П'ять найдорожчих судових перемог, Епічна перемога України у газовій війні,

П'ять найдорожчих судових перемог:

П'ять найдорожчих судових перемог

На цьому тижні Вищий арбітражний суд РФ затвердив судові акти про стягнення 32,5 млн як компенсацію витрат на юристів. Ця сума дістанеться колегії адвокатів "Муранов, Черняков і партнери", яка виграла для компанії "Арудж" суперечка на 388 млн руб. з приводу оренди торгових площ. Сума стала рекордною для Росії, проте в світі за перемогу в справі юристам іноді платять куди більше. "Право.Ru" склало список найбільших виплат юристам в історії. 

1. $ 1,6 млрд  в справі проти Lehman Brothers . Цю карколомну суму заробили юристи, які обслуговували банкрутство банку Lehman Brothers, оголошене в 2008 р, на початку останньої рецесії. Найбільший гонорар отримала консультаційна фірма Alvarez & Marsal - $ 512 млн. Втім, якщо порівняти з $ 65 млрд, які очікували, рано чи пізно, власників боргових паперів банку, то сума гонорару здасться незначтельной. Проте, на цей момент це найбільший юридичний гонорар в історії.

2. $ 755 млн  в справах проти Nortel. Стільки повинна заплатити юристам в різних країнах телекомунікаційна компанія Nortel, заснована в Монреалі, Канада, ще в 1895 році, і збанкрутіла в 2009-му. Одна тільки юридична фірма Cleary Gottlieb Steen & Hamilton LLP, яка веде в групі юрфірм, які займалися справою Nortel на території США, виставила 47 рахунків на загальну суму $ 217 млн. У цілому на власників боргових паперів Nortel, постачальників, пенсіонерів і колишніх співробітників компанії працювало кілька сотень юристів в Північній Америці і Європі.

3. $ 701 млн  у справі USA v. Madoff. Такий гонорар юристів, які займаються поверненням $ 17,5 млрд, зниклих у фінансовій піраміді, яку створив сумнозвісний Бернард Медофф, нині відбуває ув'язнення терміном 150 років (більше дати не дозволяє закон). $ 384 млн з них отримає юридична фірма BakerHostetler, в якій працює Ірвін Пікард, призначений судом тимчасовим керуючим. Поки зібрано $ 9,3 млрд, з яких $ 5,4 млрд уже повернуто потерпілим. Вважається, що це найбільша фінансова афера в американській історії. Медофф почав свою шахрайську діяльність на початку 1990-х років, використовуючи так звану схему Понці, хоча є припущення, що початок афери було покладено ще в 1970-х рр. У Росії класичним прикладом використання цієї схеми є піраміда МММ.

4. $ 688 млн  у справі Newby v. Enron. Ця сума - заробіток юридичної фірми Coughlin Stoia Geller Rudman & Robins LLP, отриманий в результаті виграшу процесу проти Enron. Юрфірма, в якій працював знаменитий Вільям Лерак, гроза великих корпорацій ( "Право.Ru" недавно розповів його історію), попросила всього 9,5% від компенсації, виплаченої збанкрутілим енергетичним гігантом Enron, хоча зазвичай ця частка набагато більше і доходить до 33% суми компенсації. Newby v. Enron - лише провідне справа, до якого були приєднані ще півтора десятка цивільних позовів, до самої Enron, трьом десяткам керівників компанії, ще кільком іншим організаціям, зокрема, аудиторській фірмі Arthur Anderson, банкам (Citibank, JP Morgan Chase і ін.) І т.д.

