Алоха! Час нині таке, що всі прагнуть наввипередки підбивати підсумки року. 
Не будемо винятком, "ломанём і ми." 
Отже, в ефірі підсумки 2015 для України побатальйонно: країна все так само залишилася феодальним олігархічною державою, сфери економіки якої все так само поділені між досить невеликою кількістю акторів. Це погано, якщо ви не Південна Корея, але, тим не менш, боротьба і віджимання олігархічних груп впливу від годівниць в 2015 році відбуваються досить бадьоро. А саме, в області позицій ключових олігархів ми побачили наступне.
Фірташ: провал. Позиції тріснули ще в 2014-му, коли його несподівано заарештували в Австрії. У 2015-му він найактивнішим чином намагався їх собі повернути, заручався підтримкою Європи, піднімав свою федерацію рабовласників України, презентував потужні плани порятунку улюбленої батьківщини, в результаті все просрав.Як шкода, як шкода. ГЗК Фірташа відтиснуті бандитами, заводи згортають роботу, від газових тим він благополучно віджатий. В результаті цих хитрих маніпуляцій «Нафтогаз» зміг домогтися прибутку за рік.
Ахметов: стабілізація. 2014-й став роком такого фантастичного фіаско Ахметова, що навіть разюче, і заслуговує поваги стабілізація його позицій, нехай і на дні можливостей. Принаймні, він не біжить через кордон по льоду в жіночій сукні, що, враховуючи успіх і яскраві перспективи сяючою «Новоросії», вже великий тріумф. Пройшов технічний дефолт «Метінвесту», ДТЕК стоїть на місці. На хвилі настрої «мене ще не вбили, яка удача, давайте її розвивати» спробував посваритися з президентом, провівши операцію «Фортеця» і звезені до Києва шахтарів. У відповідь прилетіло, тому швидко заспокоївся, якось домовився і тепер сидить тихенько, міхурів не пускає.
Коломойський: спроби вийти в цивілізовану політику закінчилися звичним бикованіем в стилі 90-х. Не готові, проте, стверджувати, що ініціатором цього процесу був саме Коломойський. Зрештою, в 2014 році він цілком заслужено вважався одним з головних людей, які виступили проти російської агресії, і неспроста Путін особисто згадував його в своїх виступах. Коломойський дуже багато зробив, щоб перешкодити Путіну. Просто в рамках феодального свідомості, абсолютно чесного за мірками IX-XII століть, Коломойський розраховував на герцогський титул і провінції в нагороду за службу. А в 2015 році провінції у нього відібрали, а одну з них і поготів віддали заїжджому принцу у вигнанні. Тому вступ Коломойського в боротьбу проти такої нечесної, з його точки зору, влада цілком закономірно і передбачувано. Приємно бачити, що кейс Ахметова дечому вчить наших баронів, і повстання відбувається не у форматі збройного заколоту, а у форматі політичного, економічного і особливо медійного мочилова. Ну що ж, це вісім століть еволюції за один рік. Швидкість вище швидкості світла.
За 2015 Коломойський сколотив слабку і хитку конструкцію «кріп». У 2016-му ця конструкція або еволюціонує до нормальної політичної структури, або розвалиться під вагою власної некомпетентності. У кожному разі це вкрай цікаве видовище, шкода тільки, що його доводиться спостерігати з такого короткого відстані. Але це майже всіх подій останніх років в Україні стосується.
Умовна Сім'я вся цілком: все ще намагається підтримувати страусів. У медіасфері не припиняються спроби виробляти пук. В Україні цим хлопцям не світить взагалі абсолютно рівним рахунком нічого, але Клименко хтось успішно і з великою вигодою для себе переконує у протилежному, тому «Україна майбутнього» спроб не залишає. Тим часом під останні санкції потрапив навіть Табачник.
