Бурда, Олександр Федорович
Олександр Федорович Бурда (12квітня 1911 року - 25 грудень 1944року)- радянський офіцер, танковийас, гвардії підполковник.#История@rus_improvisation #Наши_герои@rus_improvisation pic.twitter.com/lfScmaqxsH
— Русские не сдаются (@RussiansForward) 25 січня 2018 р.
Біографія[ред | правитикод]
Народився 12 квітня 1911 року в селищі Ровеньки (нині місто в Луганськійобласті),в сім'ї донецького шахтаря.Українець. Старший син у багатодітній родині (9 дітей). Батько загинув у громадянськійвійні.
Закінчив 6 класів. Спочатку був пастухом,потім вивчився на електромонтера,пізніше працював слюсарем на шахті № 15 «Валентинівка» (нині закрита шахта «Ударник») в Ровеньках.
У 1932 році призваний в армію,проходив службу в 5-й важкої танковоїбригаді.З цього ж року - член ВКП(б).Після закінчення полкової школи в 1934 році Бурда отримав спеціальність кулеметника третьої вежі. Так почалася його кар'єра танкіста. Потім був призначений командиром центральної вежі. Пройшов спеціальні курси, якими керували інженери з заводу, що виробляє танки Т-35.
У 1936 році закінчив у Харкові курси з підготовки середніх командирів. Пройшов шлях від механіка-водія танка до командира навчального радіовзвода. Після закінчення курсів став командиром взводу і служив у навчальній танкової роти Б. А.Шалімова.Після завершення терміну служби вирішив пов'язати свою долю з армією.
У 1939 році Бурда - слухач автобронетанкових курсів удосконалення командного складу в мСаратов,які він закінчив напередодні війни, здавши всі предмети на «відмінно». У короткий термін досконально вивчив і освоїв танкове справу. Його майстерність і успіхи відзначені наказом командувача Приволзьким військовим округом. Нагороджений значком «Відмінник РСЧА».
Далі проходив службу в 14-й важкої танкової бригаді (до 1939 року - 5-я важка танковабригада),розташованої в мСтаніславів.Призначений командиром роти середніх танків Т-28.Влітку 1940 року на основі 14-ї бригади була створена 15-а танковадивізія.В її рядах А. Ф. Бурда служив разом зі своїм другом і суперником П. А. Заскалька і багатьма іншими танкістами, які потім воювали в рядах бригадиКатукова.
У роки Великої Вітчизняної війни[ред | правитикод]
Велика Вітчизняна війна застала А. Ф. Бурду у західного кордону, в мСтаніславів в 15-ї танковоїдивізії.У перші ж дні війни отримав бойове хрещення - прикриваючи відхід 15-ї танкової дивізії, розгромив німецький танковий підрозділ у Вінницькійобласті.У цьому бою командиром знаряддя його Т-28 був танкіст-ас - сержант Стороженко В. Я.
В 4-у окрему танкову бригаду Олександр Федорович прийшов командиром роти. На його бойовому рахунку вже числилося 8 знищених танків і 4 колісні машини противника. За час війни брав участь в боях під Орлом і Мценском, на Волоколамському шосе, на Калінінському фронті і на Воронезької землі.
У вільний від боїв час - веселун, танцюрист, пісняр.
Перша бойова задача, успішно виконана підрозділом Бурди в складі 4-ї бригади, полягала в розвідці сил противника в Орлі. 4 жовтня 1941 рокуспільно з командиром 1-го танкового батальйону капітаном В. Гусєвим і десантом мотопіхоти його підрозділ Т-34 і КВ-1 із засідки знищило колону моторизованої піхоти супротивника. Бойовий рахунок групи Бурди склав 10 середніх і легких танків, 2 тягача з протитанковими знаряддями, 5 автомашин з піхотою, 2 ручних кулемети і до 90 солдатів і офіцерів противника. Документи і захоплені полонені допомогли встановити, що перед фронтом бригади перебував 24-й моторизований корпус Гудеріана у складі двох танкових (3-я і 4-я) і однієї моторизованої дивізій. Було встановлено, що «противник, спішно підтягуючи свої резерви, головними силами прагне розвинути успіх, діючи вздовж шосе Орел-Мценськ-Тула і з південного напрямку забезпечити вихід до Москви».