5. $ 345 млн  у справі Texaco, Inc. v. Pennzoil, Co. Цю суму заробив Джо Джемейл, найбагатший юрист в Америці, представляючи нафтову компанію Pennzoil в цивільній суперечці - найбільшому в історії США - c нафтовою компанією Texaco. Причиною спору було придбання Texaco іншого гравця ринку - Getty Oil, тому що у Pennzoil вже була неофіційна, але грамотно складена домовленість про покупку цього активу. Суд постановив, що Texaco, враховуючи цю обставину, повинна виплатити Pennzoil $ 10 млрд. Гонорар Джемейла склав $ 335 млн, а його помічника - $ 10 млн. До речі, Джемейл - єдиний відомий мільярдер, який заробив всі свої гроші в рамках юридичної галузі. Його стан оцінюється приблизно в півтора мільярда доларів.

https://pravo.ru/interpravo/practice/view/86236/

Епічна перемога України у газовій війні

Андерс Аслунд

Шведський економіст, старший науковий співробітник Atlantic Council

2 Червня, 17:172265 коментувати

31 травня український Нафтогаз здобув видатну перемогу над російським Газпромом в міжнародному арбітражному суді Стокгольма. Це був, можливо, найбільший міжнародний арбітражний вирок. Газпром зажадав від Нафтогазу половину ВВП України - $47,1 млрд, а Нафтогаз - $30,3 млрд від Газпрому.

Нафтогаз виграв по всіх трьох пунктах. По-перше, зі скасуванням принципу «бери або плати» Україні тепер не потрібно оплачувати газ, який країна не купувала. По-друге, суд переглянув формулу ціни, прив'язавши її до ринкової. Нарешті, суд вирішив повністю скасувати заборону на реекспорт газу. Чи змусять Газпром оплачувати збитки, вирішать пізніше. Доля київських претензій з приводу підвищення оплати за транзит Газпрому через Україну також буде визначена пізніше.

Справа заснована на десятирічній угоді про постачання і транзит газу, підписаній двома країнами 19 січня 2009 року. Це була нав'язана Україні угода, укладена між тодішніми прем'єр-міністрами Володимиром Путіним і Юлією Тимошенко після того, як Кремль в розпал холодної зими перекрив на два тижні всі поставки газу в Україну і шістнадцять європейських країн.

Поставки газу з Росії в Україну ніколи не були звичайною торгівлею - це важлива частина гібридної війни

Домовленості були згубними з самого початку, вимагаючи більшого від України, ніж від Росії. Нафтогаз взяв на себе зобов'язання купувати набагато більше газу, ніж йому було потрібно. Неопублікована цінова формула зобов'язала Київ платити за газ дорожче, ніж будь-яку іншу європейську столицю.

Тодішній президент Віктор Янукович стверджував, що підписання такої угоди означає зловживання владою, і кишеньковий суд засудив Тимошенко до семи років тюремного ув'язнення. Але саму угоду він так і не скасував.

Поставки газу з Росії в Україну ніколи не були звичайною торгівлею. Це важлива частина гібридної війни Росії проти України і Європейського енергетичного союзу. Одним з головних прихильників Януковича був газовий трейдер Дмитро Фірташ, який розшукується Міністерством юстиції США за звинуваченнями в корупції. Агентство Reuters нещодавно повідомило, що російський Газпромбанк у 2011 році надав Фірташу кредитну лінію в розмірі $11 млрд. Крім того, Газпром продавав йому газ з такою знижкою, що прибуток його компанії за два роки досяг $3,7 млрд. Іншими словами, мета Газпрому в Україна - не гроші, а контроль за допомогою нечесних платежів.

Починаючи з 2010 року, Україна послідовно купувала менше газу, ніж було передбачено в угоді. Поки Янукович був президентом, Газпром не висував серйозних заперечень. На практиці російський уряд встановлювал ціни на газ досить дивним чином. На початку квітня 2014-го, через місяць після того, як Янукович покинув країну, Москва накрутила вартість блакитного палива для України на 80%, з $268,50 за тисячу кубометрів до $485. Природно, Нафтогаз заперечив проти цієї ціни і зупинив поставки російського газу, за що Газпром подав на нього в суд.