Зате на окупованих територіях ушлий мерзавчік Курченко розвернувся зі звичною нахабством і розмахом, щедро залишивши гордих «Новоросія» на зиму без газу, в чому вони звично, хоча вже дещо невпевнено звинувачують «кріп». Саша Янукович взявся за «контрабас» і попив шахт разом із заслуженим євреєм Фімою Звягільським, що закріплює світлі перспективи економічного зростання молодих республік. Янукович-старший зробив декілька медійних виходів, які запам'яталися виключно цінної інфою про страусів. Одним словом, найяскравішою подією в медійній активності Сім'ї в 2015-му стали шкарпетки британського журналіста, який брав інтерв'ю у Віктора Фёдорича.
Раз вже ми заговорили про смішне, перейдемо від олігархату до самих молодим республікам. За минулий рік найбільшу ефективність у боротьбі з «новоросской» демократією показала ДРГ Вагнера. Російському офіцеру Вагнеру вдалося кінчити Євгенія «Малюка» Іщенко, Мозгового, Дрьомова і, яскравіше всіх, Бетмена, «начштабу 4-ї бригади ЛНР». Знаменитий собаколюб Мільчаков виявився трохи розумніші за своїх побратимів, тому взяв своїх нукерів і вивів їх з безкомпромісної боротьби за світле майбутнє Плотницького і Захарченко. Як кажуть, «він йшов на Одесу, а вийшов до Херсона». Він йшов на Київ, а вийшов до Пітера. Це ж стосується і сотень інших «ополченців», які благополучно покинули «ДНР» і «ЛНР», багато хто навіть живими, що, безсумнівно, робить честь їх спритності. В цілому тренд, намічений в 2014-м, тільки зміцнився в 2015-му і полягає в тому, що все, що не залито в бетон і володіє інтелектом вище, ніж біля залізничної рейки, намагається покинути Донбас. Інші конструкції продовжують очікувати економічного дива. У новому 2016 хочеться побажати цим людям і предметам терпіння.
Бойові дії на лінії зіткнення тривали весь рік.
Початок 2 015-го назавжди врізалося в пам'ять підривом бойовиками ДАП, що викликало його обвалення і зробило безглуздим його подальше утримання. Паралельно йде масштабний наступ бойовиків і ЗС РФ на Дебальцеве. Мозковий відмовляється йти в бій, частини бойовиків сильно деморалізовані, і кришку котла закривати кидають кадрових бурятів російської армії.
Потім переговори в білоруській столиці, які закінчуються підписанням абсолютно нереалізованого «Мінська - 2».Тим не менш, рядки з цього документа викликають у багатьох помутніння розуму, а дипломатичні ігри навколо нього призводять до трагічних наслідків надалі.
Бойовики продовжують бойові дію навіть після підписання Мінського меморандуму, і остаточний захоплення Дебальцеве відбувається вже після того, як всі папери затверджені. Чергове фіаско російської дипломатії і програш Кремля.
Війна все ще продовжує забирати життя мирних людей.
Обстріл із «Градів» Волновахи і Маріуполя, потім обстріл з «Смерча» Краматорська під вічний рефрен Захарченко про те, що «це не вони». Крім того, відбуваються теракти проти волонтерських центрів, організацій та заходів по всій Україні.
Окупований Крим в 2015 році може з повним на те правом пишатися тим, що життя в ньому краще, ніж в «ДНР» і «ЛНР». В іншому позитивні підсумки року для півострова відсутні. У 2015-му Україна почала енергетичну і економічну блокаду окупаційного режиму Криму. Цей крок так схвилював Кремль, що розводити блекаут руками прибув особисто Путін, проте навіть його сяйво виявилося недостатнім для підтримки бадьорості духу окупантів.Тому на підтримку курсу Криму на дно Чорного моря МНС вивело на вулиці кримських міст мобільні телевізори, успішно довівши, що деяким антропоморфним організмам 20 хвилин «Росії 24» замінюють буханець хліба.
