна гуманітарна допомога Україні

{{Розширити розділ}}
  • США передала Україні 330 000 комплектів сухпайків власного виробництва.[512]
  • Норвегія передала Україні 77 592 комплектів сухпайків власного виробництва,[513] а загальна гуманітарна допомога на соціальні програми для України на середину листопада 2014 року склала 300 млн. норвезьких крон (понад 44,2 млн доларів США).[514]
  • США передала 2 000 бронежилетів та 1 500 наборів медичної допомоги.[515][516]
Докладніше: Гуманітарна та військова допомога Україні (2014‒2015) enru

Антикомуністичний рух в Україні

{{дтс}} року наказом Президента України Віктора Ющенка в Україні розпочато всезагальний демонтаж пам'ятників і пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в країні у радянські часи. Однак, з очоленням держави {{дтс}} року Віктором Януковичем та поступовим заміщенням посадових осіб органів влади представниками «Партії регіонів» та «Комуністичної партії», реалізація наказу Президента України від {{дтс}} року фактично призупинилася та розпочалася активна популяризація ідеології «Русского мира». Поступово відверті шовіністичні дії близького оточення В.Януковича спричинили наростання в суспільстві гострого обурення, яке наприкінці 2013 року досягнуло піку терпимості та переросло в масовий стихійний антикомуністичний рух за очищення України від ідолів тоталітарного минулого — «Ленінопад». У січні 2015 року дані громадські ініціативи були схвалені Міністерством культури України та розпочато організований демонтаж пам'ятників, пов'язаних із комуністичними діячами по всій Україні.
Станом на грудень 2014 року з початку року в Україні повалили 504 пам'ятники Леніну. За підрахунками Українського інституту національної пам'яті, в Україні залишається ще понад 1700 реліктів комунізму. Найбільша кількість вцілілих пам'ятників Леніну станом на початок березня 2015 року нараховується в Донецькій (123), Луганській (110), Харківській (87) та Запорізькій областях (84 пам'ятників). За кількістю збережених менш значимих і менш відомих пам'ятників Леніну лідерство зберігають міста Харків (28), Донецьк (17), Севастополь і Київ (по 16).[517][518][519]
Докладніше: Ленінопад enru та Пам'ятники Леніну в Україні enru
{{дтс}} року, за ініціативи громадськості та внаслідок численних звернень ветеранів війни, указом Президента України Петра Порошенка затверджено щорічне святкування «Дня захисника України» в день релігійного свята Заступниці і Покровительки всіх християн — Святої Богородиці — 14 жовтня, та одночасно скасовано відзначення свята з радянським походженням «Дня захисника Вітчизни».[520]
Докладніше: День захисника України enru

Вдосконалення системи прикордонно-митного контролю України на кордоні з Російською Федерацією

{{Розширити розділ}}

Наслідки російського вторгнення на схід України

Людські жертви

Динаміка людських жертв внаслідок російського військового вторгнення на схід України (за інформацією ООН):






