У червні 2014-го Газпром подав позов на Нафтогаз до Стокгольмського міжнародного арбітражного суду за накопичений газовий борг, оголосивши, що Нафтогаз зобов'язаний заплатити за весь газ, який повинен був купити з 2011 року. Очевидно, що це був політичний крок. У той же день Нафтогаз подав позов, вимагаючи від Газпрому встановлення справедливих ринкових цін на поставки газу і стягнення переплат за газ, починаючи з 2010 року. Крім того, Нафтогаз стверджує, що Газпром недоплачував за транзит газу через Україну в той же період.

З листопада 2015 року Україна не купила у Газпрому ні кубометра палива. У минулому році загальний обсяг імпорту склав 13 млрд кубометрів, в основному імпорт зі Словаччини, тоді як угода 2009 року зобов'язувала Нафтогаз купувати у росіян 41,6 млрд кубометрів на рік. Це був в основному російський реверсний газ, але що важливо, він купувався за нормальними ринковими цінами. Найближчим часом Газпром збирається побудувати два великих газопроводи «Північний потік 2» і «Турецький потік», щоб взагалі уникнути транзиту через Україну.

Кілька великих європейських енергетичних компаній подали в суд на Газпром і домоглися істотного скорочення цін і обсягів, як правило, за допомогою мирової угоди, але Газпром хотів перемогти Нафтогаз саме в суді. Схоже, що це було дуже нерозважливо, втім, такі вчинки не в новинку для компанії, чия ринкова капіталізація впала з $369 млрд у травні 2008 року до $50 млрд, а виконавчого директора так і не звільнили. Керівництво Нафтогазу повинно турбуватися про те, що російський уряд може збанкрутувати Газпром, щоб не платити українській компанії. Хоча більша частина акцій Газпрому належить державі, вони не покриваються державними гарантіями.

Цей випадок варто розглядати в більш широкому європейському контексті. З лютого 2011 року Україна входить до Європейського енергетичного співтовариства, яке об'єднує в собі принципи Третього енергетичного пакета ЄС 2009 року і Європейського енергетичного союзу вільної торгівлі енергією. Тобто в даному випадку має застосовуватися європейське енергетичне право, і, схоже, арбітражний суд визнав це.

Переможцями в цій історії є молодий виконавчий директор Нафтогазу Андрій Коболєв і його перший заступник Юрій Вітренко. Вони заслужили на оплески.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал

Facebook

Twitter

Google+

iReader

iReader

'via Blog this'

Порошенко Петро Олексійович — Вікіпедія - Google Документи

Порошенко Петро Олексійович — Вікіпедія - Google Документи:

Порошенко Петро Олексійович — Вікіпедія

Петро́ Олексі́йович Пороше́нко (нар. 26 вересня 1965, Болград, Одеська область) — український політик, державний діяч, п'ятий Президент України (з 7 червня 2014 року).

Порошенка обирали народним депутатом України III, IV, V та VII скликань, працював міністром економічного розвитку та торгівлі, міністром закордонних справ (9 жовтня 2009 — 11 березня 2010), членом Ради Національного банку України (2007—2014).

Підприємець та олігарх: власник кондитерської корпорації Рошен, кількох автомобільних і автобусних заводів, інформаційного П'ятого каналу тощо. Видання Forbes Україна оцінювало у 2014 році статок Порошенка у $750 млн, ставлячи його на восьме місце в списку найбагатших людей України. Згідно рейтингу ста найбагатших українців за версією журналу «Фокус» за 2016-й, Порошенко змістився з 8-ї на 10-ту сходинку. «Фокус» оцінив статки Президента у 589 млн $.

Лауреат Премії України у галузі науки і техніки, заслужений економіст України, Кандидат юридичних наук.

Життєпис

Дитинство

Народився 26 вересня 1965 року в Болграді Одеської області. Батько Олексій Порошенко (1936 р.н., нині керівник Прайм Ессетс Кепітал) — на той час працював з міською сільгосптехнікою. Мати Порошенко Євгенія Сергіївна (1937—2004) — головним бухгалтером в управлінні сільського господарства.

