Про справжню хоробру американку та путінську гнійну щуриху "Дохтура Лізу"

Звір я, що радий смерті "доктора Лізи"? Ні, мені вона байдужа.Але мені не байдужа реально хоробра “російська” жінка, про яку нікчемні росіяни не лили сльози, бо її не піарили по ТБ, а для злочинної влади Кремля вона була ворогом.Я впевнений, що вона ніколи б не взяла подачки з рук Путіна.Я впевнений, що вона ніколи б не обіймалася з лисим чмом, який знущався над полоненим інвалідом.Російські оплакують нікчемне тварина, яке прикривалося дітьми заради власної вигоди і брало нагороду від того, хто цих дітей вбиває.
Такі українці як я, завжди будуть захоплюватися мужністю справжнього журналіста, який за свою позицію і правду поплатився кулею від Путіна.
Жінка у якій духу вистачало сказати в ЗМІ те, що жодна боягузлива російська блядь навіть подумати боїться.
Вона писала про події, що визначили нинішній стан Росії: вибухи будинків у Москві організовані ФСБ, вбивство газом заручників «Норд-Осту», загибель бесланських школярів . Ворогів серед сильних світу у неї вистачало: вона сміялася над генералом Шамановим, розповідала про пияцтво і дикості російських федералів у Чечні, знущалася на Рамзаном Кадировим, перед яким вже тоді тремтіли недавні польові командири.
Ось в цьому ми різні з ними. З росіянами. Ми цінуємо тих їхніх громадян, про яких вони забули, яких вони зрадили за солодку і вбивчу брехня царька-карлика.
Ми оплакуємо хороших людей. Але смертям посібників вбивць - ми звичайно ж раді.
Ми вміємо відрізняти добро від зла.
"За що я не злюбила Путіна? Ось за це і не злюбила. За простоту, яка гірша за крадіжку. За цинізм. За расизм. За нескінченну війну. За брехню. За газ в« Норд-Ості ». За трупи невинно убієнних, які супроводжують весь його перший термін. Трупи, яких могло й не бути.
я часто думаю: людина чи Путін взагалі? Або залізна мерзла статуя? думаю і не знаходжу відповіді, що людина.
і я не люблю його, тому що він не любить людей. він не переносить нас. Він зневажає нас. Він вважає, що ми - засіб для нього, і тільки. засіб досягнення своїх особистих владних цілей. і поет му з нами можна все - грати, як йому заманеться. Що нас можна знищувати, як заманеться. Що ми - ніхто. А він - хоч і випадково влізши наверх, але нині цар і бог, якому ми повинні поклонятися і боятися його. " - Анна Політковська.
Ось гордість Росії. Були б ви росіяни не диким стадом, то оплакували її, а не "Доктора Лізу", який рятує життя, працюючи за контрактом з дияволом, який, прикриваючись такими як вона, відбирав у людства набагато більше життів, ніж вона встигала врятувати. Який вбив ту, якої присвячується ця стаття.

ps Я живу в Києві, бачу Алеппо, потім ролик якогось професора Александрова, який пропонує в Україні та Києві зокрема зробити те, що зробили з Сирією. От чесно, відверто чоловічок хоче зробити з Києва - Алеппо. А потім хор-тезка (який точно так же готовий летіти і в Донецьк, і до Києва і куди пошлють веселити "ввічливих" людей окупантів) падає в ЧС. І нам в Києві пропонують засмучуватися на цю тему. Ну жах.


Мазепа (Політковська) Ганна Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ганна Степанівна Політковська
Анна Степановна Политковская
Anna Politkovskaja im Gespräch mit Christhard Läpple.jpg
Ганна Політковська, 2005
Народилася
Померла
7 жовтня 2006 (48 років)
Поховання
Громадянство
Національність
Проживання
Ім'я при народженні
Ганна Степанівна Мазепа
Діяльність
Відома
правозахисниця
Alma mater
Родичі
Степан Мазепа
Чоловік
Діти
Ілля , Віра
Нагороди
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Га́нна Степа́нівна Політко́вська (дівоче прізвище Мазе́па, нар. 30 серпня 1958, Нью-Йорк, США — пом. 7 жовтня 2006, Москва, РФ) — російська журналістка опозиційних поглядів українського походження. Її убивство розглядається як замовне, направлене проти свободи слова.