У світлі обраного Кримом чудесного курсу в 2016 році кримчан очікує ще й екологічна катастрофа у зв'язку з обмілінням водосховищ і перетворенням земель в солончаки. У 2015-му конфлікт Аксьонова з Кремлем загострився настільки, що він особисто заявив про те, що Москва взагалі не підтримує Крим. Навряд чи це призведе до того, що в 2016-му Москва розкається у скоєному і почне підтримувати кого-небудь, крім Ротенберга.Швидше, нас очікує відставка Аксьонова. Можливо, відразу на той світ.
А на території РФ під виглядом самого гуманного у світі правосуддя знаходяться в полоні Надія Савченко, Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Юрій Солошенко.
А ми тим часом повернемося на материк. Тут у нас під керівництвом хунти і при гострому тиску громадськості на всі больові точки одночасно триває ураганна реформа армії і посилення її боєздатності. Про підсумки року для ЗСУ вже написав вчора Ронін, тому скажу коротко: армія примудрилася закріпитися, зміцнитися і посилитися багаторазово. Винні в цьому все одразу: іноземні радники, Президент, волонтери, самі командири і рядові солдати, їхні родини, рідні, близькі та інші громадяни України. Слава всім!
Завершила рік боротьба керівництва армії з волонтерського співтовариством за ССО і призначення Кривоноса.По свіжих інсайда, боротьба закінчилася перемогою обох сторін. Генштаб призначає свого главу ССО, а Кривоноса - першим заступником з найширшими повноваженнями, що самого Кривоноса повністю влаштовує.Так що і Генштаб честь мундира зберіг, цивільні піджаки його як б не нагнули в питанні кадрових призначень, і збожеволіле громадянське суспільство може бути задоволеним: Кривонос керуватиме ССО.
Однією з найгучніших перемог і символом змін на краще в країні стала нова поліція. Причому нова поліція і взагалі реформування МВС максимально точно і наочно відображають реформи в країні взагалі. Силами дуже малої кількості дійсно відморожених ентузіастів вдається домогтися яскравого прориву в деяких областях, ніж склалася міцна і стійка корумпована система тут же користується для того, щоб прикрити відсутність яких би то не було змін на інших ділянках.
Це не добре і не погано, це закономірно. Завдання відморожених ентузіастів в цьому випадку - користуватися власною перемогою для того, щоб розмахувати нею, як прапором, і на підставі цього вимагати собі максимальних повноважень і права прийняття рішень, нехай навіть і в питаннях, на вирішення яких ти не маєш анінайменшого офіційного права. Під умовною гаслом «реформували патрульну службу, значить, і ефективності пасажирських перевезень доб'ємося, і пофіг, що зв'язки між цими областями ніякої немає».
Однак це ми відволіклися. Повернемося до підсумками року.
Європейська комісія прийняла і схвалила шостий звіт з виконання Україною вимог Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ). У 2016 році Раді ЄС подадуть пропозицію законодавчо виключити Україну з числа тих країн, громадяни яких потребують отримання віз для короткострокових поїздок до держав, де діє Шенгенська угода.
Економіка. Загалом в області економіки можна сказати, що досягнута стабільність. За проектом бюджету і проекту податкового кодексу явно видно, що це стабільність кладовища. Серед позитивних моментів можна відзначити впровадження європейських техрегламентів, молоду команду Мінекономрозвитку і її Prozorro, а також відкриття цілої пачки державних реєстрів. В цілому це великі перемоги, хоча, доводиться визнати, і точкові, а не системоутворюючі. Загальний курс на стабільність не скасовується, ні найменшої лібералізації економіки не відбулося, децентралізації та регіоналізації не сталося також.
Головною перемогою української економіки можна вважати те, що з неї викинули Сім'ю і Фірташа, що дозволило показати прибуток в деяких секторах економіки. На черзі чергові катапультанти.
Реформа року: транспорт. Пивоварський і команді вдалося домогтися прийняття нового закону про залізничний транспорт і акціонування «Укрзалізниці», що готувалося вже дуже багато років, але вдалося зробити тільки зараз.Це перемога.
