П'ять найдорожчих судових перемог
На цьому тижні Вищий арбітражний суд РФ затвердив судові акти про стягнення 32,5 млн як компенсацію витрат на юристів. Ця сума дістанеться колегії адвокатів "Муранов, Черняков і партнери", яка виграла для компанії "Арудж" суперечка на 388 млн руб. з приводу оренди торгових площ. Сума стала рекордною для Росії, проте в світі за перемогу в справі юристам іноді платять куди більше. "Право.Ru" склало список найбільших виплат юристам в історії.
1. $ 1,6 млрд в справі проти Lehman Brothers . Цю карколомну суму заробили юристи, які обслуговували банкрутство банку Lehman Brothers, оголошене в 2008 р, на початку останньої рецесії. Найбільший гонорар отримала консультаційна фірма Alvarez & Marsal - $ 512 млн. Втім, якщо порівняти з $ 65 млрд, які очікували, рано чи пізно, власників боргових паперів банку, то сума гонорару здасться незначтельной. Проте, на цей момент це найбільший юридичний гонорар в історії.
2. $ 755 млн в справах проти Nortel. Стільки повинна заплатити юристам в різних країнах телекомунікаційна компанія Nortel, заснована в Монреалі, Канада, ще в 1895 році, і збанкрутіла в 2009-му. Одна тільки юридична фірма Cleary Gottlieb Steen & Hamilton LLP, яка веде в групі юрфірм, які займалися справою Nortel на території США, виставила 47 рахунків на загальну суму $ 217 млн. У цілому на власників боргових паперів Nortel, постачальників, пенсіонерів і колишніх співробітників компанії працювало кілька сотень юристів в Північній Америці і Європі.
3. $ 701 млн у справі USA v. Madoff. Такий гонорар юристів, які займаються поверненням $ 17,5 млрд, зниклих у фінансовій піраміді, яку створив сумнозвісний Бернард Медофф, нині відбуває ув'язнення терміном 150 років (більше дати не дозволяє закон). $ 384 млн з них отримає юридична фірма BakerHostetler, в якій працює Ірвін Пікард, призначений судом тимчасовим керуючим. Поки зібрано $ 9,3 млрд, з яких $ 5,4 млрд уже повернуто потерпілим. Вважається, що це найбільша фінансова афера в американській історії. Медофф почав свою шахрайську діяльність на початку 1990-х років, використовуючи так звану схему Понці, хоча є припущення, що початок афери було покладено ще в 1970-х рр. У Росії класичним прикладом використання цієї схеми є піраміда МММ.
4. $ 688 млн у справі Newby v. Enron. Ця сума - заробіток юридичної фірми Coughlin Stoia Geller Rudman & Robins LLP, отриманий в результаті виграшу процесу проти Enron. Юрфірма, в якій працював знаменитий Вільям Лерак, гроза великих корпорацій ( "Право.Ru" недавно розповів його історію), попросила всього 9,5% від компенсації, виплаченої збанкрутілим енергетичним гігантом Enron, хоча зазвичай ця частка набагато більше і доходить до 33% суми компенсації. Newby v. Enron - лише провідне справа, до якого були приєднані ще півтора десятка цивільних позовів, до самої Enron, трьом десяткам керівників компанії, ще кільком іншим організаціям, зокрема, аудиторській фірмі Arthur Anderson, банкам (Citibank, JP Morgan Chase і ін.) І т.д.
5. $ 345 млн у справі Texaco, Inc. v. Pennzoil, Co. Цю суму заробив Джо Джемейл, найбагатший юрист в Америці, представляючи нафтову компанію Pennzoil в цивільній суперечці - найбільшому в історії США - c нафтовою компанією Texaco. Причиною спору було придбання Texaco іншого гравця ринку - Getty Oil, тому що у Pennzoil вже була неофіційна, але грамотно складена домовленість про покупку цього активу. Суд постановив, що Texaco, враховуючи цю обставину, повинна виплатити Pennzoil $ 10 млрд. Гонорар Джемейла склав $ 335 млн, а його помічника - $ 10 млн. До речі, Джемейл - єдиний відомий мільярдер, який заробив всі свої гроші в рамках юридичної галузі. Його стан оцінюється приблизно в півтора мільярда доларів.
Епічна перемога України у газовій війні
Андерс Аслунд
31 травня український Нафтогаз здобув видатну перемогу над російським Газпромом в міжнародному арбітражному суді Стокгольма. Це був, можливо, найбільший міжнародний арбітражний вирок. Газпром зажадав від Нафтогазу половину ВВП України - $47,1 млрд, а Нафтогаз - $30,3 млрд від Газпрому.
Нафтогаз виграв по всіх трьох пунктах. По-перше, зі скасуванням принципу «бери або плати» Україні тепер не потрібно оплачувати газ, який країна не купувала. По-друге, суд переглянув формулу ціни, прив'язавши її до ринкової. Нарешті, суд вирішив повністю скасувати заборону на реекспорт газу. Чи змусять Газпром оплачувати збитки, вирішать пізніше. Доля київських претензій з приводу підвищення оплати за транзит Газпрому через Україну також буде визначена пізніше.