В ході літніх боїв 1942 року Бурда був поранений, осколками триплексу і окалини було пошкоджених очне яблуко, після успішної операції зір вдалося зберегти. Ось як описував цей момент в своїх мемуарах маршал Катуков:
В розпал бою машина Бурди вискочила на задвірки села і раптом командир побачив замасковану в городах і садах батарею протитанкових гармат. Німецькі артилеристи теж помітили танк Бурди. Снаряди загуркотіли по броні тридцятьчетвірки. І тут сталося майже неймовірне: ворожий снаряд влетів прямо в канал ствола танкової гармати і розірвався всередині машини.
У січні 1943 року командир полку Бурда повинен був зробити глибокий пошук по тилах противника, з тим щоб знайти і вивести з оточення більшу групу кавалеристів. Уміло використовуючи місцевість і погодні умови, танки Бурди без перешкод перейшли лінію фронту. В ході пошуку танкісти розгромили німецьку автотанковую колону. Кавалеристи були знайдені, і на броні і санях переправлені через лінію фронту. І хоча противник уже знав, що в його тилу знаходиться радянський танковий полк, і готувався відбити напад, танкісти Бурди спільно з 3-й механізованою бригадою, яка тримала оборону на лінії фронту, прорвали лінію фронту і майже дві доби прикривали вихід кавалерійського загону з оточення.
У наступальної операції при введенні армії в прорив в районі Грузьке в напрямку Бердичів-Козятин-Вінниця А. Ф. Бурда вже командував 64-ї гвардійської танкової бригадою (49-йгвардійської танковоїбригадою).З 23 грудня 1943 року до 25 січня 1944 року бригада пройшла 200 кілометрів, звільнила ряд населених пунктів, знищила німецьких солдатів і офіцерів - 2060, танків - 43, з них 14 «Тигрів», знарядь різного калібру - понад 126, самохідних знарядь «Фердинанд» - 9, складів з боєприпасами та іншим майном - 5.
у боях на Курській дузі танкова бригада Бурди перебувала в смузі удару німецьких військ. За спогадами генерала М.Катукова:«За повідомленням командира 49-ї танкової бригади А. Ф. Бурди, на їх ділянці противник атакував безперервно. За п'ятдесят-сто танків йшло. Б'єш по ним, а снаряди рикошетом відлітають. Втрати жахливі, відсотків шістдесят бригади ».
25 січня 1944 при прориві корсунь-шевченківського мішка противник 12 танками «Тигр» вийшов на командний пункт бригади в районі села Цибульов (нині селище Монастирищенського району Черкаської області на Україні).Створилася загроза знищення штабу бригади та захоплення цінних документів. У розпорядженні Олександра Федоровича був тільки один танк, і Бурда вступив в єдиноборство з 12 танками противника. Вогнем свого танка Олександр Федорович вивів з ладу дві ворожі машини. За час бою штаб бригади встиг вийти з-під вогню і цінні документи були врятовані. В танк Бурди прямим попаданням влетіло кілька болванок. Осколком, що відлетіло від броні всередині танка, Бурда був смертельно поранений.
За три роки війни, що ми разом пройшли з Олександром Федоровичем, не було, мабуть, жодного великого бою, в якому він би не брав участі. На Курській дузі він вчив танкістів, як треба тримати активну маневрену оборону в масштабах бригади, в Белгородско-Харківської операції показав зразок того, як треба водити танки в стрімкий наступ. І закінчив він свій шлях в Корсунь-Шевченківської операції. Лихими нальотами скував противника на одній з ділянок, не давши йому вийти з котла.
- Двічі Герой Радянського Союзу Маршал бронетанкових військ Катуков М.Є. На вістрі головного удару. Видання друге, виправлене. - М: Військове видавництво Міністерства оборони СРСР, 1976. С.291.