2014
квітень
2014
травень
2014
червень
2014[522]
липень
2014[523]
серпень
2014[524]
вересень
2014
жовтень
2014[525]
листопад
2014[526]
грудень
2015[527]
січень
2015[528]
лютий
Загинули, осіб 1 543 3 027 3 660 4 356 4 707 5 358 5 692
у тому числі діти, осіб
Поранені, осіб 4 396 8 756 10 016 10 322 12 235 14 122
у тому числі діти, осіб
{{Image label begin}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} {{Image label small}} <timeline> ImageSize = width:1118 height:324 PlotArea = left:50 bottom:60 top:3 right:0 Alignbars = justify Dateformat = dd/mm/yyyy Period = from:01/03/2014 till:18/02/2015 TimeAxis = orientation:horizontal format:dd/mm/yyyy
Colors =
id:Dead value:red legend:Людські_втрати_силових_структур_України_внаслідок_російського_вторгнення_протягом_18.03.2014_—_18.02.2015
Legend = orientation:horizontal position:bottom
ScaleMajor = gridcolor:tan1 unit:month increment:1 start:01/03/2014
LineData =
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:84 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:108 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:132 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:156 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:180 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:204 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:228 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:252 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:276 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:300 color:tan1
 from:01/03/2014 till:end width:0.1 atpos:324 color:tan1
 points:(50,60)(53,60) color:red width:1
 points:(53,60)(56,60) color:red width:1
 points:(56,60)(59,60) color:red width:1
 points:(59,60)(62,60) color:red width:1
 points:(62,60)(65,60) color:red width:1
 points:(65,60)(68,60) color:red width:1
 points:(68,60)(71,60) color:red width:1
 points:(71,60)(74,60) color:red width:1
 points:(74,60)(77,60) color:red width:1
 points:(77,60)(80,60) color:red width:1
 points:(80,60)(83,60) color:red width:1
 points:(83,60)(86,60) color:red width:1
 points:(86,60)(89,60) color:red width:1
 points:(89,60)(92,60) color:red width:1
 points:(92,60)(95,60) color:red width:1
 points:(95,60)(98,60) color:red width:1
 points:(98,60)(101,60) color:red width:1
 points:(101,60)(104,60) color:red width:1
 points:(104,60)(107,60) color:red width:1
 points:(107,60)(110,60) color:red width:1
 points:(110,60)(113,60) color:red width:1
 points:(113,60)(116,60) color:red width:1
 points:(116,60)(119,60) color:red width:1
 points:(119,60)(122,60) color:red width:1
 points:(122,60)(125,60) color:red width:1
 points:(125,60)(128,60) color:red width:1
 points:(128,60)(131,60) color:red width:1
 points:(131,60)(134,60) color:red width:1
 points:(134,60)(137,60) color:red width:1
 points:(137,60)(140,60) color:red width:1
 points:(140,60)(143,60) color:red width:1
 points:(143,60)(146,60) color:red width:1
 points:(146,60)(149,60) color:red width:1
 points:(149,60)(152,60) color:red width:1
 points:(152,60)(155,60) color:red width:1
 points:(155,60)(158,60) color:red width:1
 points:(158,60)(161,60) color:red width:1
 points:(161,60)(164,60) color:red width:1
 points:(164,60)(167,60) color:red width:1
 points:(167,60)(170,60) color:red width:1
 points:(170,60)(173,60) color:red width:1
 points:(173,60)(176,60) color:red width:1
 points:(176,60)(179,60) color:red width:1
 points:(179,60)(182,60) color:red width:1
 points:(182,60)(185,60) color:red width:1
 points:(185,60)(188,60) color:red width:1
 points:(188,60)(191,60) color:red width:1
 points:(191,60)(194,60) color:red width:1
 points:(194,60)(197,61) color:red width:1
 points:(197,61)(200,61) color:red width:1
 points:(200,61)(203,61) color:red width:1
 points:(203,61)(206,61) color:red width:1
 points:(206,61)(209,61) color:red width:1
 points:(209,61)(212,61) color:red width:1
 points:(212,61)(215,61) color:red width:1
 points:(215,61)(218,61) color:red width:1
 points:(218,61)(221,61) color:red width:1
 points:(221,61)(224,61) color:red width:1
 points:(224,61)(227,61) color:red width:1
 points:(227,61)(230,61) color:red width:1
 points:(230,61)(233,61) color:red width:1
 points:(233,61)(236,62) color:red width:1
 points:(236,62)(239,62) color:red width:1
 points:(239,62)(242,62) color:red width:1
 points:(242,62)(245,62) color:red width:1
 points:(245,62)(248,62) color:red width:1
 points:(248,62)(251,62) color:red width:1
 points:(251,62)(254,62) color:red width:1
 points:(254,62)(257,63) color:red width:1
 points:(257,63)(260,63) color:red width:1
 points:(260,63)(263,63) color:red width:1
 points:(263,63)(266,63) color:red width:1
 points:(266,63)(269,64) color:red width:1
 points:(269,64)(272,64) color:red width:1
 points:(272,64)(275,64) color:red width:1
 points:(275,64)(278,64) color:red width:1
 points:(278,64)(281,64) color:red width:1
 points:(281,64)(284,64) color:red width:1
 points:(284,64)(287,64) color:red width:1
 points:(287,64)(290,64) color:red width:1
 points:(290,64)(293,64) color:red width:1
 points:(293,64)(296,66) color:red width:1
 points:(296,66)(299,67) color:red width:1
 points:(299,67)(302,68) color:red width:1
 points:(302,68)(305,68) color:red width:1
 points:(305,68)(308,68) color:red width:1
 points:(308,68)(311,68) color:red width:1
 points:(311,68)(314,68) color:red width:1
 points:(314,68)(317,69) color:red width:1
 points:(317,69)(320,69) color:red width:1
 points:(320,69)(323,69) color:red width:1
 points:(323,69)(326,69) color:red width:1
 points:(326,69)(329,69) color:red width:1
 points:(329,69)(332,69) color:red width:1
 points:(332,69)(335,69) color:red width:1
 points:(335,69)(338,69) color:red width:1
 points:(338,69)(341,70) color:red width:1
 points:(341,70)(344,70) color:red width:1
 points:(344,70)(347,70) color:red width:1
 points:(347,70)(350,70) color:red width:1
 points:(350,70)(353,71) color:red width:1
 points:(353,71)(356,71) color:red width:1
 points:(356,71)(359,71) color:red width:1
 points:(359,71)(362,71) color:red width:1
 points:(362,71)(365,78) color:red width:1
 points:(365,78)(368,78) color:red width:1
 points:(368,78)(371,78) color:red width:1
 points:(371,78)(374,80) color:red width:1
 points:(374,80)(377,80) color:red width:1
 points:(377,80)(380,82) color:red width:1
 points:(380,82)(383,82) color:red width:1
 points:(383,82)(386,83) color:red width:1
 points:(386,83)(389,83) color:red width:1
 points:(389,83)(392,83) color:red width:1
 points:(392,83)(395,84) color:red width:1
 points:(395,84)(398,84) color:red width:1
 points:(398,84)(401,85) color:red width:1
 points:(401,85)(404,85) color:red width:1
 points:(404,85)(407,86) color:red width:1
 points:(407,86)(410,86) color:red width:1
 points:(410,86)(413,86) color:red width:1
 points:(413,86)(416,86) color:red width:1
 points:(416,86)(419,87) color:red width:1
 points:(419,87)(422,88) color:red width:1
 points:(422,88)(425,89) color:red width:1
 points:(425,89)(428,89) color:red width:1
 points:(428,89)(431,89) color:red width:1
 points:(431,89)(434,89) color:red width:1
 points:(434,89)(437,90) color:red width:1
 points:(437,90)(440,90) color:red width:1
 points:(440,90)(443,91) color:red width:1
 points:(443,91)(446,96) color:red width:1
 points:(446,96)(449,97) color:red width:1
 points:(449,97)(452,98) color:red width:1
 points:(452,98)(455,99) color:red width:1
 points:(455,99)(458,101) color:red width:1
 points:(458,101)(461,103) color:red width:1
 points:(461,103)(464,103) color:red width:1
 points:(464,103)(467,104) color:red width:1
 points:(467,104)(470,105) color:red width:1
 points:(470,105)(473,106) color:red width:1
 points:(473,106)(476,108) color:red width:1
 points:(476,108)(479,109) color:red width:1
 points:(479,109)(482,110) color:red width:1
 points:(482,110)(485,111) color:red width:1
 points:(485,111)(488,113) color:red width:1
 points:(488,113)(491,113) color:red width:1
 points:(491,113)(494,116) color:red width:1
 points:(494,116)(497,118) color:red width:1
 points:(497,118)(500,119) color:red width:1
 points:(500,119)(503,120) color:red width:1
 points:(503,120)(506,124) color:red width:1
 points:(506,124)(509,126) color:red width:1
 points:(509,126)(512,126) color:red width:1
 points:(512,126)(515,127) color:red width:1
 points:(515,127)(518,127) color:red width:1
 points:(518,127)(521,129) color:red width:1
 points:(521,129)(524,130) color:red width:1
 points:(524,130)(527,133) color:red width:1
 points:(527,133)(530,135) color:red width:1
 points:(530,135)(533,136) color:red width:1
 points:(533,136)(536,138) color:red width:1
 points:(536,138)(539,139) color:red width:1
 points:(539,139)(542,142) color:red width:1
 points:(542,142)(545,144) color:red width:1
 points:(545,144)(548,146) color:red width:1
 points:(548,146)(551,147) color:red width:1
 points:(551,147)(554,150) color:red width:1
 points:(554,150)(557,152) color:red width:1
 points:(557,152)(560,153) color:red width:1
 points:(560,153)(563,154) color:red width:1
 points:(563,154)(566,156) color:red width:1
 points:(566,156)(569,158) color:red width:1
 points:(569,158)(572,159) color:red width:1