Справа заснована на десятирічній угоді про постачання і транзит газу, підписаній двома країнами 19 січня 2009 року. Це була нав'язана Україні угода, укладена між тодішніми прем'єр-міністрами Володимиром Путіним і Юлією Тимошенко після того, як Кремль в розпал холодної зими перекрив на два тижні всі поставки газу в Україну і шістнадцять європейських країн.
Поставки газу з Росії в Україну ніколи не були звичайною торгівлею - це важлива частина гібридної війни
Домовленості були згубними з самого початку, вимагаючи більшого від України, ніж від Росії. Нафтогаз взяв на себе зобов'язання купувати набагато більше газу, ніж йому було потрібно. Неопублікована цінова формула зобов'язала Київ платити за газ дорожче, ніж будь-яку іншу європейську столицю.
Тодішній президент Віктор Янукович стверджував, що підписання такої угоди означає зловживання владою, і кишеньковий суд засудив Тимошенко до семи років тюремного ув'язнення. Але саму угоду він так і не скасував.
Поставки газу з Росії в Україну ніколи не були звичайною торгівлею. Це важлива частина гібридної війни Росії проти України і Європейського енергетичного союзу. Одним з головних прихильників Януковича був газовий трейдер Дмитро Фірташ, який розшукується Міністерством юстиції США за звинуваченнями в корупції. Агентство Reuters нещодавно повідомило, що російський Газпромбанк у 2011 році надав Фірташу кредитну лінію в розмірі $11 млрд. Крім того, Газпром продавав йому газ з такою знижкою, що прибуток його компанії за два роки досяг $3,7 млрд. Іншими словами, мета Газпрому в Україна - не гроші, а контроль за допомогою нечесних платежів.
Починаючи з 2010 року, Україна послідовно купувала менше газу, ніж було передбачено в угоді. Поки Янукович був президентом, Газпром не висував серйозних заперечень. На практиці російський уряд встановлювал ціни на газ досить дивним чином. На початку квітня 2014-го, через місяць після того, як Янукович покинув країну, Москва накрутила вартість блакитного палива для України на 80%, з $268,50 за тисячу кубометрів до $485. Природно, Нафтогаз заперечив проти цієї ціни і зупинив поставки російського газу, за що Газпром подав на нього в суд.
У червні 2014-го Газпром подав позов на Нафтогаз до Стокгольмського міжнародного арбітражного суду за накопичений газовий борг, оголосивши, що Нафтогаз зобов'язаний заплатити за весь газ, який повинен був купити з 2011 року. Очевидно, що це був політичний крок. У той же день Нафтогаз подав позов, вимагаючи від Газпрому встановлення справедливих ринкових цін на поставки газу і стягнення переплат за газ, починаючи з 2010 року. Крім того, Нафтогаз стверджує, що Газпром недоплачував за транзит газу через Україну в той же період.
З листопада 2015 року Україна не купила у Газпрому ні кубометра палива. У минулому році загальний обсяг імпорту склав 13 млрд кубометрів, в основному імпорт зі Словаччини, тоді як угода 2009 року зобов'язувала Нафтогаз купувати у росіян 41,6 млрд кубометрів на рік. Це був в основному російський реверсний газ, але що важливо, він купувався за нормальними ринковими цінами. Найближчим часом Газпром збирається побудувати два великих газопроводи «Північний потік 2» і «Турецький потік», щоб взагалі уникнути транзиту через Україну.
Кілька великих європейських енергетичних компаній подали в суд на Газпром і домоглися істотного скорочення цін і обсягів, як правило, за допомогою мирової угоди, але Газпром хотів перемогти Нафтогаз саме в суді. Схоже, що це було дуже нерозважливо, втім, такі вчинки не в новинку для компанії, чия ринкова капіталізація впала з $369 млрд у травні 2008 року до $50 млрд, а виконавчого директора так і не звільнили. Керівництво Нафтогазу повинно турбуватися про те, що російський уряд може збанкрутувати Газпром, щоб не платити українській компанії. Хоча більша частина акцій Газпрому належить державі, вони не покриваються державними гарантіями.
Цей випадок варто розглядати в більш широкому європейському контексті. З лютого 2011 року Україна входить до Європейського енергетичного співтовариства, яке об'єднує в собі принципи Третього енергетичного пакета ЄС 2009 року і Європейського енергетичного союзу вільної торгівлі енергією. Тобто в даному випадку має застосовуватися європейське енергетичне право, і, схоже, арбітражний суд визнав це.
Переможцями в цій історії є молодий виконавчий директор Нафтогазу Андрій Коболєв і його перший заступник Юрій Вітренко. Вони заслужили на оплески.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікація повної версії тексту заборонена.
Facebook
Twitter
Google+
| iReader |  |
| iReader | |
'via Blog this'
Немає коментарів:
Дописати коментар