Зміст

[сховати]

Біографія

Народилася в сім'ї радянських дипломатів в Нью-Йорку, де її батько працював у представництві Української РСР при ООН.[1][2][3] За іншою версією вона народилася на Чернігівщині.[4] Її батько Степан Мазепа родом з села Костобобрів Чернігівської області, мати — з Криму.
У 1980 році закінчила факультет журналістики МДУ.
У 1982-1993 роках працювала в газетах «Вісті», «Повітряний транспорт», у Творчому об'єднанні «Ескарт», видавництві «Паритет», оглядачем газети «Мегаполіс-Експрес».
У 1994-1999 роках — оглядач, редактор відділу «Надзвичайних подій» «Загальної газети».
Із червня 1999 року — оглядач «Нової газети». З липня 1999 року неодноразово виїжджала в зони бойових дій і табору біженців у Дагестані, а потім в Інгушетії й Чечні.
Ганна Політковська — автор документальних книг «Подорож у пекло. Чеченський щоденник», «Друга чеченська».
Крім прямої професійної діяльності в грудні 1999 року організувала вивіз з-під бомбувань 89 мешканців грозненського будинку перестарілих, які її стараннями були розселені на території Росії. Однак улітку 2000 року 22 особи були повернуті в Грозний, «щоб продемонструвати усьому світу, що життя в Грозному налагоджується». Люди опинилися без води, ліків, їжі й одягу. У серпні 2000 року з ініціативи Ганни Політковською «Новою газетою» проведена благодійна акція «Грозний. Будинок пристарілих». Зібрано 5,5 тонни вантажу й близько 5 тисяч доларів.
За словами її колег з «Нової газети», «у важких і небезпечних умовах роботи, пов'язаної з нескінченним подоланням перешкод, створюваних у роботі журналістам, в умовах інформаційної блокади вона завжди проявляла мужність і високий професіоналізм». Крім того, вона займалася правозахисною діяльністю: допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаних угруповань федеральних військ у Чечні.

10 років тому день народження Путіна став останнім днем життя Ганни Політковської