 points:(572,159)(575,161) color:red width:1
 points:(575,161)(578,163) color:red width:1
 points:(578,163)(581,166) color:red width:1
 points:(581,166)(584,169) color:red width:1
 points:(584,169)(587,170) color:red width:1
 points:(587,170)(590,172) color:red width:1
 points:(590,172)(593,185) color:red width:1
 points:(593,185)(596,188) color:red width:1
 points:(596,188)(599,194) color:red width:1
 points:(599,194)(602,195) color:red width:1
 points:(602,195)(605,196) color:red width:1
 points:(605,196)(608,198) color:red width:1
 points:(608,198)(611,200) color:red width:1
 points:(611,200)(614,205) color:red width:1
 points:(614,205)(617,206) color:red width:1
 points:(617,206)(620,206) color:red width:1
 points:(620,206)(623,206) color:red width:1
 points:(623,206)(626,207) color:red width:1
 points:(626,207)(629,207) color:red width:1
 points:(629,207)(632,207) color:red width:1
 points:(632,207)(635,208) color:red width:1
 points:(635,208)(638,208) color:red width:1
 points:(638,208)(641,209) color:red width:1
 points:(641,209)(644,210) color:red width:1
 points:(644,210)(647,210) color:red width:1
 points:(647,210)(650,210) color:red width:1
 points:(650,210)(653,211) color:red width:1
 points:(653,211)(656,211) color:red width:1
 points:(656,211)(659,212) color:red width:1
 points:(659,212)(662,212) color:red width:1
 points:(662,212)(665,213) color:red width:1
 points:(665,213)(668,213) color:red width:1
 points:(668,213)(671,213) color:red width:1
 points:(671,213)(674,214) color:red width:1
 points:(674,214)(677,214) color:red width:1
 points:(677,214)(680,214) color:red width:1
 points:(680,214)(683,216) color:red width:1
 points:(683,216)(686,216) color:red width:1
 points:(686,216)(689,216) color:red width:1
 points:(689,216)(692,217) color:red width:1
 points:(692,217)(695,217) color:red width:1
 points:(695,217)(698,217) color:red width:1
 points:(698,217)(701,218) color:red width:1
 points:(701,218)(704,219) color:red width:1
 points:(704,219)(707,220) color:red width:1
 points:(707,220)(710,220) color:red width:1
 points:(710,220)(713,220) color:red width:1
 points:(713,220)(716,220) color:red width:1
 points:(716,220)(719,221) color:red width:1
 points:(719,221)(722,221) color:red width:1
 points:(722,221)(725,221) color:red width:1
 points:(725,221)(728,222) color:red width:1
 points:(728,222)(731,223) color:red width:1
 points:(731,223)(734,224) color:red width:1
 points:(734,224)(737,225) color:red width:1
 points:(737,225)(740,225) color:red width:1
 points:(740,225)(743,226) color:red width:1
 points:(743,226)(746,227) color:red width:1
 points:(746,227)(749,227) color:red width:1
 points:(749,227)(752,227) color:red width:1
 points:(752,227)(755,227) color:red width:1
 points:(755,227)(758,227) color:red width:1
 points:(758,227)(761,227) color:red width:1
 points:(761,227)(764,227) color:red width:1
 points:(764,227)(767,228) color:red width:1
 points:(767,228)(770,228) color:red width:1
 points:(770,228)(773,228) color:red width:1
 points:(773,228)(776,229) color:red width:1
 points:(776,229)(779,230) color:red width:1
 points:(779,230)(782,230) color:red width:1
 points:(782,230)(785,231) color:red width:1
 points:(785,231)(788,231) color:red width:1
 points:(788,231)(791,232) color:red width:1
 points:(791,232)(794,232) color:red width:1
 points:(794,232)(797,232) color:red width:1
 points:(797,232)(800,233) color:red width:1
 points:(800,233)(803,233) color:red width:1
 points:(803,233)(806,234) color:red width:1
 points:(806,234)(809,234) color:red width:1
 points:(809,234)(812,235) color:red width:1
 points:(812,235)(815,235) color:red width:1
 points:(815,235)(818,236) color:red width:1
 points:(818,236)(821,236) color:red width:1
 points:(821,236)(824,237) color:red width:1
 points:(824,237)(827,238) color:red width:1
 points:(827,238)(830,239) color:red width:1
 points:(830,239)(833,240) color:red width:1
 points:(833,240)(836,240) color:red width:1
 points:(836,240)(839,240) color:red width:1
 points:(839,240)(842,240) color:red width:1
 points:(842,240)(845,241) color:red width:1
 points:(845,241)(848,241) color:red width:1
 points:(848,241)(851,242) color:red width:1
 points:(851,242)(854,242) color:red width:1
 points:(854,242)(857,243) color:red width:1
 points:(857,243)(860,243) color:red width:1
 points:(860,243)(863,243) color:red width:1
 points:(863,243)(866,244) color:red width:1
 points:(866,244)(869,244) color:red width:1
 points:(869,244)(872,245) color:red width:1
 points:(872,245)(875,245) color:red width:1
 points:(875,245)(878,245) color:red width:1
 points:(878,245)(881,245) color:red width:1
 points:(881,245)(884,246) color:red width:1
 points:(884,246)(887,246) color:red width:1
 points:(887,246)(890,247) color:red width:1
 points:(890,247)(893,247) color:red width:1
 points:(893,247)(896,248) color:red width:1
 points:(896,248)(899,248) color:red width:1
 points:(899,248)(902,248) color:red width:1
 points:(902,248)(905,248) color:red width:1
 points:(905,248)(908,248) color:red width:1
 points:(908,248)(911,248) color:red width:1
 points:(911,248)(914,249) color:red width:1
 points:(914,249)(917,249) color:red width:1
 points:(917,249)(920,249) color:red width:1
 points:(920,249)(923,249) color:red width:1
 points:(923,249)(926,250) color:red width:1
 points:(926,250)(929,250) color:red width:1
 points:(929,250)(932,250) color:red width:1
 points:(932,250)(935,250) color:red width:1
 points:(935,250)(938,250) color:red width:1
 points:(938,250)(941,250) color:red width:1
 points:(941,250)(944,250) color:red width:1
 points:(944,250)(947,251) color:red width:1
 points:(947,251)(950,251) color:red width:1
 points:(950,251)(953,251) color:red width:1
 points:(953,251)(956,251) color:red width:1
 points:(956,251)(959,252) color:red width:1
 points:(959,252)(962,252) color:red width:1
 points:(962,252)(965,252) color:red width:1
 points:(965,252)(968,252) color:red width:1
 points:(968,252)(971,252) color:red width:1
 points:(971,252)(974,252) color:red width:1
 points:(974,252)(977,252) color:red width:1
 points:(977,252)(980,254) color:red width:1
 points:(980,254)(983,254) color:red width:1
 points:(983,254)(986,254) color:red width:1
 points:(986,254)(989,255) color:red width:1
 points:(989,255)(992,256) color:red width:1
 points:(992,256)(995,256) color:red width:1
 points:(995,256)(998,256) color:red width:1
 points:(998,256)(1001,256) color:red width:1
 points:(1001,256)(1004,256) color:red width:1
 points:(1004,256)(1007,257) color:red width:1
 points:(1007,257)(1010,257) color:red width:1
 points:(1010,257)(1013,258) color:red width:1
 points:(1013,258)(1016,259) color:red width:1
 points:(1016,259)(1019,260) color:red width:1
 points:(1019,260)(1022,262) color:red width:1
 points:(1022,262)(1025,264) color:red width:1
 points:(1025,264)(1028,266) color:red width:1
 points:(1028,266)(1031,269) color:red width:1
 points:(1031,269)(1034,269) color:red width:1
 points:(1034,269)(1037,270) color:red width:1
 points:(1037,270)(1040,272) color:red width:1
 points:(1040,272)(1043,273) color:red width:1
 points:(1043,273)(1046,274) color:red width:1
 points:(1046,274)(1049,275) color:red width:1
 points:(1049,275)(1052,276) color:red width:1
 points:(1052,276)(1055,279) color:red width:1
 points:(1055,279)(1058,281) color:red width:1
 points:(1058,281)(1061,283) color:red width:1
 points:(1061,283)(1064,284) color:red width:1
 points:(1064,284)(1067,284) color:red width:1
 points:(1067,284)(1070,284) color:red width:1
 points:(1070,284)(1073,285) color:red width:1
 points:(1073,285)(1076,285) color:red width:1
 points:(1076,285)(1079,286) color:red width:1
 points:(1079,286)(1082,288) color:red width:1
 points:(1082,288)(1085,289) color:red width:1
 points:(1085,289)(1088,290) color:red width:1
 points:(1088,290)(1091,293) color:red width:1
 points:(1091,293)(1094,295) color:red width:1
 points:(1094,295)(1097,297) color:red width:1
 points:(1097,297)(1100,299) color:red width:1
 points:(1100,299)(1103,301) color:red width:1
 points:(1103,301)(1106,302) color:red width:1
 points:(1106,302)(1109,303) color:red width:1
 points:(1109,303)(1112,306) color:red width:1
 points:(1112,306)(1115,309) color:red width:1
 points:(1115,309)(1118,309) color:red width:1
BarData =
bar:2200 text:"2200"
bar:2000 text:"2000"
bar:1800 text:"1800"
bar:1600 text:"1600"
bar:1400 text:"1400"
bar:1200 text:"1200"
bar:1000 text:"1000"
bar:800 text:"800" 
bar:600 text:"600"
bar:400 text:"400"
bar:200 text:"200"
bar:0 text:"0"
</timeline>
{{Image label end}}
Докладніше: Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (2014) enru, Втрати силових структур внаслідок вторгнення в Україну російських військових формувань з 24 серпня 2014 року enru, Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (2015) enru, Груз 200 enru, Втрати проросійських сил внаслідок російського вторгнення в Україну (2014) enru, Громадяни Російської Федерації, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014) enru та Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014) enru