Гірша реформа року: охорона здоров'я. У результаті потужних зусиль цілої команди реформаторів пацієнти за підсумком року не отримали ніяких ліків взагалі. Але боротьба триває, не факт, що не може бути ще гірше.
Відсутність реформи року: податки. У ході кровопролитних боїв на всіх рівнях суспільства програли обидві сторони, які запропонували свої варіанти податкових кодексів, кожен по-своєму неприйнятно поганий. Це зрада і ганьба.
І від хліба переходимо до нашого улюбленого - до видовищ.
Політика. Лузер року оголошується пан Корбан. Це звання Геннадій виборов у вкрай важкій боротьбі, конкурентів було предостатньо. За підсумком року він прославився мінімальним повагою до глядачів його перформансів та в енциклопедії стаття «неналежне виконання» повинно бути прикрашене його портретом. Вибори на 205-му навіки зв'язали гречку і прізвище Корбана, що після Черновецького здавалося неможливим. Вибори мера Києва ознаменувалися другий гучним поразкою за рік, що нехитро. Якщо в програмі реформ ти першим пунктом обіцяєш скасувати КМДА, а третім - надати КМДА нові повноваження, то не дивуйся тому, що люди тебе зрозуміють не цілком. Сподіваємося, наступного року нас чекають нові пригоди Геннадія, вже з правильно поверненою пляшкою крапельниці, адже в Дніпропетровську після Філатова звільнилося місце народного депутата. Дві поразки з двох - це досить дорогий даунстрік. Країна завмерла в очікуванні: чи буде третий? Тому редакція одностайно вигукує: «Свободу Корбану!», - Тому що ми б хотіли додивитися це кіно до кінця.
Друге місце в номінації лузерів року займає міністр МВС Арсен Аваков. Маючи в руках найяскравіший реформаторський кейс 2015 року зі нової поліцією, вступив в абсолютно безглузде протистояння з Саакашвілі, яке голосно і рішуче програв. Посилив свою команду потужними професіоналами: Зоряному «НЕ палицею і не пальцем» Шкіряком, Артемом «Йовбак» Шевченко та Іллею «ти наркоман» Ківою. З такою кадровою політикою всі інші відбуваються з тобою неприємні події стають закономірними. Від першого місця в рейтингу лузерів рятує тільки те, що він ще на волі - чимале досягнення, якого Геннадія Корбана домогтися не вдалося.
Щасливчиком року редакція вважає Геннадія Москаля. Чи не зашкваріться ні в Луганській, ні в Закарпатській областях - це досягнення епічного масштабу. Батьківщині потрібні такі слизькі хлопці, тому, найімовірніше, в наступаючому році Москаля очікують нові призначення у вкрай неприємні місця.
«Свобода» так потужно втратила позиції в 2014-м, що 2015-й для неї можна навіть вважати несміливим реваншем. Несміливим, бо серпнева граната під стінами ВР розкидала камбек «Свободи» на місцевих виборах, хоча сама кампанія йшла дуже добре. Тим не менш, навіть незважаючи на гранату і епічний слив своїх, «Свобода» примудрилася утриматися на тих же позиціях, що й раніше, а це нетривіальне досягнення.
РПЛ, ПС та «Самопоміч» рухаються ніздря в ніздрю, нарощуючи швидкість у напрямку до обриву. «Народний фронт» талановито дорулілся до послідовного розчинення в БПП, причому цей процес явно не йде на користь ні НФ, ні БПП, ризикує повторити шлях «Нашої України».
Тим не менш, незважаючи на масштабний зашквар всіх навколо, широкого підйому нових політсил не відбулося.«УКРОП» лежить мертвий. «ДемАльянс» і Гацько, всупереч їх заявами, все одно нікого не лякають. Хіба що «Сила Людей» взяла 10% в Маріуполі, що є досить серйозною перемогою, враховуючи стартові дані. Хоча якісної зміною парадигми це назвати не можна, процес йде повільно і ніжно. Крім того, це викликало неабияку драму в Маріуполі, де відмовилися давати право Ахметову друкувати бюлетені в підконтрольних друкарнях.