Вбивство було замовним. Як запевняють близькі та колеги, Політковську застрелили за дві години до того, як вона повинна була відправити в друк результати сенсаційного розслідування про тортури в Чечні.
За словами Дмитра Муратова, головного редактора «Нової Газети», де працювала Політковська, стаття звинувачувала підрозділ безпеки голови уряду Чеченської Республіки Рамзана Кадирова у використанні тортур. На наступний після вбивства день міліція забрала жорсткий диск і матеріал до статті.
Політковська поверталася додому з супермаркету. У квартирі в 9-поверховому сталінському будинку вона жила одна. Близько 16:00 журналістка під'їхала до будинку на своєму ВАЗ-2110 сірого кольору. Машину зупинила біля входу в аптеку, розташовану в тому ж будинку, - в трьох метрах від другого під'їзду. Політковська вийняла частину сумок з машини, набрала код, піднялася сходами і натиснула кнопку ліфта. Увійти в ліфт вона вже не встигла.
Ганна Політковська народилася в 1958 році в Нью-Йорку в сім'ї радянських дипломатів, українців за походженням. Її дівоче прізвище - Мазепа. Батько Ганни, Степан Федорович Мазепа, народився в селі Костобоброви Семенівського району Чернігівської області, працював співробітником місії Української РСР при ООН.
Політковська (друга праворуч) з чоловіком Олександром Політковським
У 1980 році Ганна закінчила факультет журналістики МГУ. Ще будучи студенткою вийшла заміж за Олександра Політковського - майбутню зірку програми «Взгляд».
Ганна Політковська з дочкою Вірою і сином Іллею
Журналістську кар'єру Політковська почала в газеті «Известия», потім працювала оглядачем «Нової газети». За серію репортажів з Чечні в 2000 році Ганні Політковській присуджена премія «Золоте перо Росії».
«Друга чеченська війна вписала в новітню історію нашої країни кілька сторінок, порівнянних з Гернікою і Хатинню по числу жертв, руйнувань, пролитої крові і наслідків для навколишнього світу. Одна з таких сторінок, безумовно, називається так: «Комсомольське». Що таке Комсомольське? Колись дуже велике село в Урус-Мартанівському районі Чечні, в семи кілометрах від райцентру. Тут жили тисячі людей, була лікарня, клуб, магазини, красиві кручені горбисті вулиці і швейцарський вид на гори. Однак серед інших в Комсомольському виріс чоловік на прізвище Гелаєв і на ім'я Руслан. Це, власне, і вирішило подальший хід сільській історії і долю тисяч людей. На початку лютого 2000 Федеральна війська зруйнували Комсомольське - відразу після того, як туди зайшов загін Гелаєва. Облога тривала місяць, після чого в березні і Гелаєв, і федерали перебазувалися - кожен по своїх «квартирах», а село залишилося ні з чим, перетворившись на фантасмагоричну конструкцію з попелищ, руїн і свіжих могил на кладовищі».
Ганна Політковська, «Нова газета», стаття «Село, якого немає»
2 вересня 2004 року Політковська вилетіла в Беслан, де в школі бандити взяли в заручники дітей. Ганна сподівалася виступити посередником на переговорах, проте в літаку, випивши чаю, за 10 хвилин знепритомніла і була госпіталізована в Ростові-на-Дону в тяжкому стані з діагнозом «отруєння невідомими токсинами». Як стверджує головний редактор «Нової газети» Дмитро Муратов, аналізи, взяті у Політковської негайно по попаданні в лікарню, були знищені. У Політковської були серйозно пошкоджені печінка, нирки і ендокринна система. Політковська вважала, що її намагалися отруїти співробітники ФСБ.
«За що я не злюбила Путіна? Ось за це і не злюбила. За простоту, яка гірша за крадіжку. За цинізм. За расизм. За нескінченну війну. За брехню. За газ в «Норд-Ості». За трупи невинних, які супроводжували весь його перший термін. Трупи, яких могло й не бути».
Ганна Політковська
«Політковська стояла самовіддано, стійко і дивилася прямо в очі новому російському фашизму, що почав знову відроджуватися».
Вітаутас Ландсбергіс, один з лідерів руху за незалежність Литви
«На Північному Кавказі залишилося безліч людей, глибоко вдячних Ганні Політковській. Вони відчули особисту втрату при її вбивстві. Тільки завдяки Ганні Політковській люди отримували останню розраду. Безчинства мобільних загонів МВС і ФСБ РФ багатьох на Кавказі позбавили спокою і життя. Саме Ганна Політковська сміливо оприлюднила цю жахливу правду, проривала бар'єр між пресою та окремими людськими трагедіями. І тільки завдяки їй хтось зміг дізнатися про розтоптані життя, про горе матерів, сестер. Ім'я Ганни Політковської сьогодні стало синонімом журналістської відваги, правдолюбства».
Чеченський комітет національного порятунку
«Ось народяться онуки, тоді займуся чим-небудь більш спокійним», - говорила Ганна Політковська незадовго до загибелі.
Вона була вбита в день Конституції СРСР і в день народження Володимира Путіна.
Їй було 48 років.
iReader


Премії

За серію репортажів із Чечні в січні 2000 року присуджена премія «Золоте перо Росії». Інші премії: премія Союзу журналістів РФ «Добрий учинок — добре серце», премія Союзу журналістів за матеріали по боротьбі з корупцією, диплом «Золотий гонг-2000» за серію матеріалів про Чечню.

Правозахисна діяльність

Володимир Путін — головний об'єкт критики та найвірогідніший замовник вбивства
Крім журналістики займалася правозахисною діяльністю, допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаного угруповання федеральних військ у Чечні.
Різко критикувала чинну владу. У своїй книзі «Путінська Росія» писала:
«За що я так не люблю Путіна? Саме так, за це. За черствість, що гірше злочину, за його цинізм, расизм, за його неправду, за газ, що він застосував у ході облоги „Норд-Оста“, за побиття дітей, що тривало протягом усього його першого президентського строку.»
Під «побиттям дітей» мала на увазі їх загибель під час бойових дій у Чечні.
У жовтні 2002 року брала участь у переговорах з терористами, що захопили в Москві мюзикл «Норд-Ост», носила заручникам воду. У вересні 2004 року під час захоплення заручників у бесланській школі її намагалися отруїти на борті літака на шляху в Беслан. Тоді заявила, що її «усунули з поля», щоб не дати їй здійснити її план урегулювання ситуації.