Дні жалоби України

Докладніше: День жалоби
  • 25 червня 2014 — День жалоби за трагічною загибеллю військовослужбовців 14 червня 2014 року та вшанування учасників антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях[529]
  • 15 січня 2015 — День жалоби за загиблими в результаті дій терористів[530]
  • 25 січня 2015 — День жалоби за загиблими мирними жителями міста Маріуполя[531]

Полонені та заручники

Під час заворушень на сході вже у перші дні після захоплення адміністративних споруд сепаратисти почали запроторювати у підвали громадських активистів, українських кореспондентів, посадовців і просто випадкових людей. На них чекали тривале позазаконне утримання і тортури аж до вбивства. Кількість утримуваних вже у перший місяць рахувалася на сотні осіб.
З розгортанням збройного протистояння до рук сепаратистів стали потрапляти військовослужбовці, добровольці і волонтери, які забезпечували армію. Кількість полонених зростала після невдалих боїв за кордон, іловайського котла. Сепаратисти навіть проподили «паради полонених» на вулицях міст — такі випадки гостро засуджувалися правозахисниками, як порушення прав військовополонених, Були випадки, коли бойовики брали у полон родичів, які на свій ризик везли викуп за своїх полонених.
Потреба обміну полонених стала гострою, і обмін вівся на протязі всього часу ведення бойових дій. У Мінських угодах був зафіксований принцип обміну всіх на всіх, але кожен окремий обмін давався з трудом. Часто домовлятися про звільнення треба було з кожним окремим польовим командиром, умови яких мінялися непередбачувано.
Станом на 13 березня 2015 року у результаті роботи Центру обміну та звільнення людей, які незаконно утримуються терористами або російськими військовими, Службі безпеки України вдалося звільнити 2483 людей. [532] Навзамін СБУ змушена була віддати 1553 затриманих зрадників, шпигунів і диверсантів.[532]

Полонені українські силовики та цивільне населення

Станом на початок листопада 2014 року в полоні бойовиків знаходились близько 500 заручників (українських силовиків та цивільного населення),[533] а до середини листопада список зріс до понад 700 осіб.[534]
За інформацією російської правозахисниці Олени Васильєвої, щонайменше 20 українських військових перебувають у московських СІЗО, а перед тим утримувались у Ростовському СІЗО, яким висунуті обвинувачення у незаконному перетині кордону, але затримані вони як військовополонені[535][536]

Полонені проросійські бойовики

На початку листопада 2014 року під охороною українських силових спецслужб перебувало близько 250–300 бойовиків, а також близько 100 під вартою в батальйонах.[533]

Обмін полоненими та заручниками

Протягом листопада за офіційною інформацією звільнено 17 українських військових.[537]

Тортури та рабство

На території східної України, окупованої проросійськими військами зафіксовано щонайменше 26 пунктів, в яких розміщуються концтабори та місця масового поховання людей. По відношенню до полонених, бойовиками широко застосовуються жорстокі тортури, а з їх родичів за звільнення вимагаються грошові викупи, які в залежності від статків родин варіюються від 5 000 до 50 000 доларів США. Ув'язненні активно використовуються на каторжних роботах з будівництва фортифікаційних укріплень та вивезення майна підприємств України в Російську Федерацію. За результатами пошукових операцій, у місцях колишнього розташування польових таборів проросійських бойовиків виявлено велику кількість братських могил, тіла в яких з чіткими ознаками тортур. Частину небіжчиків неможливо ідентифікувати у наслідок нелюдського спотворення.[538][539][540][541][542][543][544][545][546][547][548][549][550][551][552][553][554][555][556][556][557][558][559][560][561][562]

Внутрішньо переміщені особи

Зона Антитерористичної операції

{{Розширити розділ}} Густина внутрішньо переміщених осіб до місцевого населення по областях станом на грудень 2014 Місця для поселення переселенців із зони антитерористичної операції облаштовані у м. Святогірську Донецької області, який станом на середину червня 2014 року надав притулок 18 тис. переселенців[563]. Місту надається також допомога Харківською областю[564].
Проросійські активісти на Донбасі відправили частину біженців до дитячого будинку поблизу Воронежа, пообіцявши направити їх до Криму[565].
За інформацію ДСНС України, станом на 2 липня 2014 року із зони Антитерористичної операції було переміщено за допомогою державних служб більше 27 тисяч осіб, у тому числі 10,3 тис. дітей та 3,5 тис. інвалідів та людей похилого віку, які розміщені, головно, у Києві, Київській, Дніпропетровській. Запорізькій, Одеській та Харківській областях[566].
За даними Агентства ООН у справах біженців в Україні, Молдові та Білорусі на 18 вересня 2014 року територію антитерористичної операції на сході України вимушені були залишити 257 695 осіб[567]. До 25 листопада, за даними ООН, ця цифра перевищила 1 млн осіб, в тому числі 490 046 осіб виїхали до інших областей України, а ще 545 613 осіб виїхали за межі України.[568]
За даними української влади, станом на середину листопада із зони антитерористичної операції виїхало 445 178 осіб, зокрема більше 122 тис. дітей та 87 тис. інвалідів та осіб похилого віку. Значна кількість внутрішньо переміщених осіб, переважно пенсіонери з Горлівки та Дебальцевого, мешкала у Костянтинівці (59 тис.) та Артемівську й Артемівському районі.[569]
Для вимушених внутрішніх переселенців, в першу чергу для соціально незахищених груп населення, споруджуються швидкозбірні будиночки з електричним опаленням та водопостачанням у Харкові (36 будинків на 490 осіб), Дніпропетровську та Запоріжжі, надані Німеччиною.[570]