Згодом родина переїхала до молдовського міста Бендери. У школі Порошенко займався дзюдо, отримував нагороди на змаганнях. В Бендерах закінчив середню школу.

З 1984 по 1986 рік служив у Радянській армії.

Освіта

У 1989, після семи років навчання, з відзнакою закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету ім. Шевченка за спеціальністю «міжнародні економічні відносини», продовжив навчання в аспірантурі. До 1992 навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету.

У 2002 захистив в Одеській юридичній академії кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні». Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».

Володіє українською, російською, англійською і румунською (молдовською) мовами.

Підприємництво

У 1990—1991 почав працювати в приватному секторі, зокрема заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». Згодом очолив АТ «Біржовий дім „Україна“», яким керував до 1993.

Здобувши вищу освіту, Порошенко розпочав власний бізнес з продажу какао-бобів. У 1990-ті роки він придбав кілька кондитерських підприємств. Згодом об'єднав їх у групу Рошен, що згодом стала найбільшим виробником кондитерських виробів в Україні. В групу входять фабрики і комбінати в Україні, Литві і Росії. Підприємства кондитерської промисловості принесли Порошенкові великі прибутки і прізвисько «шоколадний король».

У 1993—1998 працював генеральним директором Українського промислово-інвестиційного концерну.

Був власником ліквідованого 2012 року концерну «Укрпромінвест».

Бізнес Порошенка також включає в себе верф «Ленінська кузня», «Укрпромінвест-Агро», телеканал «5 канал» і ряд інших підприємств. Раніше важливою складовою бізнесу Порошенка була також автомобільна корпорація «Богдан», але 2009 року контрольну частку корпорації придбав його тодішній партнер Свинарчук Олег. Порошенкові також належать підприємства з виробництва скла та крохмалю, страхова компанія та Міжнародний інвестиційний банк.

Під час передвиборчої президентської кампанії Порошенко обіцяв, ставши президентом, продати всі активи (окрім «5 каналу»), включно з групою «Рошен», Міжнародним інвестиційним банком (9,92 % особисто і 50,08 % через його ж Прайм Ессетс Кепітал). Активи останнього з початку 2014 року виросли майже на 50 % до 2,5 млрд грн.

Але цього не сталось. Після виборів Порошенко передав активи в управління інвестиційному фондові Прайм Ессетс Кепітал, який належить самому Порошенкові, а формально ним керує його батько. Після цього вказаний фонд купив ПАТ «Київський завод експериментальних конструкцій».

13 березня 2015 року Порошенко заявив про залучення до продажу активів компанії Rothschild з якою було укладено угоду, згідно з якою він не має права втручатися в процес продажу, бо вони отримали усі повноваження.

За твердженням представників «Рошену», 24 квітня 2015 року слідчий комітет РФнаклав арешт на майно ВАТ «Липецька кондитерська фабрика „Рошен“». Компанію позбавили права розпоряджатися цим майном до 13 вересня 2015 року. Рошен стверджує, що через це Порошенко так і не продав вказану фабрику. На початку 2017 року топ-менеджмент «Рошена» прийняв рішення закрити Липецьку кондитерську фабрику. 1 квітня 2017 року вона припинила свою роботу. 19 червня 2017 року завершено консервацію Липецької фабрики «Рошен».

3 серпня Порошенко заявив, що його бізнесом керують західні інвестиційні компанії, пояснюючи, що для заможниз людей нормально займатись політикою.

14 січня 2016 року Порошенко заявив, що передав свою частку «Рошену» в незалежний сліпий траст і не може контролювати актив на період президентської каденції, надалі пообіцяв передати трасту «Міжнародний інвестиційний банк». Наступного дня посол США в Україні Джеффрі Пайєтт оцінив це як «важливий та необхідний крок».

Саакашвілі каже що не буду частиною системи