Вбивство

Убита в Москві 7 жовтня 2006, в день народження президента Володимира Путіна, в під'їзді власного будинку за адресою вул. Лісова, будинок 8/12. За даними правоохоронних органів, близько 16:15, коли вона входила в ліфт, «невідомий у темному одязі» вистрілив їй один раз у груди, після чого зробив три постріли в голову. Її тіло виявила сусідка в 17:10. Прибулі на місце події співробітники міліції знайшли в ліфті кинутий пістолет ПМ і чотири гільзи.
Увечері 7 жовтня перед будинком, де жила Політковська, зібралися родичі, друзі й колеги журналістки. Люди, багато з яких плакали, підходили до під'їзду й клали квіти — білі й червоні гвоздики. Біля входу в будинок стояли запалені свічки.
Правозахисниця Людмила Алексєєва упевнена в тім, що причина вбивства Політковської — її професійна діяльність: «Вона викривала насильство й захищала жертв цього насильства». Депутат Державної думи Володимир Рижков заявив: «Вона займалася Бесланом, вона займалася „норд-Остом“, вона займалася корупцією й Чечнею — тут і треба шукати мотиви»[5].
За півтори години до смерті розповіла в інтерв'ю «Кавказькому вузлу» про журналістське розслідування фактів вимагання в Чечні у зв'язку з масштабним будівництвом, розгорнутим останнім часом у республіці, і очікуваним висуванням Рамзана Кадирова у президенти Чеченської республіки[6]. Виписка з інтерв'ю:
«Головна стаття доходів кадировського бюджету — побори з усіх, кого можна обібрати. Не тільки з бізнесменів, але й, наприклад, із усього чиновництва. Воно, звичайно, у Чечні, як і по всій нашій країні, корумповане з голови до ніг. Кожний такий чиновник „відстьобував“ величезні суми зі своїх доходів. Підраховувалося, скільки чиновник вкрав, і змушували платити. Конкретні суми без документів називати не буду. На сьогодні у мене є тільки копії заяв у прокуратуру співробітників МНС, які були обурені тим, що їх змусили „відстьобувати“ із зарплати по 13 тисяч рублів, а це — більша частина зарплати»
8 жовтня у Москві в Новопушкінському сквері відбулася акція пам'яті Політковської. За твердженнями її організаторів — представників демократичних сил — в акції взяли участь близько 3 тисяч осіб, за даними правоохоронних органів, були присутні 2,5 тисячі осіб.
Убивство викликало різкий осуд світових лідерів, що закликають російську владу знайти й покарати вбивць. Із заявами виступили президент США Джордж Буш, британський прем'єр-міністр Тоні Блер, президент Франції Жак Ширак, офіційний представник Єврокомісії Йоханнес Лайтенбергер.
Жалобні мітинги й акції пам'яті Ганни Політковської відбулися в багатьох європейських столицях.

Версії вбивства

Інтернет-сайт «Нової газети», де працювала Ганна, висуває дві версії вбивства: помста чеченського прем'єр-міністра Рамзана Кадирова за те, що Ганна писала про нього раніше й продовжувала писати, або дії тих, хто хоче «повісити» це вбивство на самого Кадирова, щоб перешкодити йому одержати президентський пост. Ганна Політковська працювала над репортажем про чеченську війну, у якому, зокрема, розповідалося про катування й про методи політичної боротьби Кадирова-молодшого.

Фоторепортаж з мітингу пам'яті

Москва, Новопушкінський сквер, 7 жовтня 2007

Бібліографія

Посилання

Ресурси





Падіння літака Міноборони РФ з ансамблем і журналістами - це свято!



iReader



Популярні дописи з цього блогу

У Порошенка відреагували на скандальний інцидент з поліцією і мажорами в Миколаєві

Приват Банк зливає дані клієнтів за гроші! (продовження теми незаконної діяльності Приват Банку і колективного позову всіх кинутих клієнтів)

Анонс повного розпродажу! Повний розпродаж з шостої ранку 4 лютого 2017 року і до повного остаточного розпродажу. Всі гроші підуть на потреби АТО та патріотичних рухів.