Частина зони АТО, контрольована проросійськими військовими силами

За оцінками офісу ООН з координації гуманітарних зусиль, на кінець листопада 2014 року у зоні бойових дій на сході України мешкало близько 5,2 млн осіб.[571] Донеччині]], {{TranslateDate}} Згідно з Рішенням РНБО України, яке було введено в дію 14 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України має вжити заходів щодо евакуації державних підприємств, установ та організацій, їх майна та документації разом з працівникам, якщо вони дадуть згоду на це, Міністерство Юстиції України — щодо переміщення виправних установ до інших частин України та переведення суддів, а Національний Банк України має протягом місця припинити обслуговування банками рахунків, у тому числі карткових, фізичних та юридичних осіб на підконтрольних бойовикам територій.[572][573] З 1 грудня було припинено виплату пенсій та інших соціальних виплат на контрольованих бойовиками територіях.[574][575]
Факти викрадань та катувань бойовиками, здебільшого проукраїнського населення або з метою наживи за викуп, позасудових страт бойовиками місцевого населення, українських бійців, а також активістів «ДНР» та «ЛНР» були зафіксовані представниками міжнародної правозисної організації «Amnesty International».[576] Фіксувалися випадки стрільби бойовиків по місцевим жителям[577] На підконтрольних бойовикам територіях значне поширення знайшли терор проти місцевого населення, масові вбивства, доносительство, яке також має ознаки особистого зведення рахунків. Особи, проти яких доносять, опиняються у в'язницях.[578]
Складною є ситуація з продуктам харчування, особливо через відсутність коштів в місцевого населення.[579] Так, у Первомайську у листопаді 2014 року роздавали 200 г хліба на день за паспортом або за свідоцтвом про народження дитини[580] При цьому доставка гуманітарних вантажів на ці території від української влади блокується бойовиками.[581] За інформацією від місцевих журналістів та жителів у Червонопартизанську померло від голоду 64 особи, а голодні смерті зафіксовані й у Ровеньках, а також є інформація про факти голодування у Лутугиному, Брянці й Горлівці та про складну ситуацію в Антрациті[582]. Через складні соціально-побутові умови життя, невиплату пенсій та неможливість купити продукти харчування через відсутність коштів ускладнилась соціальна ситуація[581][579], і у листопаді 2014 року відбувались виступи населення проти бойовиків з вимогою виплат пенсій та зарплат в Донецьку, Луганську,[583] Свердловську,[584] Єнакієвому,[585] Торезі.[586][582] Також у «Донецькій народній республіці» бойовики відмовились платити заробітні плати та соціальні відшкодування вчителям професійно-технічних училищ до того часу, коли не буде наповнений «бюджет республіки»,[587] замінивши її на продовольчі товари першої необхідності.[588] Водночас, у в одному з лікувальних закладів Луганська за робочий день видають по склянці рису.[589] Пізніше бойовики пообіцяли почати виплату пенсії у «Донецькій народній республіці» з 1 грудня 2014 року.[590][591] У середині листопада 2014 року була оприлюднена інформація, що бойовики завозять обладнання для друку фальшивих гривень[592], а наприкінці місяця у «Луганській народній республіці» працівникам установ виплитали зарплатню у розмірі 150 гривень фальшивими купюрами.[593]
Гуманітарна допомога, яка приходила від Росії у вигляді «гуманітарних конвоїв» відбиралась бойовиками у місцевих жителів,[594] розкрадалась[579] та продавалась, про що вони самі заявляли[595] або містила лише боєприпаси[596][579][597] чи військову амуніцію, засоби зв'язку та інші предмети військового призначення.[598] Також було зафіксовано, що в складі колон були бензовози,[599] а їх на території Донбасу, що підконтрольна бойовикам, супроводжували військові машини, зокрема, бронетехніка та вантажівки з військовими.[600]
Через обстріли бойовиками міст, які вони займають, частим явищем було пошкодження житлових будинків та об'єктів інфраструктури (зокрема, котелень) у Донецьку,[601] Горлівці[602] та інших містах. Під час артобстрілів місцеве населення намагалося переховуватись у підвалах, беручи з собою речі першої необхідності та мінімальний запас харчів[602] Існує проблема з газо-, водо-, електропостачанням, опаленням, медичним та траспортним забезпеченням на територіях, що контролюються бойовиками.[579]
Через відсутність виплат пенсій на підконтрольних бойовикам територіях серед пенсіонерів набув поширення «пенсійний туризм» з метою реєстрації у найближчих містах, що контролюються українською владою для отримання соціальних виплат та подальшому проживанні на окупованому бойовиками Донбасі.[603][604]
Багато дошкільних начальних закладів та шкіл не працюють, а більшість з тих, що відкрились на підконтрольних бойовикам території перейшли на навчання за російськими стандартами, програмами та підручниками,[605] Єдиний державний іспит[606]
Частим явищем восени 2014 року стало з'ясування стосунків між різними угрупуваннями бойовиків. Відомо, про перестрілки між краснодонським угрупуванням та прихильниками «ЛНР» у Краснодоні,[607] Антрациті,[608][609][610][611][612] Красному Лучі[613] на Луганщині, а також в районі Олександрівки[614] на Донеччині. Крім того, з'явились повідомлення про появу збройного підпілля проти пограбувань, що чинили бойовики та російські війська.[615]. У листопаді з'явились випадки дезертирства серед членів деяких угрупувань і їх поміщали до в'язниць, а згодом вивозили до Росії.[614]