На думку однополчанина А. Ф. Бурди підполковника запасу Б. В. Кукушкіна, подвиг комбрига було таке: чи
- Будучи витриманим і дисциплінованим, не перемінив КП без дозволу старшого начальника, незважаючи на те, що обстановка була вкрай важкою;
- Своєю мужністю і спокоєм вселив в своїх офіцерів і солдатів впевненість, що все скінчиться благополучно і тим запобіг замішання в найтяжчу хвилину;
- Незважаючи на велику небезпеку, сміливо вступив в бій з переважаючими силами противника, відволік вогонь на себе і тим самим забезпечив висновок штабу на нові позиції і порятунок прапора бригади, хоча і ціною свого життя.
За подвиг і мужність указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 квітня1945 року Олександру Федоровичу Бурде присвоєно (посмертно) звання Героя РадянськогоСоюзу.Олександр Федорович похований в сел. Ружин (Житомирськаобласть),і там йому поставлений пам'ятник.
Всього екіпажем А. Ф. Бурди було підбито більше 30-ти танків. У А. Ф. Бурди залишилися дружина Анна Іванівна і дванадцятирічний син Євген.
Нагороди[ред | правитикод]
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (24 квітня 1945 року, посмертно)
Пам'ять[ред | правитикод]
Іменем танкіста названий один з районних центрів України. У сел. Ружин одна з вулиць носить назву «Імені комбрига А. Ф. Бурди», в рідному місті Ровеньки, Івано-Франківську та Чернівцях є вулиці «Героя Бурди», а також в селі Івахни є вулиця Бурди
Примітки[ред | правитикод]
- ↑ Перейти до:1 2 3 Жуков Ю. А. Люди сорокових років. Записки військовогокореспондента.- Изд. 2-е, перероблене і доповнене. - М .: Радянська Росія, 1975.
- ↑ Перейти до:1 2 3 4 5 Лівшиць Я. С. Перша гвардійська танкова бригада в боях за Москву (жовтень 1941 - квітень 1942р.)- М., 1948.
- ↑ Перейти до:1 2 Лелюшенко Д. Д. Москва-Сталінград-Берлін-Прага. Запискикомандарма.- М .: Наука, 1987. - С. 41.
- Катуков М. Є. Глава дев'ята. На двох фронтах // На вістрі головногоудару.- М .: Воениздат,1974. - С. 168.
- Барятинский М. Радянські танкові аси. - М .: Ексмо, 2007. - С. 86. - (Танки в бою). - 10 000 прим. - ISBN978-5-699-25290-9.
- Повний розгром «Цитаделі» фюрера. В. Яременко. «Ранок». 25 квітня 2005 року
- Катукова Е. С. Пам'ятне.- М .: Видання Благодійного фонду пам'яті письменника Володимира Чивилихина, 2002. - С. 254-256.
- Жуков Ю. А. Люди сорокових років. Записки військовогокореспондента.- Изд. 2-е, перероблене і доповнене. - М .: Радянська Росія, 1975. - С. 293.
- Барятинский М. Радянські танкові аси. - М .: Ексмо, 2007. - С. 38. - (Танки в бою). - 10 000 прим. - ISBN978-5-699-25290-9.
Джерела[ред | правитикод]
- Катуков М.Е.На вістрі головного удару. Видання друге, ісправленное.- М: Воениздат, 1976.
- Булкін С. П. Герої Вітчизни, 2-е изд., Испр. і доп. Донецьк, 1977. С.58-59.
- Золотими Зірками Полісся. 3-е изд., Испр., Доп. Київ, 1985. С. 68-70.
- Подвиги, які стали легендою. Донецьк, 1985. С. 97-100
- Архів МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, д. 570, арк. 63-65.
- Герої Радянського Союзу. Короткий біографічний словник. Том 1. М .: Военіз., 1987
- Жуков Ю. А. Люди сорокових років. Записки військовогокореспондента.- Изд. 2-е, перероблене і доповнене. - М .: Радянська Росія, 1975. - С. 281-294.
[Ред | правитикод]
iReader
|
'via Blog this'
Немає коментарів:
Дописати коментар