Загалом же робота Ради в другій половині року об'єктивно радувала трохи більше, ніж у першій. Воно й зрозуміло: Байден приїхав, МВФ вимагає, народ «працюйкурвой» обзивається. Зокрема, на початку року було прийнято ряд важливих законів, як для країни, яка другий рік воює з Росією.
Так, наприклад, Рада прийняла закон про держслужбу. Якщо все зростеться, то всі без винятку політики (міністри, депутати, їхні помічники, прес-секретарі і т. Д.) Не вважатимуться держслужбовцями. Також, згідно з новим законом, на всі держпосади можна буде потрапити після конкурсного відбору; ще буде спеціальний перелік причин, згідно з якими чиновника можна буде безсоромно звільняти. Зарплати їм планують збільшити, а ось премії скоротять.
Заявкою року на перемогу стало призначення Саакашвілі в Одесу. Дуже добре і голосно, хоча протягом року ми і побачили, як Міхеїл послідовно змінює риторику. Будемо сподіватися, що в новому році проведений їм Антикорупційний форум призведе до якихось рішучих перемог. Наприклад, більш рішучим, ніж перемоги НАБУ та Антикорупційного прокурора, які наприкінці року все-таки заробили, і непогано стартували арештом судді Апеляційного суду, що важливо не стільки в розрізі конкретного судді, скільки в подаваемом цим арештом сигналі іншим представникам нашої чесної, зате непідкупною судової влади.
Яценюк Арсеній Петрович хитається на своїй посаді Прем'єр-міністра вже другий поспіль рік. Качка посилюється, але Яценюк не тримається за свою посаду разюче міцно. Серйозне досягнення в наявних умовах.
Аналогічно, незважаючи на скандали, Порошенко відстояв і Шокіна (навіть від замаху з тепловізором), і Яресько, і Гонтареву, і Муженко. Можливо, це тимчасове явище, і з Нового року ми побачимо в їх кріслах інші такі ж особи, але за підсумками поточного року Президент демонструє завидні непохитність перед вимогами суспільства.
Епічним кадровим переворотом року стало призначення Туки губернатором Луганської області. Тука - це наші «5 років помилок краще 20 років саботажу». І той факт, що призначення активного дилетанта не погіршив ситуацію в області, означає, що це дуже хороший кейс, і шкода, що точковий. Потрібно ширше, будемо сподіватися на розширення в 2016-му.
Відставки року. Посади міністрів такі смачні, що міністри з них біжать рівними рядами. Пивоварський, Квіташвілі і Стець все ще намагаються утекти з корабля, хоча нікому з них відставки ще не підписали. Можливо, з початку року цей список розшириться, і хоча б деяким міністрам (а то і губернаторам) все-таки видадуть носок.
І, звичайно ж, ми не могли не згадати наше улюблене міністерство. Цілий 2015 плідної роботи Міністерства інформаційної політики привів до того, що підсумки року ви читаєте на сайті «Петро і Мазепа», а не на сайті Мінстеця. У 2016-му бюджет цього відомства, кажуть, збільшився майже втричі, а значить, команді вдасться не зробити втричі більше, ніж торік. Удачі їм, а головне, всім нам! З новим роком!

Популярні дописи з цього блогу

Анонс повного розпродажу! Повний розпродаж з шостої ранку 4 лютого 2017 року і до повного остаточного розпродажу. Всі гроші підуть на потреби АТО та патріотичних рухів.

У Порошенка відреагували на скандальний інцидент з поліцією і мажорами в Миколаєві

Приват Банк зливає дані клієнтів за гроші! (продовження теми незаконної діяльності Приват Банку і колективного позову всіх кинутих клієнтів)