Економічні наслідки російського вторгнення на схід України

Сьогодні не працюють такі великі металургійні підприємства, як Алчевський металургійний комбінат (13% загального виробництва металургійної продукції), Донецький металопрокатний завод, Донецький електрометалургійний завод, Стахановський феросплавний завод.
Втрати металургійних підприємств у 2014 році оцінюються на рівні близько 40 млрд грн., зокрема 25 млрд грн втрачених доходів від недовипущеної продукції і 15 млрд — вартість зруйнованих основних фондів.
Видобуток вугілля в Україні скоротився на 35%. З 150 вугільних шахт 115 розміщено на тимчасово окупованих територіях.
За попередніми підрахунками, втрати вітчизняних машинобудівних підприємств у 2014 році оцінюються на рівні 10 млрд грн.
Крім того, у Криму Росією захоплено Кримський содовий завод, який обіймає близько 80% українського ринку кальцинованої соди.
За 10 місяців 2014 року залізницями недоотримано доходів у сумі 4 млрд грн.
У результаті окупації Криму і закриття повітряного простору над Донецькою і Луганською областями, з березня по грудень 2014 року було недоотримано доходів і надання послуг з аеронавігаційного обслуговування на загальну суму 2 млрд грн. Наслідки обстрілу Маріуполя реактивними снарядами РСЗВ БМ-21 «Град» (24 січня 2015 р.). Виставка „Докази агресії російських військ на території України“ (Київ, лютий 2015) В Україні пошкоджено терористами, російськими збройними силами, бойовиками 1 тис. 514 об'єктів залізничної інфраструктури, зруйновано 1 тис. 561 кілометр автомобільних доріг, 33 мости, шляхопроводи.
Станом на початок лютого цього року в Донецькій області зруйновано і пошкоджено понад 9 тис. житлових будинків, що фактично становить 12% житлового фонду. Загальна сума руйнувань перевищує 1 млрд грн.
Російськими терористами зруйновано або пошкоджено 1 тис. 80 енергетичних об'єктів, пошкоджено 2 тис. 772 газопроводи.
Станом на кінець грудня 2014 року 9 тис. 360 абонентів і 6 підприємств в Луганській області залишаються без газопостачання.[618]
Донецька область
Ясинуватського району]] Донецька область, {{TranslateDate}} Бойовики застосовували тактику обстрілів населених пунктів, що контролюються українськими військовими, під час яких зазнали руйнувань житлові будинки, школи, об'єкти інфраструктури та пам'ятники, а також гинули і зазнавали поранень мирні мешканці у Дебальцевому,[619][620][621][622] Авдіївці[623][624][625][626], Попасній[627] та інших поселеннях[628].
Сепаратисти часто розміщують свої бойові позиції у житлових кварталах та ведуть вогонь з самих житлових будинків чи біля будинків[629][630][631][632][633][634][635][636][637][637][638], використовуючи житлову інфраструктуру у якості щита проти відповідного вогню ЗСУ. 18 червня 2014 року двома вибухами було пошкоджено автомобільний міст поблизу с. Благодатне Амвросіївського району на Донеччині через р. Кринку для перешкоджання проходу через нього військової техніки на Сніжне, Торез та Шахтарськ[639].
Луганська область
Україну]], {{TranslateDate}} 12 липня 2014 року був підірваний автомобільний міст через р. Айдар (між м. Старобільськ та с. Підгорівка), на автотрасі Р-07 Чугуїв-Мілове.[640] Вибухом міст було пошкоджено (два прогони з шести), але не зруйновано. 23 липня рух цим мостом був відновлений після ремонту.[641]
21 січня 2015 року бойовики підірвали міст через Сіверський Донець в Станиці Луганській, єдина транспортна переправа, через яку здійснювався автомобільний рух з контрольованої Україною Станиці до Луганська. Як наслідок, закрився один з семи пунктів пропуску для в'їзду чи виїзду громадян із зони АТО — „Широкий — Станиця Луганська“.[642]
Харківська область
Близько 2-ї години ночі 29 травня 2014 року на залізничному мосту поблизу станції Зелений Колодязь (недалеко від с. Зелений Колодязь Чугуївського району) на перегоні Мохнач — Зелений Колодязь у Харківській області стався підрив рейкового полотна, яке було виявлено машиністом потягу „Адлер — Київ“. Також у результаті вибуху ударною хвилею повибивало шибки у будинках поблизу залізниці. Подію кваліфіковано як терористичний акт. Рух потягів на пошкодженій дільниці відновлено близько 9-ї години ранку[643][644][645].
За даними СБУ, у Харкові та області теракти здійснюють члени терористичного угруповання „Харківські партизани“, що складається з низки окремих розвідувально-диверсійних груп без горизонтальних зв'язків. Деякі з них „законсервовані“, інші проходять підготовку. Ядро угрупування складають особи у віці 30-45 років різних соціальних прошарків (підприємці, колишні міліціонери, таксисти). Станом на листопад 2014 року СБУ встановила близько 70 терористів. Для диверсійної роботи їх вербували як члени терористичної організації, так і спецслужби РФ, які інструктують, навчають, фінансують та озброюють бойовиків. „Партизанами“ було здійснено 20 успішних диверсій. 9 силовикам вдалось запобігти, зокрема на заводі імені Малишева. Правоохоронці затримали 14 підозрюваних, які скоїли теракт у харківському пабі „Стіна“.[646]
Запорізька область
20 січня 2015 року терористи підірвали залізничний міст на перегоні Розівка — Комиш-Зоря поблизу села Кузнецівка Запорізької області. 10 із 30 вагонів товарного потягу зійшли з рейок.[647][648]

Військовотехнічні втрати

Дивись: Втрати військової техніки в російсько-українському конфлікті

Україна 30пкс Проросійські сили 30пкс
Авіація Знищено:
Ан-26 — 1[649]
Ан-30Б — 1[650]
Іл-76МД — 1[651]
Мі-8/Мі-8Т — 4[652][653][654][655]
Мі-24 — 4[656]
Су-25 — 4[657]
Знищено: БПЛА — 6[658][659][660][661][662]
Бронетехніка Знищено:
Т-64Б — 1[663]
БТР-80 — 5
БМП-1/БМП-2 — 8
Захоплено:
БМД-2 — 5
БТР-70 
Знищено:
Т-64/Т-64БВ — 15—20
БТР-70/БТР-80 — 6—10
БМД-1 — 3
БМП-2 — 2
2С9 «Нона» — 1
БРДМ-2 — 1
ПТС-2 — 2
Захоплено:
Т-64БВ — 3
БТР-80 — 1
БРДМ-2 — 1
Артилерія Знищено:
Д-30 — 4
Знищено:
БМ-21 «Град» — 8
Захоплено:
БМ-21 «Град» — 3
ВМС Захоплено:
51 корабель, з них 36 повернуто
Знищено:
4 кораблі самозатоплено

Реакція на агресію Російської Федерації щодо України

Реакція в Україні

Реакція політиків

Олександр Турчинов зазначив, що кров, яка пролилась у містах Східної України, зокрема у Слов'янську під час АТО «пролилася на війні, яку проти України веде Російська Федерація».[154]
За словами в.о. міністра МВС України Арсена Авакова:[664] {{Цитата}} Він також повідомив, що в Красному Лимані напад російських бойовиків з корткоствольними автоматами російського виробництва серії АК10x був відбитий силами міліції та міськими дружинниками.[664] Люди стали живим щитом на захист управління міліції від терористів, які приїхали зі Слов'янська.[665] За інформацією Авакова, АК100 з підствольними гранатометами знаходиться тільки на озброєнні збройних сил РФ.[664]
В.о. президента Олександр Турчинов 12 квітня о 21:00 скликав засідання РНБО через загострення політичної ситуація на сході України. Під час засідання він звільнив Валерія Іванова з посади начальника УСБУ в Донецькій області.[666]
Зважаючи на бездіяльність української влади Автомайдан та Автодозор пікетують засідання РНБО з вимогою зупинити агресію Росії на сході України.[667] Активісти заявляють, що {{Цитата}}
На засіданні РНБО 12 квітня 2014 року обговорювалися антитерористичні заходи і питання, пов'язані з нормалізацією ситуації на сході України. Після засідання в.о. президента України Олександр Турчинов відмовився спілкуватися з пресою та пікетувальниками і фактично втік від них.[668]
Представник Міністерства закордонних справ України повідомив, що його міністерство має всі необхідні конкретні докази причетності спеціальних служб Росії до сепаратистського заколоту і захоплення державних установ на сході України.[669] В МЗС України пообіцяли надати відповідні свідчення та докази міжнародному співтовариству на зустрічі 17 квітня у Женеві. В офіційній заяві розповсюдженій МЗС України зокрема зазначається, що[669] {{Цитата}}
13 квітня 2014 року прокуратура Донецької області повідомила, що напади озброєних груп осіб на будівлі органів держвлади в Донецькій області кваліфікуються як "терористичний акт " за ст.258 Кримінального Кодексу України.[670]
Голова СБУ Наливайченко повідомив, що і в даний час у заворушеннях у східних регіонах України беруть участь українські політики, зокрема, з Партії регіонів та КПУ.[671] Він зазначив, що[672] {{Цитата}} Наливайченко наголосив, що їхні дії не залишаться безкарними, але притягнути їх до відповідальності можна вже буде після виборів.[671]
Міністр МВС України Арсен Аваков прийняв рішення про створення спецпідрозділів з ​​цивільних для боротьби з терористами і підписав наказ про створення спецпідрозділу «Схід» у Луганській області. Зокрема він зазначив, що[673] {{Цитата}}
{{External media}}
В ніч на 14 квітня секретар РНБО Андрій Парубій повідомив в інтерв'ю Громадському ТБ, що українські спецслужби затримали на території країни співробітників російського ГРУ, причетних до розпалювання протистояння на сході України.[674]
15 квітня 2014 р. СБУ відкрила кримінальне провадження стосовно російського банку за фактом фінансуванням тероризму на сході України. Прес-служба СБУ повідомила, що:[675] {{Виписка}} Для фінансування терористичних груп в Україні службові особи цієї банківської установи організували у березні-квітні переведення 45 мільйонів гривень з безготівкової форми у готівку і щоденно перераховували від 200 до 500 доларів США на платіжні картки, видані учасникам цих терористичних груп.[675][676]
Виконуючий обов'язки Генерального прокурора України Олег Махніцький, що у фінансуванні сепаратизму підозрюються 14 комерційних банків, серед яких і Сбербанк Росії[677].
Народний депутат України Юрій Сиротюк повідомив, що є список понад 40 генералів ЗСУ, які підозрюються у співпраці з ФСБ і в корупційних діях і якщо не провести зачистки, АТО результативним не буде.[678]
15 липня Арсеній Яценюк виступаючи на нараді в Державній фіскальній службі України зазначив[679]: {{Цитата}}

Реакція громадськості

Українці також ініціювали низку кампаній зі збору петицій до Адміністрації Президента США Барака Обами, які набрали необхідну кількість підписів для їх обов'язкового розгляду, зокрема, про визнання Росії «державою-спонсором тероризму»[680].
Активісти в різних куточках України розфарбовували стели з назвами населених пунктів при в'їзді до них синьо-жовтих кольорами українського прапора, зокрема, у Мукачево[681], Чинадієві[682] на Закарпатті.
Ультрас харківського «Металіста» заспівали пісню «Путін — х*йло», яка набула великої популярності в інтернеті, і за її мотивами було створено низку роликів та пародій[683][684][685]. Пізніше, 6 квітня 2014 року під час матчу з київським «Динамо» вони виконали її в театралізованій формі[686]. Також цю пісню виконували під час матчу «Динамо» — «Шахтар»[687]. А вже 17 квітня 2014 року ультрас харківського «Металіста» під час матчу з луганською «Зорею» заспівали нову пісню присвячену Володимиру Путіну з нецензурним змістом[688].
У Харкові активісти провели низку флеш-мобів у травні 2014 року з прикрашання міста українською символікою та прапорами України, зокрема, мосту поблизу залізничного вокзалу «Харків-Пасажирський»[689], проспекту 50-річчя СРСР[690], а у середині травня у Харкові з'явились патріотичні білборди[691][692] та були вивішені прапори на низці новобудов[693].
10 травня 2014 року з донецького СІЗО в'язні вивісили Державний прапор України[694].

<gallery mode="packed-hover" heights="125px" caption="Галерея" style="width:60%; border: 1px solid #a86; margin-right:2em; box-shadow: 0.1em 0.1em 0.5em rgba(0,0,0,0.75); -moz-box-shadow: 0.1em 0.1em 0.5em rgba(0,0,0,0.75); -webkit-box-shadow: 0.1em 0.1em 0.5em rgba(0,0,0,0.75); border-radius: 0.5em;-moz-border-radius: 0.5em; -webkit-border-radius: 0.5em;"> Image:Танки на Москву.png|Малюнки 10-12 річних дітей на плиточному тротуарі у місті Києві (Лісовий масив) (зібрані в одне зображення, липень 2014)
</gallery>

Запоріжжя
{{External media}} Самооборона Запоріжжя оголосила на неділю мобілізацію своїх сил у місті. Народна самооборона завадила в'їзду у місто чотирьох мікроавтобусів з молодиками. Разом з тим самооборонівці поскаржились, що заявлена даівцями співпраця з протидії в'їзду провокаторів у Запоріжжя - не підтверджується, бо у водіїв автобусів та мікроавтобусів часто навіть не перевіряють документи.[695] {{External media}} За повідомленням інформаційного агентства Інтерфакс-Україна, 13 квітня 2014 р. понад 5 тисяч (не підтверджено) запорожців утворили кілометровий «коридор ганьби» і під крики «Ганьба», «Слава Україні» і «Сепаратизм не пройде» супроводили групу проросійських активістів від Алеї Слави до будівлі УБОЗу.[696]

Заяви військових спеціалістів та українських політиків

Дії озброєних терористів у Донецькій області чітко нагадують дії «зелених чоловічків» при військовому вторгненні Росії на територію Криму. За словами адмірала Ігоря Кабаненка:[8] {{Цитата}}
{{External media}}
Лідер Правого сектору Дмитро Ярош закликав усі структури ПС до повної мобілізації та рішучих дій. Зокрема, він заявив:[697] {{Цитата}} Дмитро Ярош також закликав українських силовиків не перешкоджати діям Правого сектору, а й допомагати йому у наведенні на українських землях законного порядку.[697]
Лідер «Батьківщина» Юлія Тимошенко в інтерв'ю телеканалу «Україна» заявила:[698] {{Цитата}}
Перший віце-прем'єр України Віталій Ярема заявив 15 квітня, що у містах Слов'янськ та Краматорськ Донецької області перебувають представники 45-го полку повітряно-десантних військ РФ. Він зазначив, що[699] {{Цитата}}
16 квітня 2014 один з керівників контррозвідки СБУ Віталій Найда розповів на брифінгу, що головною метою дій диверсантів та спецпідрозділів РФ на території України є максимальна дестабілізація ситуації і що в перехоплених переговорах російські військові обговорюють завдання вбити кілька сотень осіб, щоб після цього на протязі 1,5 години ввести війська на територію України.[700]

Винагорода за здану зброю та затриманих диверсантів

Роз'яснювальна інформація прес-центру АТО для населення Донбасу Влада Дніпропетровської області на чолі з бізнесменом Ігорем Коломойським пропонують фінансову винагороду за здачу зброї та за передачу владі російських найманців. Про це повідомив заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації та бізнесмен Борис Філатов[701]: {{Цитата}}
Луганський депутат Сергій Шахов запропонував грошову винагороду за затриманих бойовиків і повернену правоохоронцям зброю.[702][703]
У дніпропетровській ОДА прийнято рішення виплатити 500 000 гривень особовому складу військової частини Маріуполя, що відбила атаку сепаратистів.[701]
16 квітня 2014 р. заступник керівника дніпропетровської облдержадміністрації Борис Філатов запропонував грошову винагороду за кожну одиницю вогнепальної зброї:[704]{{Цитата}}
17 квітня керівник спецпідрозділу «Дніпро-1» Береза Юрій офіційно підтвердив, що винагороду за спійманих диверсантів і здану зброю жителі південного сходу України можуть отримати конфіденційно на кордоні Дніпропетровської області. Зокрема він оголосив, що[705]{{Цитата}}

Позиція українських олігархів

Рінат Ахметов
{{External media}}
За повідомленням журналіста Сергія Лещенка український олігарх Рінат Ахметов у березні-квітні літав до Москви на зустріч з Путіним:[706] {{Виписка}}
Крім того, начальник Донецького ОУМВС з березня 2014 року Костянтин Пожидаєв керував раніше службою безпеки компанії «ДТЕК» та призначив у територіальні підрозділи донецької міліції своїх людей, частина з яких є людьми «Сім'ї» Януковича[707][708].
12 квітня 2014 р. активісти Автомайдану пікетували у Києві будівлю СБУ та офіс СКМ Ріната Ахметова. Під офісом вони залишили шину, пляшку і бруківку як «останнє попередження Ахметову».[709]
За повідомленням керівника центру військово-політичних досліджень Дмитра Тимчука, у Слов'янську основні сили екстремістів налічують до 600 чоловік.[710] Крім підрозділу спецпризначенців розвідки ЗС РФ, у місті діють близько 500 представників різних рухів та угруповань Донбасу, що прибули в місто і розбиті на 2 численні групи. Дмитро Тимчук зазначив, що групу близько 200 чоловік очолюють представники оточення одного з олігархів. Другу групу, чисельністю близько 300 чоловік очолюють представники оточення одного з відомих кримінальних авторитетів[710]
За повідомленням активіста Дорожнього контролю Андрія Дзиндзі/ref>.
За даними Міністерства внутрішніх справ України, серед «кадировців», у південно-східних регіонах України сепаратистам платять 500 доларів США у разі згоди взяти участь у штурмі держбудівель і 500 гривень за «постояти під будівлею», а також він звернувся до СБУ та МВС із закликом вжити оперативних заходів проти сепаратистів та їх вербувальників, вказавши їхні координати у Артемівську, Слов'янську, Донецьку, Харцизьку та Єнакієве.[711].
12 травня 2014 року самопроголошений «народний губернатор» Донецької області Павло Губарєв заявив, що дві третини активістів «ДНР» перебувають на утриманні Ахметова, однак і ті, що зберегли вірність ідеї, також брали гроші[712]. У відповідь у заяві Партії регіонів Губарєва названо самозванцем та аферистом, саму «Донецьку народну республіку» названо групою бомжів з пляжу в Туапсе[713].
Разом з тим, 19 травня 2014 року Ахметов звернувся до робітників компанії «СКМ» щодо проведення попереджувального страйку 20 травня о 12:00 проти «ДНР» та на підтримку миру і проти кровопролиття, а також заявив, що страйк, під ча якого лунатиме гудок, триватиме доти, доки на Донбасі не запанує спокій[714]. Перша подібна акція відбулась вже 20 травня о 12:00 і тривала протягом 3-х годин[715].
Ігор Коломойський
На відміну від Ахметова, з яким теж велись розмови про призначення, Ігор Коломойський, який 2 березня був призначений на посаду голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.[716] одразу ж зайняв проукраїнську позицію. 14 квітня з його ініціативи і за його фінансової підтримки почали формуватися загони добровольців «Дніпро»[717], а згодом він допоміг і у створення батальйону «Донбас»[718] 17 квітня він оголосив винагороду за конфісковану у терористів зброю та захоплення терористів[719].
Коломойському також належить пропозиція будівництва укріпленої стіни вздовж кордону з Росією на території Донецької, Луганської та Харківської областей[720].

Причетність Партії регіонів

Бійцями батальйону «Донбас» під час звільнення Великоновосілківського району Донецької області від терористів у місцевому офісі Партії регіонів було знайдено велику партію георгіївських стрічок[721].

Реакція у світі

Засідання Ради безпеки ООН

Засідання Ради безпеки ООН щодо ситуації в Україні заплановане на 13 квітня 2014 р. о 20:00 за часом Нью-Йорка.[722]
Щодо подій на сході України скликалась низка засідань Ради безпеки ООН: 12 листопада 2014 року (щодо загострення подій і активізації бойових дій на Донбасі та засудження псевдовиборів на підконтрольних бойовикам територіях 2 листопада 2014 року).[723]

Реакція інших міжнародних організацій

1 липня 2014 року на 23-й сесії Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка має назву «Очевидне, грубе і невиправлене порушення Гельсінкських принципів Російською Федерацією»[724]. В резолюції серед іншого зазначається, що «…починаючи з лютого 2014 року, Російська Федерація в рамках своїх відносин з Україною порушила всі десять гельсінкських принципів…» і що Росія «продовжує порушувати свої міжнародні зобов'язання з наміром висунути такі ж незаконні домагання на східну частину України, як вона вже чинила раніше і загрожує і надалі чинити стосовно інших держав-учасниць». Тому Парламентська асамблея ОБСЄ вважає:
{{цитата}}

Реакція політиків країн Заходу

Голова Ради міністрів Польщі Дональд Туск, коментуючи початок проведення антитерористичної операції на сході України, заявив що українська держава повинна діяти рішуче, аби показати, що не сприймає розповсюдження терористичних дій на своїй території. Зокрема він зазначив, що[725] {{Цитата}}
Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон 13 квітня 2014 р. висловила серйозну стурбованість останніми подіями на сході Україні. Ештон наполегливо порадила Росії «відвести свої війська від кордону України і припинити будь-які подальші дії, спрямовані на дестабілізацію країни».[726] Вона також зазначила, що ЄС високо оцінює зусилля українські влади у проведення своїх операцій щодо забезпечення правопорядку зваженим чином.[726]
За повідомленням інформаційного агентства Інтерфакс-Україна міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг заявив 14 квітня, що за подіями на сході України стоїть Росія, яка хоче дестабілізувати країну і зірвати президентські вибори. Зокрема він зазначив:[727] {{Цитата}}
15 квітня 2014 р. перед початком засідання Ради ЄС на рівні міністрів оборони 28-ми країн-членів ЄС у Люксембурзі Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен звинуватив Росію у причетності до сепаратистських заворушень на сході України[728]. За повідомленням УНІАН він зокрема заявив, що[729] {{Цитата}}

Реакція росіян на агресивну зовнішню політику політичної влади Російської Федерації

Москва, 21 вересня 2014 року {{Розширити розділ}}

Позиція політичної влади Російської Федерації та її прихильників

{{Розширити розділ}}

Виставки

Вшанування воїнів АТО

В культурі

{{main}}
На тему війни на сході України написані численні книги та зняті фільми.

Цікаві факти

  • Озброєні особи в масках, які захопили будівлю МВС у Краматорську, називали бордюрний камінь російським словом «поребрик» (як називають його в Санкт-Петербурзі), чим викликали підозри про можливе російське походження бойовиків.[731][732][733]

Див. також

{{портал}} {{Вікіцитати1}} {{Commonscat}} {{Div col}}
{{Div col end}}

Примітки

{{reflist}}

Виноски

{{reflist}}

Посилання

Література

  • Тарас Возняк. Геополітичні аспекти війни в Україні. — Львів: Незалежний культурологічний журнал «Ї», 2015. ISBN 978-966-397-176-6
  • {{ref-en}}Thomas D. Grant Aggression against Ukraine. Territory, Responsibility, and International Law. — Palgrave Macmillan, 2015. ISBN 9781137514639
  • {{ref-en}}Rajan Menon, Eugene B. Rumer. Conflict in Ukraine. The Unwinding of the Post-Cold War Order. — The MIT Press, 2015. ISBN 978-0262029049
  • {{ref-fr}}Antoine Arjakovsky. Russie-Ukraine, de la guerre à la paix? — Paris: Parole et Silence, 2014. ISBN 978-2889183302 (Український переклад: Розбрат України з Росією: стратегія виходу з піке)
{{Війна на сході України}} {{Політична криза в Україні 2013-2014}} {{Українсько-російський військовий конфлікт 2014 року}} {{Navbox}} {{Війни XXI століття}}
{{DEFAULTSORT:Війна на сході України}} Категорія:2014 в Україні Категорія:Війни XXI століття Категорія:Війни в історії України Категорія:Російський імперіалізм Категорія:Російський державний тероризм Категорія:Збройні конфлікти Категорія:Конфлікти у 2014

Немає коментарів:

Дописати коментар